Документи архіву Синоду Сербської православної церкви про місіонерську роботу єпископа Досифея (Васича) на Підкарпатській Русі

Документи архіву Синоду Сербської православної церкви про місіонерську роботу єпископа Досифея (Васича) на Підкарпатській Русі

Ю.В. Данилець - Ужгородський національний університет Україна, м. Ужгород

Авторське резюме

Вперше в українській та зарубіжній історіографії детально аналізуються документи архіву Синоду Сербської православної церкви (далі - СПЦ) про місіонерську діяльність єпископа Нішського Досифея (Васича) на Підкарпатській Русі на початку 1920-х рр. Єпископу було доручено упорядкувати церковне життя в краї. Цю місію він виконував з перервами від 1921 до 1926 р. У звітах до Священного синоду та листах до патріарха Димітрія (Павловича) архієрей описує складні процеси, які переживав православний рух серед закарпатців. У статті автор детально реконструює обставини початку місіонерської роботи в Чехословаччині, вказує на причини, які гальмували початок місії, називає основних противників православної церкви. Значна увага приділена статистичним відомостям, які наводяться у документах, та ролі окремих діячів у справі становлення єпархії. У єпископських звітах та листах згадуються імена архімандрита Олексія (Кабалюк), ієромонахів Амфілохія (Кемінь), Матфея (Вакаров), протоієреїв Касіяна Богатирця, Іоанна Ілечка, Михайла Мейгеша, церковного активіста Володимира Гомічкова та ін.

Проведене дослідження дозволяє прийти до висновків, що фонди архіву Синоду СПЦ в Белграді містять ряд цінних документів, що відображають місіонерську роботу єпископа Досифея. Проаналізовані джерела свідчать про дипломатичне протистояння сербів та чехів щодо визнання сербської юрисдикції, непослідовність Синоду СПЦ з питання призначення постійно го єпископа на Підкарпаття, внутрішні суперечки в середовищі православного духо венства. Автор зазначає, що єпископу Досифею належить значна роль в утвердженні православної церкви на Закарпатті. Завдяки його роботі було засновано кілька пра вославних монастирів, висвячено перших ієромонахів та священиків, проведено пе ремовини з урядом у Празі щодо офіційного визнання Карпаторуської православної церкви та створення постійної Мукачівсько-Пряшівської єпархії.

Ключевые слова: документи, Досифей, звіти, листи, монастирі, патріарх, приходи, Синод, церква, чернецтво.

дипломатичний архів церква

Авторское резюме

Документы архива синода сербской православной церкви о миссионерской работе епископа досифея (васича) на Подкарпатской Руси

Ю.В. Данилец - Ужгородский национальный университет Украина, г. Ужгород

Впервые в украинской и зарубежной историографии подробно анализируются документы архива Синода СПЦ о миссионерской деятельности епископа Нишского Досифея (Васича) на Подкарпатской Руси в начале 1920-х гг. Епископу было пору чено упорядочить церковную жизнь в крае. Эту миссию он выполнял с перерывами с 1921 по 1926 г. В отчетах к Священному синоду и письмах к патриарху Димитрию (Павловичу) архиерей описывает сложные процессы, которые переживало право славное движение среди закарпатцев. В статье автор подробно реконструирует об стоятельства начала миссионерской работы в Чехословакии, указывает на причины, которые тормозили начало миссии, называет основных противников православной церкви. Значительное внимание уделено статистическим сведениям, приводимым в документах, и роли отдельных деятелей в деле утверждения епархии. В епископских отчетах и письмах упоминаются имена архимандрита Алексия (Кабалюк), иеромо нахов Амфилохия (Кеминь), Матфея (Вакаров), протоиереев Кассиана Богатырца, Иоанна Илечко, Михаила Мейгеша, церковного активиста Владимира Гомичкова и др. Проведенное исследование позволяет прийти к выводу, что фонды архива Си нода СПЦ в Белграде содержат ряд ценных документов, отражающих миссионер скую работу епископа Досифея.

Проанализированные источники свидетельствуют о дипломатическом противостоянии сербов и чехов в контексте признания сербской юрисдикции, непоследовательности Синода СПЦ по решению вопроса о назначении постоянного епископа на Подкарпатье, внутренних спорах в среде православного духовенства. Автор отмечает, что епископу Досифею принадлежит значительная роль в утверждении православной церкви на Закарпатье. Благодаря его работе было основано несколько православных монастырей, рукоположены первые иеро монахи и священники, проведены переговоры с правительством в Праге по офици альному признанию Карпаторусской православной церкви и созданию постоянной Мукачево-Пряшевской епархии.

Ключевые слова: документы, Досифей, монастыри, монашество, отчеты, патри арх, письма, приходы, Синод, церковь.

Abstract

Documents of the Serbian orthodox church synod archive on the missionary activities of bishop DOSIFEY (Vasich) in Subcarpathian Rus

Yu.V. Danylets - Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine

The paper is the first attempt of Ukrainian and foreign historiography to thoroughly analyze the documents of the Serbian Orthodox Church Synod Archive on the mission ary activities of Bishop of Nis Dosifey (Vasich) in Subcarpathian Rus in the early 1920s. Having been comissioned to streamline the church life in the province, the bishop car ried out this mission intermittently from 1921 to 1926. In his reports to the Holy Synod and letters to Patriarch Dimitry (Pavlovich), Bishop Dosifey describes the complex pro cesses of the Orthodox movement among the Subcarpathians. The author thoroughly reconstructs the circumstances under which the bishop began his missionary work in Czechoslovakia, identifying the factors that impeded his mission and naming main opponents of the Orthodox Church. The author pays special attention to the figures and roles of individual actors in the formation of the diocese. The reports mention the names of Archimandrite Alexy (Kabalyuk), Hieromonk Amphilochius (Kemina), Matthew (Vakarov), Archpriest Kassian Bogatyrets, Ioann Ilechko, Mikhail Meygesh, church acti vist Vladimir Gomichkov and others. According to the research, the SOC Synod Archives in Belgrade contain a number of valuable documents reflecting the missionary work of Bishop Dosifey.

The analysed sources indicate a diplomatic confrontation between Serbs and Czechs related to the recognition of Serbian jurisdiction, inconsistency of the SOC Synod in the appointment of a permanent bishop in Subcarpathia, and internal disputes among the Orthodox clergy. The author argues that Bishop Dosifey made a considerable contribution to the establishment of the Orthodox Church in Subcarpathia. He founded several Orthodox monasteries, ordained first hieromonks and priests, and negotiated the official recognition of the Subcarpathian Orthodox Church and forma tion of a permanent Mukachevo- Presov diocese with the government in Prague.

Keywords: documents, Dosifey, monasteries, monasticism, reports, patriarch, letters, parishes, Synod, church.

Введение

Документи архіву Синоду СПЦ в Белграді є мало вивченими до слідниками. Справа в тому, що архів лише кілька років тому почав набувати форми наукового, працівниками проводиться класифікація документів, упорядкування фондів, отримання нового приміщення. Документи зберігаються в двох приміщеннях: в соборі Святого Марка та в приміщенні патріархії.

В рамках пропонованої статті ми не можемо охопити всю дже рельну базу щодо місіонерської діяльності делегата СПЦ єпископа Нішського Досифея (Васича), який виконував функції представника Сербської церкви на Підкарпатській Русі в 1921-1926 рр. Загалом нами опрацьовано більше сотні документів на цю тематику, однак ми обмежимося тільки звітами єпископа Досифея до патріарха, Си ноду та собору щодо місіонерської роботи. Вказана проблематика залишалася поза увагою вчених, як українських, так і зарубіжних. Автор ставить собі за мету, спираючись на нововиявлені джерела, прослідкувати основні етапи місіонерської роботи єпископа Досифея на Підкарпатській Русі на початку 1920-х рр.

У перших числах серпня 1920 р. в с. Іза Хустського округу відбулися збори представників православних общин Закарпаття, які вирішили звернутися до СПЦ та чехословацького уряду з проханням упоряд кувати церковне життя. Отримавши під час аудієнції у президента ЧСР Томаша Гарика Масарика офіційну згоду щодо сербської юрис дикції, лідери православного руху ввійшли в контакт з єпископом Досифеєм. Виконуючи місію Синоду СПЦ в Чехії та Моравії, владика 21 серпня 1920 р. з метою вивчення ситуації прибув на Підкарпатську Русь. Ця поїздка не мала статус офіційної, а була лише приватною ініціативою архієрея. Незважаючи на це, він відвідав близько 10 сіл, де служив літургію в зайнятих від греко-католиків храмах. Під час архієрейського синоду СПЦ, який засідав наприкінці серпня того ж року, Досифею доручили взятися за справи Підкарпаття, а в березні 1921 р. уряд у Празі дав офіційну згоду на його приїзд (Бурега 2013). З боку окремих політиків та католицьких діячів робилися перешко ди щодо початку місії, у зв'язку з цим він прибув до Ужгорода лише 7 серпня 1921 р. (Marek, Lupco 2013: 170)¹.

Загалом нами виявлено і опрацьовано 15 звітів, що хронологічно охоплюють період з 14 квітня 1921 р. по 6 липня 1925 р. Необхідно відмітити, що позначки на звітах вказують на більшу кількість доку ментів такого виду. Наприклад, на звіті від 25 серпня 1921 р. зазна чалося, що він за рахунком є 23. Припускаємо, що відсутні документи знаходяться в неопрацьованій частині архіву, або ж були втрачені в роки Другої світової війни.

Перші два звіти - від 14 квітня та 26 липня 1921 р. - показують складність перемовин з чехословацькими урядовцями щодо початку місіонерської роботи. Зокрема, у звіті від 14 квітня 1921 р. архієрей повідомляв до Сремських Карловець про проведення цілого ряду зустрічей в Празі з політиками різного рангу. Архієрей провів кон структивні розмови з міністром освіти Йозефом Шустом, головою канцелярії президента Пржемислом Шамалом, головою уряду та міністром внутрішніх справ Яном Черним, колишніми міністрами Карелом Крамаржем, Вацлавом Клофачем та Франтішком Станеком. Співрозмовники запевняли архієрея в тому, що немає абсолютних перепон щодо його поїздки на Підкарпатську Русь (АСАС 1: 1-2). У звіті Досифей висловлював припущення, що відстрочення його місії пов'язане з діяльністю губернатора Григорія Жатковича. Єпи скоп описував останнього як людину, що негативно налаштована до православних, «прихильника римо-католицької церкви» і т. д. Окремо у документі згадано приїзд до Праги делегації у складі 45 чол. із Підкарпатської Русі, яка просила пришвидшити приїзд ар хієрея, наголошуючи, що більше сотні парафій в краї залишаються без священиків (АСАС 1: 3). 26 липня 1921 р. Досифей надіслав наступні деталі, котрі свідчать про складність ситуації з церковним питанням в ЧСР. Зокрема, він повідомив про особисту розмову з президентом Т.Г. Масариком. Під час дискусії чехословацький очільник наголосив на тому, що питання релігії належить до компетенції місцевого уря ду на Підкарпатті. Позаяк Г. Жаткович категорично виступав проти місії СПЦ в краї, то поїздку сербського делегата мусили відкладати до відставки губернатора (АСАС 2: 1-2). У цьому випадку позиція президента є не зрозумілою, адже Жаткович подав у відставку ще 17 квітня 1921 р. Серед прихильників у справі поширення православ'я Досифей називав голову Руської народної ради в Пряшеві Антонія Бескида², ієромонаха Олексія (Кабалюка) та адвоката Володимира Гомічкова (АСАС 2: 3-4).

Ситуація дійсно змінилася після 1 серпня 1921 р., коли Г. Жатко- вич виїхав до США (АСАС 3: 1). Після нього повноваження перебрав віце-губернатор Петро Еренфельд. Вже через шість днів Досифей у супроводі протодиякона Кикевіча та протоієрея Касіяна Богатирця приїхав до Ужгороду. О. Кассіан - один із найвидатніших громад сько-політичних та церковних діячів Буковини, клірик Буковинської митрополії (раніше митрополії Буковини і Далмації). Під час Першої світової війни був заарештований та засуджений до смерті, однак пізніше повністю амністований (Чучко, Суляк 2014; Чучко, Суляк 2015; Суляк, Данилец 2016). Прот. К. Богатирець допомагав єпископу Досифею в розробці єпархіального статуту.

Після зустрічі з віце-губернатором делегація поїхала до центру православ'я - с. Іза. У звіті єпископ пише про осіб, які вітали його в населеному пункті. Серед них був вище згадуваний о. Олексій (Каба- люк), ієромонахи Матфей (Вакаров), Амфілохій (Кемінь) і т. д. Владика описував святкову зустріч та величезну кількість вірників із навколи шніх сіл: «Радість народу не можна описати, переді мною ставали на коліна і так просили благословіння» (АСАС 3: 2). 10-13 серпня 1921 р. відбувся архієрейський візит до сіл Нанково, Копашново, Теребля, Чу- мальово, Сокирниця, Данилово, Новобарово, Вільхівці, Буштино, Липча, Горінчово і т. д. У звіті знаходимо відомості про літургію у с. Великі Лучки. Вказаний населений пункт єпископ характеризує як другий центр православної церкви. У Великих Лучках на той час проживало більше 9 000 жителів, котрі мали тимчасовий православний храм та священика о. Іоанна Ілечка. Після богослужіння Досифей приєднав до православ'я греко-католицького священика Михайла Мейгеша та рукоположив у сан ієродиякона монаха Пантелеймона (Кундрю) для Ізького Свято-Миколаївського монастиря (АСАС 3: 4). Пізніше, на свято Преображення Господнього, архієрей освятив храм в с. Іза та звів ієромонаха Олексія в сан ігумена. Під час літургії були також рукоположені в сан ієродияконів монахи Єфрем (Іваняс) та Євфимій (Прокоп). Наприкінці документу владика лише фрагментарно згадує про проведення зборів представників усіх православних парафій Закарпаття, не вказуючи на результати роботи собору (АСАС 3: 5).

Наступний звіт датовано 11 серпня 1922 р., у ньому йдеться про третій візит єпископа на Підкарпаття. Владика прибув до м. Хуст 1 серпня 1922 р., де на залізничному вокзалі на нього чекала делегація з с. Іза. Наступного дня він очолив святкове богослужіння на честь пророка Іллі. Досифей звертав увагу членів Синоду на значну кількість вірників, котрі прибули до храму. їх кількість була настільки значною, що навіть половина присутніх не змогла вміститися в церковному дворику та приміщенні церкви. Порівнюючи розміри церковної

История

території з кафедральним храмом у м. Ніш, єпископ наголошував, що вона є не набагато меншою (АСАС 4: 1). Після святкування в ар хієрея відбулася розмова з духовенством та членами Центрального православного комітету. У своєму звіті владика детально зупиняється на Окружному посланні митрополита Антонія (Храповицького) від 5 червня 1920 р. Єпископ Досифей звинувачував митрополита Антонія у втручанні у справи православної церкви на Закарпатті. Окремо Си нод інформувалося про спроби обрання єпископом ігумена Олексія та ієромонаха Боголіпа (Церковника). Один із них у перспективі повинен був стати вікарієм Антонія на Підкарпатській Русі. Єпископ просив членів Синоду втрутитися в ситуацію, наголосивши, що керівника РПЦЗ було гостинно прийнято на сербську землю, а він веде проти СПЦ негативну роботу (АСАС 4: 2-17).

Важливі статистичні відомості містить звіт від 31 серпня 1922 р. У ньому описано чергову поїздку єпископа на Підкарпаття в період з 24 по 30 серпня 1922 р. (АСАС 5: 1-5). Під час візиту Досифей освятив храм в с. Теребля та відправив літургію в с. Іза на свято Успіння Пре святої Богородиці. Владика знову ж таки відзначав, що на святкуванні були присутні від 12 000 до 20 000 вірників. Щодо участі духовенства, то в документі згадано про 24 духовні особи (12 священиків, 9 ієро монахів та 3 ієродияконів), 10 з яких було рукоположено у період з 1921 р. (АСАС 5: 4). Таким чином, ми спостерігаємо значні зрушення в житті православної церкви під Карпатами.

4 квітня 1923 р. єпископ Досифей повідомив патріарха, що, не зважаючи на обрання постійним членом Синоду СПЦ, йому і на далі доручили продовжувати місіонерську роботу на Підкарпатській Русі. Однак через фінансові проблеми та зайнятість на власній кафедрі він не міг здійснити візит до Чехословаччини, де, за словами владики, почався наступ греко-католиків на права православних. У зв'язку з цим, єпископ просив главу церкви призначити тимчасовим представ ником з правами вікарія Сергія (Корольова), колишнього владику Бельського. Останній проживав у Празі, окормляючи кілька парафій під юрисдикцією митрополита Євлогія (Георгієвського). Із листа зро зуміло, що Досифей і Сергій обговорили це питання та досягли згоди (АСАС 7: 1-3). Проблематика призначення Сергія адміністратором обговорювалася також під час візиту підкарпатської делегації на чолі з ієромонахом Матфеєм (Вакаровим) у березні 1923 р. Чернець від імені місцевого духовенства та вірників підтримував ідею надання російському архієрею права тимчасового управління приходами на Закарпатті, за умови, якщо той перейде до юрисдикції СПЦ (АСАС 6: 1-3). З інших документів відомо, що цей план не був реалізований через низку внутрішніх та зовнішніх проблем.

11 грудня 1923 р. єпископ Досифей просив патріарха дозволи ти відвідати Підкарпатську Русь. Головна мета поїздки полягала в освячені обновленого храму Свято-Миколаївського монастиря, яке планувалося на 19 грудня того ж року (АСАС 8: 1-2). Візит не відбувся з невідомих нам причин. Владика пише 28 грудня 1923 р. чергового листа главі церкви, де обґрунтовує необхідність продовження місії. У документі наголошувалося на можливості задіяти дипломатичні канали в рамках роботи Малої Антанти, нарада якої планувалася на 9 січня 1924 р. в Белграді. Досифей пропонував обговорити під час зустрічі міністрів питання покращення становища православної церкви в ЧСР (АСАС 9: 1-3).

Листування 1924 р. хронологічно обмежене кінцем року, а саме листопадом-груднем. Владика інформував Синод про зростання кіль- кісті парафій на Підкарпатській Русі до 65 громад, створення двох чоловічих монастирів в с. Іза і Теребля та намір заснувати перший жіночу обитель (АСАС 11: 1-2). Його плани були зреалізовані вже наступного року, коли в с. Липча Хустського округу було закладено основи чернечої громади³.

У документі міститься важлива інформація про збори 50 свяще ників та обрання 2 жовтня 1924 р. Духовної консисторії на чолі з архімандритом Олексієм (Кабалюком) (АСАС 10: 1). Вибір названого керівного органу, який заміщав єпископа у його відсутності, сприяв координації православного руху. У одному із звітів до Синоду владика підводить підсумки проробленої ним підготовчої робота. її резуль тати давали можливість створити окрему єпархію та обрати для неї єпископа (АСАС 11: 1-2).

Канонічним суперечкам присвячено лист до патріарха від 31 грудня 1924 р., в якому Досифей наголошує на негайному вирі шенні питання щодо призначення постійного архієрея. У документі описано пожвавлення діяльності архієпископа Савватія (Врабеца) та протопресвітера Мілоша Червінки на Підкарпатській Русі (АСАС 12: 1-3). За словами Досифея, «вони відправили в край секретаря архієпископа Володимира Грузина, котрий поселився в с. Буштино та почав вести агітацію проти СПЦ». У листі описано приїзд до Белграду архімандрита Олексія (Кабалюка), який повідомив про спроби савва- тіївців перетягнути його до протилежного табору. Досифей запевняв патріарха Димітрія, що Кабалюк твердий у вірності до СПЦ, але просив першоієрарха підготувати окреме послання для підтримки підкарпатських православних (АСАС 12: 4). Протягом року єпископ Досифей так і не зміг відвідати Закарпаття.

Останні звіти єпископа Досифея датовані 23 червня та 6 липня 1925 р. Обидва документи стосуються питання необхідності призна- чення на Підкарпатську Русь постійного архієрея. Владика повідом ляє Синод СПЦ, що має на увазі одного єпископа-росіянина, котрий проживає в Сербії (АСАС 13: 2). Хоч Досифей і не називає імені кандидата, однак з інших джерел нам відомо, що мова йшла про Ми трофана (Абрамова). Незважаючи на те, що Синод підтримав даного претендента, чехословацький уряд не погодився на призначення. Із звітів Досифея також довідуємося, що Духовна консисторія та окремі представники духовенства із Закарпаття регулярно направляли де легації та писали листи до Сербії з вимогою приїзду єпископа (АСАС 14:1). їхні прохання залишалися без відповіді аж до 1927 р., коли Синод надіслав на Підкарпатську Русь чергового делегата - єпископа Новосадського Іринея (Чирича) (Данилец 2014). Постійна кафедра ж була утворена тільки в 1931 р. Першим єпископом Мукачівсько-Пря- шівським став доктор Дамаскін (Грданічка) (Данилець 2015).

Отже, у фондах архіву Синоду СПЦ в Белграді зберігаються ряд цінних документів, що відображають місіонерську роботу єпископа Досифея (Васича) на Підкарпатській Русі. Опрацьовані звіти свідчать про дипломатичне протистояння сербів та чехів щодо визнання сербської юрисдикції, непослідовність Синоду СПЦ у питанні при значення постійного єпископа на Підкарпаття, внутрішні суперечки в середовищі православного духовенства і т. д. Безперечно, єпископу Досифею належить значна роль в утвердженні православної церкви на Закарпатті. Він сприяв заснуванню кількох монастирів, висвятив перших ієромонахів та священиків, вів перемовини з урядом у Празі щодо офіційного визнання Карпаторуської православної церкви та створення Мукачівсько-Пряшівської єпархії. Разом з тим, обмежений доступ до архіву Синоду СПЦ утруднює повне опрацювання звітів та листів єпископа Досифея. Перед майбутніми дослідниками стоїть завдання заповнити ці «білі плями» в церковній історії краю.

Примітки

1. Детальніше про діяльність Досифея в 1921 р. див. статтю: Дани лец 2017: 285-300.

2. Названий політик в 1923-1933 рр. був губернатором Підкар патської Русі.

3. Про діяльність монастиря див. монографію: Данилець Ю. Спо відниця імені Христового. Життєвий шлях ігумені Параскеви (в схимі Ніни) (Прокоп) (30.04.1896-4.04.1967), настоятельки Липчанського та Мукачівського православних монастирів. Ужгород: ПП Мульти Арт, 2014. 294 с.

Література

1. АСАС 1 - Архив Светог архи]'ере|ског синода (далі - АСАС). Мукачево-Пря- шев. Досифей (Васич), єпископ. Звіт до Священного Синоду від 14 квітня 1921 р. На 3 арк.

2. АСАС 2 - АСАС. Звіт до Священного Синоду від 26 липня 1921 р. На 4 арк. АСАС 3 - АСАС. Звіт до Священного Синоду від 25 серпня 1921 р. На 5 арк. АСАС 4 - АСАС. Звіт до Священного Синоду від 11 серпня 1922 р. На 17. АСАС 5 - АСАС. Звіт до Священного Синоду від 31 серпня 1922 р. На 5 арк. АСАС 6 - АСАС. Лист на ім'я сербського патріарха від 31 березня 1923 р. На 3 арк.

3. АСАС 7 - АСАС. Лист на ім'я сербського патріарха від 4 квітня 1923 р. На 3 арк.

4. АСАС 8 - АСАС. Лист на ім'я сербського патріарха від 11 грудня 1923 р. На 2 арк.

5. АСАС 9 - АСАС. Лист на ім'я сербського патріарха від 28 грудня 1923 р. На 3 арк.

6. АСАС 10 - АСАС. Звіт до Священного Синоду від 14 листопада 1924 р. На 1 арк.

7. АСАС 11 - АСАС. Звіт до Священного Синоду від 30 листопада 1924 р. На 2 арк.

8. АСАС 12 - АСАС. Лист на ім'я сербського патріарха від 31 грудня 1924 р. На 7 арк.

9. АСАС 13 - АСАС. Звіт до Священного Синоду від 23 червня 1925 р. На 3 арк. АСАС 14 - АСАС. Звіт до Священного Синоду від 6 липня 1925 р. На 1 арк. Бурега 2013 - Бурега В. Деятельность священномученика Досифея (Ва- сича) на территории Закарпатской Украины в 1920-е гг. // Српска теологи]'а у двадесетом веку: истражавачки проблеми и резултати. Београд, 2013. Кн. 14. С. 141-148.

10. Данилец 2014 - Данилец Ю. Миссионерская деятельность епископов Ири- нея (Чирича) и Серафима (Иоановича) на Подкарпатской Руси (1927-1930 гг.) (на материалах Закарпатья) // Саборност VIII. Пожаревац, 2014. С. 101-116.

11. Данилець 2015 - Данилець Ю. Місіонерська діяльність єпископа Дама- скина (Грданички) на Підкарпатській Русі // PravosLavny bibLicky zbornik. Горлице. 2015. № I. С. 103-113.

12. Данилец 2017 - Данилец Ю. Подготовка и проведение Первого собора Карпаторусской православной церкви 1921 г. // Теолошки погледи. Верско- научни часопис. Београд. 2017. № 2. С. 285-300.

13. Суляк, Данилец 2016 - Суляк С.Г., Данилец Ю.В. О. Кассиан Богатырец на Втором Венском процессе // Библиотека журнала «Русин». 2016. № 1 (4). C. 8-15. DOI: 10.17223/23451734/4/2

14. Чучко, Суляк 2014 - Чучко М.К., Суляк С.Г Архипресвитер Кассиан Богаты рец - исследователь церковной истории Буковинской Руси // Русин. 2014. № 1 (35). C. 143-164. DOI: 10.17223/18572685/35/11

15. Чучко, Суляк 2015 - Чучко М.К., Суляк С.Г История Буковинской православ ной епархии архипресвитера Кассиана Богатырца // Библиотека журнала

16. «Русин». 2015. № 1 (1). C. 6-28. DOI: 10.17223/23451734/1/1

17. Marek, Lupco 2013 - Marek P, Lupco M. Nastin dejin pravosLavnй drkve v 19. a 20. stoLetп: prolegomena k vyvoji pravosLavп v ceskych zeiruch, na SLovensku a na Podkarpatskй Rusi v Letech 1860-1992. Brno: Centrum pro studium demokracie a kuLtury (CDK), 2013. 591 s.

References

1. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1921a) Mukachevo- Pryashev. Dosifey (Vasich), єpiskop. Zvit do Svyashchennogo Sinodu vid 14 kvitnya 1921 r. [Mukachevo - Presov. Dosifey (Vasich), bishop. Report to the HoLy Synod on April 14, 1921].

2. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1921b) Zv'it do Svyashchen nogo Sinodu vid 26 lipnya 1921 r. [Report to the HoLy Synod on JuLy 26, 1921].

3. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1921c) Zv'it do Svyash chennogo Sinodu vid 25 serpnya 1921 r. [Report to the HoLy Synod on August 25, 1921].

4. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1922a) Zvit do Svyash chennogo Sinodu vid 11 serpnya 1922 r. [Report to the HoLy Synod on August 11, 1922].

5. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1922b) Zv'tt do Svyashchen nogo Sinodu vid 31 serpnya 1922 r. [Report to the HoLy Synod on Aug. 31, 1922].

6. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1923a) List na im'ya serbs'kogo patnarkha vid 31 bereznya 1923 r. [Letter to the Serbian Patriarch of March 31, 1923].

7. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1923b) List na im'ya serbs'kogo patnarkha vid 4 ^tnya 1923 r. [Letter to the Serbian Patriarch of ApriL 4, 1923].

8. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1923c) List na im'ya serbs'kogo patnarkha vid 11 grudnya 1923 r. [Letter to the Serbian Patriarch of December 11, 1923].

9. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1923d) List na im'ya serbs'kogo patnarkha vid 28 grudnya 1923 r. [Letter to the Serbian Patriarch of December 28].

10. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1924a) Zvit do Svyashchen nogo Sinodu vid 14 listopada 1924 r. [Report to the HoLy Synod on November 14, 1924].

11. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1924b) Zv'tt do Svyashchen nogo Sinodu vid 30 listopada 1924 r. [Report to the HoLy Synod on November 30, 1924].

12. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1924c) List na im'ya serbs'kogo patnarkha vid 31 grudnya 1924 r. [Letter to the Serbian Patriarch of December 31, 1924].

13. The Archives of the HoLy Synod of Bishops (ASAS). (1925a) Zvit do Svyashchen nogo Sinodu v'td23chervnya 1925r. [Report to the HoLy Synod on June 23, 1925].

14. The Archives of the Holy Synod of Bishops (ASAS). (1925b) Zvit do Svyash- chennogo Sinodu vid 6 lipnya 1925 r. [Report to the Holy Synod on July 6, 1925].

15. Burega, V. (2013) Deyatel'nost' svyashchennomuchenika Dosifeya (Vasicha) na territorii Zakarpatskoy Ukrainy v 1920-e gg. [Activities of the Holy Martyr Dosifey (Vasich) in the Transcarpathian Ukraine in the 1920s]. In: Shiyakovich, B. (ed.) Srpska teologija u dvadesetom veku: istrazhavachki problemi i rezultati. Vol. 14. Belgrade: [s.n.]. рр. 141-148

16. Danilets, Yu. (2014) Missionerskaya deyatel'nost' episkopov Irineya (Chiricha) i Serafima (loanovicha) na Podkarpatskoy Rusi (1927-1930 gg.) (na materialakh Zakarpat'ya) [Missionary activities of Bishops Iriney (Chirich) and Seraphim (loanovich) in Subcarpathian Rus (1927-1930) (the case of Subcarpathia]. Sabornost VIIL pp. 101-116.

17. Danilets, Yu. (2015) Misioners'ka diyal'nist' episkopa Damaskina (Grdanichki) na Pidkarpats'kiy Rusi [Missionary activity of Bishop of Damascus (Grdanychka) in Subcarpathian Rus]. Pravoslavny biblickyzbornik. I. pp. 103-113.

18. Danilets, Yu. (2017) Podgotovka i provedenie Pervogo sobora Karpatorusskoy pravoslavnoy tserkvi 1921 g. [On the First Cathedral of the Carpathian- Rus Orthodox Church in 1921]. Teoloshki pogledi. Verskonauchni chasopis. 2. pp. 285-300.

19. Sulyak, S.G. & Danilets, Yu.V. (2016) Father Kassian Bogatyrets at the Second Vienna Trial. Biblioteka zhurnala “Rusin” - Rusin Journal Library. 1(4). pp. 8-15 (in Russian). DOI: 10.17223/23451734/4/2

20. Chuchko, M.K. & Sulyak, S.G. (2014) Archpriest Kassian Bohatyrets - researcher of church history in Bukovinian Rus. Rusin. 1(35). pp. 143-164 (in Russian). DOI: 10.17223/18572685/35/11

21. Chuchko, M.K. & Sulyak, S.G. (2015) The History of the Bukovinian Orthodox Diocese by Archpriest Kassian Bogatyrets. Biblioteka zhurnala “Rusin” - Rusin Journal Library. 1(1). pp. 6-28 (in Russian). DOI: 10.17223/23451734/1/1

22. Marek, P & Lupco, M. (2013) Nаstin dлjin pravoslavnй cirkve v 19. a 20. stoleti: prolegomena k vyvoji pravoslavi v ceskych zemich, na Slovensku a na Podkarpatskй Rusi vletech 1860-l992 [An Outline of the History of the Orthodox Church in the 19th and 20th Centuries: Prolegomena to the Development of Orthodoxy in the Czech Lands, Slovakia and Subcarpathian Rus in 1860-1992]. Brno: Centrum pro studium demokracie a kultury (CDK).