Вугільна промисловість та металургія Донецько-Придніпровського економічного району Російської імперії впродовж 1870-1915 рр.
Інтенсивне будівництво залізниць на Півдні Російської імперії впродовж 1870-1880-х років - причина виходу гірничих, металургійних підприємств на ринки поза Донецького району. Важка промисловість Донецько-Придніпровського району в імперському масштабі.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.07.2021 |
| Размер файла | 2,3 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Вугільна промисловість та металургія Донецько-Придніпровського економічного району Російської імперії впродовж 1870-1915 рр.
В.О. Куліков
В.О. Куликов кандидат історичних наук, докторант, кафедра історії України, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (м. Харків, Україна).
Стаття представляє результати комплексного аналізу розвитку вугільної промисловості та металургії Донецько-Придніпровського економічного району Російської імперії у період 1870-1915рр. Вивчено динаміку виробничих показників і розміщення важкої промисловості в районі, а також визначено його частку в імперському та глобальному промисловому виробництвах. Зроблено висновок, що протягом 1870-1915-хрр. виробництво вугілля, залізної руди та металу в районі зростало експоненційно, але нерівномірно. У цей період металургійна та вугільна промисловість пережили декілька піднесень і спадів, пов'язаних із трансформацією державної економічної політики, робітничим рухом та глобальними економічними циклами. Металургія та вугільна промисловість Донецько-Придніпровського району були висококонцентрованими навіть на тлі загального високого рівня концентрації російської промисловості. Концентрація важкої промисловості району відбувалась за вертикальним принципом: майже всі великі металургійні підприємства розвивались як підприємства із повним циклом виробництва від видобутку сировини, до оброблення металу. Частка району в загальноімперському виробництві вугілля та металу істотно збільшилася протягом останньої чверті XIX ст., унаслідок чого район перетворився на головну паливно-металургійну базу Російської імперії.
Ключові слова: індустріалізація, промислова революція, важка промисловість, Донбас, Південь Росії.
V. O. Kulikov Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Research fellow, Department of History, Karazin Kharkiv National University (Kharkiv, Ukraine)
COAL INDUSTRY AND METALLURGY IN THE DONETS-DNIEPER ECONOMIC REGION OF THE RUSSIAN EMPIRE, 1870-1915
Abstract
The paper analyses the development of coal mining and metallurgical industries in the Donets-Dnieper economic region of the Russian Empire. Based on the study of production indices, it demonstrates that between 1870 and 1915 coal, iron ore, and metal production in the area increased exponentially but in an unsteady manner. Metallurgical and coal industries experienced several expansions and contractions caused by the transformation of the economic policy, the labor movement, and global economic cycles.
Metallurgy and coal industries of Donets-Dnieper economic region were immensely concentrated even compared to the generally high level of concentration of the Russian industry. The concentration of Donets-Dnieper heavy industry occurred via vertical integration: almost all large metallurgical enterprises developed themselves into full-cycle enterprises whose operation ranged from the extraction of raw materials to metal processing. The region sufficiently increased its share in the allimperial production of coal and metal in the late nineteenth century, and, as a result, it became the fuel and steel basis of the Russian Empire.
Keywords: industrialization, industrial revolution, heavy industry, history of capitalism, Donbas, South of Russia.
Вступ
У статті розглянуто динаміку виробничих показників і розміщення вугільної та металургійної промисловості в Донецько-Придніпровському економічному районі, а також визначено промислову роль району в імперському та глобальному масштабах. Географічно дослідження охоплює регіон, який сучасники називали Півднем Росії, або Південним гірничопромисловим районом, і який включав території Донецького та Криворізького басейнів, Придніпров'я та Приазов'я Обґрунтування використання назви району див.: Wynn Ch. Workers, strikes, and pogroms: the Donbass-Dnepr Bend in late imperial Russia, 1870-1905. -- Princeton, NJ: Princeton University Press, 2014. -- P. 11..
Зважаючи на ключову роль, яку Донецько-Придніпровський економічний район відіграв в імперській індустріалізації, історія промислового розвитку Півдня Росії була об'єктом багатьох спеціальних досліджень Огляди історіографії див. Саманцов О. П. Кам'яновугільна та металургійна промисловість Донецько-Придніпровського економічного регіону кін. ХІХ -- поч. ХХ ст. (проблеми історіографії): автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Запоріжжя, 2007. -- 22 с.; Куліков В. О. Російська імперська індустріалізація та дискусія про її рушійні сили в історіографії // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Сер. “Історія”. -- 2017. -- Вип. 53. -- C. 102-111.. Однак статистичні дані і окремі аспекти їхнього аналізу розпорошені по публікаціях. У цій статті зроблено комплексний аналіз розвитку вугільної промисловості та металургії Донецько-Придніпровського економічного району на основі статистичних даних, що їх опублікувало Статистичне Бюро Ради З'їзду гірничопромисловців півдня Росії, та інших статистичних матеріалів.
Виникнення умов промислового підйому в регіоні
До індустріальної революції основним джерелом кінетичної енергії, що використовувало людство, була енергія, що її виробляли тварини. Переважну більшість теплової енергії давала фітомаса: дерева, чагарник, солома. Деревне вугілля залишалось найефективнішим енергоносієм до кінця XVIII ст. Smil V. A new world of energy // The Cambridge World History. -- Vol. 7. Part 1: Structures, Spaces, and Boundary Making. -- Cambridge: Cambridge University Press, 2015. -- P. 164-184. Абрагам Дарбі 1709 р. в англійському містечку Колбрукдейл використав вугільний кокс За сильного нагрівання в безповітряному просторі кам'яне вугілля виділяє всі летючі речовини, за винятком концентрованого, нелетючого, вуглецевого залишку, який отримав назву “кокс”. для витоплення чавуну в доменній печі. Цей винахід започаткував модерну металургію та спричинив промислову революцію Landes D. The Fable of the Dead Horse; or, The Industrial Revolution Revisited // The British industrial revolution: an economic perspective. -- Boulder, CO: Westview Press, -- 1998. -- P. 136.. За деякий час вугілля стає основним паливом у металургії, а з появою залізниць перетворюється на стратегічну сировину. Для періоду від середини XIX до середини ХХ ст., на який припадають дві промислові революції та початок модерного економічного зростання, вугілля було основним енергетичним ресурсом людства.
Поклади вугілля та залізної руди було знайдено на Донбасі, ймовірно, ще до XVIII ст. Фомин П. И. Горная и горнозаводская промышленность юга России. -- Т. 1: История горной и горнозаводской промышленности юга России со времени возникновения до восьмидесятых годов прошлого века. -- Харьков: Тип. Б. Бенгис, 1915. -- С. 4. Починаючи з кінця XVIII ст. низка геологічних експедицій, фінансованих як приватним капіталом, так і російським урядом, дозволили приблизно оцінити обсяги та розташування покладів вугілля і залізної руди в регіоні Див. Фукс Н. К. Из истории познания Донецкого каменноугольного бассейна. -- Харьков: Хозяйство Донбасса, 1923. -- 56 с.. Проте знадобилося понад сто років, щоб відповідні технології та умови дозволили здійснити вугледобування та розпочати виробництво металу в регіоні у промислових масштабах. До середини ХІХ ст. більшість видобутого вугілля використовувало місцеве населення для домашнього опалення Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел [по сведениям 1859]. -- Т. 13: Екатеринославская губерния. -- С.-Петербург: Издание ЦСК МВД, 1863. -- C. VII.. Відсутність великих споживачів у регіоні, а також ефективних транспортних засобів для виходу продукції на інші ринки, крім локального, унеможливлювали видобуток вугілля у промислових масштабах. Саме тому у своєму нарисі про вугілля Донецького басейну, опублікованому 1888 р., учений Дмитро Менделєєв назвав його “майбутньою силою, що спочиває на берегах Дінця” Менделеев Д. И. Будущая сила, покоящаяся на берегах Донца // Северный Вестник. -- 1888. -- Август-декабрь. -- С. 53-207..
Одночасно з вивченням і добуванням вугільних ресурсів Донецького басейну російський уряд робив спроби налагодити виробництво металу з місцевої руди. Уряд побудував чотири казенні заводи на Півдні Росії, проте жодне з цих підприємств не змогло налагодити випуск чавуну та заліза в промислових масштабах. Кожен із казенних заводів -- Луганський (1799-1886), Керченський (1850-1855), Петровський Завод був розташований поблизу селища Корсунь, район сучасного Єнакієво. (1866-1870) та Лисичанський (1870), -- пропрацювавши деякий час, був закритий Рагозин Е. И. Железо и уголь на Юге России. -- С.-Петербург: тип. И. Гольдберга, 1895. -- С. 6-8.. Декілька чинників спричинили невдачу, головним з-поміж них була нерозвиненість шляхів сполучення і надто високі транспортні витрати на доставку сировини та відправку готової продукції. Підсумовуючи результати розвитку важкої промисловості на Півдні у Росії у XVIII -- першій половині ХІХ ст., інженер Петро Горлов 1914 р. писав: “Від початку [організації] гірничих справ (1715-1860 рр.) минуло 145 років, результати розвитку промисловості виявились малими. Чавуну та заліза не отримали. Продуктивність жалюгідна, але і потреба теж була мала, оскільки ані залізниць, ані пароплавства, ані фабрик, ані заводів, і найголовніше -- металургійна справа від початку пішла вкрай невдало, а для домашнього опалення застосовувався кізяк та солома” Горлов П. И. История горнозаводского дела на территории Донецкого кряжа и вблизи Керчи (1696-1859 гг.). -- Харьков: тип. Мирный труд, 1915. -- С. 19..
Невдачі з казенними металургійними заводами спонукали російський уряд звернутись до приватної ініціативи. 19 лютого 1866 р. російський імператор підписав наказ, у якому констатовано “першорядну для Росії важливість розвитку залізничного виробництва” і попередньо схвалено пропозиції міністра фінансів “про заохочення солідних приватних компаній до побудови рейкових заводів на Півдні Росії” Цит. за: Давыдов М. А. Двадцать лет до Великой войны. Российская модернизация Витте-Столыпина. -- 2-е изд., испр. и доп. -- С.-Петербург: Алетейя, 2016. -- С. 274..
Російський уряд вирішив пов'язати розвиток металургії та транспорту й 1869 р. зумовив отримання концесії на спорудження Курсько-Харківсько-Азовської залізниці зобов'язанням спорудити на Півдні металургійний завод потужністю не менше 500 пудів (8,2 тис. т) залізничних рейок на рік. Однак навіть залізничний король Самуїл Поляков, підприємець з видатною діловою кмітливістю, не впорався з цим завданням. Через нестачу капіталів будівництво заводу так і не розпочалося. Натомість Поляков відкрив декілька вугільних копалень для забезпечення залізниці паливом і започаткував виробництво вугілля на Донеччині у промислових масштабах Воропаев М. А., Нечволодов В. И., Берст Г. Г. По Екатерининской железной дороге. -- Екатеринослав: тов-во Печатня С. П. Яковлева, 1903. -- С. 5..
Аналогічну концесію 1866 р. отримав російський аристократ князь Сергій Кочубей. Однак і він не зміг знайти капітали, достатні для побудови заводу з вироблення залізничних рейок. За Ј 24 000 він відступив права і обов'язки за концесією британському підданому Джону Юзу, ініціатору створення Новоросійського товариства кам'яновугільного, залізного і рейкового виробництва, яке спромоглося побудувати металургійний завод з виробництва чавуну і залізничних рейок на місцевому паливі у 1871 р. Див. Friedgut T. H. Iuzovka and Revolution. -- Vol. 1: Life and Work in Russia's Donbass, 1869-1924. -- Princeton, NJ: Princeton University Press, 2014. -- 544 p. Юз виявився потрібною людиною в потрібному місті у відповідний час. Його видатні підприємницькі та інженерні навички сприяли успіху в справі побудови металургійного підприємства промислового масштабу на Донбасі.
Одночасно з заводом Новоросійського товариства російський купець Дмитро Пастухов упродовж 1870-1872 рр. побудував залізоробний завод неподалік села Сулін в Області Війська Донського. Пастухов спробував здійснити топлення на антрациті замість поширеного на той час методу витоплення на коксі, однак підприємству вдалося досягти стабільного випуску чавуну тільки через двадцять років після заснування заводу Тиме И. А. Очерк современного состояния горнозаводского дела в Донецком бассейне // Горный журнал. -- 1889. -- № 1. -- С. 67. Там же. -- С. 310..
На кінець 1860-х рр. були всі необхідні передумови для розвитку індустрії на Донбасі: наявність природних ресурсів, технологій, сприятлива політична кон'юнктура і, нарешті, транспортна інфраструктура. Інтенсивне будівництво залізниць на Півдні та в інших регіонах Російської імперії впродовж 1870-1880-х рр. спричинили високий попит на вугілля та метал, а також уможливили вихід гірничих та металургійних підприємств на ринки поза Донецьким районом. Додатковим стимулом до розвитку російської кам'яновугільної промисловості стали протекціоністські тарифи, що їх запровадив російський уряд у 1880-х рр.
Однак від часу появи в регіоні перших залізниць і до початку промислового буму минуло ще майже двадцять років. Від 1871 р., коли домна Юзівського заводу дала перший чавун, і до 1887 р., коли в експлуатацію було введено першу домну Олександрівського заводу в Катеринославі, тобто понад п'ятнадцять років, на Півдні Росії працювали тільки два металургійні заводи -- Юзівський та Сулінський. Із 16 доменних металургійних заводів Півдня Росії, заснованих після 1884 р., два почали діяти наприкінці 1880-х рр., два у першій половині 1890-х, і решта -- у другій половині 1890-х рр.
Причиною відносно невисокої активності великого промислового бізнесу в регіоні до кінця 1880-х рр. була невисока якість місцевої залізної руди. Донбаська залізна руда виявилась бідною на залізо і з високим вмістом домішок, до того ж розсіяною у невеликій кількості на значних відстанях. Виробництво чавуну у промислових масштабах було проблематичне в таких умовах .
Ситуація кардинально змінилася з відкриттям залізних родовищ Кривого Рогу та їх поєднанням залізничним транспортом із донецьким вугіллям Донецьку залізну руду використовували і після відкриття Криворізьких родовищ. Юзівський та маріупольські металургійні заводи застосовували її в суміші із криворізькою. Див.: Россия на Всемирной выставке в Париже в 1900 г. -- С.-Петербург: И. Шустов, 1900. -- С. 80.. Про наявність залізних руд у районі Кривого Рогу Херсонської губернії було відомо ще з кінця XVIII ст. Геологічні дослідження 1860-1870-х рр., що їх ініціював як російський уряд, так і приватні підприємці, виявили вздовж річок Саксагань, Інгулець та Жовта значні поклади залізної руди з високим вмістом заліза Анисимов Ю. А., Терещенко Н. А., Тищенко В. Г. и др. Развитие металлургии в Украинской ССР. -- Киев: Наук. думка, 1980. -- С. 78. Воропаев М. А., Нечволодов В. И., Берст Г. Г. Указ. соч. -- С. 25-29.. Катеринославська залізниця, що розпочала рух 1884 р., поєднала донецьке кам'яне вугілля з криворізькою рудою, а також відкрила шлях донецькому мінеральному паливу на Захід, у район індустріального землеробства з високою концентрацією цукрових заводів -- крупних споживачів вугільного палива. Отже, Донбас з його покладами вугілля та Кривий Ріг з його покладами залізної руди, об'єднані залізничним сполученням, утворили новий потужний промисловий регіон, який сучасники називали “Промисловим Півднем Росії”.
Катерининська та інші залізниці До кінця 1880-х років на Донбасі було десять залізничних гілок загальною протяжністю 55 км і будували ще три гілки (37 км). Після цього настала значна перерва, і тільки в 1900 р. було відкрито три нові гілки протяжністю 30 км. На початку ХХ ст. великі кам'яновугільні фірми Донбасу мали 489 км власних залізниць та 105 паротягів., що проходили через Південь Росії, радикально знизили кошти на перевезення вугілля, уможлививши його швидку доставку до портів Азовського й Чорного морів, на захід у регіони цукрового виробництва та на південний схід у центральний промисловий район. Водночас залізниці стали головним споживачем вугільної та металургійної промисловості промислових підприємств Півдня Росії (табл. 1). Для виробництва заліза й вугілля у промислових масштабах потрібен був відповідний масштаб споживання, і залізниці спроміглися створити такий попит.
Таблиця 1. Розподіл споживачів донецького вугілля упродовж 1890-1913-х рр. Складено за: Ден В. Э. Каменноугольная и железоделательная промышленность. -- С.-Петербург: тип. Трофимова, 1912. -- C. 134.
|
1890 р. |
1895 р. |
1900 р. |
1910 р. |
1913 р. |
||
|
Залізниці |
32% |
28% |
25% |
28% |
27% |
|
|
Металургійні заводи |
18% |
23% |
32% |
21% |
22% |
|
|
Цукрові заводи |
10% |
8% |
8% |
7% |
5% |
|
|
Пароплавства |
7% |
5% |
4% |
5% |
1% |
|
|
Інші споживачі |
34% |
35% |
31% |
38% |
45% |
Розвиток транспорту та засобів зв'язку -- залізничного транспорту й телеграфу, а пізніше й телефону, -- уможливили виникнення великих модерних корпорацій, що розпочали масове виробництво продукції.
Допоки промисловці були позбавлені можливостей швидко обмінюватись інформацією та відносно дешево переміщати великі обсяги матеріалів, природні багатства і технології їхнього оброблення залишались малозатребуваними Див. Smil V. Creating the twentieth century: Technical innovations of 1867-1914 and their lasting impact. -- Oxford: Oxford University Press, 2005. -- P. 199. Джерела -- див. до табл. у додатку..
Динаміка виробничих показників. Основні натуральні виробничі показники важкої промисловості Півдня Росії поміщені в додатку. Середні показники за п'ятиріччями представлені в табл. 2.
Таблиця 2. Видобуток сировини та виробництво металу на Півдні Росії (тис. т), а також кількість задіяних при цьому робітників (тис.) у середньому за п'ятиріччя
|
Роки |
Вугілля |
Залізна руда |
Чавун |
Прокат |
Робітники |
|
|
1871-75 |
591 |
н/д |
9 |
7 |
н/д |
|
|
1876-80 |
1111 |
36 |
20 |
21 |
н/д |
|
|
1881-85 |
1708 |
86 |
29 |
27 |
18 |
|
|
1886-90 |
2503 |
229 |
112 |
60 |
31 |
|
|
1891-95 |
4074 |
726 |
370 |
217 |
47 |
|
|
1896-00 |
7937 |
2239 |
1050 |
637 |
102 |
|
|
1901-05 |
11 861 |
2781 |
1551 |
1088 |
139 |
|
|
1906-10 |
16 792 |
3919 |
1899 |
1309 |
194 |
|
|
1911-15 |
24 165 |
6253 |
2832 |
2136 |
255 |
Протягом 1871-1915 рр. відбувається експоненційне зростання обсягів видобутку вугілля, руди й заліза. За сорок років виробництво вугілля на Півдні Росії збільшилось у 40 разів, залізної руди у 170 разів, а металу в 300 разів. Табл. 3, що містить інформацію про темпи зростання виробничих показників за п'ятиріччями, показує три цикли промислового піднесення. Перше піднесення відбулося на початку 1870-х рр. і було пов'язано з виникненням великих вугільних та металургійних підприємств. У 1886-1900 рр. тривав другий цикл піднесення, пов'язаний із інтенсивним залізничним будівництвом. Протягом цього п'ятнадцятиріччя річні темпи приросту становили фантастичні 13% у вугледобуванні, 28% у чавуноливарному виробництві й 30% у залізорудній промисловості. Темп приросту чисельності робітників у цей період становив 13%. Це можна трактувати як ознаку того, що збільшення обсягів виробництва впродовж 1886-1900 рр. відбувалося завдяки не тільки екстенсивним, але й інтенсивним чинникам, тобто через підвищення продуктивності праці. Останній цикл промислового піднесення розпочався 1907 р. і був пов'язаний із загальним передвоєнним пожвавленням промисловості. Цей цикл тривав до 1916 р.
Таблиця 3. Темпи річного приросту виробничих показників важкої промисловості Півдня Росії та задіяних у ній робітників Розраховано за формулою (End Value/Start Value)A(1/Periods)-1
|
Роки |
Вугілля |
Залізна руда |
Чавун |
Прокат |
Робітники |
|
|
1871-75 |
34% |
н/д |
18% |
46% |
н/д |
|
|
1876-80 |
10% |
н/д |
2% |
7% |
н/д |
|
|
1881-85 |
6% |
13% |
9% |
4% |
16% |
|
|
1886-90 |
9% |
46% |
47% |
31% |
13% |
|
|
1891-95 |
12% |
24% |
22% |
19% |
6% |
|
|
1896-00 |
21% |
25% |
24% |
27% |
29% |
|
|
1901-05 |
4% |
7% |
3% |
1% |
1% |
|
|
1906-10 |
4% |
4% |
6% |
12% |
3% |
|
|
1911-15 |
8% |
9% |
3% |
3% |
10% |
Періоди промислового піднесення декілька разів переривалися рецесіями та кризами. Особливо відчутною була криза початку ХХ ст. Вона була спричинена передусім зменшенням державних замовлень на вироби для залізниць і зниженням ціни на залізничні рейки Сборник статистических сведений о горнозаводской промышленности России. 1908 г.: Общий обзор. -- Петроград: Горный учен. ком., 1917. -- С. 452.. Зниження цін на найбільш ходову продукцію металопромисловості становило 27-50% Анисимов Ю. А., Терещенко Н. А., Тищенко В. Г. и др. Указ. соч. -- С. 93.. Низка металургійних та вугільних підприємств Півдня Росії зазнавали збитків, зупиняли виробництво, а компанії-власники збанкрутували. Особливо складно було підприємствам, побудованим наприкінці 1890-х рр., які ще не встигли вийти на повну виробничу потужність. Після 1900 р. і до кінця імперської доби на Півдні Росії не було побудовано жодного металургійного заводу, лише три великі передільні заводи побудували власні домни: Костянтинівський у 1912 р., Катеринославський товариства трубопрокатних заводів у 1914 р. і Луганський машинобудівний Гартмана у 1915 р. Бакулев Г. Д. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна. -- Москва: Госполитиздат, 1955. -- С. 118.
Спад виробництва у важкій промисловості Півдня Росії супроводжувався масовим звільненням робітників. Під час промислової кризи 1901-1903 рр. чисельність робітників металургійної промисловості Півдня Росії зменшилась на третину, з 53 тис. у 1900 р. до 34 тис. у 1903 р. У вугільній промисловості зменшення чисельності робітників у цей період було менш помітне -- 7%. Але зниження обсягів виробництва металургійної промисловості спричинило депресію і вугільної промисловості, оскільки металургійні заводи були головним споживачем донецького вугілля.
В умовах зниження обсягів державних замовлень на продукцію для залізниць металургійним заводам Півдня Росії довелось диверсифікувати виробництво. Підприємства починають розвивати виробництва, орієнтовані на масовий споживчий ринок. Крім того, металургійні компанії починають шукати вихід на зовнішні ринки. Вони експортують рейки в Румунію, Італію, Данію, Болгарію, Південну Америку, Мексику, Китай, Японію, Індію Дик Е. Н. Промышленный экспорт России на нетрадиционных рынках в начале XX века // Отечественная история. -- 1993. -- № 4. -- С. 153-158.. Якщо 1905 р. експортовано 7 тис. т російських рейок, вже 70 тис. т рейок Фомин П. И. Металлопромышленность Украины. -- Харьков: Издание Госплана УССР, 1926. -- С. 17..
Після 1903 р. поліпшується економічна кон'юнктура, видобуток металу та вугілля на Півдні Росії знову збільшується. У 1905 р. донецька і придніпровська промисловість разом з іншими регіонами Російської імперії пережила стагнацію внаслідок революційних подій. Однак упродовж 1906-1907 рр. внаслідок скорочення видобутку нафти і збільшення питомої частки вугільного палива на залізничному транспорті обсяги виробництва вугілля в Донецькому басейні значно збільшились, сягнувши за мільярд пудів (16 млн т) у 1907 р. Общий обзор главных отраслей горной и горнозаводской промышленности. -- Петроград: тип. И. Флейтмана, 1915. -- С. 242. Певна рівновага між споживанням вугілля і нафти встановлюється 1908 р. Після цього споживання нафти знову підвищується, внаслідок чого видобуток донецького вугілля стабілізувався на позначці мільярд пудів і знову почав збільшуватися після. Металургійна промисловість повторює цей цикл: обсяги виробництва зменшуються упродовж 1901-1903 рр. через економічну кризу і протягом 1905-1906 рр. внаслідок масового робітничого руху, підвищуючись 1904 р. і після 1907 р.
З початком Першої світової війни Російська імперія була єдиною з країн, що воювали, у якій видобуток вугілля не тільки не зменшився, але й навіть збільшився. Це відбулося завдяки Донбасу, оскільки Домбровський вугільний басейн окупувала Німеччина. Але з 1917 р. видобуток вугілля, як і промислового виробництва загалом, починає різко знижуватись. Через відсутність палива почали зупинятись промислові підприємства, з перебоями працював транспорт.
Розміщення промисловості
За умовами постачання рудою і вугіллям заводи Півдня Росії поділялись на чотири групи: донецькі, придніпровські, приазовські та криворізький (рис. 1). У межах Донецького басейну розташовувались заводи Юзівський, Сулінський, Дружківський, Донецько-Юріївський, Машинобудівний Гартмана, Петровський, Костянтинівський, Вільховський, Кадіївський, Макіївський, Краматорський. Підприємства цієї групи мали вугілля під рукою, а залізну руду завозили з Криворіжжя з відстані близько 500 км, але також використовували і місцеву залізну руду.
Рис. 1. Розміщення металургійної та вугільної промисловості Донецько-Придніпровського економічного району: коричневим позначено металургійні підприємства, чорним -- вугледобувні. Розмір позначень пропорційний обсягам продажу металу впродовж 1901- 1915 рр. та видобутку вугілля протягом 1914 р.
Придніпровські заводи розміщувались посередині між Криворізьким родовищем -- близько 150 км та вугільними покладами Донбасу -- 300 км. Цю групу утворили декілька заводів у Катеринославі, а також Дніпровський завод -- найбільший металургійний завод Російської імперії початку ХХ ст., що розташовувався поблизу с. Кам'янське у 40 км від Катеринослава. Конкурентними перевагами заводів цієї групи було близьке розташування до судноплавних річок, а також до великих міських поселень, що полегшувало завдання забезпечення підприємств робочою силою.
Приазовські заводи використовували керченську, криворізьку та донецьку руду й донецьке вугілля. До цієї групи входили заводи Нікополь-Маріупольський, Таганрозький, Провіданс, Керченський -- усі побудовані протягом 1896-1899 рр. Їх конкурентними перевагами було близьке розташування до морських портів.
У Криворіжжі розташовувався тільки один металургійний доменний завод -- Гданцівський. Завод був побудований упродовж 1890-1892 рр. у Кривому Розі для перетоплення криворізьких руд, бідних на залізо, які економічно вигідніше було перетоплювати на місці, ніж везти на схід на придніпровські чи донецькі заводи.
Протягом 1900-1915 рр. усі металургійні заводи Півдня Росії виробили 33 млн т чавуну, 24 млн т заліза і сталі й вивезли на ринок 33 млн т металевих виробів. Співвідношення обсягів реалізованого металу за районами виглядало так: Донбас -- 59%, Придніпров'я -- 26%, Приазов'я -- 13%, Криворіжжя -- 2% (табл. 4).
Таблиця 4. Виробничі ресурси протягом 1913 р. та обсяги виробництва металургійної промисловості Півдня Росії упродовж 1900-1915 рр., млн. т.
|
Район |
Продукція, млн руб. |
Домен |
Робітників |
Продаж металу |
Частка у продажу |
|
|
Донецький |
113 |
32 |
42 291 |
19 436 |
59% |
|
|
Придніпровський |
56 |
10 |
20 546 |
8413 |
26% |
|
|
Приазовський |
32 |
12 |
9558 |
4200 |
13% |
|
|
Криворізький |
3 |
3 |
630 |
751 |
2% |
|
|
Разом |
203 |
57 |
73 025 |
32 801 |
100% |
Більшість південноросійських заводів здійснювала як доменне, так і сталетопне виробництво. Гданцівський, Ольховський та Торецький -- тільки доменне. Машинобудівний завод Гартмана, Катеринославський трубопрокатний (Горяїнове), Нижньодніпровський, Миколаївський суднобудівний та Торецький -- тільки залізо- та сталетопне виробництво. Станом на 1913 р. на Півдні діяли 18 заводів із повним металургійним циклом виробництва і чотири передільні. Загальна кількість домен -- 61, з них діяло 50, мартенівських печей -- 87, конверторів -- 31 Железная промышленность Южной России в 1913 году. -- Харьков: тип. Б. Бенгис, 1915. -- С. 62-63..
Металургійні та металообробні заводи потребували значної кількості сировини. Для топлення однієї тонни чавуну потрібно було 1,8 т багатої руди та 2,8 т вугілля (якщо коксування відбувалося на підприємстві), або 1,3 т коксу та 1,1 т вугілля, а також 0,5-0,6 т флюсів. Крім того, заводи витрачали значну кількість вугілля під час сталеливарного і прокатного виробництва, в середньому тонну вугілля на тонну металевих виробів. Допоміжні виробництва -- парове, компресорне, вогнетривке, транспортне також потребували багато вугілля Бакулев Г. Д. Указ. соч. -- С. 120.. Тому одночасно із становленням великих промислових металургійних підприємств і залізниць у Донбасі відбувається становлення великої вугільної промисловості.
Першими копальнями, що розпочали видобуток вугілля в промислових масштабах, була казенна копальня "Дагмара”, закладена 1863 р., копальня Російського товариства пароплавства і торгівлі в Грушевську, закладена 1866 р., копальня Новоросійського товариства, закладена 1870 р., і Корсунська копальня, закладена Південно-Російським товариством кам'яновугільної промисловості 1871 р. Таскин Е. Н. Каменноугольная промышленность Донецкого бассейна: Условия ее развития и соврем. положение. -- Харьков: тип. и лит. Зильберберг, 1896. -- С. 20-21. Наприкінці 1880-х рр. у п'ятірку найбільших виробників вугілля входили Новоросійське та Рутченковське товариство, кожне з річним виробництвом 360 тис. т вугілля, Олексіївське товариство з видобутком 311 тис. т, Голубівське з видобутком 311 тис. т і Південно-Російське товариство, підприємства якого видобували 111 тис. т вугілля на рік Быстрицкий Н. С. Памятная книжка и адрес-календарь Екатеринославской губернии на 1889 год. -- Екатеринослав: тип. губ. правления, 1889. -- С. 248-251..
Першим підприємством, що почало видобування криворізької руди в промислових масштабах, стало Акціонерне товариство Криворізьких руд, засноване 1881 р. з ініціативи Олександра Поля. Перша копальня "Саксаганська” видобула 1881 р. 9 тис. т руди, що їх придбало Новоросійське товариство. Щоб забезпечити мінерально-сировинну безпеку, металургійні компанії скуповують або орендують земельні ділянки в районах залягання залізних руд. Наприкінці 1890-х рр. залізними копальнями на Півдні Росії і в Українському Поліссі володіли на правах власності або оренди 19 металургійних товариств і два доменні заводи. Цим підприємствам у 1899 р. належало 56 копалень, на яких вони видобули 1497 тис. т руди, або майже половину від усього обсягу продукції галузі Анисимов Ю. А., Терещенко Н. А., Тищенко В. Г. и др. Указ. соч. -- С. 78.. У 1902 р. в Кривому Розі вже 36 різних компаній мали 78 залізорудних копалень, з яких працювала 41 Россия на Всемирной выставке в Париже в 1900 г. -- С. 81. Антонов Н. Н. Донецкий бассейн и его промышленность. -- Петроград: СеверноЗападное бюро ВСНХ, 1922. -- С. 21.. 1913 р. у Криворізькому басейні налічувалось 94 залізорудні копальні, з яких працювали тільки 49. Копальні, що не працювали, були предметом біржової спекуляції, яка процвітала навколо металургійної промисловості
До кінця ХІХ ст. на Донбасі вдалося розвинути не тільки видобувні галузі. Майже всі металургійні заводи мали металообробні цехи. Крім того, виникли підприємства, що спеціалізувались на машинобудуванні -- Луганський паровозобудівний, Краматорський металургійний, машинобудівні заводи в Костянтинівці, Горлівці, Дебальцевому тощо. Велика хімічна промисловість була представлена підприємствами в Лисичанську, Горлівці та інших містах. Поява великих металургійних, металообробних та вугільних підприємств спричинило виникнення десятків допоміжних виробництв, таких як цегляні та скляні, дало поштовх розвитку харчової промисловості і створило в регіоні десятки тисяч додаткових робочих місць.
Металургія та вугільна промисловість Півдня Росії були висококонцентрованими навіть на тлі загального високого рівня концентрації російської промисловості. Висока концентрація капіталів та робочої сили у важкій промисловості спостерігалась і в інших капіталістичних країнах того часу. Дослідник Альфред Чандлер пояснював лідерство підприємств важкої промисловості у процесах концентрації особливостями розвитку технологій та систем управління підприємствами. У деяких виробництвах способом посилити обсяги виробництва було збільшення кількості машин та робітників, тоді як в інших це намагалися зробити завдяки поліпшенню розподілу ресурсів, застосуванню нових виробничих технологій та реформуванню систем управління. Першу категорію виробництв Чандлер називав “трудомісткими”, а другу -- “капіталомісткими” Chandler A. D. The emergence of managerial capitalism // Business History Review. -- 1984. -- Т. 58, № 4. -- С. 480.. У капіталомістких виробництвах технологія виробництва спричинювала значно більший ефект масштабу, ніж це було можливо в першому. Тобто зі збільшенням обсягу виробництва вартість одиниці продукції у капіталомістких виробництвах знижується набагато більше, ніж у трудомістких Ibid. -- С. 481. 1902 р. російський уряд замовляв рейки тільки на шести заводах: Юзівському, Макіївському, Петровському, Дніпровському та Таганрозькому. Див. McKay J. P. Pioneers for Profit: Foreign Entrepreneurship and Russian Industrialization, 1885-1913. -- Chicago: University of Chicago Press, 1970. -- P. 272.. У роки другої промислової революції ефект масштабу виробництва проявився передусім у важкій промисловості. Бессемерівський спосіб топлення сталі, електрифікація, удосконалення металорізального верстату, динаміт, -- ці та інші відкриття спричинили становлення капіталомістких виробництв у металургії та металообробленні, машинобудуванні, нафтовій та хімічній промисловості.
Високу концентрацію металургійної та видобувної промисловості також спричинила державна монопсонія на продукцію для залізниць. Нестабільність паливного-енергетичного та сировинного ринків також змушувала підприємства до вертикальної інтеграції Однак ця модель мала і свої недоліки: компанії змушені були розпорошувати інвестиції, крім того, це перешкоджало використанню переваг спеціалізації виробництва.. Майже всі великі компанії у галузі важкої промисловості розвивались як підприємства із повним циклом виробництва, тобто були одночасно найбільшими виробниками палива, залізної руди, чавуну, сталі і нерідко ще й мали металообробні потужності. Висока концентрація виробництва у поєднанні з проблемами збуту, що розпочались 1900 р., спричинили процеси монополізації у металургійній та вугільній галузях. Напередодні Першої світової війни на Півдні Росії виникли декілька промислових монстрів, які сконцентрували левову частку видобутку сировини, виробництва і продажу металу. Три донбаські -- Юзівський, Петровський (Єнакієво), Донецько-Юріївський (Алчевське) та два придніпровські -- Олександрівський (Катеринослав) та Дніпровський (Кам'янське) упродовж 1900-- 1915 рр. виробили більше половини чавуну, заліза та сталі, а також вивезли на ринки понад 50% металевої продукції, проданої заводами Півдня Росії. У вугільній промисловості двадцять найбільших копалень Донбасу (із загальної кількості 194 вугледобувних підприємств) упродовж 1914 р. видобували понад половину вугілля і давали роботу більшій частині шахтарів регіону.
Починаючи з 1902 р. на Півдні Росії виникає низка монополістичних збутових об'єднань, покликаних зберегти ціни на продукцію металургійних та вугільних підприємств на рівні рентабельних. Закон Російської імперії забороняв створення монополістичних об'єднань. Тому синдикати в Росії створювали у формі акціонерних товариств, таких як “Продамет”, “Трубопродаж”, “Продвугілля” та ін. Фірми-учасники таких монополістичних об'єднань встановлювали квоти на продаж продукції і в такий спосіб впливали на ринкові ціни. Разом із збутовими товариствами набули поширення негласні домовленості між підприємцями Каменноугольная промышленность России в 1914 г. -- Вып. 1: Ежемесячная статистика. -- Харьков: тип-лит. П. Д. Калугина, 1915. -- С. 10-33. Шляхов О. Б. Виникнення монопольних об'єднань у промисловості українських губерній Російської імперії та політика щодо них самодержавства // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Історія та археологія. -- 2015. -- Вип. 23. -- С. 84..
Радянські історики трактували процеси монополізації російської промисловості як ознаку могутності фінансово-промислових корпорацій. На думку дослідника Джона Маккея, монополізацію в Росії початку ХХ ст. варто розглядати як показник слабкості, а не сили Маккей Дж. П. Развитие экономики и региональное предпринимательство в последний период Российской империи // Реформы или революция? Россия 1861-1917. -- С.-Петербург: Наука, 1992. -- С. 219.. Дослідниця Тамара Ізмєстьєва, вивчивши історію головної збутової організації вуглепромисловців Півдня Росії “Продвугілля”, дійшла подібних висновків. На думку Ізмєстьєвої, “низка об'єктивних проблем послужила каталізатором до об'єднання багатьох кам'яновугільних підприємств для вирішення спільних проблем” Изместьева Т. И. Синдикат “Продуголь” и его влияние на развитие угледобывающей промышленности России” // Экономическая история: Ежегодник. 2003. -- Москва: РОССПЭН, 2004. -- С. 466. Бовыкин В. И. Финансовый капитал в России накануне Первой мировой войны. -- Москва: РОССПЭН, 2001. -- С. 145.. До того ж не варто переоцінювати успіхи монополізації. Як зазначав дослідник Валерій Бовикін, збутові монополістичні об'єднання не усували повністю конкуренцію поміж учасниками. Вони лише обмежували її, уніфікуючи умови збуту і обмежуючи розміри виробництва певних видів продукції .
Важка промисловість Донецько-Придніпровського району в імперському та глобальному масштабах
донецький придніпровський імперський гірничий
Унаслідок швидкого розвитку вугільної промисловості та металургії частка Донецько-Придніпровського району в імперському виробництві вугілля та металу протягом 1871--1915 рр. істотно зросла (див. табл. 5). Упродовж 1860-х рр. вугілля, що його шахтарі видобули на Донбасі, становило третину загальноімперського видобутку; у наступні два десятиріччя -- майже половину, а після 1890 р. -- більше половини всього виробництва Російської імперії. Наростивши виробничі потужності наявних та ввівши у дію нові металургійні заводи у 1890-х роках, південноросійські металурги дають близько половини імперського виробництва чавуну та прокату.
Напередодні Першої світової війни Донецько-Придніпровський район постачає майже три чверті вугілля та залізної руди, понад дві третини чавуну і прокату; отже, міцно утверджує позицію головної паливно-енергетичної та металургійної бази Російської імперії.
Таблиця 5. Частка виробленої на Півдні Росії промислової продукції до загальноімперського виробництва впродовж 1871-1915 рр. Складено за: Каменноугольная промышленность России в 1915 г. -- Вып. 1. -- С. 80; Железорудная промышленность Южной России в 1912 г. -- Харьков: тип. Б. Бенгса. -- С. 34; Железная промышленность Южной России в 1915 г. -- С. 87.
|
Роки |
Вугілля |
Залізна руда |
Чавун |
Прокат |
|
|
1871-80 |
46% |
н/д |
4% |
4% |
|
|
1881-90 |
46% |
21% |
13% |
8% |
|
|
1891-00 |
59% |
45% |
43% |
33% |
|
|
1901-10 |
67% |
67% |
62% |
50% |
|
|
1911-15 |
72% |
71% |
69% |
58% |
Говорячи про роль Півдня у важкій промисловості Росії укладачі “Збірника статистичних відомостей про гірничу промисловість Росії” за 1908 р. відзначали, що на початку ХХ ст. “... Урал начебто помінявся з Півднем [місцями] в розумінні відсоткового значення його виробництва щодо всього залізного виробництва імперії” Сборник статистических сведений о горнозаводской промышленности России. 1908 г. -- С. 452.. Того ж року пермський губернатор Олександр Болотов у листі міністрові внутрішніх справ Петру Столипіну, нарікаючи на конкурентні переваги Півдня перед Уралом, порівнював масштаби виробництва у цих регіонах наприкінці ХІХ ст.: “Південні заводи розташовані здебільшого поблизу копалень з величезними запасами дуже дешевого якісного палива Від початку ХХ ст. найбільші заводи Уралу, такі як Верхньо-Ісетський, Киш- тимський, Нижньо-Тагільський, Лисьвенський, Златоустівський, Урало-Волзький використовували донецьке вугілля., тобто кам'яного вугілля, коксу, антрациту, і до того ж пов'язані мережею залізниць. Ніщо не обмежує обсяги їхньої продукції, і вони можуть збільшувати її до таких обсягів, про які Уральські заводи не можуть і мріяти. Зокрема, 1895 р. на Уралі дванадцять Тагільських і Луньєвських заводів усі разом випустили на ринок різних ґатунків заліза 2870 тис. пудів, а на Півдні один Дніпровський завод за той же час випустив 6264 тис. пудів” Друзин М. В. "Ввиду сего в интересах многочисленного населения...”. Письмо пермского губернатора А. В. Болотова министру внутренних дел П. А. Столыпину о положении Уральской горнозаводской промышленности. 1908 г. // Власть, общество и реформы в России в XIX -- начале ХХ века: исследования, историография, источники. -- С.-Петербург: Нестор-История, 2009. -- С. 340..
Справді, металургійні підприємства Півдня Росії повною мірою використовували ефект масштабу виробництва. Середня річна продуктивність домни 1900 р. на Півдні Росії становила 47 тис. т, тоді як середньостатистична домна Російської імперії витоплювала 10 тис. т чавуну на рік. Домни металургійних заводів Донбасу та Придніпров'я були більшими порівняно із печами західноєвропейських металургійних заводів і поступалися потужністю тільки печам, встановленим на американських заводах McKay J. P. Op. cit. -- P. 123..
У глобальних масштабах успіхи важкої промисловості Півдня Росії, як і всієї Російської імперії, виглядали скромно. 1885 р. Російська імперія видобувала у 38 разів менше вугілля, ніж Британія, у 24 рази менше, ніж США, у 17 разів менше, ніж Німеччина, у п'ять разів менше, ніж Франція або Австро-Угорщина. Відставання в обсягах виробництва чавуну було меншим, але все одно значним: Британія виробляла у 15, США -- у 8, Німеччина -- в 7 разів, а Франція втричі більше чавуну, ніж Російська імперія.
Завдяки високим темпам приросту важкої промисловості (див. табл. 6), Російська імперія з шостого місця серед найбільших виробників вугілля та чавуну в 1870 р. вийшла на четверте місце у 1913 р., випередивши Бельгію та Австро-Угорщину Broadberry S., O'Rourke K. The Cambridge Economic History of Modem Europe. -- Vol. 2: 1870 to the Present. -- Cambridge: Cambridge University Press, 2010. -- P. 75.. Але навіть 1913 р., коли російська імперська економіка досягла свого зеніту, країна виробляла у 14 разів менше вугілля, ніж США, у вісім разів менше, ніж Британія або Німеччина.
У цей час США виробляли вп'ятеро, Німеччина вчетверо, а Британія вдвічі більше сталі та заліза, ніж Російська імперія.
Темпи приросту видобутку вугілля та чавуну впродовж 1886-1915 рр. у найбільших економіках світу та на Півдні Росії Складено за: Каменноугольная промышленность России в 1915 г. -- Вып. 1. -- С. 80; Железная промышленность Южной России в 1915 г. -- С. 87.
Таблиця 6
|
Роки |
США Британія |
Німеччина |
Вугілля Франція Росія |
Південь Росії |
Увесь світ |
|||
|
1886-95 |
6% |
2% |
4% |
4% |
8% |
10% |
4% |
|
|
1896-05 |
8% |
2% |
5% |
2% |
9% |
11% |
5% |
|
|
1905-15 |
4% |
1% |
3% |
-6% |
8% |
8% |
1% |
|
|
Чавун |
||||||||
|
США Британія |
Німеччина |
Франція |
Росія |
Південь Росії |
Увесь світ |
|||
|
1886-95 |
6% |
1% |
5% |
3% |
12% |
31% |
1 4% |
|
|
1896-05 |
12% |
1% |
6% |
3% |
6% |
11% |
8% |
|
|
1905-15 |
3% |
-1% |
1% |
5% |
3% |
6% |
1% |
Якщо подивитись на ці цифри з позиції концепції “відсталості та наздоганяння” Див.: Gerschenkron A. Economic backwardness in historical perspective: a book of essays. -- Cambridge, MA: Belknap Press of Harvard University Press, 1962. -- 456 p., то завдяки індустріальному стрибку Донецько-Придніпровського економічного району Російська імперія в останню чверть століття свого існування значно скоротила відрив від великих економік світу. У 1885 р. Російська імперія виробляла менше 1% вугілля та чавуну від світового виробництва, у 1913 р. -- 3% вугілля та 6% чавуну Железная промышленность Южной России в 1915 г. -- С. 87; Каменноугольная промышленность России в 1915 г. -- Вып. 1. -- C. 80; Broadberry S., O'Rourke K. Op. cit. -- P. 75..
Головними чинниками, які гальмували розвиток промисловості, були відставання розвитку транспортної інфраструктури від економічних потреб, а також порівняно невисока купівельна спроможність населення, що стримувало розвиток масового споживчого ринку Kulikov V., Kragh M. Big business in the Russian empire: A European perspective // Business History. -- 2017. -- DOI 10.1080/00076791.2017.1374369. -- P. 2.. Індекс індустріалізованості населення в Російській імперії у 1913 р., порівняно з сусідами, був низький: 20 умовних балів проти 32 в Австро-Угорщині, 27 у Німеччині та 45 загалом по всій Європі Broadberry S., O 'Rourke K. Op. cit. -- P. 70.. На душу населення в Росії на початку ХХ ст. виробляли у 45 разів менше вугілля та у дев'ять разів менше чавуну, ніж у Британії (Таблиця 7).
Розподіл виробництва вугілля та чавуну між країнами світу впродовж 1901-1907 рр. Складено за: Ден В. Э. Указ. соч. -- C. 36-38, 114-115.
Таблиця 7
|
Кам'яне вугілля Частка у Кг на виробництві жителя |
Чавун Частка у виробництві |
Кг на жителя |
|||
|
США |
37% |
3425 |
42% |
208 |
|
|
Британія |
29% |
5366 |
18% |
190 |
|
|
Німеччина |
19% |
2681 |
21% |
138 |
|
|
Франція |
4% |
829 |
6% |
62 |
|
|
Австро-Угорщина |
5% |
853 |
3% |
26 |
|
|
Бельгія |
2% |
3248 |
|||
|
Росія |
2% |
118 |
5% |
21 |
|
|
Решта країн |
3% |
6% |
26 |
Порівняно з великими західними економіками Російська імперія мала меншу щільність залізниць: 1912 р. на тисячу жителів у Європейській Росії припадало 4 км залізниць, тоді як у Британії -- 8, Німеччині -- 10, Франції -- 13, США -- 42 Статистический ежегодник России за 1913 год. -- С.-Петербург: изд. ЦСК МВД, 1914. -- Отд. XI. -- С. 17-19.. У Катеринославській губернії (до якої входила більша частина Донбасу та Придніпров'я) на тисячу жителів припадало 67 км: губернія мала найщільнішу мережу залізниць в імперії Те же. -- С. 13-14. Kennard H. P. The Russian Year Book for 1913. -- London: Eyre and Spottiswoode, LTD, 1913. -- P. 231.. Але промисловці тут жорстко конкурували за вантажний транспорт з аграріями та підприємствами інших галузей економіки .
Вугільній промисловості доводилось конкурувати з нафтою на ринку енергоносіїв. Завдяки введенню протекціоністських тарифів 1880-х рр. вугільні підприємства Донбасу позбулись конкуренції іноземного вугілля, але з 1890-х рр. нафта успішно відвойовує у вугілля значну частину паливного ринку. На початку ХХ ст. російські залізниці -- головний споживач донецького вугілля, -- 45% потреб у паливі задовольняли завдяки вугіллю, а решту -- завдяки нафті (33%) та деревині (22%). Пізніше вуглевидобувні підприємства змогли відвоювати левову частину паливного ринку залізниць. 1913 р. серед спожитого залізницями палива 68% припало на вугілля, 19% -- на нафту і 13% -- на деревину Потребление топлива железными дорогами за 1911--1916 гг. -- Петроград: тип. Н. Я. Стойковой, 1916. -- С. 2..
Висновки
Отже, поклади вугілля та залізної руди було відкрито на Півдні Росії у XVIII ст., а їх приблизні обсяги та розташування з'ясовано у першій половині ХІХ ст. Але виробництво вугілля та металу у промисловому масштабі розпочалось в регіоні тільки з появою там залізничного транспорту. Розвиток залізничного транспорту та засобів зв'язку уможливили виникнення великих модерних корпорацій, які почали масове виробництво продукції. Між тим залізниці стали найбільшим споживачем важкої промисловості Півдня Росії, а також здешевили і прискорили перевезення людей, що було важливо в умовах орієнтації металургійних та вугільних підприємств на міграційну трудову силу.
Протягом 1871-1915 рр. виробництво вугілля, залізної руди та металу в Донецько-Придніпровському економічному районі зростало експоненційно, але нерівномірно. У цей період металургійна та вугільна промисловість пережили кілька піднесень та спадів, пов'язаних із трансформацією державної економічної політики, робітничим рухом та глобальними економічними циклами.
Металургія та вугільна промисловість Півдня Росії були висококонцентрованими навіть на тлі загального високого рівня концентрації російської промисловості. Причинами високої концентрації виробництва і праці були вузькість ринку, а також технологічні та управлінські інновації, які істотно підвищили ефект масштабу виробництва у важкій промисловості.
Концентрація та монополізація у важкій промисловості Півдня Росії відбувалась за вертикальним принципом: майже всі великі металургійні підприємства розвивались як підприємства з повним циклом виробництва, тобто були одночасно найбільшими виробниками палива, залізної руди, чавуну та сталі.
Частка Донецько-Придніпровського району у загальноімперському виробництві вугілля та металу істотно збільшилась протягом 1870-- 1915 рр. На початку ХХ ст. Південь Росії виробляв понад половину вугілля й металу, ставши головною паливно-металургійною базою Російської імперії. У глобальних масштабах успіхи важкої промисловості
...Подобные документы
Етапи революції 1905-1907 років в Росії. Кирило-Мефодіївське братство. Виступи проти влади в Австрійській та Російської імперії. Міська реформа 1870 року. Причини польського повстання 1863 м. Ставлення українських організацій до Першої світової війні.
реферат [38,0 K], добавлен 21.12.2008Буржуазні реформи, земська реформа, судова та фінансова реформи, реформи в галузі народної освіти та друку, військова реформа 1861-1874 рр. Російської армії. Зміни в системі управління містами, соціально - економічний розвиток Російської імперії.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 20.09.2010Політична ситуація в Європі в ХVIII-ХІХ століттях. Французький історик Ж. Жорес про страту Людовика XVI. Антинаполеонівські (антифранцузькі) коаліції та їх наслідки для країн Європи і Російської імперії. Характеристика головних умов Тільзітського миру.
контрольная работа [29,7 K], добавлен 13.05.2010Передумови та причини появи декабризму як революційного явища. Європейський вплив на формування ідеологічних основ декабристського руху. Повстання декабристів та його результати. Наслідки руху декабристів для подальшого розвитку російської імперії.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 05.07.2012Особливості правового і соціального статусу земського вчителя Російської імперії наприкінці ХІХ ст. Умови прийняття на службу, соціально-матеріальні права та переваги, інституційні взаємовідносини із державними органами влади та земським керівництвом.
статья [50,2 K], добавлен 07.08.2017Вивчення жорсткої політики Османської імперії щодо балканських народів, антиосманських повстань на Балканському півострові. Дослідження геополітичних та стратегічних інтересів Російської Імперії та її підтримки національно-визвольних рухів на Балканах.
магистерская работа [562,2 K], добавлен 30.12.2011Криза середньовічних і розвиток нових соціально-економічних відносин у першій половині XIX ст. Наслідки політико-адміністративних нововведень для українських земель у складі Російської імперії, суперечливий характер розвитку сільського господарства.
реферат [28,2 K], добавлен 21.11.2011Поразка Росії у Кримській війні. Реформа 1861 року. Скасування кріпосного права. Особливості аграрної реформи. Міська реформа 1870 року. Судова реформа 1864 року. Зміни у складі населення. Формування національної інтелігенції. Інтерес до марксизму.
презентация [3,4 M], добавлен 19.04.2015Розвиток Криму як особливої торговельної і військової бази, розташованої в стратегічному пункті Чорного моря. Зміни етнонаціонального комплексу півострова. Наслідки включення Криму до складу російської імперії. Демографічна політика імперії в Криму.
реферат [75,0 K], добавлен 07.08.2017Аналіз особливостей призначення кадрів на державні посади в Україні як складової інкорпораційної політики Російської імперії 1730-1750-х рр. Історія політичних та економічних відносин України з Російською імперією. Обмеження прав українського народу.
статья [19,2 K], добавлен 14.08.2017Національний склад індустріальної буржуазії Донецько-Придніпровського регіону. Переоцінка питомої ваги і ролі іноземних капіталів у розвитку базових галузей виробництва. Заперечення існування української буржуазії. Діяльність іноземних підприємців.
контрольная работа [31,1 K], добавлен 26.09.2010Відмінні риси української історіографії 1920-1980-х pp. Особливості оцінок дореволюційними дослідниками митних тарифів Російської імперії першої половини XIX ст. Причини негативних оцінок представниками української історіографії митного протекціонізму.
реферат [31,7 K], добавлен 26.09.2010Історіографічний аналіз праць, присвячених важкій промисловості Сходу України, які було опубліковано в роки Першої світової війни. Дослідження урядових заходів, спрямованих на узгодження роботи промислових підприємств різного профілю і форми власності.
статья [18,1 K], добавлен 14.08.2017Соціальні та національні проблеми імперії Габсбургів. Передумови та завдання революції. Буржуазна революція 1848 р. і реформи в Австрійській імперії. Революція в Галичині. Українці в імперському парламенті. Поразка революції і Жовтневе повстання у Відні.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 05.07.2012Зрівняльний аналіз характеру та основних етапів економічного розвитку України в складі Російської та Австро-Угорської імперії на початку XIX сторіччя. Причини наростання націоналістичного руху, його пригноблення радянськими керманичами, та результати.
шпаргалка [34,8 K], добавлен 29.01.2010Соціально-економічне становище українських земель напередодні реформи 1861 р. Скасування кріпосного права. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років. Промисловий переворот в країні. Суспільно-політичне життя. Рух народників в Україні.
лекция [35,5 K], добавлен 29.04.2009Вивчення позицій провідних партій, колоніальних товариств імперської Німеччини до формування колоніальної політики упродовж 1870-80-х рр. Аналіз витоків колоніальної ідеології, її основних складових, спільних і відмінних рис в підходах політичних партій.
статья [62,3 K], добавлен 11.09.2017Криза влади в царській Росії. Основний закон Російської Імперії про сутність самодержавної влади та царські маніфести 1905 року. Ценз і система подвійних виборів до Державної Думи. Державно-правові реформи, обумовлені подіями першої російської революції.
реферат [20,7 K], добавлен 27.10.2010Аналіз значення інституту вакфу в соціальній політиці. Проблема розбудови вакфів з приватних матеріальних джерел як одного з методів регулювання суспільного напруження в космополітичній імперії. Благодійна мета заснування вакфів в Османській імперії.
статья [27,4 K], добавлен 06.09.2017Місце сената та імператора у системі державних органів Римської імперії в період принципату та монархії. Характеристика кримінально-судової системи суспільства. Дослідження статусу населення і розвитку цивільного законодавства в історії Римської імперії.
курсовая работа [62,4 K], добавлен 06.04.2009
