Мечі та кинджали у поховальному обряді Усть-Альмінського некрополя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мечі та кинджали у поховальному обряді Усть-Альмінського некрополя

Г.В. Медведев

У статті розглянуто поховання з мечами та кинджалами з Усть-Альмінського пізньоскіфського некрополя, визначено їх типи, кількість та хронологію, а також роль клинкової зброї у поховальному обряді -- функціональну та як соціальний індикатор. На Усть-Альмінському некрополі з'являються традиції поховального обряду, характерні для населення сарматської доби, через контакти із степовими районами Причорномор'я і Поволжя. У зв'язку з цим серед населення Усть-Альмінського городища відбуваються зміни в етнічній та соціальній структурі та виділяється, наряду з громадською, військова еліта.

Ключові слова: пізньоскіфська культура, поховання зі зброєю, сармати, мечі та кинджали.

SWORDS AND DAGGERS IN THE FUNERAL RITUAL OF THE UST-ALMA NECROPOLIS

G.V. Medvedev

In terms of the number of weapons the Ust-Alma necropolis stands out among the Late Scythian sites of the Crimea.

The paper deals with burials accompanied by swords and daggers. Their types, quantity and chronology are defined in the paper. The main role of the bladed weapons in the funeral rite played its functional purpose but besides this it could have the sacred meaning or play the role of the social indicator in the military elite, female and children burials. The analysis of the burial assemblages showed that the large role in the burial rite of the Ust-Alma necropolis was played by bladed weapons.

From the mid-1st century AD. the number of bladed weapons in the burial assemblages of Ust-Alma necropolis increased. In the 1st century AD. Chersonesos and most of the Crimea (including the Late Scythian state) were controlled by the Bosporan kingdom. Crimean Scythia participated in the Roman-Bosporan war as the ally of Bosporus. In the 2nd century AD. the military actions of the Bosporan army also took place on the territory of the Crimean Scythia. This phenomena was reflected in the funeral rite.

In the first centuries AD. the traditions of the funeral rite characteristic for the Sarmatian Age population of the steppe regions of Northern Pontic area and the Volga region have appeared at the necropolis. This was reflected in a number of single but special features of the rite. In addition, there are changes in the ethnic and social structures of the population of the Ust-Alma Late Scythian settlement. Together with the public elite, the military one had formed whom graves are distinguished by rich grave goods (precious metal, bronze dishes, amphorae, horse bridle).

The funeral rite of the Ust-Alma necropolis has many similarities with the funeral rite of the Sarmatians in the Don and Kuban regions and the Asian Bosporus.

Keywords: Late Scythian culture, burials with weapons, Sarmatians, swords and daggers.

Вивчення зброї у поховальному обряді пізньоскіфської та сарматської культур протягом багатьох років не втрачає своєї актуальності. Зброя є важливим джерелом у реконструкції етнічних, культурних та політичних явищ, а також різних контактів і трансформацій у перші століття нової ери в Криму та за його межами.

Протягом багатьох років на Усть-Альмінському некрополі досліджено понад 1200 поховальних споруд та накопичений великий масив археологічного матеріалу (рис. 1). Поховальні комплекси датовані кінцем II ст. до н. е. -- першою половиною III ст. н. е.

Клинкова зброя -- найчисленніша серед інших видів зброї на некрополі. Всього на Усть-Альмінському некрополі (дослідження 1968--2013 рр.) виявлено 110 мечів різних типів, з них у фрагментах близько 24, де не вдалося визначити тип через погану збереженість (21,8 %; табл. 1). Найбільша кількість містилася у склепах -- 97 мечів та 16 у могилах інших типів. На площі некрополя поховання з клинковою зброєю досить рівномірно розподілені (рис. 2). Значну частину поховань з мечами та кинджалами опубліковано (Высотская 1994, табл. 2: 21; 10: 28; 27: 42; 31: 33; 38: 21; 39: 13; 43: 34; Пуздровский 2007, рис. 86: 1--3; 87; 88; Пуздровский, Труфанов 2016 рис. 70; 135: 8;

138: 16; 163; 2017, рис. 10: 1--7; 42: 1; 46: 1; 49: 1; 84: 14; 89: 1; 105: 6; 110: 11; 128: 6; 158: 7; 160: 4; 170: 5, 6; 2017а, рис. 3: 2; 11: 1--4; 15: 3; 34: 27; 35: 11; 92: 1--5; 99: 1; 118: 10, 11; 136: 2; 138; 150: 10, 11; 180: 6; Труфанов, Мордвинцева 2016, рис. 4; Mordvintseva 2016, fig. 8: 3, 4; Труфанов, Масякин 2019, рис. 3; Медведев 2019, рис. 2: 6; 4: 7; 6: 4). Але клинкова зброя з Усть-Альмінського некрополя потребує узагальнення та систематизації.

поховальний обряд усть альмінський

Мечі та кинджали з кільцевим навершям та прямим перехрестям

Клинки даного типу відрізняються між собою незначною мірою. За типологією А. М. Хазанова або А. В. Симоненка, ці відмінності виражені в формі клинка двох типів: 1) з паралельними лезами: 2) клинок звужується відразу від перехрестя і має форму трикутника. Перехрестя в основному прямокутної форми, бувають овальні або ромбовидної форми. Руків'я двох типів: вузькі та широкі, деякі звужуються до навершя (Хазанов 1971, с. 5, 6; Симоненко 2010, с. 32, 36, 38).

На Усть-Альмінському некрополі відомо всього 31 екземпляр (деякі у фрагментах) мечів та кинджалів з кільцевим навершям, що склало майже третину від загальної кількості всіх мечів (28,1 %). З них 5 є кинджалами, один з яких, судячи з реконструкції, не мав перехрестя (рис. 3: 23). Мечі з кільцевим навершям та без перехрестя є поодинокі у похованнях сарматів (Хазанов 1971, табл. IV: 3; V: 3; Кривошеев 2007, рис. 1: 1). Більшість клинків цього типу мало паралельні леза та широкі руків'я, розміри коливалися від 20--22,5 см до 55-- 64 см. Найбільшу кількість їх знайдено у ґрунтових склепах (22 екземпляра), 9 -- у могилах інших типів (рис. 3, табл. 2). Найбільш ранні екземпляри з'являються на Усть-Альмінському некрополі в середині I ст. н. е. або навіть трохи раніше (Пуздровский 2007, с. 130).

Серед мечів та кинджалів з кільцевим навершям виділяються два церемоніальні клинки, прикрашені коштовним металом (склеп 620/2, могила 700). Вони відносяться до середини-- третій чверті I ст. н. е. та до другої чверті II ст. н. е. (рис. 3: 9, 20). Церемоніальні клинкі зустрічаються у похованнях еліти і відомі в Північному Причорномор'ї, Передній та Середній Азії (Трейстер 2010, рис. 14; Мордвинцева 2015, с. 78, 79; Mordvintseva 2015, fig. 8: 3, 4; 10: 3, 4, 7; 12). Вважається, що поховання сарматської знаті з церемоніальними мечами були здійснені у I ст. до н. е. -- I ст. н. е. (Трейстер 2010, с. 517). Судячи з дати могили 700, поховання з такою зброєю могли зустрічатися і пізніше I ст. н. е.

Більшість поховань з клинками, які мають кільцеве навершя (22), з Усть-Альмінського некрополя датований серединою / другою половиною I -- початком II ст. н. е. До останньої чверті й кінця I -- початку II ст. н. е. належить 7 поховань (табл. 2).

У Криму клинки з кільцевим навершям зустрічаються на пізньоскіфських та сарматських некрополях: у Неаполі Скіфському, Бітаку, Бельбеку IV, Завітному, Нейзацу, Опушках, Беляусі (Бабенчиков 1949, с. 116--118, рис. 7б; Пуздровский 2001a, с. 137, рис. 10; 2007, рис. 25: I; Гущина, Журавлев 2016a, с. 73; 2016b, табл. 242: 1, 4; Гущина 1967, с. 47, рис. 3: 6; Богданова 1989, с. 57, 59, табл. XXII: 1, 2; Храпунов 2007, с. 116, рис. 4: 6; 2010, с. 535, рис. 1; Волошинов, Масякин 2007, с. 292, рис. 3: 11; 6: 2; Дашевская 1991, табл. 61: 2, 4, 5, 7; 2014, табл. 71: 2).

Рис. 1. Географічне положення Усть-Альмінського городища та некрополя (Бахчисарайський район): 1 -- городище; 2 -- некрополь

Мечі та кинджали з кільцевим навершям масово зустрічаються у похованнях кочовиків у Північному Причорномор'ї з кінця II ст. до н. е. і були поширені аж до III ст. н. е. (Гущина, Засецкая 1994, с. 9; Мурзин, Шлайфер 2009, с. 302). У степових і лісостепових районах Північного Причорномор'я поширення цієї зброї відбувається відносно рівномірно, що може свідчити про значне поширення його у сарматів (Симоненко 2010, с. 39, 43).

Таблиця 1. Фрагменти мечів та кинджалів невизначених типів в похованнях Усть-Альмінського некрополя

Рис. 2. План Усть-Альмінського некрополя: поховальні споруди з клинковою зброєю

Рис. 3. Мечі та кинджали з кільцевим навершям з Усть-Альмінського некрополя: 1--3 -- склепи 92/17, 120/7 і могила 129; 4, 5 -- склеп 316; 6--9 -- склеп 612/1, 3, 619/4, 620/2; 10, 11 -- склепи 629, 630; 12, 13, 20--22 -- могили 700, 711, 719; 14--18, 23, 24 -- склепи 777, 782, 850, 903, 922; 19-- могила 466; 25 -- могила . 1074

Таблиця 2. Мечі та кинджали з кільцевим навершям в похованнях Усть-Альмінського некрополя

Велика частина цих клинків знайдена у Поволжі, і на думку А. М. Хазанова, ця зброя остаточно сформувалася у сарматів у III ст. до н. е. (Хазанов 1971, с. 9). Даний клинок являє собою один з показових типів зброї, характерних для середньосарматскої культури, хоча вони зустрічаються і в пізньосарматскій період, але нечасто (Мошкова 2004, с. 29; Медведев А. 2004, с. 89; Глебов 2004, с. 130; Храпунов 2010, с. 535; Симоненко 2010, с. 43; Скрипкин 2016, с. 266).

Мечі та кинджали з перехрестям і без навершя за типологією А. М. Хазанова належать до типу 1 мечів з руків'ям-штирем (Хазанов 1971, с. 17; Симоненко 2010, с. 43). На Усть-Альмінскому некрополі таких клинків виявлено невелику кількість, близько 10 екз., що складає 9,0 % від загальної кількості клинків. Всі вони походять зі склепів, в інших могилах такі мечі не зафіксовано (рис. 4: 1--10). З них до середини--третьої чверті I ст. н. е. відноситься меч зі склепу 777/1. До другої третини -- другої половини I ст. н. е. відносяться 3 меча (склепи 449/7, 618/2, 777/1). Ширше датовано меч зі склепу 120/3: другою половиною I -- першою половиною II ст. н. е. Мечі з пограбованих склепів 316 (1 екз.) і 830 (3 екз.) належать до I--II ст. н. е., та останньої третини I -- першої половини III ст. н. е. (табл. 3).

Цікавим є фрагмент залізного меча з брускоподібним бронзовим перехрестям з грабіжницьких раскопок (рис. 4: 10).

У Криму клинки з перехрестям зустрічалися нечасто, у некрополі Неаполя Скіфського був знайдений такий меч (Волошинов, Масякин 2007, рис. 5: IV). Нещодавно такі клинки було виявлено у двох похованнях I ст. н. е. могильника біля с. Завітне: у першому похованні -- кинджал (м. 333), а в другому -- меч з ромбоподібним перехрестям (м. 344; Волошинов, Масякин 2007, с. 294, рис. 8: 8).

Знахідки мечів з руків'ям-штирем та перехрестям, особливо біметалевих, досить рідкісні. Вони відомі у сарматських похованнях Нижнього Поволжя та Прикубання (Марченко 1996, с. 56; Лимберис, Марченко 2012, с. 276, рис. 4: 1). Мечі з ромбоподібним перехрестям могли походити від ханьских зразків і бути завезеними з Китаю разом з іншими категоріями імпорту (Puzdrovskij, Zajcev 2004, Abb. 6; Волошинов, Масякин 2007, с. 294; Симоненко 2014, с. 337). Такі мечі доволі нечасто зустрічалися за сарматської доби у кочівницьких похованнях Північного Причорномор'я, Нижнього Дону, Поволжя та Середньої Азії, причому матеріал з якого виготовлено перехрестя принципового значення не має (Скрипкин 2000, с. 17--20).

Рис. 4. Мечі та кинджали з металевим перехрестям, без металевого перехрестя та фрагменти інших типів клинків: 1 -- склеп 120/3; 2--5 -- склепи 777/1, 830; 6, 9, 10 -- склеп 618, грабіжницький шурф; 7, 8 -- склепи 449/7, 316

Мечі та кинджали без металевого навершя і перехрестя

Основними характеристиками даного типу мечів є руків'я, відкуте разом з клинком у вигляді штиря або черешка без металевого навершя. У таких мечів навершя могло бути з кістки, алебастру або халцедону (Симоненко 2010, с. 46, рис. 29; 30; 32; Безуглов 2000, с. 170, 172).

Мечі та кинджали без навершя і перехрестя відносять до 2 й 3 типу за класифікацією А. М. Хазанова. У клинків 2 типу перехід від ручки до клинку відбувається під тупим кутом, а у мечів 3 типу під прямим і вважалося, що з'являються вони дещо пізніше, ніж зброя 2 типу (Симоненко 2010, с. 46, 57, 58). Але клинки 3типу зустрічалися і в ранніх похованнях (Симоненко 2010, с. 58; Кривошеев 2007, с. 67). На Усть-Альмінському некрополі мечі 3 типу зустрічаються і у I ст. н. е. (рис. 5: 4, 8,11, 12, 16, 19).

Зброї названого типу на Усть-Альминському некрополі знайдено 45 екз., що склало 40,9 %. З них 39 примірників знайдено у склепах (16 були в пограбованих), 6 у могилах. Одні з найраніших екземплярів Усть-Альмінского некрополю походять зі склепу 439/20, 26, що відносять до середини I ст. н. е. До середини другої половини I -- початку II ст. н. е. можна віднести 18 примірників. До I ст. н. е. відносяться поховання з підбойної могили 1059. П'ять поховань з мечами з Усть-Альмінського могильника датують серединою -- другою половиною I -- першою половиною або серединою II ст. н. е. Чотири поховання відносять до першої половини -- середини II ст. н. е. і ще вісім -- до середини -- другої половини II ст. н. е. (табл. 4).

Схожі клинки виявлені у трьох могилах Бітакського некрополю (Пуздровский 2001a, с. 125, 129, 130, рис. 3: 2; 5: 3; 7: 10). Раніші знахідки таких мечів в пізньоскіфських некрополях відомі зрідка. Один меч походить з мавзолею Неаполя Скіфського та поодинокі екземпляри з некрополів Беляус та Кольчугіно (Дашевская 1991, табл. 61: 10; 2014, с. 30, табл. 62: 1; Храпунов та ін. 1997, с. 97, 98, рис. 19: 3).

Таблиця 3. Мечі та кинджали з металевим перехрестям в похованнях Усть-Альмінського некрополя

Значна кількість мечів та кинджалів без перехрестя, виявлених у Криму, походить з некрополів Неаполя Скіфського, Завітне, Бельбек IV, Скалісте III, Беляус (Сымонович 1983, с. 73, табл. XIV: 6; Пуздровский 2007, рис. 13: 2; рис. 25: 2; Богданова 1989, с. 59, 65, табл. XXII: 3, 4; Гущина, Журавлев 2016a, с. 74; 2016b, табл. 242: 3, 5--7; Богданова та ін. 1967, с. 146, рис. 8: 52; Дашевская 1991, табл. 61: 7--17).

Мечі та кинджали без перехрестя та металевого навершя досить широко представлені у сарматських некрополях Поволжжя, Дону та Прикубання (Хазанов 1971, с. 17, табл. X: 1--3, 5; XI: 1, 2, 4--7; XII: 1--4; Марченко 1996, с. 56-- 58. рис. 78: 9; 97: 12; Кривошеев 2007, рис. 1: 28). На Дону, наприклад, довгі мечі без перехрестя з'явилися у II--I ст. до н. е. у незначній кількості як імпорт із Середньої Азії (Безуглов 2000, с. 174, 175). Вони набувають поширення в Північному Причорномор'ї та Криму у I -- на початку II ст. н. е. (Симоненко 2010, с. 57). На думку дослідників, клинки без металевого навершя і перехрестя стають панівним типом на пам'ятках сарматського часу з другої половини II ст. н. е. (Кривошеев 2007, с. 65).

Клинків інших типів знайдено два екземпляри. Це кинджал з прямим перехрестям і «рожкоподібним» навершям -- його фрагменти (40 см) були знайдені в пограбованому склепі 315 разом з уламки ще трьох мечів (Пуздровский 2007, с. 132). На думку А.С. Скрипкіна, цей кинджал міг бути пізнім варіантом клинка з серпоподібним навершям (Скрипкин 1990, с. 119).

Фрагменти меча римського типу і бронзові деталі піхов походять з пограбованого склепу 1120, який датовано серединою I ст. н. е. -- серединою II ст. н. е. Аналогічні мечі відомі в Криму і на території Німеччини (Труфанов, Масякин, 2019, с. 133, 136, рис. 3--8).

Меч розташований в похованні традиційно з правого боку, за винятком окремих випадків, коли клинок був розташований з лівого боку або в іншім положенні. Наприклад, в одному випадку меч лежав між ніг (скл. 619/4; табл. 2: 10), у другому -- поверх скелету (скл. 590/21, 520/29; табл. 2: 7; 4: 14). У скл. 750 меч лежав біля правого плеча вістрям до черепа (табл. 4: 25).

Рис. 5. Мечі та кинджали без металевого навершя і перехрестя з Усть-Альмінського некрополя: 1 -- могила 14; 2--8, 10--13, 14 -- склепи 315, 316, 438/5, 439/20, 26, 570, 557; 9, 15 -- склепи 438/7,619/1; 16--24, 32 -- склепи 736, 750/1, 777/4, 791, 804, 805, 810, 874; 25--27, 29--31, 33 -- склепи 830, 850, 920, 930, 848, могила 887; 34 -- могила 1059

Таблиця 4. Мечі та кинджали без металевого перехрестя та навершя в похованнях Усть-Альмінського некрополя

Примітки. * Верхня частина зруйнована.

Таблиця 5. Елітні поховання з клинками з Усть-Альмінського некрополя

Примітки. * «О» -- кільцеве навершя, «+» -- перехрестя, «|» -- без перехрестя; ** Ag -- срібло, Au -- золото.

Оріентація похованих з клинками найчастіше у південному секторі -- 52 (46 % від загальної кількості похованих зі зброєю), переважає південно-східний напрямок. У північному напрямку -- 23 (18,8 %), захід -- 4, схід -- 3. В інших випадках (близько 33,6 %) через пограбування орієнтацію не визначено.

У чоловічих похованнях сарматів Кубані у римський час переважаючими напрямками орієнтації були захід--схід та південний захід-- північний схід (Берлизов и др. 2003, с. 157).

Хотілося б відзначити окремо елементи поховального обряду, які не є масовими, але відображають специфіку рис обряду прийшлого кочового населення. Це, наприклад, наявність двох видів клинкової зброї у похованні -- меча та кинджала. Таких комплексів на Усть-Альмінському некрополі достовірно відомо два. Перше поховання: в скл. 777/1, де у померлого два клинки -- з перехрестям та з кільцевим навершям (табл. 2: 19). Друге зі скл. 791/1 -- праворуч кинджал, ліворуч меч з відламаною ручкою (табл. 4: 27, 28). У некрополі біля с. Опушки на схід від Сімферополя у пограбованій могилі II ст. н. е., знайдені фрагменти двох мечів. Перший клинок -- з кільцевим навершям, від другого збереглося залізне перехрестя. (Храпунов 2007, с. 116, рис. 3: 10; 4: 6). На боспорських надгробних стелах і в похованнях відомі спільні зображення мечів з кільцевим навершям і довгих мечів з прямим перехрестям (Трейстер 2010, с. 502, рис, 3: 1, 2; 6: 1, 2; 10: 1, 2; 13).

Два види клинкової зброї в поховальному обряді зустрічаються протягом усього існування ранньосарматської культури. У сарматських похованнях довгі мечі різних типів могли бути в поєднанні з короткими мечами (кинджалами), в тому числі і з кільцевим навершям (Мошкова 2004, с. 29; Медведев А. 2011, с. 284; Безуглов, Глебов 2014, с. 53). У похованнях з двома видами клинкової зброї кинджал частіше розташовувався праворуч, а довгий меч -- з лівого боку (Скрипкин 2014, с. 369). Комплект парного набору зброї разом з сокирою і списом знайдений в кургані біля с. Олонешть у Молдові (Курчатов, Бублич 2003, с. 290, рис. 3). Цікавими є спільні знахідки в комплексах II--I ст. до н. е. кинджалів з кільцевим навершям і довгих мечів з ромбоподібним перехрестям (Скрипкин 2010, с. 342).

На думку дослідників, розміщення в воїнських похованнях меча та кинджала починається у середовищі кочівників Південного Приуралля. (Скрипкин 2014, с. 374). На Нижньому Дону наприклад, знахідки разом меча і кинджала зустрічаються нечасто (Глебов 2011, с. 70). Вважають, що такі комплекси (меч і кинджал) можуть бути соціальними індикатором, що вказують на певне місце у військовій ієрархії. Можливо, померлий був ватажком загону (дружини). Крім цього, це могло бути пов'язано з особливим способом ведення бою (Безуглов, Глебов 2014, с. 53; Скрипкин 2014, с. 374; Клепиков 2016, с. 108).

Ще одним цікавим елементом у поховальному обряді Усть-Альмінського некрополя є наявність зброї у жіночих та дитячих похованнях. Зброя у таких похованнях нечисленна. Відомо два жіночих поховання: у скл. 92/17 (поховання з мечем у правого стегна та наконечником стріли біля тазових кісток; табл. 2: 1) і у скл. 703/2 (табл. 4: 20). Звісно, без антропологічних визначень деякі ЖІНОЧИ поховання можуть викликати сумніви. Дітячі поховання з клинком знайдені у могилі 466 Усть-Альмінського не-крополя (табл. 2: 6) та у похованні в могилі 114 Бітакского некрополя (Пуздровский, 2001a, с. 126, рис. 5). Цілком ймовірно, наявність меча в дитячому похованні могла підтверджувати військовий статус його батька.

Ранньосарматських жіночих поховань зі зброєю на Нижньому Дону відомо близько 10-- 11 %, від загального числа таких поховань, яке становило близько 28 % (Глебов 2011, с. 69, 70). Даний обряд показовий на могильнику Новий на р. Сал і характерний для середньосарматського часу. Найчастіше зустрічалися наконечники стріл, рідше кинджал або меч з бойовим ножем (Яценко 2015a, с. 178; 2015b, с. 92). На думку до-слідників, наявність зброї у жіночих похованнях не завжди пов'язана із роллю жінки у військових діях, і досі це питання дискусійне (Богаченко 2017, с. 153, 154, 185, 186; Шевченко 2014, с. 412; Симоненко 2014, с. 339, 340). У окремих випадках зброя могла підтверджувати високий статус похованої жінки (Гальмитдинова 2016, с. 67, 68). На підставі аналізу поховань зі зброєю дослідники дійшли висновку, що його наявність у похованнях сама по собі мало говорить про статус жінки (Богатченко, Максименко 2008, с. 54). Можливо, заняття військовою справою серед жінок, крім особливостей життя в кочових умовах, могли бути зумовлені індивідуальними особливостями (Берестнева 2011, с. 78).

Цікавим на Усть-Альмінському некрополі є наявність в одному склепі або на одній ді-лянці поховань груп воїнів -- це воїнські поховання в скл. 777 (6 поховань з мечами, одне пограбовано; табл. 2: 19--21); три поховання у скл. 703 (табл. 4: 19--21); у склепах 315 і 316 (на жаль, пограбовані) -- фрагменти близько 5 та 10 мечів і кинджалів. Можна припускати, що дані групи (дружини) спеціалізувались на військовій справі та ймовірно мали родинні стосунки. На некрополі біля с. Завітне також було виявлено ділянку з воїнськими могилами (Волошинов, Масякин 2007, с. 294).

Дослідники називають цілі некрополі, де значну частину посідають воїнські поховання. Серед них такі некрополі як Чертовіцьке на Дону, «Золоте кладовище» у Прикубанні та могильник у Нових Бердражах що у Молдові. Наприклад, на Чертовіцькому могильнику біля 40 % поховань зі зброєю, що характерно для середнь-осарматського періоду (Медведев А. 2006, с. 41). На думку С. А. Яценка, належність сарматських дружинників до спадкової аристократії не підтверджується, хоча вони могли становити, певно, замкнутий прошарок (2015b, с. 95).

Судячи з низки поховань, серед людей, які спеціалізувалися на військової справі відбувалося соціальне розшарування. У окремих випадках в багатьох чоловічих похованнях зброя могла грати роль соціального індикатора.

На Усть-Альмінскому некрополі виділяється група (сім могил) елітних поховань зі зброєю та вінками і лицьовими пластинами з золота (Труфанов, Мордвинцева 2016, с. 208, 209; Пуздровский, Труфанов 2017b, рис. 88, 89, 90). Даний обряд є характерним для грецької та римської поховальної традиції. Обряд використання вінків і лицьових пластин з золота відомий також у боспорської знаті (Труфанов, Мордвинцева 2016, с. 207).

На Усть-Альмінському некрополі виділено групу склепів з воїнськими похованнями, що містили предмети з коштовних металів, металевим імпортним посудом, амфорами, кінської упряжжю тощо, які свідчать про високій соціальний статус. З них більшість походить зі склепів і тільки 4 знаходилися в могилах іншого типу. У 12 випадках в похованнях містилися предмети і прикраси з коштовних металів, у п'яти випадках -- вудила і кінська упряж. У двох похованнях знаходився бронзовий та дерев'яний посуд, амфори (табл. 5).

У результаті розгляду топографії Усть-Альмінського некрополя зроблений висновок про те, що найяскравіші і заможні елітні поховання воїнської знаті були розташовані вздовж дороги (рис. 1), яка проходить від брами городища в південно-східному напрямку через некрополь (Труфанов, Мордвинцева 2016, с. 196).

Аналіз поховальних комплексів показав, що у обряді Усть-Альмінського некрополя клинкова зброя відіграє велику роль (59,7 % від усієї). Мечі без перехрестя і навершя -- найчисленніші (40,9 %). Понад чверть складали мечі з кільцевим навершям (28,1 %). Найбільш рідкісна категорія -- клинки з перехрестям (9,0 %). Ця зброя набула поширення серед сарматів, особливо у середньосарматський період.

До середини I ст. н. е. на Усть-Альминському некрополі зброя -- досить рідкісне явище. Далі, починаючи з другої половини I ст. н. е., Усть-Альмінський некрополь виділяється за кількістю поховань зі зброєю серед поховальних комплексів пізньоскіфської культури Криму. У цей час на некрополі з'являються поховання військової еліти.

У I ст. н. е. Херсонес та велика частина Криму та території пізньоскіфської держави знаходились під контролем Боспорського царства. Кримська Скіфія брала участь в римсько-боспорських війнах на боці Боспору. У II ст. н. е. відбуваються військові дії боспорської армії на території Кримської Скіфії (Щеглов 1978, с. 135; Колтухов 1999, с. 97; Пуздровский 2001b, с. 109; 2007, с. 89; Уженцев 2006, с. 135; Медведев 2019, с. 104).

Після середини I ст. н. е. у зв'язку з описаними подіями відбуваються зміни в етнічній і соціальній структурі, а серед населення Усть-Альмінського городища виділяється військова еліта. Елементи поховального обряду знаходять аналогії в військових традиціях сарматської культури Північного Причорномор'я, Поволжя, Подоння та Боспору. Поховальний обряд Усть-Альмінського некрополя має багато схожих рис з обрядом кочового та осілого населення сарматської культури Подоння, Прикубання та Азіатського Боспору (Берлизов та ін. 2003, с. 133, 173).

ЛІТЕРАТУРА

Бабенчиков, В. П. 1949. Новый участок некрополя Неаполя Скифского. Вестник древней истории, 1, с. 111-119.

Безуглов, С. И. 2000. Позднесарматские мечи (по материалам Подонья). Материалы и исследования по археологии Дона, 1: Сарматы и их соседи на Дону, с. 169-193.

Безуглов, С. И, Глебов, В. П. 2014. Раннесарматское погребение с двумя мечами из могильника Сухо-Дюдеревский II. В: Лукьяшко, С. И. (ред.). Война и военное дело в скифо-сарматском мире. Материалы международной научной конференции памяти А. И. Мелюковой. Кагальник 26--29 апреля 2014 г. Ростов-на-Дону: ЮНЦ РАН, с. 49-56.

Берестнева, Н. А. 2011. Женские погребения с оружием: реалии жизни или отображение социальной идентичности? (По материалам саргатской культуры). Вестник археологии, антропологии и этнографии, 1 (14), с. 72-79.

Берлизов, Н. Е. 2011. Ритмы Сарматии. Савромато-сарматские племена южной России в VII в. до н. э. -- Vв. н. э. I. Краснодар: Парабелум.

Берлизов, Н. Е., Винидиктов, А. П., Пьянков, А. В., Зеленский, Ю. В. 2003. Статистический анализ погребальных памятников Северо-Западного Кавказа сарматского времени -...