Відновлення Глухівської електростанції у 1925-1926 рр. (за документами фонду 2 ЦДАВО України)

(за документами фонду 2 ЦДАВО України)

Л.В. Артемова

Стаття присвячена відновленню Глухівської електростанції у 1925-1926 рр. за програмою індустріалізації, яка мала посприяти прискореному розвиткові промисловості та соціальної сфери, що стало засобом забезпечення виживання комуністичного режиму у ворожому капіталістичному оточенні.

У ході вивчення та аналізу джерельної бази з історії Глухова виявлено, що становлення енергетичної галузі у населеному пункті ще наприкінці XIX - на початку XX ст. є беззаперечним фактом. Автором цієї наукової розвідки зроблено спробу висвітлити дотепер актуальне і мало досліджене питання розвитку електрифікації у місті у 1925-1926 рр., коли, за часів НЕПу, в цілому у країні та у Глухові зокрема, відбувалося відновлення, реконструкція та розширення, часто ще дореволюційного, електричного господарства, зруйнованого у період Першої світової війни та подій Української революції 1917-1921 рр.

Уперше оприлюднено документи з фонду 2 Центрального державного архіву вищих органів влади та управляння України, згідно яких 5 січня 1926 р. Секретаріат управління справами Ради Народних Комісарів (Раднарком УСРР) м. Харкова поставив на порядок денний розгляд клопотання Глухівського Окрвиконкому про відпуск коштів (у кількості 15000 крб.) із комунального фонду Совнаркому на умовах довготермінового кредиту Глухівській Окрузі для поновлення електростанції.

Висвітлені основні негативні моменти, якими характеризувалася робота Глухівської електростанції у 20-х рр. XX ст., та наведений розроблений місцевими фахівцями новий фінансово-експлуатаційний план господарської діяльності відновленої електростанції, що мав би поліпшити рентабельність, а з часом і зробити Глухівську електростанцію прибутковою, забезпечивши, у достатній мірі, населення міста електроенергією.

Ключові слова: електрична енергія, емпіричні дослідження, Наукова революція, індустріалізація, комуністичний режим, НЕП, Глу- хівська електростанція у 1925-1926 рр.

Restoration of Hlukhiv power plant in 19251926 years (on the documents of the 2 fund TSDAVO of Ukraine)

Artemova L.V.

The article is devoted to the restoration of the Hlukhiv Power Plant in 1925-1926 under an industrialization program that was to promote the accelerated development of industry and the social sphere, which became a means of ensuring the survival of the communist regime in a hostile capitalist environment.

During the study and analysis of a source base on Hlukhiv's history, it was discovered that the formation of the energy industry in the settlement at the end of XIX - beginning of XX century. is an undeniable fact. The author of this scientific exploration made an attempt to cover the current and little researched issue of electrification development in the city in 1925-1926, when in the whole of the country, and in Hlukhiv in particular, there was a renewal, reconstruction and expansion, often before the revolutionary, of the electric power industry, destroyed during the First World War and the events of the Ukrainian Revolution of 1917-1921. відновлення глухівська електростанція

The documents found in the Fund 2 of the Central State Archives of Higher Authorities and Administration of Ukraine were published for the first time, according to which, on January 5, 1926, the Secretariat of Management of the Affairs of the Council of People's Commissars (Council of People's Commissars of the Ukrainian SSR) of Kharkiv put an agenda on the petition of the Deaf (in the amount of 15000 rubles.) from the municipal fund on the terms of a long-term loan to Hlukhiv District for the renewal of the power plant.

The main negative points that characterized the work of Hlukhiv power plant in the 1920's are highlighted and a new financial and operational plan of economic activity of the restored power plant developed by local specialists is presented, which should improve the profitability and eventually make the Hlukhiv power plant profitable. providing the city's population with sufficient electricity.

Key words: electricity, empirical research, Scientific Revolution, industrialization, communist regime, NEP, Hlukhiv Power Plant in 1925-1926.

Енергія - найважливіший чинник, який протягом тисячоліть сприяв еволюції, опануванню Homo sapiens навколишнім світом та розвиткові людської цивілізації.

Заразом, до Наукової революції більшість людських культур не вірили в прогрес. Ще два століття тому електрична енергія використовувалася, переважно, для таємничих наукових експериментів та дешевих магічних фокусів, не відігріваючи в економіці країн жодної ролі. Емпіричні дослідження учених, інвестиції у науку і, як наслідок, наукові відкриття надали людству ряд нових можливостей.

У середині XVIII ст., в одному з найславетніших експериментів в історії науки, Бенджамін Франклін запустив під час грози повітряного змія, аби перевірити гіпотезу, що блискавка є електричним розрядом. Спостереження Франкліна, разом із його знаннями про властивості електричної енергії, дозволили винайти блискавковідвід і, так би мовити, роззброїти богів [1, с. 332].

У кінці 60-х років XIX ст., на потребу нової епохи індустріалізації й інтенсивного розвитку промислового виробництва та міської інфраструктури, людство, крім іншого, отримало у користування газові світильники [2, с.435]. Але і після того з освітленням були проблеми. Автори багатьох посібників у 1900-х рр. відраджували від використання газових світильників, наприклад, у спальнях, позаяк ті спалювали кисень, натомість наполегливо рекомендували запалювати одну свічку й заходити з нею в кімнату. У заможних будинках ставили два свічники на камінну полицю. Коробку з сірниками клали в доступне місце, бо у темряві знайти її було непросто [3, с. 224-225].

Натепер, варто нам ткнути пальцем, і електрична енергія друкує книги та шиє одяг, зберігає свіжість продуктів і не дає танути морозиву, готує обіди та страчує злочинців, реєструє думки і записує посмішки, освітлює ночі та розважає нас безліччю телепередач. Мало хто розуміє, як електрика робить усі ці речі, але ще менше людей можуть уявити своє життя без неї [1, с. 442].

У порівнянні із західними країнами, у Російську імперію електрика прийшла досить пізно (у 70-х роках XIX ст.), але до революції була створена досить солідна база загальної електрифікації країни, яку більшовики пізніше назвали планом ГОЕЛРО [2, с. 435], - перший загальнодержавний перспективний план відбудови й розвитку економіки країни на основі електрифікації (1920-1921 рр.).

Дослідженнями проблем виробництва електричної енергії, використання та поширення електричних джерел і мереж як у промислово розвинутих регіонах Української СРР (1937 року її назву змінять на Українську Радянську Соціалістичну Республіку), так і у невеликих містах та на селі займалися В.А. Каменева та А.М. Панов [4], Г.А. Клименко і Т.П. Доценко [5], М.В. Захарченко^], С.Г. Плачкова [7] та ін.

Випис із протоколу № 6/123 засідання Адміністративно-Фінансової Комісії при РНК УСРР від 19 січня 1926 р. про надання коштів на відбудову Глухівської електростанції

XX ст. новітніх електричних технологій у Глухові, як-от: освітлення вулиць та окремих приватних будинків, електрифікація установ соціальної сфери і промислового сектору, фабрик, заводів (останніх - із метою їхньої модернізації та підвищення конкурентоздатності вироблених товарів) містять наукові розвідки І.І. Сбитного [8], О.М. Мірошниченка [9]; побіжно згадує про оснащення глухівського сінематографа електричною освітлення Глухова на початку XX ст., оприлюднила І.В. Мошик [2].

Хоча у дореволюційний період державної програми з фінансування електрифікації у населеному пункті не було і про масове впровадження електричної енергії у побут містян ніхто не турбувався, а виробництва встановлювали собі окремі малопотужні генератори, з огляду на вище викладене і зазначені у публікаціях науковців відомості, висновуємо, що факт створення енергетичної бази у Глухові наприкінці XIX - на початку XX ст. є беззаперечним. У даній розвідці зробимо спробу висвітлити дотепер актуальне і мало досліджене питання розвитку електрифікації у місті у 1925-1926 рр., коли, за часів НЕПу та індустріалізації, в цілому у країні та у Глухові зокрема, відбувалося відновлення, реконструкція та розширення ще дореволюційного електричного впроваджена від 1921 до 1928 років, вивила радянську економіку на шлях оздоровлення, що дозволило на середину 1920-х рр. знову досягти того рівня виробництва у країні, який існував напередодні Першої світової війни [11, с. 536]. Індустріалізація, проголошена XIV з'їздом ВКП(б) у 1925 р., на думку радянського керівництва, мала також посприяти прискореному розвиткові промисловості та, у поєднанні із колективізацією і культурною революцією (набір стратегій, призначених для підготовки нового покоління кадрів для заміни старого управлінського та бюрократичного класу), найкращим засобом забезпечила би виживання комуністичного режиму у ворожому капіталістичному оточенні [12, с. 319].

Отже, за часів НЕПу, у пошуках шляхів широкого впровадження електричної енергії у народне господарство, ефективного забезпечення населеного пункту електрикою та з метою розбудови комунальної сфери і швидкої економічної і соціальної трансформації, Глухівський Окрвиконком, не послаблюючи державного регулювання, вирішив у 1925-1926 рр. відновити місцеву електростанцію. На підтвердження цього факту маємо нагоду оприлюднити документи із фонду 2 Центрального державного архіву вищих органів влади та управляння України (далі ЦДАВО України), згідно яких 5 січня 1926 р. Секретаріат управління справами Ради Народних Комісарів (Раднарком УСРР) м. Харкова почав розгляд справи № 4784 щодо клопотання Глухів- ського Окрвиконкому про відпуск коштів (у кількості 15000 крб.) із комунального фонду Совнаркому на умовах довготермінового кредиту Глухівській Окрузі для поновлення електростанції.

У доповідній записці до Раднаркому УСРР наголошується, що існуючі потужності Глухівської електростанції уже не задовольняють «потреби міста в сучасний момент, через що виникла думка про необхідність негайного її дооборудовання» [13, арк. 5]. Стан же самої будівлі електростанції у 1925-1926 рр. був задовільний, хоча вона і постраждала під час пожежі у 1918 році.

Проаналізувавши архівні документи, висновуємо, що у Глухові у 20-х рр. XX ст. спостерігалося підвищення попиту на електроенергію серед населення, проте робота Глухівської електростанції аж ніяк не сприяла прогресу, бо характеризувалася такими основними негативними моментами: недостатньою потужністю і її нераціональним використанням, зношеністю працюючих машин, великою витратою палива на 1кВт г., високою собівартістю електроенергії.

Слід зауважити, що уже у 20-х роках ХХ ст. необхідною умовою енергетичної безпеки країни був розвиток енергетики темпами, які мали випереджати розвиток економіки [2, с. 437]. У Глухові, як бачимо, шлях до «державного капіталізму» з повсюдною електрифікацією був доволі тернистим і уповільненим, адже, через непродуктивну роботу місцевої електростанції, спостерігалася невідповідність виробництва електроенергії потребам міста. І хоча проводити електричне освітлення до своїх помешкань могли тільки багаті власники будинків, а високі тарифи на електроенергію перешкоджали збільшенню кількості її споживачів і, як наслідок, рівень побутового споживання електроенергії на душу населення у Глухові продовжував залишатися низьким, але з кожним роком зростала кількість використаної електричної енергії на виробництві (млини, маслобійні, завод із переробки коноплі та виготовлення шпагату тощо). Крім іншого, актуальним залишалося і питання приєднання до місцевої електромережі нових об'єктів соціальної сфери, а саме: притулку для сиріт і безпритульних, радіостанції, кінотеатру, типографії, фотосалонів, водогону, міського центрального електроосвітлення тощо.

На цих та інших проблемах і недоліках електрифікації акцентують увагу автори доповідної записки, текст якої наводимо нижче. Документ, що вперше вводиться до наукового обігу, публікуємо із збереженням оригінального правопису.

«Після пожару за браком коштів можливо було отремонтувати лише 2-і дінамо-машини, через що станція зтеряла 50 % своєї міці. Обидва двигуни за браком своєчасного ремонту дуже слабі, не дають належного напруження і потрібують або капітального ремонту, або повної понови. Між тим потреба на алектро-енергію давно вже досягла норми мирного часу й надалі все більш збільшується, при чому окрім приватних потреб станція відпускає енергію для 5-ти електромоторів: а саме, бойні, бані, кіно-театру, водотягу МісцьГоспу й инш. Крім того мається завдання востановити і дати енергію на 1500 домових ліхтарів, а також більш освітити кінці міста, які населені трудовим людом. Передбачається встановити алектромотори на промислових підприємствах міста, яких є чимало. Таким чином можливо гадати з повною забезпекою, що витрачені кошти на дооборудовання станції цілком будуть повернені»[13, арк. 5-6].

До доповідної записки додається фінансово- експлуатаційний план господарської діяльності електростанції та розрахунки з погашення суди, виданої на відновлення Глухівської електростанції; є «випис з журналу № 12 Засідання Міжвідомчої Бюджетової Наради при НКФ УСРР по розгляду місцевих бюджетів України на 1925/26 рр., виписи з протоколу ч. 42/35 Президії Глухівського ОкрВИК'у від 24/XI-25 р.» [12, арк. 2-4].

Складений фінансово-експлуатаційним план із відновлення потужностей Глухівської електростанції (затверджений завідуючим із благоустрою Тарасевичем та ЗавОкрмісткомом Уткіним), на думку місцевих фахівців, зробив би інвестиційний цикл досить нетривалим, що дозволило б окупити затрачені на відбудову Глухівської електростанції кошти у розмірі 15000 крб. протягом п'яти років. Крім іншого, ефективна робота відновленої електростанції знизила би складову тарифу на передачу електроенергії населенню до 28 коп. за 1кВт г., а також поліпшилась би рентабельність Глухівської електростанції: з часом вона мала стати прибутковою, забезпечивши, у достатній мірі, населення Глухова електроенергією.

Фінансово-експлуатаційний план щодо відновлення Глухівської електростанції відображений у таблицях мовою оригіналу [13, арк. 2-3].

Финансово-эксплуатационный план погашения ссуды. Расход

[13, арк. 2]

Финансово-эксплуатационный план погашения ссуды. Содержание штата [13, арк. 2]

Финансово-эксплуатационный план погашения