Реставрація будинку митрополита архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври у 1950-60-х роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реставрація будинку митрополита архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври у 1950-60-х роках

О.Д. Романченко

Анотація

Стаття присвячена висвітленню історії науково-реставраційних робіт, виконаних у другій половині 1950-х - на початку 1960-х рр. на пам'ятці архітектури - Будинку митрополита архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври під керівництвом Є. Пламеницької.

Ключові слова: Будинок митрополита (Митрополичий будинок), реставрація, Києво-Печерська лавра, пам'ятка архітектури, Є. Пламеницька.

Annotation

реставраційний пам'ятка архітектура лавра

Romanchenko O.D. Restoration of the Metropolitan's House architectural ensemble of the Kyiv-Pechersk Lavra in the 1950s and 1960s

The architectural ensemble of the Kyiv-Pechersk Lavra, which is has an outstanding cultural value of world importance, was devastated during the Second World War. After the War, large-scale restoration and restoration works were launched in the Lavra, which contributed to the establishment of a Ukrainian restoration school, the development of a restoration methodology, and the formation of talented restoration architects. In particular, in the late 1950s - early 1960s, restoration works under the direction of Yevhenia Plamenytska were performed on the iconic monument of the Kyiv-Pechersk Lavra - the Metropolitan's House. This monument suffered significant damage during the Second World War. In general, the Metropolitan's House required not only the restoration of the lost structures, but also the strengthening of the existing ones. The work on the monument was carried out in accordance with the current legislation on conservation and scientific and methodological documents. Along with detailed measurements and full-scale studies of the monument, archival materials and historical sources were studied.

In the process of scientific research Ye. Plamenytska revealed important stages of creation and transformation of the object, in particular, refuted established ideas about its original nucleus, and also revealed a number of important details of the original architectural and decorative decoration of the facades. It is also revealed that in 1752-1761, as a result of the transformations, the Metropolitan's House was transformed from an archaic three-chamber building into a palace-type building. However, during the XIX - early XX centuries numerous additions were made to the Metropolitan's House which led to the almost complete loss of the features of the Baroque palace.

The project of restoration of the Metropolitan's House was designed to adapt it to the Museum of Ukrainian Art. The restoration concept intended to free the monument from architectural layers that have no artistic value and to restore the monument to its original appearance. The implementation of the project decisions was influenced by ideological motives related to the strengthening of the anti-religious campaign by the Soviet authorities. Restoration work was carried out during 1959-1963. Some project decisions that failed in those years remain relevant today.

Project of restoration of Metropolitan's House is a stage work of Ye. Plamenytska. Realization of this project provided stylistic integrity of architectural ensemble of Kyiv-Pechersk Lavra to a certain extent, that became a important factor in behalf of decision-making about entering of this ensemble in the UNESCO World Heritage List.

Key words: House of Metropolitan (Metropolitan's House), restoration, Kyiv-Pechersk Lavra, architectural monument, Ye. Plamenytska.

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври, який становить видатну культурну цінність світового значення, зазнав значних руйнувань під час Другої світової війни. Найбільш значні пошкодження були завдані будівлям і спорудам Верхньої лаври.

Практично відразу після закінчення війни на території Лаври розгортаються масштабні реставраційно-відновлювальні роботи. Ці роботи значною мірою сприяли становленню школи української реставрації, розвитку методології реставраційної справи, формуванню цілої когорти вітчизняних архітекторів-реставраторів.

Метою даної статті є висвітлення невідомих сторінок історії науково-реставраційних робіт, пов'язаних з ім'ям українського архітектора-реставратора Є. Пламеницької, які були виконані наприкінці 1950-х - на початку 1960х років на одній із знакових пам'яток архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври - Будинку митрополита на території Верхньої лаври.

Євгенія Михайлівна Пламеницька (1927-1994) - одна із зачинателів української реставраційної школи, творчий шлях якої розпочався на об'єктах Лаврського ансамблю. Практично відразу після закінчення Київського державного художнього інституту - з 1953 року вона розпочинає роботу в Республіканських спеціальних науково-реставраційних виробничих майстернях (РСНРВМ). Митрополичий будинок став одним із перших значних творів в її творчій біографії [1].

Указана будівля, яка має винятково складну «будівельну біографію» [2], була резиденцією архімандритів - настоятелів Києво-Печерської лаври, митрополитів Київських і Галицьких [3] (з 1786 р. Лавра була підпорядкована Київському митрополиту, котрий вважався її священноархімандритом). Будівля має статус пам'ятки архітектури національного значення, а також є важливим компонентом, що формує комплекс Соборної площі Верхньої лаври [4] (Рис. 1).

Рис. 1. Будинок митрополита. Сучасний стан. Загальний вигляд з боку головного фасаду. Фото О. Романченка

Стан пам'ятки перед початком виконання реставраційних робіт.

Пам'ятка зазнала значних пошкоджень у роки Другої світової війни, зокрема, внаслідок потужного вибуху в Успенському соборі 3-го листопада 1941 року. Під час окупації Києва 1942-1943 рр. значних руйнувань будівлі завдала також німецька контора з розбирання споруд та вилучення металевих і будівельних матеріалів на території Лаври (понад 47% втрат від загального об'єму) [3].

Руйнування і втрати були зафіксовані в акті огляду технічного стану пам'ятки, складеному в січні 1958 року перед початком реставраційних робіт. Акт склали представники РСНРВМ архітектори В. Петичинський, Є. Пла- меницька та інженер П. Мезь. Варто зазначити, що від Держзаповідника «Києво-Печерська лавра» в акті вказаний тогочасний інспектор з охорони пам'яток архітектури С. Кілессо - знаний український історик архітектури і мистецтвознавець [5, с. 1-5].

У результаті огляду було встановлено, що загальний стан пам'ятки незадовільний. Повністю відсутні покрівля, перекриття другого і частково першого поверхів, підлоги, заповнення віконних і дверних прорізів, внутрішнє оздоблення. Стіни мали сліди численних перероблень (розбирання, пробивки, домурування). Вінцеві карнизи, верхні частини стін зруйновані. Наличники вікон, горизонтальні тяги в незадовільному стані. Цегляні склепіння в частині приміщень першого поверху втрачені (однак, їхні сліди простежувалися на стінах). Склепіння, що збереглися, перебували переважно в незадовільному стані. Форма всіх віконних прорізів змінена, більшість дверних прорізів пробиті наново, а старі замуровано. Штукатурка зовні і всередині потребувала повного відновлення. На північному фасаді весь цоколь закритий шаром ґрунту. Від двоярусної тераси на південному фасаді залишилося лише шість пошкоджених цегляних стовпів і кілька прогнилих дерев'яних балок. У цілому, згідно з висновком фахівців, Митрополичий будинок потребував не лише відтворення втрачених конструкцій, але й укріплення існуючих [5, с. 1-5].

Рис. 2. Поздовжній розріз Будинку митрополита. Обмірне креслення. 1959 р.

Наукові дослідження пам'ятки.

Роботи на пам'ятці здійснювалися у відповідності до чинного на той час пам'яткоохоронного законодавства та науково-методичних документів, зокрема «Інструкції про порядок обліку, реєстрації, утримання, реставрації пам'ятників архітектури, що перебувають під державною охороною» (1949 р.) [6, с. 67].

Детальний обмір і натурні дослідження пам'ятки виконали в 1958-1959 рр. архітектори В. Петичинський, Є. Пламеницька, Є. Гусєва, А. Кулагін, конструктор В. Захарченко, технік В. Шляховий. На стадії попередніх робіт архітектурно-археологічними обмірами були зафіксовані плани, фасади, розрізи і деталі будівлі (Рис. 2). Під час натурних досліджень виконано 145 зондажів по першому поверху і 27 по другому, здійснено фотофіксацію всіх етапів робіт [7, с. 3].

Паралельно науковий співробітник А. Аль вивчав архівні матеріали і історико-літературні джерела [7, с. 3], якими було підтверджено дані, отримані в результаті натурних досліджень. Найдавніший виявлений документ щодо історії спорудження Будинку митрополита датований 1795 роком [7, с. 5].

Під час передпроєктних натурних наукових досліджень Є. Пламеницька з'ясувала важливі етапи створення та трансформації об'єкта. Зокрема, спростовано усталені уявлення щодо первісного ядра будівлі [8, с. 55; 9, с. 96]. Встановлено, що її давнє ядро складає одноповерхова трикамерна кам'яниця розміром у плані 32 х14 м, зведена у 1727 р. [7, с. 30] за часів архімандрита Києво-Печерської лаври Іоаникія Сенютовича [10] на місці знищених пожежею 1718 р. дерев'яних архімандричих покоїв [3].

Натурними дослідженнями було виявлено ряд важливих деталей архітектурно-декоративного оздоблення фасадів давнього ядра будинку, зокрема: пілястри з декоративними нішами, утопаючі профілі яких первісно були пофарбовані в інтенсивно червоний колір. Такого ж кольору були нижні площини профільованого вінцевого карнизу. Між пілястрами влаштовувались віконні прорізи з прямокутними наличниками і лучковими сандриками. Над кожним сандриком і у верхніх частинах пілястр містились круглі декоративні ніші. Профільований вінцевий карниз і цоколь кріпувались на пілястрах [7, с. 2021]. Всі ці деталі архітектурно-декоративного оздоблення робили фасади будівлі, вирішеної у бароковій стилістиці, дуже пластичними.

Рис. 3. Загальний вигляд Будинку митрополита з південного сходу. Хромолітографія. 1902 р. Фрагмент

З'ясовано, що на південному фасаді вхід був розміщений у центрі середнього приміщення, але дещо зміщений від осі (при цьому пілястри розміщено симетрично - по чотири). На головному північному фасаді вхід містився точно по центру будівлі, однак пілястри розміщувалися несиметрично: справа - п'ять, зліва - чотири [7, с. 34]. Таке рішення, очевидно, зумовлювалося необхідністю парадного вирішення головного фасаду будівлі - вхід до неї мав бути по центру вінцевого фронтону.

Було встановлено, що первісний трикамерний одноповерховий будівельний об'єм уже через чотири роки стає двоповерховим з північним тамбуром. Також з'ясовано, що у 1752-1761 рр. (у період керування Лаврою архімандрита Луки (Білоусовича) [10] відбулася важлива трансформація будівлі - паралельно до вже існуючого двоповерхового об'єму на відстані близько двох метрів із південного боку приєднався ще один П-подібний у плані двоповерховий корпус. Перепад відміток цоколів північного і південного корпусів складав близько 20 см [7, с. 18]. У 1823 р. обидва ці корпуси об'єднали спільним дахом [7, с. 32].

З метою збереження конструкційної міцності прилеглої давнішої трикамерної споруди, а також зважаючи на складний характер рельєфу, двоповерховий корпус добудований до неї з двометровим відступом. Підвищенню стійкості прибудованого корпусу, розташованого у зсувонебезпечній зоні, сприяли влаштовані під ним підвальні приміщення.

Вбачається необхідним наголосити, що в результаті цієї добудови Будинок митрополита перетворився із дещо архаїчної трикамерної кам'яниці у модерну монументальну будівлю палацового типу із парадним чоловим фасадом та тильним фасадом із широкою терасою, фланкованою гранчастими ризалітами, зорієнтованими в бік Митрополичого саду [11, с. 231]. Гранчасті ризаліти південного фасаду лаврського Будинку митрополита, власне, є алюзією на подібні фасадні елементи Митрополичого будинку Києво-Софійського монастиря.

Протягом XIX - початку XX ст. Митрополичий будинок з усіх боків обріс численними архітектурними нашаруваннями в стилістиці історизму та еклектики, майже повністю втративши риси барокового палацу (Рис. 3).

Рис. 4. Реконструкція Будинку митрополита на перший будівельний період. Автор Є. Пламеницька. 1963 р.

Особливо значною за об'ємом була домова Серапіонівська (після перебудови - Михайлівська) церква, прибудована у 1809 р. до південно-західного кута Митрополичого будинку [7, с. 6]. Кардинальні перебудови цієї церкви, виконані у другій половині ХІХ ст., значно змінили первісну композицію пам'ятки. Остаточно давня частина будівлі повністю зникла за пізнішими нашаруваннями у 19041905 рр., коли її східну частину розібрали і натомість прибудували великий двосвітний об'єм Благовіщенської церкви, а невдовзі за одноповерховою прибудовою зникла частина первісного північного фасаду [7, с. 7].

Етапність зведення та перебудов цієї визначної історичної будівлі, які були встановлені під час досліджень, викладено в статті Є. Пламеницької «Атрибуція споруди, зображеної на гравюрі 1758 р.» [12]. Авторка проілюструвала статтю власною графічною реконструкцією первісного вигляду Митрополичого будинку станом на 1727 рік (Рис. 4).

Рис. 5. Західний фасад Будинку митрополита. Сучасний стан. Фото О. Романченка

Аналізуючи об'ємно-просторове вирішення первісного ядра Митрополичого будинку та порівнюючи його з спорудами лаврської друкарні і книгарні, Є. Пламеницька висловила думку щодо існування на початку XVIII ст. на території Лаври «архітектурної школи, котра й розробляла певний тип споруд» [12, с. 145]. У даному випадку, очевидно, мова може йти про існування не школи, а будівельної артілі. Силами цієї артілі після катастрофічної пожежі 1718 року на території Верхньої лаври у стислі терміни було зведено декілька трикамерних кам'яниць для забезпечення першочергових потреб функціонування монастиря. Зведені кам'яниці являли собою «модульні» споруди, близькі до народного житлового будівництва типу «хата на дві половини». Наразі ці кам'яниці можна простежити, зокрема, у будівельних об'ємах корпусів № 7, 12, 20 Верхньої лаври. Разом з тим, слушним видається твердження Є. Пламеницької щодо участі у спорудженні Митрополичого будинку Степана Ковніра [12, с. 145]. Цей «кам'яного будівництва майстер» на початку XVIII ст. брав активну участь у відбудовчих роботах у Лаврі [13, с. 105].

Розроблення проєкту реставрації.

Проєкт реставрації Будинку митрополита розроблявся згідно з плановим завданням, виданим дирекцією Київського державного заповідника-музею «Києво-Печерська лавра» з метою його пристосування для розміщення музею українського мистецтва [14, с. 1-2]. Пристосування пам'ятки для музейної функції дозволяло максимально повно розкрити її історико-культурну цінність. При цьому передбачалося розташування на першому поверсі адміністративних кімнат, на другому - виставкових приміщень. Однією з основних умов такого характеру пристосування пам'ятки було виключення зустрічних потоків екскурсантів. Планове завдання передбачало здійснення авторського нагляду за виконанням реставраційних робіт, а після їх завершення складання наукового звіту. Окремо відзначалося, що в процесі реставрації можливі додаткові дослідження з обов'язковою їх фотофіксацією [14, с. 1-2].

Концепцією реставрації передбачалося «чим більше звільнити пам'ятку від пізніших архітектурних нашарувань, які не являють собою ніякої художньої цінності і повернути пам'ятці її первісний вигляд, тим самим доповнити ще одним архітектурним витвором XVIII ст. чудовий ансамбль Києво-Печерської лаври» [15, с. 2].

Завдання проєкту реставрації Митрополичого будинку полягало у його відновленні станом на 1823 р., тобто реставрації двох барокових корпусів під спільним дахом, із частковим збереженням одноповерхової південно-західної прибудови колишньої домової церкви. Усі інші прибудови, а саме: двоповерховий балкон на кам'яних стовпах з боку південного фасаду, двоповерхова прибудова на західному фасаді і одноповерхова прибудова на північному розбиралися. Фасади передбачалося відновити в первісному вигляді з реставрацією та відтворенням барокових архітектурно-декоративних деталей і елементів, знищених під час перебудов, сліди яких, однак, чітко читалися на площинах фасадів [7, с. 8].

Під час розроблення проєктних рішень певні складності виникли з реставрацією західного фасаду. Після знесення пізнішої двоповерхової прибудови на цьому фасаді оголилася вертикальна щілина-коридор шириною близько двох метрів, який розділяв паралельно розташовані північний і південний корпуси. Проєктом пропонувалося два варіанти вирішення західного фасаду. Перший варіант передбачав маскування щілини цегляною стінкою із віконним прорізом урівень із загальним фасадом. Другий варіант, який був прийнятий за основу, привертав до себе увагу креативністю рішення: відверто розкрита щілина між корпусами заповнювалася прозорою стінкою із армованих склоблоків, чим підкреслювалася різночасність північного і південного корпусів (Рис. 5). При цьому, профілі цоколів, вінцевих і міжповерхових карнизів обох корпусів огинали зовнішні кути і заходили в цю щілину між корпусами [7, c. 8-9].

На тильному південному фасаді замість двоповерхової галереї, що перебувала в аварійному стані і підлягала демонтажу, передбачалося відновити первісну дерев'яну веранду, вихід на яку мав здійснюватися через західний проріз східного ризаліту [7, c. 9] (Рис. 6).

Рис. 6. Правий ризаліт південного фасаду Будинку митрополита з боку Митрополичого саду. Фото кінця 1950-х рр.

Планування інтер'єрів Митрополичого будинку відновлювалося на період 1727-1809 рр. за виключенням північно-східних кімнат першого і другого поверхів, демонтованих під час зведення Благовіщенської церкви в 1905 році [7, c. 9].

Таким чином, авторка проєкту реставрації пам'ятки Є. Пламеницька, діючи в межах тогочасної пам'яткоохоронної парадигми, успішно реалізувала поставлені завдання щодо реставрації та пристосування пам'ятки. Запропоновані рішення відображали тогочасний рівень розвитку пам'яткознавства і вважалися прийнятними, оскільки постулати Міжнародної хартії про збереження та реставрацію пам'яток і визначних місць (Венеційська хартія) щодо «збереження нашарування різних епох, привнесених у створенні пам'ятки» [16, c. 78], а також про те, що «збереження єдності стилю не є метою процесу реставрації» [16, c. 78] ще не були офіційно сформульовані (Венеційська хартія прийнята ІКОМОС у 1965 році).

Рис. 7. Проведення реставраційно-відновлювальних робіт на Будинку митрополита. Загальний вигляд з півдня. Фото початку 1960-х рр.

Разом з тим, на ухвалення проєктних рішень певний вплив мали ідеологічні мотиви. Зокрема, знесення другого поверху західної прибудови, в якій містилася домова церква, відповідало тогочасним партійним та урядовим рішенням про посилення антирелігійної кампанії. У руслі цих рішень засуджувалась участь державних органів у реставрації культових споруд, що не мають визначної наукової, історичної та художньої цінності або втратили її внаслідок руйнування і перебудов [17, c. 21].

Реставраційні роботи на пам'ятці.

Перед початком реставраційних робіт по всіх фасадах було проведено очищення стін від пошкодженого штукатурного шару, заін'єктовано тріщини, заповнено цеглою вибоїни. Верхні вивітрені ряди кладки стін і вінцевих карнизів підлягали розбиранню і перекладанню. Склепіння мали ремонтуватися тільки із застосуванням цегли, але не дірчастої. Цегла, отримана від розбирання як внутрішніх, так і зовнішніх стін, підлягала повторному використанню. Фасади передбачалося не штукатурити, а затирати вапняним розчином товщиною не більш 0,5 см і не під «правило», а брезентовою рукавицею та білити вапном [15, c. 5] (Рис. 7).

Втрачені конструкції вальмового даху із слуховими вікнами відбудовувались дерев'яними, покрівля виконувалась з металу. Під час виконання покрівельних робіт було виявлено сліди первісного прилягання конструкцій даху митрополичого будинку до торця західної стіни сусідньої Благовіщенської церкви і замість проєктного рішення, згідно з яким гребінь даху підходив до стіни, реалізовано інше - він підійшов до неї вальмом з ухилом [7, с. 12].

Стіни і склепіння в інтер'єрах передбачалося густо затирати вапняним розчином і білити. Підлоги першого і другого поверхів відтворювалися дощатими. Стелі другого поверху відтворювалися пласкими дерев'яними з різьбленими балками. Усі столярні роботи виконувались із дуба, за виключенням внутрішніх рам вікон. Відомо, що інтер'єри будівлі первісно були пишно декоровані настінними розписами [7, c. 56], однак документальних свідчень про їх виявлення під час натурних досліджень кінця 1950-х - початку 1960-х років віднайти не вдалося.

Рис. 8. Виконання реставраційних робіт об'єму двоповерхового тамбура з боку головного фасаду Будинку митрополита. Фото початку 1960-х рр.

Незадовго до завершення виконання реставраційних робіт замовник - Музей українського мистецтва - побажав змінити рішення щодо входу в музей (згідно з проектом вхід передбачався із східної сторони тамбура, на його первісному місці). Йдучи назустріч побажанню замовника, авторка проекту перенесла головний вхід на північний фасад тамбура на місце віконного прорізу (при цьому зберігалася верхня частина наличника цього віконного прорізу і трикутний сандрик над ним) (Рис. 8). По другому поверху після додаткових досліджень було віднайдено первісне профілювання наличників віконних прорізів [7, c. 16].

Реставраційні роботи на пам'ятці проводились протягом 1959-1963 рр. під керівництвом виконробів Тузмана, Варламенка, Ковальова, Малиновського [7, c. 4] (на жаль, імена цих осіб в архівних документах відшукати не вдалось). У травні 1963 року об'єкт був прийнятий в експлуатацію державною комісією з оцінкою «відмінно» [7, c. 4].

Під час проведення реставраційно-ремонтних робіт Є. Пламеницька зафіксувала такі відступлення від проекту:

засклення прорізу на західному фасаді між північним і південним корпусами виконано не склоблоками, а простим склом (Рис. 9);

на південному фасаді не відтворено втрачену дерев'яну терасу, тому проектовані два виходи на неї не зроблені;

на північному фасаді одноповерхового західного об'єму не виконані профільовані наличники віконних і дверних прорізів, оскільки їхні сліди не знайдені;

Рис. 9. Засклення прорізу на західному фасаді між північним і південним корпусами Будинку митрополита. Сучасний стан. Фото О. Романченка

на північному фасаді основного об'єму не розібрали одноповерхову прибудову, а також на місці первісного лівого вікна тамбура зроблено дверний проріз; у зв'язку із цим запроєктований вхід із східного боку тамбура був закладений;

передбачене проєктом пофарбування декоративних елементів фасадів у первісний червоний колір (кругла ніша пілястри, валик над нею, нижні полочки вінцевого карниза першого поверху і наличників віконних прорізів цього ж поверху) не виконано.

Запропонований автором проєкту альтернативний варіант пофарбування (частина декоративних елементів західного фасаду) також не виконано. Із усіх перелічених відхилень автор проєкту вважала останню і передостанню позиції такими, які найсуттєвіше вплинули на первісний вигляд пам'ятки [7, c. 17-18].

Слід відзначити, що окремі нереалізовані проєктні рішення залишаються актуальними і на даний час. Зокрема, це стосується відтворення втраченої дерев'яної веранди, яка дозволила б надати завершеності садовому фасаду Будинку митрополита. Також видається доречним виконати хоча б фрагментарне відтворення поліхромії декоративних елементів фасаду будинку. Під час виконання чергових ремонтних робіт на пам'ятці варто було б повернутися до авторського рішення щодо засклення щілини на західному фасаді між північним і південним корпусами склоблоками.

Дослідження пам'ятки в процесі реставраційно-ремонтних робіт.

Під час виконання реставраційних робіт на пам'ятці з'явилась можливість зробити глибинні зондажі для уточнення часу появи двоповерхового тамбура на північному фасаді. Зондаж показав, що міжповерховий карниз у місці прилягання тамбура до північної стіни проходить по північній стіні. Також по другому поверху між північною стіною корпусу і тамбуром виявлена перев'язка, а по першому її не було [7, с. 28]. Таким чином, у результаті натурних досліджень доведено, що первісно одноповерховий об'єм не мав тамбура.

У процесі реставрації було запропоновано відтворити на другому поверсі тамбура головного (північного) фасаду великий віконний проріз замість існуючих двох менших (підстава: обмірне креслення архітектора А. Меленського, який зафіксував північний фасад у першій третині ХІХ ст.) [8, с. 55]. На бокових фасадах тамбура, на цьому ж поверсі вирішено залишити існуючі вікна, оскільки не виявлено достатніх підстав для їх зміни [7, с. 29].

У зв'язку з прокладенням теплотраси під час реставраційних робіт з'явилася можливість з'ясувати наявність підвалу під північним корпусом. У ході робіт було виявлено відгалуження підземного ходу довжиною 6 метрів, що закінчувалося цегляною закладкою. Подальші дослідження підвалів під Митрополичим будинком не проводились. Отримані дані дозволили автору проєкту висловити припущення, що під північним корпусом Будинку митрополита можлива наявність підвалу, пов'язаного із загальною системою підземних ходів Верхньої лаври [7, с. 26-28].

Висновки

Проєкт реставрації Митрополичого будинку та роботи, виконані на його підставі наприкінці 1950-х - на початку 1960-х років, ілюструють важливий етап післявоєнної відбудови Лаврського ансамблю, а також тогочасний рівень розвитку реставрації пам'яток архітектури як наукової дисципліни. Проєктні рішення щодо максимального розкриття первісного об'єму пам'ятки, суб'єктивні оціночні судження щодо художнього рівня пізніших нашарувань, знесення пізніших прибудов (зведених за участю відомих архітекторів, зокрема, П. Спарро, І. Владимирова, Л. Станзані та ін.) [3] на сьогодні вбачаються недостатньо переконливими, однак на той час вони вважалися прийнятними. До того ж, у 1950-х - 1960-х роках на державному рівні посилювалась ідеологічна боротьба з релігією, що також певним чином вплинуло на проєктні рішення. Разом із тим, слід відзначити високий рівень проведених натурних наукових досліджень пам'ятки (архітектурно-археологічні обміри, численні зондажі та шурфи; дослідження архівних документів, фотофіксація результатів досліджень), які дозволили встановити будівельну історію цієї пам'ятки.

Загалом, проєкт реставрації Будинку митрополита - цінної пам'ятки цивільної української мурованої архітектури початку XVIII ст. - є етапним твором визначного українського архітектора-реставратора Є. Пламеницької, реалізація якого певною мірою забезпечила цілісність архітектурного комплексу Соборної площі Верхньої лаври у стилістиці українського бароко, що стало вагомим фактором ухвалення рішення про внесення ансамблю Києво-Печерської лаври до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Визначна універсальна цінність цього об'єкта всесвітньої спадщини багато в чому є результатом проведених на його будівлях-пам'ятках комплексних реставраційних робіт у 1950-60-х роках.

Джерела

1. Логвин Н. Євгенія Пламеницька. URL: https://forum.zamki-kreposti.com.ua/topic/554-Євгенія-Пламеницька/.

2. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. Дом митрополита (корпус № 2). URL: http://www.alyoshin.ru/Files/publika/pamyatniki_uaVpamyatniki_ua1_078.html.

3. Будинок митрополита 1727-1867, в якому проживали відомі церковні та державні діячі. Звід пам'яток історії та культури. URL: http://pamyatky.kiev.ua/streets/lavra/ verhnya-teritoriya-lavri-1120-st/budinok-mitropolita-1727-1867-v-yakomu-prozhivali-vidomi-tserkovni-ta-derzhavni-diyachi-mistilis-upravlinnya-lavrskogo-muzeyu-kultiv-ta-pobutu-i-vseukrayinskogo-muzeynogo-mistechka-viddil-stankovogo.

4. Паспорт об'єкта культурної спадщини «Будинок митрополита». Документ НКПІКЗ.

5. Проект реставрации памятника архитектуры нач. XVIII в. бывшего митрополичьего дома (корпус № 2) Киево-Печерской Лавры. Республиканские специальные научно-реставрационные производственные мастерские Госстроя УССР. Научно-исследовательский и проектный сектор. Автор проекта реставрации Е.М. Пламеницкая. Київ, 1960. Архів інституту УкрНДІпроектреставрація.

6. Орленко М. Проблеми та методи реставрації пам'яток архітектури України (ХІ - поч. ХХ ст.) Дисертація. КНУБА, МОН України. Київ, 2018. URL: http://www.knuba.edu.ua/ukr/wp-content/ uploads/2016/10/dis_Orlenka.pdf.

7. Отчет о реставрационных работах на памятнике архитектуры XVIII в. - бывшем Митрополичьем доме (корпус № 2) в Киево-Печерском государственном историко-культурном заповеднике. Государственный комитет по делам строительства Украинской ССР. Научно-исследовательский и проектный сектор Республиканских специальных научно-реставрационных производственных мастерских. Автор проекта реставрации архитектор Пламеницкая Е.М. Київ, 1965. Архів інституту УкрНДІпроектреставрація.

8. Сіткарьова О. Архітектура Києво-Печерської лаври кінця XVIII - ХХ століття. Київ: Головкиївархітектура, НДІТІ- АМ., 2001. 335 с.

9. Дятлов В. Киево-Печерская Лавра. Київ: Типографія Києво-Печерської Лаври, 2008. 446 с.

10. Киево-Печерская Лавра. Настоятели и наместники. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Киево-Печерская_лавра#Настоятели_и_наместники.

11. Романченко О. Формування розпланувальної структури Митрополичого саду Києво-Печерської лаври. Церква наука суспільство: питання взаємодії. Матеріали XV Міжнародної наукової конференції. Київ : 2017. 314 с.

12. Пламеницька Є. Атрибуція споруди, зображеної на гравюрі 1758 р. Українське мистецтвознавство. Республіканський міжвідомчий збірник. Випуск 3. Київ: Наукова думка, 1969. С. 137-145.

13. Сіткарьова О. Формування архітектурного ансамблю Києво-Печерської Лаври XVII-XX ст. Частина III, Том 3. Київ: «Хімджест», 2009. URL: http://www.mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-images/pdfs/Sitkaryova_Formuvannya-part3-t3.pdf.

14. Плановое задание на составление проекта ремонтно-реставрационных работ по памятнику архитектуры XVIII в. - ХІХ в. бывший дом митрополита (корпус № 2) Государственного заповедника-музея «Киево-Печерская Лавра». Министерство строительства уСсР. Инспекция по охране памятников архитектуры. Київ, 1958. Архів інституту УкрНДІпроектреставрація. С. 1-2.

15. Пояснительная записка к проекту реставрации памятника архитектуры XVIII в. - бывшего Митрополичьего дома (корпус № 2) в Госзаповеднике «Киево-Печерская Лавра». Республиканские специальные научно-реставрационные производственные мастерские Госстроя УССР. Научно-исследовательский и проектный сектор. Автор проекта реставрации Е.М. Пламеницкая. Київ, 1960. Архів інституту УкрНДІпроектреставрація.

16. Міжнародна хартія про збереження та реставрацію пам'яток і визначних місць (Венеціанська хартія). Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини. Київ: Фенікс, 2008. С. 77-79.

17. Романченко О. Проблеми і тенденції реставраційної практики середини ХХ - поч. ХХІ ст. (на прикладі церкви Феодосія Печерського в Києві). Сіверщина в історії України. Вип. 11. Глухів-Київ: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2018. С. 19-26.

References

1. Lohvyn, N. Yevhenia Plamenytska. Retrieved from https:// forum.zamki-kreposti.com.ua/topic/554-євгенія-пламеницька/ [in Ukrainian].

2. Pamjatniki gradostroitelstva i architektury Ukrainskoj SSR. Illustrirovannyj spravochnik-katalog. Dom mitropolita. (korpus № 2). [Monuments of urban planning and architecture of the Ukrainian SSR. Illustrated directory-саtalog. Metropolitans House. (Building № 2). Retrieved from http://www.alyoshin.ru/Files/publika/pamyatniki_ uaVpamyatniki_ua1_078.html [in Russian].

3. Budynok mytropolyta 1727-1867, v yakomu-prozhivali-vidomi- tserkovni-ta-derzhavni-diyachi. Zvid pamjatok istorii ta kultury. [Metropolitan's House 1727-1867, home to prominent church and government figures. A collection of historical and cultural monuments.]. Retrieved from http://pamyatky.kiev.ua/streets/lavra/ verhnya-teritoriya-lavri-1120-st/budinok-mitropolita-1727-1867-v-yakomu-prozhivali-vidomi-tserkovni-ta-derzhavni-diyachi-mistilis-upravlinnya-lavrskogo-muzeyu-kultiv-ta-pobutu-i-vseukrayinskogo-muzeynogo-mistechka-viddil-stankovogo [in Ukrainian].

4. Pasport pamjatky kulturnoji spadshchyny “Budynok mytropolyta”. Document of National Kyiv-Pechersk historical and cultural reserve (NKPHCR). [in Ukrainian].

5. Archive of Institute UkrNDIprojektrestavracija. (1960). Projekt restavracii pamjatnika architektury nach. XVIII v. byvshego mitropolichjego doma (korpus 2) Kyievo-Pecherskoj Lavry. Respublikanskie specialnye nauchno-restavracionnye proizvodstvennye masterskie Gosstroja USSR. Nauchno-issledovatelskij i projektnyj sector. Avtor projekta restavracii Y.M. Plamenytska. [in Russian].

6. Orlenko, M. (2018). Problemy ta metody restavracii pamjatok architektury Ukrainy (XI - poch. XX st.). [Problems and methods of restoration of monuments of architecture of Ukraine (XI - beginning of XX century)]. (Candidate's thathis). Kyiv. Retrieved from http://www.knuba.edu.ua/ukr/wp-content/uploads/2016/10/dis_Orlenka. pdf [in Ukrainian].

7. Archive of Institute UkrNDIprojektrestavracija. (1965). Otchet o restavracionnych rabotach na pamjatnike architektury XVIII v. - byvshem Mitropolichjem dome (korpus 2) v Kyievo-Pecherskom gosudarstvennom istoriko-kulturnom zapovednike. Gosudarstvennyj komitet po delam stroitelstva Ukrainskoj SSR. Nauchno-issledovatelskij I projektnyj sector Respublikanskich specialnych nauchno-restavracionnych proizvodstvennyh masterskih. Avtor projekta restavracii architektor Plamenycka Y.M. Kyiv. [in Russian].

8. Sitkarova, O. (2001). Arhitektura Kyevo-Pecherskoji Lavry kincja XVIII-XX stolittja. [Architecture of the Kyiv-Pechersk Lavra at the end of XVII -XXcenturies.]. Kyiv: Golovkyivarhitektura, NDITIAM. [in Ukrainian].

9. Djatlov, V. (2008). Kyevo-Pecherskaja Lavra [Kyiv-Pechersk Lavra]. Kyiv: Typografija Kyjevo-Pecherskoji Lavry. [in Russian].

10. Kyevo-Pecherskaja Lavra. Nastojateli i namestniki. [Kyiv-Pechersk Lavra. Priors and governors]. Retrieved from https:// ru.wikipedia.org/wiki/Киево-Печерская_лавра#Настоятели_и_наместники. [in Russian].

11. Romanchenko, O. (2017). Formuvannja rozplanuvalnoji struktury Mytropolychogo sadu Kyevo-Pecherskoji lavry. Cerkva - nauka - suspilstvo: pytannja vzajemodii. [Formation of the planning structure of the Metropolitan Garden of Kyiv-Pechersk Lavra. Church - Science Society: Issues of Interaction.]. Materials of the XV International Scientific Conference, p. 314. Kyiv. [in Ukrainian].

12. Plamenytska, Ye (1969). Atrybucija sporudy, zobrazhenoji na gravjuri 1758 r. [Attribution of a building depicted on an engraving of 1758.]. Ukrajinske mystectvoznavstvo. Respublikanskyj mizhvidomchyj zbirnyk - Ukrainian Art Studies. Republican Interagency Collection. Issue 3, pp. 137-145. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

13. Sitkar'ova, O. (2009). Formuvannia arhitekturnoho ansambliu Kyivo-Pecherskoi Lavry XVII-XX st. [Formation of architectural ensemble of Kyiv-Pechersk Lavra of XVII-XX centuries.]. Part III, volume 3. Kyiv: Himdzhest. Retrieved from http://www.mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-images/pdfs/Sitkaryova_Formuvannya-part3-t3. pdf. [in Ukrainian].

14. Archive of Institute UkrNDIprojektrestavracija. (1958). Planovoje zadanie na sostavlenie projekta remontno-restavracionnyh rabot po pamjanniku arhitektury XVIII v. - XIX v. byvshij dom mitropolita (korpus 2) Gosudarstvennogo zapovednika-muzeja “Kyevo-Pecherskaja Lavra”. Ministerstvo stroitelstva USSR. Inspekcija po ohrane pamjatnikov arhitektury., p. 1-2. [in Russian].

15. Archive of Institute UkrNDIprojektrestavracija. (1960). Pojasnitelnaja zapiska k projektu restavracii pamjatnika arhitektury XVIII v. -byvshego Mitropolichjego doma (korpus 2) v Goszapovednike “Kyevo-Pecherska Lavra”. Respublikanskije specialnyje nauchno-restavracionnyje proizvodstvennyje masterskije Gosstroja USSR. Nauchno-issledovatelskij I projektnyj sector. Avtor projekta restavracii Y.M. Plamenycka. Kyiv. [in Russian].

16. Mizhnarodna hartija pro zberezhennia ta restavraciju pamjatok I vyznachnyh misc (Venecianska hartija). Mizhnarodni zasady ohorony neruhomoji kulturnoji spadshchyny. (2008). [International Charter for the Preservation and Restoration of Monuments and Landmarks (Venice Charter). International principles for the protection of immovable cultural heritage.], p. 77-79. Kyiv: Fenix. [in Ukrainian].

17. Romanchenko, O. (2018). Problemy I tendencii restavracijnoji praktyky seredyny XX - pochatku XXI st. (na prykladi cerkvy Feodosija Pecherskoho v Kyjevi). [Problems and tendencies of restoration practice in the middle of the XX - beginning XXI century (on the example of Theodosius Pechersky Church in Kyiv). Sivershchyna v istorii Ukrainy, issue 11, p. 19-26. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru