Новітні російські науково-історичні центри дослідження політики щодо неправославних християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. та український конфесійний фактор (на прикладі дисертаційних досліджень)

Визначення навчально-наукових установ та центрів, які спеціалізувалися на вивченні політики щодо неправославних християнських об'єднань у Російській імперії та СРСР у ХІХ - першій третині ХХ ст. Роль українського конфесійного фактору в історіографії.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 04.08.2021
Размер файла 74,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НОВІТНІ РОСІЙСЬКІ НАУКОВО-ІСТОРИЧНІ ЦЕНТРИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ЩОДО НЕПРАВОСЛАВНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ У ХІХ - ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТ. ТА УКРАЇНСЬКИЙ КОНФЕСІЙНИЙ ФАКТОР (НА ПРИКЛАДІ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)

В.М. Орлов

Анотація

історіографія неправославний християнський політика

У статті охарактеризовано основні російські науково-історичні центри з дослідження державно-релігійних відносин та політики щодо неправославних християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. Установлено сучасні наукові центри, навчально-наукові установи, які спеціалізувалися на вивченні політики щодо неправославних християнських об'єднань у Російській імперії, Російській республіці, СРСР у ХІХ - першій третині ХХ ст. Визначена роль українського конфесійного фактору в сучасних російських історичних студіях. Окреслено рівень висвітлення подібної проблематики в новітній російській історіографії на прикладі дисертаційних досліджень 1990-х рр. - початку ХХІ ст.

Ключові слова: дисертація, західне християнство, науковий центр, неправославний, релігія, Російська імперія, СРСР, церква.

Аннотация

Орлов В.Н. Новейшие российские научно-исторические центры исследования политики относительно неправославных христианских церквей в XIX - первой трети ХХ в. и украинский конфессиональный фактор (на примере диссертационных исследований)

В статье охарактеризованы основные российские научно-исторические центры исследования государственно-религиозных отношений и политики относительно неправославных христианских церквей в XIX - первой трети ХХ в. Установлены современные центры, учебно-научные учреждения, которые специализировались на изучении политики относительно неправославных христианских объединений в Российской империи, Российской республике, СССР в XIX - первой трети ХХ в. Определена роль украинского конфессионального фактора в современных российских исторических исследованиях. Установлен уровень освещения этой проблематики в новейшей российской историографии на примере диссертационных исследований 1990-х гг. - в начале XXI в.

Ключевые слова: диссертация, христианство, научный центр, неправославный, религия, Российская империя, СССР, церковь.

Annotation

Orlov V.M. The newest Russian scientific and historical centers of researching of policies of relatively non-Orthodox Christian churches in the 19th - the first third of the 20th centuries and Ukrainian confessional factor (on the example of dissertation researches)

This article describes the main Russian scientific and historical centers of the study of state-religious relations and policies of relatively nonOrthodox Christian churches in the 19 - first third of the 20th century. Established modern centers, educational and scientific institutions that specialized in the study of policies of regarding non-Orthodox Christian associations in the Russian Empire, the Russian Republic and the USSR in the 19 - first third of the 20th century. The role of the Ukrainian confessional factor in modern Russian historical research has been determined. The level of coverage of this issue in the newest Russian historiography is determined on the example of dissertation researches of the 1990s - early 21st century.

Key words: dissertation, Christianity, scientific center, non-Orthodox, religion, Russian Empire, USSR, church.

Виклад основного матеріалу

У новітній період з 1991 р. у Російській Федерації розпочинається активна фаза повернення істориків до дослідження історії релігії загалом та конфесійної політики щодо західних (неправославних) церков на теренах Російської імперії, СРСР упродовж ХІХ ст. до початку Другої світової війни. У радянській історіографії історія інослав'я, як й історія релігії та церкви, не була у фаворі і не вважалася пріоритетною. Але існували поодинокі академічні центри, які продовжували студіювання цих табуйованих і, навіть, «неперспективних» тем. Після відкриття архівів відбулося накопичення фактичних та фактографічних знань. Цей факт, у свою чергу, відкрив можливість для активного вивчення історії релігії, державно-церковних відносин та формування в російському історіописанні цілого пласту різнопланових історичних робіт, котрі кореспондувалися з релігійною тематикою, що й зумовлює актуальність студіювання подібної проблематики.

Метою статті є аналіз основних російських науково-історичних центрів, які були задіяні у дослідженні історії неправославних християнських (католиків, протестантських) деномінацій та політики органів державної влади щодо них у ХІХ - першій третині ХХ ст. як у загальноросійському, так і в українському контексті, використовуючи дисертаційні роботи як маркер, задля аналізу перспективності або «маргінальності» обраної проблематики.

Першою дисертацією у галузі історичних наук, дотичною до студіювання політики неправославних християнських (католицьких, протестантських) церков Росії у ХІХ - першій третині ХХ ст., була праця «Лютерани в Росії (ХГУ-ХХ ст.)» О. Курило, котру було підготовлено у Відділі релігієзнавства Інституту етнографії і антропології імені М.М. Миклухо-Маклая РАН (м. Москва) та захищено в цій науковій установі під керівництвом доктора історичних наук, професора, член-кореспондента Російської академії природничих наук П. Пучкова та кандидата історичних наук Б.-Р. Логашової 21 жовтня 1995 р. [1]. На кафедрі релігієзнавства Російської академії державної служби О. Редькіною було підготовлено і захищено 6 червня 1996 р. кандидатську дисертацію на тему: «Віросповідна політика Тимчасового уряду Росії (лютий - жовтень 1917 р.)» під керівництвом кандидата філософських наук, доцента М. Одинцова, яка безпосередньо стосувалася політики Тимчасового уряду щодо неправославних християнських деномінацій [2].

Мал. 1 Підготовка та захист дисертаційних робіт з історії державної політики Росії щодо неправославних християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст.

Ґенеза, процес становлення та особливості політики держави щодо західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. на теренах українських етнічних земель не є основною темою для російських істориків релігії. Виявлено лише одну дисертаційну роботу, присвячену історії західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. Це кандидатське дослідження на тему: «Німецькі колонії у Волинській губернії (кінець ХУІІІ - початок ХХ ст.)» І. Агасієва, в котрому міститься інформація щодо політики держави з приводу діяльності західних (неправославних) християнських церков в Україні у ХІХ - першій третині ХХ ст. у регіоналістичному контексті (на прикладі Волині). Подібна праця була виконана на кафедрі вітчизняної історії та захищена на спеціалізованій ученій раді Красноярського державного педагогічного університету 17 грудня 1999 р. під науковим керівництвом доктора історичних наук, професора І. Кулинича [3]. Подібний факт засвідчує, що українське релігійне тло не є, наразі, першорядною академічною проблемою та знаходиться на маргінесі наукових пошуків.

Особливістю російських дисертацій з історії західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. є їх регіональний контекст. Наприклад, з 66-ти захищених дисертацій 39 (59,1%) присвячені державній політиці щодо західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. у конкретному регіоні або макрорегіоні (на кшталт Сибіру, Приуралля або Поволжя тощо). З 39 дисертацій - 8 докторських, зокрема праці Н. Вашкау [4], П. Вібе [5], Ф. Кулієва [6], А. Машковцева [7], І. Нам [8], Т. Недзелюк [9], Н. Потапової [10], Т. Смирнової [11], - дотичні до вищезауваженої проблематики (мал. 1).

Максимальна кількість захистів дисертаційних робіт з історії західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. відбувалася упродовж 2000-х рр. Особливо варто відмітити чисельне зростання захищених дисертацій у 2009 р. - 7, що чітко засвідчує доконаний факт формування нових методологічних підвалин для здійснення всебічного аналізу та про остаточний перехід історико-релігійної тематики з наукового «андеграунду».

Основними центрами студіювання конфесійної політики щодо неправославних християнських церков у Російській імперії, Російській республіці, СРСР у ХІХ - першій третині ХХ ст. є Санкт-Петербург, який ще з радянських часів зберігає відповідний високий статус. Зокрема, найбільшим центром у вивчені історії релігії та церкви і релігійної політики щодо неправославних християнських церков в Росії ХІХ - першій третині ХХ ст. є наукові та навчально-наукові структурні підрозділи Санкт-Петербурзького державного університету, в якому було підготовлено 7 дисертаційних робіт. У Російському державному педагогічному університеті імені О.І. Герцена було підготовлено 2 дисертації. Також у межах відповідних наукових тем у Санкт-Петербурзькому філіалі Інституту російської історії РАН було захищено 3 кваліфікаційні роботи. У Північно-Західній академії державної служби упродовж новітнього періоду підготовлено 1 дисертацію зазначеного історико-релігійного спрямування.

Іншим важливим центром вивчення вітчизняного аспекту історії релігії та церкви та політики щодо неправославних християнських церков на російських теренах у ХІХ - першій третині ХХ ст. залишається Москва. Однак, на відміну від Санкт-Петербурга, де функціонує моноорганізаційний навчально-науковий лідер з підготовки історико-релігійних наукових досліджень, для російської столиці характерним є розосередження у підготовці дисертаційних кваліфікаційних робіт. Так, упродовж 1991-2018 рр. було виконано 10 робіт з історії державно-конфесійної політики в царині регулювання діяльності неправославних християнських церков на російських теренах у ХІХ - першій третині ХХ ст. у наступних навчально-наукових установах: Російській академії народного господарства і державної служби (2); Московському державному університеті імені М.В. Ломоносова (1); Російському державному соціальному університеті (1); Російському державному гуманітарному університеті (1); Російському державному університеті туризму і сервісу (до 2007 р. - Московський державний університет сервісу) (1); Московському державному обласному університеті (1); Воєнному університеті Міністерства оборони (1). Окрім навчально-наукових установ робота над підготовкою дисертаційних досліджень державної політики щодо діяльності неправославних християнських церков на російських теренах у ХІХ - першій третині ХХ ст. здійснюється в академічних установах. Наприклад, в Інституті російської історії РАН - 1 дослідження та в Інституті етнографії і антропології імені М.М. Миклухо-Маклая РАН - 1.

Також на сучасному етапі значний прорив у підготовці кваліфікованих наукових кадрів істориків-дослідників політики російських державних утворень з історії західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. є Саратов (кафедри історичного профілю Саратовського національного дослідного державного університету імені М.Г. Чернишевського) та Омськ (Омський державний університет імені Ф.М. Достоєвського й Омський державний педагогічний університет імені А. Котенка). Наприклад, наявним свідченням академічного зростання та процесу формування саратовської наукової історико-релігійної школи є підготовка докторських дисертацій Н. Вашкау [4], О. Ліценбергер [12; 13] (кандидатська і докторська роботи); кандидатських - М. Євсєєва [14], М. Єгорової [15], Ж. Яковлєвої [16]. В Омську студіювання історії релігії західних неправославних християнських об'єднань Росії у ХІХ - першій третині ХХ ст. здійснюється у контексті етнографічних нарацій, зокрема у контексті конфесійних прагнень німецької меншини та їх релігійних прагнень. В Омському державному університеті імені Ф.М. Достоєвського були підготовлені докторські дослідження Т. Смирнової та кандидатські - О. Бетхера (Бьоттхера) [17], Ю. Подопригори [18], Т. Савраніної [19], а в Омському державному педагогічному університеті підготовка докторської дисертації П. Вібе [5] та кандидатської - І. Черказьянової [20].

Можемо проаналізувати за допомогою кількісного компоненту рівень зростання науково-історичних центрів зі студіювання історії західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. Так, за радянської доби такі центри функціонували в Москві та Ленінграді (зараз - Санкт-Петербург) [21, с. 264]. Окремі дисертаційні роботи з історико-релігійної проблематики були захищені у Томську. Упродовж 1990-х рр. - початку ХХІ ст. відбувається становлення нових науково-історичних центрів, зокрема з підготовки дисертацій в Архангельську, Бирську, Благовєщенську, Владикавказі, Волгограді, Єкатеринбурзі, Іркутську, Казані, Кірові, Краснодарі, Красноярську, Махачкалі, Нижньому Новгороді, Новосибірську, Південно-Сахалінську, Пскові, Рязані, Смоленську, Ставрополі, Томську, Челябінську.

Підготовка дисертаційних робіт як важливий етап кваліфікації наукових працівників неможлива без функціонування спеціалізованих учених рад з наявною чисельністю висококваліфікованих наукових кадрів. Упродовж 1991-2018 рр. відбувалися успішні захисти кандидатських і докторських робіт, через які червоною лінією проходить історико-релігійна тематика, зокрема дослідження державно-конфесійних відносин. Згідно з власними авторськими підрахунками упродовж зауваженого вище періоду було захищено 66 дисертацій з історії державно-конфесійної політики щодо західних (неправославних) церков у Росії ХІХ - першій третині ХХ ст., зокрема докторських - 20, тобто 30,3% та кандидатських - 46 (69,7%). 55 робіт захищено зі спеціальності 02 - «Вітчизняна історія», що становить 83,3% від загальної чисельності виконаних і захищених дисертацій; 4 (6,1%) - 07.00.07 - «Етнографія, етнологія і антропологія»; 3 (4,5%) - 07.00.09 - «Історіографія, джерелознавство і методи історичних досліджень»; по 1 (по 1,5%) роботі: 15 - «Історія міжнародних відносин та зовнішньої політики»; 09.00.06 - «Філософія релігії»; 09.00.13 - «Релігієзнавство, філософська антропологія, філософія культури»; 24.00.01 - «Теорія та історія культури».

Наукове керівництво над кандидатськими роботами з питань дослідження державної політики щодо західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. здійснювали доктори історичних наук, професори: А. Аврус, С. Айдарова, Ю. Аксютін, О. Васильєва, Вашкау, П. Вібе, Р. Габдулхаков, Б. Гальперіна, Р. Ганелін, Ю. Гераськін, А. Герман, Р. Дзаттіати, С. Кащенко, М. Коваленко, Є. Кодін, І. Кулинич, Ю. Лукін, С. Мургузалієв, І. Нам, Наумов, М. Одинцов, О. Пашков, І. Плеве, Т. Плохотнюк, П. Пучков та Б.-Р. Логашова (кандидат історичних наук, доцент), В. Ратушняк, О. Редькіна, О. Сенюткіна, А. Смолін, О. Сухова, М. Томілов, В. Чернуха, М. Шиндялов, В. Шишкін та доктор психологічних наук М. Мусхелішвілі; кандидати історичних наук, доценти: С. Брежнєва, В. Ляпін, Є. Некрасов, А. Павлов, В. Первушкін тощо.

Науковими консультантами докторських кваліфікаційних робіт зауваженого історико-релігійного спрямування упродовж 1991-2018 рр. були: доктор історичних наук, доцент Ю. Балибердін; доктор історичних наук, професор О. Волков; доктор історичних наук, професор Ю. Голуб; доктор історичних наук, професор С. Дударьонок; доктор економічних наук, професор М. Загорулько та доктор історичних наук, професор І. Тюменцев; доктор історичних наук, професор В. Звєрєв; доктор історичних наук, професор С. Зубанова; доктор історичних наук, професор О. Лейкін; доктор історичних наук, професор А. Магометов; доктор історичних наук, доктор мистецтвознавства, професор М. Парфентьєв; доктор історичних наук, професор С. Полторак; доктор історичних наук, професор М. Томілов; доктор історичних наук, професор М. Флоринський; доктор історичних наук, професор С.Фоміних та кандидат історичних наук, професор А. Филимонов.

У новітній період в Російській Федерації основним науковим центром із захисту кандидатських і докторських дисертацій з вітчизняної історії релігії та державної політики щодо західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першої третини ХХ ст. є Санкт-Петербург. Починаючи з 1990-х рр. й по сьогодні, у Санкт-Петербурзькому державному університеті відбулося 8 успішних захистів докторських (А. Далгатов, М. Крапівін, Ю. Макаров, А. Тихонов) і кандидатських (І. Амбарцумов, О. Андріянова, О. Князєва, Г. Соловйова) дисертацій з історії релігії та політики щодо історичної ретроспективи неправославних християнських церков у Росії ХІХ - першої третини ХХ ст. У цьому контексті спеціалізовані вчені ради з історичних наук Санкт-Петербурзького державного університету є абсолютними рекордсменами з усебічного аналізу дисертаційних робіт щодо державно-релігійних відносин та ролі неправославних християнських об'єднань у ХІХ - першій третині ХХ ст. Також у Санкт-Петербурзі функціонує важливий академічний центр, на базі котрого відбуваються успішні захисти дисертаційних робіт пошукачів - це Санкт-Петербурзький інститут історії РАН. Упродовж новітнього періоду існування установи відбулися 4 успішні захисти докторської (І. Черказьянова, 2008 [22]) і кандидатських (Ю. Бєлов, 1999 [23]; І. Вібе, 2009 [24]; О. Дорська, 1997 [25]) дисертацій, дотичних до зауваженої проблематики.

Окрім Санкт-Петербурга науковим центром зі студіювання історії західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - початку ХХ ст. є Саратов. Так, у спеціалізованій вченій раді Саратовського національного дослідницького державного університету імені М.Г. Чернишевського відбулося 6 захистів дисертаційних робіт.

Продовження фундації наукових центрів відбувається в Томську (на базі підрозділів історичного спрямування Томського державного університету), Владикавказі (в Північно-Осетинському державному університеті імені К. Хетаґурова), Волгограді (у Волгоградському державному університеті). За авторським підрахунками підготовка дисертаційних досліджень з історії західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - початку ХХ ст. на російському релігійному ґрунті відбувається у 40 наукових та навчально-наукових інституціях країни.

Таким чином, можемо констатувати, що упродовж 1990-х рр. - початку ХХІ ст. історія релігії в новітній російській історіографії стала її невід'ємною складовою, про що засвідчує й зростання чисельного складу дисертаційних робіт з історії західних (неправославних) християнських церков у ХІХ - першій третині ХХ ст. Свідченням цього факту є формування наукових центрів зі студіювання історико-релігійної проблематики та підготовки когорти нових науковців, для котрих не є характерним методологічний монізм.

Література

1. Курило О.В. Лютеране в России (XIV-XX вв.): автореф. дисс.... канд. ист. наук: 07.00.07. Москва, 1995. 16 с.

2. Редькина О.Ю. Вероисповедная политика Временного правительства России (февраль - октябрь 1917 года): автореф. дисс.. канд. ист. наук: 09.00.06. Москва, 1996. 22 с.

3. Агасиев И.К. Немецкие колонии в Волынской губернии (конец XVIII - начало ХХ вв.): автореф. Дисс канд. ист. наук: 07.00.02. Красноярск, 1999. 22 с.

4. Вашкау Н.Э. Духовная культура немцев Поволжья: проблемы школы и образования 1764-1941 гг.: автореф. дисс.... д-ра ист. наук: 07.00.02. Саратов, 1998. 38 с.

5. Вибе П.П. Немецкие колонии в Сибири в условиях социальных трансформаций конца XIX - первой трети XX в.: автореф. дисс д-ра ист. наук: 07.00.02. Омск, 2009. 41 с.

6. Кулиев Ф.М.оглы Государственно-конфессиональные отношения на Северном Кавказе в конце XVШ - начале ХХ вв.: автореф. дисс.. д-ра ист. наук: 07.00.02. Владикавказ, 2013. 46 с.

7. Машковцев А.А. Конфессиональная политика государства в отношении католиков и протестантов Среднего Поволжья и Приуралья во второй половине ХІХ - начале ХХ века: автореф. дисс.. д-ра ист. наук: 07.00.02. Ижевск, 2015. 49 с.

8. Нам И.В. Национальные меньшинства Сибири и Дальнего Востока в условиях революции и гражданской войны (19171922 гг.): автореф. дисс.... д-ра ист. наук: 07.00.02. Томск, 2008. 51 с.

9. Недзелюк Т.Г. Конфессиональное сообщество католиков Сибири: влияние мировоззрения на повседневную жизнь (18301917 рр.): автореф. дисс.... д-ра ист. наук: 07.00.02. Новосибирск, 2015. 36 с.

10. Потапова Н.В. Евангельское христианство и баптизм в России в 1917-1922 гг. (на материалах Дальнего Востока): автореф. дисс д-ра ист. наук: 07.00.02. Южно-Сахалинск, 2015. 50 с.

11. Смирнова Т.Б. Немецкое население Западной Сибири в конце ХІХ - начале ХХІ века: формирование и развитие диаспорной группы: автореф. дисс.... д-ра ист. наук: 07.00.07. Омск, 2009. 49 с.

12. Лиценбергер О.А. Евангелическо-лютеранская церковь и Советское государство (1917-1938): автореф. дисс.... канд. ист. наук: 07.00.02. Саратов, 1997. 18 с.

13. Лиценбергер О.А. Римско-католическая и Евангелическо-лютеранская церкви в России: сравнительный анализ взаимоотношений с государством и обществом (XVIII - начало XX вв.): автореф. дисс.. д-ра ист. наук: 07.00.02. Саратов, 2005. 36 с.

14. Евсеев Н.О. Меннониты в Саратовском Заволжье (1854-1941 гг.): автореф. Дисс канд. ист. наук: 07.00.02. Саратов, 2016. 25 с.

15. Егоров М.В. Поволжские немцы в стремлении к сохранению национальной идентичности, традиционных устоев жизни: автореф. дисс канд. ист. наук: 07.00.02. Саратов, 2006. 29 с.

16. Яковлева Ж.В. Антирелигиозная кампания в Саратовском Поволжье (конец 1920-х - начало 1940-х гг.): дисс.... кандидата ист. наук: 07.00.02. Саратов, 2017. 266 с.

17. Бетхер А.Р. Традиционное хозяйство немцев Западной Сибири в конце ХІХ - первой трети ХХ вв.: автореф. дисс.... канд. ист. наук: 07.00.07. Омск, 2003. 25 с.

18. Подопригора Ю.И. Этнический и конфессиональный состав немцев Павлодарского Прииртышья в ХХ - начале ХХІ века: автореф. дисс канд. ист. наук: 07.00.07. Томск, 2009. 19 с.

19. Савранина Т.В. Этнический и конфессиональный состав немцев Западно-Сибирской равнины (конец ХІХ - ХХ вв.): автореф. дисс канд. ист. наук: 07.00.07. Новосибирск, 1997. 17 с.

20. Черказьянова И.В. Немецкая колониальная школа в Сибири (конец ХІХ в. 1938 г.): автореф. дисс.. канд. ист. наук: 07.00.02. Омск, 1998. 26 с.

21. Орлов В.М. Релігійна політика Російської імперії щодо неправославних християнських об'єднань і їх діяльність в Україні ХІХ - початку ХХ ст.: українська радянська історіографія 1950-х - першої половини 1980-х рр. Сіверщина в історії України: зб. наук. праць. Київ; Глухів: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2018. Вип. 11. С. 264-266.

22. Черказьянова И.В. Школьное образование российских немцев: проблема взаимодействия государства, церкви и общества: автореф. дисс.... д-ра ист. наук: 07.00.02. Санкт-Петербург, 2008. 41 с.

23. Белов Ю.С. Правительственная политика по отношению к неправославным вероисповеданиям России в 1905-1917 гг.: дисс.... кандидата ист. наук: 07.00.02. Санкт-Петербург, 1999. 494 с.

24. Вибе И.Н. Вероисповедная политика самодержавства в Западном крае (1830-1855): автореф. дисс.. канд. ист. наук: 07.00.02. Санкт-Петербург, 2009. 26 с.

25. Дорская А.А. Вопрос о свободе совести в российском законотворчестве 1905-1917 гг.: автореф. дисс.. канд. ист. наук: 07.00.02. Санкт-Петербург, 1997. 16 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.