Діяльність консульства Греції у Києві та Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції у 1917-1920 роках: роль у започаткуванні українсько-грецьких відносин

На той час завдяки розісланому Ф. Матушевським меморандуму в місцевій пресі почали з'являтися публікації про Україну, дещо змінилося на краще ставлення влади до місії: було зменшено тариф на відправління й отримання телеграм, надано кур'єрське обслуговування, скасовано цензуру в листуванні . За таких умов новому очільнику місії вдалося видати кілька чисел задуманого разом з Ф. Матушевським бюлетеня «Revue Greko-Ukrainienne» грецькою мовою80. До першого числа ревю подав свою статтю про Україну відомий грецький історик Павлос Каро- лідіс81. Складність ситуації полягала в тому, що «почесний член скількох німецьких університетів» П. Каролідіс був переконаним роялістом і противником прем'єра Греції Е. Венізелоса, що ставило М. Левицького перед усвідомленням наслідків публікації. Утім він намагався зробити максимально можливе для пропаганди української справи.

Члени місії продовжували вивчати можливість організації українсько- грецького товарообміну, однаково вигідного для обох країн. На думку М. Левицького, Греція, «маючи під боком Україну з її багацтвами», недостатньо використовувала свої можливості. Проте умови для їх реалізації ще не були належні. Погіршувалися й умови існування місії. На кінець листопада 1919 р. у штаті місії залишилися голова, секретар і аташе Е. Глузман та Н. Гриневич. 14 грудня М. Левицький скерував Н. Гриневича в розпорядження міністра закордонних справ УНР. У квітні 1920 р. посол УНР у Німеччині М. Порш подав до МЗС УНР пропозицію щодо реорганзації мережі дипломатичних представництв, відповідно до якої місія у Греції мала набути статусу дипломатичної агенції разом із подібними агенціями в Болгарії, Туреччині, Грузії, Вірменії, Кубані, підпорядкованими Посольству УНР у Румунії82. Невдовзі М. Левицький отримав офіційне запрошення до участі в нараді послів та дипломатичних місій у Відні.

Такі наради проводилися з червня 1919 р. для роз'яснювальної роботи керівництва відомства закордонних справ УНР із главами дипломатичних представництв через погану комунікацію з ними у зв' язку з постійними змінами місця перебування Уряду УНР (Вінниця, Проскурів, Рівне, Кам'янець-Подільський). Нараду у Відні, що відбулася 18-20 серпня 1920 р., скликав призначений 25 травня 1920 р. новий очільник МЗС УНР -- Андрій Ніковський. Головна мета зібрання дипломатів полягала в обговоренні питання про підписаний у квітні українсько-польський договір С. Петлюри і Ю. Підсудського, а офіційно декларувалася як обговорення нового курсу зовнішньої політики УНР і завдань українських дипломатичних представництв.

М. Левицький виїхав з Афін для участі в нараді разом із Ю. Матушевським. У нараді взяли також участь міністр фінансів Х. Барановський, посол УНР у Австрії Г. Сидоренко, в. о. голови українського посольства в Німеччині Р. Смаль-Стоцький, голови дипломатичних місій у Швейцарії (М. Василько), Чехословаччині (М. Славинський), Великій Британії (А. Марголін), Нідерландах і Бельгії (А. Яковлів), Угорщині (М. Галаган), члени української делегації на Паризькій мирній конференції С. Шелухін та О. Шульгин, призначений посол УНР в Італії Д. Антонович. Більшість учасників наради погодилися з тезою про необхідність зберегти самостійність України навіть ціною втрати її соборності, наголосили на потребі збереження української армії та посилення пропагандистської діяльності дипломатичних представництв як засобу ствердження української ідеї. Відтак в ухвалі наради до головних завдань української дипломатії було віднесено ефективну інформаційно-пропагандистську діяльність. Одностайною була думка учасників наради про «українську орієнтацію» діяльності дипломатичних представництв у складних політичних реаліях того часу. Після наради М. Левицький до Афін не повернувся83. В реєстрі дипломатичних представництв УНР від 20 грудня 1920 р. Надзвичайна дипломатична місія УНР у Греції вказувалася як «незаступлена»84.

Загалом в умовах відсутності офіційного визнання та систематичних спроб дискредитації очільникам українського дипломатичного представництва вдалося виконати важливу місію репрезентації української ідеї грецькому суспільству. Взаємна дипломатична й консульська присутність України і Греції в 1917-1920 рр. зумовлена неоднаковими причинами. Консульство Греції, що перебувало в Києві, було створене як грецька консульська установа в Російській імперії і продовжило виконання своїх функцій насамперед у частині опіки над грецькими підданими після проголошення Української Народної Республіки. Консул Греції Перикл Гріпарі виконував обов'язки дуаєна консульського корпусу й зумів забезпечити активну взаємодію з українським зовнішньополітичним відомством. За доби Центральної Ради вона розвивалася в межах норм міжнародного законодавства. Під час Гетьманату за наполяганням німецької адміністрації П. Гріпарі як представника країни-союзниці Антанти було виселено з Києва. Українське дипломатичне представництво в статусі Надзвичайної дипломатичної місії було скеровано до Греції після перемоги Директорії і відновлення УНР з метою досягнення визнання її незалежності якомога більшою кількістю держав та поширення інформації про боротьбу українців із більшовиками за самостійне існування. Місію очолювали послідовно Ф. Матушевський та М. Левицький. Позиція Греції щодо визнання незалежності УНР залежала від позиції Антанти. Попри відсутність офіційного визнання місії вдалося донести до грецького суспільства та державних структур через подання спеціального меморандуму, місцеві газети та видання тематичного бюлетеня інформацію про Україну, її народ та його боротьбу за незалежність.

Література

1. Вєдєнєєв Д.В. Зовнішня політика Директорії УНР: дис. ... канд. іст. наук. Київ, 1994. 17 с.; Варгатюк С.В. Становлення зовнішньополітичної служби України, 19171920: дис. ... канд. іст. наук. Київ, 1996. 26 с.; Соловйова В.В. Дипломатичні представництва Української Народної Республіки в країнах Центральної Європи за доби Директорії (1918-1920 рр.): дис. ... канд. іст. наук. Київ, 1996. 18 с. та ін.

2. Збірник наукових праць започатковано Інститутом історії України НАН України 1991 р., відповідальний редактор С.В. Віднянський; науковий щорічник засновано Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв 2001.

3. Нариси з історії дипломатії України. О.І. Галенко, Є. Є. Камінський, М.В. Кірсенко та ін. За ред. В. А. Смолія. Київ: Видавн. дім «Альтернативи», 2001. 736 с.

4. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін. Київ: Знання України, 2004. Т. 1. 760 с. ; Т. 2. 812 с.

5. Надзвичайна дипломатична місія УНР у Греції (1919-1920 рр.). Упоряд., передмова, коментарі: В.М. Даниленко, Н.І. Миронець. Кам'янець-Подільський: Абетка, 2006. 136 с.

6. Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917-1924 рр.): документи і матеріали. Держкомархів України, Укр. НДІ архів. справи та документо- знавства; [авт. передм., упоряд.: І.Б. Матяш та ін.; редкол.: К.І. Грищенко (голова) та ін.]. Київ: Вид-во гуманіт. л-ри, 2010. 592 с.: табл.

7. Дипломатія УНР і Української Держави в документах та спогадах сучасників: У двох томах. Упоряд. і передм. І.М. Гнатишина, О.С. Кучерука, О.О. Мавріна; Вступ. Слово В.С. Огризка. Київ: Укр. Письменник, 2008. Т. 1. 369 с.; іл.; Т. 2. 379 с.

8. Матяш І. Українська консульська служба 1917-1923 рр. як державний інститут: становлення, функціонування, персоналії. Відп. ред. С.В. Віднянський. Київ: Інститут історії України НАН України, 2016. 482 с.; Її ж. Іноземні представництва в Україні (1917-1919 рр.): державна місія та повсякденність. Київ: Інститут історії України НАН України, 2019. 556 с.

9. Світ І. Федір Павлович Матушевський (1869-1919). Український історик. 1978. № 1/3. С. 76-89; Даниленко В. Доля сім'ї Матушевських. Український історичний журнал. 2004. № 1/2. С. 8-18; Якобчук С.О. Документальна спадщина Ф.П. Матушевського: історико-джерелознавчий аспект: автореф. дис. ... канд. іст. наук. Київ, 2011. 16 с.; Її ж. До історії Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції (за матеріалами щоденника Ф.П. Матушевського). Наукові записки: зб. праць молодих учених та аспірантів. Київ: Ін-т укр. археогр. та джерел. ім. М.С. Грушевського НАН України, 2010. Т. 19. Ч. 1. С. 360-370; Її ж. Документи Ф.П. Матушевського -- джерело дослідження діяльності дипломатичної місії УНР в Греції. Університет. 2011. № 1. С. 94-105.

10. Див. зокрема: Минуле і сучасне Волині та Полісся. Модест Левицький в історії України і Волині та проблеми формування інтелектуальної еліти. Науковий збірник. Вип. 60. Матеріали Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження відомого українського письменника, педагога, державного і громадського діяча Модеста Левицького (1866-1932), м. Луцьк, 15-16 грудня 2016 року. Упоряд. А. Силюк. Луцьк, 2016. 212 с., іл.

11. Корсак І. Тиха правда Модеста Левицького. Київ: Ярославів вал, 2009. 166 с.

12. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі -- ЦДАВО України). Ф. 2592. Оп. 4. Спр. 16. Арк. 15.

13. Шульгин О.Я. Початки діяльности Міністерств закордонних справ України. Розбудова держави. 1993. № 1. С. 23.

14. ЦДАВО України. Ф. 2592. Оп. 1. Спр. 32. Арк. 1.

15. Браиловский Г. Последний хозяин Барановки. Антиквар. 2012, июнь. № 6 (64). С. 16-17.

16. ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 46.

17. Там само. Арк. 37.

18. ЦДАВО України. Ф. 2592. Оп. 1. Спр. 48. Арк. 1.

19. Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені... С. 105-106.

20. ЦДАВО України. Ф. 2592. Оп. 1. Спр. 32. Арк. 1 зв.

21. ЦДАВО України. Ф. 2592. Оп. 1. Спр. 48. Арк. 10.

22. Там само. Арк. 4.

23. Там само. Арк. 4 зв.

24. ЦДАВО України. Ф. 2592. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 3.

25. Там само. Арк. 24 зв.

26. Шульгин О.Я. Початки діяльности Міністерств закордонних справ України. Розбудова держави. 1993. № 1. С. 23.

27. Пташинський П. До історії німецько-австрійської інтервенції на Україні. Архів Радянської України. 1932. № 1-2, січень-квітень. С. 87-89.

28. Там само. С. 113-115.

29. Історія української дипломатії : перші кроки на міжнародній арені... С. 111.

30. Україна між самовизначенням та окупацією: 1917-1922 роки. Вольфрам Дорнік та ін.; упоряд. В. Дорнік; пер. з нім. В. Кам'янець; наук. ред. Р. Пиріг. Київ: Ніка-Центр, 2015. С. 120.

31. ЦДАВО України. Ф. 2592. Оп. 1. Спр. 67. Арк. 39.

32. К аресту консулов. Одесский листок. 1918, 29 (16 мая). № 104.

33. К аресту консулов. Одесские новости. 1918, 30 (17) мая. № 10706. С. 1; Одесский листок. 1918, 29 (16 мая). № 104.

34. К аресту консулов. Одесский листок. 1918, 29 (16) мая. № 104. С. 2.

35. Там само.

36. К аресту консулов. Одесские новости. 1918, 30 (17) мая. № 10706. С. 1.

37. Освобождение греческого консула. Одесский листок. 1918, 5 июня (23 мая). № 110.

38. Декретом Директорії від 1 січня 1919 p. Українська Православна Церква отримала автокефалію.

39. Становище Києва. Трибуна. 1919, 4 лютого. С. 4.

40. Снєгірьов Гелій (Євген). Набої для розстрілу та інші твори. Нью-Йорк-Торонто: Видання громадського комітету і нових днів, 1983. С. 164.

41. Там само; Матушевський Ф. Із щоденника українського посла. З минулого (Праці Українського Наукового Інституту). Варшава, 1938. Т. 1. С. 138-157.

42. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 1.

43. Матушевський Ф. Із щоденника українського посла.

44. ЦДАВО України. Ф. 3696. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 5.

45. Дорошенко Д. Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 рр.): Науково-популярне видання. Київ: Темпора, 2007. С. 156.

46. Детальніше див:. Матяш І. Міфи і реалії життя Євгена Слабченка. Енциклопедичний вісник. 2015. С. 61-75. Євген Слабченко. Дипломатична історія України. Упоряд. Ірина Матяш. Київ: ТОВ «Видавництво «Кліо», 2016. 496 с.; Matiash Irиne. Eugиne Deslaw: un cinйmatographe franзais et un historien ukrainien de la diplomatie. Ministиre des affaires йtrangиres de l'Ukraine, Sociйtй scientifique d'histoire de la diplomatie et des relations internationales, Institut d'histoire de l'Ukraine de l'Acadйmie nationale des sciences d'Ukraine, Sociйtйs historiques ukrainiennes, Universitй nationale «Academie d'Ostrog », Institut d'йtudes de la diaspora ukrainienne. Kiev-Nice-New-York-Ostrog, 2019. 194 с.

47. 1 квітня 1919 р. Зінаїда Левицька померла.

48. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 1.

49. Галаган М. З моїх споминів (1880-ті -- 1920 р.). Передм. Т. Осташко, В. Соловйова. Київ: Темпора, 2005. С. 367.

50. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 1-1 зв.

51. Там само. Арк. 1 зв.-2.

52. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 4.

53. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 3.

54. Див.: Даниленко В.А., Миронець Н.І. Надзвичайна дипломатична місія УНР у Греції. Кам'янець-Подільський: «Абетка», 2006. С. 94-106.

55. Доповідна записка Ф. Матушевського Міністрові закордонних справ УНР про розподіл обов'язків між членами місії УНР у Греції. Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені... С. 346.

56. Там само.

57. Там само. С. 347.

58. Там само. С. 327.

59. Доповідь Голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції Ф. Матушев- ського Міністру закордонних справ УНР про його діяльність. Афіни, 24 серпня 1919 р. Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені... С. 327.

60. Там само.

61. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 68 зв.-69.

62. 1919 р. обидва ієрархи емігрували. У 1920-1936 рр. Антоній був митрополитом Російської православної церкви за кордоном; Євлогій 1930 р. був звільнений митрополитом Сергієм від управління російськими церквами в Західній Європі із забороною священнослужіння, разом з вірними йому приходами перейшов під юрисдикцію Константинопольського патріархату, у вересні 1945 р. Євлогій возз'єднався з РПЦ і був призначений екзархом російських православних приходів у Західній Європі.

63. Доповідь Голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції Ф. Матушев- ського Міністру закордонних справ УНР про його діяльність. Афіни, 24 серпня 1919 р. Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені... С. 327.

64. Там само.

65. Там само.

66. ЦДАВО України. Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 306. Арк. 44-47.

67. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 71 зв.-72.

68. Там само. Арк. 105 зв.

69. Там само. Арк. 75 зв.

70. Там само. Арк. 82.

71. Доповідь Голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції. С. 330.

72. Там само. С. 333.

73. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 4.

74. Звіт в.о. Голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції радника М.П. Левицького про діяльність представництва, поточну політичну ситуацію та перспективи українсько-грецьких взаємин. Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені... С. 367.

75. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 6.

76. Там само. Арк. 8.

77. Там само. Арк. 9 зв.

78. Там само. Арк. 10.

79. Звіт в.о. Голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції. C. 367.

80. ЦДАВО України. Ф. 4441. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 104.

81. Звіт в.о. Голови Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції... C. 368.

82. ЦДАВО України. Ф. 3619. Оп. 3. Спр. 32. Арк. 46.

83. М. Левицький спершу мешкав у Відні, потім у Тарнові. Обіймав посаду міністра здоров'я Державного центру УНР на еміграції, створеного 1921 р., викладав в Українській господарській академії у Подєбрадах. 1927 р. він повернувся в Україну, вже радянську, працював у Луцьку й невдовзі помер. Ю. Матушевський залишився на еміграції. Всі його рідні в СРСР були репресовані: брата Бориса ув'язнили разом із Сергієм Єфремовим за вироком у справі Спілки визволення України; брат Василь загинув 1943 р. на засланні в Тайшеті; мама Віра Олександрівна померла 1944 р. після 7 років таборів у концтаборі в Потьмі в Мордовії.

84. Реєстр посад Дипломатичних представництв і консульств Української Народної Республіки за кордоном на 1 січня 1921 р. Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені... С. 445.

Referenњs

1. Braylovskyi, H. (2012). Poslednyi khoziayn Baranovky. Antykvar, 6 (64), 16-17 [in Ukrainian].

2. Danylenko, V. (2004). Dolia simi Matushevskykh. Ukrains'kyj istorychnyj zhurnal, 1/2, 8-18 [in Ukrainian].

3. Danylenko, V.M., & Myronets, N.I. (Comps.). (2006). Nadzvychaina dyplomatychna misiia UNR u Hretsii (1919-1920 rr.). Kamianets-Podilskyi: Abetka [in Ukrainian].

4. Dornik, V. (Ed.). (2015). Ukraina mizh samovyznachenniam ta okupatsiieiu: 19171922 roky. Kyiv: Nika-Tsentr, 2015 [in Ukrainian].

5. Hnatyshyn, I.M., Kucheruk, O.S., & Mavrin, O.O. (Eds.) (2008). Dyplomatiia UNR i Ukrainskoi Derzhavy v dokumentakh ta spohadakh suchasnykiv. Kyiv: Ukr. Pysmennyk [in Ukrainian].

6. Huberskyi, L.V. (Ed.). (2004). Ukrainska dyplomatychna entsyklopediia. (Vols. 1-2). Kyiv: Znannia Ukrainy [in Ukrainian].

7. Korsak, I. (2009). Tykha pravda Modesta Levytskoho. Kyiv: Yaroslaviv val [in Ukrainian].

8. Matyash, I.B. (Comp.), (Ed.). (2010). Istoriya ukrayins'koyi dy'plomatiyi : pershi kroky' na mizhnarodnij areni (1917-1924 rr.): dokumenty' i materialy. Kyiv: Vy'd-vo gumanit [in Ukrainian].

9. Matyash, I. (2016). Ukrayins'ka konsul's'ka sluzhba 1917-1923 rr. yak derzhavny'j insty'tut: stanovlennya, funkcionuvannya, personaliyi. Kyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny [in Ukrainian].

10. Matyash, I. (2019). Inozemni predstavny'cztva v Ukrayini (1917-1919 rr.): derzhavna misiya ta povsyakdennist'. Kyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny [in Ukrainian].

11. Matiash, I. (2015). Mify i realii zhyttia Yevhena Slabchenka. Entsyklopedychnyi visnyk, 1, 61-75 [in Ukrainian].

12. Matiash, I. (Ed.). (2016). Yevhen Slabchenko. Dyplomatychna istoriia Ukrainy. Kyiv: TOV Vydavnytstvo Klio [in Ukrainian].

13. Matiash I. (2019). Eugиne Deslaw: un cinйmatographe franзais et un historien ukrainien de la diplomatie. Kiev-Nice-New-York-Ostrog [in French].

14. Smolii, V.A. (Ed.). (2001). Narysy z istorii dyplomatii Ukrainy. Kyiv: Vydavn. dim Alternatyvy [in Ukrainian].

15. Soloviova, V.V. (1996). Dyplomatychni predstavnytstva Ukrainskoi Narodnoi Res- publiky v krainakh Tsentralnoi Yevropy za doby Dyrektorii (1918-1920 rr.). Extended abstract of PhD thesis. Kyiv [in Ukrainian].

16. Svit, I. (1978). Fedir Pavlovych Matushevskyi (1869-1919). Ukrains'kyj istoryk, 1/3, 76-89 [in Ukrainian].

17. Syliuk, A. (Comp.). (2016). Mynule i suchasne Volyni ta Polissia. Modest Levytskyi v istorii Ukrainy i Volyni ta problemy formuvannia intelektualnoi elity. Naukovyi zbirnyk. Lutsk [in Ukrainian].

18. Varhatiuk, S.V. (1996). Stanovlennia zovnishnopolitychnoi sluzhby Ukrainy, 19171920. Extended abstract of PhD thesis. Kyiv [in Ukrainian].

19. Viedienieiev, D.V. (1994). Zovnishnia polityka Dyrektorii UNR. Extended abstract of PhD thesis. Kyiv [in Ukrainian].

20. Yakobchuk, S.O. (2010). Do istorii Nadzvychainoi dyplomatychnoi misii UNR u Hretsii (za materialamy shchodennyka F.P. Matushevskoho). Naukovi zapysky: zb. prats molodykh uchenykh ta aspirantiv, 19, 360-370 [in Ukrainian].

21. Yakobchuk, S.O. (2011). Dokumentalna spadshchyna F.P. Matushevskoho: istoryko- dzhereloznavchyi aspekt. Extended abstract of PhD thesis. Kyiv [in Ukrainian].

22. Yakobchuk, S.O. (2011). Dokumenty F.P. Matushevskoho -- dzherelo doslidzhennia diialnosti dyplomatychnoi misii UNR v Hretsii. Universytet, 1, 94-105 [in Ukrainian].

23. Размещено на Allbest.ru