Формування адміністративної структури католицької церкви в середині XI ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування адміністративної структури католицької церкви в середині XI ст.

Formation of the administrative structure of the catholic church in the middle of the XI century

Магдич Олег

Аспірант історичного факультету Київського національного університет імені Тараса Шевченка

Mahdych Oleg

PhD student of Faculty of History of Kyiv National Taras Shevchenko University

Summary

The article deals with the structure of the Catholic Church in Poland in the X-XII century. The author analyzes the processes of institutionalization ofchurch structures in the Piast's state In the article, the historian attempts to examine the features administrative church units

Keywords: caves, cathedres, episcopate, archbishopric, church structure

Анотація

У статті розглядається структура католицької церкви на території Польщі у середині XI ст. Автор аналізує процеси інституціоналізацїі церковних структур у Пястівській державі. Розглянуто особливості адміністративних церковних одиниць.

Ключові слова: гроди, кафедра, єпископство, архієпископство, церковна структура

Однією з найважливіших проблем вивчення ранньосередньовічної Польської церкви є дослідження церковної структури. Це пов'язано з тим, що церква була однією з найважливіших інституцій у середньовічному суспільстві. Також варто зазначити, що у цей період початки інституціоналізації церкви тривали паралельно з державотворчими процесам, тому дослідження структури церкви краще дозволить дослідити як історію Польської церкву, так і зрозуміти суспільство у цей період у Пястівській державі.

Джерельна база дослідження є доволі вузькою і складається з писемних(як правило наративних текстів),та археологічних типів знахідок. Серед польських пам'яток насамперед варто відзначити Хроніку Галла Аноніма, Історію Польщі Вінцента Кадлубека, Великопольську хроніку Вивчення цих історичних свідчень вимагає від дослідника їх критики, знання мов (передусім латини), глибокого розуміння середньовічних культури і менталітету.

Що ж до історіографії, то тут увага як правило приділялися юридичним аспектам інституціо- налізації. Тут перш за все варто відзначити роботи В. Абрахама, О. Халецького, В. Кетшинського. Однак останнім часом у зв'язку з вагомим розвитком польської історичної науки зростає зацікавлення істориків до вивчення політичної антропології середньовіччя, зокрема до уявлень середньовічних людей про церковну стриктуру, про місце церковної системи у суспільстві тощо. Серед вчених, які займалися вивченням даної проблематики, варто зазначити Д. Сікорського, Г. Лябуду, З. Далевсь- кого, Й. Добоча.

Метою даної статті є проаналізувати структуру католицької церкви на території Польщі у середині XI ст, а також охарактеризувати процеси інституцо- налізації церкви у цьому регіоні.

Адміністративно-територіальний поділ католицької церкви в Польщі у XI ст. визначити доволі складно. Аналогічно це стосується і загально -державного адміністративного поділу[40,С.310- 312;2,C.107-109;4,C.107-118]. При Болеславові І Польща ділилась на чотири округи, центри яких вказує Галл:

В Познані мав він 1300 рииарів та 4000 щитників, в Гнєзно--1500 рицарів та 5000 щитників, в гроді Владислава 800 рицарів та 2000 щитників, в Гечі--300рицарів та 2000 щитників[11Щ79]

Ці чотири міста були центрами основних округів[35,8.43-72]. Це підтверджується і археологічними матеріалами. Інші землі, наприклад Ма- зовія. Малопольща та Сілезія мали особливий ста- тус[44,Б.35-43].

Однак територіальна структура за правління перших Пястів, безсумнівно, зазнала змін, зокрема під час масштабної кризи 1037-1039 рр. З цих причин практично неможливо однозначно визначити , які адміністративні одиниці функціонували до язичницького повстання. До нас дійшли назви адміністративних одиниць, які використовувались у XII-XIII ст., тому складно визначитись наскільки коректно їх вживати щодо означення адміністративного поділу у попередні століття[37,8.68-73].

Частина істориків твердить що Галлові sedes regni principales, до яких входять Краків, Вроцлав та Сандомир, це столиці адміністративних одиниць, які існували уже в XI ct[47,S.73- 110;36,S. 12;16,S.20]. Інша частина ставиться доволі обережно, вважаючи що в XII ст. відбулись серйозні зміни у системі адміністративного поділу польських князівств, що було пов'язано з початком політичної роздробленості. Арнольд розрізняє два типи адміністративно-територіальних одиниць: 1) більші територіальні одиниці (ducatus),, центрами якими були sedes regni principales та 2) provincia, які на його думку формувались на основі колишніх племінних територій. [12,S.12-13] До sedes regni principales дослідник також відносить Плоцьк, Гнєзно, Познань. В подальшому на початку ХІІ ст. виділяється Сан- домирський округ, а Мазовія втрачає особливі права. Як окремі округи виділяються Краків та Сілезія.Округами управляли каштеляни. Найменшою адміністративною одиницей були osadа(Ма- лопольща) i opole(Великопольща).

Пястівська Польща була яскраво вираженою патримоніальною монархією. Тобто держава розглядалась як влада однієї династії--у даному випадку Пястів. Польща була фактично спадковим володінням Пястів[13^.298-431, 10,S.94-124].

Б.Флоря звертає[7,О235] увагу на такий факт-- Галл описує епізод, Збігнєв і Болеслав звертаються до поляків за допомогою проти Сєцєха, жителі відповідають йому:

Ми завжди прагнемо зберегти вірність панові нашому, вашому батьку, як до того зберігали і від потомства його не відступимо[11)5.79]

У ХІІ ст.. державно-політична система поступово почала еволюціонувати в бік станової монархії. [3,C.167-189]

Аналогічно доволі складно визначити структуру церковного організації на польських землях. Організаційне оформлення католицької церкви на польських землях розпочалось одразу після прийняття християнства. У 968 році [37,S.591] була створена Познанська єпархія, яка від початку підпорядковувалась напряму Римові[1,О147]. Так продовжувалось аж до смерті Йордана у 984 році. Згодом загострились церковні сутички між німецьким та польським духовенством. Німецькі королі намагались утвердити над познанською єпархією юрисдикцію Магдебурзького архієпископства. Мєшко цьому намагався протистояти.

Відповідно ухвали Гнєзненського з'їзду імператор Оттон ІІІ санкціонував утворення Гнєзненсь- кого архієпискоства. Польська церква отримала певну самостійність, а що найголовніше--вона не увійшла до складу Магдебурзького архієпископ- ства. Тітмар з деякою несприятливістю про це пише, що це архієпископство було засноване без згоди магдебурзького архієпископа , юрисдикції якого воно мало б підкорятися. [6,C.63] Новоутворене архієпископство включало в себе ще 3 єпископства(окрім Гнєзна).

Галл повідомляє , що на польських теренах існувало дві митрополії[11^.407]. Д Сікорський твердить, що фрагмент взятий життєписа св. Войцеха (Liber de passione) [41,S.515]. На думку Г.Ля- буди джерелом даного повідомлення став фрагмент з життєпису Брунона з Кверфурту[34^.547]. Існує однак думка, що ці повідомлення це домисли самого Галла[44,Б.86], проте сучасні історики не погоджуються з таким трактуванням[41,Б.516]. Існує також припущення, що під цією метрополією розуміється Краківське архієпископство, яке було відновлене у 1046 році, однак Галл просто переніс її у часи Болеслава І[32,Б.321-340]. Дискусії щодо цього тривають декілька десятиліть. [45,S.7], На нашу думку, теза про дві метрополії є дещо натягнутою, оскільки у джерелах з-за меж Польщі не фіксують існування двох інституцій. В даному випадку ми маємо справу з помилкою хроніста.

Можна припустити, що розвиток церковної організації був пов'язаний з рівнем проникнення язичницьких культів у різних регіонах. Це найкраще видно по слов'янах , які проживали над Віслою та Одером [42,S.215]. Язичницькі культи сповідувані ними, відзначались надзвичайно сильною проникливістю та підтримкою серед населення[19^.7-38]. Ц створювало додаткові труднощі для християнізації цих теренів, що зумовлювало створення більшої кількості церков, що в свою чергу робило необхідним започаткування додаткових адміністративних одиниць[20^. 13-51] . І саме тут через масовий опір місцевого населення. таких одиниць створити не вдалось

Однак варто зазначити, що повідомлення про такий опір є доволі малочисельні[42^.215]. Як правило їх інтепретують з точки оцінки так званого «язичницького повстання» 1037-1039 рр. Аналогії сусідніх країн неоднозначні. З одного боку ситуація в Чехії та Скандинавських землях показують доволі слабкий опір новій релігії , скоріше глухе ремствування. В той час, як в Угорщині відбувалися масові повстання проти християнізацп[14,P.55;15,P.319-368].

Міжусобиці 1037-1039 рр. повністю знищили не лише державну, але і церковну організацію Польщі. Головні храми у Гнєзно, Познані Вроцлаві були спалені, священиків--повбивано, а паства ,як правило, поверталась до язичництва. До цього всього у 1038 році чеські війська захопили Гнєзно та вивезли звідти мощі святого Войцєха [5,C. 110].

Казимир, відновивши державну систему, починає відновлювати і церковну організацію. Тут справа була доволі непростою. Спочатку польська влада вирішила зосередитись на відновленні якогось одного єпископства. Познанське єпископство було знищене повстанням, Гнєзненське припинило функціонувати ще за правління Мєшка ІІ. І лише в Кракові церковні інституції певним чином продовжували функціонувати. Тому Рим спочатку вирішив відновити Краківське єпископство. У 1046 році папа Бенедикт відновив краківське ар- хієпископство, призначивши архієпископом Аарона з таким формулюванням: встанов- люємо,утверджуємо, називаємо та освячуємо навколо міста Кракова архієпископство, де раніше було єпископство, і якому підпорядковуємо усі єпископські єпархії, які є в Польській державі, і які за архієпископським правом судяться[18,Б.359] Також Аарон отримав право одягати у святкові дні палліум-спеціальний святковий одяг. Чому Казимир не наполягав на відновленні Гнєзненської митрополії. На думку О.Халецького[28,Б.76] та А. Вла- сто[1,С.163] це було пов'язано з тим, що князь не хотів підпорядкування польської церкви Магдебурзькому архієпископству, а це неминуче виходило з розрахунку тогочасної церковно-політичної ситуації.

Ще одним надзвичайно важливим актом церковної політики Казимира І стало відновлення Вроцлавського єпископства. Сілезія довгий час входила до складу німецьких церковних структур. 6 грудня 995 р. [31,S.9-12] у Франкфурті-на-Майні Оттон III видав диплом для єпископа майсенського Ейдо, за яким передавав під церковну юрисдикцію значну територію польської Силезії, і не лише Нижньої (регіон Дзядошан), до якої Майсен уже висував претензії, але й до частини Верхньої по лівому берегу Одри. Зміст документа треба однак розуміти не як дійсну спробу розширення володінь Майсен- ського єпископства, але радше як політичну декларацію ворожих намірів імперії супроти держави Пястів, а також Чехії[38^.230;8,С.64].

Як вже вище зазначалось, у Сілезії вибухнули перші антихристиянські виступи ще у 1032 році, оскільки у цьому регіоні були надзвичайно сильні традиції язичництва. Під час повстання 1037 року у Сілезію періодично вторгалися чеські війська, які розраховували приєднати цей регіон до Чехії. [21,S.83] Врешті-решт частина Сілезії разом з Вроцлавом перейшла до Чехії, про що зокрема свідчить той факт, що у 1054 році, як повідомляє Козьма Празький, було підписано договір, за яким Чехія віддавала зайняті нею землі в обмін на данину. [21,S.101] Інші джерела подають дещо відмінні відомості. Так Книга фундаторів цистеріанського монастиря в Генрикові(Ksiega henrykowska) повідомляє про першого єпископа Вроцлава Ієроніма, котрий обійняв цю кафедру у 1046 році[9^.87-88]. Каталог вроцлавських єпископів повідомляє, що саме князь Казимир І встановив єпископство у Вроцлаві і Року Божого 1051 призначив першим єпископом вроцлавським Ієроніма[9Ј.87-88]. Постає питання, як Казимир міг призначити єпископа для непідконтрольної йому території. Длугош повідомляє нам, що спочатку кафедра вроцлавського єпископа знаходилась у місті Смогожув, яке знаходилось також у польській частині Сілезії, а після того, як Вроцлав було повернено до Польщі, сюди було перенесено єпископську кафедру. Тому можливо, що Казимир просто страхувався на випадок повернення частини Сілезії і хотів бути готовим до того, щоб ці землі увійшли до складу польської церковної структури. адміністративний католицький церква

Встановлення єпископства у Сілезії було надзвичайно важливою подією для польської церкви. У Сілезії, як уже згадувалось вище, були надзвичайно сильними традиції язичництва і наявність тут єпископської кафедри дозволяло ефективніше боротись з язичниками. Також наявність церковної організації дозволяла посилити тут вплив Польщі і зберегти її як частину держави Пястів. Ще однією причиною відновлення єпископства був і той факт, що польській владі було необхідно посилити свій вплив у церкві на випадок суперечок щодо залежності польської церкви від Магдебурзького архієпископства. Вроцлавським єпископом під час правління Казимира залишався вище згаданий Ієронім, який займав єпископську кафедру до початку 60-х років XI ст.

У 1057 році відбувся з'їзд єпископів у місті По- хльде, який затвердив створення єпископства у Вроцлаві. На думку О.Галецького цілком можливо, що на цьому з'їзді відбулась зустріч краківського архієпископа Аарона та папським легатом Гільде- брандтом, майбутнім папою Григорієм VII, що в подальшому відобразилось на відносинах Польщі та Риму. [28,S.79]

Надзвичайно успішним періодом у розвитку польської церкви було правління Болеслава ІІ (1058-1079). Одне зі своїх прізвиськ--Щедрий він отримав саме за щедрі пожертвування храмам та монастирям[11^.50-52]. Також Болеславові вдалось утворити в Мазовії Плоцьку єпархію, яка на початку ХІІ ст. отримала статус єпископства. [29].Болеслав остаточно відновив Гнєзенське ар- хієпископство, про що нам повідомляє у «Rocznik Traski»:1064. Gneznesis ecclesia consecratur[39,S.831]

Багато в чому це було пов'язано з тим, що сам факт існування Гнєзненської кафедри символізував повторну реалізацію рішення з'їзду 1000 року та створення самостійної польської церкви, яка була б незалежною від німецьких архієпископств. Болеслав ІІ вибрав доволі вдалий час для реалізації цього наміру. У католицькій церкві набирав обертів клюнійський рух реформаторів, який якраз і вийшов з монастирів бенедиктинського ордену. Князь уже заробив собі авторитет серед церковних кіл своєю щедрою підтримкою монастирів у Польщі і тому міг розраховувати на підтримку клюнійців у питанні відновлення єпископської кафедри у Гнєзно. Відновлення кафедри в Гнєзно мало сприяти ще одному політичному кроку Болеслава-його коронації, яка відбулась на різдво 1075 року. Однак питання коронації Болеслава волею-неволею перетнулось з головною політичною подією того часу в католицькому світі-боротьбою за інвеституру. Одночасно формується нова кафедра у Плоцьку. Її значення особливо зросло за правління Власди- слава І Германа, коли вона перетворюється на сімейну для роду Пястів. [30,S.363-371;46,S.1-48]

До кінця XI століття адміністративний поділ католицької церкви в Польщі дещо ускладнився у зв'язку з приєднанням поморських земель. Очевидно, що новоприєднані території потребували християнізації . польська влада активно взялась за цей процес . Ці терени увійшли у підпорядкування до архієпископа Гнєзно. Перша місія проводилася під керівництвом іспанського ченця Бернарда, який прибув на запрошення князя Болеслава ІІІ у 11221123 рр, однак ця місія завершилась невдачею У 1124 р. сюди прибув єпископ Оттон Бамбергзький ( якого ще називали "апостолом Померанії") . Власне він і очолив місію по християнізації поморян. [24,S.159]

В кінці 20-х років ХІІ ст. Болеслав ІІІ Криво- устий почав втілювати в життя план церковної організації Помор'я. Паралельно продовжувалось зміцнення інших кафедр зокрема Плоцької яка підтвердила свій статус архієпископства[29] Територія Гданського Помор'я була включена до складу Куявської дієцезії і решта були передані до єпархії Гнєзно[28^.102] . Також було створено невелику Любуську дієцезію , до якої в подальшому мали б увійти землі над Одером, що їх Болеслав запланував долучити до Польщі Власне перелік нових єпискоств які були створені у По-мор'ї можна прослідкувати за буллою 1133 року Inter Al- biam et Oderam, Stetin et Lubus, ultra Oderam vero Pom-. Однак ця ідея зустріла опір серед деяких єпископів.. Згодом було вирішено створити окреме Поморське єпископство. [28,S.112]

Отже, як бачимо, церковна структура в Польщі протягом XI ст. розвивалась через різні етапи: від започаткування так званих місійних єпископств через повне знищення під повстання 1037-1039 рр. до планомірного процесу розбудови адміністративного поділу. Католицька церква на польських землях складалась з Гнєзненського архієпископства та 5 єпископств: Познанське,Краківське, Вроцлавське,Плоцьке та Кольберське. Найвищий статус мало Гнєзненське архієпископство, керівник і досі вважається главою Польської церкви. Краківське певний час було архієпископством, до відновлення у 1076 році кафедри в Гнєзі. Плоцька кафедра була особистою кафедрою роду Пястів. Познанське єпископство імовірно ще певний час залишалось не включеним до складу Гнєзненського архієпископ- ства, через своє підпорядкування Магдебургу. Ко- лобжеське єпископство носило статус місійного, так як займалось християнізацією поморських теренів.

Список використаних джерел та літератури

Власто А.П. Запровадження християнства у словян.-Київ.:Юніверс,2004.-496 c

Головко А.Б. К вопросу о роли «червен- ских градов» в истории восточного и западного славянства в IX -- первой трети XI в. // Древнерусское государство и славяне: Материалы симпозиума, посвящённого 1500-летию Киева. -- Минск, 1983. -- С.107--109.

Жемличка Й, Марсина Р. Возникновение и развитие раннефедальных централизованных мо- нархий.-C. 167-189

Исаевич Я. «Грады Червенские» и Пере- мышльская земля в политических взаимоотношениях между восточными и западными славянами (конец IX -- начало XI в.) // Исследования по истории славянских и балканских народов: Эпоха средневековья: Киевская Русь и её славянские соседи: Сб. ст. / Ред. В.Д.Королюк. -- Москва, 1972. -- С.107--118

Козьма Пражский Чешская хроника// Источники истории.-Рязань.:Александрия,2009.-C 5245

Титмар Мерезбургский Хроника в 8 кни- гах/Перевод с лат. И.В. Дьяконова.-Москва.:Рус- ская панорама.,2009.-256 с.

Флоря Б. Польская общественная мисль раннего средневековья //Общественная мисль славянских народов в эпоху раннего средневековья .- Москва.:Рукописние памятники Древней Руси, 2009.-С. 220-264

Юсупович, А. Чи ходив Володимир Великий на/до ляхів? (польсько-руські відносини наприкінці Х - на початку ХІ ст.) // Укр. іст. журн. - 2015.

№ 5. - С. 43-69;

Abraham W. Organizacya Kosciola w Polsce do polowy wieku XII.-Lwow.:Drukarnia Zakladu im. Ossolinskich,1890.-259 s

Adamus J. О teorii rodowej panstwa Piasiow // Czasopismo prawno-historyczne. -- Poznan, 1952.

T. 4. -- S. 94 -- 124;

Anonim tzw. Gall Kronika polska.- Wroclaw:Ossolineum,2008.- 270 s.

Arnold S., Terytoria plemienne w ustroju ad- ministracyjnym Polski Piastowskiej X-XIII w.//Prace Komisji dla Atlasu Historycznego Polski.-Krakow.- 1927.-Z 2-S. 1-127.

Balzer О. О nastepstwie tronu w Polsce: Studia historyczno-prawne // Rozprawy Akademii umijstnosci: Wydzial' Historyczno-filosoficzny. Ser. II.

Krakow, 1897. -- T. 11 (36). -- S. 298 -- 431;

Berend N At the Gate of Christendom: Jews,

Muslims and `Pagans' in Medieval Hungary c. 1000 - c. 1300.-Cambridge: Cambridge University

Press,2001-364 p.

Berend N. Laszlovszky J. Szakacs B.Z., The kingdom of Hungary//Christianization and the Rise of Christian Monarchy. Scandinavia, Central Europe and Rus' c. 900-1200.-Cambridge:Cambridge University Press,2007.- P. 319-368;

Bieniak J: Polska elita polityczna XII wieku (Cz^sc II. Wrozda i zgoda)//Spoleczenstwo Polski sredniowiecznej. T. III. -Warszawa, 1985-S. 13-74

Bogucki A. O strukturze administracyjnej Polski XI i XII w.//Czasopismo Prawno-Historyczne.- 1992- t. 44.-S. 1-25 ;

Brewe Benedykta IX Papieza do Aarona Ar- cybiskupa Krakowieskiego// Monumenta Poloniae erana, Poztnan, Gnezen, Craco, Wartizlav, Cruciwiz, Maso- via etLodilaensis Innocentius Pp. II 1133 Jun. 4.- Dokument Nr 6

Historica.T I.-Lwow.: Drukarnia Zakladu im.

Ossolinskich ,1864.-S. 358-359

Buko A. 1050-lecie chrzescijanstwa na ziemi- ach polskich. Panstwo Mieszka I i problem wczesnej chrystianizacji Polski w perspektywie badan archeo- logicznych//Nauka.- 2016.-nr 2.-S. 7-38

Buko A. Chrzescijanie i poganie. O prob- lemach interpretacji odkryc archeologiczny zwiaza- nych z poczatkami chrzescijanstwa na ziemiach pol- skich//“Slavia Antiqua”.-2016.-57.-S. 13-51

Cosmae Pragensis Chronica Boeorum// Mon- umenta Germaniae Historica Scriptores rerum Ger- manicarum, Nova series.-Berlin.:Apud Weidman- nos,1923.- 298 S

Dalewski Z. Wladza, przestrzen, ceremonial. Miejsce i uroczystosc inauguracji wladzy w Polsce sredniowiecznej do konca XIV w.-Warszawa: Neri- ton,1996.-274 s.

Dalewski Z. Miedzy Gnieznem a Poz- naniem//Kwartalnik Historyczny.-1991.-t. 98.-S. 4243,

Dobosz J. Monarchia i mozni wobec Kosciola w Polsce do poczqtku XIII wieku.-Poznan.: Wydawnictwo Poznanskie,2002.-542 S

Galla kronika// Monumenta Poloniae Historica.T I.-Lwow.: Drukarnia Zakladu im. Ossolinskich ,1864.-S 379-484

Gasiorowski A. Podroze panujacego w sredniowiecznej Polsce// Czasopismo Prawno- Historyczne.-1973.-t. 5.-S.41-42

Gqsiorowski A.Skierska I. Sredniowieczna

monarchia objazdowa: wladca w centralnych

osrodkach panstwa//Sedes regni principales. Materialy z konferencji. Sandomierz 20-21 pazdziernika 1997.- Sandomierz.-1999.-S. 67-80.;

Halecki O. Sacrum Poloniae Millenium.- Rzym.:Typis Pontificiae Universitatis Grego- rianae,1966.- 614 S

Innocentius Pp. II 1133 Jun. 4,// Kodeks Dy- plomatyczny Wielkopolski.-Poznan 1877.- T 1- Dokument Nr 6

Ketrzynski W. Zalozenie biskupstwa plocki- ego//Przeglad Powszechny.-1890.-№ 7.-S. 363--371

Kodeks Dyplomatyczny Slqska / Wyd.

K.Maleczynskiego. -- T.I/1. -- N3. -- Wroclaw, 1958. -- S.9--12.

Korta W. Czy Krakow byl metropolia kosci- elna w polowie XI wieku//Ars historica.-Poznan.- 1976.-S.321-340.

Korta W. Dwie metropolie koscielne w Polsce za Boleslawa Chrobrego. Fakt historyczny, czy po- mylka Galla//Studia i materialy z dziejow Slaska i Ma- lopolski .-Wroclaw.-2001.-S.25-27

Labuda G. Studia nad poczqtkami panstwa polskiego. - Poznan,1987

Labuda Gerard Organizacje panstwowe Slowian zachodnich w okresie ksztaltowania sie panstwa polskiego(od polowy VI do polowy X wieku )//Poczatki panstwa Polskiego.-Poznan, 1962.- T 1- s 43-72 ;

Lalik T. Organizacja grodowo-prowinc- jonalna w Polsce XI i poczatkow XII w.//Studia z Dziejow Osadnictwa-1967-t. 5.-S.12

Lowmianski H. Poczqtki Polski..-Warszawa.: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe,1984.- T V .-630 s.; Warszawa.: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe ,1985.-T VI.cz. 1.-.-579 s

Pleszczynski А. Poczqtek rzqdow Boleslawa Chrobrego // Viae historicae: Ksi^ga jubileuszowa dedykowana Profesorowi Lechowi A. Tyszkiewiczowi w siedemdziesiqtq rocznic^ urodzin. -- Wroclaw,2001.-S.230

Rocznik Traski //Monumenta Poloniae Historica.-Lwow.: Drukarnia Zakladu im. Ossolinskich , 1872.- T II.-S. 826-861

Semkowicz W. Geograficzne podstawy Polski Chrobrego // Kwartalnik Historyczny-- Warszawa, 1925. --T 39.- S.258--314.

Sikorski D.A. Kosciol w Polsce za Mieszka I i Boleslawa Chrobrego. Rozwazania nad granicami poz- nania historycznego.-Poznan.: Wydawnictwo Naukowe UAM ,2011.- S.515

Sikorski D.A. Organizacja wczesnego pol- skiego Kosciola w pierwszej monarchii pias- towskiej//Chrzest Mieszka I i chrystianizacja panstwa Piastow.-Poznan.-2017.-S.215

Sulnowski Z. Poczatki Kosciola Pol- skiego//Kosciol w Polsce.-t 1.-Krakow.-1966.-S.10- 156

Sulowski. Z. Poczqtki organizacji koscielnej na Mazowszu//Studia Plockie.-1975.-№3.-S.35-43

Swoboda W. Druga metropolia w Polsce czasow Boleslawa Chrobrego. Rzeczywistosc czy wymysl Galla Anonima// Roczniki Historyczne.- 1997.- №63.-S. 7-15 ;

Ulanowski B. O uposazeniu biskupstwa plockiego//Rozprawy i sprawozdania z posiedzen Wydzialu Historyczno-Filozoficznego Akademii Umiejetnosciw-1888.-t.22.- S. 1--48

Zajackowski S. Podsialy plemienne Polski w okresie powstania panstwa(Geografia plemienna ziem polskich) //Poczatki panstwa Polskiego.-Poznan, 1962.- T 1- c 73-110

Zajaczkowski Z. Natanson J. Uwagi nad terytorialno-administracyjnym ustrojem Polski XII w//Czasopismo Prawno-Historyczne- 1955-t.7-S.250- 347

Размещено на Allbest.ru