Нацистські табори для радянських військовополонених на території Сіверщини у матеріалах меморіально-освітнього комплексу "Родинна пам’ять" (Шостка)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нацистські табори для радянських військовополонених на території Сіверщини у матеріалах меморіально-освітнього комплексу «Родинна пам'ять» (Шостка)

Т.В. Пастушенко

У роки Другої світової війни у полон до нацистської Німеччини потрапило понад 5млн. червоноармійців. Половина з них загинула від голоду та хвороб. Ті, хто вижив, стали об'єктом експлуатації в інтересах воєнної економіки Третього райху, а після війни зазнали репресій з боку СРСР. Тема радянських військовополонених перебуває, певною мірою, на периферії історичних досліджень Другої світової війни. Перші наукові монографії з'явилися на Заході лише наприкінці 1970-х років, а на пострадянському просторі - у 1990-х роках. Система військового полону Вермахту на окупованій нацистами території України до цього часу залишається білою плямою у наукових дослідженнях. Причиною такої ситуації є загальний стан джерел. Майже вся документація таборів, розташованих поза територією Райху, була знищена ще під час війни. У цьому контексті найбільш перспективним напрямком досліджень теми радянських військовополонених в Україні є вивчення історії окремих таборів і робочих команд, індивідуальних біографій колишніх полонених червоноармійців. У статті на прикладі матеріалів, зібраних під час створення експозиції музею «Родинна пам'ять» у Шостці, представлені маловідомі факти про табори для радянських військовополонених у Глухові, Конотопі, Новгороді-Сіверському та Хуторі-Михайлівському.

Ключові слова: Друга світова війна, радянські військовополонені, Третій райх, табори для радянських військовополонених в Україні.

Pastushenko T.V. The Nazi camps for Soviet prisoners of war in the Sivershina region on the materials of the memorial and educational complex «Family Memory» (Shostka)

During World War II, more than 5 million Red Army soldiers were taken prisoner by Nazi Germany. Half of them were died of starvation and disease. The survivors were exploited for the benefit of the Third Reich's military economy, and were repressed by the Soviet Union after the war. The topic of Soviet prisoners of war is to some extent on the periphery of historical research of World War II. The first scientific monographs appeared in the West only in the late 1970s, and in the post-Soviet space in the 1990s. The Wehrmacht system of captivity in Nazi-occupied Ukraine still remains a blind spot in scientific research. The reason for this situation is the general condition of the sources. Almost all the documentation of the camps for soviet prisoners located outside the territory of the Reich was destroyed during the war. In this context, the most promising area of research on the topic of Soviet prisoners of war in Ukraine is the study of the history of separate camps and work teams, biographies of former prisoners of the Red Army. The article uses the example of materials collected during the creation of the exposition of the Museum of Family Memory in Shostka, presents little-known facts about the camps for Soviet prisoners of war in Hlukhiv, Konotop, Novhorod-Siver- skyi and Khutor-Mykhailovskyi.

Key words: World War II, the Third Reich, Nazi occupation of Ukraine, Soviet prisoners of war, the camps for Soviet prisoners.

Трагічна доля червоноармійців у нацистському полоні ще під час Другої світової війни набула політичного звучання та перебувала в центрі суспільної уваги, була одним із важливих складових обвинувачення на Нюрнберзькому процесі, тим не менше ступінь наукових досліджень тривалий час не відповідав цьому інтересу [23, с. 36]. Після того, як закінчився термін секретності документів воєнного часу в архівах основних учасників війни (Німеччині, Великобританії, США) та демократизації суспільного життя в пострадянських країнах, ця тема з 1990-х років отримала нове звучання [8;15;19;24]. Нині історіографія, присвячена системі німецького військового полону, налічує десятки солідних монографій. Але цілий комплекс питань, пов'язаних з перебуванням радянських військовополонених на окупованих землях СРСР у підпорядкуванні структур Головнокомандування сухопутних військ Німеччини (статистика втрат, історія армійських, стаціонарних, пересильних таборів, контакти з місцевим населенням, служба в допоміжних підрозділах Вермахту і поліції тощо), до сьогодні залишаються маловивченими [23, с. 38]. Український аспект у цій проблематиці тривалий час майже не виділявся й відповідно не вивчався ані радянськими, ані західними істориками. Праці українських учених на цю тему ґрунтувалися на досить обмеженому джерельному матеріалі й мали переважно оглядовий характер [11; 15; 17]. Нинішня можливість скористатися всім комплексом документів із архівів України, Німеччини та Російської Федерації також не дає бажаних результатів, а швидше вказує на фрагментарність уцілілих документів таборів військовополонених у тилових районах Вермахту на східному фронті, й, відповідно, неможливість детальної реконструкції системи військового полону [19; 21; 22; 23]. Результати вивчення історії окремих шталагів, здійснені вітчизняними істориками та краєзнавцями, демонструють ефективний шлях продовження студіювання цієї теми [14; 16; 19; 20; 21].

У статті на прикладі матеріалів, зібраних під час створення експозиції Меморіально-освітнього комплексу «Родинна пам'ять» у Шостці, представлені маловідомі факти про табори для радянських військовополонених на Сіверщині: у містах Глухові, Конотопі, Новгороді-Сіверському та Хуторі-Михайлівському. Перипетії біографій колишніх військовополонених, жителів Шостки та навколишніх сіл, які вдалося реконструювати у процесі роботи над музеєм, дають можливість показати нелінійсть долі людини у часи воєнного лихоліття та різноманітність стратегій виживання. Використані зразки архівних матеріалів та літератури вказують на подальші перспективи майбутніх досліджень історії радянських військовополонених на Сіверщині.

Меморіально-освітній комплекс пам'яті жертв тоталітаризму та збройних конфліктів «Родинна пам'ять» був відкритий для відвідувачів у жовтні 2015 р. Основна ідея його створення полягала у тому, щоб ушанувати пам'ять різноманітних категорій жертв нацизму й сталінізму, про яких зазвичай не часто згадують у контексті подій Другої світової війни. Мова йде про місцевих євреїв, жертв Голокосту, полонених червоноармійців, примусових робітників, в'язнів нацистських концтаборів, жителів спалених під час антипартизанських акцій сіл, репатріантів, жертв сталінських репресій 1930-1940-х років. У процесі пошукової роботи, яка тривала понад 10 років, було зібрано декілька тисяч документів і фотографій, записано десятки інтерв'ю з очевидцями, які розповідають про події не лише в місті Шостці та районі. Усі ці матеріали не змогли вміститися в експозиції музею. Тому, коли у 2019 р. розпочалася робота над створенням інтернет-сайту меморіально-освітнього комплексу, було вирішено представити віднайдений джерельний матеріал онлайн. Нині він доступний для всіх зацікавлених [3].

Тема військового полону початково не була пріоритетною у цьому проєкті. Родинні історії, події нацистської окупації на Шосткинщині самі «підштовхнули» до необхідності висвітлити і це питання в експозиції майбутнього музею. Табори для радянських військовополонених стали важливою ознакою окупаційного повсякдення. Вони були організовані в містах навколо Шостки: Конотопі, Глухові, Новгороді-Сіверському та поблизу залізничної станції Хутір-Михайлів- ський [4]. Сумська і Чернігівська області під час нацистської окупації перебували в управлінні тилових підрозділів Головнокомандування сухопутних військ Вермахту, відповідно табори для полонених червоноармійців на цій території організовувалися командами армійських збірно-пересильних пунктів (нім. Armee-Gefangenen-Sammelstellen) або пересильних таборів, дулагів (нім. Durchgangslager fьr Kriegsgefangene, Dulag) [19]. Ці табірні команди підпорядковувалися охоронним дивізіям, які діяли в зоні тилу 2-ї армії Вермахту. Оскільки фронт не стояв на місці, то й тилові частини й команди таборів для радянських військовополонених увесь час рухалися за армійськими тиловими підроз - ділами й змінювали одна одну.

Найпершим на Сіверщині був організований табір для полонених червоноармійців у Новгороді-Сіверському. Тут з 28 серпня 1941 р. на території Спасо-Преображен- ського монастиря розмістився 22-й армійський збірний пункт [18, с. 41], який у березні 1942 р. був передислокований разом із бранцями до Бобруйська [10, с. 258].

У Конотопі табір для радянських військовополонених розмістили в колишніх казармах артилерійського полку наприкінці вересня 1941 р. До червня 1942 р. тут керувала команда 21-го армійського збірного пункту [18, с. 39], потім її замінила команда дулагу 192 (20.06.194215.09.1943) [10 с. 248]. Навесні 1942 р. в очікуванні наступу Вермахту і нової партії полонених у Конотопському таборі перебували одночасно дві команди дулагів: 192 та 314. У травні дулаг 314 перемістився до Курська [25].

У Глухові та поблизу станції Хутір-Михайлівський за організацію утримання в таборах військовополонених відповідала команда 19-го армійського сортувального пункту. Починаючи з квітня 1942 р., тут почали ув'язнювати і цивільне населення та військових бранців [18, с. 37].

Про табір, організований на території рафінадного заводу поблизу станції Хутір-Михайлівський, деякий час не вдавалося знайти інформацію в німецькомовних джерелах, аж доки не з'ясувалося, що німці називали табір за назвою містечка Журавка (нині м. Дружба Ямпільського району). За звітами 1-ї мотопіхотної бригади СС, яка з 14 по 21 листопада 1941 р. дислокувалася на півночі Сумщини, вдалося реконструювати жахливу картину перебування червоноармійців у цьому таборі [7]. На сайті музею «Родинна пам'ять» розміщений переклад звіту про діяльність 1-ї мотопіхотної бригади СС) [4]. Нацистські каральні підрозділи повідомляли про катастрофічну ситуацію з харчуванням у «таборі південніше Журавки» і факти канібалізму. Не дивно, що майже щодня у звітах 10-го полку 1-ї мотопіхотної бригади СС міститься інформація про розстріли полонених, які намагалися будь-якою ціною вирватися з цього пекла. Так, 14 листопада «під час нічної спроби прорватися через охорону було розстріляно 8 ув'язнених». Уночі 15 листопада 1941 р. було розстріляно 16 ув'язнених під час втечі, з них 10 - як покарання. На допомогу бранцям, схоже, приходили оточенці, які робили спроби прорвати охорону табору зовні. Так, уночі 16 листопада «варта табору полонених південніше Журав - ки була сильно обстріляна з-за меж табору. Спроби втечі ув'язнених, які розвивались одночасно з атакою, були придушені. 12 в'язнів при цьому вбито». У звіті за 17 листопада знову наявна інформація про те, що за канібалізм було розстріляно 5 в'язнів. У ніч на 19 листопада відбувся справжній бій. Варту обстріляли зсередини табору і одночасно в'язні намагалися прорвати охорону табору, «при цьому 89 полонених застрелено» [7]. У цей час, восени 1941 р., у таборі «на півдні Журавки», тобто поблизу Хутора-Михайлівського, перебувало 267 командирів та 11601 червоноармієць. За даними звіту 1-ї мотопіхотної бригади СС у листопаді 1941 р. у Новгород-Сіверському таборі для військовополонених було 6717 осіб, у Глухові - 5594 бійці [7]. Кількість бранців у таборі в Конотопі неможливо прочитати (число на документі стерлося), але видно, що це також чотиризначна цифра.

Звіти цього нацистського карального підрозділу вказують один із напрямів пошуку інформації про табори радянських військовополонених, тобто серед документів охоронних дивізій та інших тилових підрозділів Вермахту. табір радянський військовополонений

Особливий інтерес представляють безпосередні свідчення військовополонених про їх перебування у таборах на території України. Зазвичай німецьке командування якомога швидше намагалося переправити полонених із зони бойових дій, тому про короткий період перебування у пересильних таборах згадують не часто. У 5-томному довідковому виданні «Заборонені солдати», яке упродовж 10-ти років видавали в Тюмені (Російська Федерація) на основі матеріалів фільтраційних справ на колишніх військовополонених вдалося виявити прізвища 13 місцевих жителів, які у вересні 1941 р. потрапили в полон і короткий час перебували у таборах у Новгороді-Сіверському, Конотопі та Глухові. Більшість із них ще восени 1941 р. направили на шахти Рурського басейну чи Лотарингії. Башир Ішим- єтов потрапив у полон 15 вересня 1941 р. на Чернігівщині. У протоколі допиту так коротко записали його історію : «... Полк, в якому я служив, потрапив у оточення. Нас 12 чоловік взяли в полон і помістили в клуб в селі Талалаїв- ка, де вже перебували кілька десятків полонених. З цього села нас близько 100 осіб пригнали в місто Новгород-Сі- верський і помістили в ярок. Там ми перебували дві доби без їжі. З цього яру 70 полонених направили ешелоном до м. Гродно, там ми пробули до березня 1942 р. У подальшому працював в шахтах Лотарингії» [12, с. 85]. Інший сибіряк, Іван Подрезов, увесь час перебував у таборах на території України. Він потрапив у полон під Пирятином 25 вересня 1941 р., а напередодні приходу Червоної армії у вересні 1943 р. втік із Конотопського табору і перейшов до радянських частин [13, с. 315].

Ще одним важливим сюжетом про радянських військовополонених є допомога місцевого населення полоненим червоноармійцям. Наприклад, у Шостці, за ініціативи аптекарки міської лікарні Валентини Побігайло, організували шпиталь у міській лікарні для поранених радянських військовополонених, яких німці звозили на територію пожежної частини заводу № 9. За ними доглядали медичні працівники, а місцеві жінки приносили їм їжу та одяг. Загалом у «народному шпиталі» врятували життя 165 військовополоненим [4].

Радянські військовополонені були не лише об'єктом працевикористання для нацистів; серед ув'язнених червоноармійців набирали службовців до різноманітних воєнізованих і каральних підрозділів окупантів. У грудні 1941 р. в таборі військовополонених поблизу станції Ху- тір-Михайлівський місцевим командуванням Вермахту була створена т. зв. «робоча рота» [9]. Про історію цієї роти стало відомо із архівно-слідчої справи і матеріалів судового процесу, які зберігалися в архіві КДБ і лише нещодавно стали доступними для дослідників [9].

Набір серед в'язнів проводився на добровільних засадах. Їм пропонувалося записуватись у список для роботи на відновленні заводів та доріг, за що ті згодом сподівались отримати свободу. Уже 27 грудня 1941 р. набраних добровольців - близько 180 чоловіків - перевезли вантажівками під німецьким конвоєм до містечка Грем'яч на Чернігівщині (зараз - село Новгород-Сіверського району) [9, с. 60]. Там добровольці близько тижня від'їдались і приводили до ладу однострої. На початку січня 1942 р. роту пішим маршем направили до Новгорода-Сіверсько- го, а потім спрямували до міста Шостки [9, с. 61]. Тільки тут нарешті з'ясувалося справжнє призначення новостворюваного підрозділу. Як виявилося, його не планували використовувати у ролі робочого формування, натомість більш пріоритетним для окупантів питанням була організація системи охорони тилу групи армій «Південь». Неодноразово бійців «української роти» застосовували в боротьбі проти партизанів та каральних акціях проти місцевих селян. Зокрема, вони брали участь у спаленні сіл Гута та Землянка поблизу Глухова. Більшість солдатів «української роти», які пережили війну, у 1940-х роках були виявлені радянськими каральними органами і засуджені до різних покарань [9, с. 66].

Історія полонених червоноармійців на Сіверщині - це лише частина загальної проблематики військового полону. Розкрити її повною мірою неможливо без досліджень біографій сотень тисяч жителів Сумської, Чернігівської областей, які пройшли нацистський полон далеко за межами батьківщини. Джерела особового походження (листи, щоденники, мемуари, інтерв'ю) для подібних студій відіграють першочергове значення. На жаль, нині майже неможливо записати інтерв'ю зі свідками подій, адже наймолодшому учаснику війни вже далеко за 90 років. Тож основні пошукові зусилля доводиться зосереджувати на роботі в державних і приватних архівах. У процесі створення експозиції «Родинна пам'ять» у Державному архіві Сумської області серед колекції листів часів окупації були знайдені поштові картки військовополонених, надіслані з таборів Нижньої Саксонії, землі Гессен, Фінляндії до рідних у села Шосткинського району [3; 1]. Віднайдені зразки листівок військовополонених вказують на те, що більш тривала робота з цією колекцією може суттєво доповнити уявлення про долі наших співвітчизників у роки війни.

Важливий документальний масив для реконструкції обставин перебування у ворожому полоні становлять так звані фільтраційні справи, тобто матеріали перевірки на благонадійність органами держбезпеки колишніх військовополонених. Оприлюднені нещодавно на сайті Держархіву Сумської області «Картки остарбайтерів та військовополонених (1942-1945 рр.)» [2] створюють унікальну можливість для пошуку й систематизації знань про полонених, реконструкції обставин їх перебування в ув'язненні.

Дослідження персональних історій жителів Сіверщи- ни, які перебували у німецькому полоні, - це копіткий і тривалий пошуковий процес. Створені в останні роки потужні інтернет-бази даних на військовослужбовців Червоної армії (ОБД «Меморіал», «Пам'ять народу»), в'язнів нацистських таборів, тюрем і гетто - «Арользен Архів» - відкривають необмежені можливості для реконструкції біографії, уточнення обставин полонення, ув'язнення чи загибелі колишніх військовополонених [5; 6].

Представлені у цій статті матеріали про радянських військовополонених, які розміщені в експозиції та на сайті Меморіально-освітнього комплексу «Родинна пам'ять», відіграють важливу роль не лише у поповненні наших знань про війну. Вони вказують на важливість зміни фокусу історичних досліджень про Другу світову війну: від загальної історії - до особистої, від безіменної маси полонених червоноармійців - до долі конкретної людини в часи воєнного лихоліття, від подій на «Східних окупованих територіях» - до історії людей, окремих родин у Глу- хові, Шостці, Новогороді-Сіверському.

Джерела

Державний архів Сумської області (далі ДАСО). Актові записи про смерть радянських військовополонених. URL: https://daso. archives.gov.ua/wp-content/earchives/index.php.

ДАСО, ф. Р-7641. Управління Служби безпеки України в Сумській області. Картки остарбайтерів та військовополонених (1942-1945 рр.). URL: https://daso.archives.gov.ua/wp-content/ earchives/abc.php

Меморіально-освітній комплекс пам'яті жертв тоталітаризму «Родинна пам'ять». URL: https://shostkamuseum.com.ua.

Доля радянських військовополонених. Меморіально-освітній комплекс «Родинна пам'ять». URL: https://shostkamuseum.com.ua/ muzej/natsistska-okupatsiya/dolya-radyanskyh-vijskovopolonenyh/.

Arolsen Archive, International Center Nazi Persecution (Архів в Арользені : Міжнародний центр переслідування нацистів). URL: https://arolsen-archives.org/en/.

ОБД «Меморіал» (Узагальнена електронна база даних, що містить інформацію про радянських воїнів, загиблих, померлих і зниклих безвісти в роки Німецько-радянської війни, а також у післявоєнний період). URL: https://obd-memorial.ru/html/.

Unsere Ehre heisst Treue. Kriegstagebuch des Kommandostabes Reichsfьhrer SS Tдtigkeitsberichte der 1. und 2. SS-Inf.-Brigade, der 1. SS-Kav.-Brigade und Sonderkommando SS./ Fritz Baade et al. (Hgb.) Wien, Europaverlag, 1965. S. 144-155.

Дембицкий Н.П. Судьба пленных. Война и общество, 19411945 : В 2-х кн. Кн. 2. Москва, 2004. С. 232-263.

Дерейко І. Локальний вимір партизансько-поліційного протистояння в райхскомісаріаті «Україна»: історія однієї роти. Сторінки воєнної історії. 2013. Вип. 16. С. 57-68.

Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України / 1941-1944 / упор. Дубик М. Київ, 2000. 304 с.

Заболотний О.М. Становище радянських військовополонених на території України 1941-1944 рр. : автореф. дисерт. на здо- бут. наук. ступ. канд. іст. наук : 07.00.01. Переяслав-Хм, 2012. 19 с.

Запрещенные солдаты: неизвестные страницы Великой Отечественной войны. А-К. / Р.С. Гольдберг, А.А. Петрушин. Тюмень : Тюменский курьер, 2005. 471 с.

Запрещенные солдаты: неизвестные страницы Великой Отечественной войны. Т. 2. Кн. 1. Л-Я / Гольдберг Р.С., Петрушин А.А. Тюмень : Тюменский курьер, 2006. 512 с.

Історія великих страждань. Нацистські табори для радянських військовополонених у м. Славуті на Хмельниччині: дослідження, документи. Свідчення / упор. Берковський В., Легасова Л., Пастушенко Т., Смірнова В., Шевченко М. Київ, 2011. 346 с.

Коваль М.В. Радянські військовополонені - шлак війни. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (19391945 рр.). Київ, 1999. С. 196-218.

Кондратюк А. В. Ми гинули, щоб не загинути : свідчення, спогади, роздуми [про долі полонених офіцерів у таборі «Норд 365 офлаг»]. Луцьк, 2004. 118 с.

Король В.Ю. Трагедія військовополонених на окупованій території України в 1941-1944 роках. Київ, 2002. 128 с.

Лагеря советских военнопленных в Беларуси, 19411944 : Справочник / авт. состав В.И. Адамушко [и др.]. Минск : НАРБ, 2004. 192 с.

Левикін В., Пастушенко Т. По обидві сторони фронту: проблема військовополонених у роки Другої світової війни. Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ ст. : Історичні нариси. Київ : Наукова думка, 2011. Кн. 2. С. 340-385.

Папакін А. Українці - в'язні концтабору Флоссенбюрґ (1940-1945). Україна у Другій світовій війні: джерела та інтерпретації (до 65-річчя Великої Перемоги). Матеріали міжнародної наукової конференції / відп. ред. Л.В. Легасова. Київ, 2011. С. 433-437.

Пастушенко Т.В. Радянські жінки-військовополонені: стратегії виживання, досвід, долі. Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства : зб. наук. праць / за наук. ред. Г. Грінченко, К. Кобченко, О. Кісь. Київ, 2015. С. 103-122.

Пастушенко Т. Військовий полон на території райхско- місаріату Україна за матеріалами звітів командувача Вермахту в Україні 1941-1942 рр. Сторінки воєнної історії України. 2017. Вип. 19. С. 172-184.

Пастушенко Т. Історіографія та джерела з історії пра- цевикористання радянських військовополонених в таборах на території України. Сторінки воєнної історії України. 2016. Вип.

C. 35-45.

Полян П. Жертвы двух диктатур : Жизнь, труд, унижения и смерть советских военнопленных и остарбайтеров на чужбине и на родине. 2-е изд., перераб. и доп. Москва, 2002. 896 с.

Україна в Другій світовій війні. Погляд з ХХІ століття. Збірник документів. Київ : Наукова думка, 2021. С. 425-426.

References

Derzhavnyi arkhiv Sumskoi oblasti (dali DASO). Aktovi zapysy pro smert radianskykh viiskovopolonenykh [State Archives of Sumy region (DASO). Records of the deaths of Soviet prisoners of war]. Re- trived from: https://daso.archives.gov.ua/wp-content/earchives/index.php.

DASO. Fond R-7641. Upravlinnia Sluzhby bezpeky Ukrainy v Sumskii oblasti. Kartky ostarbaiteriv ta viiskovopolonenykh (19421945 rr.). [Department of Security Service of Ukraine in Sumy region. Cards of Ostarbeiters and prisoners of war (1942-1945)]. Retrieved from: https://daso.archives.gov.ua/wp-content/earchives/abc.php

Memorial and educational complex for victims of totalitarianism and armed conflicts «Family Memory». Retrieved from: https:// shostkamuseum.com.ua/en/. [in Ukrainian].

Dolia radianskykh viiskovopolonenykh. Memorialno-osvitnii kompleks «Rodynna pamiat» [The fate of Soviet prisoners of war. Family Memory Memorial and Educational Complex]. Retrieved from URL: https:// shostkamuseum.com.ua/muzej/natsistska-okupatsiya/dolya-radyanskyh-vi- jskovopolonenyh/. [in Ukrainian].

Arolsen Archive, International Center Nazi Persecution. Retrieved from: https://arolsen-archives.org/en/. [in English].

United open access data bank «Memorial». Retrieved from: https://obd-memorial.ru/html/ [in Russian].

Fritz Baade (Ed.) (1965). Unsere Ehre heisst Treue. Kriegstagebuch des Kommandostabes Reichsfьhrer SS. Tдtigkeitsberichte der 1. und 2. SS-Inf.--Brigade, der 1. SS-Kav.-Brigade und Sonderkommando SS. Wien, Europaverlag,

S. 144-155. [in German].

Dembitskiy, N.P. (2004). Sudba plennyh [The fate of the POWs]. Voy- na i obschestvo, 1941-1945, pp. 232-263. Moskwa: ROSSPEN. [in Russian].

Dereiko, I. (2013). Lokalnyi vymir partyzansko-politsiinoho protystoiannia v raikhskomisariati «Ukraina»: istoriia odniiei roty. [Local dimension of a guerrilla-police confrontation in the Reichskommissariat “Ukraine”: the history of one company]. Storinky voiennoi istorii - Pages of military history, 16, pp. 57-68. [in Ukraine].

Dubyk, M. (Ed.). (2000). Dovidnyk pro tabory tyurmy ta getto na ok- upovanij terytoriyi Ukrayiny (1941-1944) [Handbook of camps, prison and ghettos in the occupied territory of Ukraine]. ^iv. [in Ukrainian].

Zabolotnyi, O. (2012). Stanovyshhe radyanskykh viiskovopolonenykh na terytorii Ukrainy, 1941-1944 [The position of Soviet POWs on the territory of Ukraine] (Candidate's thesis). Pereyaslav-Khmelnytsky. [in Ukrainian].

Gol'dberg, R.S., Petrushin, A.A. (Ed.) (2005). Zapreshchennye sol- daty: neizvestnye stranicy Velikoj Otechestvennoj vojny [Forbidden Soldiers: Unknown Pages of the Great Patriotic War]. Vol. 1: A-K. Tyumen': Tyumenskij kur'er. [in Russian].

Gol'dberg, R.S., Petrushin, A.A. (Ed.) (2006). Zapreshchennye sol- daty: neizvestnye stranicy Velikoj Otechestvennoj vojny [Forbidden Soldiers: Unknown Pages of the Great Patriotic War]. Vol. 2: L-Ya. Tyumen': Tyumenskij kur'er. [in Russian].

Berkovskyi, V., Lehasova, L., Pastushenko, T., Smirnova, V., Shevchenko, M. (Comps.) (2011). Istoriia velykykh strazhdan. Natsysts- ki tabory dlia radianskykh viiskovopolonenykh u m. Slavuti na Khmelnychchyni: doslidzhennia, dokumenty. Svidchennia [A story of great suffering. Nazi camps for Soviet prisoners of war in Slavuta, Khmelnytsky region: research, documents. Testimony]. Kyiv. [in Ukrainian].

Koval, M. (1999). Radianski viiskovopoloneni - shlak viyny [Soviet POWs are the slag of war]. UkraiinavDrugiysvitoviy i Velykiy Vitchiznyaniy viynah (1939-1945 rr.), pp.196-218. Kyiv: Alternatyvy. [in Ukrainian].

Kondratiuk, A. (2004). My hynuly, shhob nezahynuty: svidchennia, spo- hady, rozdumy. [Pro dolipolonenyh ofitseriv u tabori «Nord365oflag»] [Weperished so as not to perish: testimonies, memories, reflections]. Lutsk. [in Ukrainian].

Korol, V.Yu. (2002). Trahediia viiskovopolonenykh na okupovanii terytorii Ukrainy v 1941-1944 rokah [The tragedy of POWs in the occupied territory of Ukraine in 1941-1944.]. Kyiv: Akademia. [in Ukrainian].

Adamushko, V.I. (2004). Lagerya sovetskikh voyennoplennykh v Belar- usi, 1941-1944 : Spravochnik [Camps of Soviet prisoners ofwar in Belarus, 19-411944: Handbook]. Minsk: NARB. [in Russian].

Levykin, V., Pastushenko, T. (2011). Po obydvi storony frontu: problema viiskovopolonenykh u roky Druhoi svitovoi viiny [On both sides of the front: the problem of prisoners of war during World War II]. Ukraina v Druhii svitovii viini: pohliad z XXIst.: Istorychni narysy. Book 2, pp. 340-385. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

Papakin, А. (2011). Ukraintsi - viazni konstaboru Flossenbiurh (1940-1945) [Ukrainians are prisoners of the Flossenburg concentration camp (1940-1945)]. Ukraina u Druhii svitovii viini: dzherela ta interpre- tatsii (do 65-richchia Velykoi Peremohy), pp. 433-437. Kyiv. [in Ukranian].

Pastushenko, T.V. (2015). Radianski zhinky-viiskovopolone- ni: stratehii vyzhyvannia, dosvid, doli [Soviet women POW's: survival strategies, experience, destiny]. Zhinky Tsentralnoi ta Skhidnoi Yevropy u Druhii svitovii viini: henderna spetsyfika dosvidu v chasy ekstremalnoho nasyl- stva, pp. 103-122. Kyiv. [in Ukranian].

Pastushenko, T. (2017). Viiskovyi polon na terytorii raikhsko- misariatu Ukraina za materialamy zvitiv komanduvacha Vermakhtu v Ukraini 1941-1942 [System of Prisoner of war on the territory of the Reichskommissariat Ukraine based on the reports of the Wehrmacht commander in Ukraine in 1941-1942]. Storinky voiennoi istorii Ukrainy, issue 19, pp. 172-184. [in Ukranian].

Pastushenko, T. (2016). Istoriohrafiia ta dzherela z istorii prat- sevykorystannia radianskykh viiskovopolonenykh v taborakh na terytorii Ukrainy [Historiography and sources on the history of forced labor of Soviet POWs in camps on the territory of Ukraine]. Storinky voiennoi istorii Ukrainy. Issue 18, pp. 35-45. [in Ukranian].

Polyan, P. (2002). Zhertvy dvukh diktatur: Zhizn', trud, unizheniya i smert'sovetskikh voyennoplennykh i ostarbayterov na chuzhbine i na rodine. [Victims of two dictatorships: Life, work, humiliation and death of Soviet POWs and Ostarbeiters in a foreign land and at home]. Moskwa: Vash vybor. [in Russian].

Ukraina v Druhii svitovii viini. Pohliad z XXI stolittia. Zbirnyk dokumentiv [Ukraine in World War II. A look from the XXI century. Collection of documents]. P. 425-426. Kyiv: Naukova dumka. (2021). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru