Головні убори із Бердянського кургану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Головні убори із Бердянського кургану

Л.С. Клочко

У пограбованій центральній могилі Бердянського кургану залишилася незруйнована ділянка, на якій in situ зафіксовано велику кількість декоративних елементів. Особливу цікавість викликають золоті пластинки-прикраси предметів жіночого вбрання: головних уборів, одягу тощо. Пластинки-аплікації розрізняються за розмірами та рельєфними зображеннями на поверхні. Визначення семантики образів дозволяє зробити припущення про особливий характер ділянки і речей, які поклали до могили при звершенні поховання.

Ключові слова: Бердянський курган, конічні убори, поєднання образів у декорі уборів, шлюбні обряди.

L. S. Klochko

THE HEADDRESS FROM THE BERDyANSK KURGAN

The Berdyansk kurgan has been studied for a long time, however some problems remain unsolved. One of them is the reconstruction of costume components by decorative elements, found in central burial (N 2). It was raided, however one area remained intact. Below the collapsed ceiling is the «item storage»: there were items of which only jewelry remained -- the large amount of golden applique plates (2991 items total). The most peculiar are the artifacts which were probably the adornments for the headwear. In order to recreate their form, the complex and comparative analyses of golden plates' collections were performed. The probably adorned coneshaped hats and the veil. The one collection of adornments included appliques which were on the frontal part of the headwear. Below were the triangular plates, the main part was occupied by ornamented appliques: «por- traits» full face (female image) and profile (grotesque male image), felidae predator. The adornments of the cone-shaped hat are connected to the other headwear -- the veil. It was ornamented on its edges -- on the left and on the right -- with rectangular plates which contained so-called «brotherhood scene». The connection of the said images on the headwears is the marker of sacramental act -- wedding rituals.

The artifacts, which probably were ornaments of headwear, draw most attention. The complex and comparative analysis of golden jewelry was used in order to recreate their form. It is possible that they were attached to different types of attires. One attire consisted of cone-shaped hat and the veil. They are decorated with anthropomorphous images and geometrical ornaments (triangles). Another attire is also the cone-shaped hat, which form is supported by horizontal lines of plates with the images of predators and triangles. Generally speaking, these are the symbols of fertility cult. One of the tasks of the research is the determination of attire's semantics. The grave contains the burial of a high-rank man, but the reconstructed attires are female. Cone-shaped attires are linked to wedding ceremonies in many peoples. The burial and wedding rituals have similar semantics, since both are about passing from one world to another. Sacred attires could have been the markers of bride's (or brides') presence in the male burial.

Apart from the headwears there were also the necklace which resembles the net and the clothes adorned with golden appliques. The «item storage» was surrounded by the golden plates, presumably sewed on the veil, which had the images of the gryphon and felidae hunter -- the ornament which divides two worlds -- one of life, and the other of death.

Keywords: Berdyansk kurgan, cone-shaped headwear, the connection of the images in cloth decoration, wedding rituals.

Один із найзнаменитіших курганів, дослідження якого відбулося у ХХ ст. -- Бердянський (поблизу с. Нововасилівка, Запорізької обл.). Його розкопки тривали майже рік (1977-- 1978 р.). В експедиції брало участь багато співробітників Інституту археології АН УРСР, але був основний склад -- науковці, яким випало від початку і до кінця, можна сказати крок за кроком просуватись до мети -- могил, над якими був споруджений курган. Керівник експедиції -- М. М. Чередниченко, його заступник -- В. Мурзін, активну участь брали наукові співробітники і лаборанти: О. Фіалко, М. Ковальов, В. Погорєлий тощо. Їм якраз і належать перші наукові розвідки щодо архітектури кургану, особливості поховальних споруд, аналіз артефактів, знайдених у похованнях.

Отже, курган споруджено над трьома могилами -- центральною, східною та південною. Не дивлячись на те, що дві перші пограбовані, в них залишилося багато предметів різних категорій. Науковці не раз зверталися до знахідок з Бердянського кургану в контексті вивчення поховального обряду, вбрання, мистецтва, релігії населення Скіфії. У 2017 р. вийшла монографія «Бердянський курган», автори якого: В. Мурзін, Ю. Білан, О. Підвисоцька узагальнили інформацію щодо дослідження кургану та могил, а також знахідок із поховань (Мурзин, Белан, Подвысоцкая 2017). На жаль, збереглись не всі звіти, але авторам вдалося вилучити деякі дані про історію розкопок, матеріали досліджень. Робота дуже важлива, хоча деякі питання, що виникають під час дослідження окремих тем, поки що без відповіді. Наприклад, кількість небіжчиків у центральному похованні. Захоронення у цій могилі було здійснено з пишністю, характерною для представників вищої аристократії. Золоті оздоби зброї, кінської збруї, дерев'яних чаш, грецький посуд: крім амфор, чорнофігурні кратер та скіфоси, жертвопринесення коней тощо. У камері після пограбування збереглися останки основного небіжчика та двох супровідних осіб: зброєносця та виночерпія (Мурзин, Белан, Подвысоцкая 2017, с. 33). Незруйнованою у пограбованій могилі залишилась ділянка у південній частині камери. Про неї, тобто зазначену ділянку, ще на етапі дослідження поховальної споруди, у науковців склалось враження, що під завалом склепіння камери знаходиться «речовий склад»: там лежали предмети, від яких залишились декоративні вироби -- велика кількість золотих пластинок-аплікацій (загалом 2291 екз.). Золоті прикраси можна пов'язати з деякими деталями вбрання: аплікації геометричні -- трикутники (рівнобічні та рівносторон- ні) різного розміру з півкульками на поверхні, а також -- у вигляді пірамідки з трьох опуклих кружалець, напівсферичні «гудзики»; хрестоподібні, утворені з п'яти напівсферичних кружалець; пластинки із зооморфними (лев, пантера); міфічними (грифон, сфінкс); антропоморфними образами; сюжетні зображення (Мурзин, Белан, Подвысоцкая 2017, с. 39).

Рис. 1. Сітчаста нагрудна прикраса

Нез'ясованим залишається питання про характер «речового складу»: які саме предмети, оздоблені золотими аплікаціями могли покласти при звершенні поховального ритуалу? Відповівши на це питання, зможемо вияснити, для кого ці речі були призначені.

Ще «по гарячих слідах», тобто, коли відбувалась розчистка і фіксація знахідок у похованні, були висловлені деякі думки про призначення декоративних елементів. Насамперед, йдеться про трубочки з рифленою поверхнею -- так звані пронизки, кулясті намистини, округлі видовжені підвіски з рельєфними візерунками на опуклій поверхні -- деталі сітчастої нагрудної оздоби (Мурзин, Белан, Подвысоцкая 2017, с. 110, кат. № 100). Її реконструкція зроблена з найменшими гіпотетичними припущеннями і не викликає заперечень (рис. 1). На можливість створення шийно-нагрудної прикраси із пронизок, які розташовані так, що утворюють сітку, свого часу звернув увагу І. Забелін: сітка зафіксована під дзеркалом у похованні в кургані Чор- томлик (Древности... 1872, с. 97). Реконструкцію «нагрудника» такого типу за матеріалами з кургану Солоха зробила А. Манцевич (Манце- вич 1948). Такі прикраси були притаманні і жіночим, і чоловічим костюмам. Імовірно, сітчасті нагрудники прикрашали вбрання небіжчиків у Діївому, Мордвинівському, Мастюгінському, Олександропільському курганах, а також -- Великому кургані Веселовського (к. 9 поблизу с. Лепетиха Херсонської обл.; Манцевич 1987, с. 62, 63; Клочко, Васіна 2002, с. 159, рис. 2).

Але найбільша загадка: на яких предметах були прикріплені знайдені у «схованці» пластинки різної форми та сюжетів? З маси ювелірних виробів, зафіксованих на площині «речового скарбу» виділені комплекти золотих елементів, які, ймовірно, були оздобами жіночих головних уборів. Крім того, розміщення пластин деяких типів вимальовує контури рукавного наплічного одягу, судячи за розмірами -- жіночого (Клочко 1980, с. 95). Золоті пластинки -- аплікації, знайдені в обох могилах (центральній та східній), саме як декор жіночого вбрання розглянула О. Фіалко. На її думку пластинки складають 3 великі групи, в яких виділено 19 типів. У статті подано їх аналіз, визначені стилістичні особливості зображень, окреслено коло аналогій. Авторка підкреслила, що геометричні, зооморфні, антропоморфні образи, вміщені на пластинках різної форми, мабуть, відігравали роль апотро- пеїв, належать до символів божеств плодючості, поширених у середовищі скіфської аристократії. Час появи мотивів у Північному Причорномор'ї від VII до IV ст. до н. е. Як зазначила дослідниця, за якістю виконання золотих аплікацій з їх числа можна виділити твори грецьких та скіфських ювелірів, хоча інколи складно визначити, які оздоби виготовлені майстрами тієї чи іншої творчої майстерні (Фиалко 2014, с. 60, 74).

«Речовий склад» у центральній могилі Бердянського кургану можна порівняти з південно -- східною камерою (№ 1) в кургані Чортом- лик. В ній знайдено золоті оздоби одягу, а також двох головних уборів -- полосів, сітчасту нагрудну прикрасу, два персні. Елементи костюма помістили до могили окремо від небіжчиці (Алексеев, Мурзин, Ролле 1991, с. 63, кат. № 113--115, 121, 122, 124--127). Але на відміну від Чортом- лика, де зазначені предмети убрання були в одній з камер поховання «цариці», в Бердянському кургані речі поклали до могили чоловіка. Як свідчать матеріали з історії костюмів. убрання та його деталі у поховальному обряді набували особливого змісту: пожертвування, подарунок хтонічним богам, атрибут обряду «передавання» тощо (Яценко 2006, с. 350--363).

Розглянемо аплікації з Бердянського кургану, які, можливо, прикрашали головні убори. Останні завжди складали у костюмному комплексі найбільш важливу категорію: саме на них покладали демонстрацію соціальних, статусних, вікових відзнак. Ці чинники суспільної ідентифікації чітко пов'язані з формою та оздобами чоловічих, жіночих та дитячих головних уборів.

Дослідники теми «Скіфський костюм» застосовують певні методи для відтворення різних категорій костюма: головних уборів, одягу, взуття. Коротко основні засади реконструкції можна сформулювати так: комплексний і компаративний аналізи археологічних, образотворчих, писемних матеріалів. Одним із важливих аргументів визначення достовірності реконструкції є фіксація органічних решток предмета та його оформлення (декоративних елементів) in situ.

Для вивчення головних уборів найбільше джерел відкрито у похованнях жінок: декоративні елементи, фрагменти уборів, пам'ятки образотворчого мистецтва -- вони містять інформацію про різні види головних уборів, властивих скіф'янкам: налобні стрічки, покривала та шапки. Останні на відміну від “аморфних” покривал мають сталу форму, яка є основною класифікаційною ознакою уборів цього виду.

Фахівці -- костюмознавці, етнографи -- розподіляють шапки на м'які та жорсткі чи тверді. До останніх належать парадні убори. Їх виготовляли із текстилю або шкіри і застосовували різні засоби, щоб надати виробу певної форми: робили каркаси із гнучких гілочок (наприклад, верби), а також використовували спеціальні способи розкрою. Зазначені характеристики представницьких уборів є засадничими, бо відбивають їх основну функцію: демонстрації естетичних знаків, втілених у різноманітних оздобах. Пам'ятки образотворчого мистецтва та декоративні елементи -- металеві прикраси уборів свідчать, що жінки, які мешкали на землях Скіфії, носили шапки циліндричної та конусоподібної форми. Ці визначення мають недоліки, тому що, насправді, навіть загальний абрис уборів більш складний і не завжди відповідає строгим рамкам геометричної фігури, але вони (тобто, визначення) дозволяють знайти закономірності у створенні шапок, зрозуміти принципи їх модифікації. Зрештою, такий поділ уборів застосовують у сучасній практиці конструювання.

Реконструкція головних уборів за декор ативни- ми елементами їх оформлення -- тема багатьох досліджень впродовж більш ніж 100 років. Г. Боровка розробив основні принципи відтворення головних уборів за декоративними елементами (Боровка, 1921, с. 176--181). Перший крок у цій роботі -- аналіз різноманітних знахідок: органічних решток, металевих оздоб. Останні є особливо інформативними. Такі декоративні елементи як прямокутні та дугоподібні пластинки, стрічки, обідки з підвісками несуть ознаки того, що прикраси прикріплювали на цилідричній поверхні. Для уборів умовно циліндричних, прийняті назви: полос, модій, калаф на підставі вивчення словників термінів, пов'язаних з античною культурою (Клочко 2013, с. 19--22). Пластинки, які не відображають особливості декорованої поверхні, імовірно, були оздобами конусоподібних уборів. Г. Боровка, проаналізував золоті аплікації з кургану Чортомлик і відтворив, крім циліндричних, конічну шапку за параметрами документованої знахідки у похованні кургану Карагодеуашх (Кубань) -- золотої пластини у вигляді витягнутого трикутника (висота 21 см), яка прикрашала фронтальну частину жіночого убору (Боровка 1921, с. 176). Конусоподібна форма убору, мабуть, цілком відповідає абрису трикутної накладки. Її поле розділене на три яруси, на яких показано сцени, інтерпретовані як «шлюбний бенкет». Шлюб -- містичний акт, який знаменував перехід з одного світу до іншого (Бессонова 1983, с. 109--110; Вахтина 2018, с. 168--169). Центральний персонаж у нижньому регістрі -- жінка в ошатному вбранні, на голові якої високий конічний убір, оздоблений візерунками на трьох ярусах. Отже, пластина є грунтовною підставою для реконструкції конусоподібного убору, а його зображення -- підтвердженням правильності наших уявлень про зовнішній вигляд та параметри шапок зазначеної форми.

На убір «цариці» з кургану Карагодеуашх схожа за формою конусоподібна шапка, відтворена за знахідками у похованні 5 у кургані Аржан 2 (с. Аржан, Тува). Поховання здійснене наприкінці VII ст. до н. е. Щоб реконструювати убір жінки, автор (Д. Поздняков) проаналізував декоративні елементи, знайдені в могилі біля голови небіжчиці, а також рештки уборів, зафіксованих у похованнях (насамперед, похов. 13) у цьому ж кургані (Поздняков 2017, с. 57--59). Це стало підставою для відтворення форми убору, і навіть його деталі. Вигляд шапки, її конічний абрис продиктований золотими шпильками, навершники яких є композиційним і змістовним завершенням убору. Одна шпилька (довжиною 30,2 см) прикрашена фігуркою оленя, а завершенням другої (довжиною 35,7 см) є об'ємна півкуля та крилоподібний виступ. На стрижнях шпильок -- спіральний фриз, на яких зображення тварин: кози, зебу, оленя бика, вепра, верблюда тощо. Вони, а також ті, що бачимо на аплікаціях -- прикрасах убору: пластинки із зображенням коня, хижака з породи котячих, голова птаха -- належать до символів культу плодючості. Це підкреслює знаковий характер конічної шапки -- парадного убору, пов'язаного зі шлюбними церемоніями (Поздняков 2017, с. 216, рис. 226).

Назву конічних шапок, які були в костюмах скіф'янок, дослідники не вияснили: не розроблена термінологія. В літературі інколи застосовують термін колпак (або ковпак), але це слово означає -- високий головний убір, тобто назва не пов'язана з формою. Конічному убору, зображеному на декоративній деталі з кургану Карагоде- уашх і на відтвореному за матеріалами з кургану Аржан 2, за абрисом найбільше відповідає кулох. Багате убрання, домінантою в якому був кулох (висотю 70 см), реконструйовано за матеріалами з поховання сакського воїна аристократичного роду в кургані Іссик (Казахстан; Акишев, Акишев 1980, с. 14--32). Розглянувши семантику та роль у костюмі, дослідники виділили сакральні функції конічних уборів, що існували у індоєвропейських та неіндоєвропейських народів.

Поширення таких шапок у вбранні населення Середньої Азії дослідила О. Сухарева. Вона відмітила архаїчні риси кулохів у костюмах чоловіків і жінок і пов'язала їх з традиціями, характерними у сакському костюмі (Сухарева 1954, с. 299--353).

Варіанти конусоподібних уборів знайдені у складі костюмних комплексів у могильниках Пазирик та Ак-Алах на Алтаї (Полосьмак, Баркова 2005, с. 74--76). Високі повстяні конічні ковпаки (за термінологією Н. Полосьмак) надівали зверху на убір, який включав шапочку-- парик з накосниками та інші деталі. Аналогії зафіксовані в могильниках синьцзянських оаз. «Ковпаки» високі -- 60 см, щоб вони тримались прямо, всередину вставляли стрижень (як правило дерев'яний). Такі убори підкреслювали високий соціальний статус власниці. Цікаво, що Н. Полосьмак вбачає у формі конічних уборів зв'язок з уявленнями про рогаті шапки, притаманні народам Кавказу (Полосьмак, Баркова 2005, с. 75, рис. 2.47: а--в).

Походження конічних та циліндрич шапок має глибокі корені. Навіть побіжний перегляд джерел з історії костюма подає відомості про значне поширення базових форм та їх варіантів у костюмах населення давнього світу (на території Середземномор'я, Передньої та Середньої Азії тощо) у часовому діапазоні, який нараховує не одне тисячоліття.

Головні убори зі «схованки» у центральній могилі Бердянського кургану відтворено за прикрасами, зафіксованими не на голові власника чи власниці. Це призвело до певних труднощів при реконструкції. Вона зроблена з гіпотетичними припущеннями. Але залучення уже згаданих методів, особливо компаративного (порівняльного), дозволяє уявити загальні характеристики уборів.

Прикраси -- пластинки різної форми -- зафіксовані в лівому кутку «складу речей»: лежали компактно у один шар. Характер розміщення пластинок (за спостереженнями у поховальній камері) дає підстави припустити, що вони (тобто, пластинки) оздоблювали конічний убір, адже на поверхні нагадує трикутник (Клочко 1986, с. 15, 16).

У похованнях скіф'янок різного соціального рівня знайдено рештки уборів, прикрашених пластинками, форми яких не відбивають тип шапочки, її контури. Відновити абрис декорованої поверхні можна за точною фіксацією аплікацій іп situ, а також -- загальними принципами їх розміщення на предметах (Клочко 1982, с. 124--126). Різні категорії пам'яток мистецтва показують вміння давніх майстрів розміщувати декор так, щоб він підкреслював пропорції предмета, виявляв основні лінії форми. При оздобленні об'ємних виробів орнаментальні мотиви розміщували по горизонталі. В організації декору велику роль відіграє розподіл поверхні: ряди основних візерунків розділені додатковими.

Розглянемо перший комплект оздоб конічного убору: до нього входять пластинки у формі трикутника, а також із зображеннями антропоморфних та зооморфних образів. Знизу на передній площині убору прикріплені маленькі трикутні пластинки з дрібними опуклими півкульками (довжина сторони: 8 мм; рис. 2: 1). Пластинки, ймовірно, пришивали вершиною вверх і вниз -- така орнаментальна схема відбиває уявлення про поєднання жіночого і чоловічого начала. Адже трикутник належить до універсальних символів, які мають глибокі хронологічні корені і значне географічне поширення. Трикутник -- знак чоловічого (вершиною вверх) і жіночого (вершиною вниз) начал, а також відображає безкінечність: життя, смерть, нове життя. (Мифы... 1980, с. 272). Смужки з трикутників відділяють ряди однотипних пластинок з оформлення убору.

Основне декоративне поле убору було заповнене пластинками із зображеннями «портретів» анфас і в профільному ракурсі. Ці аплікації є, мабуть, найбільш важливим фактором оформлення убору. Представлені на них образи дуже схематичні, але детальний аналіз, можливо, дозволить вилучити цікаву інформацію. Отже, пластинки з портретами у фронтальному ракурсі майже овальні, верхній край повторює обриси людської голови (10 екз.; 22 х 27 мм). Зображення обличчя: воно округле, злегка видовжене, з високими скулами. Лоб відкритий, над ним -- невеличкий валик зачесаного назад волосся: вузенькими рубчиками показані пасма. Розглядаючи портрет далі, можемо відмітити великі круглі очі з виділеними зіницями. Над очима -- довгі (до скронь) дуги брів. Вони змальовані однією лінією разом з носом. Рот невеликий, вуста зімкнуті. М'які риси обличчя свідчать про те, що на портреті зображено жінку. Це підкреслюють прикраси на скронях -- великі кільця. Від них до плечей спускаються по три вузенькі смужки, які нагадують пасма волосся, хоча, можливо, це стрічки чи підвіски на довгих ланцюжках. На шиї персонажа -- разок намиста у вигляді мініатюрних підвісок: видовжених прямокутників (рис. 2: 2).

У V ст. до н. е. значно збільшився перелік мотивів та орнаментальних схем у прикладному мистецтві на тер иторіїПівнічного Пр ичорномор'я. Важливе місце посіли антропоморфні образи. Спочатку було звернення до міксантропічних мотивів (сфінкси, горгони, силени, тощо), а також залучення до оформлення різних речей «масок» -- зображень людської голови зі схематично наміченим обличчям (Бессонова 1983, с. 108). Умовні «маски» і надалі займали певне місце в декорі як основні чи допоміжні елементи. Напевне, вони належать до універсальних знаків, за допомогою яких створювали символічні візерунки в залежності від семіотичного статусу декорованих речей. Згодом мешканці Скіфії ви- користовували для оздоблення золоті прикраси, на яких представлені «портрети»: на відміну від «масок» вони наділені деякими рисами індивідуальної характеристики. Вироби розрізняються між собою художніми особливостями, оскільки виконані за взірцями мистецьких витворів, які походять із кількох виробничих центрів, отже відбивають творчі засади різних майстрів. Трактування жіночих образів у мистецтві Північного Причорномор'я здійснено у греко-скіфському стилі. Серед його характерних рис відзначимо своєрідне поєднання реалізму та примітивізму, гіперболізацію деяких деталей, оригінальне композиційне вирішення сюжетів. Н. Онайко підкреслила, що в творах «варварського» мистецтва особливо велику увагу приділяли зображенню голови (Онайко 1976, с. 173). Це доводять декоративні твори, на яких представлені «портрети» жінок. Мініатюрність виробів не вплинула на детальне відтворення жіночих голівок: вони у головних уборах, з нашийними прикрасами (Клочко 2019, с. 76--79). Більш рідкісними є «портрети», на яких жінки зображені з непокритою головою. Деякі з них узагальнені, нагадують маски.

Рис. 2. Декоративні елементи -- прикраси головного убору: 1 -- пластинки-трикутники з пуансонними візерунками; 2 -- портретні зображення анфас; 3 -- портретні образи у гротескному стилі; 4 -- образ хижака з породи котячих; 5 -- реконструкція головного убору

Але інакше змальовано образ жінки на золотих пластинках з кургану 1 (1897 р.) поблизу с. Вовківці Сумської обл. Фігурні мініатюри вирізані за контуром зображення жіночої голівки (Клочко 2009, с. 60). Показане кругле обличчя з повним підборіддям, великими мигдалеподібними очима, зіниці яких підкреслюють їх форму. Широкі дугоподібні брови з'єднані на переніссі. Ніс короткий, широкий, рот з вибагливо піднятими кутиками губ. Обличчя облямоване, наче ореолом головним убором, який разом із зачіскою має незвичний віялоподібний абрис. Округлий верхній край пластинок оформлено невеличкими опуклими напівсферами. Можливо, таким чином позначено аплікації на головному уборі. Волосся трактовано рельєфними лініями у вигляді тугих пасом, з -- під яких вибиваються ніжні кучерики. Із загального числа цих пластин вирізняються дві: на них показано коси, крім того, нема прикрас, які можна сприйняти за оформлення головного убору. На шиї жінки -- разок з намистин і підвісок (Клочко 2009, с. 61, рис. 3). Цей портрет можна зіставити із зображенням жінки на пластинках, які прикрашали головний убір із центральної могили Бердянського кургану. Подібність образів не надто велика, хіба що типологічна: обидва типи належать до зразків скіфо-грецького мистецтва. Іншими словами, вказані пластинки, ймовірно, виконали скіфські майстри за взірцями з репертуару еллінських митців. Найперша інтерпретація образу: перед нами втілення богині плодючості (в широкому сенсі), адже цей культ є особливо шанованим у давньому світі. Всі життєдайні сили природи втілює Велика Матір, і вся символіка плодючості відбиває її культ. Описані декоративні елементи з кургану 1 (1897 р.) поблизу с. Вовківці Сумської обл. знайдені в похованні чоловіка, хоча, ймовірно, були прикрасами жіночого головного убору (Клочко 2009, с. 61, рис. 5).

У комплекті прикрас головного убору з цієї ж «схованки» у центральній могилі були і профільні «портрети» людини (обличчя обернене вліво). Їх, тобто портрети, відтиснули на прямокутних пластинках із заокругленим верхнім краєм (12 екз.; 18--21 х 22--24 мм). Деякі вирізані за контуром зображення. Волосся передано тоненькими рельєфними смужками, зачесане назад, спускається до плечей, заправлене за велике вухо. Лінія росту волосся дугоподібна, низько над бровами, показана двома пружками. Обличчя персонажа видовжене, майже кругле око показане без врахування профільного ракурсу. Особливо виділено ніс: він великий, трохи обвислий і надає обличчю персонажа грубуватий вигляд. Як бачимо, портрет виконано у гротескній манері (рис. 2: 3) За спостереженнями деяких дослідників саме ніс був тією рисою, яку акцентували давні художники, зображуючи чоловіка (Ермоленко 2008, с. 72). Отже, на пластинках подано профіль чоловіка. Хоча, здається, такому висновку суперечить низка намиста на шиї у персонажа. Але археологічні знахідки свідчать, що у вбрання скіфів були різні нашийні прикраси: крім гривен, зрідка -- намисто з різних елементів, коли йдеться про особливий церемоніальний костюм. Наприклад, нашийна оздоба була у вбранні чоловіка, похованого поряд з жінкою у могилі в кургані 4 поблизу с. Новоселки (Черкаська обл.; Клочко 2019, с. 90).

Поєднання в композиції на головному уборі жіночого і чоловічого образів, можливо, є символом якоїсь сакральної події. Її значимість підкреслює образ хижака з породи котячих, можливо, лева чи левиці. Зображення вміщено на аплікаціях -- прикрасах головного убору. Йдеться про пластинки (14--15 х 9 мм), на яких показано тварину в профільному ракурсі (рис. 2: 4). Вона лежить, припавши на передні лапи, задні підтягнуті майже впритул до них, що створює враження напруги, внутрішньої динаміки. Слід відмітити деталізацію образу: пазурі на лапах, ребра на боці, довгий хвіст з відігнутим кінчиком утворює S-подібний візерунок. Деякі прийоми стилізації бачимо і у зображенні голови: тоненькі рельєфні лінії вимальовують овальне око з опуклою зіницею, вухо майже трикутної форми. Хижість тварини підкреслена широко роззявленою пащею та вишкіреними зубами. Як відомо, художньому мисленню скіфів було притаманне узагальнення у трактуванні образів тварин поряд з гіперболізацією їхніх характерних рис. У даному випадку акцентовано дику сутність хижака, але його стать не визначена. Хоча, на деяких оздобах головних уборів -- також мініатюрних фігурках, пишна грива виділяє лева. Наприклад, зображення в сцені протистояння лева і пантери на ажурних смужках -- знахідках з Мелітопольського кургану (Тереножкін, Мозолевський 1983, с. 98, рис. 11). Тобто, можливо, завданням майстра було показати саме образ левиці. Хоча в уявленні скіфів сакральними рисами були наділені хижаки з породи котячих без деталізації, тобто на рівні своєрідної «формули».

Аналогічні пластинки були прикрасами головних уборів жінок, поховання яких дослідили в курганах: № 45 поблизу с. Любимівка (Херсонської обл.), № 3 поблизу ур. Стайкин Верх (Сумська обл.), Малий Чортомлик (Дніпропетровська обл.) (Клочко 2000, с. 25). Зображення виконані з різною майстерністю, але художником, обізнаним з канонами звіриного стилю.

За дослідженнями деяких науковців хижаки -- лев, левиця, пантера -- в індоєвропейській міфологіі відповідають уявленням про нижній хтонічний світ, втіленням якого вважали богиню землі. Про зв'язок хижаків з жіночими божествами Скіфії свідчать сюжети, в яких поєднані образи. Наприклад, образ богині в позі оранти: біля неї зображено врізнобіч (ліворуч і праворуч) голови левів та їхні передні лапи. Це схоже на зооморфне оформлення трону богині (сережки з кургану Товста Могила) (Мозо- левський 1979, с. 135, рис. 117; 118). Ймовірно, в образі богині втілено уявлення про Кібелу. В античному мистецтві образ лева сприймали не тільки як символ Кібели, але й грецьких богинь Артеміди, Гекати, Аталанти, Реї.

Отже, за декоративними елементами відтворено конусоподібний головний убір. Композиція передньої частини створена на площині у формі трикутника: пластинки з антропоморфними образами були прикріплені рядами, а між ними -- смуги з трикутників. На верхівці -- пластина з жіночим портретом. Образи хижака створюють бічні сторони трикутника (рис. 2: 5)

З декором конічної шапки змістовно пов'язані прикраси ще одного головного убору -- покривала. Вони були універсальними уборами: жінки використовували їх і повсякдень, і у святковому вбранні. Крім того, простота форми та нескладні прийоми виготовлення обумовили поширення стрічок і покривал на значній території. Етнографічні спостереження доводять, що в костюмах багатьох народів збереглися різні форми платів як особливого святкового убору. Наприклад, покривала є важливим елементом шлюбних костюмів у слов'ян, а також -- у Середній Азії (Маслова 1984, с. 54; Широкова 1976, с. 130).

Покривало з Бердянського кургану було обшите по краях -- зліва і справа -- прямокутними пластинками, на яких представлена так звана «сцена братання) (37 екз., 27--30 х 26--29 мм). Її відтиснули на невеличкій площині: двоє чоловіків у скіфському вбранні сидять поряд і схилились над ритоном. Зображення оточене рамкою з дрібних опуклин (рис. 3: 1, 2). Аналогії трапилися серед знахідок у курганах Солоха: прямокутні пластинки прикрашали одяг небіжчика, а також Куль- Оба: аплікації, вирізані за силуетами двох фігур, можливо, були прикріплені на головному уборі чоловіка («царя>; Артамонов 1964, с. 62, табл. 203). Образи дійових осіб у сцені на всіх аплікаціях змальовані на різних штампах із застосуванням художніх принципів греко-скіфського мистецтва. Рельєфні відбитки на пластинках із Бердянського кургану зроблені за допомогою двох штампів. На одному з них майстер відтворив мініатюру, в якій персонажі у скіфських костюмах -- куртки з видовженими полами -- тримають ритон. Чоловік зліва стоїть навколішки, плечі розпрямлені, обернена вправо голова трохи піднята. Обличчя видовжене, з крупними рисами. Волосся зачесане назад, над лобом -- хвиля з коротких пасом. Скіф вдивляється в свого сусіда. Останній обернений на три чверті, стоїть на лівому коліні і лівою рукою тримає ритон. Видовжене обличчя трохи схилене над посудиною. Здається, що на голові чоловіка убір з гострокінцевою верхівкою і довгими лопатями -- кірбасія (башлик). Хоча, можливо, давній майстер так показав зачіску: волосся передані прямими пасмами, над лобом підняті (рис. 3: 1)

Ще один варіант штампа: скіфи сидять, зігнувши ноги так, що ступні з'єднані. Персонаж зліва обернений на три чверті, а обличчя подане строго в профіль. Волосся трохи скуйовджене, риси обличчя виразні, особливо виділено гачкуватий ніс. Скіф тримає у правиці ритон, а лівою рукою обнімає свого візаві. Персонаж справа сидить прямо, голова повернута вліво. Обличчя видовжене, облямоване пасмами прямого волосся, яке спускається до плечей. Ліва рука скіфа простягнута до посудини, але він її не торкається (рис. 3: 2). Сюжет найчастіше інтерпретують як ілюстрацію до розповіді Геродота про обряд братання (Геродот, IV, 70). Але зображення тільки у загальних рисах відповідає опису церемонії, яку, за свідченням Геродота, провадили скіфи. Ймовірно, зміст сцени варто «читати> в залежності від контексту. Семантику образів на аплікаціях з Бердянського кургану можна розкрити, зіставивши з аналогічними, зображення яких включено в багатофігурну композицію на так званій «пластині Гезе> -- знахідці з кургану 2 поблизу с. Сахнівка (Черкаської обл.; Музей... 2004, кат. № 22, с. 377). Сахнівська пластина (365 х 98 мм) була накладкою на фронтальну частину циліндричної шапочки, схожої на ту, що увінчує голову центральної особи в багатофігурній композиції, вміщеній на поверхні. Є кілька варіантів інтерпретацій сюжету. Деякі науковці вважають, що всі образи, показані на пластині, складають сюжет культово-міфологічного характеру -- священний бенкет-жертвоприношення(Бессонова 1983, с. 100 -- 104).

Рис. 3. Аплікації -- прикраси покривала: 1 -- зображення персонажа, який тримає ритон у правиці; 2 -- пластинка із зображенням скіфів, які тримають ритон; 3 -- реконструкція головного убору з покривалом

Головні персонажі: в центрі зображено жінку в ошатному вбранні, яка сидить, тримаючи в руках дзеркало та посудинку. Як свідчать атрибути, жіночий образ втілює Аргімпасу. Перед богинею (справа) навколішки стоїть чоловік з ритоном і скіпетром у руках. Зліва від богині -- двоє скіфів з ритоном, який вони піднесли до вуст. Чоловіки представлені навколішки, один у профільному ракурсі, а другий -- анфас, голова -- в профіль. Усі дійові особи складають єдиний «текст>, ймовірно, пов'язаний з культом Аргімпаси. Можливо, існував ритуал вшанування Аргімпаси -- покровительки царів, які були уособленням найбільшої воїнської вправності, звитяги та інших чеснот, священним напоєм. Він (тобто напій) відігравав велику роль у шлюбній церемонії (Бессонова 1983, с. 105). Головний убір, знайдений у кургані поблизу с. Сахнівка, прикрашений пластиною з такою глибокою і водночас прозорою символікою, мабуть, відбиває жрецький статус власниці. Таку ж суспільну роль могла відігравати жінка, убори якої поклали до поховальної камери чоловіка у Бердянському кургані. Адже, як бачимо, декор на шапочці та покривалі утворено за схемою, яка у загальних рисах збігається з «сахнівською>: жіночий та чоловічий образи, так звана «сцена братання» -- скіфи з ритоном (рис. 3: 3). Але є відмінність у образному та ідейному наповненні обох композицій: Сахнівської і Бердянської. йдеться про дзеркало: його зображення нема на фронтальній площині головного убору, крім того, не зафіксовано і серед речей у «схованці». Отже, можливо, декоративні елементи, насамперед, прикраси головного убору, є символами не Аргімпаси, а іншого божества життєдайних сил природи -- Кібели. Образ хижака з породи котячих, включений до набору оздоб убору, акцентує саме це божество. Символічними є форма убору: алюзія на гору -- еквівалент дерева життя, а також оформлення фронтальної частини убору і в сенсі форми -- трикутник, і в сенсі змістовного наповнення: антропоморфні, зооморфні образи, геометричні мотиви -- є знаками культів родючості (у широкому сенсі).

головний убір бердянський курган

Рис. 4. Головний убір з підвісками

Ще один убір можна реконструювати, проаналізувавши розміщення пластинок, які його прикрашали. Вони утворювали видовжену пляму, контури якої хоча і не досить чітко окреслені, але виключають припущення про належність декору до циліндричної поверхні. Убір прикрашали золоті декоративні елементи, про які йшлося вище: маленькі трикутники (8 мм -- довжина сторони), а також пластинки із зображенням хижака із породи котячих (левиці?). Побудову композиції можна здійснити, враховуючи закономірності декоративного мистецтва: аплікації розміщували рядами, скорочуючи їх довжину знизу вверх. Нижній край головного убору прикрашали золоті трикутники, обернені вершинами один до одного. Інші пластинки розміщені ярусами: по два ряди пластинок із зображеннями хижака. Яруси розділені рядами трикутників. З тієї кількості пластинок, зафіксованих як декор убору можна утворити 15 рядів. З урахуваннями проміжків між ними висота шапки складе десь 20 см.

Прикраси, як сказано вище, є символами божеств життєдайних сил природи. Це підкреслюють і підвіски у вигляді стилізованих бутонів, прикріплених до плетених ланцюжків. Слід відмітити, що бутони -- єдиний рослинний мотив серед усіх, зафіксованих на площині «схованки» (рис. 4).

Плетені ланцюжки з підвісками на кінцях викликали здогадку про імітацію кіс. Поєднання головних уборів з косами дослідники відмітили, вивчаючи знахідки в курганах Аржан 2, могильників Пазирик, Ак-Алах (Поздняков 2017, с. 217, рис. 226; Полосьмак, Баркова 2004, с. 72, 78). Зображення кіс, як зазначено раніше, бачимо на пластинках з кургану 1 (1897 р.) поблизу с. Вовківці (Клочко 2019, рис. 4).

Конічні шапки та покривало, відтворені за декоративними елементами -- аплікаціями із зображеннями антропоморфних та зооморфних образів, а також геометричними візерунками, лежали окремо від небіжчиці. Власне, у могилі не зафіксовано ніяких слідів поховання жінки. Але В. Мурзін вважав, що це сталося через пограбування. Тобто, на поховальному помості поклали номарха, заради похорону якого спорудили курган, а поряд -- наложницю чи дружину небіжчика (Мурзин, Белан, Подвысоцкая 2017, с. 46) На мій погляд, замість жінки до могили поклали її сакральні речі. Такі дії зі складовими убрання -- насамперед, головними уборами, відмічені в деяких похованнях у Північному Причорномор'ї. Наприклад, уже згадані знахідки з кургану 1 (1897 р.) поблизу с. Вовківці (Сумської обл.; Клочко 2009, с. 62). Золоті оздоби головних уборів (калафа та покривала) зафіксовані у похованні чоловіка у Рижанівському кургані (Черкаська обл.; Фиалко 2001, с. 144--152).

Можливо, традиція пов'язана з магією заміщення. Геродот, описуючи похорони царя, зазначає, що «У просторому приміщення склепу ховають одну з його наложниць, яку перед цим задушили» (Геродот IV, 71).

Конусоподібні шапки, можливо, символізували якусь специфічну ситуацію чи обряд, які здійснювали при поховання чоловіка. Образи вміщені на головних уборах -- конічній шапці та покривалі -- складають коло символів культу плодючості та пов'язані з ним шлюбні церемонії. Адже, як свідчать етнографічні матеріали, саме конусоподібні убори у багатьох народів є атрибутом обряду одруження (Клочко 1986, с. 22, 23). Шлюб і поховання -- явища семантично одно- рідні: вони відбивають цілий спектр уявлень про перехід з одного світу до іншого. Дослідники не раз відмічали різноманітні артефакти, пов'язані зі шлюбними обрядами у похованнях (Бессонова 1983, с. 115; Яценко 2006, с. 334, 354). У шлюбному ритуалі велике значення мав червоний колір. Він, ймовірно, викликав різноманітні асоціації -- кров, вогонь, сонце, тобто, життєдайні образи (Яценко 2006, с. 360, 361).

Рис. 5. Золоті пластинки із зображенням зооморфних і міфічних істот: 1 -- образ лева; 2 -- зображення левиноголового грифона; 3 -- протома грифона; 4 -- пластинки із зображенням грифона, оберненого вліво; 5 -- образ грифона з рогом; 6 -- сюжет у гротескному виконанні

За життя власниці її конічний убір, прикрашений візерунками -- знаками божеств плодючості, а також -- апотропеями, був справжнім церемоніальним убором -- святковим символом, який знаменував переміну в житті не тільки окремої людини, а й цілого соціуму, особливо, коли йшлося про одруження осіб високого рангу. При похованні сакральний убір відігравав символічну роль: завдяки шлюбній церемонії позначав перехід до іншого світу.

Як сказано вище, на площині «схованки» лежали аплікації з рельєфними зображеннями хижака з породи котячих, грифона, трикутників тощо. Але що саме вони прикрашали, визначити важко. Особливу цікавість викликають зооморфні та міфічні образи.

Зображення лева (Мурзин, Белан, Подвысоц- кая 2017, кат. № 101). Найбільше прямокутних пластинок з профільним зображенням лева, оберненого вправо (102 екз. розміри: 35 х 25 мм). По периметру пластинок відтиснуті тоненькі смужки, які утворюють рамку. Знизу зроблено ще один пружок, на якому показано масивну фігуру лева, який лежить на зігнутих міцних лапах з великими пазурами. Тулуб передано в профільному ракурсі, а голова, повернута анфас. На голові та шиї показано пишну гриву. Зображення лева у загальних рисах нагадує образ хижака на овальних пластинках з Мелітопольського кургану, а також -- Шульговка, к. 2 Дорт Оба, Куль-Оба, але бердянські пластинки вирізняють деталі, тобто вироби про які йдеться -- унікальні (рис. 5: 1).

Ще один тип пластинок із зображенням лева чи левиноголового грифона: тварина показана у профіль, оберненою вліво (22 х 18--20 мм; 14 екз.). Поза характерна для котячих: лев лежить, підігнувши лапи. Голова невиразна, грива як комір охоплює шию. По краю пластинок -- облямівка з дрібних опуклих напівсфер. Через не дуже якісний штамп деякі риси образу незрозумілі. Зокрема, на спині лева показане, здається, крило. Але виконане невміло, отже, можна припустити, що рельєф -- робота скіфського майстра, виконана за взірцем (рис. 5: 2).

Слід згадати ще один тип пластинок, на яких відтиснуто образ котячого хижака: йдеться про овальні пластинки із зображенням пантери (14 х 10 мм; 4 екз.). Хижак обернений вліво, низько опущена голова нагадує образи тварин, що згорнулись у кільце. Найближча аналогія бердянським аплікаціям: к. 3 (п. 2) поблизу с. Богданівка; к. 8 (п. 1) поблизу с. Вовчанське (Херсонська обл.). Такі пластинки робили наприкінці V ст. до н. е. (Фиалко 2014, с. 60).

Образ грифона. Особливо привертають увагу майже квадратні аплікації із зображенням голови міфічної істоти (22 х 20 мм; 75 екз.). Застосовано профільний ракурс -- грифон, обернений вправо. Довга шия змальована двома дугоподібними рельєфними лініями. Між ними короткими тонкими дужками показано оперення, а зверху -- гребінь. Шию увінчує голова з великим гострим вухом, круглим оком, хижо вигнутим напіввідкритим дзьобом (рис. 5: 3). Цей тип пластинок -- унікальний.

Такими ж є великі пластини, на яких представлено зображення грифона з оберненим тулубом вліво, а головою вправо. Істота лежить у характерній для хижаків позі з підігнутими лапами. Вздовж шиї показано гребінь. Голова з відкритою пащею, дзьоб загнутий, виділено кругле око. Над тулубом -- округлі крила. На них рельєфними лініями позначені оперення. Хвіст грифона S- подібно вигнутий. Зображення облямоване рамкою з дрібних опуклих напівсфер (рис. 5: 4).

Звернемо увагу ще на один тип пластинок, на яких вміщено образ грифона. Його подано у профільному ракурсі (обернений вліво). Істота сидить у позі, характерній для хижака з породи котячих. На голові позначено ріг, кругле око, загнутий дзьоб. Над тулубом здіймається крило з двома рядами довгих пір'їн. Зображення облямоване тоненьким пружком з мініатюрних напівсфер (рис. 5: 5).

На деяких предметах зі скіфських курганів, відтворені унікальні сюжети. Можливо, вони є інтерпретацією зображень, представлених на творах грецьких майстрів. До таких належать пластинки з сюжетом, який дуже важко «прочитати» через схематизм деталей, а також, мабуть, порушення законів композиції. Автори публікації умовно назвали сцену «боротьба людини зі сфінксом» (Мурзін, Білан, Підвисоцька 2017, с. 112, кат. 108). Сцена вміщена на невеличких прямокутних із заокругленими кутами пластинках (27 х 22 мм, 134 екз.). Рельєф чіткий, але образи давній художник передав у дивному переплетені (рис. 5: 6). О. Фіалко запропонувала версію змісту сюжету як боротьба Геракла з левом (один з подвигів героя). Правда, авторка підкреслила, що «бердянські образи» важко зіставити з пам'ятками, на яких подано сцену боротьби Геракла (Фиалко 2014, с. 65).

Я також аналізувала зображення на пластинках, але з точки зору сюжету «герой зі сфінксом» (Клочко 2018, с. 127, рис. 3). Хоча детальний аналіз зображення спонукає відмовитись від цього трактування. Отже, на пластинках показано хижака з породи котячих, оберненого вліво. Добре відтворено задню частину тулуба тварини: задню ліву та обидві передні лапи з пазурами, вигнутий хвіст з китичкою на кінці. Лев присів у характерній позі хижаків. Поперек тулуба -- опукла смуга, розділена вертикальними заглибинами (ребра?). На лівій частині площини між лапами лева бачимо голову і верхню частину фігури людини, оберненої вправо. Голова чоловіка на «картинці» домінує: показано крупні риси обличчя, відкритий рот (тобто, видно, що людина кричить), зачіску -- пряме волосся (у вигляді коротких заглибин -- пасом) закриває лоб і шию. Від лівого плеча персонажа вгору простягнута рука з розкритою долонею. На пластині зображено голову ще однієї людини. Портрет у профільному ракурсі, невиразний, але виділені великі очі, валик волосся над лобом. Образ нагадує про сцену на пластинах підвісок з кургану 4 поблизу с. Новоселки: йдеться про портрет скіфа, який лежить, підім'ятий грифоном (Музей... 2004, с. 55, кат. 24). Можливо, перед нами гротескне зображення сюжету, який важко «прочитати» саме через особливу манеру передачі образів. Загалом, пластинки з цією сценою, мабуть сприймали як апотропей.

Образи, представлені на пластинках, мають глибокі корені, а поєднання в композиції -- сакральний зміст. Так звана геральдична композиція, яку складають хижаки та міфічні істоти: сидять або стоять один проти одного -- утворювала рубіж між світами: живих і мертвих. Отже, можливо, орнаменти, модулями яких є пара -- хижак і грифон, на думку В. Мурзіна, прикрашали покривало пурпурного кольору (Мурзин, Белан, Подвысоцкая 2017, с. 34). Ця «накривка» (покривало) служила для оберігання «схованки», до якої поклали елементи парадного костюма жінки (чи жінок різного статусу).

Пограбування східної могили не дає можливості вияснити роль небіжчиці, похованої як особа високого статусу: у окремій камері, з супровідною особою, тайники, золоті декоративні елементи. В. Мурзін висловив припущення, що літня скіф'янка (за визначенням антропологів) була матір'ю скіфа, для якого спорудили курган. Але науковець не наполягає на цій версії, оскільки невідомим є вік «основного» небіжчика (Мурзин, Белан, Подвысоцкая 2017, с. 49). Можливо, похорони цієї жінки відбувались відокремлено від церемоній захоронення скіфа. Тим більше, що Ю. Болтрик, відтворюючи картину здійснення поховань у Бердянському кургані, заявив про етнографічну особливість кочовиків: довозити до місця поховання муміфіковане тіло (Болтрик 2016, с. 29).

Поховання скіфа відбувалось за певним «сценарієм», в якому було передбачено облаштування так званого «тайника» чи схованки. Про них скіфологи вже не раз висловлювали різні припущення. С. Бессонова вважає, що речі заховані у тайниках були жертвою хтонічним богам (Бессонова 1984, с. 10). Б. Мозолевський довів, що предмети з тайника у Мелітопольському кургані мали культовий характер (Теренож- кин, Мозолевский, 1988, с. 171, 172). Ю. Болт- рик узагальнив інформацію про цю особливість поховального ритуалу, тобто, облаштування тайників. Дослідник виділив 3 види схованок: викопані на дні камери, зроблені в насипах курганів, а також за їх межами. Автор проаналізував склад речей, залишених у «тайниках»: мечі, горит, гривни, «великі» ворворки тощо, і дійшов висновку, що предмети утворюють різні комбінації, які відбивають зміст обрядів у потойбічному світі (Болтрик 2016, с. 30). Можливо, саме до розряду схованок належить і «речовий склад» у центральній могилі Бердянського кургану. Під час церемонії поховання небіжчика високого рангу в могилі (у певному місці) поклали сакральні речі. Вони оформлені аплікаціями із зображеннями символів плодючості, характерними у шлюбних обрядах. Останні, очевидно, за уявленнями скіфів, відбувалися у загробному світі для воскресіння до нового життя.

ЛІТЕРАТУРА

Акишев, К. А., Акишев, А. К., 1980. Происхождение и семантика иссыкского головного убора. В: Акишев, К. А. (ред.). Археологические исследования древнего и средневекового Казахстана. Алма-Ата: Наука, с. 14-32.

Алексеев, А. Ю., Мурзин, В. Ю., Ролле, Р. 1991. Чер- томлык (Скифский царский курган IV в. до н. э.). Киев: Наукова думка.

Артамонов, М. И. 1966. Сокровища скифских курганов в собрании Государственного Эрмитажа. Ленинград; Прага: Артия, Советский художник.

Бессонова, С. С. 1984. О культе оружия у скифов. В: Черненко, Е. В. (ред.). Вооружение скифов и сарматов. Киев: Наукова думка, с. 3-21.

Бессонова, С. С. 1983. Религиозные представления скифов. Киев: Наукова думка.

Болтрик, Ю. В. 2016. Місце Бердянського кургану в системі поховальних пам'яток Скіфії. Археологія і давня історія України, 2 (19), с. 27-33.

Боровка, Г. И. 1921. Женские головные уборы Чер- томлыцкого кургана. Известия Российской Академии истории материальной культуры, 1, с. 169-192.

Вахтина, М. Ю. 2018. Об устройстве каменной гробницы в кургане Карагодеуашх. Археологія і давня історія України, 2 (27), с. 164-171.

Древности... 1872. Древности Геродотовой Скифии. Сборник описаний археологических раскопок и находок в Черноморских степях, 2. Санкт-Петербург.

Ермоленко, Л. Н. 2008. Элементы гротеска во внешности «героических персонажей» (по изобразительным материалам). В: Савинов, Д. Г., Советова, О. С. (ред.). Тропою тысячелетий: К юбилею М. А. Дэвлет. Кемерово: Кузбассвуз, с. 70-80.

Клочко, Л. С. 1980. Реконструкция элементов скифского костюма из Бердянского кургана. В: Археологические исследования на Украине в 1978--1979 гг. Тезисы докладов XVIII научной конференции Института археологии АН УССР. Днепропетровск, с. 95.

Клочко, Л. С. 1982 Новые материалы к реконструкции головного убора скифянок. В: Тереножкин, А. И. (ред.). Древности Степной Скифии. Киев: Наукова думка, с. 118-129.

Клочко, Л. С. 1984. Верхній плечовий одяг скіфів. Археологія, 47, с. 57-68.

Клочко, Л. С. 1986. Реконструкція конусоподібних головних уборів скіф'янок. Археологія, 56, с. 14-24.

Клочко, Л. С. 2000. Зооморфні образи в декорі скіфських головних уборів V--IV ст. до н. е. В: Музейні читання: Матеріали наукової конференції МІКУ. Київ, с. 23-29.

Клочко, Л. С. 2009. Головні убори жінок із Лісостепового Лівобережжя Скіфії. В: Музейні читання: Матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво -- погляд крізь віки». Київ, листопад 2008р. Київ: Фенікс, с. 51-70.

Клочко, Л. С. 2013.Типы декоративных элементов в оформлении головных уборов скифянок. Tiragetia, VII (XXII), 1, c. 19-28.

Клочко, Л. С. 2018. Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання. Ахеологія і давня історія України, 2 (27), с. 121-130.

Клочко, Л. С. 2019. Декоративні елементи скіфського часу зі знахідок А. Бидловського. В: Археологія Поділля. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції (м. Вінниця, 16 жовтня 2019р.). Вінниця: Твори, с. 82-92.

Клочко, Л. С. 2019. Образи жінок у мистецтві Північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок. Археологія і давня історія України, 3 (32), с. 76-90.

Клочко, Л. С., Васіна, З. О. 2002. Реконструкція жіночого вбрання за знахідками у «Великому кургані М. Веселовського». В: Музейні читання. Матеріали наукової конференції МІКУ. Київ, грудень 2001 р. Київ: Фенікс, с. 150-168.