Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.)

О.О. Белько

Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губернського земства по розвитку виробництва вогнетривкого будівельного матеріалу на прикладі діяльності Смілянського черепичного заводу.

Ключові слова: Полтавське губернське земство, губернська управа, фінансова підтримка земства, Смілянський черепичний завод, Роменський повіт.

Белько О.А. Развитие производства строительной керамики на Смилянском черепичном заводе Роменского уезда на Полтавщине (начало ХХ в.)

Статья посвящена реализации мероприятий Полтавского губернского земства по развитию производства огнеупорного строи-тельного материала на примере деятельности Смилянского черепичного завода

Ключевые слова: Полтавское губернское земство, губернская управа, финансовая поддержка земства, Смилянский черепичный завод, Роменский уезд.

Belko O.O. Development of building ceramics production at Smila tile factory of Romny County of Poltava region (be-ginning of the 20th century)

The article focuses on activity of the Poltava local council in reflectory clay materials production using the example of Smila tile factory

Key words: the Poltava local council, municipal council, financial support from the local council, Smila tile factory, Romny County.

Впровадження в життя заходів Полтавського губернського земства з вогнетривкого будівництва на межі ХІХ-ХХ століть здійснювалось цілеспрямовано. Його активні дії як організаційні, так і фінансового спрямування, мали позитивні наслідки. Досвід органів земського самоврядування у визначенні пріоритетних соціально-економічних напрямів діяльності і планомірної їх реалізації потребує вивчення. В історіографічному плані це питання є недостатньо розробленим, наявні наукові дослідження окреслюють проблему в межах інших регіонів України, розглядаючи лише загальні тенденції розвитку будівельної кераміки.

Із визначеної мети - дослідження черепичної справи на Полтавщині - випливають такі завдання:

1) з'ясувати безпосередню причетність земства до розвитку вогнетривкого керамічного виробництва;

2) проаналізувати основні процеси у цій справі;

3) показати позитивні зміни, а також наслідки розвитку і впровадження черепиці в будівельну справу, впливу на культурне життя населення.

Полтавське губернське земство вирішувало проблему забезпечення регіону глиняним вогнетривким матеріалом шляхом розвитку мережі земських виробничих об'єктів.

Увага земства була спрямована на організацію та поліпшення загального контуру дрібного господарства регіону через введення нових технологічних прийомів у виробництво гончарної черепиці, зокрема, проведення лабораторних дослідів для визначення якісної сировини, направлення земських фахівців на місця виробництва для надання допомоги населенню в реалізації протипожежних заходів та здійснення контролю за виготовленням керамічної продукції. Щороку виділялися асигнування для матеріальної підтримки бажаючих замінити солом'яне покриття на черепицю - надання позичок, кредитів, премій, аби додати стимулу для застосування, в порівняно рутинному укладі господарства, раціональних нововведень. Діяльність Полтавського губернського земства стала провісником розвитку продуктивних сил у сфері гончарного черепичного виробництва на Полтавщині.

Вважаємо продуманими дії земства в питаннях організації обстежень ґрунтів на терені Полтавщини [3, с. 12]. Висновки досліджень магістра геології й мінералогії Харківського університету Олександра Гурова викладені у науковій праці «Геологическое описание Полтавской губернии» (1888), яка побачила світ коштом губернського земства й підтвердила існування на терені Полтавщини майже усіх типів глин [1, с. 972].

На той час використання природних ресурсів краю позитивно впливало на формування економічних важелів губернії, забезпечувало захист населення від пожеж, сприяло розвиткові гончарного промислу.

Економічна програма діяльності Полтавського губернського земства в частині глиняного вогнетривкого будівництва вирішувалася на губернському й повітовому рівнях. До першочергових заходів належали: розвиток гончарного черепичного виробництва, розповсюдження вогнетривких дахів, будівництво черепичних заводів [15, с. 11]. 98 % будівель у сільській місцевості покривалися соломою, що й було головною причиною виникнення пожеж [16, с. 43-46].

Виготовлення гончарної черепиці на власних черепичних заводах розпочалося в 1896 році. У реалізації протипожежних заходів губернського земства чималу роль відігравав Смілянський черепичний завод Роменського повіту. З часу відкриття і до середини січня 1901 року ним завідував М.Г. Яновський. Доки він мешкав у м. Смілому, питання діяльності підприємства вирішувалися на належному рівні. Зі зміною місця проживання він відмовився від керівництва і тимчасово завод залишився під наглядом губернської земської управи - страхового відділення. За домовленістю губернської управи із Роменською повітовою управою Смілянський черепичний завод, як і раніше, залишався у безпосередньому підпорядкуванні управи, але нагляд за його діяльністю було доручено здійснювати Роменській управі. Для визначення правового статусу заводу була затверджена інструкція, якою передбачалося його фінансування за двома кошторисами. Губернська управа залишила за собою право визначати ціну черепиці. Продаж приватним особам та здійснення будівельних робіт місцевим громадським організаціям вирішувала повітова управа за попередньою згодою з губернською управою. За вимогами інструкції щомісяця до 15 числа економіст заводу звітувався про витрачені кошти на передбачувані цілі перед повітовою управою, яка після перевірки передавала бланк відомості до губернської управи. Всі потреби заводу, що відносилися до сфери розширення його діяльності, придбання цінних предметів господарського використання, могли бути задоволені відповідно до інструкції за попередньою домовленістю повітової управи з губернською. Інструкція складалася з 14 пунктів [14, с. 668-672].

Земля, на якій був побудований завод, передана для визначеної мети козаками та селянами м. Смілого [12, с. 43].

За звітами управи, у 1902 році завод потребував ремонту, оскільки сарай, в якому знаходилася піч та май-стерня, був збудований на насипаному ґрунті, після його ущільнення приміщення почало руйнуватися. За роз-порядженням губернської управи печі були розібрані. У 1900 році розпочато будівництво нового приміщення Смілянського заводу. Забудови проводились на міцному фундаменті та були укріплені цеглою ззовні, а в середині встановлено ряд дерев'яних стояків. Після доопрацювання плану забудови (перший варіант виявився невдалим, і деякі з приміщень довелося переробляти) губернська управа мала всі підстави сподіватися, що завод виправдає ті фінансові затрати, які вкладені в будівництво. Приміщення облаштовувалося сучасними машинами та знаряддями [4, с. 109]. Була побудована велика гофманська піч на 14 камер. Проте виробництво продукції у поточному році розпочалося із запізненням і тривало лише до половини літа, тому було виготовлено черепиці 1141215 одиниць, одна тисяча коштувала 37 руб. 44 коп. [9, с. 29].

У 1903 році виробництво черепиці, в основному, зосереджувалося на Мало-Будищанському заводі. Смілянський завод був зданий в оренду. Відповідно до договору орендар зобов'язувався до кінця року виготовити 200000 штук черепиці, із них 4000 передати губернському земству для будівництва нової гофманської печі. Така піч була побудована лише наприкінці року. Як і в попередньому році, завод не працював на повну потужність, виготовив лише 33568 одиниць черепиці (на Мало-Будищанському

- 406206, на Старовєровському виробництво було призупинене). На його утримання губернською управою виділено 14988 руб., а витрачено 16254 руб. Ревізійною комісією вказано керівництву заводу на перевитрати у сумі 1266 руб. та звернуто увагу Роменської повітової управи на необхідність посилення контролю за виробництвом на об'єкті [12, с. 43]. Постановою губернського земства у 1903 році було доручено управі:

- розширити на Смілянському заводі майстерню та побудувати міцні укріплення для трансмісії;

- на земських заводах виготовляти певну кількість жолобчатої та полив'яної черепиці [9, c. 137].

Тож, внаслідок завершення робіт по обладнанню необхідним інвентарем, виробнича потужність заводу збільшилася.

Орендатор п. Рейх, який очолював господарство, був зацікавлений у зростанні потужності заводу і мав позитивні результати. Хоч завод за масштабами виробництва був значно менший Мало-Будищанського, але кількість виготовленої продукції була майже однаковою, (у 1905 році виготовлено 625668 одиниць). Черепиця Смілянсько- го заводу реалізовувалася за різною ціною: перший сорт

- 30 руб., другий - 20 руб., третій - 10 руб. Така система відбору і продажу сприяла швидкій реалізації [6, с. 105].

Питання діяльності черепичних заводів постійно розглядалося на засіданнях губернського земства. Була створена спеціальна комісія з черепичної справи для вивчення та внесення пропозицій щодо подальшого напрямку їх роботи. Оскільки на Мало-Будищанському заводі побудовані нові приміщення і завершено їх оснащення, що гарантувало збільшення виробництва підприємства, губернській управі було запропоновано:

1. влаштувати склад черепиці при залізничній станції в м. Ромнах;

2. призупинити на рік діяльність Смілянського заводу через те, що на кінець року зберігалося на ньому 50000 штук черепиці [10, с. 46].

Губернська земська управа розглянула питання про необхідність страхування заводських забудов. На 1905 рік усі приміщення цегляного та черепичного заводів села Малі Будища та Смілянського заводу коштували земству 400000 руб. Губернська управа звернулася із проханням до земського зібрання дозволити застрахувати забудови та майно заводів на суму, яку губернське земське зібрання визнає за необхідну [13, с. 52].

1905 року за пропозицією Роменського повітового земства склад вогнетривких будівельних матеріалів був переведений з Роменського богоугодного закладу до залізничної станції. Для його облаштування було асигновано 1000 руб. та виділено зі Смілянського заводу 100000 одиниць черепиці на покриття даху нового приміщення [2, с. 97]' Висновок страхової комісії по облаштуванню складу черепиці поблизу залізничної станції м. Ромни був затверджений губернською управою. Витрати на його утримання включені до кошторису витрат 1907 року [8, с. 416].

У 1907 році Смілянський завод не був зданий в оренду [5, с. 73]. Протягом наступних двох років губернська управа продовжувала продаж запасів черепиці. Коштів за її продаж (612 руб.) не вистачало на оплату по утриманню закритого заводу. Відповідно до кошторису губернською управою було виділено Роменському складу та заводу ще 1025 руб., а витрачено 111 руб. 96 коп.[11, с. 41].

Роменська повітова управа звернулася із проханням до губернської управи передати в її користування будови Смілянського черепичного заводу з метою використання їх для потреб місцевого населення. Губернське зібрання ухвалило питання щодо передачі заводу разом із черепицею, що була в наявності, але за умови, що об'єкти для ви-користання губернська управа визначатиме сама [7, с. 543].

Різноманітні напрями діяльності Полтавського губернського земства - будівництво земських черепичних заводів, зокрема Смілянського, створення належної матеріально-технічної бази із постійним оснащенням новим інвентарем, збільшення виробничих потужностей, вивчення досвіду роботи подібних об'єктів за кордоном, використання місцевих природних ресурсів (глини) сприяли, при фінансовому забезпеченні, налагодженню виробництва черепиці для потреб населення регіону та за його межами, враховуючи значний ріст промислового і житлового будівництва на початку ХХ століття. І в складній для країни ситуації Полтавське губернське земство діяло на перспективу, з вірою у продовження розпочатої справи - розвитку гончарного промислу.

Одним з головних завдань губернського земства була підготовка кадрового потенціалу, створення умов для за-охочення фахівців займатися черепичною справою. Земством застосовувалися різні методи впливу на населення - рекламування продукції, а в окремих випадках і безкоштовна її реалізація, навіть у спричинений земству збиток. Комплексний підхід до справи став гарантом успіху в економічному і психологічному аспектах. Полтавський люд переконався у незамінних якостях глини, використанні продукції з неї для захисту від страшного лиха - пожеж. Водночас потрібно звернути увагу, що констатація кожного факту є відображенням певних процесів, і з цієї позиції виступає важливим джерелом інформації.

Аналізуючи вищевикладене в питаннях діяльності Полтавського губернського земства, губернської управи, простежується чітке планування роботи, оперативність у діях, актуальність прийнятих рішень, глибока обізнаність справи на місцях, цілеспрямованість у досягненні мети. Через систему адміністративних і організаційних заходів органи земського самоврядування активно впроваджували в життя державну політику щодо розвитку виробництва вогнетривких матеріалів відповідно до затверджених планів.

Досвід Полтавського губернського земства в організації виробництва екологічно чистої будівельної кераміки, комплексному підході у вирішенні пріоритетних завдань вважаємо доцільним використовувати в інноваційних економічних процесах сьогодення.

виробництво будівельна кераміка полтавщина

ПОСИЛАННЯ

1. Гуров А. В. Геологическое описание Полтавской губернии.

- Харьков, Типография М.Ф. Зильберберга, 1888. - VII с., 1010 с.

2. Журналы Полтавского губернского земского собрания 41 очередного созыва, 1905 года. - Полтава: Типо-Литография И. Фришберга и С. Зохоровича, 1906. - 125 с.

3. Краткий очерк экономических мероприятий земств 23 губерний России (1865-1892 гг.) / Издание Полтавсокй губернской зем- сокй управы. - Полтава: Типография Л. Фришберга, 1894. - 246 с.

4. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1901 год. - Полтава: Типо-Литогр. Торг. Дома «Л. Фришберг», 1902. - Вып. І. - 164 с.

5. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1906 год. - Полтава: Электрик. Типо-Литогр. Торг. Дома Л. Фришберг и С. Зохорович, 1907. - Вып. І. - 110 с.

6. Полтавское губернское земское собрание ХЫ очередного созыва С 15 по 22 января 1906 года. (Стенографический отчет). - Полтава: Типография Л. Фришберга, 1906. - 473 с.

7. Полтавское губернское земское собрание ХЬ^ очередного созыва. С 1 по 9 декабря 1908 года. - Полтава: Типо-Литография Л. Фришберга, 1909. - 571 с.

8. Полтавское губернское земское собрание ХЬІІ очередного созыва (30 ноября - 8 декабря 1906 года) - Полтава: Типо-Лито- графия Л. Фришберга, 1907. - 456 с.

9. Полтавское губернское земское собрание ХХХІХ очередного созыва (30 ноября - 10 декабря 1903 года) - Полтава: Типо-Ли- тография Л. Фришберга, 1904. - 655 с.

10. Полтавскому губернскому земскому собранию 42-го очередного созыва Ревизионной комиссии доклад 1906 года. - Полтава: Типо-Литография Л. Фришберга, 1906. - 90 с.

11. Полтавскому губернскому земскому собранию 45-го очередного созыва Ревизионной комиссии доклад 1909 года. - Полтава: Типо-Литография Л. Фришберга, 1909. - 105 с.

12. Полтавскому губернскому земскому собранию XL очередного созыва Ревизионной комиссии Доклад 1904 года. - Полтава : Типо-Литография Л. Фришберга, 1904. - 45 с.

13. Полтавскому губернскому земскому собранию ХЬ1 очередного созыва Губернской земской управы доклады 1905 г. - Полтава: Типо-Литография Л. Фришберг и С. Зохорович, 1906. - 192 с.

14. Полтавскому губернскому земскому собранию ХХХШП очередного созыва Губернской земской управы Доклады. - Полтава: Типо-Литография Л. Фришберга, 1902. - 726 с.

15. Полтавскому губернскому земскому собранию ХХХІІ очередного созыва Полтавской губернской управы доклад № 44. Об организации экономической деятельности Полтавского губернского земства. - Полтава: Типо-Литография М.Л. Старожицко- го, 1896. - 19 с.

16. Сельский календарь на 1888 год со святцами на три года (1888-1889-1890 гг.), портретом Государя Императора и многими рисунками. - СПб.: Издание Ф. Павленкова, 1888. - 142 с.

Размещено на Allbest.ru