Роль і місце жінок у поліції на території Східної Галичини в складі ІІ Речі Посполитої (1920-1939 рр.)

Постановка проблеми та її актуальність

Україна проголосила стратегію європейського вибору, одним із важливих завдань якого є забезпечення рівних прав та можливостей жінок, у тому числі й у професійній реалізації.

З часу поліцейської реформи у нашій країні суттєво змінилися критерії відбору в правоохоронні структури, і нікого уже не здивуєш жінкою-поліцейською при виконанні службових обов'язків. У цьому контексті цікавим є історичний аспект цієї проблеми, з'ясування ролі й місця жінок у поліції зарубіжних країн, у тому числі в Польщі.

Якщо звернутись до історії, то початок ХХ століття приніс у всьому світі зміни, особливо у сфері вибору професій жінками та зміни їх статусу в суспільстві. Боротьба жінок за емансипацію дала свої результати. В 1906 році жінки Фінляндії, а пізніше і скандинавських країн та країн Європи могли скористатися виборчими правами. Жінки в Польщі отримали виборчі права 28 листопада 1918 року.

Артикул № 1 виборчого Закону говорив: «Вибирати до Сейму може кожен громадянин без різниці статі, якому на день виборів виповнилось 21 рік». Артикул № 7 стверджував: «Вибраними до Сейму можуть бути всі громадяни(-нки) держави, на яких поширюється чинне виборче право [7, ст. 1]. Ця боротьба продовжувалася і за рівноправ'я у виборі професії. Досягненню позитивного результату сприяло широке залучення жінок до виконання роботи у різних сферах виробництва через нестачу чоловічого населення, яке приймало участь у першій світовій війні, мільйони якого загинуло.

Активна позиція самих жінок та вимоги суспільного буття відкрили жінкам дорогу практично до всіх професій. Обіймання посад в поліції не стало винятком.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми становища жінки та її ролі й місця у поліції знайшли своє висвітлення в працях таких вітчизняних вчених як: О. А. Мартиненко, І. М. Львова, О. О. Орлова, І. В. Воробйова, Г. М. Тимошко, В. Бесчастний та ін.

Мета статті - розглянути причини широкого залучення жінок до виконання роботи у різних сферах діяльності, зокрема у поліції, та з'ясувати доцільність, їх місце та роль у поліції на території Східної Галичини в складі ІІ Речі Посполитої.

Виклад основного матеріалу

Жінки-поліцейські в поліції Польщі з'явилися у 1925 році, коли ріст підліткової злочинності та злочинів за участю або стосовно жінок вимагали залучення жінок до профілактики та боротьби зі злочинністю в рядах поліції на рівні чоловіків. До таких злочинів слід віднести: сутенерство, нелегальні будинки розпусти, торгівля живим товаром, дитяча злочинність тощо. Такі види злочинів існували в багатьох країнах Європи, й існуючі в цей момент методи боротьби з ними не давали бажаного ефекту. І лише залучення жінок до роботи в поліції могло сприяти вирішенню цих питань. Це розуміли і керівники поліції, проте громадська думка значної частини населення та окремих політиків була іншою. Тогочасними прогресивними політиками та науковцями у сфері права зазначалося, що «поліціянтки в найкоротший час мають можливість надання допомоги чи застосування доступних репресивних заходів, знаходити підхід до громадян швидше через пораду і присоромлення» [1, с. 223-226]. В цьому випадку використано природну особливість жінок, пов'язану з їх характером і особистістю, що одночасно створює переваги над поліцейськими-чоловіками.

На жінок покладалися завдання щодо боротьби з торгівлею живим товаром, зайняття проституцією, а також виховання дітей, що стали на шлях злочинності, або через свою безпечність могли стати об'єктами злочинного посягання. Відмічено, що «жінки мають значно більше розуміння потреб і проблем родинного життя жінок та дітей» [2, с. 126-128], тому вони значно швидше орієнтуються в складних життєвих ситуаціях і можуть більш ефективно вирішити проблеми, що виникають у жінок та дітей у повсякденному житті. Перед жінками-поліцейськими теж ставилося завдання із збереженням сім'ї, дітей та жінок, що пов'язано із динамікою суспільних перемін та звичаїв, що існували в Польщі й усій Європі після закінчення першої світової війни.

Стараннями польського комітету боротьби з торгівлею жінками і дітьми, як відклик на звернення міжнародної ліги з 1923 року приймалися міри щодо створення жіночих відділів поліції. Проте досвіду по залученню жінок до роботи в поліції в керівництва поліції Польщі практично не було. Проте був досвід роботи жінок в поліцейських силах інших країн. На основі цього досвіду були розроблені та прийняті міжнародні стандарти, які й стали канвою розбудови жіночих підрозділів поліції Польщі.

Слід зазначити, що тогочасне керівництво поліції Польщі до питань залучення жінок для роботи в поліції підійшло творчо та започаткувало ряд новел. Кандидатки повинні були закінчити щонайменше 6 класів загальної школи, пізніше ця вимога була понижена до 4 класів, що давало змогу швидко підготувати їх до виконання спеціально поставлених завдань та в подальшому підвищувати їх професійний рівень.

Для них був визначений вік від 25 до 45 років, хороший стан здоров'я та бути не одруженими. Враховуючи умови роботи в поліції, приймалися на службу, як правило, одинокі жінки або бездітні вдови. Важливим був моральний ценз і обов'язкова участь в одній із жіночих організацій [3, с. 4].

Підбір кандидатів на службу здійснювався із числа жінок-добровольців з хорошим станом здоров'я та сильними вольовими якостями. Вони проходили співбесіди з керівниками підрозділів, де планували продовжити службу, проводилася перевірка їх зв'язків та вивчалися можливості виконання покладених завдань. До перевірки залучалися в тому числі церковнослужителі костелів за місцем проживання кандидатки. Підібрані кандидатки обов'язково проходили спеціальне навчання, і лише після цього зараховувалися до складу поліції.

Основою системи навчання кандидаток були курси початкової підготовки. Працюючі жінки - поліцейські підвищували свій професійний рівень як на спеціальних курсах, так і продовжуючи навчання в пізніше створених спеціальних навчальних закладах. Перші курси початкової підготовки кандидатів жінок для роботи в поліції Польщі були створені у 1925 році. Протягом трьох місяців на ці курси зарахували 30 жінок під керівництвом Станіслави Полеолог (Stani- slawa Pobolog).

Навчання базувалося на принципах підготовки кандидатів чоловіків-поліцейських. Воно охоплювало кримінальне право і процес, адміністративне право, різноманітні інструкції й організацію слідства, гігієну і здоров'я, науку про товариства, історію Польщі, військову підготовку, гімнастику і спеціальні теми, в т.ч. венеричні хвороби, психологія проституції, засади боротьби із торгівлею живим товаром тощо. Цей курс закінчило 29 поліцейських-жінок, які були направлені на службу у Варшаву та Лодзь [4, с. 231-232].

Можна стверджувати, що таким чином жінок-поліцейських урівняли в правах з поліцейськими-чоловіками. Але у них були різні обов'язки, і в основному включали розв'язання суспільних проблем, контроль за вихованням дітей та молоді, схильної до вчинення правопорушень, забезпечення дотримання існуючих звичаїв, які мали місце в тих чи інших землях польської держави. В основному, їх обов'язки прив'язувалися до міжнародних стандартів, лише із тією різницею, що жінки-поліцейські в Польщі не виконували функцій попередження тяжких та особливо тяжких злочинів, а лише спеціалізувалися на виявленні таємних будинків розпусти, спрямовувалися на боротьбу з проституцією, забезпечення санітарного контролю, виявляли злочини відносно жінок та дітей, практично контролювали це середовище, здійснювали опіку над жертвами цих злочинів, надаючи їм різнопланову допомогу в рамках своїх можливостей.

Основні вимоги до жінок-поліцейських, що працювали в поліції Польщі, були визначені міжнародними стандартами, які включали в себе наступне: вік 25-30 років, здача вступних екзаменів із фізпідготовки перед спеціальною кваліфікаційною комісією, мати вищу освіту та практику роботи в галузі медицини, права чи суспільної праці [5, с. 3].

Через складну суспільну ситуацію поліцейські-жінки часто самі ставали жертвами злочинів, що утруднювало виконання ними своїх обов'язків. Тому керівництво поліції не змогло в повній мірі використати їх потенціал у боротьбі із загально-кримінальною злочинністю.

Джерела свідчать про те, що у 1928 році підготовчий курс закінчило 20 жінок, 17 із яких було направлено для роботи у Варшаві, троє - в Лодзь. А вже у 1929 році - 37 жінок, які були направлені на роботу в різні міста, в тому числі Львів, Люблін, Вільно, Познань. Їх включили до складу слідчих органів, у межах яких були організовані бригади поліції моралі, інша частина була скерована в поліцію охорони громадського порядку (mundurowe), що мало позитивно впливати на виховання молоді [6, с. 332].

Якщо проаналізувати статистику, то у 1934 році в поліції м. Львів працювало лише 30 жінок-поліцейських. Із них двоє - у слідстві, 3 - старші постерункові, 20 - постерункових та три - в апараті управління [8, с. 7].

Через малочисельність жінок-поліцейських, як у системі поліції Польщі в цілому, так і в її підрозділах на території Східної Галичини, проблема протидії жіночій та дитячій злочинності залишалася не вирішеною. Лише в 1935 році, коли було створено спеціальний підрозділ у центральному апараті Міністерства внутрішніх справ Польщі на чолі із Станіславою Палеолог, ситуація змінилася на краще [9, с. 77]. Саме на цей підрозділ покладалося завдання координації роботи жіночих поліцейських підрозділів по всій території Польщі, а саме:

- систематизація матеріалів щодо злочинів відносно торгівлі жінками та дітьми;

- підтримка зв'язків із громадськими організаціями, що займались боротьбою із торгівлею живим товаром, проституцією, а також контактів з інституціями опіки над жінками і дітьми, що стали жертвами злочинів;

- проведення спеціальних розслідувань;

- контроль за особовими справами жінок - поліцейських, їх навчанням та працею [6, с. 332].

У деяких повітових комендах Східної Галичини почали створюватися жіночі бригади. Організовано їх навчання. Вже в кінці 1935 року в їх складі нараховувалося 65 жінок-поліцейських.

Тоді ж почалося вирішення нових завдань, на рівні повітових коменд створено камери затримань для малолітніх правопорушників і бездомної молоді, у роботі яких активну участь приймали жінки-поліцейські.

До цього часу жіноча поліція стала більш професійною і була оцінена іншими службами.

Роль жінок-поліцейських на початкових етапах функціонування жіночих підрозділів у поліції щодо діяльності служби охорони громадського порядку була обмежена через нерозуміння значної частини суспільства їх можливостей, що знижувало ефективність їх роботи в цілому. В подальшому спостерігалася тенденція росту їх ролі у різних сферах діяльності поліції.

У 1936 році 50 жінок закінчило офіцерську школу у Варшаві, що стало новим етапом залучення жінок-поліцейських до вирішення інших складних завдань, які стояли перед поліцією в цілому. У 1938 році організовано 9-ти місячні курси, які закінчило 50 жінок [4, с. 335]. Значна частина їх була скерована для проходження служби на території Східної Галичини, особливо у великі міста - Львів, Тернопіль, Станіславів (нині Івано-Франківськ). Їх залучення сприяло покращанню роботи поліції в цілому та стабілізувати злочинність у дитячому середовищі та щодо жінок.

Разом із тим, в організації роботи жіночих поліцейських підрозділів було і ряд проблем. Це і плинність кадрів, як через зміну сімейного стану та небажання продовжувати службу, так і через правопорушення, що вчиняли самі жінки-поліцейські з різних мотивів та притягнення їх до того чи іншого виду відповідальності.

Висновки

1. Перші спроби залучення жінок до роботи в поліції Польщі припадають на 20-ті роки 20 століття, а створення регулярних жіночих поліцейських підрозділів у поліції Польщі - лише на 30-ті роки 20 століття.

2. Регулярні підрозділи жінок-поліцейських, що діяли в поліції на території Східної Галичини у складі Республіки Польща протягом 30-х років 20 століття, за незначний проміжок свого існування відіграли позитивну роль у профілактиці та боротьбі з окремими видами злочинів та сприяли покращанню контактів поліції з широкими прошарками суспільства. Проте суттєво змінити ситуацію із станом злочинності відносно жінок та дітей і злочинів, вчинених цією категорією населення, не змогли через свою малочисельність та обмеженість сфери їх використання.

3. Набутий досвід роботи жіночих поліцейських підрозділів дав можливість у подальшому розширити сферу їх використання на рівні поліцейських-чоловіків не лише в поліції Польщі, але й інших країн з метою протидії тяжким та особливо тяжким злочинам, у тому числі транснаціональним.

4. Провівши історичні паралелі, можна впевнено говорити про те, що й сьогодні робота жінок у поліції будь-якої держави, в тому числі й України, є вкрай важливою та необхідною проте, як методи роботи, так і організація роботи вимагають вдосконалення, виходячи із сучасних реалій життя.

Література

1. Archiwum Akt Nowych, zesp. Komend sygn. 1285,K. 223-226.

2. Siemak Z. Zadаnia spoteczne policji Kobiecej w II Rzeczypospolitej, «Policja» 2002, nr. 1, s. 126128.

3. Zal Z. Policja Kobieca, «Bluszez» 1929, nr. 14, s. 4.

4. Kozolrowski S. Wyszkobenie policyjne w Drugiej Rzeczypospolitcji «Acta Ukiwersitatie Wratislawiensis».

5. Zal Z. Policja Kobieca..., S. 3.

6. Misiuk A. Policja Panstwowa 1919-1939. Powstanie, organizacja, kierunki, dzialania, Warszawa, 1996, S. 332.

7. Dekret o ordynacji wyborczej do Sejmu Ustawodawczego z dnia 28 ХІ 1918, «Dziennik praw panstwa polskiego», 1918, nr. 18, poz. 46.

8. Львівський державний архів. Львівська воєводська команда державної поліції «С». «Списки службовців поліції - жінки». «Wykaz urzedniezek i szeregowych kobiet zajetych w Komendzie m. Lwowa», 28 p.

9. Kotowski R. Kobiety w policji panstwowej w Drugiej Rzeczypospolitcji. Z dzejow policji Polskiej w latach 1919+1945. Kielce 2010, s. 77.

References

1. Archiwum Akt Nowych, zesp. Komend sygn. 1285, K. 223-226.

2. Siemak Z. Zadаnia spoteczne policji Kobiecej w II Rzeczypospolitej, «Policja» 2002, nr. 1, s. 126-128.

3. Zal Z. Policja Kobieca, «Bluszez» 1929, nr. 14, s. 4.

4. Kozolrowski S. Wyszkobenie policyjne w Drugiej Rzeczypospolitcji «Acta Ukiwersitatie Wratislawiensis».

5. Zal Z. Policja Kobieca..., S. 3.

6. Misiuk A. Policja Panstwowa 1919-1939. Powstanie, organizacja, kierunki, dzialania, Warszawa, 1996, S. 332.

7. Dekret o ordynacji wyborczej do Sejmu Ustawodawczego z dnia 28 ХІ 1918, «Dziennik praw panstwa polskiego», 1918, nr. 18, poz. 46.

8. Lvivckyi derzhavnyi arkhiv. Lvivska voievodska komanda derzhavnoi politsii «S». «Spysky sluzhbovtsiv politsii - zhinky». «Wykaz urzedniezek i szeregowych kobiet zajetych w Komendzie m. Lwowa», 28 p.

9. Kotowski R. Kobiety w policji panstwowej w Drugiej Rzeczypospolitcji. Z dzejow policji Polskiej w latach 1919+1945. Kielce 2010, s. 77.

Размещено на Allbest.ru