Участь Чернігівського земства у діяльності "Обласної земської переселенської організації" (1908-1918 рр.)

Джерело: Дядиченко Н. Статистический справочник. Главнейшие итоги для характеристики Черниговской губернии в статистико-экономическом отношении. Чернигов: Тип. Чернигов. земства, 1914. С. 25

На Чернігівщині пунктом збору переселенців було місто Конотоп [11, арк. 428]. Із метою упорядкування міграційних потоків уряд спеціальним циркуляром довів до відома місцевої державної адміністрації розклад відправки переселенських поїздів із кожної конкретної губернії. Для Чернігівщини перша черга (від 10 до 25 березня) була призначена для тих, хто мав на меті переселитися до Примор - ського, Забайкальського, Іркутського та Тургайсько-Ураль- ського переселенських районів. Друга черга (з 26 березня до 12 квітня) у 1909 р. для чернігівців не була передбачена, тоді як у третю (14-29 квітня) могли бути включені усі переселенці, незалежно від кінцевого пункту призначення [12, с. 31]. Перевозка здійснювалась на пільговій основі у вагонах 4-го класу, «а при їх нестачі - в пристосованих відповідним чином вагонах-теплушках». Оплата за перевезення худоби і майна становила 1/2 копійки з голови і версти; за дрібних домашніх тварин - 1/4 копійки з голови і версти. Щодо майна, то дозволялось перевозити його із розрахунку не більше 8 пудів на кожного переселенця. Харчування переселенців здійснювалось власним коштом, лише на окремих залізничних станціях можна було отримати гарячу їжу за дешевими цінами - 4 коп. за порцію [13, арк. 62]. Про умови перебування у переселенських потягах маємо масу свідчень. Одне з них - звіт агента Чернігівського земства В.П. Косменко-Загорсько- го, який у 1908 р. супроводжував своїх земляків в одному з переселенських потягів. «Ці товарні потяги, - повідомляв цей агент, - не мають постійного розкладу руху. Ідуть вони верст по 200 на добу. Стоять на усіх великих станціях годин по 5-6. Та це півбіди, що стоять, але ж і постійно маневрують по усім коліям, не даючи ні спокою, ні можливості вийти з вагону... Часто потяги відправляються без попередження. Мені доводилося бачити кількох дітей років 7-10, що відстали від потяга, які не знали ні свого прізвища, ні куди поїхали батьки...» [14, с. 6]. Улітку 1909 р., коли Обласна земська переселенська організація вже запрацювала на повну силу, той же земський агент у своєму звіті про поїздку до Західного Сибіру описав ситуацію на Самарському переселенському пункті так: «На платформах неймовірне пекло. Крик, ґвалт, плач дітей і матерів, які загубили один одного, біганина несусвіт- ня» [15, с. 32]. Інший агент Чернігівського земства А.Н. Ко- сович у 1909 р. повідомляв петербурзькими керманичам про наявні проблеми з перевезенням новоселів: «Важко усім переселенцям, але те, що доводиться терпіти переселенцю до Амурського краю, може розбити нерви навіть людині із залізним організмом... Якщо важко їхати по 40 осіб у вагоні, то у сотні разів важче рухатись по Амуру на баржі, у якій розміщується до 1000 осіб з усім їх майном, не виключаючи і тварин» [17, арк. 82].

Як же реагували тогочасні керівники уряду на ситуацію з перевезенням мігрантів? Звернемось до звіту голови Ради Міністрів П.А. Столипіна та Головноуправляючого землеробством і землевпорядкуванням А.В. Кривошеї- на щодо поїздки у 1910 р. до Сибіру: «Санітарні умови руху переселенців терпимі...Багато хто з них знаходить незвичні для себе зручності» [16, с. 5].

Переборюючи неймовірні труднощі, гнані з батьківщини злиденними умовами життя, десятки тисяч мешканців Сіверщини щорічно покидали рідну домівку, шукаючи там, за Уралом, кращої долі. З 1906 по 1913 рр. населення Чернігівщини за рахунок переселенців зменшилось на 169 551 чоловік, поступаючись за цим показником лише Полтавщині, звідки за той же час виїхало 226 916 чоловік [18, с. 13; 19, с. 12]. Кількісні показники міграції чернігівського селянства у межах конкретного повіту показані у таблиці 1. Як видно із наведених статистичних даних, найбільше мігрантів дали північні повіти: Суразький (28 719 осіб) та Новгород-Сіверський (13 541 особа), тоді як мінімальні статистичні показники належали Козелецькому (6 485 осіб) та Глухівському (6 651 особа) повітам.

Щоб отримати певні кошти для облаштування господарства на нових місцях, чернігівські переселенці намагалися продати свої надільні землі, проте з різних причин зробити це їм не завжди вдавалось. Так, згідно статистичних даних Челябінського переселенського пункту за 1907-1911 роки 5 041 родин чернігівців не мали жодної десятини польових угідь. Не змогли продати свою землю 1 882 родини (8 476 десятин), тоді як 15 932 родини продали свої 57 055 десятин [20, арк. 47].

З метою забезпечення облаштування домогосподар- ства на нових місцях, урядові кола з 1908 р. стали видавати так звані прохідні свідоцтва тільки тим, хто, за допомогою ходаків, посланих напередодні переселення, зарахував за собою у певному переселенському районі зе - мельну ділянку. Проте більшість мігрантів із різних причин не змогли це зробити. Загалом у 1908-1915 рр. цей показник складав близько 70% [21, арк, 6].

У поєднанні з неможливістю отримати у повному обсязі передбаченого законом безвідсоткового переселенського кредиту, важко було розраховувати на успішне господарювання у казахському степу чи тайзі Сибіру та Далекого Сходу. Щоб створити господарство середнього достатку на Далекому Сході, потрібно було мати, за свідченням чиновників Переселенського управління, 29,5 дес. сільськогосподарських угідь, з яких 5,5 дес. складали орні землі, 13 дес. - сіножаті і 11 дес. - пасовища [22, арк. 28]. Що ж мали ті, хто поселився протягом 1906-1909 рр.? Серед 32 домогосподарів, що сіяли до 5 дес., мали землю під зерновими культурами 16 родин, володіли сіножатями 20 родин. Робочих коней мали 8 родин, корів - 2 родини. Річний прибуток таких домогосподарів складав 3 656 руб., тоді як витрат - 3 765 руб. [23, с. 563]. Як бачимо, дефіцит бюджету становив 109 руб.

Наведемо для прикладу майновий стан новоселів Глу- ховки Суйфунської волості Південно-Уссурійського повіту. Станом на 1 січня 1908 р. тут мешкало 68 сімей (411 осіб обох статей). Свої будинки мали 63 родини. У їхньому розпорядженні було 292 дес. посівів, тобто по 4 на родину, і близько 6 дес. сіножатей [24, арк. 20]. Цього, як було зазначено вище, у далекосхідному регіоні для середньо- статистичної селянської родини було недостатньо. Тому і не дивно, що значна частина новоселів після довгих поневірянь змушена була найматися на різні роботи або, врешті-решт, повернутися на батьківщину. Загальне число чернігівських переселенців-невдах за 1896-1918 роки склало 38 625 осіб, з яких близько 20 тис. повернулось на батьківщину в період активної діяльності обласної земської переселенської організації [25, с. 31]. Незважаючи на прагнення земських діячів Чернігівської та ряду інших українських губерній забезпечити трудовим мігрантам належні умови для створення на новому місці міцного господарства, щонайменше половині з них зробити цього не вдалося, адже повний білет 4-го класу коштував від Благовіщенська до Конотопа близько 400 руб.

Як результат, аграрне питання у тогочасній країні не лише не було розв'язане, а навпаки, воно ще більше загострилося як у районах виходу мігрантів, так і у місцях їх розселення, що підтвердили, зокрема, події громадянської війни 1918-1920 років.

Джерела

1. Рклицький М.В. Земля и земельные отношения в Полтавщине. Статистические заметки по земельному вопросу. Изд-е 2-е. Полтава: Тип т-ва «Печатное дело», 1917. 56 с.

2. Скляров Л.Ф. Переселение и землеустройство в Сибири в годы столыпинской аграрной реформы. Ленинград: Изд-во Лен. ун-та, 1962. 588 с.

3. Кончаловский Е. Слушай, русский переселенец! СПб.: Тип. Переселен. Управления, 1909. 72 с.

4. Російський державний історичний архів (далі - РДІА), ф. 394, оп. 1, спр. 8: «З журналами Ради Міністрів по питанню Далекого Сходу». 227 арк.

5. РДІА, ф. 391, оп. 3, спр. 1002: «Про залучення земських установ до переселенської справи». 377 арк.

6. РДІА, ф. 391, оп. 3, спр. 1583: «Про залучення земських установ до участі у переселенській справі». 656 арк.

7. Устав Южно-русской областной земской переселенческой организации. Журналы Полтавского губернского земского собрания 50 очередного созыва 1914 года. Полтава: Электрич. типо-литогр. И.Л. Фришберга, 1915. Приложение № 2. С. 74-77.

8. Инструкция агентам Южно-русской областной земской переселенческой организации, утвержденная экстренным совещанием уполномоченных 5-го апреля 1912 года. Журналы Полтавского губернского земского собрания 50 очередного созыва 1914 года. Полтава: Электрич. типо-литогр. И.Л. Фришберга, 1915. Приложение № 3. С. 78-83.

9. Журналы заседаний VII очередного совещания уполномоченных Южно-русской областной земской переселенческой организации (11-12 ноября 1913 г.). Полтава: Электрич. типо-литогр. И.Л. Фришберга, 1913. 103 с.

10. Центральній державний історичний архів України у м. Києві, ф. 1628, оп. 1, спр. 54: «Загальна переписка». 432 арк.

11. РДІА, ф. 391, оп. 2, спр. 583: «Організація переселення до Уссурійського краю». 500 арк.

12. Расписание очередной отправки переселенцев по губерниям выхода и районам водворения. Журнал Полтавского губернского присутствия № 3. За март 1909 года. Полтава: Электрич. ти- по-литогр. Д. Подземского, 1909. С. 29-32.

13. цДіАК України, ф. 1628, оп. 1, спр. 46: «Переписка з агентом А.А. Окоряченко». 83 арк.

14. Косменко-Загорський В.П. О переселении в Кулундинскую степь Барнаульского уезда Томской губернии. Чернигов, 1909. 57 с.

15. Деятельность Черниговского губернского земства по переселению за 1909 год. Чернигов, 1910. 228 с.

16. Записка председателя Совета Министров и Главноуправляющего земледелия и землеустройства о поездке в Сибирь и Поволжье в 1910 г. Приложение к всеподданнейшему отчету. СПб.: Тип. Переселенч. управления, 1910. 81 с.

17. РДІА, ф. 391, оп. 3, спр. 1739: «Перевозка переселенців по Амуру і його притокам». 282 арк.

18. Турчанинов Н. Итоги переселенческого движения за время с 1896 по 1909 г. (включительно). СПб.: Тип. Переселенч. управл., 1911. 61 с.

19. Турчанинов Н., Домрачев А. Итоги переселенческого движения за время с 1910 по 1914 г. Пп.: Тип. Переселенч. управл., 1916. 64 с.

20. РДІА, ф. 391, оп. 4, спр. 1751: «Статистичні матеріали з різних питань». 241 арк.

21. РДІА, ф. 391, оп. 6, спр. 109: «Попередні дані щодо облаштування переселенців у різних районах за 1916 р.» 97 арк.

22. РДІА, ф. 391, оп. 2, спр. 465: «Про перегляд законодавства щодо переселення до Приамурського краю». 545 арк.

23. Материалы статистико-экономического обследования казачьего и крестьянского хозяйства Амурской области. Том 2. Часть 2-я. Труды командированной по высочайшему повелению Амурской экспедиции. СПб.: Тип Переселенч. управления, 1913. 573 с.

24. Російський державний архів Російської Федерації Далекого Сходу (м. Томськ), ф. 541, оп. 1, спр. 436, 77 арк.

25. Сельское хозяйство в ХХ веке. Сборник статистико-экономических сведений за 1901-1922 гг. Москва: Новая деревня, 1923. 295 с.

References

1. Rklitskiy, M.V. (1917). Zemlya i zemelnyie otnosheniya v Poltavschine. Statisticheskie zametki po zemelnomu voprosu. [Land and land relations in the Poltava region], issue 2. Poltava: Tip t-va «Pechatnoe delo». [in Russian].

2. Sklyarov, L.F. (1962). Pereselenie i zemleustroystvo v Sibiri vgody stolyipinskoy agrarnoy reformy. [Resettlement and land management in Siberia during the Stolypin agrarian reform]. Leningrad: Izd-vo Len. un-ta. [in Russian].

3. Konchalovskiy, E. (1909). Slushay, russkiy pereselenets! [Listen, Russian migrant!]. St. Petersburg: Tip. Pereselen. upravleniya. [in Russian].

4. Rosiiskyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv (dali - RDIA), f. 394, op.1, spr. 8.

5. RDIA, f. 391, op. 3, spr.1002.

6. RDIA, f. 391, op. 3, spr.1583.

7. Ustav Yuzhno-russkoy oblastnoy zemskoy pereselencheskoy organizatsii. (1915). [The charter of the South Russian regional zemstvo resettlement organization]. Zhurnalyi Poltavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya 50 ocherednogo sozyiva 1914 goda, 2, рр. 74-77. Poltava: Elektrich. tipo-litogr. I.L. Frishberga. [in Russian].

8. Instruktsiya agentam Yuzhno-russkoy oblastnoy zemskoy pereselencheskoy organizatsii, utverzhdennaya ekstrennyim soveschaniem upolnomochennyih 5-go aprelya 1912 goda. [Instructions to agents of the South Russian Regional Zemstvo Migration Organization, approved by an emergency meeting of commissioners on April 5, 1912]. Zhurnalyi Poltavskogo gubernskogo zemskogo sobraniya 50 ocherednogo sozyiva 1914 goda, 3, рр.78-83. Poltava: Elektrich. tipo- litogr. I.L. Frishberga. [in Russian].

9. Zhurnalyi zasedaniy VII ocherednogo soveschaniya upolnomochennyih yuzhno-russkoy oblastnoy zemskoy pereselencheskoy organizatsii (11-12 noyabrya 1913g.). Poltava: Elektrich. tipo-litogr. L. Frishberga. [in Russian].

10. Tsentralnii derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Kyievi (dali TsDIAK), f. 1628, op.1, spr. 54.

11. RDIA, f. 391, op. 2, spr. 583.

12. Raspisanie ocherednoy otpravki pereselentsev po guberniyam vyihoda i rayonam vodvoreniya (1909). [Schedule of the next departure of immigrants by exit provinces and areas of placement]. Zhurnal Poltavskogo gubernskogo prisutstviya, 3, рр.29-32. Poltava: Elektrich. tipo-litogr. D. Podzemskogo. [in Russian].

13. TsDIAK, f. 1628, op.1, spr. 46.

14. Kosmenko-Zagorskiy, V.P. (1909). O pereselenii v Kulundinskuyu step Barnaulskogo uezda Tomskoy gubernii. [On the relocation to the Kulunda steppe of the Barnaul district of Tomsk province]. Chernigov. [in Russsian].

15. Deyatelnost Chernigovskogogubernskogo zemstva po pereseleniyu za 1909 god. (1910). [The activities of the Chernigov provincial zemstvo for resettlement in 1909]. Chernigov. [in Russian].

16. Zapiska predsedatelya Soveta Ministrov i Glavnoupravlyayuschego zemledeliya i zemleustroystva o poezdke v Sibir i Povolzhe v 1910 g. Prilozhenie k vsepoddanneyshemu otchetu. (1910). [A note by the Chairman of the Council of Ministers and the Main Directorate of Agriculture and Land Management on a trip to Siberia and the Volga region in 1910. Appendix to the most comprehensive report]. St. Petersburg: Tip. Pereselench. upravleniya. [in Russian].

17. RDIA, f. 391, op. 3, spr. 1739.

18. Turchaninov, N. (1911). Itogi pereselencheskogo dvizheniya za vremya s 1896 po 1909 g. (vklyuchitelno). [The results of the resettlement movement during the period from 1896 to 1909 (inclusive)]. St. Petersburg: Tip. Pereselench. upravl. [in Russian].

19. Turchaninov, N., Domrachev, A. (1916). Itogi pereselencheskogo dvizheniya za vremya s 1910 po 1914 g. [The results of the resettlement movement during the period from 1910 to 1914]. Pp.: Tip. Pereselench. upravl. [in Russian].

20. RDIA, f. 391, op.4, spr.1751.

21. RDIA, f. 391, op. 6, spr. 109.

22. RDIA, f. 391, op. 2, spr. 465.

23. Materialyi statistiko-ekonomicheskogo obsledovaniya kazachego i krestyanskogo hozyaystva Amurskoy oblasti. Trudyi komandirovannoy po vyisochayshemu poveleniyu Amurskoy ekspeditsii. (1913). [Materials of the statistical and economic survey of the Cossack and peasant farms of the Amur region. Proceedings of a business trip at the highest command of the Amur expedition], Vol. 2, part 2. St. Petersburg: Tip Pereselench. upravleniya. [in Russian].

24. Rosiiskyi derzhavnyi arkhiv Rosiiskoi Federatsii Dalekoho Skhodu (m. Tomsk), f. 541, op.1, spr. 436. 77 ark.

25. Selskoe hozyaystvo v 20 veke. Sbornik statistiko-ekonomicheskih svedeniy za 1901-1922 gg. (1923). [Agriculture in the twentieth century. The collection of statistical and economic information for 1901-1922]. Moscow: Novaya derevnya. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru