Шляхта Речі Посполитої і козацька проблема на коронаційному сеймі Яна Казимира

Анотація

У статті досліджуються погляди шляхти Речі Посполитої на шляхи урегулювання козацької проблеми, що гостро постала на коронаційному сеймі Яна Казимира. Проаналізовано запропоновані владними особами Речі Посполитої основні проекти її вирішення та показано, як шляхетське ставлення до конфлікту відображалося в посольських інструкціях та давало про себе знати впродовж сеймових засідань. Ретельний аналіз сеймикових інструкцій чітко засвідчує, що шляхта не мала єдиної позиції у ставленні до козацького питання, в її середовищі лунали голоси як на підтримку мирного, політичного шляху вирішення конфлікту, так і демонструвалися сумніви в його ефективності або навіть його заперечення. Крім того, детально реконструюється засідання коронаційного сейму в тій його частині, де йшлося про шляхи вирішення козацького питання. Аналіз сеймових дебатів засвідчує, що їх учасники в міркуваннях про мир в Україні не виходили за межі проектів розв'язання проблеми „канцлера” та „гетьмана”, сформульованих на самому початку конфлікту.

Ключові слова: повстання Хмельницького, козаки, татари, Річ Посполши, сейм, посольська інструкція

Mariusz R. Drozdowski assistant professor at the Department of Modern History of the University of Bialystok

THE NOBILITY OF THE POLISH-LITHUANIAN

COMMONWEALTH AGAINST THE COSSACK PROBLEM

AT THE CORONATION SEJM OF JOHN II CASIMIR

The article shows the position of the nobility of the Polish-Lithuanian Commonwealth towards the Cossack problem at the coronation Sejm of John II Casimir. The proper lecture includes both presenting the basic projects of regulating the said problem enforced by the then managing circles of the Polish-Lithuanian Commonwealth as well as showing how they influence the position of the nobility against the conflict in Ukraine presented in the instructions for the Sejm and during its duration. ян казимир коронаційний сейм

Therefore, the Deputy's instructions were thoroughly analyzed, which clearly showed that the nobility did not present a uniform position on the Ukrainian problem, in its ranks there were both voices expressing support for a peaceful way of resolving the conflict, as well as a lack of faith in the effectiveness of this method or the expression of its disapproval.

In addition, the session of the Sejm, which focused on ways to solve the Cossack question, was discussed in a fairly detailed way.

Their insightful analysis proved that the participants of the debate on the calm of Ukraine did not go beyond the „chancellor's” and „hetman” conflict resolution projects formulated at the very beginning of the conflict.

Keywords: Chmielnicki uprising, Cossacks, Tatars, Commonwealth, Sejm, deputies' instructions.

Перемоги козаків під Жовтими Водами та Корсунем¹ Pole bitwy u Zфltych Wфd stoczonej w maju 1648 r. Sprawozdanie z poszukiwan i dokonanego dnia 19 Pazdziernika 1878 roku odkrycia pobojowiska pod Zфltymi Wodami wraz z planem pola bitwy obozu, tudziezz mapkq, zlozone Akademii Umiejзtnosci wKrakowieprzezM. Dubieckiego, Krakow, 1880; Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини 17 ст, кн. 1: Воєнні дії 1648-1652, Дніпропетровськ, 1996, 104-168; Krz^stek T., Majewski W., Nagielski M., Storozenko I.S., Zolte Wody - Жовті Води 1648. Warszawa, 1999; Biernacki W. Zфlte Wody - Korsun 1648, wyd. 1, Warszawa, 2008. і смерть короля Владислава IV навесні 1648 р. поставили Річ Посполиту в надзвичайно складне становище, спричинивши ситуацію, за якої козацька проблема знову перетворилась на одну з найважливіших, а її вирішення стало справжнім викликом для шляхти Корони і Великого князівства Литовського. Отож не було нічого дивного в тому, що саме козацька проблема визначила проблематику конвокаційного сейму, скликаного на 16 липня 1648 р. Drozdowski M. R. Wojna czy pokoj? - Sprawa kozacka na sejmie konwokacyjnym 1648 r. Od Zborowa do NATO (1649-2009). Studia z dziejow stosunkow polsko-ukrainskich od XVII do XXI w. Monografia naukowa - Historia, red. M. Franz, K. Pietkiewicz. Torun, 2009, 72-89; idem. My o nas i o innych. Szlachta wobec Kozaczyzny zaporoskiej w latach 1648-1659. Bialystok, 2015, 153-165.

На сеймі дійшло до гострого протистояння між двома силами, які репрезентували відмінні концепції вирішення цієї проблеми. Перша з них, яку можна назвати „миротворчою”, закладала можливість порозуміння з козацтвом і організації спільної виправи проти татар. На думку прибічників такого підходу, це дозволило б одночасно і зруйнувати козацько-татарський союз, і вилучити селянство зі стану козаків. Цілком вірогідно, що ця програма в майбутньому передбачала використання козацького чинника як засобу тиску на шляхту з метою забезпечення підтримки внутрішніх реформ, зокрема зміцнення королівської владиOchmanS. Sejm koronacyjny Jana Kazimierza w 1649 r. Wroclaw, 1995, 11-12; Kaczmarczyk J. Bohdan Chmielnicki, wyd. II. Wroclaw, 2007, 64; Drozdowski M. R. My o nas i o innych..., 142.. На чолі цього табору стояли великий коронний канцлер Єжи Оссолінський та брацлавський воєвода Адам Кисіль.

Головні засади другої концепції - мілітарної - полягали у військовому придушенні козацького виступу (т. зв. „козацької ребелії”) та поверненні в Україну того порядку, який існував перед козацьким вибухом. Неофіційним лідером табору, що відстоював такий спосіб врегулювання конфлікту з козаками, був Ярема Вишневецький. Але до мілітарного алгоритму розв'язання проблеми були схильні також коронний підканцлер Анджей Лещинський і польний гетьман литовський Януш Радзивілл Ibidem..

Перемога, яку на конвокації здобула ідея мирного урегулювання конфлікту з козаками, не забезпечила, однак, припинення боротьби між таборами. Протистояння досягло своєї кульмінації вже під час елекційного сейму 1648 р. Drozdowski M. R. Szlachta wobec problemu kozackiego na sejmie elekcyjnym Jana Kazimie-rza. Kultura parlamentarna epoki staropolskiej. Red. A. Stroynowski. Warszawa, 2013, 223-233.. Королем Речі Посполитої було обрано Яна Казимира, а це однозначно засвідчило підтримку більшістю шляхти ідеї порозуміння з козацтвом, як і раніше на конвокаційному сеймі. Схоже, що головною причиною такої настанови була дуже важка ситуація, в якій опинилася Річ Посполита восени 1648 р.

Вплив на результати сеймової боротьби мала і позиція козацького лідера Богдана Хмельницького, який, підтримуючи кандидатуру королевича Яна Казимира, наголошував, що тільки з ним готовий вести мирні переговори. Брак конкретних політичних рішень на елекційному сеймі, які б реально урегулювали козацьку проблему, свідчив, що шляхта, погоджуючись на перемовини з козаками, керувалася лише ситуативними інтересами. Також сейм після елекції нового володаря з трудом ухвалив рішення про набір заледве 13 000 жовнірів. Усе це викликало рішучу реакцію руського воєводи Яреми Вишневецького, який заявив, що за таких умов не може нести відповідальність за захист вітчизни „Wojska do obrony jeno 13 000, a nieprzyjacielskiego 20 000. Nie wiem, jaka to bзdzie obrona. Protestowal siз, ze nie bзdzie nic winien, si quid detrimenti Respublica capiet”, Diariusz sejmu elek- cyjnego w r 1648 dnia 6pazdziernikapoczзtego a dnia 25 listopada skonczonego, Jakuba Michaiow- skiego, wojskiego lubelskiego a pozniej kasztelana bieckiego. Ksiзga pamiзtnicza z dawnego rзko- pisma bзd^cego wlasnosci^ Ludwika hr. Morsztyna wydana staraniem i nakladem c.k. Towarzystwa Naukowego Krakowskiego przez A.Z. Helcla, Krakow, 1864, 358..

Наступною ареною розгортання конфлікту поміж згаданими таборами став коронаційний сейм, на порядку денному якого козацькі справи також посіли чільне місце. Власне, згадку про козацьку проблему знаходимо вже в легації на передко- ронаційні сеймики від 6 грудня 1648 р.⁷, в якій Ян Казимир декларував намір зробити все можливе для повернення спокою в Річ Посполиту, наголошував на необхідності активної участі шляхти в захисті вітчизни та потребі виділення коштів на утримання й оплату війська⁸. Зокрема він підкреслив, що:

„niezdrozny takze do skutecznej obrony srodek upatruje [...], to jest rozerwanie poganstwa od tych buntownikow; a rozerwac siз nie mog^ pewniej, snadniej, jako conjunctione armo- rum z Moskw^ przeciwko Ordzie Krymskiej”.

Король додавав, що об'єднаних сил Москви і Речі Посполитої не подолав би жоден супротивник, який „jeszczeby musial w gniazdzie swem widziec i czuc te same klзski i pozary, w ktorych [.] nieoszacowane straty swe ojczyzna nasza oplakiwac musi”⁹.

Варто погодитися з інтерпретацією В.Томкевича, який вбачає у цій частині легації погляд Оссолінського на вирішення українського конфлікту. За його переконанням, канцлер намагався залагодити стосунки з козаками і впровадити в життя наміри Владислава IV. При цьому він не мав сумніву в успішності результатів переговорів:

„a doradzaj^c krolowi odlozenie jej, liczyl na to, ze sejm, ktory siз mial skonczyc juz 9 lutego, nie zd^zy siз dowiedziec o poczynionych na rzecz Kozakow ustзpstwach i zgodzi siз latwiej na zawarcie ligi z Moskw^ i uchwalenie zaci^gow”¹⁰.

Українські справи знайшли своє місце і в сеймикових інструкціях послам на коронаційний сейм Instrukcja na sejmiki przed sejmem koronacyjnym, Warszawa, 6 ХІІ 1648, Jakuba Michalow- skiego..., 214-217. Ibidem. S. 215-216. Ibidem. S. 216. Tomkiewicz W. Jeremi Wisniowiecki (1612-1651). Warszawa, 1933, 262. Перелік усіх коронних інструкцій разом з переказом їх змісту див.: Ochmann S. Sejm koronacyjny..., 65 -81.. Як видається, найважливішою в контексті нашої проблеми є позиція шляхти щодо миротворчих перемовин із Богданом Хмельницьким З наміром порозумітися була скликана комісія ще в грудні 1648 р., яку згідно з рішенням козаків мав очолити Адам Кисіль, також до її складу ввійшли: Максиміліан Бжозовський - ки-ївський каштелян, Войтех Мясковський - львівський підкоморій, Миколай Кисіль - новгород-ський хорунжий, Якуб Зелінський - брацлавський підчаший. Членами комісії стали також два королівських секретарі: Захаріяш Четвертинський i Якуб Щмяровський. Згадана комісія 1 11649 виїхала з Варшави для переговорів з Б. Хмельницьким, які мали відбутися під кінець місяця. Diariusz drogi do Wojska Zaporoskiego, Jakuba Michalowskiego..., 369-385.. Так, наприклад, шляхта Люблінського воєводства Instrukcja wojewodztwa lubelskiego z 15 ХІІ1648, Biblioteka Naukowa Polskiej Akademii Umiejзtnosci i Polskiej Akademii Nauk w Krakowie (dalej: BPAU i PAN), rkps 8323, Teki Pawin- skiego (dalej: TP), nr 6, k. 584r. - 595r., Kwasny Z. Kilka uwag w sprawie stanowiska szlachty lubel- skiej w okresie wojny narodowowyzwolenczej na Ukrainie w latach 1648-1654. Acta Universitatis Wratislaviensis. Historia, 1969, nr 108, 39. хоча й висловлювалася за переговори з козаками, водночас вказувала на потребу обмеження повноважень комісарів та необхідність інформування посольської ізби про надані їм сенатом інструкції „Commissarzom do zawarcia pokoju z Kozaki ex Senatu Consulto naznaczonym in tractando hoc negotio limitatam potentatem w opisanych punktach, aby dano ktore puncta w izbie poselskiei namowione, aby juz podane byiy”, Instrukcja wojewodztwa lubelskiego..., BPAU i PAN, rkps 8323, k. 587v.. Шляхта також наголошувала, що при укладенні миру з козаками належить пильнувати, аби домовленості не зачіпали ані інтересів Речі Посполитої, ані приватних осіб „[...] hoc praecauto ne quod delrimenti Reipublicae od privati patiantur”, ibidem.. Більше того, шляхта вимагала, аби „przy zawieraniu tractatow Chmielnic- kiemu inconditione podac, aby wszystkie ktore kolwiek mial do siebie prywatne legacye i listy pisane praevio furlo wydal” Ibidem.. Таким же чином висловлювалася й руська шляхта, що зібралася на сеймику в Перемишлі У нашому розпорядженні є дві інструкції руських сеймиків, які засідали у Варшаві 27 XI і в Перемишлі 15 XII, див.: Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archi- wum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie (далі - AGZ), t. 21: Lauda wiszenskie 1648-1673, wyd. A. Prochaska, Lwow, 1911, 41-43, 46-52., домагаючись, аби умови порозуміння з козаками затверджувалися сеймом „Poslowie albo komisarze swiezo do Kozakow wyprawieni, jesli cum scitu reipublicae dowie- dziec siз takze i traktaty, jesliby z nimi zawierane bye mialy, aby cum consensu izby poselskiej jako tertii ordinis koncludowane ex dignitate reibublicae byiy”, Instrukcja ziemian wojewodztwa ruskiego z 15 ХІІ1648. AGZ, t. 21, s. 48..

Досить несподіване становище щодо перемовин з козацьким гетьманом зайняли представники великопольської та руської шляхти Instrukcja sejmiku sredzkiego z 16 ХІІ1648, Biblioteka Uniwersytecka we Wroclawiu (далі - BUWr.), rkps Steinwehr, F 37/III, s. 313r. - 315r.;, яка зібралася на сеймику у Варшаві 27 листопада 1648 р. Instrukcja sejmiku wojewodztwa ruskiego z 27ХІ1648. AGZ, t. 21, s. 41-43.. Акцентуючи увагу на потребі якнайшвидшої виправи війська проти неприятеля „A przy tym instabunt, aby PP. hetmani z wojskiem Rzptej nie proznowali, ale przeciwko nie- przyjacielowi ruszeli siз jako najprзdzej”, Instrukcja sejmiku sredzkiego., BUWr, rkps Steinwehr F 37/III, s. 314r.; „[...] aby i mercenarius miles, jako go najwiзcej moze byc, przy IMciach pp. het- manach swym porz^dkiem ku temu nieprzyjacielowi postзpowai”, Instrukcja sejmiku wojewodztwa ruskiego z 27 ХІ1648. AGZ, t. 21, s. 42., вони гостро висловлювали свій скепсис щодо результативності переговорів і щодо такого методу вирішення конфлікту в цілому.

Натомість з приводу козацького питання взагалі не висловилася краківська Instrukcja sejmiku wojewodztwa krakowskiego z 17 ХІІ1648. Akta sejmikowe wojewodztwa krakowskiego, t. 2: 1621-1660 (далі - ASWK), wyd. A. Przybos, Krakow, 1955, 369-376., закрочимська Instrukcja ziemi zakroczymskiej z 23 ХІІ1648. BPAU i PAN, rkps nr 8333, TP, nr 36, k. 75r. - 7r., ленчицька Instrukcja wojewodztwa Iзczyckiego z 17ХІІ1648. BPAU i PAN, rkps nr 8327, TP, nr 10, s. 553-563 та пруська Instrukcja sejmiku generalnego ziem pruskich z 30ХІІ1648. Lengnich G. Geschichte derpreu- sischen Lдnde kцniglich-polnischen Antheils, Bd. 8: Documenta, Dantzig, 1734, nr 19, s. 33-41. шляхта. Однак напевно не можна сказати, чи було це результатом невіри цієї частини шляхти в успіх вирішення конфлікту за допомогою переговорів, а чи навпаки.

А ось шляхта Белзького воєводства згадала про проблему козацького реєстру. Вона запропонувала залишити його незмінним, але зауважила, що вписані до реєстру козаки мають підлягати юрисдикції Речі Посполитої „Strony wojska zaporowskiego zlecilismy ich mm. pp. poslom naszym w tym piln^ ostroz- nosc, zeby przestrzegali tego, aby nad dawny zwyczaj liczb^ nie przechodzilo i zeby pod iuris- dic-tiiq Rzptej zostawalo”, Instrukcja sejmiku belskiego z 22 ХІІ1648. Жерела, t. 4: Матеріали до історії Галичини, зібрав і впорядкував С. Томашівський, Львів, 1898, t. 1: Акти з р. 1648-1649, 144.. Вторувала їй у цьому й шляхта Черської землі, в інструкції якої читаємо:

„Upatruj^c praesentem calamitatem ojczyzny naszej od wyuzdanej swawoH kozackiej, tedy nie maj^ pozwalac na to Jchmoci Panowie Poslowie, zeby ich nie wiзkszy numerus byl jedno jako kommissy^ kumejsk^ naznaczono i zeby jako od KJM tak i od RP. dependency^ swoj^ mieli”.

Представники Черської землі додатково пропонували, aби старші кизаки були віддані під юрисдикцію ichmosciфw pp. hetmanфw Instrukcja ziemi czerskiej z 17 ХІІ 1648 r, BPAU i PAN, rkps nr 8319, TP, nr 2, k. 201r. i домагалися Ibidem, k. 198r. - зрештою, як і посли щредські Instrukcja sejmiku sredzkiego..., s. 313r. та закрочимські Instrukcja ziemi zakroczymskiej..., k. 75r. - виявлення і покарання ініціаторів (authore) бунтів в Україні. Вони вимагали також повної інформації про домовленості козаків з королем Владиславом IV.

Наведені вище матеріали переконують, що коронна шляхта не була одностайною щодо вирішення української проблеми. В її середовищі звучали голоси, які виражали як підтримку мирного способу вирішення конфлікту, так і свідчили про брак віри в його результативність, чи навіть відмову від нього.

Шляхту, яка виступала за переговори з Хмельницьким, єднало сильне переконання в потребі забезпечення непорушності пануючих суспільно-політичних стосунків. Вона заявляла про неприпустимість таких поступок козакам під час перемовин, які могли б зруйнувати Річ Посполиту.

Коронаційний сейм розпочався 19 січня Службою Божою до св. Духу (msz^ wotywn^ do Ducha sw.). Уже сам початок засвідчив, що сейм матиме бурхливий і доволі драматичний перебіг. Перша суперечка вибухнула під час виборів маршалка. Нагадаємо, що бажання Яна Казимира та канцлера Оссолінського полягало в тому, аби це почесне місце отримав генеральний краківський староста Єжи Себастіян Любомирський Ochmann S. Sejm koronacyjny..., 86-87; Wojcik Z. Jan Kazimierz Waza. Wroclaw-Warszawa -Krakow, 2004, 67., однак його кандидатура викликала „рішучий протест, особливо з боку мазовецьких послів”: „Sprzeciwili siз Mazowszanie, szczegolnie podkomorzy rozanski, mowi^c, iz nie mog^ wsrod poslow zasiadac ci, ktorzy pod Pilawcami wobec Kozakow porzucili oboz” A.S. Radziwill. Pamiзtnik o dziejach w Polsce, t. 3: 1647-1656. Przel. i oprac. A. Przybos, R. Zelewski, Warszawa, 1980, 171..

Валерій Петриковський нагадав не вельми славний епізод із життя Любомир- ського, і це перекреслило його шанси отримати маршалківський жезл („ляску”). 25 січня місце маршалка було довірене перемиському підкоморію Францішкові Дубравському „[...] 25. w poniedzialek do izby poselskiej o dziesi^tej zszedszy siз, zgodnie jm.p. Dubraw- skiego marszalkiem obrali”, Diariusz sejmu koronacyjnego Jana Kazimierza 1649 r, BUWr, rkps Steinwehr, F 37/III, k. 341r..

Наступного дня канцлер Оссолінський виголосив пропозицію від трону, яка значною мірою торкалася конфлікту з козаками. Вже на самому її початку він зазначив, що „Rebellia kozacka zl^czona z Tatary, ktora aby byla przez traktaty uspo- kojona, zyczy KJM”. За мить він звернув увагу на труднощі, які можуть перекреслити порозуміння з Хмельницьким. Канцлер вказував, що козаки „tractowae z com- missarzami nie chc^, pok^dby siз z sejmu tego ich poslowie nie powrocili, a jeszcze ich nie masz, slaba nadzieja, aby stance mialy” Ibidem. K. 341v.. Одночасно він закликав подумати над відповіддю козацьким послам та над майбутньою ординацією Запорозького Війська „Meditaendum insuper, quale responsum Cosacorum nunciis, qui expectentur, dari expediat: et denique quomodo in posterum exercitus Cosacorum disponendus”. Pastorius J. Historiae Polonae pars prior de Vladislai IVRegis extremis, secutoq; in de interregno et Joannis Casimiri Electione ac Coronatione. Interserta Cosacorum & Tartaricae simul gentis descriptio ac multa alia, liber IV, Gdansk, 1680, s. 255.. Оссолінський вказував на серйозну небезпеку, яку несе із собою тозацько- татарське перемир'я:

„Turek widzi rozgrywaj^c^ siз tragediз i nie zabraknie mu chзci opanowania krolestwa.

Niech wiзc poslowie mysl^ o bezpieczenstwie, a krol bзdzie sprawowal straz nad calosci^

Rzeczypospolitej” A.S. Radziwill. Pamiзtniki..., s. 175..

Про те, що підозри Оссолінського в прихильному ставленні Туреччини до дій татарських військ у Речі Посполитій, a тим самим до союзу з козаками, були небезпідставні, свідчив лист, який він отримав від візира в січні 1649 р. List do Jmp. Jerzego Ossolinskiego kanclerza koronnego z Konstantynopola od wezyra turec- kiego na sejm koronationis 1649, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Сте- фаника Національної академії наук України (далі - ЛННБ), ф. 5, № 189, с. 206-207. Турецький достойник писав у ньому: „rozkazalismy [ханові - М.Р.Д.] aby w panstwa krola polskiego wpadl i pustoszyl” Там само. С. 206.. Ба більше, візир пророкував черговий напад Орди, якщо Річ Посполита злегковажить вимогою виплатити звичайні упоминки Там само. С. 207..

Королівська пропозиція мирного врегулювання конфлікту з козаками, яку Стефанія Охманн слушно окреслила, як „розширення висланої на сеймики ле- гації” Ochmann S. Sejm koronacyjny..., 105., показує, що канцлер, a з ним і Ян Казимир, прагнули до порозуміння з козаками, a через них - до зриву альянсу запорожців з татарами. Ці наміри, безсумнівно, були пов'язані, про що вже йшлося, зі сподіваннями Оссолінського довести справу до війни з Туреччиною. Такий розвиток подій мав, як він уважав, призвести до позитивного для Речі Посполитої врегулювання козацької проблеми.

Цим питанням було присвячено багато місця в сенаторських „вотах” Ochmann S. Sejm koronacyjny..., 108-112., які розпочалися 27 січня. Першим виступив гнєзненський архієпископ Мацей Любенський. Як занотував анонімний автор діаріуша, який міститься в зібранні Штайнвера: „JMks. arcybiskup gnieznienski dlugo, ale cicho, ze i podle niego stoj^cy slyszec nie mogli, mowil” Votum M. Lubienskiego. Warszawa, 27 I 1649. Diariusz, BUWr, rkps Steinwehr, F 37/III, k. 341v.. Однак із записів Альбрихта Станіслава Радзивілла довідуємося, що ^rcybiskup cichym glosem, w prostej mowie poszedl za tresci^ propozycji” A.S. Radziwiц. Pamiзtnik., 175. Ksiзgi sejmikow pruskich zawieraj^ce relacje generalow pruskich, diariusze z sejmow walnych oraz relacje rezydentow gdanskich przy dworze krolewskim (Книги прусських зборів, що містять доповіді прусських полководців, щоденники загальних зборів та доповіді жителів Гданська при королівському дворі)..

З цієї інтерпретації литовського канцлера промови Любенського можемо зробити висновок, що мовець висловлювався за мирні переговори з козаками. Дещо інший сенс висловлювань архієпископа прочитується в світлі сеймового діаріуша, укладеного в рецесах станів пруських^1,4. Виглядає, що хоч він і висловлював надію на успіх започаткованих переговорів із Хмельницьким, але водночас застерігав проти надмірних сподівань на порозуміння і вказував на потребу збільшення армії Diariusz, Archiwum Panstwowe w Gdansku (далі - APG), Bibliotheca Archivi (далі - BA), rpks 300, R/Ee 15, s. 747.. Тобто, Любенський схилявся до концепції полюбовного вирішення конфлікту на Україні, але водночас не виключав і можливості застосування сили проти козаків.

Потому виступав краківський біскуп Пйотр Гембіцький, який радив із козаками „tractowac quibuscunque conditionibus, bo na wojnз non sufficiemus, exhausti i zlupieni od zolnierza” Votum P. Gembickiego, Warszawa, 27 I 1649. Diariusz, BUWr, rkps Steinwehr, F 37/III, k. 342r.. Маючи сумнів щодо перспектив укладення угоди з козаками на сеймі, він пропонував утворити спеціальну комісію за участі сенаторів-рези- дентів та представників сенату і посольської ізби, які від імені Речі Посполитої могли б узгодити з Хмельницьким умови миру Diariusz, APG, BA, rpks 300, R/Ee 15, s. 752-754; Ochmann S. Sejm koronacyjny., 108-109.. Промову біскупа Радзивілл описав як довгу, схожу на п'ятничну проповідь, в якій містилися скарги на жовнірські грабунки та заклики до готовності схопитися за зброю A.S. Radziwiц, Pamiзtnik., 175..

Куявський єпископ Миколай Войтех Гнєвош у своїй промові, крім зауваг про мотиви козацького виступу, представив також своє бачення політики королівського двору щодо козацтва:

„prosilbym jednak - mowil - z miejsca mego clemencyej Waszej Krolewskiej Mosci Pana naszego, abys chcial tak milosciwie tak sprawiedliwosc z laskawosci^ zl^czyc, jako by siз per impunitatem droga per impunitatem ad crimina talia nie otwierala, a przecie nihilo minus zostawal caly accessus do laski i przebaczenia ojcowskiego Waszej Krolewskiej Mosci nad poddanymi swymi”⁴⁹.

Про перспективи перемовин з козаками дуже скептично висловився коронний підканцлер Анджей Лещинський⁵⁰. Згадавши у своїй промові козацьку проблему, він одразу застеріг від надмірного оптимізму, пов'язаного з поверненням Хмельницького в Україну. На його думку, такий крок був продиктований усвідомленням козацького гетьмана, що його армія неспроможна воювати в зимовий період. Під- канцлер прогнозував, що з початком весни козацькі війська можуть розпочати збройні дії проти Речі Посполитої⁵¹. Він також радив без зайвої довіри ставитися до запевнень козаків про згоду на перемовини, нагадуючи: „tosmy juz doznali sub- telnych jego, choc kozackich conceptow, kiedy na specie traktatow i pokoju eludebat, a interim tak potзzne na nas sprowadzal ordy”.

Що ж до намірів розпочати з козаками переговори, Лещинський висловив сумніви, чи з того щось вийде, ба більше, навіть якби вийшло, „tedy iniquissimis et tur- pissimis Narodowi naszemu conditionibus”⁵². Зрештою - як продовжував коронний підканцлер - домовленості з Хмельницьким не стримають селянських виступів, „ktore siз znowu, jako kazdodzienne przychodz^ wiadomosci wzniecaj^”⁵³.

Побоювання промовця викликав і той факт, що козацький гетьман не хоче починати перемовин, поки його посли не прибудуть на сейм. Лещинський допустив, що ця умова може бути формальною причиною для Хмельницького „ad elusionem tych traktatow”. Тож коронний підканцлер радив, аби „tedy o wojsku ineverationes [...] najpierwy ordynowac”⁵⁴.

У подібному ж дусі висловлювався і холмський біскуп Станіслав Пстрокон- ський. Поділяючи представлені Лещинським сумніви щодо щирості інтенцій козаків, він виступав за силове вирішення конфлікту. В успішності перемовин сумнівався також брестсько-куявський воєвода Ян Шимон Щавінський⁵⁵. А ось Ярема Вишневецький, який виступав після Щавінського, наполягав, аби в разі підписання трактату було відмінене право слобід і ухвалена конституція, згідно з якою задніпрянські селяни виконували б такі ж повинності, як селяни Волині та Червоної Русі. Більше того, він пропонував aбо цілковито знищити Запорозьку Січ, або очистити її від козаків⁵⁶. Votum Jmci ksiзdza biskupa kujawskiego Gniewosza na sejmie Coronationis w Krakowie in Anno 1649, Biblioteka Zakladu Narodowego im. Ossolinskich Polskiej Akademii Nauk we Wroclawiu (далі - BOss), rkps 3564, k. 230v. - 321r. Votum Andrzeja Leszczynskiego na tymze sejmie. Zrodla do dziejow Polski, zebrane i wydane przez F.K. Nowakowskiego, t. 2, Berlin, 1841, 268-277. „[...] by ust^piwszy teraz, jako z nie sposobnym do wojowania zimie ludem, na wiosnз nie ozyl, i maiori Reipublicae calamitate nie wywarl czego”, ibidem, 274. Ibidem. Ibidem, 174-175. Ibidem, 175. Ochmann S. Sejm koronacyjny..., 109.

Своєю чергою воєводи смоленський та мазовецький, Єжи Кароль Глібович та Станіслав Варшицький, як і воєвода брестсько-куявський, не покладали великих надій на трактати з повстанцями. Вони радили, аби перемовини провадились під наглядом коронних військ Votum J. Wisniowieckiego, Warszawa, 28 I 1649. Diariusz, APG, BA, rpks 300, R/Ee 15, s. 805; A.S. Radziwiц. Pamiзtnik., 176. A.S. Radziwiц. Pamiзtnik., 176; Ochmann S. Sejm koronacyjny..., 109-110..

Досить несподівану пропозицію щодо розв'язання козацького питання висловив у своїй промові 29 січня сандомирський каштелян Станіслав Вітовський Votum S. Witowskiego, Warszawa, 29 I 1649, Archiwum Glowne Akt Dawnych (далі - AGAD), Archiwum Publiczne Potockich (далі -APP), ks. 32, s. 418; BUWr, rkps Steinwehr, F 37/III, k. 342v.; APG, BA, rpks 300, R/Ee 15, s. 805.. Наголошуючи на важливості служби козаків Речі Посполитій, він категорично відраджував від їх цілковитого знищення. Залишивши багаті та плодючі землі без захисту, зауважував каштелян, є серйозний ризик перетворити їх на пустку Votum S. Witowskiego, APG, BA, rpks 300, R/Ee 15, s. 805; AGAD, APP, ks. 32, s. 418; Ochmann S. Sejm koronacyjny., 110.. Ві- товський зазначав, що розпочаті розмови з козацьким ватажком насправді можуть принести очікувані результати, якщо будуть виконані окреслені умови. Водночас він застерігав від суворих покарань для бунтівних підданих („ktorzy dobra swoje obiзli, surowie karz^ swoich poddanych scinac, wieszac, na pal wbijac karz^”) і радив шляхті на певний час утриматися від повернення у свої українські маєтки, адже це може зашкодити порозумінню з козаками. Також каштелян радив королю написати до Хмельницького та запевнити його у своїй ласці, однак за умови, що „та бурда заспокоїться”. Він рекомендував виділити козакам ґрунти, „jakie wybrancy w dobrach WKMci i Rzpltej maj^ Votum S. Witowskiego, AGAD, APP, ks. 32, s. 418.. Ponadto wnioskowal, by sзdziow pewnych od sejmu do sejmu mianowac, ktorzy by ich krzywdy albo tez pretensye od pp. dzierzawcow absolute rozs^dzili” Ibidem..

Окрім наведених тут виступів, на третій день сейму пролунали й думки тих, хто рішуче виступав проти перемовин. Зокрема категорично висловилися каштеляни: войницький Миколай Станіслав Тарновський Votum M.S. Tarnowskiego, Warszawa, 29 I 1649. APG, BA, rpks 300, R/Ee 15, s. 805., волинський Миколай Єжи Чарторийський Votum M.J. Czartoryskiego, Warszawa, 29 I 1649. APG, BA, rpks 300, R/Ee 15, s. 806; A.S. Radzrwiц. Pamiзtnik., 176., кам'янецький Станіслав Лянцкоронський Votum S. Lanckoronskiego, Warszawa, 29 I 1649. APG, BA, rpks 300, R/Ee 15, s. 808. та брацлавський Габ- ріель Стемпковський Votum G. Stempkowskiego, Warszawa, 29 I 1649. APG, BA, rpks 300, R/Ee 15, s. 808. - усі вони схилялися радше до силового сценарію вирішення конфлікту.

Інші каштеляни виступали на четвертий день нарад у сенаторській ізбі. Серед них були, зокрема, каштелян чховський Добєслав Чеклінський та освенцімський Ахаций Пшиленцький, які переконливо доводили, що зрив кoзацько-татарського перемир'я може сприяти поверненню миру в Річ Посполиту. Пшиленцький також наголосив, що „na posly do pp. postronnych i na commissarze do traktatow Rzpta nie powinna siз przykladac”⁶⁶.

Інший промовець канцлер Оссолінський у своєму виступі також порушив проблеми, пов'язані з подіями в Україні⁶⁷. Уже на початку промови він звернув увагу на необхідність „заспокоєння” ситуації, адже, як наголошував канцлер, „той неприятель більшу половину Корони і більшу частину ВКЛ посів”⁶⁸. Намагаючись розвіяти сумніви, які прозвучали під час дискусій, щодо сенсу провадження перемовин з козаками, канцлер зауважив:

„ten nieprzyjaciel uwazywszy u siebie, ze zle contra ius fasque uczynil nie zechce siз unizyc i os^dzi siз, ze to nieprzystojna rzecz Panu z poddanemi traktowac o milosierdzie i prze- baczenie tanti flagiti upraszac bзdzie, kiedy nie samei nominacy^ WKMci na Ukrainз ust^pil i obywatelom ruskiego i wolynskiego i inszych wojewodztw do majзtnosci rownie wracac siз pozwolil”⁶⁹.

Він переконував, що навіть якби дійшло до порозуміння з Хмельницьким, воно все одно не призвело б до встановлення миру з огляду на існування козацько-татарського союзу та „хлопської ребелії”, тому „trzeba wojska i dla traktatow, i dla ro- zerwania ligi z Tatary, i dla wprowadzenia w posluszenstwo poddanstwa”. Оссолінський припускав, що вислані до Хмельницького комісари можуть повернутися уже після завершення сейму, тож він радив вирішити, як мають вибудовуватися стосунки з козаками, заохочуючи при тому, „aby de necessitate (jezeliby siз nieprzyjaciel nie opamiзtal) przez traktaty ich uspokoic” Votum A. Przylзckiego, Warszawa, 30 I 1649. BUWr, rkps Steinwehr, F 37/III, k. 343r. Votum J. Ossolinskiego, Warszawa, 30 I 1649. APG, BA, rpks 300,

R/Ee15, s. 808; BUWr, rkps Steinwehr, F 37/III, k. 343r.; AGAD, APP, ks. 32, s. 421-423. Votum J. Ossolinskiego, AGAD, APP, ks. 32, s. 421. Ibidem. S. 421-422. Ibidem. S. 422. Votum A.S. Radziwiцa, Warszawa, 30 I 1649. A.S. RadziwitL Pamiзtnik..., 177. Ibidem. Votum A. Kazanowskiego, Warszawa, 30 I 1649. APG, BA, rpks 300, R/Ee 15, s. 808. Votum A.J. Tyszkiewicza, Warszawa, 30 I 1649. BUWr, rkps Steinwehr, F 37/III, k. 343v..

Після Оссолінського виступив литовський канцлер Радзивілл, який - читаємо в його записах - повторив те ж саме, що говорив „kanclerz, ale innymi slowy, i skarzyl siз na wystawienie maj^tkow na zagladз oraz na zlupienie Pinska przez oboz naszych wojsk”⁷¹.

Наступний промовець литовський підканцлер Казимир Леон Сапіга погодився з попередніми виступами⁷². Натомість інший погляд на переговори з козаками представив коронний маршалок Адам Казановський, який стверджував, що вже сам факт перемовин несе приниження для Речі Посполитої⁷³.

На завершення виступив надворний маршалок Антоній Ян Тишкевич, який, однак, оминув козацьку проблему. Як читаємо в одному із сеймових діаріушів: „w punctach propositiej z jm. zgadzal siз”⁷⁴.

Наведений вище матеріал демонструє, що більшість сенаторів хоч категорично й не заперечували проти мирних переговорів із козаками, але були досить скептичне налаштовані щодо їх результатів. Аналізуючи перебіг нарад, можемо також зауважити, що учасники дискусії у своїх поглядах на заспокоєння України не вийшли поза „канцлерські” і „гетьманські” проекти вирішення конфлікту, сформульовані на самому початку війни. Винятком була хіба досить цікава концепція сан- домирського каштеляна Станіслава Вітовського, яка передбачала надання козакам землі, a також обрання суддів для розгляду їхніх скарг і претензій. Виступам сенаторів бракувало конкретних пропозицій, які давали б більше шансів на реальне врегулювання ситуації - чи то за допомогою дипломатичних засобів, чи з використанням збройних сил.

Серед справ, якими займався коронаційний сейм, опинився й суд над винуватцями втечі з-під Пилявців Ochmann S. Sejm koronacyjny..., 121-122, 130, 134, 136, 161, 163-164, 183-184., а також приготування ухвали, якою створювалася спеціальна комісія для затвердження сподіваних трактатів з козаками. Факт роботи над ухвалою дозволяє стверджувати, що шляхта, незважаючи на чималу кількість висловлених застережень, все ж підтримала запропонований Оссолінським спосіб вирішення козацького конфлікту. Було створено комісію, що складалася з п'яти сенаторів і 36 послів, які:

„uczyniwszy przysiзgз, bзd^ miec facultatem przy nas і rezydencyi decernendi, cokolwiek w tej mierze e Republica bзdzie siз zdalo i co nemie contradicente, absentia nonnullorum non obstante postanowi^ takiej wagi ma byc, jakoby na sejmie postanowiono bylo” Deputaci do boku Krola Imci. Volumina Legum (далі - VL), wyd. J. Ohryzko, t. 4, Petersburg, 1860, 122-123..

Ухвала містила застереження, що призначені комісари не повинні „nic stanowic contra dignitatem Reipublicae, takze, co by za sob^ szkodз albo diminucy^ dobr tak po- spolitych, jako i privatorum nioslo”. Недопустимо було, aби козаки оселялися приватно та, врешті: „Bella tez offensiva zadnych zaci^gac na Rzplt^ nie bзd^ mogli, wszystkiego postзpku na sejmie przyszlym relaj uczynic bзd^ powinni” Ibidem, 123..

Як бачимо, окреслені в цитованій вище ухвалі умови, на які Річ Посполита не могла погодитися в перемовинах із козаками, значною мірою обмежували шанси на успіх. Поява цих застережень виникала не тільки з браку віри в результат місії Киселя, are також з дуже послідовного небажання шляхти йти на поступки, які могли б призвести до змін політичного устрою Речі Посполитої.

Крім того, сейм виніс рішення про організацію 19-тисячної коронної армії, яка складалася з кварцяного війська кількістю 4420 жовнірів, до якого мали долучитися залоги - списька, кам'янецька, казимежовська і пуцька Woysko quarciane, VL, t. 4, s. 121., а також загони, створені у Львові та Замостю восени 1648 р. Ochmann S. Sejm koronacyjny., 231; Wimmer J. Wojsko polskie w drugiejpolowieXVII w. Warszawa, 1965, 55. Додатково її мало зміцнити так зване „суплементове” військо, яке налічувало 14 622 жовнірів Wimmer J. Wojsko polskie..., 60.. Більше того, сейм дав королеві дозвіл на скликання посполитого рушення „dla wiзkszego w terazniejszym zatrz^snieniu Rzpltej ubezpieczenia” Pospolite ruszenie. VL, t. 4, 122..

Цілком вмотивованим виглядає твердження Владислава A. Серчика, що „з такими силами не можна було навіть мріяти про заспокоєння українських негараздів, особливо зважаючи на те, що Хмельницький, провадячи розмови з Киселем, уже приготувався до військових дій” Serczyk W.A. Naplonqcej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny 1648-1651. Warszawa, 1998, 197..

На завершення варто зауважити, що чи не найточніше про дискусії на сеймі та нерішучу позицію шляхти щодо урегулювання козацької проблеми висловився Адам Кисіль у листі до канцлера Оссолінського від 11 травня 1649 р.:

„Poniewaz armisticium expiruje za dni jedenascie, kiedy albo nieprzyjacielem wojowac albo przez traktaty konczyc mielismy, cokolwiek obrac chcielismy, mialo juz byc praemasticatum, conclusum et definitum: co ze nie stalo siз, anismy na wojnз ani na traktaty gotowi” List A. Kisiela do J. Ossolinskiego, Huszcza, 11 V 1649. Ojczyste spominki wpismach do dzie-jow dawnej Polski. Diariusze, relacje, pamiзtniki, i t.p., sluzyc mogqce do objasnienia dziejow krajo- wych: tudziez listy historyczne do panowania krolow Jana Kazimierza i Michala Korybuta, oraz listy Jana Sobieskiego marszalka i hetmana w wielkiego koronnego z rзkopisow zebrane przez A. Grabow-skiego, t. 2, Krakow, 1845, 21..

І справді, Річ Посполита однаковою мірою була неготова ані до військових дій, ані до перемовин із Хмельницьким.

REFERENCES

1. Biernacki, W. (2008). Zolte Wody - Korsun 1648. Warszawa. [in Polish] Drozdowski, M. R. (2009). Wojna czy pokoj? - Sprawa kozacka na sejmie konwo- kacyjnym 1648 r., Od Zborowa do NATO (1649-2009). Studia z dziejow stosunkowpo- Isko -ukrainskich od XVII do XXI wieku. Monografia naukowa - Historia. red. M. Franz, K. Pietkiewicz. Torun, 71-89. [in Polish]

2. Drozdowski, M. R. (2013). Szlachta wobec problemu kozackiego na sejmie elek- cyjnym Jana Kazimierza. Kultura parlamentarna epoki staropolskiej. Red. A. Stroy- nowski, Warszawa, 223-233. [in Polish]

3. Drozdowski, M. R. (2015). My o nas i o innych. Szlachta wobec Kozaczyzny zapo- roskiej w latach 1648-1659. Bialystok. [in Polish]

4. Kaczmarczyk, J. (2007). Bohdan Chmielnicki. Wroclaw. [in Polish]

5. Krz^stek T., Majewski W., Nagielski M., Storozenko I.S. (1999). Zolte Wody - Жовті Води 1648. Warszawa. [in Polish]

6. Kwasny, Z. (1969). Kilka uwag w sprawie stanowiska szlachty lubelskiej w okresie wojny narodowowyzwolenczej na Ukrainie w latach 1648-1654. „Acta Universitatis Wratislaviensis. Historia”, nr 108, 31-45. [in Polish]

7. Ochman, S. (1995). Sejm koronacyjny Jana Kazimierza w 1649 r. Wroclaw. [in Polish] Prochaska, A. [Ed.] (1911). Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Po- lskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie. t. 21: Lauda wiszenskie 1648-1673. Lwow. [in Polish]

8. Przybos, A. [Ed.] (1955). Akta sejmikowe wojewodztwa krakowskiego. t. 2: 1621-- 1660. Krakow. [in Polish]

9. Przybos A., Zelewski R. [Ed.] (1980). Albrycht S. Radziwill Pamiзtnik o dziejach w Polsce. t. 3: 1647-1656. Warszawa. [in Polish]

10. Serczyk, W.A. (1998). Naplonqcej Ukrainie. Dzieje Kozaczyzny 1648-1651. Warszawa. [in Polish]

11. Storozhenko, I.S. (1996). Bohdan Khmel'nyts'kyj i voienne mystetstvo u Vyzvol'nij vijni ukrains'koho narodu seredyny KVII st., kn. 1: Voienni dii 1648-1652. Dnipropet- rovs'k. [in Ukrainian]

12. Tomashivs'kyj, S. [Ed.] (1898). Zherela, t. 4: Materialy do istorii Halychyny. L'viv. t. 1: Akty z r. 1648-1649. [in Ukrainian]

13. Tomkiewicz, W. (1933). Jeremi Wisniowiecki (1612-1651). Warszawa. [in Polish]

14. Wimmer, J. (1965). Wojsko polskie w drugiejpolowie XVII w. Warszawa. [in Polish]

15. Wojcik, Z. (2004). Jan Kazimierz Waza. Wroclaw-Warszawa-Krakow. [in Polish]

Размещено на Allbest.ru