Костянтин Петрович Зеленецький:педагог, учений, публіцист

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Костянтин Петрович Зеленецький:педагог, учений, публіцист

Ірена Грєбцова

У статті на матеріалах регіональної преси, архівних фондів, дослідницької літератури висвітлена багатопланова діяльність в Одесі професора Рішельєвського ліцею К.П. Зеленецького, автора праць з риторики, теорії словесності, загальної філології. Проаналізовано його педагогічну діяльність у ліцеї, де він викладав курси з історії російської літератури, теорії та історії поезії, теорії філології, загального філософського мовознавства; головні положення та основні тези з дисциплін, що читалися; форми і методи навчання. Охарактеризовано наукові праці і навчальні посібники, що готував К. П. Зеленецький для студентів. Досліджено важливий напрямок його діяльності - участь у виданні регіональної періодики («Одесский вестник», «Одесский альманах на 1839 год», «Записки Одесского общества истории и древностей», «Литературные вечера»); виявлено його публікації у місцевій пресі, на сторінках якої він пропагував серед читачів наукові знання. Особлива увага приділена збірці «Альциона», де учений виступав як видавець і єдиний автор статей та матеріалів, об'єднавши у виданні свої науково-публіцистичні та літературні праці. На всіх напрямках своєї діяльності він працював ефективно, залишивши помітний слід в науці.

Ключові слова: К. П. Зеленецький, Рішельєвський ліцей, літературознавець, учений, педагог, публіцист, цензор, періодична преса.

Постановка проблеми

Вивчення творчості, життя і діяльності видатних учених різних історичних епох є одним із важливих завдань історичної науки і досі не втрачає своєї актуальності. До плеяди науковців першої половини ХІХ ст. належить Костянтин Петрович Зеленецький (1812-1858) - автор масиву підручників і наукових робіт з теорії мови, який довгий час залишався недооціненим у вітчизняній історіографії. Лише недавно його творчість привернула увагу літературознавців. «Класиком російської філології» називає К. П. Зеленецького сучасний російський філолог В. І. Аннушкін, який присвятив низку робіт аналізу його творчої спадщини. Одеський історик Т. Г. Гончарук звернув увагу на оригінальні роботи ученого, в яких розглядається специфіка мови Одеси і Новоросійського краю та виявлені причини її особливостей. Проте багато аспектів діяльності К. П. Зеленецького до теперішнього часу залишаються недостатньо вивченими. До них відноситься викладацька робота К. П. Зеленецького у Рішельєвському ліцеї, основні віхи життя, його співпраця у місцевій пресі.

Мета статті - охарактеризувати викладацьку діяльність К. П. Зеленецького в Рішельєвському ліцеї, його науковий та науково-методичний доробок, висвітлити участь у виданні одеської періодики, виявити і проаналізувати публікації ученого на сторінках місцевої преси.

Виклад основного матеріалу

зеленецький преса періодика

Слід констатувати, що відомості про початковий період життя ученого суперечливі та мають суттєві лакуни. З упевненістю можна досліджувати його біографію лише з періоду навчання у Рішельєвському ліцеї, який в 1833 р. він успішно закінчив. Ще в ліцейські роки К. П. Зеленецький в якості своїх пріоритетів обрав літературну творчість. Він став одним з учасників видання регіональної газети «Одесский вестник». Редактор газети початку 30-х рр. XIX ст. М. П. Розберг, який служив у канцелярії генерал-губернатора М. С. Воронцова і читав лекції в ліцеї з теорії словесності та історії літератури, стверджував, що у виданні «Одесского вестника» і «Литературных прибавлений» до нього у ті роки активну участь брали К. Зеленецький і брати О. і М. Тройницькі.

Відразу після закінчення ліцею в 1833 р. К. П. Зеленецький з ініціативи попечителя Одеського навчального округу М. Ф. Покровського був відправлений до Московського університету, де через рік успішно склав іспит на кандидата словесних наук, а в 1837 р. отримав ступінь магістра. Одним з його молодих викладачів у Москві був літературознавець С. П. Шевирьов, який в той час захищав докторську дисертацію. Потім К. П. Зеленецький з професором Московського університету С. П. Шевирьовим багато років перебував у дружньому листуванні.

У вересні 1837 р. почалась викладацька діяльність К. Зеленецького в Рішельєвському ліцеї. Спочатку він викладав у філософських класах. У наступному році після реформування ліцею він був затверджений на посаді ад'юнкта і викладав на юридичному та фізико-математичному відділеннях, згодом й камеральному. Однак ад'юнктом вчений залишався недовго. З другої половини 1839 р. він обіймав посаду професора російської словесності Рішельєвського ліцею. Ліцеїстам К. П. Зеленецький читав курси з історії російської літератури, теорії та історії поезії, теорії філології, загального філософського мовознавства.

У своєму курсі К. Зеленецький історію російської літератури розглядав на тлі світової історії культури. Він знайомив слухачів з історичною епохою, в якій відбувався її розвиток, основними культурними центрами, що періодично змінювалися у світі, та їхнім впливом на російську літературу. Виходячи з такого підходу, періодизацію історії російської літератури учений співвідносив з головними віхами суспільно-політичної історії та виділяв: 1) епоху давньоруської літератури або епоху візантійського впливу на російську культуру; 2) літературу середнього періоду (або періоду Московської Русі); 3) літературу періоду перетворення (XVII - перша половина XVIII ст.); 4) літературу епохи західноєвропейського впливу (просвітництва) на російську літературу, який охоплює, на його думку, період від М. В. Ломоносова до М. М. Карамзіна; 5) з 1812 р. учений виділяв епоху новітньої, сучасної йому, літератури .

У курсі теорії та історії поезії К. П. Зеленецький всебічно характеризував розвиток поетичної творчості, починаючи від санскритської і закінчуючи сучасною йому французькою добою, знайомив слухачів з основними системами віршування. У лекціях учений значну увагу приділяв віхам біографії і аналізу творчості відомих авторів, підкреслюючи характерні для них стилістичні особливості . Його курс загальної теорії мови і теорії російської мови включав висвітлення таких проблем, як зв'язок мови з мисленням, походження і класифікація мов, закони розвитку граматики і лексики. Викладачем характеризувалося місце російської мови серед інших слов'янських мов, значення церковнослов'янської мови, слов'янської писемності. К. П. Зеленецький намагався виявити і пояснити поділ східнослов'янських мов на «основні гілки: білоруську, малоросійську і великоросійську», визначав їхні лексико-граматичні особливості .

К. П. Зеленецький викладання теорії словесності постійно супроводжував практичною роботою, присвячуючи цьому значну частину часу . У процесі викладання своїх курсів він намагався залучити вихованців до роботи з першоджерелами з подальшим критичним розбором обраних уривків з літературних творів різних епох і сучасної йому журналістики. Творчий характер мало написання студентами нарисів та есе на задані професором теми, перекладання праць класиків зарубіжної літератури на російську мову, критичний аналіз вітчизняних прозових і поетичних творів. Таки форми та методи навчання формували у ліцеїстів вміння самостійно мислити, робити аргументовані, нестандартні висновки.

Практичний елемент в свої курси викладач також вносив для ознайомлення вихованців з загальними положеннями естетики. Естетичні проблеми в цілому займали помітне місце в колі наукових і викладацьких інтересів К. П. Зеленецького. Їм він присвятив дві промови на урочистих актах, які щорічно проводилися у ліцеї: «Про витонченість в Стародавньому і Новому світі» (1838) і «Про ідеальну основу, властивості та види витонченості» (1851). У той же час він наголошував на прикладному характері естетики для літературознавства. У цьому аспекті цікаво рішення виниклого у 1839 р. питання про те, хто повинен читати естетику в ліцеї - професор філософії або російської словесності. У записці, підготовленій з цього приводу, викладачі ліцею К. П. Зеленецький і І. Г. Міхневич підкреслювали, що «взагалі, наставник філософії повинен викладати науку про витончене, а на наставнику словесності лежить обов'язок докласти її до різноманітних родів витонченого» . Отже, К. П. Зеленецький бачив свою мету у викладанні естетики виключно у руслі літератури, а право читати естетику як наукову дисципліну залишав за філософом І. Г. Міхневичем.

Всього для урочистих ліцейських актів вчений підготував 6 промов - більше, ніж будь-хто з викладачів. Крім двох названих, їм були підготовлені промови: «Про початок і засновників мови церковнослов'янської» (1844), «Про особливості мови російської і про ставлення її до мов західноєвропейських» (1848), «Про художньо-національне значення творів Пушкіна» (1854) і «Про російську літературу в епоху перетворень по відношенню до суспільства, сучасного цій епосі» (1857). Вони були опубліковані у щорічних актах ліцею, присвячених закінченню навчального року, що виходили друком, а також видавалися окремими брошурами.

К. Зеленецький активно готував і видавав наукові праці та навчальні посібники для студентів з курсів, що викладалися. Перші наукові роботи він опублікував ще у Москві, готовлячи магістерську дисертацію: «Опыт исследования некоторых теоретических вопросов» (4 кн., 1835-1836) та «Исследование значения построения и развития слова человеческого» (1837). У 40-х рр. XIX ст. він повністю сформувався як оригінальний, самостійно мислячий вчений. У 1841 р. в Санкт-Петербурзі К. Зеленецький видав роботу філософського плану «Система и содержание философского языкоучения», у 1846 р. в Одесі - «Исследование по риторике и ее наукообразном содержании и в отношениях, какие имеет она к общей теории слова и к логике». Два роки потому в Одесі вийшли ще три його роботи «Об особенностях языка русского и об отношении его к языкам западноевропейским», «О языке церковнославянском, его начале, образователях и исторических судьбах» та «Теория поэзии». Особливо ефективним в його науковій кар'єрі став 1849 р., коли в одеській типографії вийшли друком відразу декілька фундаментальних робіт ученого: «Общая риторика», «Курс русской словесности для учащихся», що складався з трьох частин (Ч. І «Общая риторика», Ч. ІІ «Частная риторика», Ч. ІІІ «Пиитика»), «Лекция о важнейших эпохах в истории поэзии», «История русской литературы для учащихся». Така насичена наукова і науково-методична діяльність свідчить про потужний науковий потенціал ученого.

Роботи К. П. Зеленецького були високо оцінені не тільки в краї, а й за його межами. Зайнявши пост директора Головного Педагогічного інституту в Петербурзі, І. І. Давидов створив в 1851 р. 4-томний підручник «Теория словесности» для навчальних закладів Російської імперії, спираючись багато у чому на посібники і праці К. П. Зеленецького. У першій частині посібника він поєднав шість глав «Общей риторики» М. Ф. Кошанського і шість глав «Риторики» К. П. Зеленецького . Отже, фундаментальні роботи К. Зеленецького лягли в основу навчальних посібників для гімназій Російської імперії. У 1853 р. К. П. Зеленецький опублікував в Одесі «Введение в общую филологию», що стала його останньою великою науковою працею. Крім філологічних досліджень, автор працював у руслі історії історичної науки, опублікувавши в 1844 р. брошуру «Биография Михаила Трофимовича Каченовского». Корисною для істориків є його робота «Записки о бомбардировании Одессы 10-го апреля 1854 г.», що вийшла друком у 1855 р. в Одесі.

Незважаючи на різноманітність форм і методів викладання, про педагогічні здібності К. П. Зеленецького відгуки суттєво різняться. Наприклад, А. С. Норов, який здійснював ревізію Рішельєвського ліцею від імені Міністерства народної просвіти, після лекції з російської словесності негативно оцінив манеру викладання ученого. Його викладання здалося товаришеві міністра сухим, позбавленим життя і тому нецікавим для студентів. Суто науковий стиль і глибоке занурення в наукову дисципліну ревізор вважав недоречним для ліцею. Він навіть пропонував замінити К. Зеленецького іншим викладачем на кафедрі , але цього не сталося. Близьким до судження заступника міністра в своїй оцінці з приводу педагогічних вад літературознавця був студент камерального відділення ліцею М. Є. Славинський, який згадував про К. П. Зеленецького наступним чином: «його лекції були рядовими, читав він монотонно» .

Іншої думки про викладача був випускник ліцею К. Скальковський, який у своїх спогадах відносив його, а також юриста В. Ліновського та хіміка Х. Гассгагена, до «корисних професорів» ліцею . К. П. Зеленецький був одним з улюблених наставників відомого юриста М. І. Ленца . Причину таких суттєвих відмінностей в оцінці педагогічних якостей науковця слід шукати у трансформації пріоритетів ліцейської освіти. Якщо мовна підготовка домінувала за часів навчання К. Зеленецького, то за статутом 1837 р. ліцей складався з двох відділень - юридичного та фізико-математичного. На початку 40-х рр. було засноване камеральне відділення. Російська мова та література не були провідними дисциплінами у них, а всього лише одними з багатьох інших, що не відповідали суто професійним напрямкам ліцейських відділень. Тому вагомий науковий багаж ученого значно більше був потрібен на історико-філологічних факультетах університетів країни, де навчалися філологи-професіонали, ніж у Рішельєвському ліцеї.

Викладацька і наукова діяльність займали значне місце у житті К. Зеленецького, але ученого з юних років дуже приваблював ще один напрям - журналістика і видавнича робота. К. П. Зеленецький розпочинав свою викладацьку діяльність в той період, коли попечитель Одеського навчального округу Д. М. Княжевич підняв питання про відродження літературних альманахів в Одесі. За їхній випуск разом з ініціатором взявся історик і публіцист М. І. Надєждін, який приїхав до Одеси у 1838 р. після свого заслання. Виданий ними «Одесский альманах на 1839 год» став подією у літературному житті регіону. До участі в ньому були запрошені провідні петербурзькі та московські літератори В. Г. Бенедиктов, П. А. В'яземський, М. І. Греч, І. І. Панаєв та інші. Поряд з відомими столичними авторами Д. М. Княжевич залучив до роботи над альманахом викладачів Рішельєвського ліцею В. В. Григор'єва, К. П. Зеленецького і деяких інших. В альманасі К. П. Зеленецький розмістив оригінальну статтю «Життя в Одесі» і вірш «Пам'яті Клейста» . У статті він охарактеризував багатонаціональний склад населення міста, його заняття, природу краю, одеські театральні вистави та інші можливості розваг і відпочинку, зробивши висновок: «Таким чином, життя в Одесі представляє всі зручності і вигоди провінційного міста в поєднанні з багатьма перевагами столиць, з їх витонченістю в колі домашньому, їх вимогами і умовами в побуті громадському» . Вірш К. П. Зеленецького був присвячений Евальду Християну фон Клейсту (1715-1759) - німецькому поету-лірику і сміливому офіцеру, який брав участь у походах Фрідріха ІІ і помер від ран, отриманих в битві при Кунерсдорфі.

Одночасно К. П. Зеленецький продовжував публікувати свої роботи на сторінках «Одесского вестника». У 30-ті рр. ХІХ ст. мала місце традиція анонімних публікацій на сторінках газет, тому атрибуція статей цього періоду є складним завданням для дослідників. У наступному десятиріччі автори часто використовували криптоніми. К. Зеленецький завжди підписував свої статті в «Одесском вестнике» криптонімом «К. З.». 10 жовтня 1842 р. в газеті була опублікована його стаття «Про російську мову в Одесі», в якій автор аналізував і пояснював особливості формування в багатонаціональному місті специфічної «одеської» мови. Пізніше, в 1855 р., він навіть підготував і видав брошуру «О русском языке в Новороссийском крае», де розповсюдив аналіз мовних особливостей на регіон в цілому. У розділі бібліографія «Одесского вестника» К. Зеленецький 5 квітня 1847 р. надрукував повідомлення про вихід в Одесі публікації Псковської судної грамоти, складеної на Віче у 1467 р., яка видана за списком, що зберігався в бібліотеці М. С. Воронцова, назвавши її «потрібним виданням». Безсумнівний інтерес має його стаття «Заповіт Апрілова», що була опублікована на сторінках газети у 1848 р., в якій автор зазначає, що видатний діяч болгарського відродження, життя якого обірвалося у жовтні р., в заповіті розпорядився своїм капіталом «як справжній освічений патріот». Частину коштів він виділив на підготовку видання з історії Болгарії і закупівлю літератури для болгарських церков. Відсотки з решти 60 тис. мали піти на утримання народного училища в рідному йому містечку Габрово. Основну частину капіталу він заповідав на «заснування в Габрові, якщо буде можливо, ліцею або університету, на відкриття при ньому друкарні, на освіту власних професорів...» . У кінці статті К. Зеленецький висловлює надію, що задумане Апріловим вдасться реалізувати в Болгарії. Статтю «Класицизм і романтизм в своєму історичному значенні» К. Зеленецький опублікував в кількох номерах «Одесского вестника» - 6 березня, 10 березня, 13 березня, 17 березня р. Отримавши позитивні відгуки на неї, він в кінці року включив її повністю в свою збірку «Альциона». 19 квітня 1848 р. газета вмістила написаний ним теплий некролог пам'яті інспектора Рішельєвського ліцею, кандидата математичних наук Г. І. Соколова.

У 1850 р. учений опублікував в «Одесском вестнике» повідомлення про обід, даний одеситами на честь поета П. А. В'яземського . К. П. Зеленецький вже зустрічався з поетом в Одесі у червні 1849 р., коли родина В'яземських короткий час перебувала у місті. Тоді теж напередодні від'їзду на честь поета був влаштований обід, на якому від імені одеських літераторів до П. А. В'яземського з пропозицією видати зібрання його творів в Одесі звернувся К. Зеленецький і заручився згодою поета. Видавнича діяльність завжди приваблювала науковця, а робота над зібранням П. А. В'яземського давала можливість реалізувати її не тільки по відношенню до своїх творів, але і творів відомого столичного автора. Повертаючись з-за кордону на батьківщину, П. В'яземський залишив К. Зеленецькому рукописи понад 200 своїх віршів, доручивши йому підготувати перше зібрання своїх творів . Між літераторами почалося активне листування, завданням якого була розробка плану видання, принципів публікації творів, їхньої систематизації. Хоча протягом першої половини 50-х рр. XIX ст. К. П. Зеленецький підготував рукопис зібрання і відправив її поетові, П. А. В'яземський охолов до реалізації задуманого. Більше до роботи над одеським виданням ні К. Зеленецький, ні П. В'яземський не поверталися.

Заслуговує на увагу вміщена на сторінках «Одесского вестника» рецензія на спогади Франца Ковальського, що були опубліковані в 1857 р. у № 277 «Русского инвалида», автором якої був К. П. Зеленецький. Науковець вказав на серйозні помилки в спогадах, особливо його обурило твердження автора про те, що він бачив поетів, яки розмовляли в одеському трактирі, сидячи за одним столом. Автор переконливо доводив, що це неможливо, тому, що вони були в Одесі в різний час.

З видавничою справою К. Зеленецький був пов'язаний також через свою участь у діяльності Одеського цензурного комітету, в якому з 1837 по 1850 р. він працював цензором. Науковець цензурував перший том «Записок Одесского общества истории и древностей», літературу, що надходила до Одеси з інших міст . К. П. Зеленецький з 1842 р. був дійсним членом Одеського товариства історії та старожитностей. У другому томі «Записок» він вже виступав в якості автора, присвятивши змістовну статтю «Життя та наукова діяльність Бларамберга» відомому одеському археологу .

На рубежі 40-50-х рр. XIX ст. видання літературних альманахів в краї переживало черговий підйом, передумови якого слід шукати в обмеженнях уряду на вихід в провінції нових газет і журналів, що змушувало видавців звертатися до даної форми періодики, менш схильної до строгостей цензури. На новому етапі ці літературні видання стали називатися збірками; намітилися деякі зміни і в їхній структурі. Якщо на сторінках альманахів зазвичай поміщалися уривки з творів різних авторів, то збірки тяжіли до публікації завершених літературних статей і творів. У 1848 р. К. П. Зеленецький опублікував власне видання під назвою «Альциона», що мало підзаголовок «ученолитературный сборник, издаваемый Константином Зеленецким». Дійсно, на відміну від більшості літературних збірок того часу в ній домінувала наукова складова. Збірка була невелика за обсягом - всього 54 с. Донеї увійшли наукові та літературні твори видавця. В «Альционе» до суто літературних творів слід віднести матеріали розділу «Афоризми і вірші», який завершує збірку. У ньому знайшли відображення оригінальні думки і судження автора, опубліковано кілька ліричних віршів.

Більш вагому частину збірки складають науково-публіцистичні роботи ученого. У першій статті автор зробив спробу розкрити історію створення та художні особливості картини Рафаеля «Сікстинська Мадонна», що зберігається у Дрезденській картинній галереї. К. Зеленецький намагався у статті передати враження, яке справило на нього це полотно: «Заглибившись у споглядання картини Рафаеля, я довго залишався в німому, але глибокому почутті. Замість колишньої сміливості, якийсь благословенний трепет заволодів мною...» . Сам автор цю статтю розглядав як «досвід критико-естетичної оцінки картини», що йшло в руслі розуміння їм завдань естетики.

Літературознавчий характер мала стаття збірки «Класицизм і романтизм в своєму історичному значенні», яка раніше з'явилася на сторінках «Одесского вестника». Автор у ній звернувся до дискусії, що розгорілася в першій третині XIX ст. між класицистами і романтиками. На думку К. П. Зеленецького, тоді шанувальники класицизму в європейській літературі ще не віджили свій вік і мали незаперечний авторитет у суспільстві. Тому нове покоління літераторів, яке називало себе романтиками, з великими труднощами пробивало дорогу, а «перемога не була на стороні їх, саме тому, що бракувало теоретичного підґрунтя, яким би, як важелем Архімеда, можна було спростувати старі літературні переконання» . Однак час все розставив по своїх місцях, і романтики встановили своє панування «від палаців до бідної хатини». Дійсно, якщо на сторінках «Литературных листков», що виходили на початку 30-тих рр. як додаток до «Одесского вестника», знайшло відображення іронічно-критичне ставлення до романтизму, то після п'ятнадцяти років погляди регіональних літераторів на цей літературний напрям істотно змінилися. Переконливим підтвердженням тому стала стаття К. Зеленецького. Учений розумів, що романтизм в той час переживав на російському ґрунті знаковий етап розвитку, коли в різних видах мистецтва чіткіше, ніж раніше, виявилися його риси як самостійної художньої системи. Автор розглядав це як природний літературний процес, для різних етапів якого періодична зміна літературних напрямів і стилів закономірна. Родоначальницею класицизму, як і романтизму в літературі К. Зеленецький вважав Францію. Він охарактеризував віхи творчості англійських, італійських, німецьких літераторів, процес формування літературної традиції в цих країнах, їхній вплив на французьку поезію і прозу, докладно освітивши діяльність представників романтичного напряму Франції (Гюго, де Віньї, Сю, Дюма). Певний інтерес також має стаття науковця «З щоденника Оттілії». Оттілія - одна з героїнь надрукованого у 1809 р. роману Гете «Вибіркова спорідненість». Літературознавець критично аналізує роман, уточнює і доповнює риси характеру його героїв.

У період гарячих дискусій російських західників та слов'янофілів учений не оминув мовчанкою і цю гостру проблему. До неї підштовхнули автора революційні потрясіння, які переживала Західна Європа у 1848 р., коли готувалася і видавалася збірка . У статті «Кілька слів про Західну Європу» К. П. Зеленецький, оцінюючи ці події з охоронних позицій, робив висновок про те, що вони підтвердили правильність низки положень слов'янофілів, зокрема, про відмінність шляхів Росії і Заходу, який в даний момент переживає крах «моральних основ», що залишилися непорушними у Росії. В той же час автор не перейшов повністю на бік слов'янофілів, а спробував зблизити позиції двох протиборчих напрямків перед обличчям європейської революційної загрози, спираючись на ті їхні положення, які дозволяли сподіватися, що революційна хвиля не захлесне Росію. У збірці К. П. Зеленецький продемонстрував свої можливості в різноманітних галузях знань, бо російська культура першої половини XIX ст. вимагала від своїх діячів різнобічності обдарувань, тому багато хто з них були одночасно істориками, критиками, поетами, мистецтвознавцями. Хоча не всі публікації «Альционы» рівної якості, в цілому досвід видання збірки одним автором виявився вдалим. К. Зеленецький зазначив цей випуск як перший, але другого він так і не підготував.

У 1850 р. науковець став учасником збірки «Литературные вечера», що видавав випускник Рішельєвського ліцею М. Фумелі, де опублікував чотири біографічних нариси: «Св. Димитрій Ростовський», «М. В. Ломоносов», «М. М. Карамзін», «Князь О. Д. Кантемир». Вони не відрізнялися глибиною аналізу, але могли претендувати на знайомство читачів південних губерній з деякими фактами з життя видатних особистостей.

Протягом життя К. П. Зеленецький був членом низки наукових товариств: Одеського товариства історії та старожитностей, Російського географічного товариства, членом-кореспондентом Археологічного товариства у Петербурзі, Сербського літературного товариства в Белграді. Насичене творче життя ученого обірвалось дуже рано. Він помер 12 квітня 1858 р., не встигнувши завершити багато чого із задуманого.

Висновки

Таким чином, викладацька, наукова та публіцистична діяльність стали домінантами короткого життєвого шляху К. П. Зеленецького. Своє життя він присвятив викладанню словесності у Рішельєвському ліцеї. Учений розробив і читав багато теоретичних і практичних курсів, активно друкував наукові праці, удосконалював форми і методи викладання, підготував з дисциплін, що читалися, низку посібників, деякі з котрих не тільки використовувались в одеських навчальних закладах, а й лягли в основу навчальних посібників для гімназій Російської імперії. К. П. Зеленецький був членом багатьох наукових товариств. Більше десяти років він працював цензором у Одеському цензурному комітеті. Не менш вагомою була його публіцистична діяльність у регіональній пресі. Він систематично публікував науково-публіцистичні статті на сторінках «Одесского вестника», «Записок Одесского общества истории и древностей», літературних альманахів і збірок, був видавцем та єдиним автором збірки «Альциона», пропагуючи наукові знання серед широкого кола читачів одеської преси. На усіх напрямках діяльності він, перш за все, залишався науковцем.

Література

1. Альциона: учено-литературный сборник, издаваемый Константином Зеленецким, Одесса, 1848, с. 13.

2. Аннушкин В. И. Классик русской филологии, профессор Ришельевского лицея Константин Петрович Зеленецкий (1812-1858) и проблемы современного филологического знания // Мова, 2014, № 21, с. 7-14.

3. Гончарук Т. Стаття Костянтина Зеленецького 1842 р. - перше дослідження мови одеситів II Південний Захід. Одесика: Історико-краєзнавчий науковий альманах, Одеса, 2018, вип. 25, с. 55-63.

4. Гребцова И. С. Периодическая печать в общественном развитии Южного степного региона Российской империи (вторая треть ХІХв.), Одесса: Астропринт, 2002, с. 310.

5. Держархів Одеської обл., ф. 153, оп. 1, спр. 510, арк. 59.

6. Держархів Одеської обл., ф. 44, оп. 2 (1849), спр. 186, ч. 1-2, арк. 140.

7. Записки Одесского общества истории и древностей, т. 2, отд. 1, Одесса, 1848, с. 220228.

8. Крізь призму пам'яті і часу: Одеський Рішельєвський ліцей у спогадах сучасників, Одеса, 2017, с. 159-160.

9. Литературные вечера, издание Николая Фумели: вечер второй, Одесса, 1850, с. 348372.

10. Одесский альманах на 1839 год, Одесса, 1839, с. 167-197; с. 336.

11. Одесский вестник, 1848, 28 февраля.

12. Одесский вестник, 1850, 19 августа.

13. Одесский вестник, 1858, 13 февраля.

14. РГАЛИ, ф. 300, оп. 1, д. 408, л. 45-46.

15. РГИА, ф. 772, оп. 1, д. 1129, л. 63-64.

16. Российская национальная библиотека, отдел рукописей, ф. 531 (Архив А. С. Норова), спр. 48, л. 43-47.

17. Хивренко Л.С. П. А. Вяземский и Одесса II Дом князя Гагарина: Сборник статей и публикаций /Одесский государственный литературный музей. Одесса, 1997, вып. 1, с. 3335.

18. Altsiona, ucheno-literaturnyy sbornik, izdavaiemyy Konstantinom Zelenetskim (1848) [Altsiona, a literary collection of books published by Konstantin Zelenetsky], Odessa, 54 p. [in Russian].

19. Annushkin, V. I. (2014).Klassik russkoy filologii, professor Rishelievskogo litseya. Konstantin Petrovich Zelenetskiy (1812-1858) i problemy sovremennogo filologicheskogo znaniya [The classic of Russian philology, professor of the Odessa Richelieu Lyceum Konstantin Petrovich Zelenetsky (1812-1858) and issues of modern philological knowledge]. Mova [The Language], № 21, p. 7-14. [in Russian].

20. Grebtsova, I. S. (2002).Periodicheskaya pechat v obshchestvennom razvitii Yuzhnogo stepnogo regiona Rossiyskoy imperii (vtoraya tret ХІХ v.)[The periodical press in the social development of the Southern steppe region of the Russian Empire (the second third of the 19th century)]. Odessa: Astroprint,.408 p. [in Russian].

21. Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [The State Archive of the Odessa region], f. 44, op. 1 (1839), spr. 98, 172 ark. [in Ukrainian].

22. Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [The State Archive of the Odessa region], f. 44, op. 2 (1849), spr. 186, ch. 1-2, 28 ark.; 143 ark. [in Ukrainian].

23. Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [The State Archive of the Odessa region], f. 153, op. 1, spr. 510, 168 ark. [in Ukrainian].

24. Zapiski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostey (1848) [Notes of the Odessa Society of History and Antiquities]. T. 2, otd. 1, Odessa, 401 p. [in Russian].

25. Kriz pryzmu pamiati i chasu: Odeskyi Rishelievskyi litsei u spohadakh suchasnykiv (2017) [Through the prism of memory and time: the Odesa Richelieu Lyceum in the memoirs of contemporaries], Odesa, 298 p. [in Ukrainian].

26. Literaturnye vechera, izdanie Nikolaya Fumeli.Vecher vtoroy (1850) [Literary Evenings, Nikolay Fumeli edition.The Second Evening].Odessa, 372 p. [in Russian].

27. Odesskiy almanakh na 1839 god (1839) [The Odessa almanac for 1839] Odessa, 618 p. [in Russian].

28. Odesskiy vestnik (1848) [The Odessa Messenger], February 28 [in Russian].

29. Odesskiy vestnik [The Odessa Messenger] (1850), August 19 [in Russian].

30. Odesskiy vestnik [The Odessa Messenger] (1858), February 13 [in Russian].

31. RGALI - Rossiyskiy gosudarstvennyy arkhiv literatury i iskusstva [Russian State Archive of Literature and Art], f. 300, op. 1, d. 408, 51 l. [in Russian]

32. RGIA - Rossiyskiy gosudarstvennyy istoricheskiy arkhiv [The Russian State Historical Archive], f. 772, op. 1, d. 1129, 83 l. [in Russian].

33. Rossiyskaya natsionalnaya biblioteka, otdel rukopisey, f. 531 (Arkhiv A. S. Norova)

34. [Russian National Library, department of manuscripts (Archive of A. S. Norov)], d. 48, l. 43-47, [in Russian].

35. Honcharuk, T. (2018) Stattia Kostiantyna Zelenetskoho 1842 r. - pershe doslidzhennia movy odesytiv [Article by Konstantin Zelenetsky in 1842 -- the first study of Odessa inhabitants language]. Pivdennyi Zakhid. Odesyka: Istoryko-kraieznavchyi naukovyi almanakh [The Southwest. Odesa: Historical and Regional Studies Almanac], Odesa, p. 55-63 [in Ukrainian].

36. Khivrenko, L. S. ( 1997) P. A. Viazemskiy i Odessa [Viazemskiy and Odessa]. Dom kniazia Gagarina: Sbornik statey i publikatsiy. Odesskiy gosudarstvennyy literaturnyy muzey [House of Prince Gagarin: Collection of articles and publications. Odessa State Literary Museum].Odessa, vyp.1, p. 33-35, [in Russian].

Grebtsova I. Kostiantyn Petrovich Zelenensky: teacher, scientist, publicist.

The article on the materials of the regional press, archival funds, research literature analyzed the multifaceted activities of Konstantin Petrovich Zelenetsky, a professor of the Rishelievskii Lyceum (the Richelieu Lyceum) in Odessa. He was an author of significant scientific works on rhetoric, the theory of literature and general philology. The purpose of the article is to characterize the teaching progress of K. P. Zelenetsky in the Lyceum, his scientific and methodological heritage as well as to highlight his appearance on the pages of the Odessa local press. At the Lyceum, Zelenetsky taught courses in the theory of philology, the history of the Russian literature, the theory and history of poetry. The author identified scientific works and study guides, which were prepared by professor Zelenetsky for his students. Besides, he was actively involved in the publication of regional periodicals: «Odesskiy vestnik» (The Odessa Messenger), «Odesskiy almanakh na 1839 god» (The Odessa Almanac for 1839), «Zapiski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostey» (Notes of the Odessa Society of History and Antiquities), «Literaturnye vechera» (Literary Evenings). Particular attention K. P. Zelenetsky paid to the collection «Altsiona» where he acted as a publisher and the only author of articles and materials, combining his literary, scientific, and journalistic works.

So it is no exaggeration to say that teaching, scientific, and journalistic activities became the dominant features of Zelenetsky's short life path. He realized his scientific potential by teaching literature at the Lyceum. The professor prepared fundamental tutorials, some of which were used not only in Odessa educational institutions, but also formed the basis of tutorials for gymnasiums of the Russian Empire. The scientist actively published his scientific works; he was a member of a number of scientific societies in Russia and abroad. For more than ten years he served as a censor in the Odessa Censorship Committee. The journalistic aptitude of K. P. Zelenetsky was no less significant; he promoted scientific knowledge among a wide circle of readers of Odessa newspapers, magazines, literary almanacs. In all directions of his activities, professor Zelenetsky, first of all, was a scientist who left a noticeable mark in his researching field.

Key words: Kostiantyn Petrovich Zelenetsky, Richelieu Lyceum, linguist, publicist, scientist, censor, periodicals.

Размещено на Allbest.ru