Біржі як інституції соціально-економічної інтеграції та відстоювання інтересів підприємців України (ХІХ-ХХ століття)

Багаторічний очільник Харківського біржового комітету О. Алчев- ський на засіданні урядової комісії в середині 1890-х рр. дав таку лаконічну оцінку ввіреній йому інституції: “Її цілі й завдання -- бути опікуном торгівлі та промисловості цілого краю, об'єднувати розрізнене купецтво” Невзоров А. С. Указ. соч. -- С. 173.. Також він наголосив, що біржа повинна бути не тільки виразником потреб місцевої торгівлі і промисловості, а й “ходатаєм” щодо цих потреб перед урядом.

Відповідно до ст. 591 Торговельного статуту ініціатива заснування бірж належала місцевим підприємцям, а саме міські управи мали право робити подання про заснування біржі та подавати проект її установчих документів на затвердження Шиханов Р. Б. Південноукраїнські біржі в системі регулювання біржової діяль-ності Російської імперії. -- С. 141.. Склад керівних органів був цілком виборним, причому його узгодження з вищими інстанціями не передбачалося. Право ж біржових комітетів мати власні друковані видання надавало їм особливого статусу та забезпечувало можливість впливу на формування громадської думки Шандра І. О. Представницькі організації буржуазії українських губерній (1861-- 1919 рр.). -- С. 144.. У Києві інформація про цінні папери публікувалась у щотижневих біржових бюлетенях, у тому числі в газеті “Киевская биржа”. Основні рубрики видання -- “Цукровий ринок” і “Хлібний (зерновий) ринок” -- відбивали переважно товарне спрямування операцій на біржі, яка була головним у Російській імперії центром міжнародної торгівлі цукром. На шпальтах часопису публікувалися відомості про основні ринки цукру (в Лондоні, Гамбурґу, Парижі, Москві, Одесі), обговорювалися питання про перспективи його експорту, аналіз цін на Далекому Сході й у Південно-Східній Азії Киевская биржа. Торговый бюллетень. -- 1912. -- № 41. -- С. 3; № 42. -- С. 5..

Харківський біржовий комітет щорічно видавав “Обзор ярмарочной торговли в Харькове”, котрий складався на основі даних, що їх повідомляли торговельні фірми, та відомостей, які отримували шляхом опитування комерсантів. По закінченню кожного з чотирьох ярмарків у Харкові біржовий комітет публікував зібрані відомості в газеті “Южный край”.

Поштовхом до активізації діяльності біржових комітетів, коли вони почали енергійніше відстоювати свої інтереси, стали події першої російської революції. У 1905 р. комітетам було надано право направляти своїх представників через обрання виборщиків від торгівлі та промисловості до Державної ради (Київська, Харківська, Одеська біржі -- по 2, усі інші -- по 1 виборщику) Епифанова Л. М. Указ. соч. -- С. 280.. Так, членами Держради стали відомі гірничі інженери й підприємці М. фон Дітмар і М. Авдаков: перший був обраний за пропозицією Харківського біржового комітету, а другий -- як виборщик від Харківської кам'яновугільної та залізоторгової біржі Шандра І. О. Біржові комітети як представницькі установи підприємців порефор- меного періоду. -- С. 120-121..

Із наступного року формувалося централізоване загальноімперське представництво біржових інституцій, коли вони стали складовою частиною всеросійського об'єднання буржуазії -- з'їздів представників біржової торгівлі й сільського господарства та з'їздів представників промисловості й торгівлі у Санкт-Петербурзі, а згодом, із 1911 р., з'їздів представників промисловості й торгівлі Півдня Росії в Одесі Див.: Шляхов О. Б. “Ми менше за все бажали б, щоб нам дорікали у крайовому шовінізмі” (До історії створення та діяльності Ради з'їздів представників промисловості й торгівлі Півдня Росії) // Український історичний журнал. -- 2014. -- № 6. -- С. 39-57. Осадчая А. И. Указ. соч. -- С. 8. Лурье Е. С. Организация и организации торгово-промышленных интересов в России. -- СПб., 1913. -- С. 9. Шандра І. О. Представницькі організації буржуазії українських губерній (1861-1919 рр.). -- С. 142-143. Див.: Шиханов Р. Б. Внесок біржових комітетів Південної України у розвиток комерційної освіти // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. -- Запоріжжя, 1999. -- Вип. 5. -- С. 3-5; Донік О. М. Реформування комерційної освіти в Україні наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст.: поєднання інтересів держави і підприємницького капіталу // Проблеми історії України ХІХ -- початку ХХ ст. -- К., 2013. -- Вип. 22. -- С. 254-267.. Натомість із постанням у 1911-1912 рр. питання про створення торгово-промислових палат більшість бірж побачили в них загрозу для себе та “наполягали на збереженні за останніми їх теперішньої ролі як органів торгово-промислового представництва, не зважаючи на всю неможливість за дотримання цієї умови будь-якої раціональної реформи щодо забезпечення торгово-промисловому класу повного, а не часткового тільки, представництва .

Поступово біржі ставали впливовими експертно-аналітичними установами, акумулюючи навколо себе дедалі більше торгово-промислових сил, тримаючи руку на пульсі тенденцій і напрямів економічного розвитку окремих регіонів та країни загалом. Їхнім обов'язком було інформування уряду про потреби місцевої промисловості й торгівлі, надання відомостей про ціни на різні види товарів, стан ринку, тенденції розвитку та виробничі потужності регіонів, а також подання до органів влади власних пропозицій і клопотань. У статуті Одеського біржового комітету зазначалося, що на нього “покладається піклування про підтримку й розвиток одеської гуртової торгівлі та сприяння потребам торгівлі й промисловості взагалі, обговорення всіляких пропозицій, спрямованих на користь і полегшення торгових відносин та розвиток торгівлі й 66 промисловості .

Представники біржових комітетів були у складі ради у справах торговельного мореплавства та комітету з портових справ при міністерстві торгівлі й промисловості, головного з фабричних і гірничозаводських справ присутствія та особливого з промислового податку присутствія при міністерстві фінансів, районних комітетів із регулювання залізничних перевезень лісових вантажів, загального присутствія казенних палат у справах про промисловий податок , піклувальних рад комерційних навчаль-них закладів та інших установ .

Надаючи експертні оцінки на урядові запити або законопроекти, біржі створювали спеціальні комісії (тарифні, залізничні, хліботоргові, податкові й ін.), запрошували спеціалістів економічного та юридичного профілів. Наприклад, члени біржового комітету Київської біржі часто запрошувалися міністерствами фінансів і торгівлі та промисловості до Санкт-Петербурга для участі в роботі комісій і нарад із широкого кола питань економічного розвитку як Південно-Західного краю, так й імперії у цілому. Підтримуючи тісні контакти з міністерствами, біржовий комітет мав можливість на основі аналізу промислового виробництва та кон'юнктури ринку впливати на економічну ситуацію й запобігати її можливому погіршенню, що було особливо важливим з огляду на провідну роль цукрової промисловості на Правобережжі Оскольський В. Вказ. праця. -- С. 131-132..

До керівництва багатьох бірж упродовж тривалого часу входили одні й ті самі особи або представники однієї династії. У біржовому комітеті Харківської товарної біржі керівні позиції займав фінансист і промисловець О. Алчевський. Незмінними на своїх посадах були голова Харківської кам'яновугільної та залізоторгової біржі М. Авдаков, заступник голови Київського біржового комітету цукрозаводчик Л. Бродський. Серед багатолітніх очільників бірж були такі місцеві підприємці, як М. Рабинович у Херсоні, Ф. Фрішен у Миколаєві, Л. Дмитрієв у Катеринославі. Обов'язки голів Одеського біржового комітету виконували Є. Шульц та А. Анатра, а до керівного складу біржі тривалий час входили такі впливові керівники зовнішньоторгових фірм, як Ф. Родоканакі, Г. Маразлі, А. Тработті, російські підприємці С. Зусман і О. Новиков, фінансисти З. Ашкеназі, Я. Бродський, О. Хаїс Вся Одесса: адресная и справочная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1912 год. -- Одесса, 1912. -- С. 32.. Досить часто проглядалася “персональна унія” керівників найбільших промислових товариств і біржових комітетів, що було типовою рисою та одним із головних організаційних принципів побудови останніх Лившин Я. И. Монополии в экономике России (Экономические организации и политика монополистического капитала). -- М., 1961. -- С. 222..

Отже біржі, які засновувалися в місцях найвищої концентрації товарного попиту в українських губерніях, насамперед найбільші, як Одеська, Київська чи Харківська, або суто спеціалізовані, як Харківська вугільна й залізоторгова, мали важливе значення для торгівлі товарами та цінними паперами своїх районів, стали тими інституціями, навколо яких консолідувалися підприємці регіону або певної галузі. Вони виконували допоміжну функцію, яка в усіх розвинутих державах була завданням торгово-промислових палат. Нерідко біржі виникали через назрілі потреби у представництві місцевих торгово-промислових інтересів купців та інших підприємців.

Через відстороненість торгово-промислового прошарку від політичної влади біржові комітети були не тільки комерційними, а й громадсько- представницькими органами, які досить часто на своїх зібраннях виконували роль, що не була властива західним біржам. Якими б суттєвими не були недоліки організації біржових комітетів як органів офіційного представництва, за своїм складом, зв'язками з торгово-промисловими групами були найкраще пристосовані до узгодження уподобань різних груп буржуазії, до реалізації завдань представництва корпоративних інтересів, ніж інші представницькі підприємницькі об'єднання.

Саме біржам та їх виконавчим самоврядним структурам -- біржовим комітетам -- судилося стати первинними центрами накопичення ділової інформації й економічної статистики, офіційними місцями постійного спілкування промисловців і торговців. Вони впливали на законодавство та громадську думку, економічний і технічний розвиток місцевої промисловості й торгівлі. За посередництва біржових комітетів буржуазія отримувала можливість вирішувати першочергові завдання економічного розвитку, що мало цілком позитивні наслідки для України та проявилося в економічному підйомі практично всіх галузей економіки наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст.

Біржові комітети стали найбільш численними й поширеними представницькими інституціями буржуазії в останній третині ХІХ -- на початку ХХ ст., а зростання їх кількості прямо залежало як від суто економічних чинників існування такої установи, так і від потреби у представництві промисловців та купців свого регіону. Біржа ставала, таким чином, своєрідним форумом соціально-економічної інтеграції й найважливішим інструментом відстоювання підприємницьких інтересів.

References

представницький інституція буржуазія

1. Donik, O. M. (2013). Reformuvannia komertsimoi osvity v Ukraini naprykintsi XIX -- na pochatku XX st.: poiednannia interesiv derzhavy i pidpryiemnyts'koho kapitalu. (O. P. Reient, Ed.). Problemy istorii Ukrainy XIX -- pochatku XX st., (22), 254-267. [in Ukrainian].

2. Epifanova, L. M. (2000). Predstavitel'stvo interesov: birzhevye obshhestva i komitety. Istoriyapredprinimatel'stva vRossii. (Vol. 2, pp. 265-342). Moscow. [in Russian].

3. Filipov, Yu. D. (1912). Birzha. Eyo istoriya, sovremennaya organizaciya i funkcii. Sankt-Peterburg. [in Russian].

4. Hurzhii, I. O. (1968). Ukraina v systemi vserosiis'koho rynku 60-90-kh rr. XIXst. Kyiv. [in Ukrainian].

5. Kruhliak, B. A. (1992). Tovarni birzhi v Rosiis'kii imperii. Ukrains'kyi istorychnyi zhurnal, 2, 58-64. [in Ukrainian].

6. Kruhliak, B. A. (1974). Yarmarkova torhivlia na Ukraini v period kapitalizmu. Ukrains'kyi istorychnyi zhurnal, 3, 36-43. [in Ukrainian].

7. Lazanska, T. I. (2007). Kyivs'ka tovarna birzha. In V. A. Smolii (Ed.), Entsyklopediia istorii Ukrainy (Vol. 4, pp. 242-243). Kyiv. [in Ukrainian].

8. Lazanska, T. I. (2010). Odes'ka tovarna birzha. In V. A. Smolii (Ed.), Entsyklopediia istorii Ukrainy (Vol. 7, p. 540). Kyiv. [in Ukrainian].

9. Livshin, Ya. I. (1959). "Predstavitel'nye" organizacii krupnoj burzhuazii v Rossii v konce XIX -- nachale XX vv. Istoriya SSSR, 2, 95-117. [in Russian].

10. Livshin, Ya. I. (1961). Monopolii v e'konomike Rossii (E'konomicheskie organizacii i politika monopolisticheskogo kapitala). Moscow. [in Russian].

11. Lizunov, P. V. (2005). Rossijskoe obshhestvo i fondovaya birzha vo vtoroj polovine XIX -- nachale XX v. E'konomicheskaya istoriya: Ezhegodnik. 2005, (pp. 257-288). Moscow. [in Russian].

12. Lure, E. S. (1913). Organizaciya i organizacii torgovo-promyshlennyx interesov v Rossii. Sankt-Peterburg. [in Russian].

13. Moshenskij, S. Z. (2014). Finansovye centry Ukrainy i rynok cennyx bumag industrial'noj e'poxi. London. [in Russian].

14. Moshenskij, S. Z. (2014). Rynok cennyx bumag Rossijskoj imperii. Moscow. [in Russian].

15. Osadchaya, A. I. (1993). Birzha v Rossii. Voprosy istorii, 10, 3-18. [in Russian].

16. Oskolskyj, V. (2000). Kyivs'ka birzha: istoriia i prodovzhennia tradytsii. Kyivs'ka starovyna, 5, 130-136. [in Ukrainian].

17. Shandra, I. O. (2012). Birzhovi komitety iak predstavnyts'ki ustanovy pidpryiemtsiv poreformenoho periodu. Naukovi zapysky Natsional'noho universytetu "Ostroz'ka akademiia": Istorychni nauky, (19), 112-125. [in Ukrainian].

18. Shandra, I. O. (2012). Kharkivs'ka kam'ianovuhil'na ta zalizotorhova birzha (19021917 rr.). Zbirnyk naukovykh prats' Kharkivs'koho natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni H. S. Skovorody. Istoriia ta heohrafiia, (43), 157-161. [in Ukrainian].

19. Shandra, I. O. (2016). Predstavnyts'ki orhanizatsii burzhuazii ukrains'kykh hubernii (1861-1919 rr.). (Candidate's thesis). Cherkasy. [in Ukrainian].

20. Shliakhov, O. B. (2014). "My menshe za vse bazhaly b, schob nam dorikaly u kraiovomu shovinizmi" (Do istorii stvorennia ta diial'nosti Rady zizdiv predstavnykiv promys- lovosti y torhivli Pivdnia Rosii). Ukrains'kyi istorychnyi zhurnal, 6, 39-57. [in Ukrainian].

21. Shykhanov, R. B. (1999). Birzhi Pivdennoi Ukrainy 1886-1914 rr. [The Stock Exchange of Southern Ukraine. 1886-1914.] (Extended abstract of Candidate's thesis). Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

22. Shykhanov, R. B. (1996). Pivdennoukrains'ki birzhi v systemi rehuliuvannia birzhovoi diial'nosti Rosiis'koi imperii. Zapysky naukovo-doslidnoi laboratorii istorii Pivdennoi Ukrainy. Pivdenna UkrainaXVIII-XIXstolittia, (Vol. 2), 139-149. [in Ukrainian].

23. Shykhanov, R. B. (1999). Vnesok birzhovykh komitetiv Pivdennoi Ukrainy u roz- vytok komertsiinoi osvity. Naukovi pratsi istorychnoho fakul'tetu Zaporiz'koho derzhavnoho universytetu, (5), 3-5. [in Ukrainian].

24. Stepanenko, V. V. (2007). Stvorennia torhovykh birzh na Pivdni Ukrainy ta ikh rol' v ukrains'komu eksporti kintsia XIX -- pochatku XX st. Naukovi pratsi. Naukovo-meto- dolohichnyi zhurnal. Istorychni nauky. Mykolaivs'kyi derzhavnyi humanitarnyi universytet imeni P. Mohyly, (61), 33-39. [in Ukrainian].

25. Stepanenko, V. V. (2005). Stvorennia Khersons'koi torhovoi birzhi ta khlibnyi eksport Khersona u 1901-1914 rr. Pivdennyi arkhiv. Istorychni nauky, (19), 179-183. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru