Конфлікти та їх полагодження в родинах міщан Волині у світлі тестаментів XVII століття

Размещено на http://allbest.ru

Інститут історії України НАНУ

Конфлікти та їх полагодження в родинах міщан Волині у світлі тестаментів XVII століття

Наталія Білоус, кандидат історичний наук,

старший науковий співробітник

Анотація

Мета нашого дослідження - показати варіативність конфліктних ситуацій та їх полагодження у міщанських родинах Волині XVII ст. Розглядаються такі проблеми: конфлікти навколо успадкування і поділу майна, позбавлення спадщини, коригування акту останньої волі, конфлікти між батьками (опікунами) і дітьми, конфлікти навколо сплати боргів тестатора. Дослідження базується на аналізі тестаментів та інвентарів майна, передусім кількох міст - Олики, Дубна, Рівного і Ковеля. На жаль, фрагментарний стан джерельної бази не дозволяє розширити географію цього регіону, оскільки збереглися лише поодинокі тестаменти міщан інших міських осередків Волині - Луцька, Кременця, Володимира, Милянович, Ратного, Вижви, Острога та ін., але вони не містять згадок про конфлікти в родинах. Тестаменти та інвентарі посмертного майна - документи передусім майнового характеру, містять цінну інформацію для відтворення різних сторін повсякденного життя людей ранньомодерної доби. Вони становлять досконале джерело для досліджень тем стосунків між вдовою (вдівцем) і залишеними з попередніх шлюбних зв'язків дітьми померлого шлюбного партнера. Тестаменти та інвентарі були важливим елементом спадкового процесу, часто укладалися на випадок оформлення опіки над малолітньою особою. Волинські тестаменти загалом рідко описують конфліктні ситуації в родині, а в більшості випадків показують зразковий образ родинного життя. Ці документи укладалися не тільки з метою показати реальний стан майна, а й знизити ризик можливих конфліктів у родині. Видається, що у більшості випадків тестатори перед лицем смерті були налаштовані на компроміс і шукали шляхів до порозуміння зі спадкоємцями, аніж конфронтації.

Ключові слова: тестаменти, інвентарі майна, спадщина, родина, конфлікти, опікунство, міський суд, міщани, міста, Волинь, XVII ст.

Конфлікти і непорозуміння в родинному колі - явища буденні, незалежно від країни, місця походження чи історичної доби. Причини, які призводили до майнових суперечок або різних форм домашнього насильства у міщанських родинах ранньомодерної Речі Посполитої, та перебіг подібних ситуацій вже потрапляли в поле уваги зарубіжних істориків Див., наприклад: Wislicz T. Kobieta iprzemoc w srodowisku plebejskim w Rzeczypospolitej czasow saskich, w: Miзdzy Barokiem a Oswieceniem. Radosci i troski dnia codziennego. Pod red. S. Achremczyka, Olsztyn, 2006; Glowacka-Penczynska A. Rodzina staropolska w swietle zrodelz ma- lych miast wielkopolskich w drugiej polowie XVI i XVII w. Spoleczenstwo staropolskie. Seria nowa, t. III: Spoleczenstwo a rodzina. Warszawa, 2011, 131-146; Wilczek-Karczewska M. Konflikty rodzinne na tle majqtkowym w swietle wielkopolskich inwentarzy i testamentow z XVII w. Zarys problematyki, tamze, 149-169; Surdacki M. Rodzina a jej problemy w Urzзdowie w czasach staropolskich, tamze, 227-243; Loetz F. Sexualisierte Gewalt 1500-1850: Plдdoyer fьr eine historische Gewaltforschung. Frankfurt am Main, 2012; Popiolek B. Przemoc domowa w Polsce w pierwszej polowie XVIII w. w swietle ksiqg sqdowych. Studia ofiarowane prof. Ryszardowi Szczyglowi w 70-lecie urodzin. Pod red. A. Sochackiej i P. Jusiaka. Lublin, 2014, 978-990 та ін.. Натомість в українській історіографії роботи на подібну тематику практично відсутні Білоус H. Насильство над жінками: сюжети з міщанського і селянського повсякдення Волині XVI - початку XVIII ст. Соціум. Альманах соціальної історії. Київ, 2015. Вип. 11/12, 135-146; її ж. Konflikty w rodzinach mieszkancow miast Wofynia w swietle testamentowXVII w. Kwar- talnik Historii Kultury Materialnej. Rok LXI. Warszawa, 2013, nr 2, 317-325.. Масштабна праця про конфлікт у шляхетському середовищі ранньомодерної Волині належить Наталі Старченко Старченко H. Кров, честь і риторика. Конфлікт у шляхетському середовищі Волині (друга половина XVI- початок XVII ст.). Київ, 2014.* Дана стаття є доповненим і розширеним варіантом мого дослідження, опублікованого раніше польською мовою: Konflikty w rodzinach mieszkancow miast Wofynia .... Мета нашого дослідження - показати варіативність конфліктних ситуацій та їх полагодження у міщанських родинах Волині XVII ст., сліди яких відображені в низці тестаментів й інвентарів майна мешканців кількох міст, передусім Олики, Дубна, Рівного і Ковеля. На жаль, фрагментарний стан джерельної бази не дозволяє розширити географію цього регіону, адже збереглися лише поодинокі тестаменти міщан інших міських осередків Волині - Луцька, Кременця, Володимира, Милянович, Ратного, Вижви, Острога та ін., та й ті не містять згадок про конфлікти в родинах*.

Конфлікти навколо успадкування і поділу майна

Як відомо, основними спадкоємцями майна були діти, а за їх відсутності - шлюбний партнер і найближчі родичі. Зазвичай тестатори намагалися порівну поділити майно поміж спадкоємцями, або в такий спосіб, щоб уникнути нарікань і можливих конфліктів у родині. Так удова Регіна Голяшевська відписала половину земельної ділянки та будинок на передмісті Залісоччя в Олиці у рівний поділ своїм чотирьом дітям, тобто одруженому синові Лаврінові, замужній Дороті Матяшовій Немировичовій та незаміжнім дівчатам Ельжбеті і Катерині (30 VIII 1660). У тес- таменті мати просила своїх дітей, аби вони жили у згоді та не кривдили один одного: „prosz^c ich zeby za пф Pana Boga prosily і w zgodzie z sob^ zawsze do wolej Boskiej pod blogoslawienstwem boskim, ktore z rзk jej odebrali, zyli nienagannie”.

Однак після її смерті ще два роки тривали суперечки між нащадками з приводу спадщини й особливо щодо виплати боргів. 20 червня 1662 р. на їх прохання міські урядники призначили комісію для обрахунку вартості майна. Тільки 24 червня 1662 р. у ратуші було підписано угоду між нащадками („Pomiarkowanie miзdzy sob^ potomstwa nieboszki Reiny Golaszewskiej po jej smierci wzglзdem dobr z testa- mentu onej ze i dlugow”). Всі сторони дійшли згоди в тому, що основним спадкоємцем буде Лаврін, який свого часу взяв на себе всі витрати на поховання матері (у сумі 4,5 зол. пол.); він же мусив сплатити всі її борги (20,6 зол.), а також зобов'язався виплатити кожній із трьох сестер по 20 зол. ЦДІАУК. Ф. 1237, оп. 1, спр. 7, арк. 45, 80.

Ковельський міщанин Ярош Олешкевич укладав свій заповіт (27 II 1682) з метою убезпечити дружину і дітей від зазіхань родичів на його спадщину після смерті: „Chc^c ubog^ majзtnosc moje za zywota mego przystojnie rozporz^dzic, aby po smierci mojej zadnej szarpaniny od krewnych moich zona i dziatki moje nie mieli ni od kogo” ЦДІАУК. Ф. 35, спр. 7, арк. 89-89 зв..

Олицький лавник Григорій Фалилейович, укладаючи тестамент (9 X 1659) у присутності міських урядників та свідків, зазначив, що не має жодної нерухомості, золота, срібла, ані грошей готівкою, лише будинок у середмісті на Ринковій площі на половині ділянки землі. Цей будинок він відписав другій дружині і малим дітям, за умови що вона сплатить його борги у сумі 120 зол., видасть заміж його старшу дочку від першого шлюбу Маріанну та „виправить” їй посаг:

„Ten ze testator prosil pozostalej malzonki aby pas swoj wlasny srebrny puklasty corce j ego Maryannie, splodzonej z pierwsz^ zon^ w wyprawie dala. Katankз kromrasow% letnik tatarskiego muchajeru, kabat muchajeru tureckiego, fartuch harasowy aby sprawila, poduszek trzy, pierzynз jedn^, przescieradlo jedne, koc i chusty biale aby oddala, takze wesele wedlug przemozenia swego prosil aby sprawila” ЦДІАУК. Ф. 1237, оп. 1, спр. 4, арк. 91 зв..

Тоді обурена дружина у присутності урядників і свідків вирішила нагадати чоловікові, що, виходячи за нього заміж, внесла 100 зол. готівкою у його дім. Відповідно, вона вимагала, аби, перш ніж платити кредиторам, їй повернули належне. Чоловік підтвердив слова дружини, але зауважив, що він не має готівки, тож вона свої гроші може отримати тільки з майна, яке він їй залишив. Тестатор умовив райцю Каспера Северича бути опікуном його родини. спадковий тестамент інвентар конфліктний

Інший олицький міщанин Йовтух Садлович, аби запобігти розбрату в родині, після укладання тестаменту 20 вересня 1601 р. оформив у міському уряді ще й документ на зразок братньої угоди - „Concordia fratrum” Схоже вираз узятий з тексту латиномовної Старозавітної Біблії (latina vulgata): „Concordia fratrum, et amor proximum, et vir et mulier bene sibi consentantes”. Книга Премудрости Иисуса, сына Сирахова, глава 25, стих 2: единомыслие между братьями и любовь между ближними, и жена и муж, согласно живущие между собою., де детально розписав, як діти мають поділити після його смерті майно, аби між ними не виникало майнових суперечок. Усю свою нерухомість (будинок на середмісті, фільварок, город, сіножать, волоку поля) він залишив дружині Федорі і трьом синам - Петрові, Івашкові,

Ісайові. Вони зобов'язані були забезпечити у майбутньому посагом молодшу сестру Оришку, а старші сестри Овдюшка і Кася, які вже отримали посаг, не мали претендувати на спадщину ЦДІАУК. Ф. 1237, оп. 1, спр. 6, арк. 52..

12 грудня 1658 р. Олена Клоцковна (у першому шлюбі Максимова Устянчи- кова, у другому - Карпова Шевцова) поскаржилася до дубенського міського суду на Левка Синицького, заславського міщанина, який оскаржив тестамент її першого чоловіка-небіжчика. За словами Синицького, небіжчик заборгував йому 50 зол., які позичив під заставу котлів. Позивачка поставила у суді свідка, який засвідчив, що її чоловік-небіжчик віддав цей борг: „czy siз ty Boga піе boisz Lewko, ja tobie nic nie winien i bylo tego kilka razy, jam tobie oddal - niebozczyk mowil, i prosil go aby zonyjego nie turbowal strony kotla wielkiego”. Проте другий свідок зазначив, що не пам'ятає, чи віддав Максим Устянчик борг Левкові Синицькому, а чи обіцяв відшкодувати котлами. Тоді суд постановив, аби позивачка присягнула на доведення своїх слів, і призначив наступне засідання через два тижні. Міщанка обіцяла привести до суду ще одного свідка, але сама у призначений термін не з'явилася. Натомість прийшов позваний, який чекав від самого ранку: „a pozwany stawszy na termin byl gotowy siз upsrawiedliwic i decretowi ferowanemu przysluchac, czekaj^c sporanku do zwyklej godziny” „Spor o testament Karpowej Szewcowej”. ЦДІАУК. Ф. 33, оп. 1, спр. 1, арк. 97-97 зв.. Ми не маємо свідчень про те, чим закінчилася справа, але традиційно в разі неявки позивача відповідач звільнявся від обвинувачень.

Павел Пліщевський з дружиною 30 січня 1659 р. поскаржилися до дубенського міського суду на Ничипора Броварника у тому, що той незаконно успадкував будинок і всі рухомі речі небіжчиці Мотрони Ювхимихи Скрипнички, сестри скаржниці. Виправдовуючись у суді, позваний демонстрував акт останньої волі небіжчиці, згідно з яким саме він успадкував це майно і виплатив усі борги небіжчиці. Він наголошував, що під час хвороби тестаторки, яка тривала більше року, її сестра з чоловіком виявили повну байдужість до хворої, а тепер заявили про свої права на спадщину:

„Pozwany tudziez stejc na to odpowiedzial, iz gdy niebozczka chorowala rok i czwierc, tedy Pawel ani zona jego i oka nie ukazali, a teraz siз siostrз odzywa i do spadkow bierze. Tedy niebozczka schodz^c z tego swiata testament uczynila przy wielu ludziach, jako i duchownym, i co komu legowala z dobr swych tom pooddawal, na co testament jako i regestr com po niebozce wydal producujз” „Spor o testament Motrony Jowchymychi Skrzypniczki”. ЦДІАУК. Ф. 33, оп. 1, спр. 1, арк. 101..

Суд став на бік позваного і звільнив його від усіх обвинувачень.

Параска Олександрова Дзусиная покликала 4 квітня 1669 р. до міського суду в м. Дубно іншу міщанку Ганну Карпінську, твердячи, що вона „невідомо яким способом утримує” частину поля під назвою „Чиковщина” на передмісті Сурмичі. Позивачка натомість заявляла, що це поле належало її синові Остапові Феневичу як його „отчизна і дідовизна”. Виправдовуючись, Карпінська твердила, що купила цю нерухомість разом із чоловіком у небіжчиці Мартинової Феневичової за 25 зол. і мала на те відповідний документ, який, щоправда, згорів. Відповідачка привела до суду свідків, які підтвердили її слова. Вислухавши свідків, міський суд постановив: оскільки є прямий спадкоємець спірної нерухомості Остап Феневич, то він і має отримати у власність своє майно, попередньо сплативши Карпінський 25 зол. Однак позивачка не погодилася з цим рішенням і апелювала до старостинського суду, що міський уряд дозволив ЦДІАУК. Ф. 33, оп. 1, спр. 2, арк. 25.. Подібну справу розглядав міський суд Ковеля 17 березня 1687 року. Дружина Марка Самсоніка Олена Лобачівна поскаржилася на Феська Максимовича, чоловіка її сестри Юхимки, зятя свого батька-небіжчика Яроша Олешкевича Лобачика та свого брата Федора, який був опікуном нерухомості покійного батька. Як твердила Олена Лобачівна, зять безправно користався полем і фільварком, які їй записав батько своїм тестаментом (27 II 1682):

„wlфkз pola i folwark nazywaj^cy siз Copijkowski i ogrody puste lez^ce za Gliniank^ mal- zonce mojej z cфrk^ moj^ legujз i otkazujз. Do ktorego to domu i folwarku, takze i gruntu wysz opisanych zadnych krewnych moich tak bliskich, jako i dalszych zadnego rekursu i possessjej miec nie bзd^ powinni” ЦДІАУК. Ф. 35, оп. 1, спр. 7, арк. 89-90..

Зятеві та старшій дочці Юхимці тестатор відписав іншу волоку поля і половину ділянки землі:

„Drug^ wlфkз pola ziзciowi memu ojcowskie na imie Feskowi Maximowiczowi i cфrce mojej na imie Juchimce odkazuje. Takze i pulplacu, ktфre mi przypadlo s podzialu od brata mego na imie Pawla i komore w Krasnej Wole i to ziзciowi memu z pracy moj^ leguje i na wiecznosc im daruje”.

Позваний виправдовувався тим, що ця нерухомість дісталася йому від дружини, яка отримала її в посаг, що було передбачено тим же тестаментом. Міський суд ухвалив рішення поділити майно між усіма учасникам процесу, згідно з теста- ментом („zachowal przy dziele i testamencie”) ЦДІАУК. Ф. 35, оп. 1, спр. 8, арк. 37..

Пошуком компромісних рішень у подібних суперечках керувався і міський суд у Рівному. Марина Сергієва Андрушковичева своїм заповітом (2 III 1696) відписала „днину” поля онуці Марині, обділивши сина Івана Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАНУ, відділ рукописів. Ф. 91, спр. 44, арк. 175 зв.. Останній, зрозуміло, залишився невдоволеним. Поховавши матір своїм коштом, він звернувся до суду, який ухвалив вирок на користь усіх спадкоємців: син і онука мали рівні права щодо цього поля, а отриманий з нього врожай вони мали поділити порівну Там само. Арк. 317.. 10 травня того ж року у Рівному точилася суперечка між сином млинаря Іваном і поручником роти Михайла Снітинського Хомою Соболем щодо фільварку і пасовиська. Міщанин твердив, що це його „дідовизна” згідно з тестаментом небіжчика Борисовського. На жаль, невідомо, в який спосіб поручник набув право щодо користування цією нерухомістю, ймовірно, що він теж був одним зі спадкоємців. Однак магістратський суд визнав рівні права обох сторін і закликав їх більше не чинити сварок:

„ludzie wiary godne Fedor, porucznik piechoty rowienskiej, Konstanty chor^zy, Ferens Wrotnicki i wszystka lawica, maiestrat miasta Rownego temu kompromisu dobrze przyslu- chali siз [...] nakazаli stronom obydwum aby polowicз wzdluz folwarku i pastwiska Sobol ust^pil Iwanowi, synowi mielnika, wiзcej poswarek i turbacji miзdzy sob^ nie czyni^c” Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАНУ, відділ рукописів. Ф. 91, спр. 44, арк. 329..

Позбавлення спадщини

Наслідком родинного конфлікту в Дубно, що тривав багато років, було позбавлення дружиною чоловіка права до її спадщини. Так вчинила смертельно хвора, переповнена ненавистю до свого третього чоловіка, дубенська міщанка Настасія Синицька (15 II 1660). Вона тричі виходила заміж: після смерті першого чоловіка Василя Швозки дістала будинок із ділянкою, після смерті другого - Кузьми Лубовика - фільварок, півволоки поля і сад, але третій шлюб став для неї останнім і фатальним. Данило Синицький виявився п'яницею, який розтринькав половину її майна, заставив різним людям багато її речей (зокрема одяг), а виручену готівку пропив. Міщанка в заповіті описує свої страждання і детально перераховує втрачені речі Детальніше див.: Білоус H. „Вызнаваю сим моим тастаменътом и остатнею волею своею ”. Тестаменти волинських міщанок кінця XVI-XVII ст. Соціум. Альманах соціальної іс-торії. Вип. 13-14. Київ, 2017, 140-141.. Можемо припустити, що саме останній чоловік пришвидшив смерть тестаторки. Вона записала всю маєтність своїй єдиній дочці від першого шлюбу Тетяні, віддаливши чоловіка від спадку, також зобов'язала його викупити заставлені речі і передати їх дочці ЦДІАУК. Ф. 33, оп. 1, спр. 1, арк. 154 зв. - 155 зв.; Bilous N. Konflikty w rodzinach miesz- kancow miast Wofynia w swietle testamentow XVII wieku..., 320; її ж. Тестаменти волинських мі-щанок кінця XVI-XVII ст...., 140-141..

Коригування акту останньої волі

Міщани рідко вносили поправки в текст останньої волі або змінювали її зміст через родинні непорозуміння, а чи заради запобігання потенційним конфліктам між спадкоємцями. Смертельно хворий олицький кушнір Юрій Середа запросив до дому міських урядників для укладення тестаменту (4 IV 1664) і розпорядився своєю нерухомістю таким чином: старшому синові від першої дружини Оришки Пилипові залишив нову комору на Ринковій площі і світлицю в будинку на передмісті Завороття, а молодшому синові Кирилові - „тильну ізбу” того ж будинку. При тому зазначив, що якби виникла суперечка між синами і один із них в результаті отримав майно іншого, то він має братові сплатити його вартість: „jesli obadwa nie bзd^ mogli zgodzic siз, wtedy jeden drugiemu splaci, ktory bзdzie mogl do tego przyjsc” ЦДІАУК. Ф. 1237, оп. 1, спр. 7, арк. 108.. Дружині Марині Юрій залишив город, 11 нових кожухів (один із яких вона мала продати й виручені гроші використати на похорон), 20 талярів готівкою на сплату різних боргів. Крім того, старшому синові він заповів новий фалендишовий жупан зі срібними ґудзиками, срібний пояс козацької роботи (як спадщину по його матері), дві свині, а старий жупан і бекешку, підшиту „баранками”, решту свиней і три кози - дружині й молодшому синові. Опікуном для старшого сина він просив бути лавника Єроніма Танюкевича і свого брата Степана, а для дружини і молодшого сина - райцю Олександра Бобровича. Однак, через два дні на вимогу того ж тестатора до його будинку знову прийшли війт Мартин Білець, три райці, три лавники та міський писар з трьома свідками. Тестатор переглянув свій заповіт і захотів внести поправки щодо спадщини на користь молодшого сина і своєї молодої дружини, мабуть, під тиском останньої. Міські урядники оформили це як окремий акт під назвою „Meliorate testamentu Jurka Seredy, kusnierza і mieszczanina olyckiego”. У документі записано звернення тестатора до міського уряду з відповідним проханням:

„Laskawie Panie Urzзdzie, ja tu wm. jeszcze kazal prosic abyscie wm. to raczyli widziec, iz ja lepiej rozmyslilem siз strony testamentu mego onegdajszego w pi^tek blizko przeszly przy zagajonym s^dzie wm. uczynionego wzglзdem domu, gdziem go byl dzieciom wpul- poprzek rosporz^dzil, azeby to mialo byc do smierci mej z jak^ krzywd^ czyj^ i mnie z tym wspominaniem, tedy teraz ten punkt strony tegoz domu tak poprawujз i nie chcie trwac nie- odmiennie napotym po mojej smierci chcз, to jest poniewazem ja z zon^ moj^ terazniejsz^ Maryn^ domu tego zbudowal, swietlicз na prudzie, a tylny budynek z gruntem wszytkim tegoz calego domu mam po pierwszej zonie mojej, tedy tegoz domu swietlicз sam^ naprze- dzie, zenie mej Marynie terazniejszej i malemu synowi memu Kirylowi z ni^ splodzonemu po smierci mej oddaje. A tylny budynek wszytek i z pulplacem, gruntem synowi memu star- szemu Pilipowi po pierwszej zonie pozostalemu, gdyz to jest jego dziadowizna, odkazujз. Jednak dla lepszej zgody miзdzy niemi napotym, ten wszytek budynek domu tego dadz^ oszacowac urzзdownie i wedlug szacunku jeden drugiemu splacic bзdzie powinien polowicз nalezyt^” Там само. Арк. 108 зв..

Тож світлиця у новому будинку мала дістатися дружині і молодшому синові, оскільки він збудував її у шлюбі з нею, а „тильний” будинок та інша нерухомість - старшому синові як спадщина по діду.

Іноді отримання спадщини або її частини залежало від ставлення дітей до батьків, взаємовідносин у родині. Старий хворий міщанин з Дубна Ян Шимонович у першому тестаменті записав половину будинку своїй невістці Єві - другій дружині сина-небіжчика Юзефа та їх спільним дітям, а іншу половину будинку - синові і дочці того ж Юзефа від першого шлюбу. За це невістка мала опікуватися тестатором до смерті, сплатити його борги у розмірі 10 зол., а його дочці Трохимовій передати город за Луцькою брамою. Тій же невістці з малими дітками він залишав сад у горах і всі рухомі речі у будинку. Після смерті Яна вона мала поховати його в бернардинському монастирі і оплатити там п'ять заупокійних служб ЦДІАУК. Ф. 33, оп. 1, спр. 1, арк. 453. Там само. Арк. 453 зв.. Старшим онукам від першого шлюбу сина тестатор не залишив нічого, окрім половини будинку, пояснивши свій крок тим, що вони не хотіли доглядати його в старості:

„Dla tego zapisuje synowej mojej Ewie [...] jako ze mnie zywi i karmi, i dozira w starosci mojej, a syna mego Jana Trochimowa i Halki corki niczem, poniewaz od nich nie mam do- zoru w starosci przy slabym zdrowiu moim, oddalam, i jezeliby mieli j^ jako i wnuczki moje turbowac, kozdego takowego pozywam na Straszny S^d Sзdziego Sprawiedliwego, tam siз ze mn^ rozprawi^”.

Однак незабаром Ян Шимонович змінив своє рішення і 29 січня 1674 р. написав другий тестамент, в якому половину будинку записав невістці, а другу половину - її дітям і дітям сина від першого шлюбу. Тестатор просив Єву опікуватися ним до смерті. Другий пункт змін стосувався побожних дарів («легатів»). Він просив переказати зі стягнутих боргів бернардинському монастиреві в Дубно 50 зол. Що спонукало тестатора внести такі зміни в акт останньої волі? Напевно, невдоволення старших онуків діями діда, які згідно з законом мали рівні права на спадщину. Можливо, ченці бернардинського монастиря зажадали від нього за право поховання на їхній території суму готівкою в 50 зол., що не було передбачено у першому заповіті22.

За спостереженнями В. Зелецької-Миколайчик, тестатори, які протягом життя повторно вступали у шлюб, зазвичай розпоряджалися своїм майном згідно із правовими засадами, розподіляючи порівну майно між спадкоємцями. Важко сказати, наскільки часто траплялися відступи від правових норм. Як правило, тестатори оминали увагою заміжніх доньок, які на момент укладання заповіту вже отримали посаг від батька. У випадку кількох шлюбів за життя особи, що укладала акт останньої волі, розподіл майна між дітьми відбувався з урахуванням величини внесеного їхньою матір'ю посагу, набутого і примноженого впродовж тривання шлюбу. Траплялися випадки зміни тестатором заповіту, зазвичай тоді, коли хвороба, що спонукала його до приготування акту, виявлялася несмертельною Zielecka W. Prawo ipraktyka testowania w Wielkim Ksiзstwie Litewskim w XVI i XVII w. Cza- sopismo Prawno-Historyczne, t. LXI, 2009, z. 1, 77.. Під тиском нових обставин укладач тестаменту пізніше міг внести до нього зміни, скажімо, якщо втрачав довіру до котрогось зі своїх спадкоємців, або змінювалося його майнове становище. Зміни вносилися у документи, які укладалися передусім за кілька років до смерті, коли стан майна міг змінитися. У випадку одужання заповідач міг змінити свою останню волю. Так вчинила, наприклад, олицька міщанка Федора Мойсеїха. Під час хвороби вона 21 січня 1644 р. уклала заповіт, але коли одужала у травні того ж року, скасувала його ЦДІАУК. Ф. 1237, оп.1, спр. 4, арк. 20 зв.. Рівненська міщанка Марина Хра- сицька уклала свій заповіт 29 січня 1691 р., а вже 2 лютого того ж року його скасувала й підготувала новий ЛННБ. Ф. 91, спр. 44, арк. 19-19 зв., 44..

Конфлікти між батьками (опікунами) і дітьми

Конфлікти навколо сплати боргів тестатора

Переліки боргів становили важливу частину актів останньої волі. Міщани згадували усіх своїх кредиторів і боржників, а клопоти з їх сплатою падали на плечі спадкоємців.

Чимало боргів залишив після себе олицький хірург Петро Бризель. Колись заможний міщанин, корецький і колківський війт, з часом він розорився та вліз у борги. За тестаментом (22 V 1665) він залишив другій дружині Христині і трьом спільним малим дітям тільки 33 зол. готівкою, коня і корову, половину будинку і половину рухомих речей разом із несплаченими боргами на суму 173 зол. Крім того, потребуючи готівки, Петро віддав у заставу євреям чимало речей дружини, зокрема коштовні персні і срібні ложки. Перед смертю він просив своїх швагрів прийняти опіку над його молодою дружиною та малими дітьми. Однак потенційні опікуни не виявили жодного бажання класти на себе цей тягар і навіть не захотіли про це чути. Виявилося, що дружини потенційних опікунів - Софія Куновська, Софія Романова Луцкевичова і Агата Добкова - уважали дружину тестатора скривдженою, адже він записав їй на 45 золотих менше, аніж належало:

„A to dla tego ten wyrok opieki czynili, iz testator nie przyznawal tej ze Krystynie, malzonceswej zlotych czterdziestu piзciu, darowanych od xiзdza Jakuba Lwowicza, ktore j ej darowal na sprawienie sukienki przez testatora poki jeszcze byl zdrow testator” ЦДІАУК. Ф. 1237, оп. 1, спр. 7, арк. 131-131 зв..

Чоловік вислухав претензії та призначив опікуном лавника Шимона Дроз- довича. Для старших дітей від першого шлюбу він просив бути опікуном графа Самуеля Лєщинського, коронного обозного, луцького старосту і дідича Корця, Чарторийська і Баранова, якого вважав своїм патроном і який заборгував йому 1 тис. зол. за лкування. Цей борг тестатор просив поділити на кілька частин: 500 зол. передати його старшим дітям від першого шлюбу, 100 зол. - до Розарія Найсвятішої Діви Марії в олицькому костелі Св. Трійці, 400 зол. - на своє поховання. Показово, що П. Бризель, залишаючи дружину з трьома малими дітьми та боргами на суму 173 зол., не пропонував використати ці гроші для сплати боргу, а зажадав пишних похорон (зауважимо, що сума в 400 зол. на поховання, як на ті часи, вважалася досить пристойною), до того ж значну суму (500 зол.) передавав дітям від першого шлюбу.

20 червня 1665 р. на вимогу дружини Христини міські урядники у присутності свідків провели ревізію майна небіжчика й уклали досить докладний інвентар, який містить опис будинку з усіма кімнатами, коморами і рухомими речами. Більшу половину цього інвентаря складає перелік медикаментів (spis medikamentow aptekarskich i cyrulickich) та медичних книг Там само. Арк. 133 зв. - 135 зв.. Невідомо, яким чином розпорядилася цим майном удова, хоч можна припустити, що більша частина пішла на сплату боргів. За два роки померла її тітка Софія Куновська, яка заповіла своїм племінницям Агаті Добковій і Христині Бризельовій 2/3 свого будинку (1/3 дісталася чоловікові небіжчиці) за те, що вони доклали чимало старань, доглядаючи її під час хвороби. Інших родичів і близьких вона віддалила від спадщини (4 III 1667) ЦДІАУК. Ф. 1237, оп. 1, спр. 7, арк. 159..

Висновки

Тестаменти та інвентарі посмертного майна - документи передусім майнового характеру - містять цінну інформацію для відтворення різних сторін повсякденного життя людей ранньомодерної доби. Вони є дуже інформативним джерелом для дослідження стосунків у родині, зокрема між дітьми від різних шлюбів, мачухами/вітчимами і пасербами тощо.

Тестаменти та інвентарі відтворюють складні конфігурації розподілу майна між спадкоємцями та засвідчують поєднання у повсякденному житті права, звичаю та емоційної складової тестаторів.

На думку Магдалени Вільчек-Карчевської, ці джерела також сигналізують про вже існуючий конфлікт у родині або його попереджують. Вони, щоправда, не дозволяють говорити про поширеність майнових суперечок у родині та про їхній перебіг, адже далеко не завжди відомий фінал конфліктних ситуацій.

Згадки про них принагідні; на перший план завжди виходить опис майна.

Однак тестаменти часто містять низку цікавих деталей, що суттєво доповнюють історичну нарацію, вибудувану на підставі інших джерел судового або приватного походження Wilczek-Karczewska М. Konfikty rodzinne na tle majqtkowym..., 168..

Зауважимо, що волинські тестаменти загалом рідко описують конфліктні ситуації в родині, а в більшості випадків демонструють зразковий образ родинного життя.

Ці документи укладалися не тільки з метою фіксації реального майнового стану родини, а й мали на меті знизити ризик можливих конфліктів серед спадкоємців.

Видається, що у більшості випадків тестатори перед лицем смерті були налаштовані на компроміс і пошуки порозуміння, аніж на конфронтацію, тож і не вдавалися у конфліктні деталі.

Можна підсумувати, що цей вид документів має значний, але ще недостатньо досліджений потенціал, а разом з іншими актами з міських та ґродських книг вони складають важливий комплекс джерел для дослідження історії давньої міщанської родини.

References

1. Bilous, N. (2013) Konflikty w rodzinach mieszkancow miast Wolynia w swietle testamentow XVII wieku Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, LXI (2), 317-325 [in Polish]

2. Bilous, N. (2013) Nasyl'stvo nadzhinkamy: siuzhety z mischans'koho i selians'koho povsiakdennia Volyni XVI - pochatku XVIII st., Sotsium. Al'manakh sotsial'noi istorii. Kyiv, 2015. Vyp. 11/12, 135-146. [in Ukrainian]

3. Bilous, N. (2017) „ Vyznavaiu sym moym tastamen'tomy ostatneiu voleiu svoeiu”. Testamenty volyns'kykh mischanokkintsiaXVI-XVIIst., Sotsium. Al'manakh sotsial'noi istorii. Vyp. 13-14. Kyiv, 140-141. [in Ukrainian]

4. Delimata, M. (2011) Prawo rodzinne w pracach Bartiomieja Groickiego (okolo 1534-1605), Spoleczenstwo staroposkie. Seria nowa, t. III: Spoleczenstwo a rodzina. Warszawa, 21-37. [in Polish]

5. Glowacka-Penczynska, A. (2011) Rodzina staropolska w swietle zrфdel z malych miast wielkopolskich w drugiejpolowieXVIiXVII w., Spoleczenstwo staroposkie. Seria nowa, t. III: Spoleczenstwo a rodzina. Warszawa, 131-146. [in Polish]

6. Loetz, F. (2012) Sexualisierte Gewalt 1500-1850: Plдdoyer fьr eine historische Gewaltforschung, Frankfurt am Main. [in German]

7. Popiolek, B. (2014) Przemoc domowa w Polse w pierwszej polowie XVIII w. w swietle ksiqg sqdowych, Studia ofiarowane prof. Ryszardowi Szczyglowi w 70-lecie urodzin. Pod red. A. Sochackiej i P. Jusiaka. Lublin, 978-990. [in Polish]

8. Starchenko, N. (2014) Krov, chest' i rytoryka. Konflikt u shliakhets'komu seredo- vyschi Volyni (druhapolovyna XVI-pochatokXVIIst.). Kyiv [in Ukrainian]

9. Surdacki, M. (2011) Rodzina a jejproblemy w Urzзdowie w czasach staropolskich, Spoleczenstwo staroposkie. Seria nowa, t. III: Spoleczenstwo a rodzina. Warszawa, 227-243. [in Polish]

10. Wilczek-Karczewska, M. (2011) Konflikty rodzinne na tle majqtkowym w swietle wielkopolskich inwentarzy i testamentфw z XVII wieku. Zarys problematyki, Spoleczen- stwo staroposkie. Seria nowa, t. III: Spoleczenstwo a rodzina. Warszawa, 149-169. [in Polish]

11. Wislicz, T. (2006) Kobieta i przemoc w srodowisku plebejskim w Rzeczypospolitej czasфw saskich, w: Miзdzy Barokiem a Oswieceniem. Radosci i troski dnia codziennego. Pod red. S. Achremczyka, Olsztyn. [in Polish]

12. Zielecka, W. (2009) Prawo i praktyka testowania w Wielkim Ksiзstwie Litewskim w XVI i XVII wieku. Czasopismo Prawno-Historyczne. T. LXI, z. 1. [in Polish]

Abstract

Conflicts and conflict resolution in the families of Volhynian town dwellers in light of 17th century testaments

Natalia Bilous, Candidate of Historical Sciences, senior research worker Institute of History of Ukraine NASU

The goal of our study was to show the variability of conflicts and conflict resolution in the families of Volhynian town dwellers in the 17th century.

The article covers the following problems: conflicts around inheritance and distribution of estate, disinheritance, corrections to acts of last will, conflicts between parents (guardians) and their children, conflicts regarding the non-payment of testators' debts.

The study is based on the analysis of testaments and property inventories, primarily from the towns of Olyka, Dubno, Rivne and Kovel.

Unfortunately, the fragmentary state of the source base prevents the expansion of the study's geographic scope, because other Volhynian urban centers (Lutsk, Kremenets, Volodymyr, Mylianovychi, Ratne, Vyzhva, Ostrih and others) have very few remaining testaments, and those don't contain mentions of conflicts within the families.

Testaments and posthumous property inventories focus primarily on material property and contain valuable information that sheds light on various facets of the quotidian life of early modern citizens.

They are a perfect source for exploring the issue of relations between a widow (widower) and the deceased's children from previous marriages.

Testaments and inventories were an important element of the inheritance process, and were often written to establish guardianship over minors.

Volhynian testaments seldom describe conflicts in the family, demonstrating the model image of family life in the vast majority of cases. These documents were compiled not only to document the real state of the testator's property, but also to lower the risk of conflicts in the family.

It seems that in most cases testators, when facing death, were inclined to seek a compromise and reconcile their heirs, rather than encourage confrontations.

Key words: testaments, property inventories, inheritance, family, conflicts, guardianship, municipal court, town dwellers, towns, Volhynia, the 17th century

Размещено на Allbest.ru