Кілька архівних документів до історії сім’ї композитора Дмитра Бортнянського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кілька архівних документів до історії сім'ї композитора Дмитра Бортнянського

Ю.А. Мицик

У даному повідомленні наводяться тексти чотирьох недрукованих раніше архівних документів щодо роду Бортнянських і біографії батька великого українського композитора, уродженця Глухова Дмитра Бортнянського-Стефана.

Ключові слова: Глухів, Гетьманщина, Бортнянський, компо-зитор, архів, біографія.

Мыцык Ю.А. Несколько архивных документов к истории семьи композитора Дмитрия Бортнянского

В данном сообщении приводятся тексты четырех не публиковавшихся ранее архивных документов касательно рода Бортнянских и биографии отца великого украинского композитора, уроженца Глухова Дмитрия Бортнянского-Стефана.

Ключевые слова: Глухов, Гетманщина, Бортнянский, композитор, архив, биография.

Mytsyk Yu.A. Several archival documents to the family his-tory of composer Dmytro Bortniansky

This message contains the texts of four previously unpublished archival documents regarding the family of Bortniansky and the biography of the father of the great Ukrainian composer, a native of Hlukhiv Dmytro Bortniansky - Stefan.

Key words: Hlukhiv, Cossack Hetmanate, Bortniansky, composer, archiv, biography.

Біографії українських композиторів ХVШ ст. рясніють «білими плямами» через брак джерел. На цьому тлі краще виглядає життєвий шлях «українського Моцарта» - Дмитра Бортнянського (1751-1825), який висвітлений у досить значній кількості документів. Безперечно, свою роль тут відіграло те, що більшу частину життя композитор провів у Петербурзі, де обіймав досить високу посаду: капельмейстер, а потім і директор Придворної співацької капели. Десять томів музичних творів Бортнянського були видані за участі П. Чайковського у 1881-1882 рр., у ХХ ст. побачили світ його листи до імператриці Марії Федорівни, його творчість і біографія аналізувалася рядом спеціалістів [1]. Однак, залишається ще багато невідомого як в біографії Бортнянського раннього періоду, так і його батьків та родичів. Завдяки знахідкам В. Іванова в ЦДІАУК (Центральний державний історичний архів України у Києві) ця сторінка біографії композитора дещо прояснилася. Хоча деякі важливі факти з історії роду всесвітньо відомого композитора були переказані В. Івановим [2, с. 11-14.], однак тексти відповідних документів залишаються не-відомими читачам. Щоб ліквідувати цю прогалину ми й подаємо основні документи.

Перш за все наводимо чолобитну-скаргу батька Дмитра Бортнянського-Стефана, ще коли він був глухівським міщанином. Цей документ було розміщено на сайті ЦДІАУК, але враховуючи те, що небагато хто зможе прочитати український скоропис ХVШ ст., ми публікуємо його тут. Стефан скаржиться на те, що в червні 1750 р. під час Петропавлівського ярмарку в Глухові його безпричинно побив глухівський житель і козак Глухів- ської сотні Яків Котляренко. Відзначимо, що згідно з реєстром ярмарків 1756 р., у Глухові тоді існувало 4 ярмарки [3, с. 300], але жоден не припадав на день св. Петра й Павла. Можливо цей ярмарок скасували, але ймовірніше випадок, описаний у документах, відбувся під час звичайних торгів, які проводились у Глухові двічі на тиждень (у понеділок і п'ятницю).

У свою чергу 16(5) липня Котляренко подав зустрічну чолобитну-скаргу, яка зовсім невідома дослідникам. У ній Котляренко, як і слід було чекати, подає іншу версію подій, у котрій заперечує факт побиття ним Бортнянського і робить його винуватцем конфлікту. Зараз неможливо встановити хто правий, а хто винуватий. Але деякі деталі у свідченнях Котляренка заслуговують на увагу. Він був уповноважений збирати податок (чопове) і чинив це з допомогою «жителя глуховского Павла Давидова и гарнизонного полку салдата Никифора Антонова». Коли вони прийшли до Бортнянського «в будку шинковую», то останній нібито не допустив їх до ревізії горілки і вигнав, а потім вчинив скандал в палатці Котляренка, де вилаяв. За це Котляренко вимагав «сатисфакції».

У третьому документі йде реґест наказу від 18(7).08.1751 р. гетьмана Кирила Розумовського щодо Стефана. Бортнянський своїм «доношением» від 16(5) лютого того року коротко виклав історію свого роду і просив перевести його в козацький стан та вписати в реєстр козаків Глухівської сотні. Підставою для цього було по-ходження Бортнянського: зі шляхетського стану Польші (його предки проживали в селі Бортному Бечського во-єводства, тобто на етнічних українських землях). Гетьман погодився з проханням Стефана і своїм наказом дав відповідне доручення правлінню Глухівської сотні. архівний документ композитор бортнянський

Нарешті в останньому документі - «доношении» 1755 р. Стефана Бортнянського до Генеральної військової канце-лярії (інститут гетьманства був ліквідований царатом у 1764 р.) ще раз наводяться дані про його походження; го-вориться, що він служив у музичній команді Івана Толсто - го (додамо, що це сприяло майбутньому композитора); з оказії прибуття до Глухова у 1754 р. цариці Єлизавети за-ймався заготівлею напоїв. Все це, на думку Бортнянського, давало підстави надати йому «звание войсковое», просити включити його у число військових товаришів Глухівської сотні й видати відповідний універсал.

Сподіваємось, що наведені тексти документів будуть додатковим стимулом для дослідження життя й діяльності знаменитого уродженця Глухова - композитора Дмитра Бортнянського.

Додатки

№ 1

1750, липня 14 (3). - Глухів. - Скарга на ім'я цариці Єлизавети Стефана Бортнянського

«Копия.

Всепресвітлійшая (далі йде титул цариці Єлизавети - Ю.М.).

Бет челом міщанин глуховский Стефан Бортнянский, а в чем мое челобите, тому слідуют пункта.

Сего 750 году прошедшого июня 29 д. в битност мою в Петропавловском глуховском ярмонку житель глуховский Яков Котляренко без всякой моей к ему вимовки по из обиклому своему свиріпству и зуфалству ніби какой чиновник, не разсуждая того, чтоби его не подкомандиї и нічей не крепостиї, но толко по легкомислству своему в надіжду имущества своего напав на мене, первие взивал скурвим сином (чего и доказат не может) и прот- чими словами, а потом ніби как в несостоятелном здорови на разумі з гарячести бил мене по щекам и веліл при нем будущим помощникам, поваля на землю, мене бит плетми и кричал подат ему на мене батожя. Почему мене било уже и ростягнено по земли и в самом дійствиї воспослідовал побои, будит оного не препрятил товариш оного Котляренка, міщанин глуховский Павел Яценко и так чрез вишеписанное нападение и побої, яко то послі- довало в ярмарку при многолюдствиї, крайне як увічен и обезчещен весма напрасно, да и впред от его ж, Котляренка, я состою в немалом опасениї ибо он, Котляренко, за обиклост свою при означенном чинимом мні побої и похвалки чинил на мене такови, хочай де он мене и прибит, то толко де и его мні как три рублі за мене заплатит. А того не разсуждая он, Котляренко, какой он породи и дабы височайшим вашего императорского величества указом повелено било сие мое челобите в войсковой генералной канцеляриї приняв, записат, а потом из того глуховского жителя Якова Котляренка сискат, в силі указов и малороссийских прав допросит и дат суд по указу. А чтоб он по похвалкам своим надо мною не учинил какова худова, в том собрать по нем поруки, понеже он людей бит, обижат из обикновения и о том милостивого опреділения прошу

Всемилостивійшая государыня прошу вашего импера-торского величества в сем моем челобиті решение учинит, к поданию надлежит в войсковую генералную канцелярию.

Писал сию чолобитную глуховский жител Михайло Яковлев 1750 году дня 3 дня.

В подлинной пу пунктам подпис такой:

К сей челобитной мещанин глуховский Стефан Борт- нянский руку приложил.

Канцелярист Петр Севастьянович».

(ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, № 10464, арк. 1. Тогочасна копія).

№ 2

1750, липня 16(5). - Глухів. - Чолобитна-скарга на імя цариці Єлизавети глухівського жителя Якова Котляренка

«Копия.

Всепресвітлійшая державнійшая великая государыня императрица Елисавет Петровна, самодержица всерос-сийская государыня всемилостивійшая.

Бет челом товариш сотні Глуховской Яков Котлярев, а в чем мое прошение тому следуют пункта.

1. Сего июля 3 д. 1750 году уведомился я, нижайший, что житель глуховский Стефан Бортнянский подал на мене в генералную войсковую канцелярию челобите, якоби о бої мною его, Бортнянского в ярморке Петропавловском.

2. А понеже оной Бортнянский хочай упреждая мене, оное челобите и подал, то он убегая от подлежащого ему не тол ответа, но и штрафа, потому ибо сего году прошедшого июня мсця в ярморку Петропавловском, когда я по данной мні, ніжайшому, с коммисії зборов инструкциї ради собрания в скарб войсковий ярмаркових денег, опреділенних к збору чопового, жителя глуховского Павла Давидова и гарнизонного полку салда- та Никифора Антонова, послал по шинкам для взятия в Скарб Войсковий подлежащих за вишинкованную горілку покуховних денег, то оние как от протчих людей тех денег требовали, так и к нему, Бортнянскому пришед в будку шинковую, требовали в него стоячой на шинку горілки осмотру, то оной, Бортнянский, не допуская их до оной горілки, смотрит без всякой винности побил їх. Что они видя, чопови и салдат таковой себі от него, Бортнянского бої, от оной его будки в палатку отойшли.

3. Вишеписанний же Бортнянский, не удоволствуяс тім по легкомислству своему нашед гвалтом на мене в полат- ку, гді и казна в Скарб Войсковой собирается состояла, на-чал мене, нижайшого, бранит неучтивими словами, на- зивая безсовістним человіком и протчими непотрібними словами и от оной собираемой казни отогнал. Что завидя таковой от него, Бортнянского, гвалтовной безбоязненной легкомисленной наход в зборі казенних денег, послі- довало помішателство, оной Бортнянский отведен вон.

4. По яким его, Бортнянского, гвалтовним нападкам до-лжно самому бит в отвіті, а не мні, ежели би и ему, Борт- нянскому, до мене могли бит какова претесия, то ему в той претенсиї должно искат с мене сатисфакциї по указам по команді в сотенном глуховском правлениї или в полковой Ніженской канцеляриї, а главной команди ге- нералной войсковой канцеляриї напрасно трудит неправ- ним челобитем не доводится.

Даби височайшим вашего императорскаго величества указом повелено било сие мое челобите в енералной вой-сковой канцеляриї приняв, записат, а показанному жителю глуховскому Стефану Бортнянскому в неправедном его и напрасном сиску отказат и поданную от него челобитную не в надлежащую по указам команду ему возвратит.

Всемилостивійшая государыня, прошу вашего импера-торскаго величества о сем моем челобите рішение учинит.

Писана сия челобитная 1750 году июля 5 д.

К подачи надлежит в генералную войсковую кан-целярию.

В подлінном подпис також по пунктам.

К сей челобитной товариш сотні Глуховской Яков Кот-ляров руку приложил.

С подлинним читал канцелярист Петр Севастиянович».

(ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, № 10464, арк. 2. Тогочасна копія).

№ 3

1751, серпня 18(7). - Петербург. - Наказ гетьмана Кирила Розумовського (реґест)

Спочатку відзначається, що «февраля 5 д. жител глу- ховский Бортнянский подал нам, что родился в полской области староства Бечского в селі Бортном, гді отц его Ва-силь Бортнянский служил в солтиском званиї». Далі йде переказ «доношения», де містяться біографічні дані про Стефана Бортнянського і виноситься рішення гетьмана: определить его, Стефана Бортнянского, в звание коза- чое в число протчиїх сотні Глуховской козаков и предла- гаем ншей генералной войсковой канцелярії чрез ордер дать знать сотенному глуховскому правлению. Предложить, даби оного козака Стефана Бортнянского привести в том званиї на верност ея императорскому величеству к присягі и записать его в число протчиїх сотні Глуховской козаков в компут козачей.

(ЦДІАК України, ф. 269, оп 1, № 1758. Тогочасна копія.)

№ 4

1755, лютого 16(5). - Глухів. - «Доношение» Стефана Бортнянського в ГВК (Генеральну військову канцелярію)

«Ясневелможному (далі йде повний гетьманський титул - Ю.М., І.Т.)

Родился я, нижайший, в полской области староства Биченого в селі Бортном, гді отц мой Василь Бортнянский служил в солтиском званиї и по привилегиї королевской иміет в своем владениї наданние діду моему, тамошнему полской области родимцу, Димитрию солтиские грунта. На которих живучи и оженясь оной мой отц сплодил меня, нижайшого, и других своих си- новей, а моих браттей. Кої мої братя и нні тамо жи- телство иміют, а я, нижайший, с малолітства своего, будучи отпущен от отца моего в другие стороны для обучения и ревность положа быть и остатся вічно в Российской империї, оставя имеющоесь в полской области наслідственно мні движимое и недвижимое имущество, також и родственников своих, вишел оттуду под всероссийскую ея императорского величества державу в Малую Россию, гді по приводі мене, нижайшого, на вірност ея императорскому величеству к присягі остался настоящим своїм жиллем в городі Глухові в числі протчих тамошних глуховских міщан, с коїми (до получения по причині продолжаемой при височайшем ея императорского величества дворі в должности му- зикантского пасинка моего Ивана Толстого служби о уволнениї дому моего от общенародних повинностей из правителствующего сената указа) отправлял разния по ассигнациї от сотенной командою служби, яко то в приуготовлениї за бывшого в Малой Россиї направлениї генералитета разних питейных и ест них припасов, а в 744 году во время всевисочайшаго ея императорского величества в Малую Россию шествия находился я при приемі разних напитков в Глухові, да и в самое благополучное вашей ясновелможности в Глухов прибитие, тая же о приемі напитков должность на меня положена была и то все исправлял я с крайним должного радіння хранением безпорочно. К тому же имію я, нижайший, в Глухові на передмісті в курені Білополовском двор с хоромним строением, доставшийся мні по куплі от козачки глуховской Улияни Николаевой Ярошенковой и как по причині содержания мною того козачого двору, так и по имінию (как вышеписанных в полской области солтиской шляхетских грунтов привилеем королевским ствержденних в род діда и отца мене, нижайшого, имію я, нижайший, ревностное желание и здесь в Российской империї служит всероссийскому ея императорского величества престолу в воинском званиї, которое что мні, нижайшому, по вишепредставленным обстоятелствам приличественно есть и от сотенного глуховского правления взнесенним прошедшего 754 году сентября от 23 в генералную войсковую канцелярию доношеним за- свідителствовано. Сего ради вашей ясневелможности рабско прошу вьісокомилостивні призрів на вишедоне- сенние мої обстоятелства должност звания войскового, в число протчих сотні Глуховской товарищем мні, ні- жайшому, пожаловати. На то высокоповелителним от- критим вашей ясновелможности універсал видат.

К сему доношению жител глуховский Стефан Бортнян- ский руку приложил.

Февраля 5 д. 1755 году.

Сего февр. 6 жител глуховский Стефан Бортнянский поданное доношение представляя, что родился и служил в солтиском званиї».

(ЦДІАК України, ф. 269, оп. 1, № 1685, арк 2-2 зв. Оригінал. У цій же справі на арк. 4-5 знаходиться чер-нетка цього ж документа).

ПОСИЛАННЯ

1. Шудря М.А. Бортнянський Дмитро Степанович // Києво-Мо- гилянська академія в іменах ХУІІ-ХУШ ст. - К., 2001. - С. 84-85; Історія української музики. - Т. 1. - К., 1989. - С. 26-31, 210-211; Іванов В. Дмитро Бортнянський. - К., 1980; Українська музична спадщина. - Вип. 1. - К., 1989.

2. Іванов В. Дмитро Бортнянський. - К., 1980 - 144 с.

3. Ділова документація Гетьманщини ХУІІІ ст. / Упорядник В. Горобець. - К., 1993. - Київ. - 392 с.

Размещено на Allbest.ru