Амфорна тара з сарматських поховальних пам’яток Буджака (остання третина ІІ—ІІІ ст. н.е.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Амфорна тара з сарматських поховальних пам'яток Буджака (остання третина ІІ--ІІІ ст. н.е.)

О.М. Дзиговський, Д.О. Масюта

В статті розглянуто амфорний матеріал, що походить з сарматських поховальних комплексів Буджака останньої третини II--III ст. н. е. Колекція даної тари складається з амфор варіантів CIVC і CIVD за С. Ю. Внуковим, варіанту IB за А. Опайцем та посудин невизначених різновидів. В свою чергу, амфори CIVD можуть бути розділені на підваріанти CIVD₁та CIVD2.

Ключові слова: римський час, Буджацький степ, сарматські поховальні комплекси, амфори, винна тара.

O. M. Dzygovskyi, D. O. Masyuta

TRANSPORT AMPHORAE FROM THE SARMATIAN BURIAL GROUNDS OF BUDJAK (the Last Third of 2^nd-- 3^rd Cent. AD)

The transport amphorae discovered in the Bud- jak's Sarmatian burial assemblages of the last third of 2^nd--3^rd century AD are analyzed in the paper. These containers collection consists of the amphorae of variation C IVC and C IVD by S. Yu. Vnukov, variation I B by A. Opait and the vessels of undefined kind. In its turn, amphorae C IVD could be divided on subvariation C IVD₁ and C IVD2. Among the researched materials the containers for olive oil, fish products transportation are absent and identified variation of amphorae are presented exceptionally the wine vessels. The big majority of Budjak's Sarmatian's sites amphorae of marked time belong to the production of Heraclea Pon- tica. Such popularity of Heraclean wine among the nomads we can explain not only by its relative cheapness or by taste partialities of its buyers. The small sizes of vessels of variation C IVC and C IVD by S. Yu. Vnukov helped forward to their transportation by land on the big distances. The recent notice can regard also the amphorae of variation I B by A. Opait, produced in Lower Danube area. The main wine suppliers to the Sarmatian population of Budjak, were, apparently, the merchants from Tyras, the part of goods came from the «little border trade» with Lower Moesia and Dacia. The peak of amphorae containers entrance to Budjak accounts for the last third of 2^nd -- the middle of second quarter of 3^rd c. AD., which was helped forward by the stable war-political appointments in the region. In the second half of 3^rd c. AD. the entrance volume of these containers on the researched territory greatly decline, that, in its turn, was connected with the «Scythian» («Gothic») wars of 238--270 years AD.

Keywords: Roman time, Budjak steppe, Sarmatian burial mounds, amphorae, wine vessels.

Знахідки амфорної тари в сарматських комплексах зазначеної території порівняно не чисельні. Вони відомі в самих могилах сарматів, культових ямах, насипах та ровах поховальних споруд цих кочовиків і репрезентовані як цілими посудинами так і, у переважній більшості, їхніми фрагментами. Незважаючи на те, що матеріальна культура сарматів Буджака тривалий час перебуває під пильною увагою вчених, ця категорія археологічного матеріалу дуже рідко була об'єктом спеціальних досліджень. Окремі екземпляри керамічної тари з Буджаку розглядаються в монографії О. В. Симоненко, присвяченій римським імпортам у сарматів Північного Причорномор'я (Симоненко 2011, с. 145--148, 235, рис. 88: 2--5; 89). Нещодавно було опубліковано статтю А. Попи, в якій досліджувався амфорний імпорт варварських племен, що мешкали на територіях, розташованих поблизу від кордонів римських провінцій Дакія та Нижня Мезія (Popa 2016). В ній враховано лише частину з опублікованих посудин, виявлених у Дунай-Дністровському межиріччі. До того ж ідентифікація окремих знахідок доволі суперечлива.

Метою нашої статті є ретельне вивчення ам- форної тари, що надходила до сарматів Буджа- ка в останній третині ІІ--ІІІ ст. н. е. Для цього до наукового обігу вводяться матеріали археологічних розкопок курганних могильників на півдні Одеської області Матеріали зберігаються в фондах Одеського ар-хеологічного музею НАН України.. Також розглядаються вже опубліковані знахідки керамічної тари.

амфора буджака сарматський поховальний комплекс

Амфори варіанту С ІУС за С. Ю. Внуковим

В археологічній літературі амфори, котрі будуть розглянуті нижче, найчастіше відносять до типу С за Д. Б. Шеловим (Шелов 1978, с. 18, рис. 6). Проте С. Ю. Внуков аргументовано довів, що вони є одним з варіантів тривало існуючого типу світлоглиняної вузькогорлої тари (С ІУ; Внуков 2003, с. 118; Внуков 2006, с. 16, рис. 1: 9).

Для цього різновиду амфорної тари притаманне високе вузьке горло, що поступово розширюється до низу. Вінець оформлений у вигляді валика, максимально розширеного у верхній частині, та з чітким вертикальним виступом. Ручки овальні в перетині, з зовнішнього боку профільовані асиметричним гребенем, розсіченим глибоким повздовжнім врізом. Одним кінцем вони кріпляться до горла, під вінцем, а іншим -- до нижньої частини плечиків посудини. Реберчастий тулуб має яйцеподібну форму та плавно переходить у ніжку в вигляді вузького кільцевого піддону, що розширюється донизу (Внуков 2016, с. 41, 43, рис. 1: 11, 12; 4: 3--10).

Досліджувані посудини виготовлені з керамічної маси, типової для всіх світлоглиняних вузькогорлих амфор. Вона доволі крихка, має колір жовтого, темно-жовтого та, інколи, червоного відтінків. Зміни в забарвленні черепка викликані порушеннями в режимі обпалу кераміки (Внуков 2006, с. 54, 55; 2013, с. 24, рис. 2: 1--4). Формувальна маса містить візуально помітні включення кварцу, піску, коричневих часток. Дуже часто до її складу входять штучні домішки вулканічного андезито-базальтового морського піску (Внуков 2013, с. 24). Результати петрографічних аналізів глиняного тіста свідчать, що такі амфори були виготовлені у Південному Причорномор'ї -- на території Гераклеї Понтійської (Внуков 2006, с. 43, 48--56).

Морфологічні ознаки амфор варіанту С ІУС притаманні для тари, призначеної для транспортування рідини. В римську епоху Герак- лея Понтійська була найбільшим у причорноморському регіоні виробником та експортером вина (Внуков 2016, с. 36), в той час як маслини у цьому античному центрі не культивувались (Внуков 2006, с. 232). Очевидно, що в усіх світ- логлиняних вузькогорлих амфорах містилось саме вино. Воно було дешевим і не відрізнялось високими смаковими якостями. На думку С. Ю. Внукова, саме його мешканці Ольвії називали «поганим вином» (Внуков 2006, с. 232).

Раніше досліджуваний різновид амфор- ної тари датували кінцем І -- початком ІІ ст. н. е. (Абрамов 1993, с. 46), ІІ ст. н. е. (Шелов 1978, с. 18), ІІ--ІІІ ст. н. е. (Зеест 1960, с. 118). С. Ю. Внуков, проаналізувавши матеріали закритих комплексів археологічних пам'яток Північного та Північно-Західного Причорномор'я, прийшов до висновку, що початок виробництва амфор варіанту С ІУС припадає на другу чверть ІІ ст. н. е. (Внуков 2006, с. 163--167). Імовірно, така тара виходить з вжитку наприкінці ІІ -- на початку ІІІ ст. н. е. (Внуков 2016, с. 43).

Ареал розповсюдження амфор варіанту С ІУС дуже широкий. Він охоплює Західне (Paraschiv 2013, р. 214, fig. 3), Східне (Khalvashi 2010, р. 33, 34; pl. 18: 1b), Північне, Північно-Західне та Південне Причорномор'я, Верхнє Подністров'я, Побужжя, Середнє Подніпров'я (Внуков 2006, с. 182, 183). Такі посудини надходили навіть до Східного (Hayes 1983, р. 147, fig. 21, 32; Opait, 2010, р. 111, fig. 1: 3) та Західного (Panella 1986, р. 628, fig. 2) Середземномор'я. Окремі знахідки зафіксовані при дослідженні сарматських могильників румунського Подунав'я, Вол- го-Донського межиріччя, басейну р. Вороніж (Внуков 2006, с. 182).

Вино, що містилось у тарі варіанту С ІУС, користувалось високим попитом і у кочових племен Буджака. На це вказують результати археологічних розкопок. Найбільша їх кількість походить з курганного могильника біля с. Нагірне. Уламок горла від однієї амфори та фрагменти профільних частин від ще п'ятьох посудин виявлені у комплексі тризни кургану 1 (рис. 1: 2--4, 6--8; Гудкова и др., 1979, с. 43) Шифри: ИзАЭ-79, Нагорное, к. 1, тризна, № 1, 3, 25, 29, №..., №...4.. До нього також входили уламки амфор варіан- ту С ІУО за С. Ю. Внуковим (рис. 2: 4--7), які дозволяють визначити час утворення комплексу в межах кінця ІІ -- початку ІІІ ст. н. е.

Ствол ручки посудини варіанту С ІУС знайдений серед уламків світлоглиняної вузькогорлої тари під час зняття насипу кургану 3 (рис. 1: 5; Гудкова и др. 1979, с. 43) ². Горло такої ж амфори містилось і у заповненні рову кургану 13 (рис. 1: 1) ³.

До пізнього випуску амфор досліджуваного різновиду, або до перехідної форми між посудинами варіантів С ІУС та С ІУО, відноситься горло амфори, що походить з рову ІІ сарматського могильника, розкопаного біля с. Холмське (Гудкова, Фокеев 1984, с. 6, рис. 8: 20, 21) ⁴. В його верхній частині відтиснено клеймо, літери на якому повністю реконструювати не вдається. У прямокутній рамці розміщено Н(...) (рис. 1: 9).

Амфори варіанту С ІУС виявлені також в похованні 1 кургану 1 біля с. Первомайськ, похованні 1 кургану 3 поблизу с. Кирнацень, похованні 2 кургану 3 могильника Суворове (Рикман, Хынку 1970, с. 36, 37, рис. 3; Гросу 1990, с. 75, 78, рис. 24: 21).

Амфори варіанту С IVD за С. Ю. Внуковим

В еволюційному ряді світлоглиняної вузькогорлої тари ці посудини прийшли на зміну амфорам варіанту С ІУС за С. Ю. Внуковим. Їх часто включали до класифікацій керамічної тари римського часу. Проте найбільш поширена номенклатура, запропонована Д. Б. Шеловим (тип D; Шелов 1978, с. 18, 19, рис. 7) або С. Ю. Внуковим (варіант С ІУО; Внуков 2006, с. 16, рис. 1: 10; 2016, с. 43, 44, рис. 1: 13; 4: 11--18).

Досліджувані амфори мають дуже вузьке, коротке конічне горло, що завершується валикоподібним вінцем, вертикальний виступ якого виражений нечітко, а у деяких екземплярів взагалі відсутній. Ручки овальні в перетині, з зовнішнього боку профільовані невисоким гребенем. Одним кінцем вони кріпляться до горла, трохи нижче вінця, а іншим -- до нижньої частини плечиків. Тулуб яйцеподібний з ребер- частою поверхнею. Ніжка сформована у вигляді низького та вузького рудиментарного кільцевого піддону (Внуков 2016, рис. 1: 13; 4: 11--18). Для амфор варіанту С ІУО характерна тенденція до зменшення пропорцій у порівнянні з попередніми різновидами світлоглиняної вузькогорлої тари. Їх обсяг може варіюватись від 2,27 до 5,45 л (Ильяшенко 2013, с. 63, табл. 6).

Серед посудин варіанту С ІУО виокремлюється нечисленна група виробів, що відрізняються недбалістю формовки та невеликими розмірами. Для них властивий підтрикутний в перетині вінець, менші ручки, біконічна форма тулубу та суцільна, або з неглибокою виїмкою у підошві, ніжка (Юрочкин, Труфанов 2007, рис. 4: 7, 25; Диденко 2014, с. 37, рис. 1: 1, 13, 21; 2: 1, 8).

Ґрунтуючись на формальних ознаках, О. А. Труфанов запропонував поділ досліджуваного різновиду амфор на ранній та пізній варіанти. До першого він зарахував «класичні» посудини, а до другого -- невеликі, недбало сформовані екземпляри (Труфанов 2009, с. 131). Використовуючи номенклатуру С. Ю. Внукова, пропонуємо розділити амфори С !VD на підваріанти С ^D₁ та С !VD₂, що співвідносяться з раннім та пізнім варіантами у О. А. Труфанова.

Формувальна маса, з якої виготовлені ці посудини, за візуальними характеристиками ідентична глиняному тісту амфор варіанту С ^С за С. Ю. Внуковим. їх виробництво також здійснювалось у Гераклеї Понтійській, на що вказують як результати петрографічних аналізів (Внуков 2006, с. 43, 48--56), так і знахідки уламків тари варіанту С !VD у керамічній майстерні неподалік від цього антично- го центру (Arsen'eva, Kassab Tezgor, Naumenko 1997, р. 189, fig. 14).

Рис. 2. Фрагменти амфор підваріанту С ZVD1 за С. Ю. Внуковим (1--7, 9--11) та тари невизначеного типу (8): 1 -- поховання 1 кургану 8 біля с. Дивізія; 2, 3 -- яма 2 кургану 1 біля с. Нагірне; 4--8 -- тризна кургану 1 біля с. Нагірне; 9--11 -- курган 1 біля с. Білолісся

Вочевидь, ці посудини, як і вся пізньогерак- лейська амфорна тара, призначались для перевезення та зберігання вина (Внуков 2006, с. 232).

Такі амфори відносили до ІІ--ІІІ ст. н. е. (Зеест 1960, с. 118), кінця ІІ -- першої половини ІІІ ст. н. е. (Абрамов 1993, с. 46), першої половини ІІІ ст. н. е. (Щукин 1968, с. 42, 43; Шелов 1978, с. 18, 19; Abadie-Reynal 1999, p. 255, 256). С. Ю. Внуков спочатку припустив, що час їх побутування припадає на останню чверть ІІ -- другу половину

ІІІст. н. е. (Внуков 2006, с. 167). Нещодавно він відніс початок виробництва посудин, що відповідають підваріанту С rVD_p до кінця ІІ ст. н. е., а його припинення -- до 264 р. н. е. (Внуков 2016, с. 44). В. Ю. Юрочкин та О. А. Труфанов датують амфори, які співвідносяться з підваріантом С rVD2, 260/270--310/320 рр. (Юрочкин, Труфанов 2007, с. 366, рис. 4). С. В. Діденко визначає час побутування цих амфор у межах другої половини ІІІ -- початку JV ст. н. е. (Діденко 2014, с. 35--38, 46, табл. 1). Необхідно відзначити, що основні комплекси, на які у своєму дослідженні спирається автор, походять з сарматського могильника Градешка у Буджаку (Діденко 2014, с. 35--37, рис. 1).

Амфори підваріанту С PVD₁ -- найбільш поширений різновид понтійської тари пізньо- римського часу. Причому вино, що в них містилось, було дуже популярним як у населення античних міст та їх сільської округи, так і у варварських племен. Знахідки таких посудин походять з археологічних пам'яток Добруджі, Нижнього Подунав'я, Північного та Південного Причорномор'я, Середнього Подніпров'я, Верхнього Подністров'я, Прикарпаття, Подон- ня, Північного Кавказу, Поволжя та Західного Казахстану (Внуков 2006, с. 183, 184; Иванова 2013, с. 125, 126, 129). У Східне Причорномор'я вони надходили зрідка (Внуков 2006, с. 184; Khalvashi 2010, pl. 18: 1b).

Посудини підваріанту С PVD2, натомість, дуже рідкісні. Їх одиничні екземпляри походять з варварських могильників Дружне в Центральному Криму (Труфанов 2009, с. 131) та Оселівка у Середньому Подністров'ї (Диденко 2014, с. 37, рис. 2: 8). Вірогідно, до цього різновиду тари також можна віднести посудини, виявлені в комплексах Ольвії третьої чверті / кінця ІІІ ст. н. е. (Крапивина 1993, с. 94), та уламки амфор з поселення Рідний Край 3 на Лівобережжі Дністра (Диденко 2014, с. 35).

Під час досліджень курганних могильників Буджака знайдені посудини обох підваріантів. Так, наприклад, три фрагменти ручок амфор підваріанту С PVD₁ виявлені у насипі кургану 2, розкопаного біля с. Білолісся (рис. 2: 9--11) ¹. Уламки ручок від чотирьох амфор підваріанту С PVD₁ входили до комплексу тризни кургану 1, розташованого поблизу с. Нагірне (рис. 2: 4--7; Гудкова и др. 1979, с. 43) Шифри: ДДЭ-80, Белолесье, к. 2, насыпь, № 47--49. ^{Шифри: ИзАЭ-79, Нагорное, к. 1, тризна, № 20, 23, 26, 27.}. Він, як зазначалося вище, датується кінцем ІІ -- початком ІІІ ст. н. е. В насип цього кургану було впущено дві ями, одна з яких містила фрагменти каліптерів та стінок світлоглиняних вузькогорлих амфор, а також ручку посудини підваріанту С PVD₁ (рис. 2: 3; Гудкова и др. 1979, с. 44) Шифр: ИзАЭ-79, Нагорное, к. 1, я. 2, № 1.. Вочевидь, такій амфорі належить і уламок горла, в нижній частині якого по сирій глині (тобто одразу після формовки) гострим предметом прокреслено літери АЕ в курсивній формі (рис. 2: 2) Шифр: ИзАЭ-79, Нагорное, к. 1, я. 2, № 2..

Ще один уламок горла з написом, нанесеним перед просушуванням та обпалом виробу, виявлено в похованні 1 кургану 8 могильника біля с. Дивізія (рис. 2: 1; Субботин, Тощев, Фокеев, 1985, с. 45, табл. 32: 16--18) Шифр: ДДЭ-85, Дивизия, к. 8, п. І, № 76.. По центру, над місцем переходу горла у плечі амфори, розміщено монограму YXP. Верхню частину горла відбито, проте особливості формовки дозволяють віднести цю знахідку до підваріанту С !VD₁ за С. Ю. Внуковим. Відмітки на посудинах з Нагірного та Дивізії пов'язані з виробництвом і, можливо, являють собою позначки майстрів. Не виключено, що літери -- це скорочення імен Автори щиро вдячні С. М. Іляшенко за допомогу в інтерпретації написів на амфорах з Нагірного, Дивізії та Градешки.. Такі написи на амфорах підваріанту С PVD₁ зустрічаються зрідка. Більш поширені клейма (рельєфні або енгліфічні) у вигляді окремих літер та монограм, які також наносили на горла (Штаерман 1951, с. 40--43, рис. 6; Кропоткин 1970, с. 10, 12, табл. І; Шелов 1978, с. 19). Проте останні ставили шляхом відтискання на поверхні виробів спеціальних штампів. Можливо, вони містять інформацію про власників керамічних майстерень або оффіцинаторів, що працювали на них. Дуже часто на посудини наносили позначки червоною фарбою, проте це відбувалось вже після обпалу кераміки. Написи фарбою (dipinti) насамперед пов'язані не з тарою, а з товаром, що в ній містився, та з торгівельними операціями, під час яких здійснювалось їх надходження (Ильяшенко 2013, с. 130).

Цілий екземпляр амфори даного різновиду походить з поховання 1 кургану 16, що розташовувався на околиці с. Оленешть, та дві фрагментовані посудини знайдені у похованні 1 кургану 4 біля с. Урсоая (Гросу 1990, с. 85, 89, рис. 26: 7; 27: 1).

Знахідки рідкісних амфор підваріанту С PVD2 у Буджаку зафіксовані лише серед матеріалів могильника Градешка, розташованого на лівому березі р. Дунай, між селами Орлів- ка та Новосільське. Таку посудину з відбитою верхньою частиною горла та ручок знайдено в похованні кургану 26 (Гудкова, Редина 1999, с. 184, рис. 3: 17), яке відноситься до другої половини ІІІ ст. н. е. (Васильев, Дзиговский 2003, с. 324). Цілий екземпляр виявлено в комплексі кургану 9 (рис. 3: 1; Гудкова, Редина 1999, с. 180, рис. 2: 13). На нижню частину його горла фарбою нанесено напис ПАУА! (рис. 3: 1а), який, ймовірно, є скороченням одного з імен: HauXiavog, HauXivag, HauXivravog, HauXiva, HauXivog. З зворотного боку горла також розміщено dipinto у вигляді комбінації літер TY або TY (рис. 3: 1б). Над ніжкою, по сирій глині прокреслено позначку в вигляді перевернутої літери X Шифр: ОАО-84, Градешка, к. 9, п. 1, № 54. Діа-метр вінця амфори дорівнює 4 см, максимальний діаметр тулубу -- 17 см. Загальна висота посуди-ни складає 36,6 см.. Комплекс, до складу якого входила ця знахідка, датується кінцем ІІІ ст. н. е., можливо, початком ZV ст. н. е. (Васильев, Дзиговс- кий 2003, с. 324).



Нижню частину амфори підваріанту С PVD2 зафіксовано і у похованні 1 кургану 7 (рис. 3: 2; Дзиговский, Субботин 1986, с. 151, рис. 1: 5). Проте воно було здійснене вже на початку

ст. н. е. (Васильев, Дзиговский 2003, с. 324; Симоненко 2011, с. 146). Від розглянутих вище посудин цей екземпляр відрізняється формою ніжки. Вона суцільна, без неглибокої виїмки у підошві О. В. Гудкова та Є. Ф. Редіна віднесли сарматські поховання могильника Градешка до другої поло-вини ІІІ -- початку W ст. н. е. (Гудкова, Редина 1999, с. 189). С. В. Діденко датував амфори з по-ховання 1 кургану 7 та кургану 26 кінцем ІІІ ст. н. е., а з кургану 9 -- рубежем M^V ст. н. е. -- 330 рр. н. е. (Диденко 2014, с. 35, 37, табл. 1)..

Амфора варіанту І В за А. Опайцем

З сарматських могильників Буджака походить одна фрагментована амфора варіанту І В за класифікацією керамічної тари Добруджі, розробленої А. Опайцем (Opait 1980, p. 294, pl. I: 2). Згодом дослідник відніс такі вироби до типу 3 «столових» амфор (Opait 2003, p. 216, fig. 6). Вони також відповідають амфорній тарі варіанту 3а за А. Радулеску (Radulescu 1976, р. 103, 104, pl. VII: 2) та типам ХІІІ за К. Скорпаном (Scorpan 1977, р. 278, 279, fig. 17) і 34 за П. Дичеком (Dyczek 2001, р. 242--247, fig. 161). Морфологічно близькі посудини Л. Белаяц об'єднала у тип ХХХІІ (Bjelajac 1996, с. 101--103, sl. XXXVI).

Уламки вінця, стінок та дна такої амфори були виявлені під час дослідження похован- ня 2 кургану 17 могильника Алкалія, розташованого біля с. Широке (рис. 4: 1; Субботин и др. 1987, с. 105) Шифр: ДДЭ-87, к. 17, п. 2, № 78.. Форму цієї посудини можна встановити за цілим екземпляром, що походить з Діногеції (Opait 1980, р. 294, pl. I: 2). Його усічено-конічне горло завершується вінцем у вигляді відігнутого назовні валика. Ручки кручені, одним кінцем кріпляться до горла значно нижче вінця, іншим -- до нижньої частини плечей амфори. Округлий, майже сферичний тулуб переходить у дно, оформлене у вигляді широкого і невисокого кільцевого піддону.

Рис. 4. Амфора варіанту IB

Діаметр вінця складає 17 см, максимальний діаметр тулуба -- 34,5 см, діаметр кільцевого піддону -- близько 10 см. Загальна висота виробу дорівнює 45 см (Opait, Paraschiv 2013, fig. 10). Обсяг подібних посудин коливається в інтервалі від 18 до 25 л (Opait 2017, р. 588).

Вони виготовлені з щільної формувальної маси, що містить вапнякові частки та мушлі молюсків (Opait 1980, p. 291). До глиняного тіста частини амфор входять пісок та слюда (Dyczek 2001, р. 243). Під час обпалу глина набуває червоно-помаранчевого, коричневого або сірого кольору (Opait 2003, p. 216). Зовні вироби часто вкриті ангобом червоно-коричневого або чорного кольору (Opait 1980, p. 291). На думку П. Ди- чека, забарвлення черепка цих посудин залежить від місця їх виробництва. Так, сірий колір характерний для амфор, виготовлених у пунктах, розташованих вздовж верхньої та середньої течії р. Дунай, а червоно-коричневий або коричневий -- у Нижньому Подунав'ї (Dyczek 2001, р. 243). Обпал фрагментів посудини, знайденої в Алкалії, нерівномірний, в наслідок чого вони мають червоний та сірий колір. У зламі черепка візуально помітні домішки піску, вапняку, мушлі молюсків, залізисті частки.

Виробництво тари досліджуваного типу було організовано у Подунав'ї -- на території провінцій Верхня (Bjelajac 1996, с. 95, 96, 101) та Нижня Мезії (Opait 1980, p. 294; Opait 2003, p. 216).

Ці амфори А. Опайц відносить до «столових», хоча і відзначає, що форма таких посудин робила їх придатними для транспортування невеликими річками та наземними шляхами (Opait 2003,

р. 218). До того ж, амфори типу І за А. Опайцем мають певні морфологічні подібності з плоскодонною тарою типів Gauloise 1, 3--5, які призначались для перевезення вина (Peacock, Williams 1991, p. 142--148, fig. 70, 72--74). Вочевидь, саме цей продукт, виготовлений у населених пунктах дунайських провінцій Римської імперії, транспортували в досліджуваних посудинах (Dyczek 2001, р. 247). Скоріш за все, його смакові властивості не були високими (Opait 2003, p. 218).

Можливо, саме через це амфори типу І за А. Опайцем не отримали значного розповсюдження. Разом з тим, їх знахідки зафіксовані на території провінцій Верхня Мезія (Bjelajac 1996,

с. 102, 103, sl. XXXVI), Нижня Мезія, Норік, Реція, Германія, Паннонія (Dyczek 2001, р. 247, fig. 165). Найбільш поширені вони у Нижньому Подунав'ї, де зустрічаються під час археологічних дослідженнях як міст, так і сільських поселень (Opait 2017, p. 588). Вином, що містилось в таких амфорах, забезпечувались римські військовослужбовці (Opait 2017, p. 587). На думку П. Дичека, їх навіть могли виготовляти у керамічних майстернях, пов'язаних з армією Римської імперії (Dyczek 2001, р. 245).

Що стосується посудин варіанту І В, до якого відноситься знахідка з Алкалії, окрім вищезгаданого цілого екземпляру з Діногеції (Scorpan 1977, fig. 17: 4; Opait 1980, р. 294, pl. I: 2), уламки профільних частин, що можуть належати до цього різновиду амфорної тари, виявлені у Троезмісі (Opait 2003, p. 216), Тірі Особисті спостереження Д. О. Масюти., Горгіппії (Алексеева 1997, табл. 110: 31; 113: 2), Панти- капеї (Голофаст 2010, с. 93, 105, 106; рис. 16: 3--6; 28: 18; 29: 17--19).

Випуск амфор типу І за А. Опайцем здійснювався з кінця І по VI ст. н. е. включно (Dyczek 2001, р. 247; Opait 2003, р. 215), а його пік припав на ІІ--ІІІ ст. н. е. (Opait 2017, р. 587). Посудина варіанту І В у Діногеції датується ІІ ст. н. е. (Opait 1980, p. 293; Opait 2003, p. 217). В Горгіппії вони походять з археологічних комплексів ІІ -- середини ІІІ ст. н. е. (Алексеева 1997, с. 107), а у Пантикапеї -- другої чверті / кінця ІІ -- середини ІІІ ст. н. е. (Голофаст 2010, с. 109). Поховання 2 кургану 17 могильника Алкалія, до складу поховального інвентарю якого входила така амфора, було здійснене у інтервал між останньою третиною ІІ -- серединою ІІІ ст. н. е.

Амфори невизначених різновидів

Серед керамічної тари, що досліджується, присутні декілька знахідок, котрі неможливо співвіднести з відомими різновидами амфор. Так, з культової ями, впущеної у насип кургану 20 могильника Алкалія, походять фрагменти горловини та тулубу посудини, якій не вдалось підібрати аналогій (рис. 4: 2; Субботин и др. 1987, с. 109, табл. 71: 5) Шифр: ДДЭ-87, Алкалия 20 / яма, к. 20, п. № 81, ОАМ 92076.. Її широке, пряме, майже циліндричне горло плавно переходить у тулуб. Вінець оформлений у вигляді невеликого валика. Ручки овальні в перетині, з зовнішнього боку профільовані чотирма повздовжніми неглибокими жолобками. Вони петлеподібні й кріпляться до горла, значно нижче вінця, та до плечей керамічного виробу. Амфора збереглась на висоту 22,3 см, діаметр її вінця складає 14 см при максимальному діаметрі у 33,4 см. На горлі, а також на стінках тулубу є сліди ремонту у вигляді круглих наскрізних отворів. Посудина виготовлена з щільного глиняного тіста рожево-червоного кольору, яке містило рідкісні включення вапнякових часток.

Не відомо, для транспортування яких товарів була спочатку призначена досліджувана амфора. Сліди ремонту вказують на її вторинне використання. Ймовірно, перед остаточним виходом цієї посудини з вжитку, в ній містились тверді, сипучі продукти.

Необхідно відзначити, що профілюванням ручок вона дуже близька до амфор типу 80 за І. Б. Зеєст (Зеест 1960, табл. ХХХІІІ: 80). Проте в останніх ручки більш вигнуті. До того ж, у цього різновиду тари інша форма вінців -- вони масивні, невиділені, а їх зовнішня поверхня профільована двома глибокими жолобками. Відрізняються амфори типу 80 за І. Б. Зеєст і за візуальними характеристиками керамічної маси. Вона має коричневий, червоно-коричневий або червоно-помаранчевий колір та містить домішки кварцу, залізистих часток, вапняку (Dyczek 2001, р. 154; Bezeczky 2013, p. 174). Інколи до її складу також входять включення дрібних часток слюди (Кленина, 2004, с. 29). Більшість дослідників визначають час побутування цього різновиду керамічної тари в межах ІІ--ІІІ ст. н. е. (Зеест 1960, с. 114, 115; Кленина 2004, с. 29; Иванова 2013, с. 119). Можна припустити, що прототипом для посудини з Алкалії послужила форма амфор типу 80 за І. Б. Зеєст.

Уламок ручки амфори нелокалізованого центру був знайдений у вже згадуваному вище комплексі тризни кургану 1 могильника Нагірне, який утворився наприкінці ІІ -- на початку ІІІ ст. н. е. (рис. 2: 8) Шифр: ИзАЭ-79, Нагорное, к. 1, тризна, № 22. Вона сплощено-овальна в перетині, профільована невисоким гребенем, розсіченим неглибоким повздовжнім жолобком. Фрагмент вкриває червоно-коричневий ангоб. Уламок обпалений нерівномірно -- у зламі глина має темно-сірий та коричневий колір. Вона містить пісок, кварц, рідкісні частки слюди, також помітні порожнини, що утворилися в результаті розкладання вапняку.

З поховання 2 кургану 2, дослідженого біля с. Михайлівка, походять фрагменти верхньої частини світлоглиняної вузькогорлої амфори, яку за візуальними характеристиками глини слід віднести до продукції Гераклеї Понтій- ської (рис. 4: 3). Разом з тим, ця посудина не відповідає жодному з варіантів типу С ІУ за С. Ю. Внуковим. Її відрізняють реберчасте горло з припухлістю та виступом-гранню в верхній частині, а також глибокий жолобок під відігнутим вінцем. Вірогідно, вона була виготовлена наприкінці ІІ -- в першій половині ІІІ ст. н. е., а взірцем для їх форми могли послужити схід- носередземноморські амфори типу Kapitan II (Дзиговский, Масюта, у друці).

Майже всі досліджувані амфори були зафіксовані серед матеріалів тризн або поховального інвентарю. Не викликає сумнівів, що ці посудини використовувались за своїм прямим призначенням, тобто в якості тари для продуктів. Лише один екземпляр, що походить з культової ями кургану 20 могильника Алкалія, має сліди вторинного використання. Відзначимо, що серед розглянутих матеріалів відсутні посудини для транспортування оливкової олії, рибопродуктів, а ідентифіковані різновиди амфор представлені виключно винною тарою. Це співвідноситься з даними письмових джерел. Так, про імпорт сарматами вина згадує Страбон (Strabo. XI, ІІ, 3). Натомість в працях античних авторів відсутня інформація щодо вживання цими кочівниками інших продуктів, для транспортування яких використовувалась керамічна тара.

Переважна більшість знахідок амфор з сарматських пам'яток Буджака останньої третини ІІ -- першої половини ІІІ ст. н. е. належить до виробництва Гераклеї Понтійської. Таку популярність гераклейського вина у кочівників можна пояснити не лише його відносною дешевизною чи смаковими уподобаннями покупців. Невеликі розміри посудин різновидів С ІУС та С ІУН₁ за С. Ю. Внуковим сприяли транспортуванню їх суходолом на далекі відстані.

Останнє спостереження може стосуватись і амфор варіанту І В за А. Опайцем, виготовлених у Нижньому Подунав'ї. Проте цей різновид керамічної тари у матеріалах варварських пам'яток Буджака представлений лише одним екземпляром. Слід відзначити, що вишукані, екзотичні сорти вин не набули поширення у сарматів. Так серед розглянутих нами амфор немає посудин, які можна було б з впевненістю віднести до продукції виробничих центрів Середземномор'я. Натомість, фрагменти східносередземноморської тари, хоч і в невеликій кількості, зустрічаються під час дослідження городища Ніконій (Бруя- ко, Дзиговский, Секерская 2008, с. 33, рис. 9: 3; 10: 2) та неукріплених поселень Нижнього Подністров'я (Малюкевич 1991, с. 75, рис. 2: 20), котрі пов'язують з пізньоскіфською археологічною культурою. Матеріали цих пам'яток свідчать, що до осілого варварського населення -- сусідів сарматських племен, також надходили боспорські вина, хоча найбільшою популярністю користувався напій, виготовлений у Гераклеї Понтійській (Малюкевич 1991, с. 75, рис. 2: 4, 17; 3: 11, 12, 18--20; Бруяко, Дзиговский, Секерская 2008, с. 29, 31, рис. 9: 5, 6; 10: 3--5). Товари у амфорах ввозились сюди з Тіри, яка відігравала роль важливого центру посередницької торгівлі між античними містами Причорномор'я, Середземномор'я та варварським населенням Нижнього Подністров'я. Можливо, саме торговці з Тіри були основними постачальниками вина сарматським племенам Буджака. Частина товарів, ймовірно, надходила до них в результаті «малої прикордонної торгівлі» з Нижньої Мезії, через опорні пункти Римської імперії, розташовані на лівому березі р. Дунай -- кастелі Барбоши та Картал (Орлівка) (Popa, 2016, p. 219). Цим шляхом до сарматів могли ввозити посудини варіанту І В за А. Опайцем та окремі партії пізньогераклей- ських амфор. З Нижньої Мезії або Дакії могла потрапити до степовиків амфора, що була знайдена в похованні 2 кургану 2 біля с. Михайлів- ка (Дзиговский, Масюта, у друці).

Можна констатувати приблизно однакове кількісне співвідношення амфор різновидів С ІУС та С ІУН₁ на сарматських пам'ятках Буд- жака. Вочевидь, надходження вина відбувалось якщо і не безперервно, то без істотних перебоїв у поставках. Інтенсивним торговельним контактам у пониззі Дунай-Дністровського межиріччя сприяла стабільна воєнно-політична обстановка в регіоні.

Удругій половині ІІІ ст. н. е. обсяги надходження амфорної тари до Буджака істотно зменшуються. Одиничні знахідки пізньогераклейських амфор підварианту С ІУН₂ за С. Ю. Внуковим походять з могильника Градешка, розташованого біля переправи через р. Дунай. Ці кардинальні зміни стали наслідком «скіфських» («готських») воєн 238--270 рр. н. е. В результаті цих катастрофічних подій були розірвані торговельні відносини у Причорномор'ї, зазнала руйнувань Гераклея Понтійська (Внуков, 2016, с. 43), а сарматські племена займають тепер не весь Буджак, а лише пониззя Дунаю (Дзиговс- кий 2013, с. 629). Таким чином, аналіз керамічної тари дозволив встановити, що пік амфорного імпорту сар- матів Буджака припадає на останню третину ІІ -- середину ІІІ ст. н. е. Основним товаром, котрий ввозився у керамічній тарі, було герак- лейське вино, тоді як частка продукції з Нижнього Подунав'я та нелокалізованих виробничих центрів була незначною. Вочевидь, ці амфори надходили з Тіри та Нижньої Мезії в результаті торговельно-посередницьких операцій. Амфор- на тара другої половини ІІІ ст. н. е. представлена виключно виробами Гераклеї Понтійської.

Література

1. Абрамов, А. П. 1993. Античные амфоры. Периодизация и хронология. Боспорский сборник, 3, с. 4-135.

2. Алексеева, Е. М. 1997. Античный город Горгип- пия. Москва: Эдиториал УРСС.

3. Бруяко, И. В., Дзиговский, А. Н., Секерская, Н. М. 2008. Никоний римской эпохи. Материалы по археологии Северного Причерноморья, 10. Монографическая серия, 1. Одесса: СМИЛ.

4. Васильев, А. А., Дзиговский, А. Н. 2003. Еще раз к хронологии позднейших сарматских древностей Буджака. Stratum plus, 4, с. 315-334.

5. Внуков, С. Ю. 2003. Причерноморские амфоры I в. до н. э. -- II в. н. э. (морфология). Москва: ИА РАН.

6. Внуков, С. Ю. 2006. Причерноморские амфоры I в. до н. э. -- II в. н. э. II: Петрография, хронология, проблемы торговли. Санкт-Петербург: Алетейя.

7. Внуков, С. Ю. 2013. Амфоры римского времени городища Кара-Тобе. Древности Боспора, 17, с. 2154.

8. Внуков, С. Ю. 2016. Еще раз о типологии, эволюции и хронологии светлоглиняных (позднегераклей- ских) узкогорлых амфор. Российская археология, 2, с. 36-47.

9. Голофаст, Л. А. 2010. Амфорная тара из раскопок зольника римского времени у подножия горы Митридат в Керчи. Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, XVI, с. 82-139.

10. Гросу, В. И. 1990. Хронология памятников сарматской культуры Днестровско-Прутского междуречья. Кишинев: Штиинца.

11. Гудкова, А. В., Добролюбский, А. О., Тощев, Г. Н., Фокеев, М. М. 1979. Отчет о работе Измаильской новостроечной экспедиции Института археологии АН УССР в 1979 г. Науковий архів Одеського археологічного музею НАН України, д. 88254/1.

12. Гудкова, А. В., Фокеев, М. М. 1984. Земледельцы и кочевники в низовьях Дуная I--IVвв. н. э. Киев: Наукова думка.

13. Гудкова, А. В., Редина, Е. Ф. 1999. Сарматский могильник Градешка в низовьях Дуная. Старожитності Північного Причорномор'я і Криму, VII, с. 177-193.

14. Диденко, С. В. 2014. Хронология светлоглиняных узкогорлых амфор типов Шелов D и F (по материалам погребальных комплексов). Oium, 4: Черняхівська культура. До 120-річчя від дня народження В. П. Петрова, с. 34-48.

15. Дзиговский, А. Н. 2013. Сарматы. В: Бруяко, И. В., Самойлова, Т. Л. (ред.). Древние культуры Северо-Западного Причерноморья. Одесса: СМИЛ, с. 597-630.

16. Дзиговский, А. Н., Масюта, Д. А. 2020. Об одном типе светлоглиняных узкогорлых амфор из сарматского кургана у с. Михайловка (у друці).

17. Дзиговский, А. Н., Субботин, Л. В. 1986. О верхней дате сарматских памятников понизовья Дуная Сарматы. В: Станко, В. Н. (ред.). Исследования по археологии Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 150-157.

18. Зеест, И. Б. 1960. Керамическая тара Боспора. Материалы и исследования по археологии СССР, 83. Москва: Наука.

19. Иванова, О. С. 2013. Амфоры позднеримского времени из раскопок Мангупа. В: Храпунов, И. Н. (ред.). Крым в сарматскую эпоху (II в. до н. э. -- IV в. н. э.). Симферополь; Бахчисарай: Доля, с. 93-154.

20. Ильяшенко, С. М. 2013. Стандартные dipinti на узкогорлых светлоглиняных амфорах Танаиса и его округи III--IV вв. н. э. Боспорские исследования, ХХІХ. Керчь.

21. Кленина, Е. Ю. 2004. Керамические сосуды ІІ-- ІІІ вв. н. э. из усадьбы «Близнецы» (Хора Херсонеса Таврического). Poznan: Instytut Historii Uniwersytetu im. A. Mickiewicza.

22. Крапивина, В. В. 1993. Ольвия. Материальная культура I--IV вв. н. э. Киев: Наукова думка.

23. Кропоткин, В. В. 1970. Римские импортные изделия в Восточной Европе (ІІ в. до н. э. -- V в. н. э.). Свод археологических источников, Д 1-27. Москва: Наука.

24. Малюкевич, А. Е. 1991. О торговых контактах поселений Нижнего Поднестровья в первые века н. э. В: Ванчугов, В. П. (ред.). Северо-Западное Причерноморье -- контактная зона древних культур. Киев: Наукова думка, с. 71-82.

25. Рикман, Э. А., Хынку, B. Г. 1970. Погребение II в. н. э. у с. Первомайск (Молдавия). Материалы и исследования по археологии СССР, 176, с. 35-37.

26. Симоненко, А. В. 2011. Римский импорт у сарматов Северного Причерноморья. Санкт-Петербург: Нестор-История.

27. Субботин, Л. В., Тощев, Г. Н., Фокеев, М. М. 1985. Отчет о работе Дунай-Днестровской новостроеч- ной экспедиции в 1985 г. Науковий архів Одеського археологічного музею НАН України, д. 93021.

28. Субботин, Л. В., Дзиговский, А. Н., Фокеев, М. М., Сапожников, И. В. 1987. Отчет о работе Дунай- Днестровской новостроечной экспедиции в 1987 г. Науковий архів Одеського археологічного музею НАН України, д. 93022.

29. Труфанов, А. А. 2009. Хронология могильников Предгорного Крыма І в. до н. э. -- ІІІ в. н. э. Stratum plus, 4, с. 117-328.

30. Шелов, Д. Б. 1978. Узкогорлые светлоглиняные амфоры первых веков нашей эры. Классификация и хронология. Краткие сообщения ИА АН СССР, 156, с. 16-21.

31. Штаерман, Е. М. 1951. Керамические клейма из Тиры: в связи с вопросом о клеймах неизвестных центров, Краткие сообщения ИА АН СССР, XXXVI, с. 31-49.

32. Щукин, М. Б. 1968. Вопросы хронологии черняховской культуры и находки амфор. Советская археология, 2, с. 41-51.

33. Юрочкин, В. Ю., Труфанов, А. А. 2007. Хронология могильников Центрального и Юго-Западного Крыма 3--4 вв. н. э. В: Зайцев, Ю. П., Мордвинцева, В. И. (ред.). Древняя Таврика. Симферополь: Универсум, с. 359-382.

34. Abadie-Reynal, C. 1999. Les Amphores romaines en mer Noire (Ier--IVе s.). In: Garlan, Y. (ed.). Production et Commerce des amphores anciennes en Mer Noire. Aix- en-Provence: De l'Universite de Provence, p. 255-264.

35. Arsen'eva, T., Kassab Tezgor, D., Naumenko, S. 1997. Un depotoir d'atelier d'amphores a pate claire. Commerce entre Heraclee du Pont et Tanais a l'epoque romaine. Anatolia Antiqua, V, p. 187-198.

36. Bezeczky, T. 2013. The Amphorae of Roman Ephesus. Forschungen in Ephesos, XV, 1. Wien: OAW.

37. Bjelajac, L. 1996. Amfore gornjo mezijskogPodunav- lja. Belgrade: Arheoloski Institut.

38. Dyczek, P. 2001. Roman Amphorae of the 1st-- 3rd Centuries AD Found on the Lower Danube. Typology. Warszaw: Uniwersytet Warszawski.

39. Hayes, J. W. 1983. The villa Dionysos excavations, Knossos: The pottery. The British School at Athens, 78, p. 97-169.

40. Khalvashi, M. 2010. Roman Amphorae from Gonio- Apsarus. Varia Anatolica, ХХІ: Production and Trade of Amphorae in the Black Sea. Patabs I. Actes de la Table Ronde internationale de Batoumi et Trabzon, 27--29 Avril 2006, p. 33-34.

41. Opait, A. 1980. Consideratii preliminare asupra amforelor romane si romano-bizantine din Dobrogea. Peuce, 8, p. 291-327.

42. Opait, A. 2003. «Table» amphora versus «Table» pitcher in the Roman Dobrudja. Rei Cretariae Roma- nae Favtorum Acta, 38, p. 215-218.

43. Opait, A. 2010. Pontic Wine in the Athenian Market. In: KepapiKq ipg 'Yoreppg ApxatmpTag ano tov гАХабіко X&po (3og--7og ai. p. X.): eniorppoviKq ovvavrqoq, GeooaXoviKp, 12--16 Noepfipiov 2006. GeaaaAoviKqg, p. 108-130.

44. Opait, A. 2017. On the local production and imports of wine in the Pontic and Lower Danube regions (1st century BC to 7th century AD). An overview. Ёtudes alexandrines, 43: Late Roman Coarse Wares, 5: Late Roman coarse wares, cooking wares and amphorae in the Mediterranean: archaeology and archaeometry, p. 579-612.

45. Opait, A., Paraschiv, D. 2013. On the Wine, Olive Oil and Fish Supply of the Countryside in Roman Do- broudja (1st--3rd Centuries AD). Production and Trade of Amphorae in the Black Sea, III: Actes de la Table Ronde internationale de Costanta, 6--10 octobre 2009, p. 317-333.

46. Panella, C. 1986. Oriente ed Occidente: considerazio- ni su alcune anfore «Egee» di eta imperiale a Ostia. Bulletin de Correspondance Hellenigue, XIII, p. 609-635.

47. Paraschiv, D. 2013. Les amphores romaines d'Heraclee du Pont en Dobroudja. In: The Bosporus: gateway between the Ancient West and East (1st Millennium BC -- 5th Century AD): proceedings of the Fourth International Congress on Black Sea antiquities Istanbul, 14th--18h September 2009. Oxford: Archaeopress, p. 213-217.

48. Peacock, D., Williams, D. 1991. Amphorae and the Roman economy: An Introductory Guide. London; New York: Longman.

49. Popa, A. 2016. Roman Amphorae beyond the frontiers of the Roman provinces of Dacia and Moesia Inferior. Patrimonium Archaeologicum Transylvanicum, 14: Orbis Romanus and Barbaricum. The Barbarians around the Province of Dacia and Their Relations with the Roman Empire, p. 203-242.

50. Radulescu, A. 1976. Amfore romane §i romano-biz- antine din Scythia Minor. Pontica, IX, p. 99-114.

51. Scorpan, C. 1977. Contribution a la connaissance de certains types ceramiques romana-byzantins (IV-- VII siecles) dans l'espace Istro-Pontique. Dacia, XXI, p. 269-297.

52. REFERENCES

53. Abramov, A. P. 1993. Antichnyye amfory. Periodizatsiya i khronologiya. Bosporskiy sbornik, 3, s. 4-135.

54. Alekseyeva, E. M. 1997. Antichnyy gorod Gorgippiya. Moskva: Editorial URSS.

55. Bruyako, I. V., Dzigovskiy, A. N., Sekerskaya, N. M. 2008. Nikoniy rimskoy epokhi. Materialy po arkheologii Severnogo Prichernomoria, 10. Monograficheskaya seriya, 1. Odessa: SMIL.

56. Vasilyev, A. A., Dzigovskiy, A. N. 2003. Eshche raz k khronologii pozdneyshikh sarmatskikh drevnostey Budzha- ka. Stratum plus, 4, s. 315-334.

57. Vnukov, S. Yu. 2003. Prichernomorskiye amfory I v. do n. e. -- II v. n. e. (morfologiya). Moskva: IA RAN.

58. Vnukov S. Yu. 2006. Prichernomorskiye amfory I v. do n. e. -- II v. n. e. II: Petrografiya, khronologiya, problemy tor- govli. Sankt-Peterburg: Aleteyya.

59. Vnukov, S. Yu. 2013. Amfory rimskogo vremeni gorodish- cha Kara-Tobe. Drevnosti Bospora, 17, s. 21-54.

60. Vnukov, S. Yu. 2016. Eshche raz o tipologii. evolyutsii i khronologii svetloglinyanykh (pozdnegerakleyskikh) uzkogor- lykh amfor. Rossiyskaya arkheologiya, 2, s. 36-47.

61. Golofast, L. A. 2010. Amfornaya tara iz raskopok zolnika rimskogo vremeni u podnozhiya gory Mitridat v Kerchi. Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, XVI, s. 82-139.

62. Grosu, V. I. 1990. Khronologiyapamyatnikov sarmatskoy kul- tury Dnestrovsko-Prutskogo mezhdurechia. Kishinev: Shtiintsa.

63. Gudkova, A. V., Dobrolyubskiy, A. O. Toshchev, G. N., Fok- eyev, M. M. 1979. Otchet o rabote Izmailskoy novostroyechnoy eks- peditsii Instituta arkheologii AN USSR v 1979 g. Naukovyi arkhiv Odeskoho arkheolohichnoho muzeiu NAN Ukrainy, d. 88254/1.

64. Gudkova, A. V., Fokeyev, M. M. 1984. Zemledeltsy i kochevni- ki v nizoviakh Dunaya I--IV vv. n. e. Kiev: Naukova dumka.

65. Gudkova, A. V., Redina, E. F. 1999. Sarmatskiy mogilnik Gradeshka v nizoviakh Dunaya. Starozhytnosti Pivnichnoho Prychornomoria i Krymu, VII, s. 177-193.

66. Didenko, S. V. 2014. Khronologiya svetloglinyanykh uz- kogorlykh amfor tipov Shelov D i F (po materialam pogrebal- nykh kompleksov). Oium, 4: Cherniakhivska kultura. Do 120- richchia vid dnia narodzhennia V. P. Petrova, s. 34-48.

67. Dzigovskiy, A. N. 2013. Sarmaty. In: Bruyako, I. V., Samoylova, T. L. (eds.). Drevniye kultury Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Odessa: SMIL, s. 597-630.

68. Dzigovskiy, A. N., Masyuta, D. A. 2020. Ob odnom tipe svetloglinyanykh uzkogorlykh amfor iz sarmatskogo kurgana u s. Mikhaylovka (u drutsi).

69. Dzigovskiy, A. N., Subbotin, L. V. 1986. O verkhney date sarmatskikh pamyatnikov ponizovia Dunaya Sarmaty. In: Stanko, V. N. (ed.). Issledovaniya po arkheologii Severo-Za- padnogo Prichernomoria. Kiev: Naukova dumka, s. 150-157.

70. Zeyest, I. B. 1960. Keramicheskaya tara Bospora. Materi- aly i issledovaniya po arkheologii SSSR, 83. Moskva: Nauka.

71. Ivanova, O. S. 2013. Amfory pozdnerimskogo vremeni iz raskopok Mangupa. In: Khrapunov, I. N. (ed.). Krym v sar- matskuyu epokhu (II v. do n. e. -- IV v. n. e.). Simferopol; Bakhchisaray: Dolya, s. 93-154.

72. Iliashenko, S. M. 2013. Standartnyye dipinti na uzkogor- lykh svetloglinyanykh amforakh Tanaisa i ego okrugi III-- IVvv. n. e. Bosporskiye issledovaniya, ХХІХ. Kerch.

73. Klenina, E. Yu. 2004. Keramicheskiye sosudy ІІ--ІІІ vv. n. e. iz usadby «Bliznetsy» (Khora Khersonesa Tavricheskogo). Poznan: Instytut Historii Uniwersytetu im. A. Mickiewicza.

74. Krapivina, V. V. 1993. Olviya. Materialnaya kultura I-- IV vv. n. e. Kiev: Naukova dumka.

75. Kropotkin, V. V. 1970. Rimskiye importnyye izdeliya v Vostochnoy Evrope (ІІ v. do n. e. -- V v. n. e.). Svod arkheolog- icheskikh istochnikov, D 1-27. Moskva: Nauka.

76. Malyukevich, A. E. 1991. O torgovykh kontaktakh poseleniy Nizhnego Podnestrovia v pervyye veka n. e. In: Vanchugov, V. P. (ed.). Severo-Zapadnoye Prichernomorye -- kontaktnaya zona drevnikh kultur. Kiev: Naukova dumka, s. 71-82.

77. Rikman, E. A. Khynku, B. G. 1970. Pogrebeniye II v. n. e. u s. Pervomaysk (Moldaviya). Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 176, s. 35-37.

78. Simonenko, A. V. 2011. Rimskiy import u sarmatov Sever- nogo Prichernomoria. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriya.

79. Subbotin, L. V., Toshchev, G. N., Fokeyev, M. M. 1985. Otchet o rabote Dunay-Dnestrovskoy novostroyechnoy eks- peditsii v 1985 g. Naukovyi arkhiv Odeskoho arkheolohich- noho muzeiu NAN Ukrainy, d. 93021.

80. Subbotin, L. V., Dzigovskiy, A. N., Fokeyev, M. M., Sapozhnikov, I. V. 1987. Otchet o rabote Dunay-Dnestrovskoy novos- troyechnoy ekspeditsii v 1987 g. Naukovyi arkhiv Odeskoho arkheolohichnoho muzeiu NAN Ukrainy, d. 93022.

81. Trufanov, A. A. 2009. Khronologiya mogilnikov Predgorno- go Kryma І v. do n. e. -- ІІІ v. n. e. Stratum plus, 4, s. 117-328.

82. Shelov, D. B. 1978. Uzkogorlyye svetloglinyanyye amfory pervykh vekov nashey ery. Klassifikatsiya i khronologiya. Kratkiye soobshcheniya IA AN SSSR, 156, s. 16-21.

83. Shtayerman, E. M. 1951. Keramicheskiye kleyma iz Tiry: v svyazi s voprosom o kleymakh neizvestnykh tsentrov. Krat- kiye soobshcheniya IA AN SSSR, XXXVI, s. 31-49.

84. Shchukin, M. B. 1968. Voprosy khronologii chernya- khovskoy kultury i nakhodki amfor. Sovetskaya arkheologiya, 2, s. 41-51.

85. Yurochkin, V. Yu., Trufanov, A. A. 2007. Khronologiya mogilnikov Tsentralnogo i Yugo-Zapadnogo Kryma 3--4 vv. n. e. In: Zaytsev, Yu. P., Mordvintseva, V. I. (ed.). Drevnyaya Tavrika. Simferopol: Universum, s. 359-382.

86. Abadie-Reynal, C. 1999. Les Amphores romaines en mer Noire (Ier--IVе s.). In: Garlan, Y. (ed.). Production et Commerce des amphores anciennes en Mer Noire. Aix-en-Provence: De l'Universite de Provence, p. 255-264.

87. Arsen'eva, T., Kassab Tezgor, D., Naumenko, S. 1997. Un depotoir d'atelier d'amphores a pate claire. Commerce entre Heraclee du Pont et Tanais a l'epoque romaine. Anatolia An- tiqua, V, p. 187-198.

88. Bezeczky, T. 2013. The Amphorae of Roman Ephesus. For- schungen in Ephesos, XV, 1. Wien: OAW.

89. Bjelajac, L. 1996. Amfore gornjo mezijskog Podunavlja. Belgrade: Arheoloski Institut.

90. Dyczek, P. 2001. Roman Amphorae of the 1st--3rd Centuries AD Found on the Lower Danube. Typology. Warszaw: Uniwer- sytet Warszawski.

91. Hayes, J. W. 1983. The villa Dionysos excavations, Knos- sos: The pottery. The British School at Athens, 78, p. 97-169.

92. Khalvashi, M. 2010. Roman Amphorae from Gonio-Apsa- rus. Varia Anatolica, ХХІ: Production and Trade of Amphorae in the Black Sea. Patabs I. Actes de la Table Ronde internationale de Batoumi et Trabzon, 27--29 Avril 2006, p. 33-34.

93. Opait, A. 1980. Consideratii preliminare asupra amforelor ro- mane si romano-bizantine din Dobrogea. Peuce, 8, p. 291-327.

94. Opait, A. 2003. «Table» amphora versus «Table» pitcher in the Roman Dobrudja. Rei Cretariae Romanae Favtorum Acta, 38, p. 215-218.

95. Opait, A. 2010. Pontic Wine in the Athenian Market. In: KepapiKq rqg 'Yorepqg ApxaiorqTag ano rov eXXaStKo x&po (3o--7oq ai. p. X.): enioTqpoviKq ovvavTqoq, CsooaXoviKq, 12-- 16 Noepppiov 2006. GeooaXoviKng, p. 108-130.

96. Opait, A. 2017. On the local production and imports of wine in the Pontic and Lower Danube regions (1st century BC to 7th century AD). An overview. Etudes alexandrines, 43: Late Roman Coarse Wares, 5: Late Roman coarse wares, cooking wares and amphorae in the Mediterranean: archaeology and archaeometry, p. 579-612.

97. Opait, A., Paraschiv, D. 2013. On the Wine, Olive Oil and Fish Supply of the Countryside in Roman Dobroudja (1st--3rd Centuries AD). Production and Trade of Amphorae in the Black Sea, III: Actes de la Table Ronde internationale de Costanta, 6--10 octobre 2009, p. 317-333.

98. Panella, C. 1986. Oriente ed Occidente: considerazioni su alcune anfore «Egee» di eta imperiale a Ostia. Bulletin de Cor- respondance Hellenigue, XIII, p. 609-635.

99. Paraschiv, D. 2013. Les amphores romaines d'Heraclee du Pont en Dobroudja. In: The Bosporus: gateway between the Ancient West and East (1st Millennium BC -- 5th Century AD): proceedings of the Fourth International Congress on Black Sea antiquities Istanbul, 14th--18th September 2009. Oxford: Archaeopress, p. 213-217.

100. Peacock, D., Williams, D. 1991. Amphorae and the Roman economy: An Introductory Guide. London; New York: Longman.

101. Popa, A. 2016. Roman Amphorae beyond the frontiers of the Roman provinces of Dacia and Moesia Inferior. Patrimo- nium Archaeologicum Transylvanicum, 14: Orbis Romanus and Barbaricum. The Barbarians around the Province of Dacia and Their Relations with the Roman Empire, p. 203-242.

102. Radulescu, A. 1976. Amfore romane §i romano-bizantine din Scythia Minor. Pontica, IX, p. 99-114.

103. Scorpan, C. 1977. Contribution a la connaissance de certains types ceramiques romana-byzantins (IV--VII siecles) dans l'espace Istro-Pontique. Dacia, XXI, p. 269-297.

Размещено на Allbest.ru

...