Відбудова Глухова після пожежі 1784 року

Анотація

У статті поданий документ (рапорт) періоду правління Катерини II, адресований генерал-губернатору Малоросії П.О. Румянцеву-Задунайському, щодо відбудови Глухова після нищівної пожежі 1784 року. Документ визначає особливості реконструкції міста відповідно до історичної забудови і нового перепланування та наголошує на проблемних питаннях, які виникали внаслідок відродження міського середовища.

Ключові слова: Глухів, пожежа 1784 року, граф Румянцев-Задунайський, конфірмований план, прямокутна мережа вулиць, форштадт, планування, селітебна земля, нові дороги.

Аннотация

Артемова Л.В. Восстановление Глухова после пожара 1784 года

В статье представлен документ (рапорт) периода правления Екатерины II, адресованный генерал-губернатору Малороссии П.А. Румянцеву-Задунайскому, по восстановлению Глухова после сокрушительного пожара 1784. Документ определяет особенности реконструкции города в соответствии с исторической застройкой и новой перепланировкой. Обращает внимание на проблемные вопросы, которые возникали в результате возрождения городской среды.

Ключевые слова: Глухов, пожар 1784, граф Румянцев-Задунайский, конфирмованый план, прямоугольная сеть улиц, форштадт, планирование, селитебная земля, новые дороги.

Annotation

Artemova L.V. Restoration of Hlukhiv after the fire in 1784

The article presents a document (report) of the reign of Catherine II, addressed to the governor-general of Little Russia, P.A. RumiantsevZadunaisky, for the restoration of Hlukhiv after a crushing fire in 1784. The document defines the features of the reconstruction of the city in accordance with the historical buildings and the new redevelopment. He draws attention to the problematic issues that have arisen as a result of the revival of the urban environment.

Key words: Hlukhiv, Hlukhiv fire 1784, earl Rumiantsev-Zadunaisky, confirmed plan, rectangular street network, forstat, planning, residential land, new roads.

Виклад основного матеріалу

У фондах Центрального державного історичного архіву України у Києві (ЦДІАК) є чимало документів, у яких зберігається інформація щодо різних періодів розвитку літописного Глухова. Шляхом реконструкції та інтерпретації подій минулого за допомогою достовірних архівних матеріалів можна врешті-решт отримати правильне уявлення про те чи інше явище або постать.

Як за часів совєтської України, так і в роки незалежності проведений системний аналіз доступних першоджерел істотно посприяв оптимальним студіюванням значення глухівського періоду української історії, допоміг об'єктивно оцінити історико-культурну спадщину Глухова. Ці дослідження вилились у чималу кількість наукових праць і окремі монографії таких авторів, як В.К. Ткаченко [1], Д.Г. Гумілевський [2], В.І. Бєлашов [3], В.В. Вечерський [4], Ю.О. Коваленко [5].

Нашу увагу в архівному фонді № 5 ЦДІАКу привернув документ, який унаочнює події, що відбувались у Глухові кілька сотень років тому. У даній публікації йдеться про епізод, який остаточно поклав кінець бурхливому життю колись столичного Глухова, а саме про пожежу 1784 року та відбудову міста після знищення його вогнем.

Серед архівних документів збереглися свідчення про глухівську пожежу, які не лише висвітлюють причину виникнення лиха, але й перераховують кількість споруд Глухова, що потерпіли від вогню. Докладний опис останніх поданий у науковій праці Ю.О. Коваленка «Глухівська пожежа 1784 року у документах» [5, с. 232-233]. Проте, розбудові та реконструкції історичного міста та його структурних елементів після пожежі не присвячено жодної публікації дослідників.

Природному стихійному лихові та руйнівному факторові - пожежі 1784 року у Глухові - передував наказ Катерини II від 1782 року, за яким загальноімперське адміністративно-територіальне урядування поширювалося на всю територію Гетьманщини. Отже, Глухів утратив статус адміністративного центру Лівобережної України, перетворившись на рядове повітове містечко Новгород-Сіверського намісництва [4, с. 92].

Незважаючи на втрату політичного статусу Глухова і намагання царського уряду перетворити його у провінційний населений пункт, колишня гетьманська столиця продовжувала залишатися великим столичним містом. Знищити Глухів, як культурний центр і наочний символ колишньої української автономії, керманичам Російської імперії допомогла велика пожежа 1784 року. Вона спопелила майже половину його будівель [3, с. 82].

Втрата архітектурних домінант міста супроводжувалася зламом історично сформованої мережі: згідно з проектом перепланування Глухова все місто отримувало перехресно-рядове розпланування з квадратними кварталами [6, с. 270]. На відміну від реконструкції Глухова доби Гетьманщини, здійсненої під керівництвом архітектора Андрія Квасова, «за новим конфірмованим планом», який пройшов апробацію та перевірку на практиці і був офіційно схвалений «Єя Імператорською Величністю», нові вулиці і площі «прорізалися» через уже зведені будинки та власні ділянки буквально «по живому». У такий спосіб, зберігаючи візуально-інформаційний каркас історичного міста, Глухів отримав нову прямокутну мережу вулиць, які інколи порушували збережену і сталу протягом століть забудову садиб - ного типу. «Всі вулиці та квартали були розмічені землемерами прокопаними лінями, при цьому велика частина селітебної землі відходила на вулиці та торгові площі» [7, акр. 20]. Такі адміністративні заходи та зміщення селітебної зони, призначеної для розміщення житла, зустріли цілком зрозумілий опір населення.

Реконструкція Глухова після пожежі 1784 року, що була викликана новими життєвими потребами, просувалася з великими труднощами. Його мешканці просили дозволу «у середині міста на своїх придбаних землях, чи землях отриманих у спадок відбудувати знищене пожежею житло до зими» [7, арк. 21]. Місця, де до пожежі були «торгові ряди у вигляді дерев'яних та кам'яних лавок з красним товаром, за новим планом віддавалися під особисту забудову» [7, арк. 24]. Проте чиновники, «вважаючи ці ділянки землі своєю власністю, почали без дозволу будувати знову на них свої лавки» [7, арк. 22]. Найбідніші верстви населення до пожежі жили «уздовж самих великих доріг Глухова у маленьких будиночках» [7, арк. 23]. Частина цих помешкань за новим планом відійшла на нові дороги та площі, як наслідок - для житлового будівництва біднякам відводили вільні місця на форштадтах. «У багатьох мешканців Глухова садибні забудови перетиналися, ділилися навпіл новими дорогами і на двох сторонах дороги залишалося по невеликій частині, так що ніяким чином побудувати житло на них уже було не можна» [7, арк. 25]. Крім іншого постало актуальне питання «де взяти людей для будівництва нових доріг та площ, які проходили через різні будівлі, льохи тощо, адже колодників у місті тільки 10 чоловік» [7, арк. 26].

Ці та інші питання планування та розбудови міста після пожежі 1784 року і суть даної проблеми висвітлені у наведеному нижче документі.

До наукового обігу уперше вводиться офіційне письмове повідомлення (рапорт) полковника і глухівського коменданта Євдокима Простоквашина до генерал-губернатора Малоросії фельдмаршала П. Румянцева-Задунайського «О будущем в городе Глухове на погорелых местах гражданских домов строении».

При публікації рапорту збережено оригінальний правопис документа.

Его Сиятельству Высокоповелительному Господину Генералъ Фелдмаршалу, Главнокомандующему кавалериею и второю дивизиею Сенатору киевскому черниговскому и новогородскому Северскому Генералъ Губернатору, Коллегіи Малороссіискои Президенту, кирасирского военного Ордина Полку Полковнику, всехъ Россшскихъ Ординовъ, королевскаго Прускаго Чернаго Орла и Голштінскаго Святыя Анны Кавалеру, Графу Петру Александровичу Румянцеву Задунаискому.

РАПОРТЪ

Его превосходительство господинъ генералъ майоръ, иновогородскои Северскои губернаторъ Илья Богдановичъ Бибиковъ вбытность свою, здесь словесно а потомъ даннымъ отъ 3 числа сентября подъ № 681 ордеромъ изволилъ мне приказать какъ в городе такъ инафорштатахъ на погорелых местахъ здешнимъ, гражданамъ строитя позволять прямыми улицами по опробованному ЕЯ ИМПЕРАТОРСКИМЪ ВЕЛИЧЕСТВОМЪ в 9 день июля мца 1765 году плану, по которому губернскимъ землемеромъ господиномъ майоромъ Рахмановымъ с уездными землемерами всредине города все улицы и кварталы прокопанными линиями назначены и великая часть се - лидебнои земли отходить наулицыи торговыя площади, то я нена ходя способа всехъ гражданъ удовольствовать другими землями вместо бывших подъ ихъ строениями которыми оне покуплямъ и по наследству владели.

Осмеливаюсь вашего Сиятельства покорнеише просить на подносимои при семъ мои докладъ оснабдениі высокою резолюциею. А каковъ я отъ его превосходительства господина генералъ майора и губернатора ордеръ имею, со онаго копию усего подношу.

Полковникъ Глуховскіи Комендантъ