Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Єврейське кладовище в Борисполі (за експедиційними матеріалами Марії Вязьмітіної та Марії Новицької 1924 року)

Дослідження єврейської культурної спадщини в Україні з огляду на вагомі втрати пам'яток упродовж совєтського періоду спонукає чималу увагу приділяти історії вивчення питання. У статті систематизовано та розширено вербальні відомості про надгробки на єврейському кладовищі в Борисполі, зафіксовані в доповіді М. Вязьмітіно'ї і М. Новицької (1924), підготовленій під час одноденної навчальної екскурсії (експедиції) студентів Київського археологічного інституту під орудою Д. Щербаківського. На основі власних натурних спостережень, а також прорисовок і малюнків, виконаних учасниками експедиції, авторки класифікували надгробки за конструкцією, виділивши чотири основні типи й кілька підгруп у межах першого з них, а також зафіксували характер орнаментального оздоблення з урахуванням іконографії та семантики мотивів, техніки виконання.

Ключові слова: кладовище, Бориспіль, експедиція, єврейські надгробки, конструкція, орнаментальний декор.

Khodak I.O. Jewish cemetery in Boryspil (based on 1924 expedition materials by Mariia Viazmitina and Mariia Novytska)

Research of the Jewish culture heritage in Ukraine, given considerable loss of sights and monuments in the Soviet time, encourages to pay a lot of attention to the history of studying this issue. The article has systematized and significantly extended information about the tombstones of a Jewish cemetery in Boryspil, which can be found in Mariia Viazmitina and Mariia Novytska's report titled «Jewish Cemetery in Boryspil» (1924) based on the results of a 1-day educational excursion (expedition) that the students of Kyiv Institute of Archaeology under the guidance of Danylo Shcherbakivskyi had. Following their personal field observations, along with trace drawings and sketches made by the expedition participants, the report authors classified the tombstones by design having singled out four major types and several sub-groups within the first major type, and also documented the features of ornamental decoration with due consideration of iconography and symbolism of motives, execution techniques. They noted that vertical stone slabs with inscriptions and ornamental compositions were the least widespread type of tombstones in the Boryspil cemetery. Most frequently met tombstones were the ones similar to small buildings made of brick (sometimes plastered), stone, wood, covered with metal or timber; a bit less frequently - high and thick wooden boards having inscriptions and ornaments from time to time; and the most recent monuments were made of gray stone and shaped as a tree stem with trimmed branches. It is noteworthy that the young researchers went beyond solely analyzing the design, technology and ornament parameters of the Boryspil cemetery tombstones - and presented the equivalents from Jewish cemeteries in Odessa and Kyiv, which fact further speaks to their interest in the issues under study. The archive materials prove that at least Mariia Novytska alone kept on documenting the Jewish art monuments in 1920s, principally the tombstones in the regions of Eastern Po- dillma, Katerynoslavschyna and Crimea.

Key words: cemetery, Boryspil, expedition, Jewish tombstones, construction, ornamental decor.

Дослідження єврейської культурної спадщини в Україні загалом і мистецтва зокрема впродовж останніх десятиліть суттєво активізувалося. Зважаючи на вагомі втрати монументальних (нерухомих) об'єктів упродовж совєтського періоду, включно з надгробними пам'ятниками, цілком очевидно, що цей процес спонукав чималу увагу приділити історії вивчення питання, що дало змогу виявити низку вербальних (описи) і візуальних (світлини, замальовки, кальки, естампажі) джерел і таким чином поповнити джерельну базу. Якщо ще якихось десяток-два років тому відповідні студії пов'язували здебільшого з представниками єврейської національності, уважаючи, що власне українці зверталися до цієї проблематики незалежно один від одного [1, с. 868], то нині очевидно, що в першій третині ХХ ст. сформувалася традиція вивчення єврейських мистецьких артефактів як невід'ємної складової культурного поля України. Власне, цю традицію в Києві започаткувала створена після завершення ХІ археологічного з'їзду (1899) при Історичному товаристві Нестора-літописця комісія для обстеження та опису старожитностей п'яти, як тоді їх називали, південноросійських губерній - Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської та Полтавської, другий том праць якої мав містити матеріали про дерев'яні синагоги [1, с. 878]. Справу одразу підхопило молодше покоління, до котрого, зокрема, належав безпосередній наставник М. Вязьмітіної (1896-1994) та М. Новицької (1896-1965) - Д. Щербаків- ський (1877-1927), котрому не судилося долучитися до участі в згаданому з'їзді, але за якесь десятиліття він посів провідне становище серед істориків українського мистецтва, а в 1920-х роках доклав неабияких зусиль для інсти- туціювання єврейських студій і в музейних (насамперед у Київському художньо-промисловому і науковому музеєві / Всеукраїнському історичному музеєві ім. Т. Шевченка), і в суто науково-дослідних установах (скажімо, у мистецькому відділі Всеукраїнського археологічного комітету, далі - ВУАК). Воднораз до студіювання єврейського мистецтва вчений заохочував своїх учениць з Київського археологічного інституту, котрі невдовзі стали аспірантками і / чи співробітницями провідних музеїв та Науково-дослідної кафедри мистецтвознавства.

Серед матеріалів науково-навчальних екскурсій (експедицій), проведених студентами (слухачами) Київського археологічного інституту під орудою викладачів, особливою цінністю вирізняються матеріали одноденної колективної поїздки до містечка Борисполя (нині - місто Київської області), що відбулася 5 червня 1924 року. Комплекс доповідей, підготовлених студентами на основі занотованих вербальних відомостей і замальовок [2], якнайкраще відображає підходи та методики, що використовувалися в Інституті, насамперед керівником експедиції Д. Щерба- ківським. Водночас він містить неоціненний джерельний матеріал для дослідників різних аспектів матеріальної та духовної культури краю, відображаючи стан тих чи інших реалій у період кардинальних суспільних трансформацій. Тож не дивно, що про згаданий комплекс загалом і присвячену єврейським надгробкам доповідь М. Вязьмітіної і М. Новицької [3] в літературі згадували неодноразово, насамперед І. Ходак і А. Ставицька [4, с. 197; 5, с. 119; 1, с. 877; 6, с. 55; 7] В одній зі статей А. Ставицької співавторкою доповіді про єврей-ське кладовище в Борисполі помилково зазначено П. Кульженко [8, с. 68]., проте вони обмежилися або фіксацією факту її підготовки, або стисло охарактеризували її, згадавши про чотири основні типи надгробків, що не дає змоги осягнути характер єврейських намогильних пам'ятників Борисполя, риси їхньої типовості та відмінності, а також еволюцію впродовж кількох століть.

Мета статті полягала в систематизації та розширені вербальних відомостей про єврейські надгробки Борисполя, зафіксовані в доповіді М. Вязьмітіної і М. Новицької «Єврейське кладовище в Боришполі» [3]. Уважаємо такий підхід виправданим, насамперед через те, що написана рукою М. Новицької доповідь погано надається для публікації, оскільки її авторка, котра зростала й навчалася в Москві та Криму, перебралася до Києва 1922 року й лише почала опановувати українську мову, тож відтворення рукопису дипломатичним методом навряд чи можна визнати слушним, тоді як відтворення критичним методом вимагало б суттєвого втручання. Водночас розглядуваний архівний документ дає змогу поглибити уявлення про перебіг фахового становлення обох дослідниць, які згодом долучилися до розвою провідних київських музеїв та підготовки істориків мистецтва в Київському археологічному інституті загалом.

Джерельна база статті насамперед включає доповідь М. Вязьмітіної і М. Новицької «Єврейське кладовище в Боришполі» [3], а також інші матеріали учасників експедиції 1924 року до Борисполя, що відклалися в науковому архіві Інституту археології Національної академії наук України (далі - НА ІА НАН України), експедицій М. Но- вицької та її колег 1920-х років з різних київських архівів, насамперед НА ІА НАН України, архівних наукових фондів рукописів і фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (далі - АНФРФ ІМФЕ), Центрального державного архіву-музею літератури та мистецтва України (далі - ЦДАМЛМ України), що дали змогу простежити інтерес до єврейських пам'яток та рівень їхнього опрацювання в окреслений період.

Отже, 30 червня 1924 року М. Вязьмітіна з М. Новицькою підготували доповідь «Єврейське кладовище в Боришпо- лі» на основі власних польових матеріалів та замальовок і прорисовок інших учасників колективної експедиції слухачів Київського археологічного інституту до Борисполя під орудою Д. Щербаківського.

За їхнім твердженням, частина невеликого кладовища, що містилося на околиці містечка і було огороджено тином з дерев'яних, загострених угорі дощок, тоді залишалася вільною, хоча зарослі кущами поховання «у задньому кутку» (певно, давніші) стояли близько одне до одного.

За конструкцією дослідниці вирізнили чотири основні типи надгробків (у доповіді їх названо архітектурними типами). Найпоширенішими на кладовищі виявилися намогильні пам'ятники першого з них, що нагадували будівлі. Зазвичай їхня мурована з цегли нижня частина мала форму видовженого прямокутного об'єму чи, як його визначили авторки, паралелепіпеда, а дерев'яні перекриття (завершення) різнилися формою. Саме форма перекриття, як засвідчує доповідь, правив авторкам за критерій для класифікації надгробків цього типу на три групи (підтипи). До першої групи [учасники експедиції, зокрема М. Новицька, С. Магура (1897-1938), Волобуєва, А. Терещенко (1901-1977), М. Вязьмітіна та П. Кульжен- ко (1891/1892-1982), виконали замальовки восьми таких пам'яток] належали надгробки з напівциліндричним завершенням (іноді вкритим бляхою), причому деякі з них не мали жодних епітафій, орнаментального декору чи вставлених плит (стел) у торцеву стіну, а деякі містили камінну плиту чи дерев'яні дошки з відповідним епіта- фійним написом, візерунком, а іноді - ще й сюжетним зображенням, скажімо, анімалістичним.

До другої групи авторки віднесли надгробки з двосхилим покриттям, що звисало над стінами. У їхню передню стінку зазвичай були вставлені плити різних форм або ж обидві торцеві стінки містили по чотири (іноді - вісім) квадратних отворів. Один з найприкмет- ніших намогильних пам'ятників розглядуваної групи, замальований А. Терещенком, стояв на чотирьох ніжках, а розміщена спереду дерев'яна дошка увінчувалася невеличким бляшаним дашком.

Третю групу сформували надгробки, на формі яких, як гадали дослідниці, найбільше позначився вплив української хати, тобто вони мали чотирисхилий дах, а часом наслідували форму скрині.

Наступні три типи М. Вязьмітіна і М. Новицька не розбивали на жодні групи. До другого з них вони зарахували надгробки з високих, досить товстих дерев'яних дошок, поставлених сторч. Головна відмінність між різними пам'ятниками цієї групи полягала знову-таки у формі завершення - загостреного з дашком чи заокругленого, так само з дашком. До того ж надгробки різнилися характером обробки перехідної частини настільки, що деякі з них своїм абрисом нагадували людську постать. Зазвичай на дошках вирізали відповідні епітафії, іноді додавали орнаментальне оздоблення.

Найменш розповсюдженими виявилися надгробки третього типу, а саме поставлені сторч широкі, але невисокі кам'яні плити майже квадратної форми (авторки назвали її видовженим квадратом) із заокругленим завершенням, горішні частини яких прикрашали орнаментальним різьбленням, а вже під ним робили епітафійні написи.

До четвертого типу потрапили нові надгробки із сірого каменю у вигляді товстих стовбурів з обрізаним гіллям.

Щодо матеріалу, то на кладовищі траплялися надгробки у формі будівель, виготовлені з цегли (тинькованої і не- тинькованої) та криті бляхою, а також зроблені з дерева, криті бляхою чи деревом. Матеріалом для кам'яних стел (як тих, що стояли окремо, так і вставлених у надгроб- ки-будівлі) слугував мармур або пісковик.

Охарактеризувавши конструкцію меморіальних пам'ятників, дослідниці звернулися до аналізу їхнього різьблення, намагаючись побіжно зафіксувати семантику деяких зображень. До найбільш своєрідних і давніх вони зарахували лева й свічники - символи почесної смерті, а також «кесар-тойро» Дослідники єврейської спадщини у зв'язку з публікацією тижне-вика «Шквал» про виставлений в експозиції Всеукраїнського музею єв-рейської культури ім. М. Мойхер-Сфоріма оксамитовий футляр для Тори, названий «Кесар-Торою», стверджують, що «в такому викладі традицій-не єврейське поєднання “кетер тора” (корона для Тори), що прочитуєть-ся як “ тора для кесаря”, отримувало смислове відсилання до російських царів-“погромників”, що створювало поле для ідеологічної роботи. Ве-ликий етнографічний досвід і мовна компетенція співробітників Музею єврейської культури, утім, не дозволяють припустити, що таке трактуван-ня стало результатом незнання того, як в єврейській традиції прийня-то позначати корону для Тори. Найімовірніше, що випадок з одеською “Кесар-торою” є прикладом втручання з боку совєтської політосвіти: іс-торичний матеріал і предмети єврейської старовини були, перш за все, символами поваленого царизму» [9, с. 60]., тобто, очевидно, корону Тори (кетер-То - ру). Крім того, їм нерідко траплялося зображення зламаного дерева, що символізувало загублене молоде життя Зображення зламаного дерева на надгробках, як і поширення в пізніший час виготовлених з пісковику надгробків у вигляді стовбура дерева зі зламаним гіллям, безперечно, засвідчує тенденцію до типіза-ції та виродження традиції. Власне, саме трансформацію образу дере-ва Б. Хаймович свого часу навів як одну з найбільш показових у цьому контексті: «Зображення Древа Едемського саду, що плодоносить і випро-мінює життя, замінюється образом людини-дерева із засохлим стовбу-ром, розбитою кроною, відрубаними гілками. Гілки символізують оси-ротілих дітей, засохлий, заломлений стовбур і зруйнована крона стають простою алегорією, суть якої досить одномірна» [10, с. 95].. Проте найчастіше доводилося стикатись із рослинними орнаментальними мотивами.

Написи та орнаменти, як правило, вирізьблювали в товщі каменю чи дерева, хоча траплялися горельєфні зображення на заглибленому тлі. Колористичне вирішення здебільшого передбачало фарбування епітафії та свічників у чорний колір, проте на мармурових плитах напис іноді, а орнамент завжди фарбували золотим.

Траплялися надгробки з пісковику й дерева, у яких чорний поєднували з біло-синім.

Саме надгробок із зображенням лева, що належав до першого типу, М. Вязьмітіна і М. Новицька виокремили з - поміж інших та доволі детально описали в доповіді: «На надгробку № 4 (табл. І), як ми вже зазначали, є надзвичайно цікаве різьблене виображення лева, під ногами котрого проміж двох літер, що визначають «тут спочиває», є геометричний орнамент. Цей орнамент поглиблено в загальній площі дошки, в той час як сам лев плаский, але виступає на поглибленому фоні. Елементами орнаменту являються прямі, що перетинаються та утворюють клітинки і вигнуті лінії начебто частини кола, маленькі кола та ущерблений овал <...>. Всі ці елементи складаються в один загальний візерунок трикутника, в якому бокові вигнуті лінії влучно повторюють контур переходової частини самої дошки. Пряма лінія основи трикутника нагорі повторюється цілою низкою неповних овалів, що також обрамляють і всю горішню півкруглу частину, де міститься лев. Він дуже стилізований, увесь трактований лише загальним контуром. Лінія контуру надзвичайно вигнута і чудесно передає напруженість руху. Цікаво, що всі частини тулуба відокремлені від нього досить широким жолобком. Таким чином трактовані не тільки ноги, але і око, і язик, висунутий з широко розкритого рота. Хвіст, що буйно закинутий, підіймається поза його спиною. Цей лев - найкраща річ Бориспільського цвинтаря. На київському кладовищі бачили ми теж дві пари левів, але зроблені вони рельєфно з каменю і навіть пофарбовані. Компонування геральдично по парах, і одна пара своїми хвостами і язиками трошки нагадує бориспільські, але, здається, вони мають менше старовинних традицій в своїй трактовці» [3].

Щодо зображень стовбура дерева, то в доповіді стисло охарактеризоване одне з них (на плиті, замальованій під № 20 та таблиці ІІ): праворуч унизу розміщено рельєфний стовбур, а вище і лівіше - його горішню (нахилену) частину з кроною, «трактованою загальною масою лише контуром». Натомість заглиблене тло майстер опрацював мотивом «лусочок». Для надгробків із цим мотивом дослідниці також навели аналоги з єврейських кладовищ у Києві й Одесі, зауваживши, що на першому з кладовищ бачили лише одне подібне зображення, причому стовбур на ньому трактовано скульптурно і кожен листочок виліплено окремо, тоді як на другому мотив зламаного дерева траплявся досить часто, здебільшого на нових пам'ятниках.

Рельєфне зображення кетер-Тори на плиті з пісковику, вставленій в стіну надгробка № 9, мало такий вигляд: заглиблене й оброблене тими самими «лусочками» тло пофарбували в синьо-білий колір, власне корону - у чорний, а стилізований рослинний орнамент навколо неї - у синій.

Зображення свічників надавалися до класифікації за кількома критеріями: формою самих свічників (трисвічники, п'ятисвічники, семисвічники тощо), технікою виконання (рельєфні чи заглиблені) та композицією.

Рослинний візерунок, виконаний доволі реалістично, як правило, складався з двох вигнутих гілочок, з'єднаних посередині за принципом дзеркальної симетрії. Функціонально він відокремлював дві літери (скорочену початкову частину типової вступної формули епітафійного напису на єврейських надгробках [11, с. 108], що означала «тут спочиває») від решти тексту. Водночас траплялися надгробки, у яких зображення роздвоєних донизу і перев'язаних стрічкою гілочок втрачали симетричність, як, наприклад, на одному мармуровому надгробкові, заглиблене зображення якого більше нагадувало тендітне дерев'яне різьблення. Показово, що, як і в низці інших випадків, дослідниці не обмежилися констатацією типових і відмінних типів орнаментального декору надгробків бориспільського кладовища, а навели аналоги з київського кладовища, що засвідчує тяглість інтересу до окресленої проблематики та спробу контекстуального аналізу.

Якщо напрацювання М. Вязьмітіної з проблематики єврейського мистецтва, наскільки нам відомо, поза розглядуваним звітом наразі не віднотовано в літературі, то М. Новицька надалі неодноразово обстежувала єврейські пам'ятки під час експедицій, зокрема, до наукового обігу запроваджено факт фіксацією нею (замальовки та естам - пажі) близько двадцяти намогильних плит на єврейському кладовищі в Катеринославі (нині - Дніпро) та виконання замальовок під час спільної з Н. Коцюбинською подорожі на Східне Поділля 1924 року [4, с. 198; 1, с. 877; 6, с. 80], хоча вони й не вичерпують усього обсягу її напрацювань з розглядуваної проблематики.

Отже, доповідь М. Вязьмітіної і М. Новицької «Єврейське кладовище в Боришполі» подає надзвичайно цінний матеріал про конструктивні типи, матеріали та техніку виконання, колористику та орнаментальний декор надгробків на єврейському цвинтарі в Борисполі, що особливо актуально з огляду на знищення самого комплексу в совєтський період. Перспективи дослідження питання полягають у продовженні введення до наукового обігу експедиційних матеріалів 1920-х років, що дасть змогу розширити і поглибити студії єврейських надгробків і мистецтва (матеріальної культурної спадщини) загалом.

єврейське кладовище бориспіль

Джерела

1. Ходак І. Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х - початку 1930-х років). Народознавчі зошити. Львів, 2014. Зош. 5. С. 867-883.

2. Науковий архів Інституту археології НАН України (далі НА ІА НАН України), ф. 9, спр. 79, арк. 1-59, мал. 1-51.

3. НА ІА НАН України, ф. 9, спр. 79, с. 1-14, 16 арк., 13 арк.

4. Ходак І.О. Наукова діяльність Данила Щербаківського в контексті історії українського мистецтвознавства першої третини ХХ століття: дис.... канд. мистецтвознав.: спец. 17.00.05. Київ, 2010. 451 с.: іл.

5. Ходак І. Науково-дослідна кафедра мистецтвознавства: початковий етап діяльності (1922-1924). Студії мистецтвознавчі. 2014. Чис. 2. С. 109-125.

6. Ходак І. Наталя Коцюбинська і Кабінет українського мистецтва Всеукраїнської академії наук (з історії вітчизняного мистецтвознавства 1920-х - початку 1930-х років). Київ: ІМФЕ; Харків: Вид. О. Савчук, 2017. 448 с., 114 іл.

7. Ставицька А. Екскурсії слухачів Київського археологічного інституту до міста Борисполя (20-ті рр. ХХ ст.). Краєзнавство як феномен історичного розвитку та державотворення України: матеріа- ли VIВсеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 80-й річниці утворення Київської обл. Бориспіль: ПП «Шевц», 2012. С. 327-336.

8. Ставицька А. Данило Щербаківський як викладач Київського археологічного інституту. Наукові записки з української історії: зб. наук. ст. Переяслав-Хмельницький, 2015. Вип. 36. С. 65-69.

9. Щербакова М. К вопросу о концептуальном развитии еврейского музея и этнографии евреев на территории Украины в 19171941 гг. Iudaic-Slavic Journal. 2019. № 1. С. 44-79.

10. Хаймович Б. Резной декор еврейских надгробий Украины. История евреев на Украине и в Белоруссии. Экспедиции. Памятники. Находки: сб. науч. трудов. Санкт-Петербург, 1994. С. 83-106.

11. Носоновский М. Об эпитафиях с еврейских надгробий Правобережной Украины. История евреев на Украине и в Белоруссии. Экспедиции. Памятники. Находки: сб. науч. трудов. Санкт-Петербург, 1994. С. 107-119.

References

1. Khodak, I. (2014). Lyzaveta Levytska (z istorii ukrainskoho mystetstvoznavstva 1920-kh - pochatku 1930-kh rokiv). [Lyzaveta Levytska (on the History of National Art History of the 1920s - early 1930s)]. Narodoznavchi zoshyty - The Ethnology Notebooks, 5, pp. 867-883. [in Ukrainian].

2. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy (dali - NA IA NAN Ukrainy), f. 9, spr. 79, ark. 1-59, mal. 1-51.

3. NA IA NAN Ukrainy, f. 9, spr. 79, pp. 1-14, 16 ark., 13 ark.

4. Khodak, I.O. (2010). Naukova diialnist Danyla Shcherbakivskoho v kon- teksti istorii ukrainskoho mystetstvoznavstvapershoi tretynyXXstolittia [Scientific activity of Danylo Shcherbakivskyi in the њntext of History of the Ukrainian Art Studies of the first third of the 20^th century] (Candidate's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

5. Khodak, I. (2014). Naukovo-doslidna kafedra mystetstvoznavst- va: pochatkovyi etap diialnosti (1922-1924) [The Research Department of Art Studies: the initial stage of activity (1922-1924)]. Studii mystetstvoznavchi - Researches of the Fine Arts, 2, pp. 109-125. [in Ukrainian].

6. Khodak, I. (2017). NataliaKotsiubynska iKabinet ukrainskoho mystetstva Vseukrainskoi akademii nauk (z istorii vitchyznianoho mystetstvoznavstva 1920- kh - pochatku 1930-kh rokiv). [Natalia Kotsiubynska and Cabinet of Ukrainian Art of the All-Ukrainian Academy of Sciences (on the History of National Art History of the 1920 - early 1930s)]. Kyiv: IMFE; Kharkiv: Vyd. O.O. Savchuk. [in Ukrainian].

7. Stavytska, A. (2012). Ekskursii slukhachiv Kyivskoho arkheolo- hichnoho instytutu do mista Boryspolia (20-ti rr. XX st.). [Excursions of students of the Kiev Archeological Institute to the city of Boryspil (20-ies of the 20^th Century).] Abstracts of Papers `95: Kraieznavstvo yak fenomen istorychnoho rozvytku ta derzhavotvorennia Ukrainy. (pp. 327-336). Boryspil. [in Ukrainian].

8. Stavytska, A. (2015). Danylo Shcherbakivskyi yak vykladach Kyivskoho arkheolohichnoho instytutu. [Danylo Shcherbakivskyi as a teacher at the Kiev Archeological Institute]. Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii: zb. nauk. st., (36), pp. 65-69. [in Ukrainian].

9. Shcherbakova, M. (2019). K voprosu o kontseptual'nom razvitii evreyskogo muzeya i etnografii evreev na territorii Ukrainy v 19171941 gg. [On the development of Jewish Museums and Jewish Ethnography in Ukraine, 1917-1941]. Iudaic-Slavic Journal, 1, рр. 44-79. [in Russian].

10. Khaymovich, B. (1994). Reznoy dekor evreyskikh nadgrobiy Ukrainy. [The carved dйcor of Jewish tombs of Ukraine]. Istoriya evreev na Ukraine i v Belorussii. Ekspeditsii. Pamyatniki. Nakhodki: sb. nauch. trudov, pp. 83-106. [in Russian].

11. Nosonovskiy, M. (1994). Ob epitafiyakh s evreyskikh nadgrobiy Pravoberezhnoy Ukrainy. [To the epitaphs of Right-bank Ukraine Jewish tombstones]. Istoriya evreev na Ukraine i v Belorussii. Ekspeditsii. Pamyatniki. Nakhodki: sb. nauch. trudov, pp. 83-106. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru