Грошові суроґати купецтва у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Monetary Surrogates of the Merchants in the Second Halfof the Nineteenth - Early Twentieth Century

I. Hurzhii, A. Boiko-Haharin, Research Fellow, V. Vernadskyi National Library of Ukraine, National museum of the history of Ukraine

The aim of study is to introduce into the scientific circulation the previously unknown issuers of the private monetary surrogates and to establish the full chain and mechanism of their use, as well as to analyze the practice of the imperial government in associating such issues with the counterfeiting. Research methodology of the article defined by the general scientific methods; the citations of archival materials and newspaper publications were performed by transcription; the principles of historicism, systematics, objectivity, development and versatility are applied. The scientific novelty is that for the first time in the national historiography the complete algorithm and mechanism of the use of the private monetary substitutes by the merchants during the imperial era are is completely defined and described. The practical significance of the achieved results lies in the possibility of their application in the next research areas: numismatics, history of economic, history of the monetary circulation, history of science and technology, criminalistics, as well as in compiling of the educational and methodological literature. The main results of the research. In the 1860's in some regions of the Russian and Austro-Hungarian Empires in the local farms and manufacturing enterprises has appeared a private money (bonds, tokens, vouchers, stamps, coupons etc.), the emergence of which was caused by the lack of small coin denominations for change. A government decree prohibited the use of the local monetary surrogates in the form of stamps, receipts, labels, tokens and other marks or obligations that were giving an opportunity for the consumer to get a certain amount of goods or services with paying by this money substitutes. Analyzing the materials of the historical archives, we managed to recreate and establish the full chain and the essence of private money of the entrepreneurs who were operating in Ukraine.

Keywords: exchange crisis, merchants, cash, money substitutes (monetary surrogates), private money, metal vouchers, money counterfeiting, Russian Empire, Austro-Hungarian Empire.

У середині ХІХ ст. в українських землях, що перебували на той час у складі Російської та Австро-Угорської імперій, відчувалася гостра нестача в обігу розмінних грошей, «монетний голод». У таких умовах для полегшення роздрібної торгівлі деякі купці розпочали емісію власних грошових замінників (суроґатів, приватних бонів), які покупець міг також у подальшому використати для купівлі товарів у того ж продавця. У сучасній вітчизняній історіографії не лише не введено в науковий обіг зразків таких приватних грошових замінників імперського періоду, що зберігаються в музейних колекціях, а також достовірно не встановлено повний алгоритм і механізм використання грошових суроґатів, його особливості.

Першу спробу каталогізації грошових суроґатів панських маєтків кінця XVIII - середини ХІХ ст. було здійснено в багатотомному виданні Б. Сікорського, знахідки на території України узагальнив міжнародний колектив авторів на чолі з А. Бойком-ГагарінимSikorski B. Pienidz zastзpczy majtkow ziemskich: katalog zetonow dominialnych: Monety i zetony nieznanych emitentow oraz suplement. - T.VIII. - Warszawa, 1995. - 62 s.Бойко-Гагарин А.С., Гринкевич В.И., Цвирко С.Л., Зайончковский Ю.В. Сводный каталог частных денег второй половины XVIII в. в Восточной Европе // Львівські нумізматичні записки. - Вип.10. - Л., 2014. - С.23-35.. У науковий обіг уведено приватні гроші економій, закладів харчування та купців у Російській імперії (А. ТункельТункель А.В. Металлические боны России и СССР. - Донецк, 1992. - 120 с.), анонімні трактирні марки (Я. АдріановАдрианов Я. Анонимные трактирные марки: Российская империя: Вторая половина ХТХ - начало ХХ вв.: Каталог. - Пермь, 2019. - 121 с.), жетони споживчих кооперативів (А. ПантелеймоненкоПантелеймоненко А. Металлические жетоны как внутреннее расчётно-платёжное средство кооперативов потребителей (середина ХІХ - начало ХХ в.) // Сборник тезисов Международного нумизматического симпозиума «Деньги, экономика и общество», 16-19 мая 2013. - Кошице, 2013. - С.94-95.). Історію купецтва Києва в багатогранному вимірі дослідила І. ГуржійГуржій І.О. Соціально-економічне становище, етнічний склад і діяльність купецтва міста Києва в XIX ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 2011. - 19 с.. Про наявність в обігу приватних грошей згадував О. КлименкоКлименко О. Боністика на Тернопільщині від початку ХТХ ст. до наших днів // Збірник праць Тернопільського осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка. - Т.4: Видатні постаті в українській культурі і науці. - Тернопіль, 2008. - С.375.. Грошові замінники румунських ресторанів і магазинів, що зберігаються в колекції Одеського археологічного музею, увела в науковий обіг І. КорпусоваКорпусова И.В. Румынские платёжные жетоны в нумизматическом собрании ОАМ НАН Украины // Programul si rezumatele comunicarilor: Al XVI-lea simpozion de numismatica, 22-23 septembrie 2016. - Chisinau, 2016. - P.60-61.. Нового етапу поширення грошові суроґати набули у СРСР. Так, бони місцевих заводів і кооперативів із зібрання Харківського історичного музею дослідила Н. ЗвержховськаЗвержховська Н.В. Харківські місцеві гроші у колекції ХТМ // Вісімнадцяті Сумцовські читання, 18 квітня 2012 р. - Х., 2012. - С.252-258.. Широко використовувалися на Волині польські кредитні марки військових кооперативів різних міст, зокрема Володимира, Рівного, Бережан та ін.Шишкин А.П. Кредитные марки польских войсковых кооперативов (на территории Украины, Белоруссии и Прибалтики). - Ростов-на-Дону, 1996. - 45 с. Орлик В.М. Методологічні аспекти дослідження проблем податкової політики в українських губерніях Російської імперії у першій половині XIX ст. // Український історичний журнал. - 2008. - №5. - C.187-195.

Слід зауважити, що праці згаданих авторів попри значну наукову новизну та високу нумізматичну цінність мають ряд суттєвих вад, адже не містять достовірної інформації про механізм застосування приватних грошових замінників, часто відсутні їх зображення, не фіксуються умови виявлення та місця зберігання. Дослідники радянського періоду спорадично вводили в науковий обіг окремі зразки суроґатів, удаючись до спроб їх первинної каталогізації. На сьогодні загальна праця, що включала б не лише каталог та опис усіх відомих різновидів приватних грошових замінників, а також історію їх побутування, відсутня. Мета нашого дослідження полягає у встановленні повного алгоритму використання купцями грошових суроґатів в імперський період, а також у введенні в науковий обіг даних про раніше невідомих емітентів серед купецтва. Методологічний базис вивчення фінансової історії Російської імперії^, джерелознавчі проблеми темиОрлик В.М., Орлик С.В. Теоретико-методологічні та джерелознавчі проблеми економічної історії України // Універсум історії та археології. - Т.2(27). - Вип.2. - Дніпро, 2019. - С.5-27. визначено у сучасній вітчизняній історіографії.

Під грошовими суроґатами, замінниками або приватними грошима ми розуміємо емітовані за ініціативою купців знаки, що виконували функції обміну та платежу, і застосування яких обмежувалося лише сферою діяльності емітента, зазвичай не отримуючи на це дозволу з боку держави. На території України вони з'явилися з часів третього поділу Речі Посполитої, коли власники маєтків почали використовувати для розрахунків із селянами знецінені гроші емісій королів Авґуста ІІІ Сильного та Станіслава Авґуста Понятовського, наносячи на поле монети додаткові знаки (контрамарки)Бойко-Гагарин А.С., Гринкевич В.И., Цвирко С.Л., Зайончковский Ю.В. Сводный каталог частных денег второй половины XVIII в. в Восточной Европе // Львівські нумізматичні записки. - Вип.10. - С.23-35..

Ілюстр.1. Товарна пломба кінця ХІХ ст. (Галичина, Австро-Угорщина). Колекція Національного музею історії України. Інв. №МДМ-1431-1344 (фото: А. Бойко-Гагарін)

Передумовою виникнення на території України приватних грошових суроґатів став гострий брак достатньої кількості розмінних монет у Російській та Австрійській імперіях уже у середині ХІХ ст.

У результаті революційних подій 1848 р. в Австрії дестабілізувалася грошова система, через примусовий курс обміну паперових грошей та монет населення вдавалося до тезаврації. Згодом в імперії відчувалася розмінна криза й монетний голод, приватні підприємці на Галичині практикували випуск власних замінників. Намагаючись виправити ситуацію, 19 серпня 1848 р. влада ініціювала значну емісію мідних монет номіналом 2 та срібних - 6 крейцерів (кройцерів). Того ж року було заборонено використання жетонів і знаків приватних підприємств. Пізніше заборонили також послуговування відрізками банкнот як розмінною монетою дрібного номіналу, що мало на меті вирішити зазначену проблему в локальному виміріДержавний архів Львівської обл. - Ф.350. - Оп.1. - Спр.871. - 6 арк..грошовий замінник купецтво фальшивомонетництво

Цікаве припущення щодо особливостей грошового обігу Галичини висловив П. Сов'якСов'як П. Бориславські «олов'яні монети» ХІХ ст. замінники реальних грошей // Львівські нумізматичні записки. - Вип.10. - С.49-50.. Спираючись на художнє оповідання Стефана Ковалева (1848-1920 рр.), який сорок років прожив у Бориславі, дослідник припускає про виплату касирами робітникам якогось Нути Дуя частини заробітної плати олов'яними замінниками грошей, за які можна було купити продукти у дружин цих самих касирів, а також різноманітний крам у магазині їхнього господаря. Відповідно до опису, згадані П. Сов'яком суроґати грошей були поширеними на Галичині товарними пломбами. Подібна товарна пломба зберігається в Національному музеї історії України (див. ілюстр. 1). Лицьова сторона: у центрі поля зображено селянина у плетеному капелюсі. Кругова леґенда: «[...] feiste bleicerzarknop fe [...] damei bledce». Зворотний бік: у центрі цифра «3» в подвійному круговому лінійному обідку. Присутні отвори для пронизання ниткою при закріпленні пломби на товарі. Описані свідчення та характеристики ніяк не можуть свідчити про можливість класифікації цього предмета як замінника грошей.

Ілюстр. 2. Марка в Америці, 10 коп. №26416 (Російська імперія). Національний музей історії України. Інв. №ПГЗ-54 (фото: А. Бойко-Гагарін)

Одними з перших приватних бонів підприємств у Російській імперії були марки Російсько-Американської кампанії (див. ілюстр. 2)Родіонова О.С. Історія надходження грошового знаку «Марка в Америці» Російсько-Американської компанії до збірки боністики НМІУ // Археологія & фортифікація України. - Кам'янець-Подільський, 2017. - C.390-395., котра спеціалізувалася на видобутку ресурсів, заготівлі хутра на Алеутських та Курильських островах і була утворена під патронатом імператора в 1799 р.Шиканова И.С. Денежные знаки Российско-Американской кампании первой половины ХІХ в.: К юбилею Российско-Американской компании (1799-1999) // Россия+Америка = 200 лет. - Москва, 1999. - С.43-50. У 1860-х рр. в окремих місцевостях Росії, господарствах і виробничих підприємствах з'явилися приватні гроші (бони, жетони, марки, талони), появу яких спричинила нестача дрібної розмінної монетиДержавний архів Одеської обл. - Ф.2. - Оп.2. - Спр.995.. Вони були не лише грошового розрахункового характеру, а й із натуральним вираженням або зазначенням послуги («сніданок», «1 страва», «1 літр молока» тощо).

Попри часто справедливе та чесне по відношенню до споживачів використання приватних бонів, емітентів таких фінансових інструментів нерідко звинувачували у фальшивомонетництві. Так, 8 серпня 1861 р. у Володимирському повітовому суді було розглянуто справу про самостійний випуск власником місцевого цегляного заводу євреєм Ароном Розенфетом «білетиків» номіналом 10 і 15 коп. сріблом, які той використовував для розрахунку з місцевим населенням в умовах нестачі розмінних монет та необхідності сплачувати комісійні за розмін у сумі 5-6 коп. за 1 руб. Спеціальні паперові бони мануфактурник замовив у грубешувського літографа Менделя Гутфельда, а отриману продукцію зміг вільно обміняти у Володимирі на дрібні товари на суму близько 3 руб. сріблом. Володимирський міський магістрат не визнав А. Розенфета винним у шахрайстві, адже всі отримувачі його приватних бонів стверджували про доброчесність та обов'язковий вимін суроґатів на державні гроші без будь-яких відрахувань і здійснення операцій купівлі чи продажу винятково на добровільній основі.

Виявлені в архівних матеріалах карних справ свідчення звинувачених у фальшивомонетництві купців-емітентів приватних грошових суроґатів демонструють також ланцюг використання подібних бонів. У січні 1864 р. їх (у справі Кременецького повітового суду названі «грошовими марками» та «писаними замітками») виготовив торговець м'ясом з Ямполя купець 2-ї гільдії Шльома Ербштейн. Але, остерігаючись підробки, подбав про захист: «[...] за нестачею для торгівлі кожному покупцеві м'яса решти дрібною дзвінкою монетою з принесених крупних кредитних білетів, за вирахуванням належних мені за м'ясо грошей, беручи приклад із деяких власників інших установ у сусідніх та інших повітах, виготовив писані замітки, зміст котрих складає засвідчення моїм покупцям та слугам повернути за зворотним отриманням таких на зазначену суму грошей м'яса. Але для упередження можливих неправдивих підробок подібних заміток у збиток мені, зробив [...] клейма, якими передрукована деяка кількість заміток з обох сторін, у середині котрих знаходиться наклейка.

Крім того для більшої безпеки на кожній замітці виведено написані кольоровими чорнилами деякі [...] що зображають буквально продаж м'яса за отримані по замітках гроші»Державний архів Тернопільської обл. - Ф.132. - Оп.2. - Спр.877. - Арк.4-4зв..

Ілюстр.3. Приватні гроші волинського фільварку А. Кончевського, виготовлені в м. Бжезно (Польща) (фото: О. Остапюк)

Грошові суроґати Ш. Ербштейна містили власноруч нанесені написи на їдиші та номінал у копійках (5, 10, 15, 20, 25, 30, а також римськими цифрами: V, X, XV, XX, XXV, XXX). За свідченням місцевих євреїв, вони перебували в обігу вже майже 2 роки. В опрацьованій архівній справі відсутні зображення згаданих грошових замінників, але їх аналоги з написами польською мовою та позначенням номіналу римськими цифрами відомі із зібрання Любомльського краєзнавчого музею (див. ілюстр. 3)Остапюк О. Про невідомі жетонні грошові знаки с. Острівки Любомльського району // Волинський колекціонер. - Вип.1. - Луцьк, 2018. - С.60-64..

Висунення підозри у фальшивомонетництві у цьому випадку ми бачимо через нерозуміння механізму застосування купцями грошових замінників та через обмежене уявлення органів влади щодо фальшування грошей, яке у класичному розумінні виражається в незаконному їх виготовленні за прототипом офіційних державних зразків із метою збуту довірливим громадянамБойко-Гагарін А.С. Газетна періодика як джерело вивчення процесів фальшування монет та банкнот в кінці ХІХ - початку ХХ ст. // Український нумізматичний щорічник. - Вип.2. - Переяслав-Хмельницький, 2018. - С.132-149., або у ввезенні якісно виготовлених фальсифікатів із ворожої держави з метою фінансової диверсіїKotsur V., Boiko-Gagarin A. Napoleon Russian forged assignations in Naddniprianshchyna (over Dnipro land) // East European historical bulletin. - Issue 11. - Drohobych, 2019. - P.66-77. Також див.: Орлик С.В., Бойко- Гагарін А.С. Фальшивомонетництво в Україні в роки Першої світової війни // Український нумізматичний щорічник. - Вип.1. - К., 2017. - С.143-164..

У 1870 р. російський уряд заборонив обіг «приватних грошей», внутрішніх розмінних марок, металевих бонів підприємств, торгових домів, фабрик, їдалень, трактирів тощо. Відтепер приватним особам і товариствам не дозволялося емітувати та користуватися грошовими суроґатами. Також, згідно із найвище затвердженою 23 листопада думкою Державної ради №48944, заборонялося випускати локальні грошові суроґати у вигляді марок, квитанцій, ярликів та інших знаків чи зобов'язань, що містили необхідність виплати певної грошової суми, компенсацію товарами чи послугами. Виняток становили банківські білети й зобов'язання (цінні папери), випущені товариствами відповідно до своїх затверджених статутів. Винні в незаконній емісії власних грошових знаків підлягали обов'язковій компенсації на готівкові гроші й покаранню у вигляді позбавлення волі терміном від 2 до 4 міс. на перший раз, а всі наступні рази - від 4 до 8 міс. Усі випущені знаки знищувалисяДеммени М. Сборник указов по монетному и медальному делу в России, помещённых в Полном собрании законов с 1649 по 1881 г. - Вып.3. - Санкт-Петербург, 1887. - C.531-532.. Урядова комісія внутрішніх справ у Царстві Польському в 1860-х рр. заборонила також картки чи інші знаки із зображенням монет для заміни останніх цими суроґатамиArchiwum Glowne Akt Dawnych w Warszawie. - Zesp.191. - Sygn.7706. - Liczba stron 233.. Ці заходи мали всі підстави, адже виготовлення приватних грошових замінників набуло популярності та сприймалося частиною населення як засіб полегшення обміну в умовах нестачі дрібних монет, а іншою частиною - як самоуправство й фальшивомонетництво. І все ж емісія за приватної ініціативи купецтва не припинялася. Досліджуючи фонди Любомльського краєзнавчого музею, О. Остапюк детально описав приватні бони зі знищеного в 1943 р. с. Острівки, датовані 1865 та 1871 рр.Остапюк О. Про невідомі жетонні грошові знаки с. Острівки... - С.61.

Показовим став випадок із затриманням 1871 р. у Пруссії літографа Гайнріха Клюґера, який удома виготовляв російські поштові марки. Свої дії королівському обер-прокуророві він пояснив спеціальним замовленням із Царства Польського від певного пана, котрий планував використати ці марки для внутрішніх розрахунків зі своїми селянами. Рішенням повітового суду усіх винних спочатку звільнили, адже підробка іноземних поштових марок у Пруссії не вважалася незаконною. Пізніше за додатковим клопотанням прокурора м. Бромберґ їх усе ж було засуджено на 10 міс. кожного із забороною обіймати державні посадиArchiwum Panstwowe m. st. Warszawy. - Zesp.1416/II. - Sygn.3. - S.10, 14-14odw.. Винахідливість у спробі виправдання шахрайської діяльності під виглядом замовлення свідчила про поширеність та відомість серед широкого загалу цього явища, а також, можливо, і про наявність у літографа попереднього досвіду виготовлення паперових грошових бонів для третіх осіб.

Підприємці використовували власні грошові суроґати й у ХХ ст. До початку Першої світової війни та впровадження грошової реформи із золотим стандартом грошове господарство Російської імперії переживало розквіт, що може пояснити появу грошових замінників у купецтва рекламними цілями. Поширення набували не лише суроґати зі вказівкою номіналу в рублях чи копійках, а також і знаки з нанесеною лише назвою фірми (прізвища та ініціалів купця у вигляді вензеля) або зображенням її логотипу. За висновками А. Пантелеймоненка, такі металеві бони використовувалися за певним механізмом: покупці мали попередньо їх придбати, надаючи кооперативу готівкові кошти для виробництва чи закупівлі товарів, натомість отримували можливість наступної купівлі цих товарів у майбутньому за ринковою ціноюПантелеймоненко А. Металлические жетоны как внутреннее расчётно-платёжное средство кооперативов... - С.95..

У 1911 р. в Києві у виготовленні грошових суроґатів із картону з нанесенням власної печатки та номіналу звинуватили барона Б. ДеллінсгаузенаСвои деньги // Киевские отклики. - 1911. - 1 июня. - №95. - С.2.. Свого часу О. Спаський опублікував «паперовий золотий» - виготовлений із позолоченого паперу спресований кружок, що грубо імітував золотий 5-рублевик із портретом імператора Миколи ІІСпасский И.Г. Русская монетная система: Историко-нумизматический очерк. - Ленинград, 1970. - C.234.. Можна припустити, що цей монетоподібний артефакт міг також бути грошовим суроґатом, використовуваним в умовах «монетного голоду» часів світової війни.

У воєнні роки ситуація у грошовому обігу кардинально зміниласяОрлик С.В. Українське повітове місто і велика війна: продовольчі проблеми та ріст цін // Проблеми української історії. - Вип.23. - К., 2015. - С.114-133.. Уже 1915 р. в Києві гостро давалася взнаки відсутність дрібної розмінної монети (часом у сварки незадоволених громадян навіть втручалася поліція). Становище ускладнювалося, навіть незважаючи на цілодобову роботу монетного двору та додаткове замовлення партії обігових монет у 1916 р. в Японії. Вивіз монет із дорогоцінних металів за кордон невдовзі було забороненоВоспрещение вывоза золота // Киевская мысль. - 1915. - 3 июля. - №182. - С.4.. Бракувало навіть мідяків. Керуючий Державним банком І.Шипов у листі від 29 вересня 1915 р. інформував відділення: «Петроградський монетний двір, працюючи безперервно та цілодобово, включно зі святами, не може накарбувати таку кількість монети, що відповідала б поточним потребам у ній»Державний архів Кіровоградської обл. - Ф.7. - Оп.1. - Спр.46. - Арк.47.. Але нова карбована розмінна монета 1914-1916 рр. довго не затримувалася в обігуПредстоящий выпуск звонкой монеты // Вечерняя газета. - 1916. - 23 апреля. - №1044. - С.2.. Ще незатерті блискучі монети населення воліло притримувати як накопичення. Після заборони уряду тримати вдома готівкові гроші у золотій і срібній монеті та примусового обміну їх на кредитні білети, що дедалі дешевшали, на власників накопичень і міняйл накладалися штрафи з конфіскацією монетного запасуОтобрание золота // Там же - 20 марта. - №1012. - С.3..

У таких умовах і набували поширення грошові суроґати. Так, у серпні 1915 р. київська газета повідомляла про вихід деяких торговців із критичної ситуації шляхом емісії власних грошових замінників:

«Державний банк на тому тижні прийшов був на допомогу обивателям, випустивши в обіг на декілька сотень тисяч рублів дрібних монет, однак новісінькі гривеники, п'ятиалтинні, двогривенні - усе це знову розійшлося по руках, тож пересічний громадянин як і раніше залишається лише з кредитними білетами, але без дзвінкої монети. Без цього ж немає можливості ані купівлі харчування, ані проїзду у трамваї, ані користування послугами візників, ані взагалі існування в місті. Отримання решти з кредитки - скрутна справа. Деякі торгівці для видачі решти завели свої власні “бони” та розраховуються ними, або пропонується отримувати решту поштовими марками. Особливо важким буває розмін грошей у ранкові години на базарах та в перших вагонах трамваю при виїзді їх із парку. Публіка впродовж уже багатьох днів довжелезними рядами чергує біля розмінних кас контори Державного банку та Губернського казначейства»О разменной монете // Киевская мысль. - 1915. - 28 августа. - №238. - С.1..

Таким чином, через нестачу розмінної готівки та обумовлену цим кризу в торгівлі, на Галичині виникли замінники грошей. Уряд Австро-Угорщини не лише забороняв використання приватних жетонів і бонів, а також застосування як дрібних розмінних засобів відрізків банкнотів державного зразка. На території України побутували металеві бони їдалень і фільварків. Інколи доводилося послуговуватися навіть торговими пломбами. Розмінна криза 1860-х рр. у Російській імперії спричинила появу замінників грошей, якими користувалося місцеве купецтво. Додатковою причиною стала також комісія за обмін кредитних білетів на монети в розмірі 5-6% від суми. Через нерозуміння механізму використання такого фінансового інструменту, як грошові суроґати, траплялися випадки звинувачення купців у фальшивомонетництві. Матеріали кримінальних справ із підозрами проти емітентів приватних грошових замінників дають нам змогу відтворити повний алгоритм та механізм використання купцями власних грошових знаків. Так, спочатку вони замовляли їх на мануфактурах чи в літографіях, або виготовляли за допомогою власних технічних засобів. За неможливості видати покупцеві решту дрібними монетами, на необхідну суму видавалися грошові суроґати. Не обмежуючи покупців у часі, підприємці також приймали власні грошові знаки й у подальших розрахунках. Поширеність та популярність серед населення використання такого роду грошових замінників призводила до спроб їх фальсифікації. Деякі купці намагалися впровадити на власні паперові бони найпростіші елементи захисту. Восени 1870 р. російська влада заборонила використання приватних грошовий суроґатів, а їх емітентів було зобов'язано в найкоротший час викупити в мешканців уже наявні. Але й після заборони приватні бони з обігу не зникли. Зокрема в умовах нестачі розмінної монети в період Першої світової війни грошові замінники стали допоміжним засобом у дрібних розрахунках (використовувалися навіть поштові марки).

Перспективи подальших досліджень убачаємо у виявленні та введенні в науковий обіг зразків грошових суроґатів купецтва імперської доби, що зберігаються в музейних колекціях, а також пошук даних в українських і зарубіжних архівах. Завершальним етапом студіювання теми має стати створення зведеного каталогу всіх відомих емітентів, видів та різновидів приватних замінників грошей.