Природоохоронна діяльність Неплюєвського братства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Природоохоронна діяльність Неплюєвського братства

У статті подається аналіз природоохоронної діяльності Неплюєвського братства, становлення універсалій екологічної культури та традицій в Неплюєвському братстві, що стають інтеграційним механізмом формування буття людини в культурі і через культуру. Аналізуються природоохоронні чинники, що детермінують культуру буття братчиків. Визначається понятійно-категоріальний апарат культури буття людини як генерального простору людської життєдіяльності.

Ключові слова: екологія, екологічна культура, екологічні чинники, концепція стабільного розвитку суспільства, культура, природа, природоохоронна діяльність.

Shevel A.O. Environmental protection activities оf «Nepliuiev brotherhood»

Однією з найгостріших задач, що постали сьогодні перед Україною, є проблема порятунку природи, що зумовлена передусім катастрофічним станом усіх екосистем (атмосфери, гідросфери, літосфери, біосфери). Вплив негативних чинників антропогенного походження на природне середовище сьогодні значно перевищує компенсаційні можливості біосфери. У свою чергу, суспільство йде «услід» за екологічними подіями, не випереджаючи їх, і реагує лише на наслідки у формі регіональних катастроф.

Економіка України, яка десятиліттями формувалася без урахування об'єктивних потреб та інтересів народу, належної оцінки екологічних можливостей окремих регіонів, стала однією з екологічно «найбрудніших». Вона перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Отруйним тягарем на природу України лягають забруднені пестицидами і отрутохімікатами, пересичені радіацією ґрунти і водойми. І це звичайно не весь перелік негативних факторів, які призвели до сучасної екологічної катастрофи.

Питання природоохоронної діяльності розглядають у своїх працях українські вчені: В. Андрущенко, Г. Балюк, Г. Білявський, О. Васюта, В. Вербицький, Т. Галушкіна, Т. Гардащук, М. Горін, Б. Данилишин, М. Демчишин, К. Дергачова, Є. Камінський, А. Качинський, М. Кисельов, О. Кіндратець, В. Крисаченко, А. Кудряченко, Л. Мельник, Г. Марушевський, Я. Мовчан, В. Мокрий, М. Ожелечко, С. Позняк, Л. Руденко, А. Сальнікова, С. Семенець, А. Сіленко, С. Степаненко, А. Толстоухов, О. Таріко, М. Хилько, І. Черваньов, С. Чумаченко, В. Шевчук, А. Яцик та ін.

Теоретичним фундаментом нашого дослідження є книга професора Л. Мельника «Машина часу» М.М. Неплюєва (Социально-экономический анализ) [3].

Будь-який процес містить у собі інформацію про минуле і майбутнє. Екологічна культура є процесом утворення нових цінностей, ставлення до світу природи як переосмислення екокультурного надбання наших предків. Майбутнє визначається теперішнім станом формування екологічної свідомості, екологічної культури і вибором шляху подальшого розвитку людства.

Системам зі складною організацією не можна нав'язати шлях розвитку. Наше завдання - дослідити і зрозуміти природні закономірності, тенденції розвитку системи, маючи на увазі, що таких шляхів розвитку може бути декілька. І навіть слабкий вплив на систему, правильно обраний у часовому та структурному плані, може сприяти її переходу на іншу траєкторію руху. Отже, синергетичний підхід до екологічних проблем та процесу екологічної інкультурації дає підстави стверджувати, що песимістичний прогноз загибелі нашої цивілізації разом зі знищенням природи - не єдиний можливий напрям еволюції. Альтернативний напрям розвитку, на думку багатьох сучасних науковців, може ґрунтуватися на ідеях концепції стабільного розвитку суспільства (Sustainable development), що передбачає скоординований еколого-соціально-економічний розвиток людства, створення стабільних умов життя для теперішнього і майбутнього поколінь таким чином, щоб якість життя, безпека людей, стан довкілля не мали тенденції погіршення, а соціальний прогрес ураховував потреби кожної людини [1, c. 297]. Вважаємо, що приклад життя Неплюєвського братства є першою в історії України спробою реалізації на практиці концепції стабільного розвитку суспільства.

Метою нашого дослідження є аналіз природоохоронної діяльності Неплюєвського братства.

У статті автор ставить перед собою завдання описати позитивні приклади природоохоронної діяльності в Неплюєвському братстві, проілюструвати соціальні і економічні успіхи Братства, що не порушували гармонії в природі.

Професор Л. Мельник наголошує, що Україна володіє колосальним людським і природним потенціалом, а працездатні українці спроможні створити щасливе життя для людей на основі суспільного прогресу, як їх великий попередник М.М. Неплюєв із усіма своїми послідовниками [3, с. 147]. Вважаємо, що екологічний порятунок України має здійснюватися на основі знань та позитивних прикладів природоохоронної діяльності людини.

Для регуляції соціального життя, суспільних відносин суспільство не може обійтися без звернення до тих чи інших абсолютних утворень. Це ідеали, цінності, норми. Вони виконують функції еталонів поведінки і діяльності, а найголовніше - служать основою та обґрунтуванням рішень, оцінок, дій, до того ж останнім, або навіть остаточним обґрунтуванням. Саме ця функція вимагає, щоб ідеали, цінності і норми, про які йдеться, мали незаперечний і загальний характер, тобто були абсолютними [2, с. 23].

Досвід Неплюєвського братства є унікальним не тільки (а можливо, не стільки) своїми колосальними соціальними і економічними успіхами. Фактично на українській землі майже півстоліття у двох історичних епохах (при царизмі і після нього) в реальному житті реалізовувалися найсміливіші мрії про ідеальне суспільство. У Братстві швидкими темпами впроваджувалися найостанніші (на поточний момент часу) технічні досягнення людства: чорне і кольорове фото, телефон, електрика, трактор, радіо і т. п. Братчики отримували першокласну загальну, професійну (на рівні нинішнього бакалавра) і культурну (грали на музичних інструментах, співали, малювали, створювали літературні твори, грали в театрі та ін.) освіту. Вони отримували і чудовий фізичний розвиток (займалися гімнастикою, фізкультурними «втіхами» - так називали тоді спорт). Все це сприяло відмінному особистісному розвитку, формуванню лідерських та моральних якостей, здатності постійно генерувати інновації і т. д.

Приголомшують економічні успіхи Братства. Середня врожайність у його господарствах значно перевищувала показники інших господарств, розташованих навіть на більш родючих землях. За всю історію Братства не було неврожаїв, чому сприяли багаторічні сівозміни (8-, 10- і 13-річні цикли) і висока культура ведення господарства, включаючи застосування прогресивних насіннєвих матеріалів, порід худоби, засобів механізації тощо. До 20-х років ХХ ст. господарство Братства фактично стало набувати контурів аграрно-промислового кластера за провідної ролі наукової селекції (виробництво генетичної інформації в формі нових сортів рослин і порід тварин).

У Братстві не робили спроб підкорення природи та спроб її експлуатації. Тут співпрацювали з природою на основі любові і синергетичного взаємного доповнення. На Всеросійській сільськогосподарській виставці (аналога ВДНГ радянських часів) у 1911 році братський маєток був нагороджений великою Золотою медаллю [3, c. 36].

Екологічні й економічні інтереси суспільства об'єктивні: між ними є як єдність, так і протилежність. Вони єдині, оскільки необхідно забезпечувати матеріальний добробут людей, але й протилежні за змістом, метою і методами їх досягнення. Екологічні інтереси ґрунтуються на біологічних законах розвитку. Їх мета - забезпечити якість навколишнього середовища. Без цієї умови людина просто не може вижити як біологічна істота. Економічні ж інтереси відображають соціальні закони розвитку суспільства, і їх основна мета - задоволення матеріальних потреб людини шляхом експлуатації природних ресурсів. Слід також враховувати, що екологічні аспекти обов'язково присутні в усіх великомасштабних економічних заходах, і навіть тоді, коли вони не усвідомлюються.

Суперечності між економічними потребами суспільства і можливостями навколишнього середовища іноді досягають значної гостроти і можуть бути розв'язані лише шляхом оптимізації природокористування, зменшення антропогенного тиску на природу. Природа вже не в змозі нейтралізувати результати господарської діяльності суспільства.

Наведемо конкретні цифри і факти діяльсті Братства. У 1929 році, незадовго до свого майже повного розгону, Воздвиженська артіль (перейменована в «Сільськогосподарську артіль ім. Жовтневої революції») складалася з 530 членів і мала найвищу агрокультуру, потужну господарську інфраструктуру. Вона включала в себе наступні складові: рільництво (1000 га) з використанням новітньої техніки (у т. ч. 7 тракторів), луговодство (160 га), тваринництво з потужним племінним господарством, бджільництво (на 50 вуликів), садівництво (87 га), лісове господарство (330 га) з розплідником, лісопильний завод, цегельний завод (продуктивністю в 25 тис. шт. на добу), млин, торфорозробки, заводи (виноробний і з переробки продукції тваринництва), індустріальні майстерні (ковальсько-слюсарну, теслярську, столярну, шевську), телефонну мережу, електростанцію з електромережею (освітлення і 12 електромоторів), готель, громадські столові, ясла, клуб [3, с. 38]. неплюєвський братство природокористування економічний

Чим глибше знайомишся з діяльністю неплюївців, тим ясніше розумієш, що ніякого дива у вигляді окремо взятого передового методу не існувало. Підвищення продуктивності праці відбувалося на основі запровадження інновацій. Новації органічно входили до змісту будь-яких видів господарювання Братства упродовж усієї його півстолітньої історії. Вони народжувалися завжди, постійно змінюючи одна одну: великі і маленькі, «свої» і запозичені (ось де виявилася затребуваною регулярно отримувана періодика). Тут безглуздо було говорити про передовиків - вони були присутні скрізь. Бо все Братство на кілька кроків йшло попереду інших, жадібно вбираючи саме передове, що з'являлося у світі. Та й що могло бути головним для людей, які не вважали гроші основним мірилом успіху життя? Тільки творчість. А творчість - завжди пошук нового. Це означає, що на перший план виходить пошук засобів розв'язання суперечностей між економічним поступом і збереженням довкілля, досягнення повної збалансованості між цими сферами. Ігнорування цієї єдності, нехтування тим, що сама природа є основою людської життєдіяльності, - одна з гносеологічних і діяльнісних причин екокризи, що настає. Ось чому теза про сутнісну єдність економіки і екології, або як вона реалізується у виробництві чи в інших формах діяльності людей, «є наріжним каменем, на якому будуватиметься вирішення проблем навколишнього середовища» [4, с. 162].

Так, економічне життя Братства концентрувалося навколо сільськогосподарського виробництва. І цілком можливо, що у 80-х або 90-х рр. ХХ ст. тут би сформувався технопарк, основу якого склали біотехнології. Іншим напрямком могло б стати виробництво екологічно орієнтованих технологій, наприклад, на основі біогазових установок. Не виключено, що цей куточок землі також став би центром розвитку та експорту екологічно орієнтованих великих і малих архітектурних рішень (зокрема, зеленого містобудування та квітництва - і те, й інше тут було представлено). Зрозуміло, це лише лінійна екстраполяція можливих історичних подій. Вона не дозволяє охарактеризувати віртуальні якісні зміни стану Братства. Воздвиженський феномен накопичував енергетичний та інформаційний потенціал, колосально збільшуючи різноманіття напрямків прояву творчої енергії. Тому не дивно, якщо б паростки Братства дали сходи у зовсім несподіваному напрямі - наприклад, виробництві засобів інформаційної медицини або створенні програмного продукту для комп'ютерів [3, с. 70].

Природа не тільки годувала і забезпечувала учасників Братства матеріальними благами, але і підживлювала їх інформаційно, обдаровуючи умінням сприймати гармонію і красу, почуттям оптимізму, відчуттям сили і впевненості, натхненням і творчим потенціалом. І люди відповідали їй взаємністю, облагороджуючи природні ландшафти та лісові угіддя. Зокрема, старий ліс, що прилягав до хутора Воздвиженський, був розчищений, перетворений у привабливий, тихий, мальовничий парк. Тут реалізовувався принцип, сформульований П.П. Бобровським у 1973 р.: «Все в природі - для людини, як і людина - для всього» [3, с. 79].

Неплюєвці не «підкорювали», а раділи природі, з вдячністю приймаючи і використовуючи всі її сили і блага. Так само із задоволенням, без надриву, запроваджувалися і будь-які інновації, що стали невід'ємною складовою трудового і побутового життя братчиків [3, с. 123].

У Братстві були закладені основи сталого природокористування (того, яке відповідає принципам сталого розвитку) [3, с. 134].

Провідна думка концепції скоординованого розвитку - взаємодія усіх верств населення, наукової й культурної спільноти у вирішенні найактуальнішої цивілізаційної проблеми: забезпечити якість життя людини і зберегти довкілля не тільки, як джерело ресурсів для майбутніх поколінь, а й як умову біологічного існування виду Homo Sapiens і духовного розвитку людської цивілізації. Для цього необхідні зміни ціннісних критеріїв якості життя людини: не кількісне зростання матеріальних статків, а повноцінний всебічний розвиток людської індивідуальності, розкриття інтелектуальних і творчих можливостей особистості, усвідомлення своєї ролі і місця в Універсумі, а, отже, - відповідальність за продовження життя на планеті. Опанування екологічної культури, як провідної складової духовного розвитку, дає надію індивіду на повноцінну самоактуалізацію.

Будь-який процес містить у собі інформацію про минуле і майбутнє. Отже, екологічна культура є процесом утворення нових цінностей, ставлення до світу природи з переосмисленням екокультурного надбання наших предків. Майбутнє визначається теперішнім станом формування екологічної свідомості, екологічної культури, вибором шляху подальшого розвитку людства.

Таким чином, екологічні цінності являють собою систему категорій, норм та установок, які визначають відношення людини до природи та інших живих істот. Ці відношення містять у собі когнітивний, експресивний і оціночний фактори.

Цінності, проголошені у Неплюєвському братстві, залишаються актуальними і в умовах сьогодення та є ефективними регуляторами й чинниками людської діяльності, здатними вивести українське суспільство з екологічної кризи.

1. Большак Л.І. Екологічна парадигма як принцип і основа розвитку екологічної культури і освіти / Л.І. Большак // Наукові записки КУТЕП. - 2011. - Вип. 10. - Серія: «Філософські науки». - С.297-310.

2. Макутон П.Я. Світоглядні ідеали і цінності, їх місце і роль в культурі / П.Я. Макутон // Актуальні проблеми духовності: Збірник наукових праць / Криворізький державний пед. університет. - Кривий Ріг: І.В.І., 2002. - С. 19-29.

3. Мельник Л.Г. «Машина времени» Н.Н. Неплюева (Социально-экономический анализ): монография / Л.Г. Мельник. - Сумы: Университетская книга, 2018. - 368 с.

4. Урсул А.Д. Перспективы экоразвития / А.Д. Урсул. - М.: Наука, 1990. - 270 с.