Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В. Черчилля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут історії України НАН України

Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства

Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В. Черчилля

Наталія Залєток кандидатка історичних наук, завідувачка відділу, відділ архівознавства,

Олександр Гуржій доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник, відділ історії України середніх віків та раннього нового часу,

Київ, Україна

Анотація

Метою статті є аналіз публічного дискурсу ВЧерчилля в 1930-1940-х рр. щодо залучення жінок до служби в армії, який не лише доповнить його біографію новими відомостями, але й дасть змогу з'ясувати, по-перше, в який спосіб він як медійна особа формував суспільний дискурс, по-друге, який вплив як очільник уряду він здійснював на чинний ґендерний режим Великобританії в 1940-х рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму та багатофакторності. Автори застосували як загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція й дедукція, узагальнення), так і спеціально-історичні (критичний аналіз джерел, ретроспективний, історико-порівняльний) методи, а також ґендерний підхід. Наукова новизна. У статті вперше предметом спеціального дослідження є проблема ставлення ВЧерчилля до служби жінок в армії. Це питання лише побіжно досліджувалося у західній історіографії, де й досі побутує чимало сумнівних тверджень щодо цього, заснованих на однобокому вивченні доступних джерел. Під час наукового пошуку автори опрацювали широке коло різнопланової літератури.

Також було проаналізовано значний пласт джерел, серед яких есе та промови В.Черчилля, мемуари безпосередніх учасників подій, низка звітів засідань англійського парламенту. Висновки. На основі аналізу публічних висловлювань та опублікованих творів В.Черчилля, а також основних заходів його уряду щодо служби жінок, автори статті дійшли висновку, що він украй негативно ставився до офіційного надання жінкам можливості воювати зі зброєю в руках. Публічний дискурс В.Черчилля щодо жінок на службі в армії перебував у межах патріархального уявлення щодо них як слабких і миролюбних створінь, котрі не можуть і, головне, не повинні складати конкуренцію чоловічій частині населення. Активно використовуючи працю жінок у допоміжних службах під час війни, політик дозволяв собі нетактовні висловлювання на їхню адресу по завершенні бойових дій.

Ключові слова: Черчилль, становище жінок, Друга світова війна, британська армія, жіночі допоміжні організації, ґендерні відносини.

Abstract

Nataliia ZALIETOK

Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),

Head of the Department,

Department for Archival Studies,

Ukrainian Research Institute of Archival Affairs and Records Keeping (Kyiv, Ukraine),

Oleksandr HURZHII

Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor,

Chief Research Fellow,

Department of History of Ukraine of the Middle Ages and Early Modern Times, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine),

The Problem of Women's Service

in the British Army During World War II:

An Analysis of W.Churchill's Public Discourse

The aim of this article is to analyse Winston Churchill's public discourse in the 1930s and 1940s on the recruitment of women into the army. Its result will not only supplement his biography, but also make it possible to find out, firstly, how he, as a media personality, formed public discourse, and secondly, what influence as the head of government, a person endowed with broad powers, he influenced British gender regime in the 1940s. The research methodology is based on the principles of historicism and multifactoriality. The authors used both general scientific (analysis and synthesis, induction and deduction, generalization) and special-historical (critical analysis of sources, retrospective, historical-comparative) research methods, as well as a gender approach. The scientific novelty. In the paper W.Churchill's attitude to the service of women in the army for the first time is the subject of the study. This problem was briefly explored in the Western historiography, where there are still many dubious statements about it, based on a one-sided study of available sources. Conclusions. Based on the analysis of Churchill's public statements and published works, as well as his government's main actions in the context of women's service, the authors concluded that he was critical on official permission for them to use arms and fight. Churchill's public discourse on women serving in the army was within the patriarchal view of them as weak and peaceful creatures who could not and, most importantly, should not compete with the male half of the population. Actively using the work of women in the auxiliary services during the war, the politician allowed himself tactless remarks addressed to them after the end of hostilities.

Keywords: Churchill, status of women, World War II, British Army, women's auxiliary organizations, gender relations.

Події Другої світової війни неодноразово виступали предметом вивчення для фахівців у галузі жіночої історії. До особливостей воєнної кампанії 1939-1945 рр. часто звертаються, дискутуючи про чинники, які мали суттєвий вплив на становище жінок у Великобританії у другій половині ХХ ст. Наприклад, Дж.Скотт називає Другу світову війну своєрідним вододілом для жінок і акцентує увагу на чотирьох найважливіших аспектах, крізь призму яких варто аналізувати воєнну кампанію в контексті жіночої емансипації: 1) поява нових можливостей для самореалізації; 2) розширення прав; 3) розвиток пацифізму як фемінної відповіді на маскулінні мілітарні практики; 4) довгострокові та короткотермінові наслідки війни для жінок ScottJ. W. Women and War: A Focus for Rewriting History // Women's Studies Quarterly. - 1984. - Vol.12, №2. - Р.2-6..

Аспекти служби жінок в армії, їхньої ймовірної участі в бойових діях, вчинення ними вбивства на полі бою є чи не найбільш контроверсійними в контексті дослідження впливу війни на суспільний устрій. У наукових колах і досі точаться суперечки щодо правомірності залучення жінок до служби у війську, його впливу на панівні ґендерні режими та патріархальні суспільні культури. Так, Ф.Д'Аміко, на відміну від представниць ліберального та радикального фемінізмів, які вбачають входження жінок на паритетних засадах до лав армії як позитивне зрушення, що загалом сприяє послабленню патріархату Див., напр.: NoakesL. Women in the British Army: War and the Gentle Sex, 1907-1948. - New York, 2006. - 224 р., обстоює позицію про те, що намагання зробити жінок солдатами є черговим заходом із «пропагування войовничих і маскулінних цінностей» DAmico F. Feminist Perspectives on Women Warriors // Peace Review. - 2007. - Vol.8, №3. - P.380, 384..

Згідно з результатами спеціальних досліджень, служба жінок на різних посадах в армії не призвела до особливих змін у ґендерній ієрархії. Попри те, що жінки під час Другої світової війни виконували завдання, які вважалися чоловічими, вони все одно підпорядковувалися чоловікам, котрі обіймали вищі посади і зберігали свій панівний статус HigonnetM.R., HigonnetP.L.R. The Double Helix // Behind the Lines: Gender and the Two World Wars. - New Haven, 1987. - Р.34.. Серед причин подібного стану справ убачаємо й ідеологічні впливи з боку влади та політичних еліт, яким, з одного боку, було вигідно мобілізувати жіноче населення, коли країна цього потребувала, а з іншого - не порушувати основ наявного ґендерного режиму. У зв'язку з цим метою нашої статті є аналіз публічного дискурсу В.Черчилля в 1930-1940-х рр. щодо залучення жінок до служби в армії. Ретельний аналіз позиції цього британського політичного діяча не лише доповнить його біографію новими відомостями, але й дасть змогу з'ясувати, по-перше, в який спосіб він як медійна особа формував суспільний дискурс; по-друге, який вплив як очільник уряду, тобто людина, наділена широкими владними повноваженнями, він здійснював на чинний ґендерний режим у Великобританії 1940-х рр.

З'ясовуючи позицію В.Черчилля щодо служби жінок в армії в роки Другої світової війни, варто розпочати з аналізу його есе «Жінки у війні», яке побачило світ у лютневому випуску щомісячника «The Strand Magazine» Churchill W.S. Women in War // The Churchillian. - Spring 2012. - Vol.3. - Issue 1. - P.14-20. ще в 1938 р. Напружена міжнародна обстановка непокоїла політика і вселяла переконання, що незабаром світ сколихне масштабний збройний конфлікт. З огляду на таку ймовірність автор розмірковував про можливість безпосередньої участі жінок у боях та вчинення ними насильства. Ґрунтовно підійшовши до аналізу проблеми, він звернувся до наявного історичного досвіду й дійшов висновку, що надання жінкам можливості чинити насильство пов'язане з рівнем розвитку суспільства. Так, жінки, що мають право воювати, - це, на його думку, атрибут епохи варварства. Натомість для сучасного ВЧерчиллю соціуму сама «думка про допущення жінок до лінії фронту та надання їм можливості брати участь у боях огидна» Ibid. - P.14.. Адже «вся цивілізація західного світу заснована на лицарських традиціях, які родом із середньовіччя й досі мають потужний вплив» Ibid.. Відповідно до цих традицій жінки та діти - це перші претенденти на порятунок у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Вони - ті, хто потребує захисту, ті, кому відведена роль жертв під час збройних конфліктів. Навколо цих та інших переконань вибудовувалася мотивація для чоловіків брати в руки зброю й іти на війну. В.Черчилль не приховує симпатії до подібного порядку та висловлює занепокоєння тим, що його намагаються змінити прогресивні та реакційні сили. До перших він відносить феміністський рух, який просуває «рівні права для жінок і пишається тим, що позбавляє їх привілеїв», до других - суто варварські за своїм характером тенденції в деяких куточках світу Ibid. - P.14-15..

В.Черчилль наголошує: «У сучасному світі немає нічого, що змушувало б жінок іти на фронт і вбивати, навіть якщо б вони могли робити це дуже майстерно» Ibid. - P. 19.. Тобто, по суті, політик і не заперечує, що йдеться не про намагання вберегти самих жінок, а про те, що соціум, незважаючи на жіночу волю і здібності, хоче бачити їх відповідними панівному ґендерному укладу. ВЧерчиллю, як і багатьом його сучасникам, добре відомі випадки в історії, коли жінки успішно воювали нарівні з чоловіками. Коментуючи їх, він стверджує, що подібне можна допускати лише як винятки, на них не варто акцентувати увагу й виставляти на широкий загал, адже, мовляв, «очі не бачать - серце не болить» Ibid. - P. 17..

На тлі загострення локальних конфліктів В.Черчилль намагається застерегти сучасне йому покоління від «гасіння вогнів цивілізації» і «скочування у варварство», романтизує наявний суспільний лад і наголошує, що «якщо людство знову буде втягнуте у чорну прірву дикості, жінки будуть убивати й гинути у загальній круговерті» Ibid. - P. 16..

Того самого року, але вже 27 березня, на шпальтах «The Sunday Chronicle» побачило світ ще одне есе авторства В.Черчилля під назвою «Жінки можуть вигравати війни - без жодного пострілу» Churchill WS. Women can win wars - without firing a shot // Sunday Chronicle. - 1938. - 27 March. - Р.8.. Воно майже дослівно повторювало попереднє й мало на меті вкотре підкреслити необхідність недопущення жінок до прямої участі в боях. При цьому возвеличувалася їхня роль у роки Першої світової війни, під час якої жінки «водили легкові автомобілі, вантажівки, швидкі допомоги майже на лінії бойових дій. Тисячами служили в тилу. Вони вивільнили величезну кількість чоловіків для військової служби, тимчасово зайнявши їхні місця в офісах та ін.; і, найважливіше, вони займалися виготовленням зброї, яку чоловіки використовували проти ворога» Ibid.. Останнє, стверджує В.Черчилль, є найвідповіднішим завданням для жіночої половини країни. Виведений ним у 1938 р. розподіл ролей між чоловіками та жінками під час війни виглядав так: «слабка стать» виготовляє зброю, а «сильна» - її використовує.

Майже через півтора року після виходу останнього есе світ сколихнула новина про початок Другої світової війни, в яку Великобританія вступила 3 вересня 1939 р. Цю звістку В.Черчилль, як і більшість британців, почув по радіо у своїй квартирі. Невдовзі він вирушив до палати громад, де, виступаючи перед колегами-парламентаря- ми, чітко означив власне ставлення до збройного конфлікту: «Це не питання боротьби за Данциг чи Польщу. Ми боремося за порятунок усього світу від чуми нацистської тиранії та виступаємо на захист усього найсвятішого для людства. Це не війна за панування або розширення імперії або за матеріальні вигоди; це не війна за те, щоби позбавити якусь країну сонячного світла й можливостей для процвітання. Це війна в її первинному сенсі за утвердження непорушності прав людини, і це війна за утвердження та відновлення авторитету людства» Churchill WS. War Speech. September 3, 1939. І невдовзі саме йому випаде честь як одному з керманичів Великобританії мобілізувати співгромадян на боротьбу з ворогом.

У 1940 р., після невдачі в Нарвіку та окупації нацистами Норвегії, авторитет британського прем'єр-міністра Н.Чемберлена був остаточно підірваний. У минулому активний прихильник політики умиротворення агресора, він не був готовий до рішучих дій у протистоянні з Німеччиною. Його занепадницькі настрої наростали, а політика постійно спричиняла обурення в політичних колах. Країна потребувала харизматич- ного і впевненого у своїх діях лідера. НЧемберлен таким не був. Тому в кулуарах деякі депутати почали висловлювати думку про те, що уряд має очолити ВЧерчилль. Хоча б тому, що, розуміючи всю складність становища, в якому опинилася Великобританія, він не лише не втрачав оптимізму, але й усіма силами намагався підняти бойовий дух колег та населення. Так і сталося: 10 травня 1940 р. король прийняв відставку Н.Чемберлена, а країна в особі ВЧерчилля отримала свого 61-го прем'єр-міністра.

Уже 13 травня 1940 р. новий очільник кабінету виступив у палаті громад із першою промовою, яка дала уявлення про його політичний курс: «Я скажу парламентарям те саме, що сказав членам нового уряду: мені нічого вам запропонувати, за винятком крові, важкої праці, сліз і поту. Ми маємо найтяжче з випробувань. Перед нами дуже багато довгих місяців боротьби і страждань. Ви запитуєте, якою є наша політика? Я можу відповісти: вести війну - на морі, на землі та в повітрі, з усією нашою силою і всією силою, яку нам дасть Бог; вести війну проти жахливої тиранії, що перевершує всі відомі донині найтемніші та найжалюгідніші людські злочини. Це наша політика. Ви запитуєте, яка наша мета? Я можу відповісти одним словом: це перемога, перемога будь-якою ціною, перемога, попри весь терор, перемога, якою б довгою та важкою не була дорога, бо без перемоги не буде життя» His Majesty's Government (13 May 1940) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. - 1940. - Vol.360. - C.1501-1502..

Як бачимо, В.Черчилль прагнув активізувати всі можливі ресурси, зокрема, пішов на безпрецедентний крок і добився від парламенту запровадження законодавчої новації, згідно з якою кожен громадянин Великобританії, його праця та майно опинилися «у розпорядженні британської корони». За цих обставин непересічне місце в його планах із мобілізації займала жіноча частина населення країни. Відповідно до підрахунків дослідників, жіночий контингент у британській армії під час Другої світової війни становив від 300 до 600 тис. осіб CreveldM. van. The Great Illusion: Women in the Military // Millennium. - Vol.29, №2. - 2000. - P.433-34; FraserD. And We Shall Shock Them: The British Army in the Second World War. - London, 1988. - P.93; Forty G. British Army Handbook 1939-1945. - Sutton Publishing, 1998. - P.318; CrangJ.A. «Come into the Army, Maud»: Women, Military Conscription, and the Markham Inquiry // Defence Studies. - 2008. - Vol.8, №3. - P.382.. Приблизно таку саму кількість британок задіяли у цивільній обороні, ополченні, королівському спостережницькому корпусі та жіночій землеробській армії Forty G. British Army Handbook 1939-1945. - P.318.. Для порівняння, у роки Першої світової війни кількість жінок у допоміжних службах становила 70 тис. осіб, а разом із членами жіночого легіону та медсестрами їх налічувалося понад 210 тис. Gould J.M. The women's corps the establishment of women's military services in Britain: А thesis presented for the Degree of Ph. D. - London, 1988. - Р.452. Отже масштаби участі британок у воєнній кампанії 1939-1945 рр. були значно більшими.

На посаді прем'єр-міністра В.Черчилль, як і раніше, виступав категорично проти надання жінкам можливості служити на тих же засадах, що й чоловікам. Уряд видав офіційну заборону для британок брати безпосередню участь у боях і використовувати зброю. Однак подібний захід був скоріше покликаний запобігти суспільному осуду, адже траплялися випадки порушення цього табу, які ретельно приховувалися владою від громадськості. Приміром є підтвердження того, що жінки, які служили у військах протиповітряної оборони, брали безпосередню участь в атаках на ворога. Цікаво, що саме В.Черчилль у вересні 1941 р. дозволив залучати британок до служби в силах ППО Pile F. Ack-Ack: Britain's Defence Against Air Attack during the Second World War. - London, 1949. - P.222.. Під час війни функціонували як суто жіночі бригади (наприклад, 93-тя прожекторна), так і мішані, де служили жінки та чоловіки Harris C. Women Under Fire in World War Two // BBC History. Здебільшого британки, що служили в таких бригадах, заряджали зброю, споряджали запалами артилерійські снаряди та стежили за авіацією противника.

Надзвичайно показовим у цьому контексті є той факт, що посади, які передбачали виконання перелічених обов'язків, раніше вважалися бойовими, а в роки Другої світової їх перекласифікували та віднесли до небойових, щоб уникнути публічного осуду CampbellD. Women in Combat: The World War II Experience in the United States, Great Britain, Germany, and the Soviet Union // Journal of Military History. - 1993. - Vol.57, №2. - P.313.. Цей факт є ще одним підтвердженням того, що офіційні обмеження для жінок в армії запроваджувалися не для захисту та комфорту самих жінок.

Британки, які служили у ППО, іноді брали й безпосередню участь у боях, що передбачало фізичне знищення супротивника Broad R. Conscription in Britain, 1939-1964: The Militarisation of a Generation. - London, 2006. - Р.150-151.. Як зазначає Д.Кемпбелл, ці бригади «були такими ж бойовими одиницями, як і екіпажі літаків, які вони збивали» CampbellD. Women in Combat... - P.313.. Р.Броад стверджує, що, «попри офіційну версію, жінки іноді стріляли з великих знарядь і, можливо, з кулеметів, створених для захисту прожекторних бригад від літаків противника, що літають низько» Broad R. Conscription in Britain, 1939-1964... - Р.150-151..

Хоча використання британками зброї і їхня участь у сутичках із ворогом у роки Другої світової війни не були настільки ж масовим явищем як, скажімо, у СРСР, однак на той час функціонувала ще одна організація, де деякі жінки мали таку можливість. У липні 1940 р. за наказом В.Черчилля у країні створили Управління спецоперацій. До головних його завдань належали виконання таємних наказів, підтримання та підготовка членів руху опору в окупованих Німеччиною країнах (Франція, Бельгія, Нідерланди, Данія, Норвегія та ін.). За даними В.Маккензі, до складу структури на осінь 1944 р. входило приблизно 3200 жінок Mackenzie W. The Secret History of SOE: Special Operations Executive, 1940-1945. - London, 2000. - P.719.. Із них спецагентки становили невеликий відсоток: французький сектор мав 39 шпигунок, підрозділ ґоллістів - 11, голландське відділення - 3, а бельгійська секція - лише 2 PattinsonJ. «Turning a Pretty Girl into a Killer»: Women, Violence and Clandestine Operations during the Second World War // Gender and Interpersonal Violence Language, Action and Representation / Ed. F.Alexander and K.Throsby. - New York, 2008. - P.15.. Решта ж обіймали посади в офісі, були клерками.

Жінки проходили спеціальну підготовку, у тому числі тренування з використанням зброї. Як згадувала колишня спецагентка І.Бейсден, «повернувшись до Лондона я вже знала багато способів убивства» Ibid. - P.18.. Вони отримували різні завдання, що мали виконуватися на території країни або поза її межами, гинули під час їх виконання, у сутичках із ворогом, потрапляли в полон - як і їхні колеги-чоловіки.

Наведені факти про особливості служби жінок в Управлінні спецоперацій та протиповітряній обороні категорично спростовують твердження британського уряду про те, що вони не мали доступу до зброї та не брали участі в боях. Звісно, уряд не міг не знати про ці факти. Проте в публічному просторі подібні речі замовчувалися. Так, у січні 1944 р. під час засідання палати громад депутат А.Кричлі запитав очільника уряду, чи хоч одну британку, яка продемонструвала звитягу під час війни, рекомендували до нагородження Хрестом Вікторії? На що той відповів, що ця нагорода лише для тих, хто бере безпосередню участь у бойових операціях проти ворога, саме тому жодна жінка не була рекомендована до неї. Водночас він не оминув нагоди «віддати належне звитязі й вірності обов'язку, які демонструють жінки у всіх сферах і формах служби під час нинішньої війни» Victoria Cross And George Cross (Women) (18 January 1944) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. - 1944. - Vol.396. - C.30..

На нашу думку, замовчування випадків безпосередньої участі британок у боях, а також перекласифікування бойових посад на небойові у зв'язку із зарахуванням на них жінок цілком вписуються у висловлений В.Черчиллем ще в 1938 р. принцип «очі не бачать - серце не болить». Приховування певних особливостей служби жінок свідчить про те, що влада намагалася в такий спосіб використати їх там, де їй це вигідно, але водночас зберегти суспільне уявлення про них як «миролюбних і слабких створінь», які випадково потрапили до війська через нестачу чоловічого населення. Саме такими британок хотіли бачити й після війни, незалежно від того, якого досвіду вони набудуть під час неї. черчилль уряд армія

На практиці подібна політика була згубною для жінок, що служили, і ще більше поглиблювала їхнє й без того непросте становище. Цей підхід ще більше ускладнював повоєнну соціалізацію, не давав їм змоги претендувати на нагороди чи відповідні соціальні виплати. А служба в допоміжних організаціях і без того була для них вельми непростою: крім виконання поточних завдань на службі (в тому числі й таких, які раніше жінкам не доручали), вони постійно відчували на собі важкий тягар суспільної уваги, яка часто виражалася в плітках, критиці та осуді.

Фактично від самого початку війни члени трьох жіночих організацій - Допоміжної територіальної служби (Auxiliary Territorial Service), Жіночих допоміжних військово-повітряних сил (Women's Auxiliary Air Force), Жіночої королівської військово-морської служби (Women's Royal Naval Service) - піддавалися критиці з боку суспільства. Їх називали «підстилками для армії», звинувачували в розпусті, пиятиці на службі Allen A.T. Women in Twentieth-Century Europe. - New York, 2008. - P.62. Див. також: Dawes L. Fighting Fit: The Wartime Battle for Britain's Health. - London, 2016. - 304 p.. Крім того, не всі жінки, які обрали службу в допоміжних організаціях, були задоволені умовами, в яких їм доводилося служити. Так, наприкінці 1940 р. 30% жінок-до- бровольців Допоміжної територіальної служби полишили її за власним бажанням Broad R. Conscription in Britain, 1939-1964... - Р.151.. Постійні скарги та плітки щодо жіночих допоміжних служб дуже негативно впливали на їхню репутацію й не сприяли збільшенню кількості охочих стати їхніми членами. Якщо на початку війни і впродовж двох років набір до жіночих допоміжних організацій здійснювався на добровільній основі, то станом на 1941 р. добровольців суттєво забракло. У зв'язку з цим ВЧерчилль укотре пішов на безпрецедентний крок і погодився вперше в історії зробити британок військовозобов'язаними. 18 грудня 1941 р. було ухвалено закон «Про національну службу (№2)», відповідно до якого оголошувався призов незаміжніх жінок віком від 20 до 30 років на службу в допоміжних організаціях або роботу у військовій промисловості. Вибір залишали за самими жінками. Тоді до допоміжних організацій вдалося залучити 125 тис. осіб Clonan T. A history of women in combat // A History of the Irish Artillery Corps. - Dublin, 1998. - Р.130..

Паралельно з цим для відновлення репутації жіночих допоміжних організацій, за активного сприяння ВЧерчилля, у лютому 1942 р. створили Комітет із питань комфорту та умов побуту у трьох жіночих службах (Committee on Amenities and Welfare Conditions in the three Women's Services). Цікаво, що спершу його склад мав бути суто чоловічий. Однак під час обговорення деякі депутати висловили обурення цим фактом і наполягли на входженні до складу комітету жінок Women's services (Committee of inquiry) (03 February 1942) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. - 1942. - Vol.377. - C.1040-1042.. Зрештою 24 лютого затвердили такий його склад: голова - міс В.Маркгем; члени: міс Т.Казалет, депутатка від Іст-Аллінґтона; місіс В.Елліотт, голова Національної ради дівчачих клубів; майор Мілнер, парламентар від Північно-Східного Лідса; віце-маршал повітряних сил Д.Мунро, секретар комітету промислового здоров'я Ради з медичних досліджень; місіс Дж.Л.Стокс, директорка коледжу Вестфілд Лондонського університету; Е.Сам- мерскілл, депутатка від Фулгем-Веста; генерал-майор Ф.Сайкс, парламентар від Центрального Ноттінґему Women's services (Committee of inquiry) (24 February 1942) // Ibid. - Vol.378. - C.18-19..

Загалом члени комітету проінспектували 123 військових табори по всій країні, розглянули скарги на погані побутові умови й забезпечення членів жіночих допоміжних організацій, ознайомилися із суттю обвинувачень у недотриманні ними норм моралі. Зрештою наприкінці літа комітет опублікував звіт, у якому значилося таке: погані побутові умови та низький рівень забезпечення справді мали місце в жіночих службах на початку війни, однак станом на 1942 р. їхній рівень істотно покращився і є здебільшого середнім, а то й високим Crang J.A. «Come into the Army, Maud»... - P.390..

Що стосується дотримання норм моралі, яке бентежило громадськість набагато більше, ніж погані умови служби британок, з огляду на суспільний резонанс навколо цього питання поряд із браком бодай якихось серйозних підстав, то, за результатами роботи комітету, було встановлено: рівень позашлюбних вагітностей серед жінок на службі становив 0,6%, тоді як серед їхніх цивільних одноліток - 2,1%. Комітет не знайшов жодних підтверджень масової розпусти у всіх трьох жіночих організаціях RobertsH. The WRNS in Wartime: The Women's Royal Naval Service 1917-1945. - Bloomsbury Publishing, 2017. - Р.198..

Показово, що дочки прем'єр-міністра також пішли на службу до цих організацій: Діана - у Жіночу королівську військово-морську службу; Сара - Жіночі допоміжні військово-повітряні сили; Мері - Допоміжну територіальну службу Crang J.A. «Come into the Army, Maud»... - P.384.. В останній служила і принцеса Єлизавета (нині - королева Єлизавета ІІ).

Упродовж війни В.Черчилль намагався підтримувати патріотичний запал британок. На Національній конференції жінок в Альберт-холі (Лондон), яка відбулася 28 вересня 1943 р., прем'єр-міністр виступив із промовою «Жіночий внесок у боротьбу». У ній він наголосив на важливості внеску британок у військові зусилля, однак основний акцент у його виступі було зроблено на важливості роботи працівниць військових заводів Churchill W.S. Women's Part in the Struggle (E103) // Vital Speeches of the Day. - Vol.X. - 1943. - 15 October. - №1, 2-3.

Водночас очільник уряду не оминув згадки про феміністичний рух, з яким у політика на різних етапах його життя складалися вельми непрості стосунки. Критикований ним в есе 1938 р. як такий, що намагається позбавити жінок привілеїв Churchill W.S. Women in War. - P.14-15., у 1943 р. жіночий рух уже виглядав цілком вигідним для потреб країни, що воює. Тому В.Черчилль намагався представити широке залучення жінок до різних видів діяльності під час війни як суспільні зрушення постійного характеру, а не тимчасові заходи, що будуть скасовані, як тільки стануть невигідні владі. «Здавалося б, - зазначив він, - розширення участі жінок у суспільному житті, на ринку праці та в керуванні діяльністю громади мало б відбуватися в мирні часи, натомість у часи насильства і страху мав би спостерігатися відкат назад. Однак усе навпаки. Війна - це вчитель, суворий, жорсткий, ефективний вчитель. Війна навчила нас досягати значно більших успіхів у підвищенні жіночих суспільних ролей» Churchill WS. Women's Part in the Struggle (E103).. Підсумовуючи, він висловив упевненість, що «британські жінки відігравали, відіграють і будуть відігравати роль, яка [...] безумовно змінить цей соціальний баланс між статями, встановлений у роки злагоди» Ibid.. Цікаво порівняти ці слова політика з його ж твердженнями 1938 р. про те, що загальному суспільному порядку, який, завдяки потужному впливу фемінізму, проголошує рівність чоловіків та жінок, у Великобританії незабаром буде покладено край, адже «випробування війни дуже скоро покажуть, що сильна стать має воювати, а слабка - страждати і плакати» Churchill W.S. Women in War. - P.17.. Або з його ж словами щодо демобілізації жінок-членів допоміжних організацій у 1945 р., які будуть наведені далі.

Попри емансипаційну риторику в роки війни реальні дії влади були дещо іншими. Так, уряд Великобританії тривалий час не міг визначитися з тим, чи варто залишати допоміжні жіночі організації функціонувати на постійній основі при армії. Навіть попри те, що члени комітету з питань комфорту та умов побуту у трьох жіночих допоміжних організаціях, які високо оцінили їхню діяльність, висловили сподівання, що в мирний час перед усіма трьома відкриються нові можливості Report of the Committee on Amenities and Welfare Conditions in Three Women's Services // Social Service Review. - 1942. - Vol.16, №4. - P.706-707..

Деякі депутати палати громад регулярно порушували питання статусу і визначення підпорядкування жіночих служб після війни. Однак прем'єр-міністр постійно відкладав розв'язання проблеми. Так, відповідаючи на запитання депутатки Т.Казалет-Кейр, В.Черчилль у липні 1943 р. зазначив, що проблема «майбутнього устрою жіночих служб після загальної демобілізації не може розглядатися окремо від устрою збройних сил загалом і ще не час визначати політику щодо цього питання» Women's Services (Postwar Use) (22 July 1943) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. - 1943. - Vol.391. - C.1072-1073.. І водночас додав, що «впродовж деякого часу після припинення бойових дій у будь-якій області допоміжні жіночі служби все ще будуть необхідні. Зокрема члени допоміжних жіночих служб повинні будуть стати супроводом окупаційних сил як тільки будуть створені відповідні умови для їх відправки за кордон» Ibid..

Депутатки палати громад І.Ворд, Ф.Девідсон, парламентар Дж.Фокс намагалися порушити питання щодо повоєнного функціонування жіночих допоміжних служб у жовтні - листопаді 1944 р. Women's Services (Post-War Reorganisation) (03 October 1944) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. - 1944. - Vol.403. - C.742; Women's Services (Post-War Reorganisation) (28 November 1944) // Ibid. - Vol.404. - C.2415-2416W. Однак на всі ці звернення прем'єр-міністр відповідав однаково: проблему й надалі вивчають та найближчим часом вона навряд чи буде вирішена. Віконтеса Ф.Девідсон восени 1944 р. слушно зазначила, що питання про те, чи будуть жіночі служби функціонувати на постійній основі при британській армії, має бути розв'язане найближчим часом, відкладати його недоцільно, адже жінки, які могли б стати членами цих організацій, потребують часу, щоби визначитися в кар'єрних прагненнях Women's Services (Post-War Continuance) (16 November 1944) // Ibid. - C.2111-2112.. Однак навіть станом на середину червня 1945 р. проблема так і не зрушила з мертвої точки Women's Auxiliary Services (14 June 1945) // Ibid. - 1945. - Vol.411. - C.1815W..

У травні 1945 р. солдати вермахту почали масово здаватися в полон, і ніхто вже не мав найменшого сумніву в тому, що з дня на день Німеччина вийде з війни. 8 травня 1945 р., під час виступу в палаті громад на честь перемоги, В.Черчилль заявив британським парламентарям: «Кожен із нас робить помилки. Але сила парламентських інституцій проявила себе в найпотрібніший момент, коли йшла найжорстокіша та затяжна війна, і відвоювала всі основоположні принципи демократії» End of the "War in Europe. May 8, 1945. Broadcast, London, and House of Commons. Однак яким у цьому демократичному устрої, на його погляд, було місце жінок, і чи не забули політичні еліти, що британки зробили відчутний вклад у цю перемогу?

Досить часто в літературі можна зустріти згадки про те, що В.Черчилль високо оцінював участь британок у Другій світовій війні. Його колишній секретар Дж.Колвілль згадував, що прем'єр говорив йому: «Коли я думаю про те, що жінки зробили під час війни, я усвідомлюю, що вони таки заслуговують рівноправ'я» Див.: Langworth R. Nashville (3). Churchill and Women's Rights. Також він висловив надію, що Черчилль-коледж, заснований на його честь, прийматиме жінок на рівних із чоловіками умовах. І це попри той факт, що коледжі Оксфорда та Кембриджа на той час до таких новацій ще не були готові Ibid..

Проте, якщо звернутися до змісту виступів і кореспонденції В.Черчилля стосовно демобілізації британок, котрі служили в допоміжних жіночих формуваннях, то виникають великі сумніви щодо наявності в політика особливої поваги до них. Коли нагальна потреба у праці цих жінок зникла, він робив усе, щоб чимскоріше відправити їх додому. Так, у секретному зверненні до уряду від 5 липня 1945 р. писав, що «з жінками не слід поводитися так само, як із чоловіками [...] чим швидше вони повернуться до своїх домівок, тим краще», оскільки практику утримання «маси високооплачуваних молодих жінок, що тиняються без діла [...] треба повністю виключити з нашої системи» A secret memorandum, entitled Man-Power, from Winston Churchill to the other members of the Cabinet. 7 July 1945. CHAR 23/14/33 // Churchill archive for schools.

Втративши посаду очільника уряду після виборів 5 липня 1945 р., В.Черчилль став лідером опозиції. Однак і у цьому статусі його вельми непокоїла доля жінок із допоміжних служб, котрі, на його думку, усе ще «тинялися без діла». Під час чергових дебатів щодо демобілізації 22 жовтня 1945 р. в палаті громад він укотре наголосив (курсив наш - Авт): «Жінки не можуть конкурувати з чоловіками в той самий спосіб чи однаковою мірою... Якщо можна довести, що жінка необхідна для виконання якогось невідкладного завдання, пов'язаного з нашими зобов'язаннями або з процесом демобілізації, надайте їй дозвіл залишитися на посаді до того часу, поки вона буде потрібна. Але я кажу не про цю категорію. Я говорю про дуже велику кількість молодих жінок у трьох службах, які нічого не роблять, тиняються без діла й виконують непотрібні та химерні завдання, завдаючи клопотів собі та призводячи до невиправданих витрат для держави. Кожна жінка, яка не є незамінною на своїй теперішній службі [...] повинна бути звільнена з попередженням за місяць (до дати звільнення - Авт.) [...] Що ж до самих жінок, то багато з них хочуть залишитися, але, безумовно, тих, у кого немає роботи, тих, хто більше не потрібен, треба звільнити негайно» Demobilisation (22 October 1945) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. - 1945. - Vol.414. - C.1702-1703..

Такі висловлювання В.Черчилля явно йдуть урозріз із його захопленням жіночим внеском у кампанії 1939-1945 рр. Звісно, потребу у заощадженні державних коштів у післявоєнний період можна зрозуміти, проте людина, яка і справді поважає тих, про кого вона говорить, і їхні здобутки, принаймні добирає слова. Хоча, на нашу думку, заклик ігнорувати бажання самих жінок, багато з яких хотіли б і надалі служити, намагання представити більшість із них як малоефективну і неконкурентоспроможну порівнюючи з колегами-чоловіками (хоча це далеко не завжди було так і залежало від кваліфікації та характеру робіт), також свідчать про відсутність особливого пієтету до них.

Адже фраза про жінок у допоміжних службах, які «нічого не роблять, тиняються без діла», звучала з вуст тієї самої людини, яка в 1941 р., через нестачу добровольців у цих організаціях, підтримала ініціативу вперше в історії Великобританії оголосити призов жінок на службу. Припускаємо, що якби видатний політик аналогічно висловився про якийсь чоловічий військовий підрозділ, котрий станом на жовтень 1945 р. також уже не виконував серйозних завдань, йому це не зійшло б із рук настільки легко.

Отже на основі аналізу публічних висловлювань та опублікованих творів В.Черчилля, а також основних заходів його уряду щодо служби жінок, доходимо висновку, що він украй негативно ставився до офіційного надання їм можливості воювати зі зброєю в руках. Політик був переконаний, що жінки-солдати є атрибутом часів варварства, натомість цивілізоване суспільство не має такого допускати. Ідеальним ВЧерчилль уважав розподіл ролей під час війни, коли жінки виготовляють зброю, а чоловіки - її використовують. Під час виступів у роки Другої світової війни саме працівницям заводів була приділена левова частка його уваги. Водночас саме за урядування В.Черчилля у Великобританії були вжиті безпрецедентні заходи щодо залучення жінок до служби в допоміжних організаціях при британській армії, а саме оголошено їх призов. Тоді ж британкам дозволили ввійти до складу протиповітряної оборони країни, а також Управління спецоперацій, де, попри офіційну заборону на використання зброї та участь у сутичках із ворогом, частина жінок усе ж здобула бойовий досвід. Однак подібні випадки ретельно приховувалися владою від широкого загалу.

Загалом публічний дискурс ВЧерчилля щодо жінок на службі в армії перебував у межах патріархального уявлення щодо них як слабких і миролюбних створінь, котрі не можуть і, головне, не повинні складати конкуренцію чоловічій частині населення. Активно використовуючи працю жінок у допоміжних службах під час війни, політик дозволяв собі різкі висловлювання на їхню адресу по завершенні бойових дій. Риторика ВЧерчилля в 1930-1940-х рр. щодо залучення жінок на службу в армії, попри намагання самого промовця в деяких випадках пов'язати її з феміністичним рухом, не мала нічого спільного з ним. Вона змінювалася відповідно до зовнішніх обставин, зокрема у зв'язку з початком війни, однак основні її постулати аж ніяк не сприяли послабленню чинного ґендерного режиму.

References

1. Allen, A.T. (2008). Women in Twentieth-Century Europe. New York: Palgrave Macmillan.

2. Broad, R. (2006). Conscription in Britain, 1939-1964: The Militarisation of a Generation. London: Routledge.

3. Campbell, D. (1993). Women in Combat: The World War II Experience in the United States, Great Britain, Germany, and the Soviet Union. The Journal of Military History, 57(2), 301.

4. Churchill, W.S. (1939). War Speech. September 3, 1939. Retrieved June 3, 2020, from https://winstonchurchill.org/resources/ speeches/1939-in-the-wings/war-speech/

5. Churchill, W.S. (1938). Women can win wars - without firing a shot. Sunday Chronicle, 8.

6. Churchill, W.S. (2012). Women in War. The Churchillian, 3(1), 14-20.

7. Churchill, W.S. (1943). Women's Part in the Struggle (E103). Vital Speeches of the Day, Х(1), 2-3. Retrieved from http://www. ibiblio.org/pha/policy/1943/1943-09-28a.html

8. Clonan, T. (1998). A history of women in combat. A History ofthe Irish Artillery Corps, 117-162. Dublin: Defence Forces Printing Press.

9. Crang, J.A. (2008). `Come into the Army, Maud': Women, Military Conscription, and the Markham Inquiry. Defence Studies, 8(3), 381-395.

10. Creveld, M.V. (2000). The Great Illusion: Women in the Military. Millennium:Journal of International Studies, 29(2), 429-442.

11. Damico, F. (1996). Feminist perspectives on women warriors. Peace Review, 8(3), 379-384.

12. Dawes, L. (2017). Fighting Fit: the Wartime Battlefor Britain 's Health. Orion Publishing Group, Limited.

13. Forty, G. (1998). British Army handbook 1939-1945. Stroud: Sutton.

14. Fraser, D. (2012). And we shall shock them - the British army in the Second World War. Bloomsbury Publishing Plc.

15. Gould, J.M. (1988). The women's corps the establishment of women's military services in Britain (dissertation). University of London, London.

16. Harris, C. (2011). Women under Fire in World War Two. Retrieved June 3, 2020

17. Higonnet, M.R., & Higonnet, P.L.R. (1987). The Double Helix. Behind the Lines: Gender and the Two World Wars, 31-47. New Haven, CT: Yale University Press.

18. Langworth, R. (2017, October 27). Nashville (3). Churchill and Women's Rights. Retrieved June 3, 2020

19. Mackenzie, WJ.M. (2000). The secret history of SOE: Special Operations Executive, 1940-1945. London: St Ermin's Press.

20. Noakes, L. (2006). Women in the British Army: war and the gentle sex, 1907-1948. New York, NY: Routledge.

21. Pattinson, J. (2008). «Turning a Pretty Girl into a Killer»: Women, Violence and Clandestine Operations during the Second World War. Gender and Interpersonal Violence, 11-28.

22. Pile, F. (1949). Ack-ack: Britain 's defence against air attack during the Second World War. London: George G. Harrap & Co. Ltd.

23. Roberts, H. (2017). WRNS in wartime: the Women's Royal Naval Service 1917-1945. S. l.: Bloomsbury.

24. Scott, J.W. (1984). Women and War: A Focus for Rewriting History. Women 's Studies Quarterly, 12(2), 2-6.

Размещено на Allbest.ru