Контрабандна торгівля у Київській губернії першої половини ХІХ ст.

У часи суспільних потрясінь контрабанда не зникала, і, що важливо, правовий супровід незаконних випадків лише ускладнювався. Населення і адміністрація Київської губернії як право - бережної відчула на собі труднощі війни 1812 р., повстання 1831 р. Хоча появу іноземних товарів, зокрема, прусських тканин, які могли бути заборонені до ввезення в Російську імперію в час французько-російської війни, населення могло лише вітати, в тому числі в Київській губернії. Заборони для товарів здійснювалися на підставі припису міністерства фінансів від 2 січня 1813 р. Київському цивільному губернатору. До припису долучено Відомості, згідно з якими одні малозначущі товари продані в Києві з аукціонного торгу, і отримані гроші відіслані в Департамент зовнішньої торгівлі, а інші, більш значущі, з навмисно надісланим чиновником Санкт-Петербурзької митниці надвірним радником Азиковим надіслані в Санкт-Петербург (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 3215, арк. 2 зв.).

У червні 1816 р. Бердичів учергове підтвердив статус координаційного центру розподілу контрабандних товарів у правобережних губерніях, у тому числі в Київській. Шляхтич Черкаського повіту містечка Сміла Андрій Федоровський затримав контрабандні товари на одному парокінному возі, які належали Богуславському єврею Нахману Лейзеровичу Кагарлицькому. Поліція виявила, що Кагарлицький купив контрабандні товари в Бердичеві у роздрібників-євреїв, одного з яких зобов'язався вказати (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 4797, арк. 2). Натомість поліція не проявила ініціативи до подальшого виявлення поширювачів контрабанди, ще й віддала самого Кагарлицького на поруки.

Розслідувати бездіяльність Бердичівської поліції було призначено губернського кримінальних справ стряпчого Можаровського (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 4797, арк. 3). Справа виявила наявність прихованого зв'язку поліції із контрабандистами. Виконувач обов'язків Бердичівського поліцмейстера Киянов на кількаразові звернення не надавав необхідного пояснення у цій справі.

Виконуючи Указ губернського правління, Бердичівська поліція зобов'язала євреїв Сендика і Спектора здійснити виправдальну присягу - обіцянку не займатися контрабандою, про виконання чого поліція згодом відрапортувала губернському правлінню (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 4797, арк. 2зв.-3).

Контрабандною торгівлею в Києві та губернії займалися не лише київські купці, але й іноземні. Так, у грудні 1818 р. до київського губернатора Федора Назимова звернувся волинський губернатор з проханням у разі виявлення у Києві варшавського купця Матвія Дасканта (Дескана) під арештом відправити його до Володимирського нижнього суду. Варшавський купець був звинувачений у контрабанді, оскільки Устилузькою митницею виявлено в його бричці заборонені товари (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 3721, арк. 4).

За незаконні, нерозмитнені товари карали у такий спосіб : згідно із 392 параграфом Митного статуту стягнення здійснювалися з власника товару. В 1827 р. Київський цивільний губернатор рапортував в Урядуючий Сенат у справі про контрабанду та незаконне таврування товарів підробленими митними клеймами при ввезенні з-за кордону. Справа тривала довго та мала детективні риси. Розпочалося усе ще за шість років до рапорту Київського губернатора - в 1821 р.

Міністр фінансів отримав наприкінці 1822 р. повідомлення Київської митниці. У ньому йшлося про затримання Київським поліцмейстером при вивезенні з Києва візником Пантелеєвим в місто Суми (Сумську ярмарку), на ім'я курського купця Алпатова, в тринадцяти тюках іноземного лляного полотна, в яких, після доставки на митницю та здійсненні необхідного огляду, виявилось: сто тридцять один шматок кожен з клеймом для перевезених товарів Люблінської митниці 1821 р. (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 1). Виявлені клейма після порівняння з такими ж, які були на шовковій тканині, витребуваній Митницею з крамниці київського купця Киселевського, визнані нею сумнівними, а при порівнянні в Департаменті зовнішньої торгівлі зі зліпками оригінальних штемпелів, що були в 1821 р. Люблінською митницею використовувані, взагалі виявились фальшивими. Натомість міністр фінансів 1823 р. вимагав здійснити слідство, а винуватих як у таємному завезенні полотна в межі імперії, так і злочинців у виробництві фальшивих штемпелів і в тавруванні ними вказаного полотна, а також вилучення фальшивих штемпелів (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 1зв.). Процес збільшення контрабанди був спричинений прийнятим 1822 р. новим Митним тарифом в Російській імперії.

Виконуючи розпорядження міністра фінансів та київського цивільного губернатора, київський поліцмейстер Дуров, використавши таємні зв'язки серед євреїв, дізнався про майстра, що здійснював виготовлення клейм та протизаконне таврування фальшивими клеймами контрабандних тканин. Майстер виявився євреєм та мешканцем міста Златопіль. Подальший перебіг справи виявив не лише злочинні наміри та дії учасників угруповання, але й відсутність солідарності серед євреїв. Водночас траплялися випадки, коли звинувачені відмовлялися від раніше оприлюднених зізнань. А от методи, які використовувала поліція, виявилися такими, які використовують інколи і в сучасності.

Поліцмейстер Дуров схилив через матеріальний інтерес одного з євреїв стати тією особою, яка запросить майстра-фальшивника до Києва для здійснення таврування. Цей єврей, відшукавши вказаного майстра-єврея і передавши йому за умовою в заставу декілька карбованців сріблом та пообіцявши сплатити окремо за кожну штуку, привіз його до Києва та зупинився в квартирі також єврея, котрому були відомі наміри поліцмейстера, а саме - застати майстра за самою роботою, чому він і сприяв. На такий випадок приготовлено декілька фальшивих згортків ніби - то з товарами; а для затаврування дано йому при вході сім штук неклейменого полотна навмисне для того поліцмейстером Дуровим через євреїв, з великими труднощами, як річ недозволену, купленного. Коли ж розпочав той єврей за передбаченим планом свою справу, то в той же час увійшов поліцмейстер в світлицю та застав його на злочині, взяв з рук його клеймо, і подушечку з маззю, а баночка, в якій окремо зберігалась мазь і цвяшок, оброблений, знайдені там же (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 2зв.).

При затриманні єврей зізнався у своєму ремеслі і коли був взятий в особливу кімнату, просив, як злочинець, помилування і щоб поліцмейстер їхав з ним відразу назад в Бердичів чи послав би повідомити про його затримання, де велика кількість найбагатших євреїв, які здійснюють комерцію і яким він здійснював роботу, дадуть йому не менше 50 000 крб., лише щоб він залишив справу без оповіщення (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 4зв.). Поліцмейстер, затримавши майстра-фальшивника, разом з ним вирушив до Києва (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 5). Ним виявився мешканець Бердичева єврей Дувид Гершкович Херзуна, який тривалий час не погоджувався визнати причетність до штемпелів (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 6зв.).

Для налаштування до співпраці зі слідством Херзуну поліпшили харчування та перевели до його камери іншого фальшивника єврея Аврума Турянського. Фальшивник Херзун згодом (через 14 днів) погодився повідомити про зловживання, а саме, «стосовно таврування товарів фальшивими штемпелями, так і стосовно таємного ввезення їх з-за кордону і недозволеної торгівлі ними всередині Росії» (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 7). Почав незаконну діяльність Херзун за замовленням прикажчика київського купця Пирашкова, а згодом виконував схожі замовлення на Київських контрактах 1822 р., а саме від купців Киселевського та Бернера. Фальшивник повідомив також, що здійснював таврування тканин, які надіслав до Києва купець Мошко Кац (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 5).

Одним із найбагатших на Правобережній Україні було місто Бердичів, і в цьому завдячував саме єврейській торгівлі.

Одним із єврейських підприємців Бердичева був Кац, який здійснював міжнародну торгівлю, володів нерухомістю в м. Броди (Австрійська імперія). Київська поліція запідозрила Каца в контрабандній торгівлі та вважала одним із купців, що користувався послугами майстра, який здійснював фальшиве таврування тканин (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 3). Підозру щодо Каца підтвердили покази Херзуна, згідно з якими «єврей Мошко Кац, якому належало затримане полотно, мав в компанії своїй по торгівлі бродського мешканця еврея Лейбу Сборовського, який, маючи також фальшиві штемпелі, провозить товари таємно і сам їх таврує» (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 7зв.). Поліцмейстер вирішив віднайти вказаних євреїв, бо через них, як він сподівався, можна було відкрити їхню участь у цьому злочині від давнішого часу. З цією метою він вирушив спочатку до Полтавської губернії в міста: Лубни, Гадяч і Ромни, куди з нагоди ярмарки, за попередніми відомостями, мав прибути вказаний єврей Лейба Сборовський, але там його не знайшов. Поліцейський здійснював всі можливі слідчі кроки, в тому числі на кордоні (в Радзивилівській митниці) і за кордоном (з дозволу Радзивилівської митниці) в Бродах. Чиновник, який побував в Бродах, повідомив поліцмейстеру таке: «в Бродах вже вчинили запобіжні заходи, що утруднює можливість виманити вказаних євреїв. Він устиг побувати в домі єврея купця Сборовського і після розмов з його дружиною, дізнався що купець виїхав в різні місця Росії по ярмарках і нешвидко повернеться. А стосовно єврея Каца чиновник не встиг точно дізнатися, чи там він, чи виїхав разом з Сборовським» (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 7зв.). Поліцмейстер, отримавши дозвіл від інспектора митниці, переглянув книги вписаних паспортів і не виявив паспортів вказаних євреїв. Дуров зрозумів, що євреї потрапили в Росію таємно, поза митницею. Тому вирушив в Бердичів, де підтвердилася присутність Сборовського, який згодом виїхав на ярмарок в Ромни. Туди ж 20 липня вдруге прибув поліцейський. Сборовський чітко дотримувався правил конспірації. У Ромнах виявилося, що Сборовський приїхав з паспортом на ім'я Лейби Кісери. Кроки поліцмейстера Дурова виявилися даремними, оскільки Сборовський двічі змінював квартиру і вміло ховався.

Інша операція київського поліцмейстера Дурова відбулася в маленькому поселенні Глеваха. Майстер спокусився обіцянкою заплати 40 крб. сріблом за приїзд, поверх угоди платили йому від кожного штемпеля окремо (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 4).

Спійманим на злочині таврування полотна фальшивим штемпелем виявився мешканець містечка Златополя єврей Аврум Ельович Турянський. Він спочатку здійснював таврування товарів в Херсонській губернії, у м. Новомиргород у купця Янкеля Бир Бродського, який приховуючи у себе в будинку товари, надсилав їх в бричках в різні міста для продажу. І зрештою, в Златополі у купця Дувида Абрамовича Гольфельда, який мав зв'язок зі згадуваним Бродським, причому оголосив, що вказані товари, а також і нетавровані ще можна віднайти як в Новомиргороді і Златополі у Бродського і Гольфельда, так і в м. Богуславі у єврея Аби Лейбекера (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 2709г, арк. 6). Турянський повідомив, що таврував у Я. Бродського по срібному четвертаку від штуки полотна тридцять штук закордонного полотна, за хустки батистові, яких було п'ять чи шість дюжин заплатив він йому від дюжини по 60 коп. на яких ставляться штемпеля лише на першій хустці в дюжині.

Деякі справи вказаних років засвідчують відсутність національної солідарності стосовно контрабанди між євреями, які славляться єдністю і підтримкою. Так, 9 березня 1831 р. Київський воєнний губернатор вимагав пояснення у службовців Радомишльського нижнього суду стосовно справи радомишльського міщанина єврея Шимеля Фурмана. Ш. Фурман скаржився на Радомишльський нижній суд за нездійснення необхідного розслідування про відкриття ним контрабандних товарів, які провозили невідомі євреї через містечко Коростишів та образи, здійснені службовцями Коростишівського суду за подання вказаної інформації. На це воєнний губернатор запропонував здійснити Радомишльським повітовим стряпчому і хорунжому від дворянства слідство у вказаній справі (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 5438, арк. 1).

На виконання розпорядження Київського воєнного губернатора в київське губернське правління у справі Фурмана від повітових службовців надійшла така інформація: «в перших числах листопада 1830 р. з корчми Червоної два невідомі євреї, що проїжджали селянською бричкою, коли не могли дістати, невідомо за що, на відшкодування наглядачу грошей, то за це їх уночі, наглядачем з десятськими Мілевським і Григорієм (прізвище невідоме) відведено в поліцію. Бричка була залишена, з неї валізи невідомими людьми знесені в кімнату наглядачу Зверховському. Згодом євреї були звільнені від кайданів, з бричкою і кіньми. Але підтвердження про повернення євреям валіз з речами, або як повідомив Шимель Фурман, які були віднесені в будинок купця Мойші Герша Рабиновича, не виявлено» (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 5438, арк. 2зв.-3).

Підприємці Київської губернії виявилися схильними до швидкого збагачення. Так, директор Хабенської фабрики Шерер був заповзятливим організатором. Незважаючи на укладені контракти, у 1830 р. Шерер відмовився сплачувати прядильнику - уродженцю Берліна - Августу Мейєру, зароблені гроші за два місяці (до речі, річна платня Мейєра становила 400 талерів, а поденна - 1 талер і 15 грошей сріблом) та платити за дорогу до Берліна (Губицький, 2018, с. 156). Окрім того, влада в квітні 1830 р. в особі Київського воєнного губернатора Княжнина, київського губернського стряпчого Киселевського звинуватила Шерера у контрабанді (ЦДІАК України, ф. 533, оп. 4, спр. 61, арк. 1). Для виправдання Шерер подав дані про себе: 1828 р. найнятий для виконання функцій управителя на хабенську фабрику князя Радзівіла та прусського поміщика Альберта Тера; 1829 р. спорядив з Берліна через купців Міллера і Краузе в Броди, згодом в Київ 2 тюки книг, серед яких були писані. Справа про контрабанду була відкрита, оскільки писані книги для ввезення в Російську імперію були заборонені. Натомість, Шерер отримав свої друковані книги, а про вилучені писані навіть не згадував.

У підзвітних Київському воєнному, подільському і волинському генерал-губернатору губерніях 1832 р. засвідчено таку позитивну щодо контрабанди тенденцію: «випадків зловживання у торгівлі не виявлено, спочатку тут звичний промисел контрабанди, особливо між євреями, дієвим переслідуванням митної стражі та земської поліції скоротився і трапляються тільки дрібні випадки контрабанди» (ЦДІАК України, ф. 442, оп. 1, спр. 1195, арк. 19зв.).

Київські торговельні депутати 19 лютого 1835 р. доповідали Київській міській комісії про те, що євреї, які здійснювали в Києві незаконну торгівлю, продовжують свою діяльність, незважаючи на попередження від квартального наглядача Філімонова. Незаконна торгівля мала бути припинена на підставі Зведення статутів Книги 1-ї Параграфу ІІ, Відділення Ш, статті 99, але Київська поліція не здійснювала відповідних заходів. І тому Київська комісія просила резолюції від Київського цивільного губернатора, посилаючись на вказану статтю: «російські піддані євреї можуть торгувати лише в тих губерніях, в яких дозволено їм мати постійне проживання, а саме: в губерніях: Литовських, Білоруських, Малоросійських, Курляндській, Київській, крім міста Києва» (ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 5119, арк. 1).

Бували доволі цікаві випадки, коли впевненість у своїй позиції виявляли не лише арештовані контрабандисти, але й члени їх сімей. Так, 29 травня 1850 р. в Київському губернському правлінні слухали пропозицію Київського воєнного, Подільського і Волинського генерал-губернатора від 22 квітня 1850 р. під № 2675, передану Київському цивільному губернатору стосовно інформування про стан справи щодо знайдених у місті Радомишль у євреїв і, особливо, у Юдка Айзинберга контрабандних товарів, зброї і пороху (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 7851, 32 арк.1).

Повідомляючи про цю справу, Радомишльська міська поліція в рапорті від 8 квітня 1850 р. під № 1515 повідомляла, що 7 квітня викликали в відділок із в'язниці, радомишльського міщанина Юдахаїма Айзинберга для вручення йому підписаних прохань з Урядуючого Сенату. З цієї нагоди з'явилась дружина Айзинберга Ривка, яка ображала голову поліції підполковника Шидловського (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 7851, 32 арк.1зв.-2). За образи наказано було її взяти під арешт, то вона залишила ключі від крамниці, і хвалилась, що в цій крамниці зберігаються 1 000 крб. ср. Перелічені дії відбувалися у присутності радомишльських міщан: бургомістр міського магістрату Петро Борщевський, євреї Мошко Вісленський і Янкель Винокур, дворянин Андрій Савич, і канцелярист Вронсжевський (ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 7851, 32 арк.2зв.).

У певних випадках для верховенства права не ставали на заваді ні відстані, ні відсутність готівки для покриття пені, нарахованої за торгівлю контрабандними товарами. Так, 1851 р. чиновник особливих доручень Міністра фінансів Пилип Сперанський і Васильківський земський справник Вронський виявили у білоцерківського купця Мошка Вайнтруба контрабандний чай (ДАКО, ф. 185, оп. 1, спр. 962, 305 арк.52). А саме чиновники затримали, «181 фунт кантонського чаю, в картузах з підробними купецькими етикетками Московських купців Голубкова і Федорова і фальшивими пломбами Московської Митниці і понад того до 60 фунт такого ж чаю на розсип». За розпорядженням київського цивільного губернатора І. Фундуклея, до розслідування було залучено особливого чиновника для доручень при митному депутатові. Білоцерківський купець зізнався, що привіз йому цей чай на комісію для продажу Могилівський міщанин Шкловський єврей Іцко Неухович Абугов, що прибув у комерційних справах в м. Ржищів. За розпорядженням земського справника його взяли під арешт і зобов'язали сплатити за контрабанду пеню у розмірі 730 крб. сріблом (ДАКО, ф. 185, оп. 1, спр. 962, 305 арк.52зв.).

Висновки. Заходи влади по боротьбі із контрабандою в Київській губернії в першій половині ХІХ ст. лише частково досягали мети, оскільки особи, залучені до цієї неправомірної діяльності, не тільки не відмовлялися від неї, але й розширювали коло залучених до вказаних оборудок. Збільшувався перелік товарів, яких завозили контрабандисти.

Джерела та література

Гмирін, А. (2019). Обсяг контрабанди в Україні сягає 10 мільярдів доларів. Взято з https://24tv.ua/obsyag kontrabandi v ukrayini svaga ye 10 milvardiv dolariv ekspert n1237668.

Губицький, Л. (2018). Торгівля Київської губернії (1793-1861 рр.). Київ: Київський національний торговельно-економічний ун-т.

Гулишамбаров, С. (Сост.). (1896). Итоги торговли и промышленности России в царствование імператора Николая І 18251855 гг. г. Санкт-Петербург: Типография В. Киршбаума.

Гуржій, L, & Гуржій, О. (2013). Купецтво Києва та Київщини XVII- XIX ст. Київ: Інститут історії України.

ДАКО - Державний архів Київської області.

Закревский, Н. (1868а). Описание города Киева. Вновь обработанное и значительно умноженное издание с приложением рисунков и чертежей. Ч. 1: Летопись. Москва: Типография В. Грачева.

Закревский, Н. (1868b). Описание Киева (Т. 2). Москва: Типография В. Грачева.

Карліна, О. (2018). Контрабанда в прикордонних повітах Волинської губернії та боротьба з нею (перша половина ХІХ ст.). Студії і матеріали з історії Волині (с. 278-291).

О правилах для употребления оружия таможенной стражею по европейской границе. Высочайше утвержденное мнение Государственного совета. 1829. Марта 20. (1830). ПСЗ РИ-2 (Т. 4, № 2754, с. 173-174). Санкт-Петербург.

О правилах производства дел по конфискации тайно ввезенных то - варов, задержаных в пределах пограничной черты. Высочайше утвержденное мнение Государственного совета. 1824. Февраля 14. (1830). ПСЗ РИ-1 (Т. 39, № 28788, с. 105-111). Санкт-Петербург.

Учреждение таможенного управления по европейской торговле. Мани - фест 1811 г. Июня 24. (1830). ПСЗ РИ-1 (Т. 31, № 24684). Санкт- Петербург.

Фундуклей, И. (1852). Статистическое описание Киевской губернии (Ч. 1). Санкт-Петербург: Изд. И. Фундуклей.

ЦДІАК України - Центральний державний історичний архів України у м. Києві.

Щербина, В.І. (1929, березень-квітень). Київ і Київщина на початку ХІХ віку. Україна, 33, 54-59.

References

Hmyrin, A. (2019). Obsiah kontrabandy v Ukraini siahaie 10 miliardiv dolariv [The amount of smuggling in Ukraine amounted to 10 billion dollars]. Retrieved from https://24tv.ua/obsyag kontrabandi v ukra yini svagave 10 milyardiv dolariv ekspert n1237668 [in Ukrainian].

Hubytskyi, L. (2018). Torhivlia Kyivskoi hubernii (1793-1861 rr.) [Trade of the Kyiv province (1793-1861)]. Kyiv: Kyivskyi natsionalnyi torhovelno-ekonomichnyi universytet [in Ukrainian].

Gulishambarov, S. (Comp.). (1896). Itogi torgovli i promyshlennosti Rossii v tsarstvovanie imperatora Nikolaya 11825-1855 gg. [The results of trade and industry in Russia during the reign of Emperor Nicholas I in 1825-1855]. Saint Petersburg: Tipografiya V. Kirshbauma [in Russian].

Hurzhii, I., & Hurzhii, O. (2013). Kupetstvo Kyieva ta Kyivshchyny XVII- XIX st. [Merchants of Kyiv and Kyiv region of the XVII-XIX cen-turies]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy [in Ukrainian].

DAKO - Derzhavnyi arkhiv Kyivskoi oblasti [State Archive of Kyiv Region] [in Ukrainian].

Zakrevskiy, N. (1868a). Opisanie goroda Kieva. Vnov obrabotannoe i znachitelno umnozhennoe izdanie s prilozheniem risunkov i chertezhey. Ch. 1: Letopis [Description of the city of Kiev. Newly revised and significantly enlarged edition with drawings and drawings attached. Pt. 1: Chronicle]. Moskva: Tipografiya V. Gracheva [in Russian].

Zakrevskiy, N. (1868b). Opisanie Kieva [Description of Kiev]. (Vol. 2). Moskva: Tipografiya V. Gracheva [in Russian].

Karlina, O. (2018). Kontrabanda v prykordonnykh povitakh Volynskoi hubernii ta borotba z neiu (persha polovyna XIX st.) [Smuggling in the border counties of the Volyn province and the fight against it (first half of the XIX century)]. Studii i materialy z istorii Volyni - Studies and materials on the history of Volyn (pp. 278-291) [in Ukrainian].

O pravilakh dlya upotrebleniya oruzhiya tamozhennoy strazheyu po evropeyskoy granitse. Vysochayshe utverzhdennoe mnenie Gosudar- stvennogo soveta. 1829. Marta 20 [About the rules for the use of weapons by the customs guard on the European border. The highest approved opinion of the State Council. 1829. March 20]. (1830). Polnoe Sobranie Zakonov Rossiyskoy Imperii: Sobranie vtoroe - Complete collection of laws of the Russian Empire: Second Collection (Vol. 4, № 2754, pp. 173-174). Saint Petersburg [in Russian].

O pravilakh proizvodstva del po konfiskatsii tayno vvezennykh tovarov, zaderzhanykh v predelakh pogranichnoy cherty. Vysochayshe utver- zhdennoe mnenie Gosudarstvennogo soveta. 1824. Fevralya 14 [On the rules for the proceedings of cases of confiscation of secretly imported goods detained within the border line. Highest approved opinion of the Council of State. 1824. February 14]. (1830). Polnoe Sobranie Zakonov Rossiyskoy Imperii: Sobranie pervoe - Complete collection of laws of the Russian Empire: First Collection (Vol. 39, № 28788, pp. 105-111). Saint Petersburg [in Russian].

Uchrezhdenie tamozhennogo upravleniya po evropeyskoy torgovle. Manifest 1811 g. Iyunya 24 [Establishment of a customs office for European trade. Manifesto of 1811. June 24]. (1830). Polnoe Sobranie Zakonov Rossiyskoy Imperii: Sobranie pervoe - Complete collection of laws of the Russian Empire: First Collection (Vol. 31, № 24684). Saint Petersburg [in Russian].

Fundukley, L (1852). Statisticheskoe opisanie Kievskoy gubernii [Statistical description of the Kiev province]. (Vol. 1). Saint Petersburg: Izd. Fundukley [in Russian].

TsDIAK Ukrainy - Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u

m. Kyievi [Central State Historical Archive of Ukraine in Kyiv] [in Ukrainian].

Shcherbyna, V.L. (1929, March-April). Kyiv i Kyivshchyna na pochatku XIX viku [Kyiv and Kyiv region at the beginning of the XIX century]. Ukraina - Ukraine, 33, 54-59 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru