Організація роботи загального відділу ЦК КПУ зі зверненнями громадян у роки "застою" (друга половина 1960-х - перша половина 1980-х років)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЗАГАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ЦК КПУ ЗІ ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН У РОКИ «ЗАСТОЮ» (друга половина 1960-х -- перша половина 1980-х років)

Журавльов Ярослав

Кандидат історичних наук,

незалежний дослідник

м. Київ

Анотація

У статті автор робить спробу окреслити роботу з письмовими та усними зверненнями громадян у загальному відділі ЦК КП України у період «застою», прослідкувати динаміку змін організаційної структури сектору листів та зміни у веденні діловодства. З'ясовано, що протягом періоду «застою» робота з листами постійно удосконалювалася, обростаючи, водночас, різними бюрократичними «новаціями». Лише на 1984-1985 рр. остаточно було визначено які саме дані щодо отриманих звернень повинні були вноситися у звітні таблиці.

Ключові слова: звернення громадян, скарги, УРСР, ЦК КП України, період «застою», «листи до влади».

Annotation

Zhuravlov Yaroslav (Kyiv) Candidate of Historical Sciences, Independent Scholar

Organization of work of the general department of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine with the citizens' appeals during the years of «stagnation» (the second half of the 1960s -- the first half of the 1980s)

In the article the author tries to outline the work with the written and oral appeals of citizens in the general department of the Central Committee of the CP of Ukraine during the period of "stagnation", to trace the dynamics of changes in the organizational structure of the letter sector and changes in office administration.

It was found that during the "stagnation" period, the work with the letters was continually improving, at the same time, growing with various bureaucratic "innovations". The optimization of the work with the letters took place in 1973, in 1978-1979 and 1984. But in 1984-85 was finally determined what particulars of the hits received should be included in the reporting tables.

It has been found that dealing with appeals was difficult, several times during the 1960s- 1980s raised the issue of recruiting additional employees to the letter sector and raising wages.

Key words: citizens' appeals, complaints, USSR, Central Committee of the Communist Party of Ukraine, the period of "stagnation", "letters to the authorities".

Аннотация

Журавлёв Ярослав (г. Киев) Кандидат исторических наук, независимый исследователь Организация работы общего отдела ЦК КПУ с обращениями граждан в годы «застоя» (вторая половина 1960-х -- первая половина 1980-х годов)

В статье автор делает попытку означить работу с письменными и устными обращениями граждан в общем отделе ЦК КП Украины в период «застоя», проследить динамику изменений организационной структуры сектора писем и изменения в ведении делопроизводства. Установлено, что в течение периода «застоя» работа с письмами постоянно совершенствовалась, обрастая одновременно различными бюрократическими «новациями». Только на 1984-1985 гг. окончательно было определено какие именно данные о полученных обращениях должны были вноситься в отчетные таблицы.

Ключевые слова: обращения граждан, жалобы, УССР, ЦК КП Украины, период «застоя», «письма во власть».

Виклад основного матеріалу

Звернення громадян до Центрального Комітету Комуністичної партії України посідали значне місце серед загальної кількості як письмових, так і усних звернень до вищих органів влади республіки. Протягом періоду «застою» до ЦК КПУ щорічно надходило 40-60 тисяч листів і телеграм [1]. Постійно зростала кількість відвідувачів апарату ЦК, які звертались зі своїми скаргами та пропозиціями. Так, у першій половині 1980-х років щороку у приймальнях, у відділах та різними секретарями ЦК приймалось понад 40 тисяч відвідувачів [1, с. 240]. Фактично ЦК КП України був органом, який отримував найбільше звернень порівняно з усіма іншими центральними установами та відомствами республіки. Враховуючи такий величезний потік скарг, заяв, пропозицій дуже важливою була організація роботи ЦК КПУ з громадянами.

До 1966 року в ЦК зі зверненнями громадян працювали співробітники особливого сектору. У 1966 році особливий сектор перейменовано на загальний відділ ЦК КП України, робота з листами залишилася одним з функціональних обов'язків його працівників. З 1947 року завідувачем особливого сектору ЦК КП України був О. Однороманенко, після перейменування він продовжував очолювати тепер уже загальний відділ ЦК аж до виходу на пенсію влітку 1972 року. Відзначимо, що на початку травня 1972 року П. Шелеста зняли з посади першого секретаря ЦК КП України. Не можемо з упевненістю стверджувати, що вихід на пенсію О. Одно- романенка був пов'язаний зі звільненням П. Шелеста, однак, так чи інакше, з 1972 року завідувачем загального відділу ЦК КП України став П. Мусієнко, який залишався на цій посаді аж до 1989 року.

Письмові звернення громадян опрацьовували безпосередньо співробітники сектору листів загального відділу ЦК та направляли їх на виконання у партійні комітети, відділи ЦК, міністерства тощо.

В організації роботи з листами у ЦК при О. Однороманенку і при П. Мусієнку (фактично при П. Шелесті і при В. Щербицькому) були як спільні моменти, так і певні відмінності, це чітко прослідковується по звітним документам, які вони готували підсумовуючи роботу відділу.

Насамперед можемо визначити, що в другій половині 1960-х -- першій половині 1970-х рр. у звітних документах основними були дані саме щодо відомств, куди працівники ЦК пересилали отримані листи. Вони рахували, яку кількість звернень опрацьовано в партійних комітетах, яку в міністерствах, яку у відділах ЦК та яку в інших організаціях. Могли окремо підраховувати кількість пересланих листів у Парткомісію (зазвичай ця цифра становила до 2% звернень). Ці дані були основними, однак цифри спеціально не оформлювали в таблиці, а просто вказували в тексті звітних документів.

Після 1972 року справа змінюється. Дані щодо відомств також продовжують підраховувати, але вже детальніше: з 1975 року окремо підраховували кількість пересланих листів в обкоми і Київський міськком, та окремо в міськкоми і райкоми партії. Однак, крім цього, у звітних документах з'являються й інші пункти, які більше розширюють уявлення про звернення громадян: підраховують групові, повторні, анонімні звернення; зазначають, у скількох взятих на контроль листах підтверджено вказані в них факти, скільки прохань задоволено і так далі. Усі дані оформлюють у таблиці. Сектор листів готував піврічні, щорічні та щомісячні довідки щодо листів, що надходять. У цих довідках усі дані подавали порівняно з минулими відповідними періодами. Про «цей звіт доповідали секретарям ЦК, і його розсилали відділам ЦК для відповідного реагування» [2, арк. 8]. Крім щомісячної довідки, сектор періодично інформував секретарів ЦК з окремих найбільш важливих питань, які порушували в листах, з деякими знайомили членів і кандидатів у члени Політбюро.

Для працівників робота в секторі листів була надзвичайно складною. На початку 1970 року О. Однороманенко звернувся до П. Шелеста з листом, у якому він проаналізував роботу ЦК зі зверненнями [3, арк. 2-4].

О. Однороманенко повідомляв, що «відповідно до наявних штатів загального відділу ЦК КП України на розгляді листів і заяв працює 3 відповідальні і 7 технічних працівників. До відповідальних працівників належать завідувач сектору листів і заяв, завідувач приймальні відвідувачів та інструктор, який здійснює контроль за розглядом листів і заяв, спрямованих на виконання до відділів ЦК, у партійні, радянські, господарські і інші організації. Три технічні працівники ведуть довідкову і контрольну картотеки, архівне господарство, займаються прийомом і відправкою кореспонденції в різні організації» [3, арк. 2].

Чотири технічні секретарі, із зарплатою 85 карбованців на місяць, виконують складну роботу: «читають листи і заяви, ведуть їх облік, заповнюючи відповідні картки, визначають, кому направити заяви на розгляд, заготовляють супровідні листи і повідомлення заявникам» [3, арк. 2].

О. Однороманенко скаржився, що через те, що «в секторі листів апарат невеликий, і переважно складається з технічних працівників, не можливо належно організувати вивчення та узагальнення листів і заяв за характером, з яких областей вони надходять, причини, які їх породжують. За наявних штатів не можливо збільшити кількість листів, взятих на контроль, простежити за тим, як листи й заяви розглядають на місцях, вивчити причини появи повторних звернень» [3, арк. 3].

З метою поліпшення роботи з листами і заявами, що надходять до ЦК КП України, О. Однороманенко просив П. Шелеста «порушити перед ЦК КПРС клопотання про додаткове виділення загальному відділу ЦК КП України 2-х штатних посад інструкторів, а також за рахунок наявних 5 штатних посад технічних секретарів ввести 5 посад референтів з листів, встановивши їм ставки зарплати в межах 120-140 карбованців на місяць» [3, арк. 3].

Наприкінці листа він повідомив П. Шелеста, що аналогічну роботу з листами в апараті Ради міністрів УРСР «ведуть працівники, які належать до категорії відповідальних працівників -- референти зі ставкою заробітної плати 180 карбованців на місяць» [3, арк. 4].

Однак, і надалі робота в секторі листів для працівників залишалася надзвичайно складною. У своїх мемуарах про роботу сектору згадує В. Врублевський -- багаторічний помічник В. Щербицького. Зокрема, він пише: «Важливу функцію інформування керівництва виконував також сектор листів. Щорічно їх надходило кілька десятків тисяч. У цьому секторі працювали досвідчені референти. Кожному листу прилаштовували “ноги” -- про найбільш важливі доповідали керівництву, їх брали на контроль, інші -- направляли з відповідними резолюціями у виконавчі органи і на місця. Періодично складали аналітичні огляди, що давало повну картину динаміки і найбільш характерних тенденцій. Праця ця була нелегкою. Адже до ЦК зазвичай писали люди, зневірені добитися чогось на місцях. Багато горя і образ містилося в цих людських посланнях. Навіть загартовані працівники апарату довго цього не витримували -- в кімнатах, де працювали референти сектору, часто відчувався запах валокордину» [5, с. 97].

Також велику роботу з розгляду звернень, адресованих ЦК КП України, проводили відділи ЦК. Їм направляли листи, у яких порушували питання, пов'язані з діяльністю підприємств та установ, якими вони займалися. Наприклад, у 1971 році відділи ЦК розглянули понад 9 тисяч листів, або 22,8% від загальної кількості отриманих ЦК письмових звернень [2, арк. 9].

Упродовж усього періоду «застою» підраховували, скільки листів і заяв було розглянуто кожним з відділів ЦК. Наприклад, на 1965 рік відділ адміністративних органів розглянув 25% листів (2332 листи з 9435 розісланих на розгляд у відділи), відділ організаційно-партійної роботи -- 20% (1892), відділ науки і культури -- 11% (1027), сільськогосподарський відділ -- 10% (919), відділ будівництва і міського господарства -- 7,5% (718) [5, арк. 192].

Найбільш важливі заяви та звернення перебували на особливому контролі, деякі спрямовували на розгляд з резолюціями секретарів ЦК КП України. Наприклад, у 1971 році з 12478 листів, надісланих на розгляд відділам ЦК, контролювали розгляд 3712 листів, 657 з них були з резолюціями секретарів ЦК КП України [6, арк. 2].

Часто працівники ЦК виїжджали на місця для розгляду питань, порушених у зверненнях. Наприклад, у 1979 році працівники апарату ЦК Компартії України розглянули з контролем 6208 листів, зокрема перевірили з виїздом на місце 1003 звернення [7, арк. 111].

Відповідні відділи ЦК за наслідками роботи приймали доповідні записки. Прямим наслідком аналізу листів був розгляд питань та ухвалення відповідних постанов Політбюро та Секретаріатом ЦК. Постанови щодо результатів перевірки листів ухвалювали і до 1972 року. Однак їхню кількість та зміст уже після 1972 року чітко фіксували у звітних документах [1, с. 249-250]. Їх приймали щорічно, і збереження цих даних в архівах дає дослідникам змогу розширити свої уявлення з соціальної історії України. Це є прямим свідченням ефективності інституту звернень, безпосереднього впливу громадян на ухвалення рішень органами влади, хоч, звичайно, силу такого впливу і не потрібно переоцінювати. Деякі з постанов мали на меті розв'язати порушені громадянами питання, а деякі є яскравими прикладами того, як політики використовували звернення для зведення рахунків один з одним чи в боротьбі за владу в той час.

Цілком очевидно, зверненням громадян у ЦК традиційно приділяли значну увагу. У 1973 році Ревізійна комісія Компартії України, перевіривши якість розгляду «листів, заяв і скарг трудящих» у відділах ЦК, високо оцінила проведену роботу та зробила висновок, що їй приділяють багато уваги. Так, наприклад, відзначено, що «у сільськогосподарському відділі за ходом, якістю та термінами розгляду листів і заяв встановлено систематичний контроль. Щокварталу у відділі аналізують стан справ з розглядом листів у розрізі секторів. Періодично це питання обговорюють на виробничих нарадах, виносять на розгляд партійних зборів, партбюро і профбюро» [8, арк. 13].

24-26 квітня 1973 року в Києві відбулася важлива подія -- нарада працівників обкомів Компартії України, Київського міськкому і райкомів партії м. Києва, що займалися питаннями роботи з листами і організацією прийому громадян. Основною метою наради був обмін досвідом та уніфікація роботи зі зверненнями. З боку ЦК КП України на зборах були присутні завідувач загального відділу ЦК КП України П. Мусієнко, завідувачка сектору листів загального відділу А. Красковська, яка виголошувала доповідь.

У своїй доповіді, яка мала назву «Про стан і заходи поліпшення роботи з розгляду листів трудящих в партійних комітетах», А. Красков- ська розповіла про організацію роботи з листами у ЦК, і саме завдяки цій доповіді ми можемо детально відстежити порядок роботи зі зверненнями. Цей порядок власне визначався постановою ЦК КПРС від 29 серпня 1967 року «Про поліпшення роботи з розгляду листів і організації прийому трудящих та іншими партійними рішеннями щодо цього питання» і указом Президії Верховної ради СРСР від 12 квітня 1968 року «Про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг громадян», а роботу проводили відповідно до інструкції ЦК КПРС з діловодства в ЦК компартій союзних республік, крайкомах і обкомах партії [2, арк. 5-6].

Отже, процес виглядав так: листи, що надходили на адресу ЦК, реєстрували і оформлювали в секторі листів загального відділу ЦК. Після отримання на кожен лист заповнювали реєстраційну картку в одному, двох або трьох екземплярах залежно від того, кому направляли листа і чи брали його на контроль. Потім «відповідно до змісту, звернення спрямовували на розгляд до відділів ЦК, республіканських організацій і відомств, місцевих партійних, радянських чи господарських органів. Як правило, листи читали в день їх надходження» [2, арк. 7].

Під час оформлення працівники сектора приділяли особливу увагу тим листам, скаргам і заявам, у яких люди «порушували питання державного значення, подавали факти порушення соціалістичної законності, обмеження прав громадян, факти, що компрометували керівних працівників» [2, арк. 7]. Такі листи брали на контроль, про найбільш важливі з них доповідали секретарям ЦК.

«Основну картотеку на всі листи, скарги та заяви вели за областями. Картки розташовували в алфавітному порядку за прізвищами авторів і за роками. Окремо вели облік листів без підпису, групових, повторних листів, листів на ім'я секретарів ЦК КП України і листів, пересланих з ЦК КПРС. Особливу увагу приділяли повторним листам, значну частину саме повторних звернень брали на контроль» [2, арк. 7].

Також відповідний контроль працівники сектору здійснювали за своєчасним розглядом листів з найбільш важливих питань. Для цього на всі контрольні листи в секторі вели картотеку окремо за областями, міністерствами, відомствами і відділами ЦК. Особливо виділяли картки на контрольні листи з ЦК КПРС, а також на листи з резолюціями секретарів ЦК. «Працівники сектору систематично, за тиждень до закінчення терміну виконання, у письмовій формі нагадували виконавцям про терміни розгляду ними контрольних листів» [2, арк. 8], та чекали на їхню відповідь. Далі «Якщо відповідь на лист була вичерпною і відповідала встановленим вимогам, лист з відповіддю направляли в архів. Якщо ж довідка не висвітлювала всіх питань, порушених автором листа, або автору не було подано необхідних роз'яснень, або ж відповідь була написана формально з обіцянками “буде зроблено”, “дано вказівку”, “доручено розглянути” і так далі, такі довідки разом з листами заявників сектор повертав виконавцям на додатковий розгляд» [2, арк. 8].

Відзначимо, що ці заходи мали цілком утилітарну мету: сектор прагнув запобігти додатковому потоку повторних листів. Однак подібні відписки все-таки не були рідкістю і траплялися щороку. Наприклад, лише в 1978 році «272 повідомлення, що надійшли з результатами розгляду листів, через те, що в них не вказано про рішення щодо всіх поставлених заявниками питань, були повернуті виконавцям» [9, арк. 97].

Людський фактор ніхто не скасовував. Як зазначала у своїй доповіді А. Красковська, «траплялися випадки, коли працівники апарату партійних і радянських органів в областях допускали недбалість або просто безвідповідально ставилися до контрольних листів, надісланим їм на розгляд» [2, арк. 14]. У ЦК надходило багато відповідей, у яких не висвітлювали повністю всі питання, зазначені заявниками у своїх листах, не вказували, чи повідомлено автору про результати розгляду його листа, хоч це треба було робити в обов'язковому порядку.

У своїй доповіді А. Красковська подала один цікавий приклад. На початку 1972 року в ЦК КП України надійшла заява персонального пенсіонера місцевого значення Болдирєва, з м. Вовчанська Харківської області. У листі чоловік просив про призначення йому персональної пенсії республіканського значення. Про лист було повідомлено секретарю ЦК і з його резолюцією переправлено Харківському облвиконкому. У своїй відповіді 4 лютого 1972 року облвиконком повідомив, що Вовчанська райрада вважає, що підстав для збільшення розміру пенсії немає. Але до цієї відповіді не було прикладено текст резолюції секретаря ЦК і у відповіді не було вказано, що Болдирєву повідомлено про результати розгляду його листа. З такими зауваженнями працівники сектора листів ЦК повернули цей лист і відповідь назад Харківському облвиконкому.

Через місяць, на початку березня 1972 року, облвиконком вислав ЦК КП України необхідні документи і на цей раз уже з іншою відповіддю, у якій повідомляли, що Болдирєву, згідно з рішенням облвиконкому від 7 лютого 1972 року, з 1 березня збільшено розмір пенсії з 60 до 75 карбованців на місяць. Тобто, за словами А. Красковської, сам «факт повернення сектором документів для правильного їх оформлення, змусив уважно розібратися з проханням пенсіонера і вплинув уже на позитивне розв'язання його питання» [2, арк. 18].

На нараді в Києві відзначали, що деякі парткоми мало розглядають листи власними силами, а допускають велике пересилання заяв і скарг на місця, часто без установлення контролю за їх виконанням, а часом навіть направляють листи тим, на кого скаржаться. Було також чимало випадків, коли відповіді на листи надходили в ЦК не від тих, кому доручали розгляд, а з підвідомчих їм організацій. У ЦК прагнули уникнути таких недоліків. Сектор листів своїм головним завданням визначав організацію роз'яснювальної роботи серед населення щодо радянського законодавства з житлових, трудових, судово-правових питань, тобто з тих питань, з якими громадяни найбільше зверталися до центральних органів, хоч і зазначали, що ці питання «можуть і мають розв'язувати на місцях» [2, арк. 19-21].

Також важливо відзначити, що через те, що з областей до Києва щороку надсилали звіти про роботу зі зверненнями, на нараді у Києві було прийнято рішення про затвердження єдиної форми звітності обкомів партії перед ЦК КП України з розгляду листів, адресованих партійним комітетам області. Ця форма [2, арк. 78-80] та список інструкторів загальних відділів на початку серпня 1973 року була розіслана в обкоми партії.

Так, на середину 1970-х рр. сформувався порядок роботи зі зверненнями. Він відповідав вимогам інструкції ЦК КПРС з цього питання. Робота з листами і скаргами, з урахуванням їхньої великої кількості, була складною і відповідальною, вимагала усебічних знань хоча б з найбільш поширених питань, що порушували громадяни. З цією метою з працівниками сектору листів навіть проводили заняття з підвищення їхнього ділового та професійного рівня [10, арк. 191].

І до, і після наради значна частина листів і телеграм надходила до ЦК на ім'я першого секретаря Компартії -- спочатку П. Шелеста, потім В. Щербицького. Наприклад, у 1974 році з 44801 листа 27251 був на ім'я В. Щербицького. З них депутатських було 906, адресованих «особисто» -- 2014.

Цікаво, що з понад ніж 27 тисяч листів В. Щербицький був повідомлений про 83 звернення, з них -- 43 листи про недоліки в роботі і зловживання керівників; 27 -- про поліпшення житлових умов; 4 -- про недоліки в роботі колективів театрів. З деякими листами, за вказівкою В. Щербицького, було ознайомлено членів і кандидатів у члени Політ- бюро і секретарів ЦК Компартії України [11, арк. 20]. Для порівняння відзначимо, що протягом цього ж таки 1974 року секретарям ЦК КП України доповіли про 2160 листів [11, арк. 197]. В. Щербицькому окремо доповідали про кількість листів, які адресували йому як депутату Верховної ради СРСР і депутату Верховної ради УРСР. Наприклад, за першу половину 1976 року на його ім'я надійшло 319 листів [12, арк. 90].

Відзначимо, що до ЦК КП України щороку надходила інформація про кількість та тематику звернень і до інших вищих органів влади. Ці дані аналізували, підсумовували. У ЦК комплексний аналіз листів проводили щомісяця. Кожне півріччя загальний відділ звітував у Москву в ЦК КПРС про зміст листів, що надійшли до ЦК КП України, Президії Верховної ради УРСР, Ради міністрів УРСР і Укррадпрофу [9, арк. 1-а].

Працівники ЦК також аналізували та перевіряли роботу з листами в партійних, радянських, господарських та профспілкових організаціях, парткомах, редакціях газет та журналів. Наприклад, у 1975 році було вивчено стан справ з розглядом листів і організацією особистого прийому в Одеській обласній та Дніпропетровській міській партійних організаціях. Досвід роботи останньої було узагальнено й опубліковано в «Інформаційному бюлетені» [13, арк. 13]. У 1976 році члени ревізійної комісії КПУ перевіряли роботу редакцій республіканських газет і журналів з листами, заявами і пропозиціями. Зокрема, це були такі видання, як «Радянська Україна», «Правда Украины», «Рабочая газета», «Сільські вісті», «Коммунист Украины» і деякі інші [10, арк. 186].

Що стосується усних звернень, у ЦК КП України була організована довідкова приймальня відвідувачів, куди і зверталися «трудящі республіки» з усними заявами. «З питань, які вимагали спеціального кваліфікованого розгляду, працівник довідкової приймальні за попередньою домовленістю, направляв відвідувача до відповідного відділу ЦК, або ж запрошував працівника відділу для бесіди із заявником у приміщенні приймальні. Працівники відділів ЦК КП України під час прийому відвідувачів, давали їм відповіді на поставлені питання, надавали належну допомогу у розв'язанні прохань. За потреби від відвідувача приймали заяву у письмовій формі, яку потім направляли на розгляд до відповідних органів» [2, арк. 11]. Так усне звернення ставало письмовим. «Щомісяця працівник довідкової приймальні готував інформацію про кількість і характер усних заяв, з якими зверталися відвідувачі до приймальні ЦК КП України» [2, арк. 11].

За словами В. Врублевського, складною була робота і в приймальні ЦК. «Сюди зі своїми бідами приїжджали люди з усіх кінців республіки: вони вірили, що ЦК допоможе. Я знав кілька завідувачів приймальні, всі вони закінчували однаково -- інфарктом. Легше стало, коли, за вказівкою В. В. [мається на увазі В. Щербицького -- Я.Ж.], щодня став чергувати в приймальні хто-небудь із завідувачів відділами ЦК. Якщо було потрібно, до прийому залучали секретарів ЦК, у виняткових ситуаціях відвідувачів, і не тільки комуністів, приймав особисто Щербицький. Таких випадків, правда, було небагато, зазвичай рішення доручали ухвалювати його помічникам» [5, с. 97].

Через «велике навантаження, потребу проведення перевірок і надання допомоги в організації прийому громадян у партійних, радянських і господарських органах республіки» секретар ЦК КП України І. Соколов у 1976 році навіть просив ЦК КПРС установити в загальному відділі ЦК КПУ «додатково одну посаду інструктора для роботи в довідковій приймальні» [14, арк. 91]. Це прохання можна зрозуміти, адже кількість відвідувачів щороку росла. У 1970 році у приймальні було прийнято понад 3,5 тисячі осіб, а у 1975 році їхня кількість зросла до понад 5 тисяч осіб [1, с. 240].

На початку 1984 року завідувач приймальні відвідувачів ЦК КП України В. Ненько повідомляв ЦК про результати роботи приймальні. Він доповідав, що «за 1983 рік було прийнято 9770 відвідувачів.. Відвідувачів, зокрема, приймали і в групах. Загалом було прийнято 145 груп від 3-х до 70-ти відвідувачів у групі (загалом у групах було прийнято 791 відвідувача)... Повторно приймальню відвідали 1172 людини (12%). З ознаками психічних захворювань -- 312 осіб (3,2%)» [15, арк. 29-31].

Найбільш важливі усні звернення брали на контроль. Цікаво відзначити, що частину з них брали на усний контроль, тобто коли по телефону доручали тому чи іншому органу на місці розібратися з конкретним питанням і про результати поінформувати ЦК. У 1983 році з 2205 взятих на контроль усних звернень 207, або 9,4%, було взято на усний контроль [15, арк. 40].

На кінець 1970-х рр. кількість письмових звернень, що надходили до ЦК, значно зросла. Для розгляду листів працівники загального відділу змушені були постійно залишатися на роботі у вечірній час і навіть у вихідні, зокрема в суботу. Однак, і при цьому на понеділок, як правило, залишалося до 400 листів і заяв, які треба було прочитати, оформити і направити на виконання. З огляду на все це, для забезпечення більш оперативного розгляду кожного листа, у 1978 році секретар ЦК І. Соколов просив секретаря ЦК КПРС К. Черненка «позитивно розглянути питання про виділення загальному відділу ЦК Компартії України трьох штатних посад референта» [16, арк. 29].

У серпні 1979 року з загального відділу ЦК В. Щербицькому було направлено пропозиції, які мали оптимізувати роботу відділу [7, арк. 4748]. Зокрема загальний відділ пропонував:

1. Збільшити з 50% до 75-80% число контрольних листів.

2. Усі звернення «інвалідів та учасників війни, ветеранів праці, а також повідомлення про факти безгосподарності, порушення державної і трудової дисципліни, зловживання, використання службового становища в корисливих цілях керівними працівниками мають розглядати секретарі ЦК Компартії України або, за їхнім дорученням, особисто завідувачі відділів ЦК. Листи та усні заяви, що стосуються керівників республіканських і обласних організацій розглядають тільки секретарі ЦК або, за їхнім дорученням, партійна комісія при ЦК Компартії України і інспектори ЦК» [7, арк. 47].

3. Збільшити кількість прийомних днів та годин, щоб приймати більше відвідувачів.

4. «Відповіді на листи, що направляються в ЦК Компартії України, мають підписувати перший секретар партійного комітету, керівник радянського, господарського та іншого органу, а за їхньої відсутності -- відповідно другий секретар, перший заступник.

5. Загальному відділу ЦК у щомісячній “Довідці про кількість і характер звернень трудящих в ЦК Компартії України” окремо відображати кількість листів, що надійшли від інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці.

6. Для прискорення розгляду листів і заяв трудящих, за потреби, виділяти на допомогу загальному відділу ЦК Компартії України по одному відповідальному працівнику зі всіх відділів ЦК на 3-6 місяців» [7, арк. 47-48].

Саме з цього часу відомості про листи від учасників війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни, ветеранів праці з'являються у звітах та довідках загального відділу ЦК. Навіть більше, у січні 1980 року П. Мусієнко та завідувач відділу організаційно-партійної роботи ЦК Г. Крючков повідомляли, що «відповідно до вказівки В.В. Щербицького, всі листи інвалідів і ветеранів війни, членів сімей загиблих воїнів, ветеранів праці розглядали секретарі ЦК КП України. Розв'язання порушених у них питань береться на контроль... Такий же порядок розгляду листів подібного змісту встановлено в Президії Верховної Ради УРСР і Раді Міністрів УРСР» [7, арк. 19, 21].

Отже, станом на 1979 рік роботу, пов'язану з контролем, аналізом листів і результатами їх розгляду, перевіркою стану справ на місцях, здійснювали «завідувач сектором і два інструктори сектора листів загального відділу ЦК. У довідковій приймальні відвідувачів ЦК особистий прийом громадян вели два інструктори сектора листів і, відповідно до графіку, завідувачі відділів ЦК Компартії України. Усього в секторі листів працювало чотири інструктори. Крім того, 9 референтів читали й оформлювали листи, що надходили, 3 технічні секретарі здійснювали ведення архіву, канцелярії, довідкової картотеки» [7, арк. 120].

Щодо діловодства у відділі, то насамперед відзначимо, що облік листів, їх розгляд здійснювали відповідно до інструкції ЦК КПРС з ведення діловодства [17, арк. 6], яке на той-таки 1979 рік здійснювали в такий спосіб: «референти реєстрували листи, що надходили до ЦК за відповідними картками, на першій сторінці листа ставили реєстраційний штамп з проставлянням на ньому вхідного номера і дати надходження. У разі потреби складали анотації на окремі листи» [7, арк. 160].

Зареєстровані та розглянуті референтами листи і заяви впорядковували для відправки виконавцям: «для відділів ЦК вручали кур'єрам або технічним секретарям; для відправки обкомам партії, облвиконкомам, організаціям по м. Києву під розпис у картках вручали експедиції загального відділу; листи іншим адресатам, а також листи з резолюціями секретарів ЦК конвертували в VI секторі і за реєстром передавали експедиції III сектору загального відділу. Вели щоденний облік листів, прочитаних референтами, ураховуючи відправку відповідей на листи в ЦК КПРС, газету “Правда”. Листи, що надходили на ім'я секретарів ЦК як депутатів Верховної Ради СРСР і УРСР, фіксували на окремих картках, усі ці листи брали на контроль» [7, арк. 161-162].

У першій половині 1980-х рр. щороку до ЦК надходило 55-60 тисяч звернень, що було значно більше, ніж у попередні періоди [1, с. 240]. На початку січня 1981 року секретар ЦК І. Соколов знову просив дозволу збільшити штат загального відділу ЦК. Він звертався до ЦК КПРС з проханням встановити в загальному відділі «додатково посади консультанта, інструктора, двох референтів і двох технічних секретарів» [18, арк. 1]. І. Соколов повідомляв, що «за останні роки обсяг роботи з листами значно збільшився, ведеться велика аналітична робота з вивчення причин, що породжують письмові та усні звернення» [18, арк. 1].

Крім того, секретар ЦК просив установити «додатково в протокольному секторі та секторі перевірки виконання документів і доручень по одній посаді інструктора, друкарки й експедитора для загального відділу і перетворити в цьому відділі стенографістку в старшу стенографістку і три посади ротаторщиків -- в операторів розмножувальних машин» [18, арк. 1].

У 1984 році робота загального відділу ЦК знову зазнала чергового вдосконалення. З метою конкретизації роботи з перевірки та контролю листи почали ділити за категоріями: «інформативні листи, листи-про- позиції, листи-прохання, листи-скарги», а також було «введено облік багаторазових звернень, які раніше враховували в повторних листах і, в основному, були не обґрунтовані» [15, арк. 46-47].

На середину 1980-х щорічна звітна таблиця, яку готували в загальному відділі ЦК КПУ, складалася з 5 інформаційних блоків: 1) щодо самих листів (скільки надіслано з ЦК КПРС, скільки анонімних, групових, повторних, скільки від ветеранів); 2) щодо того, куди ці листи пересилали (парткоми, відділи ЦК, міністерства); 3) відомості щодо контрольних листів (у скількох зверненнях підтвердили вказані у них факти і скільки прохань задоволено); 4) щодо усних звернень (скільки і ким прийнято відвідувачів); 5) щодо кількості апеляцій і заяв про зняття партійних стягнень.

У наступній частині таблиці подавали інформацію щодо характеру листів (скарги, пропозиції, прохання, інформації) та щодо тематики звернень. Готували також таблицю про надходження, взяття на контроль, розгляд листів у відділах ЦК. І готували довідку про кількість розглянутих листів і прийнятих відвідувачів секретарями ЦК КПУ.

Отже, протягом 1960-1980-х рр. робота з листами в загальному відділі ЦК КПУ постійно оптимізувалася, а точніше -- бюрократизувалася, що логічно вписується в постійні спроби вдосконалення нормативноправового регулювання інституту звернень. Протягом періоду «застою» перші серйозні зміни відбулися в 1973-1974 рр., зокрема суттєво на оптимізацію роботи з листами вплинула нарада працівників обкомів Компартії України, Київського міськкому і райкомів партії м. Києва. Робота загального відділу зазнала змін у 1978-1979 рр., незначне вдосконалення відбулося у 1984 році: листи, що надійшли, почали ділити за категоріями та покращили звітну таблицю. Робота зі зверненнями була складною, протягом 1960-1980-х рр. декілька разів порушували питання про залучення додаткових співробітників у сектор листів і підвищення заробітної плати.

Джерела та література

1. Журавльов Я.О. Відображення радянської дійсності у зверненнях громадян до ЦК КП України (друга половина 1960-х -- перша половина 1980-х рр.): дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / Журавльов Ярослав Олексійович. К., 2019. 253 с.

2. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 1019.

3. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 482.

4. Врублевский В. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. Записки помощника: воспоминания, документы, слухи, легенды, факты / В. Врублевский. К.: Довіра, 1993. 254 с.5. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 24, спр. 6130.

5. 6. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 628.

7. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 2007.

8. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 1147.

9. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 1817.

10. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 1453.

11. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 1162.

12. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 1468.

13. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 1315.

14. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 1343.

15. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 2644.

16. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 1673.

17. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 2157.

18. Центральний Державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 25, спр. 2211.

References

1. Zhuravlov, Ya. O. (2019). Vidobrazhennia radianskoi diisnosti u zvernenniakh hromadian do TsK KP Ukrainy (druha polovyna 1960-kh -- persha polovyna 1980-kh rr.) [The reflection of the Soviet reality in citizens' appeals to the Central Committee of the Communist Party of Ukraine (the second half of the 1960s -- the first half of the 1980s)]. (Candidate's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

2. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 1019 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 1019].

3. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 482 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 482].

4. Vrublevskii, V. (1993). Vladimir Shcherbitskii: pravda i vymysly. Zapiski pomoshch- nika: vospominaniia, dokumenty, slukhi, lehendy, fakty. Kyiv: Dovira. [in Russian].

5. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 24, spr. 6130 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 24, file 6130].

6. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 628 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 628].

7. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 2007 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 2007].

8. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 1147 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 1147].

9. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 1817 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 1817].

10. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 1453 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 1453].

11. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 1162 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 1162].

12. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 1468 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 1468].

13. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 1315 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 1315].

14. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 1343 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 1343].

15. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 2644 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 2644].

16. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 1673 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 1673].

17. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 2157 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 2157].

18. Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy, f. 1, op. 25, spr. 2211 [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, fund 1, description 25, file 2211].

Размещено на Allbest.ru