Ідея соборності та шляхи її реалізації у доктрині Миколи Сціборського
Концепція "націократії" оригінального суспільно-політичного устрою - наповнення ідеї Української Самостійної Соборної Держави. Накреслення найкоротшого шляху соборної нації до державності - мета молодого активного націоналізму згідно М. Сціборського.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.09.2021 |
| Размер файла | 18,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Ідея соборності та шляхи її реалізації у доктрині Миколи Сціборського
Оксана Каліщук
Оксана Каліщук доктор історичних наук, доцент, професор кафедри археології, давньої та середньовічної історії України, факультет історії, політології та національної безпеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна
Анотація. Мета статті охарактеризувати доктрину соборності М. Сціборського і визначити його внесок у розробку проблематики соборності теоретиками українського націоналізму. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що встановлено, що для теоретика націоналістів поняття соборності було одним з базових та визначальних у практичній і теоретичній діяльності. Розкрито поняття нації та держави, національної революції і диктатури у взаємозв'язку із поняттям соборності. Основну увагу приділено питанню реалізації ідей соборності у доктрині побудови української держави М. Сцібор- ським. Висновки. Якщо Дмитро Донцов вдихнув ідею в український післявоєнний мілітарний рух, то М. Сціборський оформив її у структуровану модель. Найбільшим його внеском у розвиток українського та національної самосвідомості є розробка концепції «націократії» оригінального суспільно-політичного устрою, якій став наповненням ідеї Української Самостійної Соборної Держави. Основним змістом роботи українських націоналістів, писав М. Сціборський, стала ідеологічна та політична соборність визвольного чину та державної розбудови, правильна оцінка ролі еміграції, надкласовість у політиці, диктатура в методах «замість ідеологічного та політичного змісту «центру» УНР, що полягав у полонофільській концепції, невиразній демократичній кволости й закостенілости». Ідеї М. Сціборського у принципі не суперечать нормам будівництва демократичного суспільства, а є лише максимально адекватними тогочасному політичному контексту та для сучасності. Наукова спадщина М. Сціборського доволі різноманітна, але й дотепер залишається не тільки не засвоєною українською спільнотою, щобільше, вона видана далеко не повністю. Сьогодні відсутня повна збірка творів цього провідного ідеолога українських націоналістів.
Ключові слова: соборність; Микола Сціборський; націоналізм; держава; національна ідея.
Oksana KALISHCHUK
Doctor of Historical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Archeology, Ancient and Medieval History of Ukraine, Faculty of History, Political Science and National Security of Lesya Ukrainka Eastern European National University, Lutsk, Ukraine
THE IDEA OF SOBORNOST CONCILIARITY AND THE WAYS OF ITS IMPLEMENTATION IN THE MYKOLA STSIBORSKY
Summary. The purpose of the article is to characterize the doctrine of sobornost of M. Stsiborsky and to determine his contribution to the development of the problem of sobornost by the theorists of Ukrainian nationalism. The methodology of the study is based on the principles of historicism, systematicity, scientificity, verification, authoritative objectivity, moderate narrative constructivism, as well as the use of general-scientific (analysis, synthesis, generalization) special-historical (historical-genetic, historical-typological), historical- typological, historical-typological. The scientific novelty is that it has been established that for nationalists theorists the notion of sobornost was one of the basic and determining factors in practical and theoretical activity. The author reveals the concept of nation and state, national revolution and dictatorship in connection with the concept of sobornost. The main attention is paid to the question of realization of ideas of sobornost in the doctrine of construction of the Ukrainian state by M. Stsiborsky. Conclusions. If D. Dontsov breathed the idea into the Ukrainian postwar militant movement, then M. Stsiborsky framed it into a structured model. His greatest contribution to the development of the Ukrainian and national consciousness is the development of the concept of «nationality»an original socio-political system, which became the idea of the Ukrainian Independent Council of State. The main content of the work of Ukrainian nationalists, wrote M. Stsiborsky, was the ideological and political sobornost of the liberation order and state-building, the correct assessment of the role of emigration, the superclassification in politics, the dictatorship in the methods «instead of the ideological and political content of the «center» of the UPR, which consisted in the political philosophy, obscure democratic fragility and rigidity». M. Stsiborsky's ideas do not, in principle, contradict the norms of building a democratic society, but are only maximally adequate to the current political context and to the present. M. Sciborsky's scientific heritage is quite diverse, but still remains not only not mastered by the Ukrainian community, moreoverit has not been published completely. Today there is no complete collection of works by this leading ideologue of Ukrainian nationalists.
Keywords: sobornost; Mykola Stsiborsky; nationalism; state; national idea.
Постановка проблеми
Значний внесок одного з ідеологів націоналізму М. Сціборського у випрацювання концепції функціонування державного механізму Української Самостійної Соборної Держави не підлягає сумніву. Важко оминути погляди та діяльність цього українського громадського діячів, публіциста і теоретика українського націоналізму, про якого Улас Самчук згадав: «Під цим самим обідраним собором, на голій брукованій площі, нічим не захищені, виразно виділялися два горбики свіжої землі, з дерев'яними на них хрестами. Тяжко повірити, що тут недавно знайшли свій життєвий кінець двоє найчільніших діячів українського модерного революційного опорудвоє довголітніх, невтомних шукачів розв'язки національного питання цього просторуОмелян Сеник та Микола Сціборський» (Самчук, 1972).
Коли ходить про Україну, то слід пам'ятати, що соборність це не тільки поняття географічне, а й соборна здатність нації творити українську державу, наповнювати її реальними справами національного і загальнолюдського змісту. Зі свого боку, завданням національної ідеї є сформувати єдиний національний економічний, мовно-інформаційний, культурний, релігійний та інші простори і допомогти українцям усвідомити себе соборною державотворчою нацією (Безопасний, 2014, с. 113). І тут не обійтися без осмислення теоретичних і практичних здобутків попередніх поколінь, зокрема й Миколи Сціборського.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Більшість робіт, присвячених постаті М. Сціборського мають поверховий або мемуарний характер, вони вийшли друком за кордоном у повоєнний час завдяки зусиллям представників української діаспори (праці В. Мартинця, З. Книша, П. Мірчука). У сучасній Україні дослідженню спадщини теоретика націоналізму присвячені студії таких дослідників, як Р. Коваль, В. Мороз, О. Салтовський, Б. Червак які містять аналіз праці М. Сціборського «Націократія». І. Оніщенко та Н. Черниш торкнулися проблеми нації та обґрунтували її визначення у спадщині М. Сціборського. К. Бондаренко, Я. Кіт, Р. Коваль, В. Панченко наводять біографічні дані з життя та творчості ідеолога українського націоналізму.
Мета статті охарактеризувати доктрину соборності М. Сціборського і визначити його внесок у розробку проблематики соборності теоретиками українського націоналізму.
Виклад основного матеріалу
Завданням молодого активного націоналізму М. Сціборський уважав накреслення найкоротшого шляху соборної нації до державності, вкладаючи у свою діяльність засади віри в себе, свою націю, в її майбутнє. «Єднаймося під національним прапором»переконував він, виносячи ці слова у заголовок однієї з публікацій (Сціборський, 1931, с. 2). Як твердив М. Сціборський, український націоналізм вірить у націю і весь концентрат своєї сили вкладає на те, щоб просочити ціле її внутрішнє і духове єство вірою в себе, почуттям сили і соборної єдності.
У працях «Націократія» та «Нарис Конституції» визначальними він виділяє ідеї нації та держави, до будівництва якої мали бути залучені усі соціальні верстви нації. Національна революція проти всіх окупантів бачилася як шлях відродження соборної української держави. Згідно з концепцією М. Сціборського, без держави нація не може стати творчим чинником історії й повноправним господарем власної долі. Така нація рано чи пізно обов'язково стане об'єктом поневолення для інших націй. Без держави нація не може зберегти своєї єдності, вона приречена на поділ між іншими державами, що обов'язково веде її до руїни. Саме тому таким важливим, на думку М. Сціборського є боротьба націоналістів за національну соборність. «Без неї загрожує нації розшматування і руїна. Ось причини, чому український націоналізм із такою непримиримістю поборює поруч історичних ворогів також москвофільство наших комуно-соціялістів та гетьманців і полонофільство ундо-уенерівщини. Свідомий величезного значіння обєднання всіх земель Української Нації, як головної підстави її здорового існуваннявін протиставить цим групам концепцію власних сил нації та національної революції, змагаючи до здобуття Самостійної, Соборної Держави, що є центральним пунктом його політичної програми» (Сціборський, 1942, с. 102-103).
Для М. Сціборського, як і для націоналізму загалом, лише власна держава забезпечує відстоювання інтересів української нації та їхній захист: «лише у власній державі буде можливо забезпечити народові і волю, і добробут, і урядити корисний для нього внутрішній лад» (Сціборський, 1933, с. 23)стверджував мислитель. Державна організація, в умовах націократичного правління, на думку М. Сціборського, «має відображувати в собі співвідношення окремих національно-суспільних складників, об'єднувати їх в одну суцільність і охороняти їх назовні силою й правом своєї суверенності (незалежності)» (Сціборський, 1942, с. 101-102). Тут важливо нагадати застереження, яке висловив у одній зі своїх робіт теоретик українського націоналізму: «В самостійній українській державі українське населення не сміє бути упослідженим і безправним так само, як і під окупаціями!..» (Сціборський, 1933, с. 32). Практика сучасного державотворення доводить справедливість цих побоювань.
Для М. Сціборського соборність була тією ідеєю і цінністю, за яку проливали кров покоління української нації. Свого часу, виступаючи на вшануванні Д. Вітовського від імені Національного військового союзу колишніх вояків УНР у Чехословачині, він вказував, що ідея самостійності і соборності української нації закріплена щедро пролитою кров'ю найкращих синів України по обох боках Збруча. Але ця пролита кров, на його думку, не привід для суму та зневіри, а закликом до великого чину (дії), котрий буде здійсненням ідеї, захованої в десятках тисяч могил («Над могилою полковника Вітовського», 1928). Подібна позиція була повторена і згодом. Висловлюючи критичне ставлення до декларації «Від Уряду Української Народньої Республіки», серед іншого М. Сціборський звертає увагу на те, що «хоч і замасковано під покришкою спекулятивної діялєктики, але ґрупа А. Левицького не лише не заміряє залишатися на заповітних позиціях Соборности, на позиціях, що зістали освячені потоками густої, червоної, дорогоцінної крови того ж українського народу, до якого вона має лицемірну сміливість звертатися але вона цілком іґнорує і відкидає фактичне, історичне і юридичне значення Акту Соборного Обєднання Українських земель» (Сціборський, 1930, с. 2). Рівно ж, вступаючи у дискусію з автором матеріалу «Чи ми готуємося до війни?» (під псевдонімом Клим Обух, який використовував К. Трильовський), М. Сціборський, вважаючи угодовський табір протисоборницьким, писав, що українська нація є сама в собі духовою цілістю, з кожним днем даючи докази своєї внутрішньої соборності й спільного гону до нового життя, попри розрізаність кордону (Сціборський, 1937, с. 2).
У одній зі своїх робіт М. Сціборський досить детально і розгорнуто зупинився на ідеї соборності (Сціборський, 1928, с. 11-15). Насамперед його стаття стосувалася москвофільських і полонофільських орієнтацій в історичній ретроспективі, які він не сприймав і засуджував. Що більше антаґонізм між окремими частинами української нації він уважав шкідливою і тяжкою спадщиною визвольної боротьби. «Гнилі “культи” чужих сил та хоробливі, анемічні сподівання манни з чужого неба націоналізм має замінити залізно-фанатичним культом власної сили соборної нації, вкладаючи в свій чин при незмінні засади: віру в себе, віру в свою націю, і віру в її майбутнє. Методами роботи націоналізму має бути соборне поєднання не живих мерців минулого, а активних чинників і мас сучасного. “Мунуле” конвульсивно переводить непевні, ризиковані операції на окремих частинах тіла соборної нації... Воно знає, що скорий той час, коли величезні закономірні здвиги нової соборної нації гнівно відштовхнуть його від життя» (Сціборський, 1928, с. 15). Не випадково, вважаючи ні політичні партії, ні суспільні класи, ні стани невідповідною формою і вбачаючи серед цілей націоналізму їх поборення, у основу націоналістичного підходу М. Сціборський клав принцип національної соборності дії, синтези національного думання й зусилля при максимальній пошані до індивідуальної свободи й гідности людини.
Ідея соборності червоною ниткою пронизує діяльність організацій, до діяльності яких активно долучався М. Сціборський. Так, Леґія українських націоналістів ставила своїм основним завданням повне визволення українського народу шляхом консолідованої боротьби усіх національно-державних сил з окупантами українських земель, створення Суверенної Соборної Української Держави в її етнографічних межах, охорону національно-державної незалежності.
Сам М. Сціборський як новообраний голова ЛУН (замість Л. Костаріва) одним із пунктів діяльності Центрального Комітету організації визначив психологічне, ідеолоґічне й організаційне об'єднання націоналістів з усіх земель України, як перший етап революційно-конструктивної, соборно-державницької чинності («З діяльності орґанізацій», 1928, с. 160; ЦДАВО України, ф. 4409, оп. 1, спр. 2, арк. 12-13). Слід нагадати, що власне, коли на основі злиття трьох структур (Українське Національне Об'єднання, кер. М. Сціборський, Д. Демчук; Союз Українських фашистів, кер. Л. Костарів, Кожевніков; Союз Визволення України, кер. Ю. Коллард, Григорович) утворили Леґію Українських Націоналістів і її члени визначали ідеологічні засади діяльності, прихильники державницької традиції гуртувалися саме навколо М. Сціборського. Він і його прихильники виступили проти сліпої орієнтації на західні політичні рухи (у тому числі й фашизм).
Відстоюючи психологічну єдність нації, орієнтацію на чужі сили, вони сприймали як найбільше зло у національно-державницьких змаганнях і причину слабкості українського політикуму (Євген Коновалець та його доба, 1974, с. 383).
Висновки
сціборський український націократія соборний
Як прикінцеві зауваги варто вказати, що ідеї М. Сціборського не входять у суперечність з нормами функціонування демократичного суспільства, але пов'язані та породжені тогочасним політичним контекстом, адже принцип плюралізму, політичної боротьби ним не відкидався.
Не буде чимось оригінальним, коли ствердити, що за умов побудови суверенної, незалежної держави, сучасне покоління українців зіштовхнулося із пошуком відповідних ідей та шляхів подолання нових викликів. Одним із завдань, котре потребувало (та й потребує) розв'язання, є формування відчуття єдиного суспільства, попри регіональні відмінності. Досвід попередніх поколінь, які репрезентували український національно-визвольний рух у ХХ ст., є важливим. Розуміння такими теоретиками, як М. Сціборський, важливості для успішності державотворення соборності у всіх її вимірахце той дороговказ, який вони залишили сучасним державним діячам. Наукова спадщина М. Сціборського доволі різноманітна, але й дотепер залишається не тільки не засвоєною українською спільнотою, що більше вона видана далеко не повністю. Сьогодні відсутня повна збірка творів цього провідного ідеолога українських націоналістів. І це попри те, що думки М. Сціборського вражають актуальністю попри часову відстань.
Література
1. Безопасний, М. (2014). Вплив української національної ідеї на соборність України. Історична пам'ять, 30-31, 113.
2. Євген Коновалець та його доба. (1974). Мюнхен: Вид-во фундації ім. Є. Коновальця.
3. З діяльності організацій. Леґія Українських Націоналістів. (1928). Розбудова нації, 4, 160.
4. Над могилою полковника Вітовського в Берліні. (1928, 9 жовтня). Свобода: український дневник, с. 1-2.
5. Самчук, У. (1972). На білому коні. Вінніпег: Видання Т-ва «Волинь».
6. Сціборський, М. (1937, 9 червня). Голоси з «тамтого світу»... Свобода: український дневник, с. 2.
7. Сціборський, М. (1930, 9 липня). Документ фальшу. Свобода: український дневник, с. 2.
8. Сціборський, М. (1931, 21 квітня). Єднаймось під національний прапор! (Допис з Парижа). Свобода: український дневник, с. 2.
9. Сціборський, М. (1942). Націократія (с. 101-103). Прага.
10. Сціборський, М. (1933). ОУН і селянство (с. 23, 32). Прага: видання Розбудови Нації.
11. Сціборський, М. (1928). Соборність психольогії та політикиоснова націоналізму. Розбудова нації, 1, 11-15.
12. ЦДАВО України Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
References
1. Bezopasnyi, M. (2014). Vplyv ukrainskoi natsionalnoi idei na sobornist Ukrainy [The influence of Ukrainian national ideas on Ukraine conciliarity]. Istorychna pamiatHistorical Memory, 30-31, 113 [in Ukrainian].
2. Yevhen Konovalets ta yoho doba [Evgen Konovalets and his day]. (1974). Miunkhen: Vyd-vo fundatsii im. Ye. Konovaltsia [in Ukrainian].
3. Z diialnosti organizatsii. Legiia Ukrainskykh Natsionalistiv [From the activities of organizations. Legion of Ukrainian Nationalism]. (1928). Rozbudova natsiiNation building, 4, 160 [in Ukrainian].
4. Nad mohyloiu polkovnyka Vitovskoho v Berlini [Over the grave of Colonel Vitovsky in Berlin]. (1928, October 9). Svoboda: ukrainskyi dnevnykFredoom: Ukrainian Daily, pp. 1-2 [in Ukrainian].
5. Samchuk, U. (1972). Na bilomu koni [On a white horse]. Vinnipeh: Vydannia T-va «Volyn» [in Ukrainian].
6. Stsiborskyi, M. (1937, June 9). Holosy z «tamtoho svitu»... [Voices from the dark world...]. Svoboda: ukrainskyi dnevnykFredoom: Ukrainian Daily, p. 2 [in Ukrainian].
7. Stsiborskyi, M. (1930, July 9). Dokument falshu [Document false]. Svoboda: ukrainskyi dnevnykFredoom: Ukrainian Daily, p. 2 [in Ukrainian].
8. Stsiborskyi, M. (1931, April 21). Yednaimos pid natsionalnyi prapor! (Dopys z Paryzha) [Let's unite under the national flag! (Post from Paris]. Svoboda: ukrainskyi dnevnykFredoom: Ukrainian Daily, p. 2 [in Ukrainian].
9. Stsiborskyi, M. (1942). Natsiokratiia [Natiocracy]. (pp. 101-103). Praha [in Ukrainian].
10. Stsiborskyi, M. (1933). OUN i selianstvo [OUN and the peasantry]. (p. 23, 32). Praha: vydannia Rozbudovy Natsii [in Ukrainian].
11. Stsiborskyi, M. (1928). Sobornist psykholohii ta politykyosnova natsio- nalizmu [The cohesiveness of psychology and politics is the basis of nationalism]. Rozbudova natsiiNation building, 1, 11-15 [in Ukrainian].
12. TsDAVO UkrainyTsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy [The Central State Arechives of Supreme Authorities and Governments of Ukraine] [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття націоналізму та умови його розвитку на українських землях. Елементи і основна ідея українського націоналізму. Ідеї націоналізму та самостійності у творах Миколі Міхновського. Місце Дмитра Донцова в історії української політичної думки ХХ ст.
реферат [36,8 K], добавлен 12.10.2010Соціальне-економічні й політичні процеси, культурно-національне відродження в Україні у XVI-XVII століттях. Національно-визвольні повстання, ідея відродження української державності. Розвинення основ козацько-гетьманської держави, гетьманство Мазепи.
реферат [24,1 K], добавлен 08.12.2009Історія України та її державності. Утвердження української державності та її міжнародне визнання за часів правління президента Л. Кравчука (1990—1994). Розбудова державності України на сучасному етапі. Діяльність Української держави на світовій арені.
реферат [23,3 K], добавлен 07.03.2011Біографія і історичний портрет українського політичного і суспільного діяча М. Міхновського. Обґрунтування ідеї самостійності України, рух Братерства Тарасівців. Склад національної ідеї, передумови створення і діяльності Української Народної Партії.
научная работа [24,6 K], добавлен 25.05.2013Аналіз історичних умов та ідейних витоків українського націоналізму в Наддніпрянській Україні. Характеристика етапів виникнення націоналістичних ідей: академічного, культурницького, політичного. Формування національної ідеї в середовищі інтелігенції.
статья [21,6 K], добавлен 27.08.2017Походження народів та виникнення їх держав. Суспільний і політичний лад антів. Джерела української народності. Зародження державності у східних слов’ян. Становлення Давньоруської держави. Державно-політичний устрій Київської держави, причини її розпаду.
дипломная работа [24,0 K], добавлен 26.10.2008Деформуючий вплив сталінщини на суспільно-політичне життя України. Компанії проти "українського буржуазного націоналізму" і "космополітизму". Зміни в Україні після смерті Сталіна. Хрущовська "відлига". Демократизація суспільно-політичного життя країни.
курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.06.2009Микола Міхновський - український політичний та громадський діяч, основоположник і лідер самостійницької течії українського руху кінця ХІХ — початку ХХ ст. Ідеї державності у творі "Самостійна Україна" Міхновського. Створення Української Народної Партії.
реферат [19,5 K], добавлен 22.03.2011День Соборності України як нагадування про те, що сила держави - в єдності українських земель. Поняття "соборність" у науковому та політичному лексиконі. Історія виникнення ідеї єдності українських земель, проголошення їхньої злуки 22 січня 1919 року.
презентация [3,4 M], добавлен 15.05.2015Революція 1648 р.. Антикріпосницький та визвольний рух. Привілейоване становище козацької старшини. Адміністративно-територіальний устрій. Система органів влади і управління. Формування української державності в 1648-54 рр.. Вищий ешелон влади.
контрольная работа [32,6 K], добавлен 31.12.2008Набуття державного статусу ідеєю соборності українських земель. День ухвали Акту злуки ЗУНР і УНР, його вкарбування в історію величним національним святом - Днем Соборності. Міжнаціональна злагода, мир, толерантність як консолідуючі фактори соборності.
реферат [35,3 K], добавлен 15.12.2010Формування Міхновським нової суспільно-політичної ідеології, яка ставила за мету створення незалежної Української держави. Аналіз і особливості маловідомого конституційного проекту Української народної партії, що був розроблений на початку XX ст.
контрольная работа [20,7 K], добавлен 20.02.2011Виклад основних геополітичних ідей у політичному трактаті "Артхашастра". Питання державного та економічного устрою, зовнішньої політики, війни та устрою воєнних сил. Опис ідеальної держави з розгалуженою поліцейською системою і сильною царською владою.
контрольная работа [21,6 K], добавлен 29.11.2009Становлення української Державності в період УНР (березень 1917 р. – квітень 1918 р.). Створення армії як основного компоненту державності. Українізація як важлива складова будівництва українського військово-морського флоту у добу центральної ради.
дипломная работа [128,9 K], добавлен 18.05.2012Головні періоди політичного розвитку Київської Русі, особливості процесу об'єднання всіх давньоруських земель в одній державі. Релігійні реформи князя Володимира та прилучена Русі до християнської культури. Опис суспільно-політичного життя та культури.
контрольная работа [35,0 K], добавлен 10.11.2010Формування козацької старшини. Військова адміністрація полків в Україні. Станові ознаки козацької старшини. Персональний склад козацької старшини армії Богдана Хмельницького. Поєднання ідеї козацької соборності з традиціями українсько-руської державності.
реферат [28,0 K], добавлен 01.07.2011Вплив європейської суспільно-політичної і економічної думок на українських інтелектуалів кінця XIX ст. Розгляд економічних і соціальних ідей українського націоналізму. Економічна платформа, розроблена ідеологами ОУН, формування і втілення її положень.
статья [17,0 K], добавлен 29.08.2013Криза української державності у 1657—1663 рр. Українсько-московська війна. Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ України на Лівобережну та Правобережну. Боротьба гетьмана П. Дорошенка за незалежність і територіальну цілісність Української держави.
реферат [38,9 K], добавлен 22.08.2008З’ясування ідеології українського економічного націоналізму, обґрунтування правомірності його виокремлення із узагальнюючого дискурсу національної ідеї. Розбудова держави Західноукраїнською Народною Республікою: стратегія національного протекціонізму.
дипломная работа [156,0 K], добавлен 06.07.2012Формування й розвиток Давньоруської держави. Галицько-Волинська держава як новий етап у процесі державотворення на українських землях. Створення Української національної держави Гетьманщини. Відродження національної державності України (1917-1921 рр.).
реферат [24,5 K], добавлен 28.10.2010
