Епістолярна спадщина П.Я. Литвинової у фондах інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Епістолярна спадщина П.Я. Литвинової у фондах інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського

Н.О. Якобчук

Abstract

Yakobchuk N.O.P. Ya. Lytvynova's epistolary heritage in the funds of Institute of Manuscripts of V. Vernadskyi National library of Ukraine.

The part of the epistolary heritage of PYa. Lytvynova-Bartosh, the prominent Ukrainian ethnographer, art critic, and folklorist of the second half of the 19th - beginning 20th century is analyzed in article. She was known as a researcher of the culture and everyday life of Ukrainians from Polissia, and cooperated with many scientific institutions and famous scientists and public figures of her time. To date the thematically diverse creative heritage of P Lytvynova remains under-researched and not properly evaluated. The figure of the ethnographer is little known.

The artistic manuscript and epistolary heritage of the researcher is stored in the funds of the M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folklore Studies and Ethnology of National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Archeology of National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Manuscript of the V.I. Vernadsky National Library of Ukraine. (in text referred to as IM NBU), National Museum of History of Ukraine.

Contest and source potential of letters of P Ya. Lytvynova are analyzed and determined in article. These letters are kept at the Institute of Manuscripts of V.I. Vernadskyi National library of Ukraine (found III and XXXI). Letters addressed to Ukrainian writers and public figures - M. Biliashivskyi, B. Hrinchenko, M. Berezhkov. The researcher's letters are an important source for exploring her life and scientific and public activities.

In addition to the article, three letters of P Ya. Lytvynova addressed to

M. Bilyashivsky and M. Berezhkov are published. The letters are printed for the first time.

The letters are printed from the originals, the language, stylistic features and the author's vocabulary of the text are preserved. Information about the place where documents were stored was added to the texts.

Key words: PYa. Lytvynova, epistolary heritage, ethnography, art, scientific works.

Основна частина

Етнограф, мистецтвознавець, фольклорист Пелагея Яківна Литвинова-Бартош (1833-1904) належить до плеяди видатних жінок України середини ХІХ - початку ХХ ст. З середини 1860-х рр. вона стала активною учасницею громадського життя і була відома, перш за все, як дослідниця культури та побуту Полісся (Чернігівщини та Сумщини). П. Литвинова співпрацювала з численними науковими установами, серед яких Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, Російське географічне товариство, Петербурзьке Вільне економічне товариство, Паризьке антропологічне товариство. Вона підтримувала тісні зв'язки з науковцями, письменниками, громадськими діячами - О. Русовим, Ф. Вовком, Л. Драгомановою, М. Біляшівським, О. Малинкою, родиною М. Лисенка та ін. Її творча спадщина включає численні наукові статті, замітки, альбоми українських візерунків, літературні твори, що були опубліковані у періодичних виданнях кінця ХІХ - початку ХХ ст. - газетах «Санкт-Петербургские ведомости», «Труд», «Киевлянин», «Заря», «Хазяин», «Голос земледельца», журналі «Киевская старина», збірнику «Матеріали україно-руської етнології» тощо.

На сучасному етапі науковий інтерес до постаті та діяльності П. Литвинової посилився. Цій проблемі присвячено низку статей у періодичних виданнях та довідниках [2, с. 58-62; 5, с. 177; 18, с. 168-199; 19, с. 123; 20, с. 21; 23, с. 41-47; 24, с. 46-47]. Значну увагу особистості дослідниці приділяють науковці і громадські діячі Глухівщини, Сумщини та Чернігівщини [6, с. 75; 7, с. 1-2; 8, с 7]. Однак, її тематично різноманітна творча спадщина залишається недостатньо дослідженою і належним чином не оціненою. Творчий доробок та епістолярій П. Литвинової став об'єктом вивчення у кількох публікаціях [3, с. 32-35; 17, с. 10-14; 21, с. 106-118].

Низка праць етнографа незавершена та неопублікована. Мистецька, рукописна та епістолярна спадщина П. Литви - нової зберігається у фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, Інституту археології НАН України, Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі ІР НБУВ), Національного музею історії України.

Наша публікація присвячена аналізу змісту та визначенню джерельного значення листування дослідниці, що зберігається у фондах ІР НБУВ, позаяк воно є важливим джерелом для вивчення її наукової діяльності.

У фондах ІІІ (Листування) та ХХХІ (М.Ф. Біляшівський) ІР НБУВ вдалося виявити 9 листів П. Литвинової, адресованих М.Ф. Біляшівському (5), Б.Д. Грінченку (3) та М.М. Бережкову (1) [9; 10; 11; 12; 13; 14; 15]. Ці документи містять важливі відомості про етнографічну роботу дослідниці протягом 1896-1904 років.

Усі кореспонденції, крім одного листа, адресованого М. Біляшівському, мають задовільний стан збереження. Вони написані чорним чорнилом на аркушах в лінію, складених удвоє або окремих. Почерк чіткий, розбірливий.

Листи до Б. Грінченка написані у м. Глухові і датовані червнем - жовтнем 1896 року. Форма звертання до адресата («Милостивый Государь») свідчить, що Пелагея Яківна та Борис Дмитрович не були близько знайомі, а їхній епістолярний діалог мав діловий характер. Ці кореспонденції - важливе джерело для дослідження історії видання етнографічної праці П. Литвинової «Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту у Чернігівщині».

Вищезгадане дослідження, що досі є одним із найдо - кладніших описів народного весільного обряду на Чернігівщині, - результат тривалої науково-дослідницької та пошукової роботи автора. Воно базується на детальних оповідях інформаторів (так би мовити з перших вуст), власних спостереженнях і записах Пелагеї Яківни. Над працею «Весільні обряди…» П. Литвинова працювала з 1886 р., коли остаточно оселилася в с. Землянці. У цей період вона підтримує епістолярний діалог із Ф. Вовком, який керував її творчою діяльністю, надавав рекомендації, коректував окремі частини рукопису [18, с. 195].

Зі змісту першого листа, адресованого Б. Грінченку (від 16 червня 1896 р.), стало відомо, що на кінець 1895 р. рукопис дослідження «Весільні обряди.» був завершений. У листопаді цього року П. Литвинова віддала працю М.О. Голосову, а той передав її Б. Грінченку. Борис Дмитрович мав ознайомитися зі змістом рукопису і повідомити Пелагею Яківну про можливість його друку [9, арк. 5]. Не отримуючи більше чотирьох місяців відповіді і не знаючи про долю своєї праці, вона звернулася до письменника особисто з вимогою прояснити ситуацію.

Цінною у цій кореспонденції є інформація про плани Б. Грінченка опублікувати працю «Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту у Чернігівщині» у кількох числах газети «Черниговские губернские ведомости», починаючи з 1 липня 1896 року. Після цього письменник хотів видати її окремою брошурою [9, арк. 5 зв.].

З наступного листа (від 10 липня 1896 р.) дізнаємося, що Борис Дмитрович пропонував Пелагеї Яківні надрукувати в «Черниговском земском сборнике» зібрані нею весільні пісні. П. Литвинова погодилася на пропозицію, але наголосила, щоб при публікації текстів фольклорних творів були обов'язково збережені коментарі, позаяк у них містяться важливі деталі, відсутні в описі весільних звичаїв. Вона просила надіслати їй екземпляр збірника, в якому буде вміщено її твори, бо боялася втратити «следы своего труда». Окрім того, дослідниця запитувала про можливість надрукувати «Черниговский Земский сборник» з її творами окремим виданням на користь чернігівських дитячих притулків [9, арк. 3-3 зв.].

Однак, зміст листа, датованого 26 жовтня 1896 р., свідчить, що П. Литвинова, отримавши примірник «Етнографічного збірника» (додатку до «Черниговского земского сборника»), була не в захваті від цього видання і відмовилася надсилати Б. Грінченку тексти пісень. Її не влаштовувала мова, якою Б. Грінченко планував друкувати пісні. У випадку відмови публікувати уже надані рукописи, П. Литвинова вимагала передати її зошити О. Русову або переслати їй до Глухова [9, арк 1 зв.]. Приписка наприкінці листа свідчить, що Б. Грінченко так і не опублікував праці П. Литвинової і, виконавши її побажання, передав рукописи О. Русову, а той в свою чергу надіслав їх до Глухова [9, арк. 1 зв.]. Праця «Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту у Чернігівщині» була опублікована 1900 р. у львівському журналі «Матеріали до україно-руської етнології», завдяки плідній співпраці П. Литвинової і Ф. Вовка.

Із М.Ф. Біляшівським П. Литвинова листувалася упродовж 1902-1903 років. Зі змісту виявлених листів стало відомо, що у січні - лютому 1902 р. дослідниця працювала над підготовкою до друку другого випуску «Южно-русского народного орнамента». У січні уже було надруковано зразки орнаментів вишивки та килимів. Видавці обіцяли Пелагеї Яківні 50 примірників видання і звернулися до неї з проханням написати передмову для збірника [15, арк. 1]. Протягом наступного місяця дослідниця підготувала для видання передмову та віньєтку, які мала надіслати до Харкова [11, арк. 1.].

П. Литвинова була незадоволена якістю видання і зазначала, що для майбутнього ХІІ Археологічного з'їзду хотілося створити працю на високому рівні. Вона надіслала до Харкова передмову до праці, але переймалася, що в умовах провінції і відсутності необхідних джерел та наукової літератури не вдалося всебічно розкрити особливості народної орнаментики та зробити необхідні коментарі. Ще на початку січня, коли надійшла пропозиція писати передмову, Пелагея Яківна висловила побоювання, що в «глухом селе без всяких библиографических пособий выйдет только скороспе - ченый блин» [15, арк. 1 зв.]. Дослідниця повідомляла, що зразки орнаментів теж надруковано неналежним чином, але через хворобу вона не могла нічого змінити [12, арк. 2]. Наприкінці листа П. Литвинова зазначала, що відсутність звання члена археологічного товариства або якого-небудь іншого офіційного листа чи посвідчення значно обмежує її науково-пошукову роботу: вона не мала доступу навіть у волосне правління, не могла налагодити контакти з місцевими дворянами.

Важливою у цьому листі є інформація про мету діяльності дослідниці, яка свідчить, що зібрання та вивчення української старовини було для неї улюбленою справою і вона із великим захопленням займалася нею. «А моя мечта, - писала Пелагея Яківна, - собрать хотя [бы] для своей волости названия (старые) наших урочищ, записать приписывемые этим урочищам сказания […] и составить карту своей волости в масштабе 1 версты или и того менее в дюйм» [12, арк. 2].

Зміст листів, датованих 19 і 25 вересня 1903 р., дає підстави стверджувати, що П. Литвинова допомагала М. Бі - ляшівському в організації археологічних розвідок у селах Глухівщини. Вона повідомляла ученого про предмети старовини, які знаходила у односельців чи знайомих у Глу - хові (портрети, картини, одяг, старовинні монети) і запитувала про можливість передачі їх до музеїв.

Остання з виявлених у фондах ІР НБУВ кореспонденцій адресована М.М. Бережкову Михайло Миколайович Бережков (1850-1932) - історик, про-фесор російської історії в Історико-філологічному інституті кня-зя О.О. Безбородька (зараз - Ніжинський державний унівеситет ім. Миколи Гоголя), один із засновників і голова Ніжинського іс- торико-філологічного товариства.. Це - короткий лист, датований 30 травнем 1904 р., який є важливим історичним джерелом, адже містить відомості про останні місяці життя П. Литвинової. Зі змісту листа стало відомо, що з листопада1903 р. дослідниця важко хворіє і не може працювати, а останні чотири місяці уже не вважає себе живою людиною. Почерк листа свідчить, що Пелагеї Яківні важко тримати перо. Однак, навіть під час важкої хвороби, яка коштуватиме їй життя, вона думає про долю зібраних за життя матеріалів: «Хотелось хоть куда-ниб[удь] пристроить свои недоконченные рисунки, чтобы не погибли. Есть песни и проч.» [10, арк. 1].

Отже, листування П. Литвинової до М. Біляшівського, Б. Грінченка та М. Бережкова, що зберігається у фондах ІР НБУВ, є важливим історичним джерелом. У листах зафіксовано цінну інформацію про наукову діяльність дослідниці протягом 1896-1904 рр.: підготовку до видання праць «Южно-руский народный орнамент» (2 випуск) та «Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту у Чернігівщині», окремі біографічні відомості. На основі аналізу кореспонденцій можна стверджувати, що П. Литвинова була талановитим дослідником із надзвичайно широким колом наукових інтересів, яка самовіддано займалася улюбленою працею, намагаючись зберегти для нащадків найкращі надбання української духовної і матеріальної культури. Її особистість та тематично різноманітна творча й епістолярна спадщина заслуговують на належне дослідження та пошанування.

Нижче друкуємо автографи листів П. Литвинової до М. Біляшівського та М. Бережкова. Документи публікуються мовою оригіналу. Збережено мовностилістичні особливості та авторську лексику. Знято ъ в кінці слова, ^ замінено літерою е, а і - на и. Виправлено орфографічні помилки і написання закінчень слів (-аго, - яго та ін). Скорочення розкрито в квадратних дужках.

1902 г. 17 февр[аля] г. Глухов

Многоуважаемый

Николай Федотович!

Вы меня извините и за позднюю благодарность за присланный Вами Ваш Археологический сборник, так и за плохое писанье настоящего письма, причина чему моя болезнь - воспаление легких. После отсылки Вам письма я заболела 4 февр[аля] в Землянке, где и лежала до вчерашнего дня, а вчера решила приехать в Глухов к врачу Филоненко, который мне сказал, что поездка моя была слишком рискованна.

Спасибо Вам за Ваше внимание. Письмо о покупке «Мертв[ых] душ» я отослала Николаю Прокоф[ьевичу] Василенко для передачи в «К[иевскую] Ст[арину]», а список с письма [Н.] Гоголя к Александру] Семеновичу] Данилевскому Дорошенко, говорят, отправил в ред[акцию] «К[иевской] Ст[арины]» или самому Владим[иру] Пав - лов[ичу] Науменко, письмо же предполагает как-то «демонстрировать» на предстоящем юбилее [Н.] Гоголя в Глух[овской] гимназии.

Прилагая маленькую заметку о «Мертвых душах» для «К[иевской] Ст[арины]», полагаю, что она не совсем безинтересна.

Напишу Вам относительно Харьковского Комит[ета] Йдеться про організаційний комітет ХІІ Археологічного з'їз-ду, який відбувся 1902 р. у м. Харкові. и своего орнамента.

Напечатали II вып[уск] отвратительно, сколько напечатано экз[эмпляров] - не говорят, но в таком виде печатание 2-3 сот[ен] экз[эмпляров] может стоять не дороже ста и или полутораста р[ублей], что могла сделать я и на свой счет, а хотелось было лучшего для археол [огическо - го] съезда, когда ожидается такой приезд […].

Предисловие уже написала и отослала, насколько возможно это было сделать порядочно в глуши без всяких научных пособий, мною все сделано. Виньетками же я недовольна и не знаю, что Комитет сделает, только я, по болезни, сделать больше ничего не могу. Вы, при случаю, об этом в Комитет и напишите.

Комитет, спасибо, прислали мне карту Глуховск[ого] у[езда], которую я до сих пор и по нездоровию и за недостатком времени (прислано к Рожд[еству]) не успела еще переснять. Но. - м[ожет] б[ыть] и Вам покажется дерзким мое желание - но дело в том, что не имея звания чл[ена] арх[еологического] общ[ества] я положительно лишена всякой возможности исполнить и то долю того, что могла бы сделать, если бы состояла членом.

Я нисколько не мечтаю о себе лишнего, но в том дело, что без этого «официального» звания меня никуда не допустят, даже в волостное правление. А моя мечта собрать хотя [бы] для своей волости названия (старые) наших урочищ, записать приписываемые этим урочищ[ам] сказания (напр[имер] о Ромашков[ом] городище и Шереметовом уро - [чи] ще-стоянке) и составить карту своей волости в масшта - бе 1 версты или итого менее в дюйм. Для этого необходимо иметь какой ниб[удь] открытый лист, дающий и доступ и какой ниб[удь] вид в глазах не только волост[ных] писарей, а и также жителей-дворян, каких бы я могла найти по Воронежским хуторам. Как мне без такого документа, так равно и др[угим] [.] доступа никакого не будет.

Глуховских новостей не знаю.

Преданно Ваш[а]. П. Литвинов[а].

IPНБУВ, ф. ХХХІ, спр. 1334, арк. 1-2 зв. Оригінал

Милостивый Государь

Николай Феодотович!

История ковра, данного лишь Вам такова: я получила его от своей родной тетки девицы Надежды Яковлевны Бартош, родной сестры моего отца Як[ова] Як[овлевича] Бартоша. Тетка отдала мне его как память ее матери, а моей бабки Анны Андреевны урожденной Барзаковской, дочери Андрея Филипповича Барзаковського родом из с. Некрасова близ г. Глухова. Филипп Барзаковский считался каким-то родственником П. Полуботка, от которого отец его протопоп глуховский Василий получил сс. Некрас[ов] и Собылев.

Ковер этот был вдвое больше, одну половину его я износила на покрышку саней, работаный же к приданному моей бабушки Анны Анд[реевны] Бартош, урожденной Барзаковской. Вышла она замуж в 1787 г. (в ноябре, кажется). Может быть я Вам написала через чур длинную историю ковра, выберите из нее, что Вам надо.

У мене есть женский карман «кишеня» из Данилов[а] и значительное количество копеек, начиная с Петра І. Копейки эти вымываются из земли дождевыми водами в с. Землянке, находятся при рытью ям. Каких годов они Ва[м] нужны в музей?

Наши все благодарят Вас за поклон и шлют Вам поклон от себя. Зина уже в Петербурге] на рождественских курсах и пишет оч[ень] интересные письма. С нею на перв[ом] курсе есть какая-то английская мисс, дочь лорда, окончившая в Лондоне университет и почему-то явившаяся на Петерб[уржские] курсы. Извините, чо занимаю Вас не - относящимися к делу пустяками.

Прошу верить моему уважению к Вам, с которым имею честь быть всегда к Вашим услугам.

Пел[агея] Литвинова

1903 г. 25 сент[ября]

г. Глухов

IP НБУВ, ф. XXXI, спр. 1336, арк. 1-2. Оригінал

1903 г. 30 мая

Милостивый государь

Михаил Николаевич!

Ваше внимание ко мне присылкой брошюр и письма несказанное доставили мне, умирающей, удовольствие. Страшная болезнь постигла меня, вот уже 7 месяцев как я ничего не могу работать, а 4 месяца положительно уже не могу считаться живым человеком. Хотелось бы хоть куда-ниб[удь] пристроить свои недоконченные рисунки, чтобы не погибли… Есть песни и пр[очие].

Не могу писать, прощайте.

С почтением к Вам остаюсь.

Пел[агея] Литвинова. с. Землянка Глух[овского] у[езда]

IP НБУВ, ф. III, спр. 55664, арк. 1. Оригінал.

Джерела

1. Біляшівський М.Ф. Про український орнамент. Записки Українського наукового товариства в Києві. 1908 Кн. 3. С. 40-53.

2. Борисенко В. Пелагея Литвинова-Бартош. Доля народознавця. Українки в історії. Київ: Наукова думка, 2004. С. 58-62.

3. Борисенко В. Різдвяні колядки. Наука і суспільство. 1989. №12. С. 32-35.

4. Василенко М. П Я Литвинова: післямова до статті І. Спась - кої. Етнографічний вісник. 1928. Кн. 7. С. 200-203.

5. Енциклопедія історії України в 10 т. / за ред. В.А. Смолій та ін. Київ: Наукова думка, 2009. Т. 6: Ла - Мі. 790 с.

6. Енциклопедія Сумшини / за ред. кол. В.В. Терлецький та ін. Суми, 1999. Вип. 3. 1999. 150 с.

7. З криниці пам'яті черпаємо любов до краю: бібліографічна пам'ятка. Глухів: ГРБ, 2007. 3 с.

8. Зайцева Н. Етнограф, письменниця, громадський діяч (до 175-річчя від дня народження П.Я. Литвинової). Соборний майдан. 2008. №5 (29). С. 7.

9. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі - ІР НБУВ), ф. ІІІ, спр. 38495-38497, 6 арк.

10. ІР НБУВ, ф. ІІІ, спр. 55664, 1 арк.

11. ІР НБУВ, ф. ХХХІ, спр. 1333, 2 арк.

12. ІР НБУВ, ф. ХХХІ, спр. 1334, 2 арк.

13. ІР НБУВ, ф. ХХХІ, спр. 1335, 1 арк.

14. ІР НБУВ, ф. ХХХІ, спр. 1336, 2 арк

15. ІР НБУВ, ф. ХХХІ, спр. 1337, 2 арк.

16. Малинка О. Мої спогади про П. Я Литвинову. Етнографічний вісник. 1928. Кн. 7. С. 204-206.

17. Руденко Н. Особливості календарної обрядовості українців Полісся. Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. 2005. №5/6. С. 10-14.

18. Спаська Є.Ю. Пелагея Яківна Литвинова (1833-1904). Етнографічний вісник. 1928. Кн. 7. С. 168-199.

19. Сумцов М. Малюнки з життя українського народного слова. Харків: Печатне діло, 1910. 144 с.

20. Ткачук П. Одержимість. Радянська жінка. 1979. №6. С. 21.

21. Шудря Є. З життєпису дослідниці українських старожит - ностей ХІХ ст. (Листування П. Литвинової з Ф. Вовком). Народна творчість та етнографія. 1999. №5-6. С. 106-116.

22. Шудря Є.С. Подвижниці українського мистецтва. Київ: Ант, 2003. 96 с.

23. Якобчук Н., Якобчук С.П.Я. Литвинова (1833-1904) - видатна подвижниця на ниві української етнографії. Історія в рідній школі. 2014. №10. С. 41-47.

24. Якобчук Н., Якобчук С.П.Я. Литвинова (1833-1904) - видатна подвижниця на ниві української етнографії (Закінчення). Історія в рідній школі. 2014. №11. С. 46-47.

References

1. Biliashivskyi, M.F., (1908). Pro ukrainskyi ornament [About Ukrainian ornament] Zapyskyi Ukrainskogo naukovogo tovarystva v Kyevi. (Vol. 3, pp. 40-53). [in Ukrainian]

2. Borysenko, V. (2004) Pelaheia Lytvynova-Bartosh. Dolia narodoznavtsia [Pelaheia Lytvynova-Bartosh. The fate of ethnographer]. Ukrainky v istorii, (pp. 58-62). Kyiv.: Naykova dumka. [in Ukrainian].

3. Borysenko, V. (1989). Rizdviani koliadky [Christmas carols]. Nauka i suspilstvo - Science and society, 12, pp. 32-35. [in Ukrainian].

4. Vasylenko, M (1928). P. Ya. Lytvynova: pisliamova do statti I. Spaskoi [P. Ya. Lytvynova: an afterword to the article of I. Spaska]. Etnohrafichnyi vistnyk - Ethnographic Bulletin, 7, pp. 200-203. [in Ukrainian].

5. Smolii, V. A (Ed.). (2009). Entsyklopediia istorii Ukrainy u 10 t. [Encyclopedia of History of Ukraine. In 10 vol.]. (Vol. 6). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

6. Terletskyi, V.V. (Ed.). (1999). Entsyklopediia Symschyny [Encyclopedia of Sumy Region]. (Vol. 3). Sumy [in Ukrainian].

7. (2007). Zkrynytsi pamiati cherpaiemo liubov do kraiu: biblioghrafichna pamiatka [From a source of memory we derive a love for the land: a bibliographic memorial]. Hluhiv: HRB [in Ukrainian].

8. Zayitseva, N. (2008). Etnoghraf, pysjmennyctsia, ghromadskyi diiach (do 175-richchia vid dnia narodzhennia P. Ya. Lytvynovoii) [Ethnographer, writer, public figure (to the 175th birthday of P. Ya Lytvynova). Sobornyi mayidan. - Cathedral Square, 5, p. 7. [in Ukrainian].

9. IR NBUV, f. III, spr. 38495-38497, 6 ark.

10. IR NBUV, f. III, spr. 55664, 1 ark.

11. IR NBUV, f. XXXI, spr. 1333, 2 ark.

12. IR NBUV, f. XXXI, spr. 1334, 2 ark.

13. IR NBUV, f. XXXI, spr. 1335, 1 ark.

14. IR NBUV, f. XXXI, spr. 1336, 2 ark

15. IR NBUV, f. XXXI, spr. 1337, 2 ark.

16. Malynka, O. (1928). Moii spogady pro P. Ya. Lytvynovu [My memories about P. Ya. Lytvynova]. Etnohrafichnyi vistnyk - Ethnographic Bulletin, 7, pp. 204-206. [in Ukrainian]

17. Rudenko, N. (2005) Osoblyvosti kalendarnoii obriadovosti ukraiintsiv Polissia [Special of calendar rituals of Ukrainians of Polissia]. Istoriia v serednikh i vyshchykh navchalnykh zakladakh Ukraiiny. - History in secondary and higher educational establishments of Ukraine, 5-6, pp. 10-14. [in Ukrainian].

18. Spaska, E. Yu. (1928). Pelaheia Yakivna Lytvynova (1833-1904) [1833-1904 Pelaheia Lytvynova]. Etnohrafichnyi vistnyk - Ethnographic Bulletin, 7, pp. 168-199. [in Ukrainian].

19. Sumtsov, M. (1910). Maliunky z zhyttia ukraiinskoho narodnoho slova [The pictures with life of Ukrainian national word]. Kharkiv: Pechatne dilo. [in Ukrainian].

20. Tkachuk, P. (1979). Oderzhymisty [Obsession]. Radianska zhinka - Soviet woman, 6, p. 21. [in Ukrainian].

21. Shudria, Ye. (1999). Z zhyttyepysu doslidnytsi ukraiinskykh starozhytnosteyi XIX st. (Lystuvannia P. Lytvynovoii z F. Vovkom) [With life of researcher of Ukrainians relics to XIX century (P. Lytvynova's correspondence to F. Vovk)]. Narodna tvorchisty ta etnohrafiia - Folk creativity and ethnography, 5-6, pp. 106-116. [in Ukrainian].

22. Shudria, Ye. S. (2003). Podvyzhnytsi ukraiinskoho mystetstva [Representatives of Ukrainian art], Kyiv: ANT. [in Ukrainian].

23. Yakobchuk N., & Yakobchuk, S. (2014). P. Ya. Lytvynova (1833-1904) - vydatna podvyzhnytsia na nyvi ukraiinskoii etnohrafiii [P. Ya. Lytvynova (1833-1904) is famous representative in Ukrainian ethnography]. Istoriia v ridnyi shkoli - History in native school, 10, pp. 41-47. [in Ukrainian].

24. Yakobchuk N., & Yakobchuk, S. (2014). P. Ya. Lytvynova (18331904) - vydatna podvyzhnytsia na nyvi ukraiinskoii etnohrafiii (Zakinchennia) [P. Ya. Lytvynova (1833-1904) is famous representative in Ukrainian ethnography (End)]. Istoriia v ridnyi shkoli - History in native school, 11 pp. 46-47. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru