Наукова співпраця вчених всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур і румунських науковців у 70-80-х роках ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова співпраця вчених всесоюзного науково-дослідного інституту луб'яних культур і румунських науковців у 70-80-х роках ХХ ст.

С.М. Базиль

У статті вперше розглядаються і аналізуються питання міжнародної співпраці науковців Всесоюзного науково-дослідного інституту луб'яних культур і Соціалістичної Республіки Румунії, які мали важливе значення для подальшого розвитку коноплярства в Румунії.

Ключові слова: Всесоюзний науково-дослідний інститут луб'яних культур, коноплярство, Соціалістична Республіка Румунія, коноплезбиральні процеси, механізація коноплярства, селекція, агрохімія.

Базиль С.М. Научное сотрудничество ученых Всесоюзного научно-исследовательского института лубяных культур и румынских специалистов в 70-80-х годах ХХ ст.

В статье впервые рассматриваются и анализируются проблемы международного сотрудничества ученых Всесоюзного научно-исследовательского института лубяных культур и Социалистической Республики Румынии, которые имели важное значение для дальнейшего развития коноплеводства в Румынии.

Ключевые слова: Всесоюзный научно-исследовательский институт лубяных культур, коноплеводство, Социалистическая Республика Румыния, коноплеуборочные процессы, механизация коноплеводства, селекция, агрохимия.

Basil S.M. Scientific cooperation of scientists of the AllUnion Research Institute of bast cultures and Romanian scientists in the 70-80 years of the twentieth century

In the article for the first time the issues of international cooperation of scientists of the All-Union Research Institute of bast cultures and the Socialist Republic of Romania, which were of great importance for the further development of hemp in Romania, are discussed and analyzed.

Key words: All-Union Research Institute of bast cultures, cannabis, Socialist Republic of Romania, cannabis harvest processes, mechanization of collecting hemp, selection, agro chemistry.

Постановою Народного Комісаріату землеробства СРСР від 12 жовтня 1931 року на Чернігівщині (в яку тоді входила нинішня Сумщина) на базі Української дослідної станції прядивних культур у м. Глухові був створений Всесоюзний науково-дослідний інститут конопель (далі ВНДІКО), який ще в довоєнний період займався дослідженням і виведенням нових високопродуктивних сортів луб'яних культур.

Фахівці післявоєнного Всесоюзного науково-дослідного інституту луб'яних культур (далі ВНДІЛК), який організований у 1944 році шляхом злиття ВНДІКО і Всесоюзного науково-дослідного інституту нових луб'яних культур (м. Москва), продовжили аграрні дослідження і протягом 50-60-х років ХХ століття змогли не тільки відновити наукову базу закладу, а і значно розширити її. Дослідження вчених ВНДІЛК дали змогу отримувати значно більші врожаї конопель і льону, при використанні менших площ висіву, та втілити у сільськогосподарське виробництво коноплі, що не мали наркотичних властивостей.

Звичайно, що всіма цими здобутками були зацікавлені закордонні партнери СРСР. Адже у 1949 році була створена Рада Економічної Взаємодопомоги (далі РЕВ), штаб-квартира якої знаходилася у Москві. Робота структури РЕВ відповідала роботі апарату великої держави. Слід зауважити, що економіка країн Східної Європи була досить сильно зруйнована в роки Другої світової війни і тому у післявоєнний період за допомогою Радянського Союзу відбувалися її відбудова і відновлення [18, с. 9]. У 1969 році сесія РЕВ прийняла рішення про розробку комплексної програми подальшого поглиблення і удосконалення співробітництва і розвитку соціалістичної економічної інтеграції країн-членів РЕВ. Вказана програма розвитку РЕВ на 20 років була прийнята у липні 1971 року на 25-му засіданні Сесії РЕВ. Комітету і Секретаріату РЕВ були дані доручення організувати у 1975-1977 роках розробку проектів довготривалих цільових програм співробітництва на період до 1990 року. Програми були розроблені для спільного вирішення проблем, в тому числі і в сфері вирощування луб'яних культур [18, с. 12].

Історичний досвід показує, що розвиток наукових досліджень прискорюється завдяки плідній міжнародній співпраці і обміну досвідом в галузі сільського господарства.

Враховуючи актуальність проблем, які і сьогодні стоять перед коноплярською галуззю України, цікавим є дослідження історичного досвіду співпраці між аграріями Соціалістичної Республіки Румунія (далі СРР) і науковцями ВНДІЛК в контексті формування нових міжнародних відносин, оскільки налагодження співробітництва із представниками інших країн і залучення їх до наукової співпраці продовжує залишатися актуальним і в сучасній Україні.

На жаль, дане питання не було належно висвітлене в науковій літературі. Адже відома бібліографічна серія «Учені дослідної станції луб'яних культур», яка випущена співробітниками лубінституту, враховує тільки основні біографічні факти з життя видатних науковців і зовсім не розкриває суті міжнародної співпраці. Тому, метою даної праці було за допомогою документів Відомчого архіву Інституту луб'яних культур (протоколів Вченої Ради, звітів про відрядження, наказів, листів, особових справ) дослідити і проаналізувати історію міжнародної співпраці вчених ВНДІЛК і Румунії та дати характеристику основним аспектам спільної роботи і особам, які брали в ній участь.

Коноплярство в Румунії було доволі розвинутим. Так, у 1975 році в СРР висівали близько 40 тис. га конопель. На долю колгоспів припадало від 100 до 450 га, урожай волокна складав в середньому від 8 до 10 центнерів з гектару.

Співпраця радянських і румунських вчених полягала у вирішенні питань надання допомоги по вирощуванню конопель, а саме: дослідження і виведення нових високопродуктивних сортів, вивчення більш ефективних добрив для покращення врожаїв, розробка нової сільськогосподарської техніки для догляду і збирання врожаїв луб'яних культур. Протягом 1975-1980 років у відрядження до Румунії були направлені 15 науковців і співробітників ВНДІЛК [9].

Згідно наказу Міністерства сільського господарства СРСР № 32/зк від 11 квітня 1975 року група фахівців в кількості 7 осіб виїхала до СРР з метою надання допомоги у вирощуванні високих врожаїв льону і конопель, де склали програму робіт по вирощуванню цих культур. Робота була розрахована на 5 років. Румунська сторона, в свою чергу, зобов'язувалась надавати допомогу СРСР у вирощуванні сої. Делегація знаходилася в Румунії протя гом 7 днів (з 7 по 14 квітня 1975 року).

Одним із членів делегації був співробітник лубінституту Петро Тихонович Борисенко. Науковець, який довгий час займався питаннями землеробства і агротехніки, у 1962 році захистив кандидатську дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата сільськогосподарських наук і працював у закладі на посадах спочатку молодшого, а з 1965 року - старшого наукового співробітника [1].

У 1964-1965 роках учений виконував обов'язки завідувача відділу агротехніки. За час роботи у ВНДІЛК ним були вивчені кращі попередники під коноплі в залежності від фонів добрив, ефективність різних сівозмін із посівами конопель. На момент відрядження мав 18 опублікованих наукових праць.

Під час роботи в Румунії П.Т. Борисенком в сільськогосподарському кооперативі «Ленацхайм» повіту Тиміш була обрана експериментально-виробнича ділянка, на якій розмістили посіви на волокно і насіння. Відзначалося, що площа характеризувалася чорноземними ґрунтами із високим вмістом гумусу, і це давало можливість вирощувати високі врожаї.

У сільськогосподарському кооперативі «Ченад» повіту Тиміш була проведена подібна робота. На відміну від попереднього господарства, тут виробничо- експериментальна ділянка розміщувалася на заплаві річки Муреш (кордон з Угорщиною). Склад ґрунту також відрізнявся, і тому посів проводився із застосуванням більшої кількості насінин конопель. Тут висівали місцевий дводомний сорт конопель Фібрамульта, який користувався популярністю у румунських аграріїв. Всі роботи по висіву конопель відбувалися за допомогою радянських сіялок.

Під час спільної роботи було вирішено автоматизувати процес збирання урожаю за допомогою збиральних машин. Тому румунська сторона просила на цей період надіслати механізаторів для допомоги при випробуванні трьох зразків румунських збиральних машин і двох машин виробництва СРСР ЖСК-2,1 і ККП-1,8, які були закуплені в Радянському Союзі.

Всі стебла конопель здавалися на пенькозаводи для переробки на волокно. Костра використовувалася для виготовлення костроплит.

Наприкінці візиту агрономам сільськогосподарських кооперативів «Ленацхайм» і «Ченад» були надані детальні рекомендації по вирощуванню і збиранню конопель, а також складений план подальших робіт [12, арк. 94].

Перший візит до СРР дав можливість українським фахівцям детально ознайомитися із досвідом вирощування конопель в Румунії, і вони вважали доцільним перейняти деякі агротехнічні прийоми в боротьбі зі шкідниками рослин [11, арк. 95].

Наступним вченим лубінституту, направленим до Румунії, був Анатолій Васильович Тарасов. Вчена Рада ВНДІЛК недаремно обрала його кандидатуру, адже довгий час свого життя науковець присвятив вивченню агрохімічних методів. Ним була захищена дисертація

на тему: «Ефективність симазину і атропіну у боротьбі із бур'янами на насінницьких посівах конопель». Станом на 1975 рік він опублікував 12 статей з цієї тематики [8]. З 1965 року науковець очолював відділ агротехніки ВНДІЛК, був членом секції Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна (далі ВАСГНІЛ).

Перед досвідченим науковцем ставилося завдання надання допомоги і консультацій під час збирання зе- ленцевих конопель співробітникам інституту Ю.І. Власенко, В.Г. Бідненко і В.С. Филипчуку, які перебували в СРР з 22 вересня по 9 жовтня 1975 року і підготували та налагодили дві жниварки ЖСК-2,1 (їх повністю переобладнали під умови роботи в Румунії) і ККП-1,8. Одночасно була проведена дефоліація і десикація конопель під керівництвом фахівців лубінституту. Коноплі виросли до 3,5 м, але на такому стеблостої машини радянського виробництва працювали не зовсім ефективно, оптимальна довжина рослин не повинна була перевищувати 2-2,5 м [3; 11, арк. 116].

У жовтні 1975 року із діловим візитом у відповідь Радянський Союз відвідали також і представники Румунії у наступному складі: Сегерчану Опреа - головного інженера, Гончару Володимира - начальника відділення тресту і Блага Ніколая - генерального директора переробного заводу. Делегація відвідала м. Глухів, де ознайомилася із роботою науковців лубінституту, дослідним господарством і новими провідними розробками вітчизняних вчених у галузі коноплярства. Під час зустрічі була досягнута домовленість подальшої співпраці науковців обох країн [10].

Особливу зацікавленість у румунських фахівців викликали розробки в галузі агрохімії, а саме нові технології живлення і стимуляції росту рослин та техніка, що призначалася для механізованого збирання. Тому у 1976 році основним завданням співпраці аграріїв стало нове закладення спільних експериментальних посівів конопель, що призначалися для механізованого збирання.

Для погодження основних етапів спільної роботи на 1976 рік на початку року Румунію відвідав директор ВНДІЛК Григорій Іванович Сенченко, який мав нагоду ознайомитися із посівами конопель в країні, вислухати всі проблеми даної галузі, а також визначитися, кого із фахівців інституту слід направити до СРР. Так, на Вченій Раді ВНДІЛК було вирішено відрядити до Румунії Анатолія Петровича Матюхіна - старшого наукового співробітника лабораторії агрохімії і Павла Арсентійовича Голобородька - старшого наукового співробітника лабораторії агротехніки. Обидва фахівці мали великий досвід наукової діяльності і довгий час працювали в лубінституті [14, арк. 1]. співпраця вчений луб'яний

Вчені зазначали, що у 1976 році експериментально-виробничі посіви конопель закладалися у 2-х повітах: у повіті Тиміш в сільськогосподарських кооперативах Жимбо- лія, Ленацхайм, Білед і Ловрін на площі 200 га та у повіті Арад у кооперативі Недлак на площі 50 га.

При проведенні посіву співробітниками дослідної станції Ловрін підбиралися ділянки під посів конопель. За допомогою українських вчених була розроблена нова система живлення на кожній ділянці, в залежності від родючості ґрунту, попередника і його удобреності, та агротехніка вирощування конопель [14, арк. 1]. При цьому в технологію вирощування конопель, у порівнянні із прийнятою в Румунії, були внесені зміни, направлені на отримання вирівняного, невисокорослого стеблостою, що придатний до збирання радянськими коноплезбиральними машинами. Для висіву цього разу використовувалося насіння радянського сорту Краснодарська 35. Обробка ґрунту, висів, догляд за посівами, боротьба зі шкідниками проводилася за допомогою румунських машин.

Процес збирання також відбувався по-новому. Для налагодження роботи збиральної техніки до СРР другий рік поспіль були відряджені фахівці відділу механізації лу- бінституту, які безпосередньо брали участь у її створенні.

У відповідності до контракту між МСГ СРСР і СРР в господарствах Румунії у 1976 році збирання насіннєвих посівів відбувалося жниварками-снопов'язалками ЖСК- 2,1 і коноплекомбайнами ККП-1,8. Збиральні роботи проводилися в чотирьох кооперативах - Ленацхайм, Ловріне, Біледе і Жимболії. Всього працювало в цих господарствах 4 комбайни, по одному в кожному з них [14, арк. 2].

Середньодобова продуктивність праці одного комбайну склала 1,4 га. Найпродуктивнішим виявився день 14 жовтня, коли за день 4 комбайни зібрали 10,1 га конопель, а кожним комбайном окремо - від 2,2 до 3,0 га. Невисокі результати роботи машин пояснювалися низкою причин, головною із яких була наявність в комбайнах значної кількості конструктивних і виробничих недоліків, низька якість виготовлення машин, відсутність запчастин, а також присутність в стеблостої невибраної посконі. При цьому фахівцями було відмічено, що на експериментально-виробничих посівах досягалась більш висока продуктивність і надійність роботи збиральних машин, ніж на звичайних.

У вересні 1976 року Радянський Союз також відвідали румунські аграрії у складі Срейка, Надта і Віорела. Фахівці провели у Глухові 4 дні і мали нагоду ознайомитися із діяльністю науковців інституту і роботою дослідного господарства. Особливу зацікавленість румунських гостей викликали нові розробки сільськогосподарської техніки.

Продовжуючи спів - працю обох країн, у 1977 році (14-29 квітня) протягом 14 днів в Румунії знову перебував П.А. Го- лобородько. Провідний вчений ВНДІЛК вже втретє відвідував СРР. Його досвід давав можливість здійснювати кваліфіковану допомогу румунським аграріям, адже у 1977 році він захистив кандидатську дисертацію на п.а. Голобородько тему: «Хімічна дефоліація і десикація конопель», результати якої знайшли застосування в сільськогосподарському виробництві. За період роботи в інституті П.А. Голобородько виконував ряд науково-дослідних робіт, що мали важливе виробниче значення, в тому числі вперше в СРСР ним були проведені всебічні дослідження різних способів хімічної дефоліації і десикації конопель, в результаті чого були виявлені і рекомендовані для цієї мети найбільш ефективні препарати, встановлені їх оптимальні дози і терміни застосування. За його участю також була розроблена технологія дефоліації і десикації конопель за допомогою авіації.

За результатами своїх наукових досліджень вченим станом на 1977 рік було опубліковано 11 статей [4, арк. 64]. Тому під час чергового відрядження до Румунії він проводив вже традиційну роботу по відбору ділянок для висіву експериментальних зразків конопель, а також вносив корективи у традиційну технологію вирощування конопель в Румунії. Об'єктами дослідження знову стали господарства Жамболії, Ленецхайму, Біледу, Ловріну і Недлаку. Слід відзначити, що саме у 1977 році вперше експериментально-виробничий посів конопель на двобічне використання проводився і у повіті Бихор на дослідній станції Орадея на площі 90 га (50 га угорського сорту Комполт і 40 га - Краснодарська 35). Спільно із фахівцями дослідної станції була також розроблена технологія вирощування конопель [15, арк. 2].

Під час відрядження П.А. Голобородьком була розроблена нова система живлення рослин на кожній ділянці окремо, в залежності від родючості ґрунту, попередника і його удобреності. Основним завданням 1977 року було отримання невисокого стеблостою, що був придатний до машинного збирання.

Збирання врожаю відбувалося за прикладом минулого року коноплезбиральними комбайнами ККП-1,8 конструкції ВНДІЛК [15, арк. 3].

Також в середині серпня 1977 року для набуття досвіду під час процесу збирання СРСР відвідав директор Румунської дослідної станції Роман Марчелл. Він особисто спостерігав цей процес у дослідному господарстві інституту і мав змогу ознайомитися із новими і провідними розробками вчених ВНДІЛК [10].

Наступне відрядження глухівських вчених до Румунії відбулося через 2 роки,8-10 жовтня 1979 року.

По завданню МСГ СРСР до СРР була направлена делегація наукових співробітників лубінституту, яку представляли старший науковий співробітник відділу механізації Микола Васильович Рудніков і старший науковий співробітник відділу селекції Лідія Михайлівна Горшкова [16, арк. 1].

За час перебування в СРР вчені відвідали Академію сільськогосподарських наук (м. Бухарест), Науково-дослідний інститут зернових і технічних культур, (м. Фун- дуля), Науково-дослідну сільськогосподарську станцію (м. Ловрін) і фабрику конопель (м. Синніколау-Маре). Науковцями було відмічено, що сільське господарство СРР представляло собою одну із основних виробничих галузей народного господарства країни. Разом із харчовою промисловістю воно на відповідному рівні забезпечувало населення країни продуктами харчування і вносило значну долю в експорт народного господарства. Певне місце в цій галузі займало вирощування конопель.

Посівні площі залишалися на рівні 40 тис. га, серед них 10 тис. га - на насіння. Основним районованим сортом, який займав виробничі площі в країні, був як і раніше дводомний сорт Фібрамульта 151, виведений професором Чапою. Вміст волокна в стеблах конопель цього сорту складав 25%, врожай стебел 80-90 ц/га. Вітчизняних однодомних сортів Румунія не мала [16, арк. 1].

Питаннями селекції під час відрядження займалася Л.М. Горшкова, яка мала значний досвід роботи в цій галузі і була співавтором на той час 6-ти районованих сортів однодомних конопель. Всі сорти, які були виведені за її участю, мали низький вміст каннабіноїдних сполук.

У 1971 році Лідія Михайлівна захистила дисертацію на тему: «Фізико-біологічні особливості конопель різної статі дводомної і однодомної форм» і отримала вчене звання кандидата біологічних наук [5].

Вся селекційна робота по коноплях в СРР відбувалася на науково-дослідній сільськогосподарській станції Ловрін, яка розташовувалася в західній частині країни. Керівництво станцією здійснював науково-дослідний інститут зернових і технічних культур, розташований в Фундулі.

Станція обслуговувала західну зону країни. Найбільші площі конопель були розміщені в західній і центральній частинах. На сході країни розміщувалися невеликі посіви в 4-х повітах, в південній частині країни ближче до Болгарії знаходились ще 2 повіти.

Так сталося, що у першій половині 70-х років в Румунії дуже широко використовувалось штучне волокно, що призвело до зупинення селекційної роботи по коноплях. Після отримання дводомного сорту конопель Фібрамуль- та 151 нові сорти не виводилися. Систематична селекційна робота по коноплях була розпочата 6-7 років назад. Перед усім Румунські селекціонери отримали похідний матеріал із СРСР, Польщі, Угорщини, Італії і інших країн, приблизно 15 сортів, серед яких 3 однодомні. Отримані сорти у 1975 році були висіяні на селекційній ділянці в Ловрині. Л.М. Горшковою був зроблений аналіз врожайності конопель, який показав, що за вмістом волокна сорти ВНДІЛК перевершують кращий румунський вітчизняний сорт Фібрамульта 151. Особливо гарні господарсько-цінні ознаки мав сорт Дніпровська 4.

За останні роки румунською селекціонеркою Параскевою Родика-Аної був отриманий і переданий у державне сортовипробування сорт дводомних конопель Ловрін 110, який, очевидно, був отриманий за допомогою радянських південних сортів. У 1976 році додатково до сортів, що вже існували, були висіяні середньоруські сорти ЮС-8, ЮС-11 і Глухівська-10. Серед них тільки сорт ЮС-11 перевищував стандартний сорт Фібрамульта 151 по врожаю насіння на 11%. Також Л.М. Горшкова виділила, що в перший рік посіву вітчизняні сорти мали високі показники майже по всім господарсько-цінним ознакам: врожаю стебел і насіння, вмісту волокна. Але з кожним наступним роком їх ознаки поступово втрачалися.

Основною метою селекціонерів СРР було відтворення вітчизняних однодомних сортів. Всі дослідницькі роботи виконувалися вручну, відчувалася велика нестача малої механізації. Тому вчені вважали за необхідне посилено працювати над проблемою отримання однодомних сортів конопель, що дало б можливість збирати врожай за допомогою комбайнів.

Було також відзначено, що селекційна робота по визначенню вмісту каннабіноїдних сполук румунськими селекціонерами не проводилася. Ці питання навіть не бралися до уваги [16, арк. 7].

Що стосувалося механізації, то вивченням цього аспекту займався М.В. Рудніков, який вже неодноразово мав нагоду попрацювати в Румунії і міг визначити зміни, які відбулися в галузі протягом останніх років, адже процес збирання конопель був найбільш трудомістким у вирощуванні культури. В цьому напрямку в СРР велися певні роботи.

Микола Васильович був безпосереднім учасником дослідження робітничих органів коноплезбиральних машин, брав участь у розробці конструкцій, дослідженні і втіленні у виробництво всіх машин виробництва ВНДІЛК [7].

У сезон 1978 року Тимішоарським політехнічним інститутом була створена розсти- лочна машина МРС- 2,4 для збирання зе- ленцевих посівів конопель. Після перевірки першого зразка цієї машини у виробничих умовах були внесені деякі покращення, що стосувалися якостей міцності окремих їх вузлів, а до збирального сезону 1979 року була випущена дослідна партія цих машин в кількості 10 штук для широкої виробничої перевірки. Саме 1979 року цією технікою було зібрано 400 га конопель із середнім змінним виробітком 4-5 га. Розстилочна машина підкуповувала своєю простотою і, не дивлячись на деякі недоліки, представляла певний інтерес. Вона була включена до плану спільних робіт, згідно якого в подальшому була представлена для вивчення в умовах господарств СРСР, що сіяли коноплі, у 1981 році.

Певну цікавість для вітчизняних фахівців представляла італійська машина «Перуззо», яка призначалася для збирання сорго. Румунські коноплярі використовували її для збирання конопель [16, арк. 11].

Вивчивши особливості селекційної роботи по коноплях і механізації її в СРР, вчені ВНДІЛК вважали за потрібне підсилити допомогу румунським селекціонерам в напрямку виведення однодомних сортів конопель [16, арк. 13].

І тому, на запрошення радянських вчених, упродовж 23.11.-5.12.1979 року у лубінституті знаходились румунські селекціонери у складі Сегерчану Опреа і Параскі- ви Родика-Ані. Протягом 13 днів вони вивчали науковий досвід колег і знайомилися із провідними методами селекційної роботи. Особливу зацікавленість викликали нові високопродуктивні сорти однодомних конопель. На завершення візиту обидві сторони висловили побажання продовжити спільні дослідження в цьому напрямку.

Для продовження спільної роботи до СРР були направлені провідні науковці ВНДІЛК: директор дослідно-виробничого господарства лубінституту Григорій Пилипович Руденко і завідувач лабораторії селекції ВНДІЛК В'ячеслав Гаврилович Вировець. З 22.09. по 5.10.1980 року вчені працювали з румунськими колегами над напрямками селекції конопель і питаннями механізації конопляних господарств.

Обидва співробітники інституту мали значний досвід наукової діяльності. Так, Г.П. Руденко з 1971 року працював в структурі ВНДІЛК головним бухгалтером дослідного господарства, 1977 року був призначений на посаду директора цього підрозділу. За час роботи добре ознайомився із специфікою вирощування насіннєвих конопель [6]. В.Г. Вировець з 1973 року очолював лабораторію селекції. Успішно проводив дослідження по селекції високоволокнистих сортів однодомних і дводомних конопель. Станом на 1980 рік був співавтором 7-ми високопродуктивних сортів. Починаючи із 1959 року, працював над створенням жовтостебельних конопель, які по вмісту волокна наближалися до високоволокнистих сортів. Неодноразово виїздив в закордонні наукові відрядження з метою вивчення особливостей селекції конопель і льону [2].

Виконуючи технічне завдання з даної теми, вченим була надана можливість відвідати дослідні станції в м. Турда і м. Ловрін, науково-дослідний інститут зернових і технічних культур в м. Фундулі, пенькозаводи в м. Бихорі і м. Синікола-Маре та колгосп в Джамболії. В бесідах і дискусіях під час огляду польових дослідів, лабораторій, полів та засобів механізації вони вивчили задачі і особливості селекційного процесу, ознайомилися із агротехнічними прийомами вирощування, механізації збирання і технології переробітку конопель [17, арк. 1].

Посіви конопель в Румунії збільшувалися. У 1980 році вони складали 42 тис. га. По відношенню до загальної кількості ріллі в СРР висівалося в 7 разів більше конопель, ніж в СРСР. Середній врожай волокна коливався у межах 12-15 і насіння 6-8 ц/га.

Всі посіви у 1980 році були, як і раніше, зайняті одним сортом дводомних конопель Фібрамульта 151. В Румунії були розпочаті інтенсивні селекційні роботи по відтворенню сортів однодомних конопель. Сорт Фібрамульта 151 давав врожай соломи 80-90, врожай насіння 6-8 ц/га при вмісті волокна в стеблах 22-23%. Новий сорт Ловрін 110 перевищував Фібрамульту 151 на 8-10% по врожаю соломи, на 14-15% по волокну і на 12-20% по насінню, відрізняючись при цьому більш тривалим вегетаційним періодом.

Враховуючи зосередженість посівів дводомних конопель в південно-західній частині Румунії, селекційні роботи по однодомних коноплях з метою надійної ізоляції в східній частині країни були розпочаті на станції Секуємі, де кліматичні умови були близькими до Молдавії, а румунські селекціонери покладали великі надії на акліматизацію радянських сортів однодомних конопель [17, арк. 2].

Коноплі були трудомісткою технічною культурою, і тогочасні засоби механізації, розроблені в різних країнах, що сіяли коноплі, навіть при їх достатній досконалості не дозволяли забезпечити оптимальну кількість потреби машин на одиницю площини з тим, щоб повністю відмовитися від ручної праці. У зв'язку із цим в Румунії прискореними темпами розроблялися нові засоби механізації збирання, обмолоту, підбору стебел і тюковки снопів. Слід відзначити, що нові машини повторювали, в основному, радянську технологію механізації збиральних і післязбиральних робіт, але при цьому вводилися нові елементи. Так, у жовтні 1980 року завершувалися випробування пробного випуску 50-ти машин МРЦ-2,4, які представляли собою практично радянську причіпну роз- стилочну жниварку для стебел. Але в Румунії її зробили самохідною із фронтальним ріжучим апаратом.

Проходив також випробування підборщик стебел. Науковцям ВНДІЛК не довелося побачити цю машину в роботі, але, судячи із розповідей фахівців, він був подібний до підборщика радянського виробництва, хоча румуни стверджували, що машина мала принципові відмінності в конструкції головних вузлів.

Як вихід із положення, в господарствах Румунії застосовувався для обробітку конопель комбайн «Глорія», що призначався для обмолоту 22-х культур.

Також румунські фахівці розробляли конструкцію тюковщика снопів конопель, експериментальний зразок якого більше наближався до варіанту угорського тюковщика. Коноплярі Румунії не сумнівалися у великих перевагах використання тюків конопель як для перевезення і зберігання соломи, так і для її мочки.

Одночасно із радянськими вченими досвідом вирощування однодомних конопель і механізацією процесів обробітку цікавилися і румунські фахівці : Роман Марчелл - директор румунської дослідної станції, Геуке Константин - селекціонер дослідної станції. Делегація перебувала в СРСР з 28 вересня по 9 жовтня 1980 року. Ними був відмічений високий рівень роботи глухівських селекціонерів і якість нових високопродуктивних сортів конопель, а також висловлене бажання подальшої співпраці у напрямку селекції і технічного забезпечення коноплярства [10].

Отже, детально розглянувши міжнародну співпрацю вчених СРР і ВНДІЛК, можна зробити висновки, що вона була взаємовигідною. При заключенні контракту про співробітництво радянська сторона в обмін на допомогу у вирощуванні конопель отримувала від румунських аграріїв наукові і технічні консультації у галузі вирощування сої.

За період довгої спільної роботи, яка тривала упродовж 1975-1980 років, радянські науковці неодноразово виїздили до Румунії і приймали іноземні делегації у ВНДІЛК. Були досягнуті певні успіхи у розвитку румунського коноплярства, а саме : розширені площі висіву конопель, що дало можливість СРР повністю забезпечити країну в потребах конопляної продукції; застосовані добрива і хімічні препарати для живлення, обробітку і захисту рослин, що дало можливість значно покращити урожайність конопляних посівів; за допомогою радянських високоврожайних сортів конопель були виведені нові (Ло- врін 110 і Секуєні 1), які були районовані і успішно висівалися на території Румунії; задіяні для обробітку і збирання конопель радянські сільськогосподарські машини, які скоротили час і витрати на збирання рослин, а також підвищили якість збирання.

Вчені ВНДІЛК мали можливість знайомитися із механізованими розробками румунських інженерів і технікою, яку вони закуповували за кордоном та використовувати сучасні технології у створенні нових машин.

Посилання

Відомчий архів Інституту луб'яних культур Української Академії аграрних наук (далі - вАіЛКУААН), особова справа П.Т. Бо- рисенка, пагінація відсутня.

ВАіЛКУААН, Особова справа В.Г. Вировця, пагінація відсутня.

ВАіЛКУААН, Особова справа Ю.І. Власенко, пагінація відсутня.

ВАіЛКУААН, Особова справа П.А. Голобородька, 216 арк.

ВАіЛКУААН, Особова справа Л.М. Горшкової, пагінація відсутня.

ВАіЛКУААН, Особова справа Г.П. Руденка, пагінація відсутня.

ВАіЛКУААН, Особова справа М.В. Руднікова, пагінація відсутня.

ВАіЛКУААН, Особова справа А.В. Тарасова, пагінація відсутня.

ВАіЛКУААН, Справка о выезде в СРР научных сотрудников ВНИИЛК 1975-1980 гг., 1 с.

ВАіЛКУААН, Справка о выезде специалистов СРР по ВНИИЛК 1975-1980 гг., 1 с.

ВАіЛКУААН, Протоколы заседаний Ученого Совета ВНИИЛК за 1975 г., 176 с.

ВАіЛКУААН, Протоколы заседаний Ученого Совета ВНИИЛК за 1976 г., 145 с.

ВАіЛК, Протоколы заседаний Ученого Совета ВНИИЛК за 1979 г., 100 с.

ВАіЛКУААН, Отчет о работе коноплеуборочных комбайнов в СРР в 1976 г., 2 с.

ВАіЛКУААН, Отчет ст. научного сотрудника ВНИИЛК Голобо- родько П.А. о командировке в СРР в 1976-1977 гг., 2 с.

ВАіЛКУААН, Отчет о командировке в СРР по изучению опыта работы селекционеров и механизаторов, которые занимались выращиванием конопли в 1979 г., 13 с.

ВАіЛКУААН, Краткий отчет о командировке в СРР советской делегации в составе Руденко Г.Ф., директора исследовательско-производственного хозяйства ВНИИЛК и Вировца В.Г., заведующего лабораторией селекции ВНИИЛК в 1980 году, 3 с.

Даниленко В. Співробітництво країн-членів РЕВ: критичний аналіз проблем, Академія наук Української РСР. Інститут історії. - К., 1989 р. - 19 с.

Размещено на Allbest.ru