Невідомий польський документ про Великий голод в Україні: зі спогадів керівника радянського відділу східного департаменту МЗС II Речі Посполитої Станіслава Забелла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Невідомий польський документ про Великий голод в Україні: зі спогадів керівника радянського відділу східного департаменту МЗС II Речі Посполитої Станіслава Забелла

Роберт Кушнеж

габілітований доктор, професор, Поморська академія (Слупськ, Польща),

Анотація

голод україна дипломат спогади

Мета дослідження - оприлюднити та проаналізувати досі невідомий фраґмент спогадів польського дипломата про Великий голод в Україні 1932-1933 рр. Методологія полягає у застосуванні критичного аналізу до джерела, порівнянні його змісту з іншими доступними джерелами дипломатичного та розвідувального походження. Наукова новизна. Уперше опубліковано і проаналізовано невідомі раніше матеріали про Голодомор 1932-1933 рр. авторства провідного радянолога МЗС міжвоєнної Польщі. Висновки. Про Голодомор 1932-1933 рр. написано багато. Проводяться нові дослідження. Аспект Великого голоду також неодноразово аналізувався на підставі дипломатичної й розвідувальної документації II Речіпосполитої. Утім, це не означає, що в польських архівах уже не можна віднайти невідомих матеріалів. І хоч більшість документів опубліковано, однак досі трапляються цікаві знахідки. Одна з таких - фраґмент спогадів дипломата, котрий, перебуваючи в Москві, не тільки чув про голод і читав про нього в рапортах польських консульських установ з України, але й, заступаючи керівника ґенерального консульства Польщі у Харкові, у серпні та вересні 1933 р. особисто зіткнувся з реаліями голоду. С.Забелло аналізує причини трагедії селянства, на основі розмов зі впливовим радянським журналістом К.Радеком намагається відповісти на питання, скільки людей померло, пише про акти канібалізму.

Ключові слова: Забелло, спогади, Голодомор, кількість жертв Великого голоду в Україні в 19321933 рр., канібалізм, Харків, Україна, польська дипломатія.

Abstract

Robert Kusnierz

Habilitated Doctor, Professor, Pomeranian University (Stupsk, Poland),

An Unknown Polish Document about the Great Famine in Ukraine: From the Memoirs of Stanistaw Zabietto, the Head of the Soviet Section of the Eastern Department of the MFA of the Second Republic of Poland

The research goal is to publish an unknown fragment of the memories of the Polish diplomat about the Great Famine in Ukraine in 1932-1933. The research methodology. Critical source analysis and comparison with other available materials of the Polish Ministry of Foreign Affairs and the military intelligence. Scientific novelty. The following text analyzes, for the first time, unknown memoirs of the Holodomor of 1932-1933, written by S.Zabietto, who was considered to be a leading Sovietologist in the Polish Ministry of Foreign Affairs in the interwar period. Conclusions. Much has already been written about the Holodomor of 1932-1933 and new researches are being underway. The aspect of the Great Famine has also been raised several times based on Polish diplomatic, consular and military intelligence documents of the Second Republic of Poland. This does not mean that no materials can be found in the Polish archives, where the Great Famine in Ukraine of 1932-1933 is mentioned. Of course, it is hard to expect to discover of a vast array of new and unknown sources. Most of the representative materials of this provenance have already been published. However, one of such unknown documents is a fragment of memories written by S.Zabietto, which we provide in this paper. S.Zabietto not only heard about hunger while in Moscow. He saw hunger with his own eyes when replacing the head of the Polish consulate general in Kharkiv, J.Karszo-Siedlewski, at the turn of August and September 1933. The Polish diplomat's analyses have treated the issue of the causes of the tragedy that had affected the peasants. Based on conversations with the Soviet dignitary, K.Radek, S.Zabietto estimated the number of famine victims. He also wrote about acts of cannibalism etc.

Keywords: Zabietto, memoirs, Holodomor, number of victims of the Great Famine in Ukraine in 19321933, cannibalism, Kharkiv, Ukraine, Polish diplomacy.

Про Голодомор в Україні 1932--1933 рр. написано вже дуже багато. Тривають нові дослідження різних аспектів Великого голоду. Також ця проблематика неодноразово обговорювалася на підставі документів Міністерства закордонних справ міжвоєнної Польщі, 2-го відділу Ґенерального штабу Війська польського (військова розвідка, так звана «двуйка»). Опубліковано збірники архівних матеріалів KusnierzR. Glod na Ukrainie w latach 1932--1933 w swietle zbiorow Archiwum Akt Nowych oraz Centralnego Archiwum Wojskowego w Warszawie // Dzieje Najnowsze. -- 2007. -- №2. -- S.129--159; Pomor w „raju bolszewickim”: Glod na Ukrainie w latach 1932--1933 w swietle polskich dokumentow dyplomatycznych i dokumentow wywiadu / Red. R.Kusnierz. -- Torun, 2008; Holodomor 1932--1933: Wielki Glod na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji

1 wywiadu / Red. J.J.Bruski. -- Warszawa, 2008; Holodomor: The Great Famine in Ukraine 1932--1933. -- Warsaw; K., 2009.. З'явилися численні наукові статті польських авторів Kusnierz R.The Question of the Holodomor in Ukraine of 1932--1933 in the Polish diplomatic and intelligence reports // Holodomor Studies. -- Winter -- Spring 2009. -- №1. -- P.77--90; Idem. Obraz gloduj^cej wsi ukrainskiej w latach trzydziestych XX w. w dokumentach polskich przedstawicielstw dyplomatycznych w ZSRR i polskiego wywiadu // Polska i jej Wschodni S^siedzi. -- 2009. -- S.64--75; Idem. The Impact of the Great Famine on Ukrainian Cities: Evidence from the Polish Archives // Harvard Ukrainian Studies. -- 2013. -- №30. -- P.16--31; Бруски Я.Я.БольшойголоднаУкраиневсветедокументовпольскойдипломатиииразведки // Европа. -- 2006. -- T.6, №4(21). -- С.97--152; Bruski J.J. Polska wobec Wielkiego Glodu na Ukrainie 1932--1933 // Polska Ukraina Osadczuk: Ksiзga Jubileuszowa ofiarowana Profesorowi Bohdanowi Osadczukowi w 85. rocznicз urodzin / Red. B.Berdychowska, O.Hnatiuk. -- Lublin, 2007. -- S.213--246; Idem. Nieznane polskie dokumenty na temat Holodomoru: Efekty rekonesansu archiwalnego w Moskwie // Nowa Ukraina: Zeszyty Historyczno-Politologiczne. -- 2008. -- №1-2 (5-6). -- S.64--76; Idem. In search of New Sources: Polish Diplomatic and Intelligence Reports on the Holodomor // Holodomor and Gorta Mor: Histories, Memories and Representations of Famine in Ukraine and Ireland / Ed. C.Noack, L.Janssen, V.Comerford. -- London; New York, 2012. -- Р.215--230; Idem. Obraz ukrainskiego Wielkiego Glodu w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu // Holodomor. Polska. Polskie ofiary (1932-1933) / Red. M.Dworczyk, R.Kusnierz. - Warszawa, 2019. - S.63-80., у тому числі на українськіймові Кушнеж Р.Документи польської дипломатії про голодомор // Український історичний журнал. -- 2008. -- №6. -- С.196--211; Його ж. Голод в Україні 1932--1933 рр. (за документами польських дипломатів) // Архіви України. -- 2008. -- №3-4. -- С.46--52; Його ж. Документи польської дипломатії та розвідки про голодомор // Голод 1932--1933 років в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка: Мат. міжнар. наук. конф., Київ, 25-26 вересня 2008 р. / Відп. ред. І.Юхновський. - К., 2009. - C.144-168.. Остання у часі помітна польська публікація -- опублікована Сеймовим видавництвом колективна монографія «Голодомор. Польща. Польські жертви (1932--1933)» Holodomor. Polska. Polskieofiary (1932-1933) / Red. M.Dworczyk, R.Kusnierz. - Warszawa, 2019. Тут уміщено статті польських, українських, американських дослідників і дослідниць: О.Бертельсен, Я.Я.Бруського, В.Куделі-Свьонтек, С.Кульчицького, Г.Куромії, Р.Кушнежа, Г.Стронського, Ю.Шаповала, Р.Висоцького. У 2020 р. вийшла англомовна версія цієї книги: TheHolodomor- Poland- PolishVictims (1932-1933) / Eds. M.Dworczyk, R.Kusnierz. - Warszawa, 2020.. Окрім аналізу різних аспектів трагедії у книжці обговорено та оприлюднено зроблені співробітниками «двуйки» фотографії українського й радянського села 1930-х рр. Kusnierz R.Wielki Glod i sowiecka wies lat 30. XX w. na zdjзciach wywiadu wojskowego Drugiej Rzeczypospolitej // Ibid. - S.81-110. Англомовна версія цієї статті: Kusnierz R. The Great Famine and the Soviet Countryside of the 1930s in the Photographs by Military Intelligence of the Second Republic of Poland // The Holodomor - Poland - Polish Victims... - Р.79-114.

Написане вище не означає, що в польських архівах уже не можна віднайти жодних досі незнаних матеріалів, де згадується Великий голод в Україні 1932--1933рр. Звісно, годі очікувати на відкриття великої кількості якихось нових і невідомих документів, адже репрезентативний масив їх на цей час опубліковано. Однак один із таких невідомих -- це фраґмент спогадів, який ми тут публікуємо.

Дипломат Станіслав Забелло (1902--1970 рр.) у міжвоєнний період уважався провідним радянологом у МЗС II Речіпосполитої. Саме таку думку щодо нього мав глава зовнішньополітичного відомства в 1932--1939 рр. Ю.Бек Kruszynski M.Moskiewski epizod Stanislawa Zabielly // Res Historica. - 2008. - №26. - S.91.. С.Забелло був одним із тих польських фахівців, які застерігали від недооцінки небезпеки з боку більшовицької держави. У прочитаних 1936 р. лекціях для співробітників міністерства, аналізуючи радянську систему влади, він наголошував, що, попри численні труднощі, усе ж не передбачає її негайного краху. Ба навіть навпаки -- вона з року в рік стає сильнішою у військовому та економічному відношенні, тож загальний баланс сил змінюється не на користь Польщі. «Небезпечно заплющувати очі на зміцнення радянської Росії, але не менша загроза -- песимістично опускати руки перед небезпекою, яка нависла над нами», -- стверджував дипломат Kusnierz R.In the World of Stalinist Crimes: Ukraine in the Years of the Purges and Terror (1934-1938) from the Polish Perspective. - Edmonton; Toronto 2020. - P.115..

Народився С.Забелло на Віленщині, виховувався в польській шляхетській родині в Мінській ґубернії. Брав участь у війні з більшовиками 1920 р. Після цього вивчав право в Познанському університеті SerwatkaT.Odprзzenie wstosunkachpolsko-sowieckichnaprzelomie1933/1934 r. orazwizytaJozefaBeckawMoskwiew swietlepamiзtnikow StanislawaZabielly// CzasopismoZakladuNarodowegoim. Ossolinskich. - 2000. - №11. - S.183.. На службу у МЗС вступив 1925 р. Двома роками пізніше склав дипломатичний іспит і почав працювати у відділі Південно- Східної Європи східного департаменту зовнішньополітичного відомства. Потім була нетривала робота в польському посольстві в Белграді (1928--1929 рр.) Ibid.. Упродовж 1929--1934 рр. працював другим, а відтак першим секретарем у посольстві Польщі в Москві. Був одним із найближчих співробітників посла Ю.Лукасевича Ibid. Після роботи в Москві Юліуш Лукасевич (1892-1951 рр.) отримав призначення в Париж. Більше про нього див.: KornatM.PoslowieiambasadorzypolscywZwi^zkuSowieckim (1921-1939 i 1941-1943) // PolskiPrzegl^dDyplomatyczny. - 2004. - №5. - S.157-167.. У грудні 1933 р. С.Забелло повернувся до Варшави й очолив радянський відділ східного департаменту МЗС. Цю посаду він обіймав до початку Другої світової війни.

У 1939--1947 рр. перебував в еміґрації -- короткий час у Румунії, потім у Франції. Працював для польського еміґраційного уряду, а по війні -- уже для уряду комуністичної Польщі. Після капітуляції Франції С.Забелло не евакуювався до Лондона, як більшість польських урядовців. На території, контрольованій режимом Віші, від імені уряду Польщі у вигнанні опікувався еміґрантами-співвітчизниками. За цю діяльність у грудні 1942 р. був заарештований ґестапо й до самого кінця війни ув'язнений у концтаборах Бухенвальд, Дора, Берґен-Бельзен. Потім недовго перебував у Лондоні, повернувся на Батьківщину. Працював у Польському інституті міжнародних відносин науковим консультантом видавництва «ПАКС» Serwatka T.Odprзzenie w stosunkach polsko-sowieckich... -- S.183; Kruszynski M.Moskiewski epizod... -- S.111. Створена 1947 р. організація ПАКС (пол. Stowarzyszenie Pax; назва представляла собою абревіатуру від Польська асоціація католиків світських та вказівку на латинське слово «pax» -- тобто «мир») об'єднувала католиків, які спів-працювали з комуністичним режимом. За її допомогою влада ПНР намагалася підпорядкувати католицьку церкву.. Опублікував враження про своє перебування у Франції ZabieUo S.Na posterunkuweFrancji. -- Warszawa, 1967., а також історичну аналітику ZabieUo S.W krзgu historii. -- Warszawa, 1970.. Спомини він почав фіксувати на власне 50-річчя, тобто 20 лютого 1952 р., і завершив роботу над ними незадовго до кончини в 1970 р. Написав чотири томи мемуарів, які після його смерті було передано Національній бібліотеці ім. Оссолінських у Вроцлаві (Оссолінеум), де вони зберігаються досі Zaklad Narodowy im. Ossolinskich we Wroclawiu. -- Sygn.18892/II (Stanislaw ZabieUo. Wspomnienia z lat 1902-- 1936. - T.III. - Cz.1)..

Свої враження, що стосувалися Великого голоду, С.Забелло виклав на папері через 35 років після тих трагічних подій. Виникає питання: чи мають такі спомини якесь значення? Авжеж, з огляду на значну часову дистанцію завжди можуть виникнути сумніви стосовно дат і подій, описуваних автором. Але, з іншого боку, із плином років, коли хронологічна відстань дедалі збільшується, можна ще раз проаналізувати пережите, свідком чого довелося бути. Як підкреслював Т.Серватка, який 20 років тому опублікував інший фраґмент спогадів С.Забелла, їх автор не уникнув фактографічних неточностей Serwatka T.Odprзzenie w stosunkach polsko-sowieckich. -- S.185.. Однак, аналізуючи спогади про голод в Україні, його не можна звинуватити в будь-яких помилках, хоч деякі зауваження напевно є полемічними. Крім того, описані у спогадах факти, пов'язані з перебуванням на той час С.Забелла в УСРР -- як у ґенеральному консульстві II Речіпосполитої у Харкові, де він замінив Я.Каршо-Седлевського Ян Каршо-Седлевський (1891--1955 рр.) працював у СРСР упродовж 1931--1937 рр. Спочатку в посольстві Польщі в Москві, а потім (від 1932 р.) в УСРР. Очолював польські консульства у Харкові (1932--1934 рр.), згодом у Києві (до кінця вересня 1937 р.). 1 жовтня 1937 р. повернувся до Варшави в розпорядження МЗС. Під час перебування в Україні співпрацював із 2-м відділом Ґенерального штабу, керуючи пунктом розвідки «Карш» («Karsz»). Наприкінці 1938 р. призначений послом в Афґаністані, Іраку та Ірані. У середині 1942 р. переведений до Бейрута, а з серпня 1943 по липень 1945 рр. працював у польському Міністерстві закордонних справ у Лондоні. По війні жив за кордо-ном. Був членом Комітету вільної Європи, помічником редактора в Бібліотеці Конґресу США. Помер у Вашингтоні 1955 р. (див.: Archiwum Akt Nowych w Warszawie. -- PrezydiumRadyMinistrow w Warszawie. -- Sygn.255. -- K.16--18; Centralne Archiwum Wojskowe w Warszawie. -- Oddzial II Sztabu Glownego (Generalnego). -- Sygn.I.303.4.1985)., котрий поїхав у відпустку, так і описи ділових подорожей по Україні, які він здійснив у серпні 1933 р. Перший маршрут: Харків -- Дніпропетровськ -- Запоріжжя -- Нікополь -- Кривий Ріг -- Харків; другий: Харків -- Київ -- Черкаси -- Знам'янка -- П'ятихатка -- Кривий Ріг -- Харків. разом із виконувачем обов'язків військового аташе капітаном В.Гарляндом Владислав Гарлянд (1897--1939 рр.) виконував обов'язки військового аташе в Москві з лютого 1933 (після відкли-кання полковника Я.Ковалевського) до грудня 1935 рр., коли цю посаду обійняв підполковник К.Заборовський. В.Гарлянд був помічником останнього два роки. Після повернення до Варшави очолював технічний підрозділ у 2-му відділі Ґенерального штабу. Загинув під час Вересневої кампанії 1939 р. (див.: Kusnierz R.IntheWorldofStalinistCrimes... -- P.X--XI; Kruszynski M.AmbasadaRP wMoskwie 1921--1939. -- Warszawa, 2010. -- S.287). та співробітником консульства, а також аґентом «двуйки» й керівником пункту розвідкиM.13 («placфwka wywiadowcza»)З.Мілошевським Здзіслав Мілошевський (1899--1970 рр.) працював у польському консульстві у Харкові в 1932--1935 рр. На початку жовтня 1935 р. переведений до посольства II Речіпосполитої в Москві. Заскочений на квартирі з повією, уже 12 жовтня відкликаний у Польщу. Під час перебування у СРСР працював на військову розвідку, багато фотографував. У згаданій поїздці на південь України фіксував на фотоплівку відвідані об'єкти, у тому числі зернове депо на Дніпрі (коли саме лютував голод). Саме З.Мілошевський зробив єдину відому світлину С.Забелла та В.Гарлянда (уміщена у цій статті). До початку Другої світової війни працював у МЗС у Варшаві. У вересні 1939 р. у складі урядової колони вирушив до Румунії, а згодом через Болгарію й Туреччину потрапив в Єрусалим, де вів радіопрограми для польських солдатів. Відтак опинився в Лівані, звідки в 1945 р. виїхав до Великобританії. Опублікував кілька праць про СРСР, у тому числі видану 1947 р. в Єрусалимі авторським на-кладом книжку «Колективізація радянського села» («Kolektywizacja wsi sowieckiej»). Див.: Centralne Archiwum Wojskowe w Warszawie. -- Oddzial II Sztabu Glфwnego (Generalnego). -- Sygn.I.303.4.2012. -- K.5; Kusnierz R. In the World of Stalinist Crimes... -- P.XVI, 2; Zasada S.Kronika trzeciej A // Znak. -- 2010 (kwiecien, №659) [Електронний ресурс]: https://www.miesiecznik.znak.com.pl/6592010stanislaw-zasadakronika-trzeciej-a-2/ -- не викликають жодних сумнівів і підтверджуються в підготовлених тоді звітах відповідним польським органам влади Див.: Pomфr w «raju bolszewickim»...-- S.114--115..

Причини голоду С.Забелло вбачав у спустошенні як наслідку здійсненої більшовиками колективізації. Опір селян і знищення індивідуального селянського господарства призвели до катастрофи. Він підкреслював, що дипломатичний корпус у Москві на «власній шкурі» помітив, що взимку 1932-1933 рр. була дуже погана ситуація щодо поставок продовольства. За словами польського представника, у спеціальних магазинах, де іноземні дипломати отримували продукти, із м'яса були лише заморожені сибірські індички та орябки. Такий «монотонний вибір» призвів до того, що «через уживання в їжу місяцями кожного другого дня індичок ми не могли на них дивитися. І це насправді мені залишилося до сьогоднішнього дня».

Ще одна цікава річ -- оцінка кількісті жертв голоду. С.Забелло писав, що впливовий радянський журналіст К.Радек у розмові з ним заявив, начебто загинули 2 млн людей. Сам же колишній польський дипломат підкреслював, що ймовірна кількість жертв становила 2--3 млн, включаючи померлих під час колективізації. У цьому місці варто підкреслити, що дипломати та співробітники розвідки давали різні оцінки. Я.Каршо-Седлевський і В.Гарлянд писали у своїх звітах про 5 млн Ibid. -- S.115, 122, 147; Kusnierz R. «Nas, Polakфw, nie ma kto bronic...»: Represje wobec Polakфw w Zwi^zku Sowieckim w latach 1935--1938 w materialach MSZ i wywiadu wojskowego Drugiej Rzeczypospolitej. -- Lomianki, 2018. -- S.99.. Причому останній посилався на розмову з начальником телеграфу у Кривому Розі під час подорожі Україною у серпні 1933 р. Свого співрозмовника В.Гарлянд описав як «людину середнього віку, напівінтеліґентну». У звіті він зазначав:

«Коли я запитав його, як пояснити такий жвавий рух людей на залізницях і суднах, він знову сказав: “Вони шукають кращого життя, у надії, що деінде буде ліпше. Тепер- то це нічого. Аби пан бачив, що відбувалося навесні! Тисячі людей бродили Україною в пошуках шматка хліба. Скільки їх загинули в дорозі!”. Потім, злякавшись своєї відвертості, утік від мене, навіть не попрощавшись».

Варто додати, що консул II Речіпосполитої в Києві С.Сосницький повідомляв в одній зі своїх доповідей (підкреслю-ючи, що це неперевірена інформація) про 10 млн жертв голоду. Див.: Pomфr w «raju bolszewickim». -- S.109, 115. Це свідчить, що цифра 5 млн жила своїм життям серед мешканців республіки як вірогідна кількість померлих.

С.Забелло особисто зіткнувся з реаліями голоду в УСРР. Він згадував, що, перебуваючи у серпні 1933 р. у Харкові, кожного разу, виходячи на вулицю, натрапляв принаймні на декілька неприбраних трупів.

Невід'ємним елементом Голодомору в Україні стали випадки канібалізму. Про це згадував і С.Забелло. За його словами, під час перебування у СРСР до нього доходила така інформація, але він їй не довіряв, трактуючи це як вигадки наляканих та голодних людей. Однак багатьма роками пізніше зустрів адвоката, котрий сказав йому, що під час німецької окупації зустрів в Україні жінку, яка вбила та з'їла власну дитину, за що й була засуджена на 10 років в'язниці.

** *

Фраґмент спогадів

Другим питанням, яке дуже цікавило нас у той час, у нашій радянологічній аналітиці, була катастрофа голоду. Про радянське сільське господарство я вже писав кілька разів. Я просто хочу наголосити на принциповій різниці між сприйняттям насильницької колективізації в бідних та відсталих реґіонах -- уся Північна й Центральна Росія, Білорусія, більша частина азіатської Росії, особливо там, де обробіток землі не був головним доходом селянського господарства, як у багатих і родючих районах України, Кубані, Центрально-Чорноземної області, частині Поволжя. По-перше, ці реґіони були для радянської держави найважливішими з погляду зернової економіки. Тому, власне, там робився найбільший акцент на повну колективізацію, що мало вирішити гострі проблеми забезпечення міста хлібом. По-друге, заможніші, котрі зазвичай добре хазяйнували в індивідуальних господарствах селяни (така форма господарювання, як «мир», не була знаною) особливо гостро та з найбільшим почуттям кривди сприймали нові, створені проти їхньої волі колективні форми сільського господарства. Першою їх реакцією був пасивний опір, саботаж і зведення до мінімуму роботи в колгоспі, відсутність ініціативи щодо усунення численних недоробок, організаційно-матеріальних вад, а також дефіцит реманенту, тяглової сили тощо. Власну худобу різали на місці, щоб не віддавати задарма в колгосп (брак м'яса стане фактом лише за кілька років). Результатом були погано або й зовсім незасіяні поля, провал у тваринництві. Починаючи з сезону 1931--1932 рр. партійні та економічні органи відчули результати колективізаційної акції, але влада не реагувала на це належним чином і не намагалася виправити ситуацію, тому сезон 1932--1933 рр. уже призвів до тотальної катастрофи.

У 1932 р. ми знали, що справи погані. Але також було відомо, що селяни завжди мають якісь приховані запаси, їдять залишки своїх курей, свиней, овець тощо, якось виживають. Вагомим сиґналом того, що з продовольством уже дуже погано, стало те, що впродовж зими 1932--1933 рр. дипломатичний корпус у Москві, який забезпечувався у спеціальних магазинах, що їх пізніше в Польщі називали «за жовтою завісою» Спеціальні магазини з дефіцитними товарами для комуністичної номенклатури., узагалі перестав отримувати м'ясо -- постачали лише морожених сибірських індиків та орябків. Звичайно, це абсолютно непогані речі, але через уживання в їжу місяцями кожного другого дня індичок ми не могли на них дивитися. І це насправді мені залишилося до сьогоднішнього дня. Ми першими організували доставку продовольства (м'яса, масла, яєць, ковбаси тощо в металевих ящиках у льоду) зі Стовбців Стовбці (пол. Stolpce, білор. Стоубцы) -- у міжвоєнний період польська станція на кордоні з СРСР. Тепер місто в Республіці Білорусь.. Пізніше інші пішли за нами, використовуючи

Стовбці або латвійську прикордонну станцію на лінії Вітебськ -- Риґа. Залежно від того, який дипломатичний кур'єр, і з якого посольства їхав -- перевозив ці продукти у своєму службовому багажі. Це нам трохи дорожче обходилося в наших їдальнях, але, якщо я не помиляюся, ми не платили більше 150 злотих на місяць при зарплаті мінімум 800 злотих для контрактного персоналу та шоферів, і до 5000 злотих для посла, але з представницькими витратами. Москва (мається на увазі посольство в Москві -- Р.К.) все ще була надзвичайно прибутковим і тому особливо бажаним місцем для службовців 2-ї і 3-ї категорій. Дипломатичний персонал переважно хотів у західний світ, а ті, хто насправді цікавився східними питаннями, добровільно їхали у СРСР до однієї з наших місій.

Улітку 1933 р. в Москві ми вже добре знали, що на півдні жахливий голод, що там гинуть тисячами, що розпочалася відчайдушна втеча людей, які не задумуючись покидають житла, просто щоб вирватися з цього пекла, рушають кудись, де можна дістати шматок хліба. Іноземні журналісти оцінювали, що смертність від голоду це 10 млн. Німці, більш обережніші, говорили про 7--8 млн. Деякі радянські службовці бурмотіли У польському тексті: sowieciarze b^kali. про 1 млн жертв. Радек навів число -- 2 млн. Я думаю, що можна прийняти цифру 2--3 млн Найбільш вірогідні дані, що стосуються кількості померлих від голоду, це 3,9 млн жертв (див.: Левчук Н., Боряк Т., Воловина О., Рудницький О., Ковбасюк А. Втрати міського й сільського населення України внаслідок Голодомору в 1932--1934 рр.: нові оцінки // Український історичний журнал. -- 2015. -- №4. -- C.87; Левчук Н. До питання про «старі» та «нові» підходи до оцінки втрат населення України внаслідок Голодомору 1932-- 1933 рр. // Там само. - 2018. - №2. - С.180)., включаючи жертв репресій проти так званих куркулів, котрих влада, як і партійні органи оголосила винними в контрреволюційній діяльності через саботаж сільськогосподарських робіт та знищення «спільної власності». Звичайно, у радянській пресі про ці катаклізми не було ані слова Про радянську пропаґанду під час Голодомору див.: Kusnierz R. Propaganda radziecka w okresie Wielkiego Glodu na Ukrainie (1932-1933) // Dzieje Najnowsze. - 2004. - №4. - S.29-46; Idem. Ukraina w latach kolektywizacji i Wielkiego Glodu (1929-1933). - Torun, 2005. - S.174-189..

Усі, хто в той час подорожував Південною Росією У міжвоєнний період назву «Росія» нерідко вживали як синонім СРСР., розповідали про драматичні сцени, що траплялися на залізничних вокзалах, коли голодний та істеричний натовп штурмував попутні поїзди, щоб бодай кудись поїхати. Діти обліплювали вагони, благаючи: «Дай шматок хліба!» У польському тексті: транслітерований російськомовний запис «Daj kusokchleba!». Польські документи про голодуючих людей на залізничних станціях див.: Pomor w «raju bolszewickim»... - S.100, 117, 163.. Я сам, їдучи швидкісним потягом з Одеси до Москви, бачив на невеликих станціях, які ми проминали без зупинки, такі людські юрми. На вузлових пунктах, де ми зупинялися, міліція не допускала втікачів (від голоду -- Р.К.) на платформи, але все одно завжди багато було тих, хто чіплявся до вагонів, що збільшувало кількість досить ефективно ліквідованих за останні десять років «безпритульних». Грошей ці діти не хотіли -- лише їжі.

Коли у серпні 1933 р. я перебував у Харкові, один аспект стихійного лиха був уже набагато м'якшим. Зернові культури визрівали, були добрі очікування на тогорічний урожай, а влада, використовуючи всі можливі засоби, збільшила осінні та весняні посівні площі порівняно з найгіршим у цьому відношенні минулим роком. Тож ті, хто пережили найважчі дні після збирання врожаю У польському тексті: przednowek., уже не рухалися з місця, голодні чекали на врожай із надією, що під час державних реквізицій удасться зберегти щось і для себе. У своїх численних подорожах залізницею, автомобілем, літаком і судном усією Правобережною та Лівобережною Україною я більше вже не бачив таких, як раніше, натовпів біженців на станціях.

Однак це не зменшило кількісті жертв голоду. Не було випадку, коли б, ідучи вулицями Харкова, я не натрапив на принаймні пару трупів, яких ще не встигли прибрати. Поверталися чутки про канібалізм Про такі випадки писали у своїх звітах польські дипломати, співробітники консульств та аґенти військової розвідки: Г.Янковський, Я.Каршо-Седлевський, В.Міхневич, Ю.Писарчикувна, В.Гарлянд, С.Сосницький, П.Курницький, Я.Лаґода (див.: Pomor w «raju bolszewickim»... - S.37, 75, 81, 89, 91, 93, 95, 107, 113, 136, 164).. Як завжди, у мене щодо цього переважав скептицизм. Але в Києві розповідали мені як доведену річ про факти канібалізму у Сквирі, за Білою Церквою. Я їздив туди машиною, утім, звісно, на зовнішній погляд нічого не можна було стверджувати. Так сталося, що через багато-багато років, десь у 1968-му, я зустрівся з адвокатом, котрий працював в апараті ПАКС, який під час Другої світової війни служив у розвідці Армії крайової на окупованих німцями територіях. Він розповів мені, що, перебуваючи у Сквирі, йому показували одну жінку -- вона нещодавно повернулася з тюрми, де провела майже десять років за те, що вбила і з'їла свою маленьку дитину. Вигляд її був дещо дивним, хоча й нібито абсолютно нормальним. Усе ж люди сторонилися її.

У вересні, наприкінці мого перебування в Україні, ситуація почала якось вирівнюватися. Придушення опору тих, хто залишився, або повернувся з безвиглядних поневірянь, укупі з пом'якшенням ставлення влади до потреб та інтересів сільського населення під час реквізицій, дало на тлі кращого врожаю певну стабілізацію колгоспів Віце-консул II Речіпосполитої в Києві П.Курницький виразно змалював стан селянства після Великого голоду. В одному зі звітів 1935 р. він підкреслював, що це були зведені до стану невільників виробники збіжжя для влади, котрі раділи вже через сам факт відсутності голоду (див.: KusnierzR.IntheWorldofStalinistCrimes... - Р.113):

«У суспільстві, доведеному до такого морального стану, питання невдоволення чи симпатії реґулюється дуже примітивними засобами: батогом і хлібом. Мінімальне покращення економічних умов існування усуває травми та навіть ненависть до режиму. Зважаючи на переконання мас про те, що ступінь “багатства”, використання, експлуатації, попри будь-який спротив і навіть супутні обставини (такі, як неврожай, посуха тощо), може реґулюватися правлячим центром, у масах утверджується переконання, що “це добре вже тоді, коли це не дуже погано”. [...] Якщо все не так погано, як могло б бути -- слід дякувати й за це. А коли до цього ще й кинуто кілька тельбухів (пол.: ochlapy)у вигляді продовольчого кредиту (з поверненням із 10-відсотковою надбавкою в рік) [...], “свідомий і вільний” громадянин радянської України, котрий добре знає силу та гнів влади, відчуває себе майже примиреним з існуючим порядком речей». -- здебільшого на основі формули, що хліб іде на користь держави, або як посівний матеріал, натомість селяни живуть та харчуються з невеликих особистих підсобних господарств (до 1 га), які тоді влада почала толерувати. Вони давали трохи картоплі та овочів, дозволяли прогодувати 1--2 корови, кількох свиней, домашню птицю. Однак у кінці цього літа відбулися великі бунти, можна сказати навіть повстання у трьох станицях (близько 100 000 мешканців) на Кубані, де, очевидно, знову почали закручувати гайку реквізицій. У газетах з'явилась якась згадка, що дало мені поживу для роздумів. Якось я був на офіційному банкеті, де сидів поряд із радянським ґенералом. Мені вдалося розговорити його так, що він забув про те, що має справу з іноземцем (на тлі мого володіння мовою та знання радянських реалій). Він підтвердив загрозливі розміри подій на Північному Кавказі та відправлення для придушення «безладу» офіцерських шкіл із Москви -- як більш надійних формувань, ніж реґулярні війська. Після розправи станиці повністю знелюдніли, адже вцілілих мешканців вислали на Північ і в Казахстан. Це був останній перед Другою світовою війною прояв прагнень козацтва до свободи.

References

голод україна дипломат спогади

1. Bruski, JJ. (2006). Bolshoi golod na Ukrainie v svete dokumentov polskoi dipLomatii i razvedki. Evropa, 4, 129-149. [in Russian].

2. Bruski, J.J. (ed.). (2008). Hotodomor 1932-1933: Wielki Gtфd na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu. Warsaw: PISM. [in Polish].

3. Bruski, J.J. (2012). In search of New Sources. Polish Diplomatic and Intelligence Reports on the Holodomor. Holodomor and Gorta Mфr. Histories, Memories and Representations of Famine in Ukraine and Ireland. C.Noack, L.Janssen, V.Comerford (eds). London; New York: Anthem Press, 215-230.

4. Bruski, J.J. (2008). Nieznane polskie dokumenty na temat Hotodomoru. Efekty rekonesansu archiwalnego w Moskwie Nowa Ukraina. Zeszyty Historyczno-Politologiczne, 1-2 (5-61, 64-76. [in Polish].

5. Bruski, J.J. (2019). Obraz ukrainskiego Wielkiego Gtodu w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu. Hotodomor Polska. Polskie ofiary (1932-19331. M.Dworczyk, R.Kusnierz (eds). 63-80. Warsaw: Wydawnictwo Sejmowe.

6. Bruski, J.J. (2007). Polska wobec Wielkiego Gtodu na Ukrainie 1932-1933. Polska Ukraina Osadczuk. Ksiega Jubileuszowa ofiarowana Profesorowi Bohdanowi Osadczukowi w 85. rocznice urodzin. B.Berdychowska, O.Hnatiuk (eds). 213-246. Lublin: UMCS. [in Polish].

7. Dworczyk, M., Kusnierz, R. (eds) (2019). Hotodomor. Polska. Polskie ofiary (1932-19331. Warsaw: Wydawnictwo Sejmowe. [in Polish].

8. Kornat, M., (2004). Postowie i ambasadorzy polscy w Zwiazku Sowieckim (1921-1939 i 1941-1943). Polski Przeglad Dyplomatyczny, 5, 157-167. [in Polish].

9. Kusnierz, R. (2008). Dokumenty polskoi dyplomatii pro holodomor. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, 196-211. [in Ukrainian].

10. Kusnierz, R. (2009). Dokumenty polskoi dyplomatii ta rozvidky pro holodomor. Holod 1932-1933 rokiv v Ukraini: Prychyny, demohrafichni naslidky, pravova otsinka. Materialy naukovoi konferentsii, Kyiv 25-26 veresnia 2008 roku. Ed. I.Yukhnovskyi. 144-168. Kyiv: VD «Kyievo-Mohylianska akademiia». [in Ukrainian].

11. Kusnierz, R. (2007). Gtod na Ukrainie w latach 1932-1933 w swietle zbiorow Archiwum Akt Nowych oraz Centralnego Archiwum Wojskowego w Warszawie. Dzieje Najnowsze, 2, 129-159. [in Polish].

12. Kusnierz, R. (2008). Holod w Ukraini 1932-1933 rr. (za dokumentamy polskykh dyplomativ). Arkhivy Ukrainy, 3-4, 46-52. [in Ukrainian].

13. Kusnierz, R. (2013). The Impact of the Great Famine on Ukrainian Cities: Evidence from the Polish Archives. Harvard Ukrainian Studies, 30, 16-31.

14. Kusnierz, R. (2020). In the World of Stalinist Crimes: Ukraine in the Years of the Purges and Terror (1934-19381 from the Polish Perspective. Edmonton; Toronto: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press.

15. Kusnierz, R. (ed.). (2018). „Nas, Polakфw, nie ma kto bronic..." Represje wobec Polakфw w Zwiazku Sowieckim w latach 1935-1938 w materiatach MSZ i wywiadu wojskowego Drugiej Rzeczypospolitej. Lomianki: LTW. [in Polish].

16. Kusnierz, R. (2009). ObrazgtodujacejwsiukrainskiejwlatachtrzydziestychXXw. wdokumentachpolskichprzedstaw- icielstwdyplomatycznychwZSRRipolskiegowywiadu. Polska i jej Wschodni Sasiedzi, 64-75. [in Polish].

17. Kusnierz, R. (ed.). (2008). Pomфr w „rajubolszewickim": Gtфd naUkrainiewlatach 1932-1933 wswietlepolskichdokumentфw dyplomatycznychi dokumentфw wywiadu.Torun: Wydawnictwo Adam Marszatek. [in Polish].

18. Kusnierz, R. (2004). Propaganda radziecka w okresie Wielkiego Gtodu na Ukrainie (1932-1933). Dzieje Najnowsze, 4, 29-46. [in Polish].

19. Kusnierz, R. (2009). The Question of the Holodomor in Ukraine of 1932-1933 in the Polish diplomatic and intelligence reports. Holodomor Studies, 1, 77-90.

20. Kusnierz, R. (2005). Ukraina w latach kolektywizacji i Wielkiego Gtodu (1929-19331. Torun: Wydawnictwo Naukowe GRADO. [in Polish].

21. Kusnierz, R. (2019). Wielki Gtod i sowiecka wies lat 30. XX w. na zdjeciach wywiadu wojskowego Drugiej Rzeczypospolitej. Hotodomor. Polska. Polskie ofiary (1932-19331. 81-110. Warsaw: Wydawnictwo Sejmowe. [in Polish].

22. Kruszynski, M. (2010). Ambasada RP w Moskwie 1921-1939. Warszawa: IPN-KSZpNP. [in Polish].

23. Kruszynski, M. (2008). Moskiewski epizod Stanistawa Zabietty. Res Historica, 26, 91-111. [in Polish].

24. Levchuk, N. (2018). Do pytannia pro „stari" ta „novi" pidkhody do otsinky vtrat naselennia Ukrainy vnaslidok Holodomoru 1932-1933 rr. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 179-193. [in Ukrainian].

25. Levchuk, N., Boriak, T., Wolowyna, O., Rudnytskyi, O., Kovbasiuk, A. (2015). Vtraty miskoho i silskoho naselennia Ukrainy vnaslidok Holodomoru v 1932-1934 rr.: novi otsinky. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4, 84-112. [in Ukrainian].

26. Mitoszewski, Z. (1947). Kolektywizacjawsisowieckiej. Jerozolima. [in Polish].

27. Serwatka, T. (2000). Odprezeniewstosunkachpolsko-sowieckichnaprzetomie1933/1934 r. orazwizytaJozefaBeckawMoskwiewswietlepamietnikowStanistawaZabietty. Czasopismo Zaktadu Narodowego im. Ossolinskich, 11, 183-201. [in Polish].

28. Zabietto, S. (1967). Na posterunku we Francji. Warsaw: Pax. [in Polish].

29. Zabietto, S. (1970). W kregu historii. Warsaw: Pax. [in Polish].

30. Zasada, S. (2010). Kronika trzeciej A. Znak, 659. Retrieved from: https://www.miesiecznik.znak.com.pl/6592010stanis- law-zasadakronika-trzeciej-a-2/ [in Polish].

Размещено на Allbest.ru