Шийні гривни типу "Тотенкроне" у зібранні Національного музею історії України

Наступна гривна (інв. №Вд668, 669) невідомого походження, належить до речей, документація з яких була втрачена в період Другої світової війни та записана до інвентарної книги допоміжного фонду музею лише в 1984 р. виріб зберігся до нашого часу у вигляді трьох фрагментів, які з'єднуються на кінцях розриву між собою. Застібка представлена лише з одного боку округлим підграненим завершенням, інший кінець обломлений. Всього нараховується шість обертів гривни, по середині третього оберту розміщена намистина у формі паралелепіда з чотирма паралельними гравірованими лініями з кожного боку (рис. 1: 2).

Збережена половина гривни (інв. №В4453, унів. кат. №1031) виявлена в 1855 р. на території колишнього маєтку Понятовського в Канівському повіті (Таганча?) та спочатку перебувала в музеї Університету святого Володимира. Застібка збереглася тільки на одному кінці, має форму куба із зрізаними кутами, з паралельними рифленнями на зрізах, а на основних площинах - по два та по три рифлені пояски. Намистина відлита у вигляді біконіч - ного циліндра, з одного боку якого проходить п'ять, а з іншого - чотири паралельних пояски, ще два розміщені по ребру виробу. Площа між ребром і кінцями орнаментована у вигляді ліній, продавлених краповими заглибленнями (рис. 2: 1).

Три фрагменти гривень мають втрачені кінці, а дроти місцями розірвані, зігнуті в 2 та 3 напівоберти (інв. №В4451/1 3, ст. інв. №189, 201) (рис. 2: 2-4). Знахідки походять із колекції Богданова, передана до музею Імператорською археологічною комісією у 1897 р. Місце знахідок речей невідоме. Приблизно по середині довжини фрагмента гривни (В4451/1) розміщена намистина у формі біконічного опуклого циліндра по обидва кінці якого розміщені по шість паралельних поясків, на одному боці фіксується ливарний шов (рис. 2: 2а). Намистина іншого фрагмента гривни (В4451/2) знаходиться ближче до його кінця, такої ж форми, але значно менша за розмірами та прикрашена трьома паралельними поясками на кінцях і зигзагоподібним орнаментом по решті площі (рис. 2: 3а).

Застібка та частина витих розірваних дротів гривни (інв. №В2174, ст. інв. 10435, с. 57056) походять із колекції С. Могилевцева, записані до інвентарної книги музею в 1905 р. Знахідки були виявлені під час зборів проведених В. Хвойкою, можливо в околицях Тростянця Канівського району. Застібка представляє собою трапецієподібну пластину з отвором для закріплення та кубічний уступ зі зрізаними кутами. Куб на основній площині гравійований чотирма циркульними кружечками і по одному на зрізаній поверхні. Трапеція декорована рифленими поясками на кінці і зигзагоподібним бортиком по краях (рис. 3: 1).

Намистина (інв. №В25/2597, ст. інв. ІІІ - 1708) та частина витих розірваних дротів гривни (інв. №В25/2408) походять із городища Княжа гора, виявлені в ході досліджень М. Біляшівського у 1890-х рр. (рис. 3: 2, 3). Намистина має форму роз'єднаного біконічного циліндра, по краям якого розташовані по три уступи. Також, в колекції пам'ятки присутні інші речі, які можуть мати балтське походження - підковоподібна фібула із загнутими кінцями та трапецієподібна підвіска (інв. №В25/2442, В25/2679) (рис. 3: 4, 5).

Традиція використання шийних гривен притаманна в цілому для жіночого вбрання балтійського регіону, а самі прикраси були інвентарем як кремацій, так й інгумаційних поховань (рис. 4) (Шноре 1961, рис. 61-71, 74; Седов 1987, с. 360, 372, 383, 393, 411, 417, p. 289-291). За завершенням закінчень (застібок) гривні поділяються на п'ять типів: сплющені, сідло - чи костилеподібні, чотиригранні, петлеподібні та конічні (Сергеева 1978, рис. 1.

Рис. 1. Цілі шийні гривні типу «Тотенкроне» із зібрання музею (фото Д. Клочко): 1 - околиці Канева (В4452); 2 - місце знахідки невідоме (вд668, 669)

Рис. 2. Складові елементи шийних гривень типу «Тотенкроне» з музейних колекцій (фото Д. Клочко): 1 - маєток Понятовського в колишньому Канівському повіті, Таганча (?) (в4453); 2-4 - місце знахідки невідоме (в4451/1-3)

Рис. 3. Фрагменти шийних гривень типу «Тотенкроне» та інші знахідки з кола старожитностей балтів: 1 - околиці Тростянця (?) (Б2174); 2-5 - Княжа гора (Б25/2597, 2408, 2679, 2442)

Рис. 4. Кремаційні та інгумаційні поховання із шийними гривнами: 1, 2 - могильник Дегінтіс, поховання 363-363а та 354-354а (за Є. Гінтаутайте-Бютенайне); 3 - могильник Аізкальне, поховання 17 (за А. В ілкане); 4 - могильник Павервітте, поховання 138 (за І. Васкевічюте); 5, 6 - могильник Даугавас Оглінієкі, поховання 8 та 3 (за Е. Шноре)

Radins 1999, p. 27; Vaskevicrnte 2004, p. 139 - 140). Вони з'явилися вже у VII-VIII ст., в VIII-IX ст. їх носили не більше двох, а в ХІ-ХІІ ст., в окремих випадках, могли розміщувати до шести одиниць (Radins 1999, p. 27; Zarina 1999, att. 14-15, 20-21, 47). Усі згадані типи закінчень гривень зустрічаються і на давньоруських пам'ятках (Сергеева 1978, с. 35-40; Плавінскі і інш. 2014, мал. 41: 2; мал. 106: 2; Шарковская 2018, с. 59-63). «Тотенкроне» окремо не виділені в цій типологічній системі, можуть мати як одинакові, так і різні закінчення, або ж бути взагалі без них.

Рис. 5. Шийні гривні «Тотенкроне» із інших пам'яток: 1 - Рувніна Дольна, поховання 60 (за Р. Одойєм); 2 - Генчай 1, поховання 4; 3 - Київ (за В. Зоценком); 4 - Київ, Верхнє місто (за Б. Рибаковим); 5 - Вем - паніен 2, поховання 57 (за Р. Спіргісом); 6 - Острів 1 (фото І. Зоценка, за М. Прокопенко, матеріали газети «День»)

гривня нашийний могильник тотенкроне

Гривни, які нараховують по декілька обертів та звиті з двох чи трьох дротів характерні для жіночих поховань, що виявлені на землях етнічних груп прусів, куршів, скальвів тощо (Гердауен, Варген, Меденау, Симонишкен, Шлоссберг, Рувніна Дольна, Альт-Велау, Же - майчіу-Кальварія та ін.; Odoj 1958, с. 129, 133, 140; Валуев 2003, с. 105-106; 2008, с. 80-81; Griciuviene 2009, p. 209-212; Stiegemann, Kroker, Walter 2013, p. 680-681; Кулаков 2017, s. 185-186). Поза межами історичної Прусії та куршського побережжя такі знахідки поодинокі чи депаспортизовані, знайдені в Хойні, Отмухові, Сувалках, Києві (3 од.), з округи Канева та Острові 1 (Рыбаков 1948, с. 331; Antoniewicz 1958, p. 153; Зоценко 1984, с. 370, 375-376; Bokiniec, Uziemblo 1999, s. 213-223; Spirgis 2008, p. 277-279; Bogucki 2001, s. 35; Прокопенко 2019).

Однак, не всі згадані знахідки аналогічні речам з музейної колекції та подібні між собою. Так, наприклад, знахідки з Рувніни Дольної, Отмухова, Лікейма, Гердауена мають язикоподібну застібку з одного боку, що прикрашена циркульними кружками, а з іншого - груше - подібний ковпачок, в який запаяні звиті дроти (Gaerte 1929, abb. 268: d1; Odoj 1958, tabl. XXIII: 2; Bogucki 2001, rys. 2; Stiegemann, Kroker, Walter 2013, p. 680). «Тотенкроне» з куршських могильників Лінкунен, Присмані 1, Генчай 1, Паланга 1 та ін. мають петлеподібні кінці (Ши - роухов, Скворцов 2013, илл. 2; Griciuviene 2009, р. 139-141, 286-287, 306-309, 333-335). Трапецієподібні застібки, які є на шийних гривнах з НМІУ (В2174, В4452) аналогічні знахідкам із могильників Вампеніан 2 на острові Доле в Латвії та Острів 1 на Рокитнянщині (археологічно незафіксована, добута грабіжницьким способом), походять з території Верхнього міста у Києві (Рыбаков 1948, с. 331; Зоценко 1984, с. 399, табл. VI: 3; Spirgis 2008, p. 277; Прокопенко 2019). Також, на київській та острівській гривні присутня намистина - «муфта», які аналогічні музейним артефактам (рис. 5).

Зазначимо, що подібну до музейної гривни (В4452) зображено в дисертації В. Зоценка і локалізовано як знахідку зі складу скарбу з округи Канева (Зоценко 1984, с. 372, табл. VI: 5). Однак, згідно вказаних дослідником розмірів, виріб не співпадає з наведеним вище, а також має «гранену бусину». Також не зазначено місце збереження гривні та її інвентарні номери, щоб розглядати їх як одну й ту ж саму річ.

А. Валуєв вважає, що цей тип прикрас виникає лише з приходом Тевтонського ордена в Прибалтику (ХІІІ-XIV ст.) і має ритуальний характер - їх одягали двічі за життя: в день весілля та на похоронні заходи (валуев 2003, с. 105; 2008, с. 83). Б. Рибаков датував ці вироби ХІІ ст. і розглядав їх як заготовки для майбутніх прикрас, пов'язуючи виключно з діяльністю давньоруських ювелірів (Рыбаков 1948, с. 331; Каргер 1958, с. 396-397). В. Зоценко допускає, що шийні гривни могли бути предметами імпорту, а пошкоджені бронзові прикраси ставали сировиною для місцевих ювелірів і датував їх ІХ-ХІІ ст. (Зоценко 1984, с. 51). Однак, попри присутність речей балтійського походження серед речових скарбів зібраних Г. Корзухіною з території Південної Русі, цілих гривен типу «Тоненкроне» не виявлено (Корзухина 1954).

Враховуючи, що гривни «Тотенкроне» та їхні складові елементи з музейної колекції за завершенням застібок аналогічні знахідкам з вампеніан та Острова, то датувати їх варто за речовими комплексами цих могильників. Так, могильник з острова Доле датований Х - XIV ст., а сама гривна походить з кремаційного поховання 57, яке Р. Спігірс відносить до ХІ - не пізніше початку ХІІ ст. включно (Spirgis 2008, p. 277). На могильнику Острів 1 поки виявлені лише інгумації, а з кожним польовим сезоном датування уточнюється (Івакін та ін. 2017, с. 4-6; 2018а, с. 156; 2018b, с. 243-245; 2019, с. 89-91). Але за попередніми результатами дослідники вже встановили, що мешканці належали до першої хвилі переселенців, а матеріал з поховань аналогічний колу речей старожитностей прусів, куршів, земгалів та жемайтів датований першою половиною ХІ ст. (Shiroukhov, Baranov, Ivakin 2019, p. 9).

Отже, можна констатувати, що розглянуті шийні гривни з колекції НМІУ (враховуючи спільний мікрорегіон - Поросся) синхронні знахідкам Острів 1, де, очевидно, переселенці з Прибалтики зберігали певну культурну автономію в, на той час вже християнському, давньоруському суспільстві. Також, на нашу думку, даний тип прикрас, на відміну від інших балтських ювелірних виробів, не був предметом імпорту і, будучи предметом заупокійного культу, потрапляв на цю територію лише з носіями певного етнічного регіону Прибалтики, або, в меншій мірі, як військова здобич.

Література

1. Валуев, А.А. 2003. Итоги изучения грунтового могильника Альт-Велау. Проблемы балтийской археологии, 1, с. 105-106.

2. Валуев, А.А. 2008. Из истории изучения памятников археологии орденского времени на территории Восточной Пруссии и Калининградской области.

3. Калининградские архивы: Материалы и исследования, 8, с. 80-81.

4. Зоценко, В.Н. 1984. Историко-экономические связи Киева с Юго-Восточной Прибалтикой в ІХ - начале ХІІІ вв. Диссертация к. и. н. ИА УССР. Киев.

5. Івакін, В.Г., Баранов, В. І. 2017. Нововиявлений балтський могильник ХІ ст. на Пороссі: попередні результати досліджень та проблеми охорони унікальної пам'ятки. Інститут археології Національної академії наук України (online). Режим доступу: http:// iananu.org.ua/novini/rujnuvannya-pam-yatok/527 - novoviyavlenij-b altskij-mogilnik-khi-st-na-porossi - poperedni-rezultati-doslidzhen-ta-problemi-okhoroni - unikalnoji-pam-yatki (Дата звернення 19 грудня 2019).

6. Івакін, В., Івакін, Г., Баранов, В., Бібіков, Д., Гне - ра, В. 2017. Нововиявлений балтський могильник ХІ ст. на Пороссі. В: Міграції та інновації: у пошуках первинності ідей, речей і людей. Тези доповідей учасників міжнародної наукової конференції (Львів-Винники, 8-11 листопада 2017 р.). Львів, с. 4-6.

7. Івакін, В., Баранов, В., Бібіков, Д., Зоценко, І., Сорокун, А. 2018а. Середньовічний балтський могильник на Пороссі (за результатами археологічних досліджень 2017-2018 рр.). В: І Всеукраїнський археологічний з'їзд: Програма роботи та анотації доповідей (Ніжин, 23-25 листопада 2018 р.). Київ: ІА НАН України, с. 156.

8. Івакін, В.Г., Баранов, В. І., Бібіков, Д.В., Пере - вєрзєв, С.В. 2018b. Балтський могильник на р. Рось: попередні результати науково-рятівних археологічних досліджень 2017 р. Церква - наука - суспільство: питання взаємодії (присвячується пам'яті київського митрополита Євгенія (Болховітінова). Матеріали XVI Міжнародної наукової конференції (29 травня - 2 червня). Київ: НКПІКЗ, с. 243-245.

9. Івакін, В., Івакін, Г., Баранов, В., Бібіков, Д., Пєрєвєрзєв, С., Милашевський, О. 2019. Дослідження балтського могильника ХІ-ХІІ ст. на Пороссі. Археологічні дослідження в Україні 2017 р., с. 89-91.

10. Каргер, М.К. 1958. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древнерусского города. Москва; Ленинград: АН СССР, 1.

11. Корзухина, Г.Ф. 1954. Русские клады ІХ-ХІІІ вв. Москва; Ленинград: АН СССР.

12. Кулаков, В.И. 2017. Linkuhnen / Ржевское: раскопки К. Энгеля в 1929 г. Olsztyn: Polskie Towarzystwo Hist. Komunikaty Mazursko-Warminskie, 2 (296).

13. Літопис… 1989. Літопис Руський за Іпатським списком. Київ: Дніпро.

14. Пекарська, Л.В., Павлова, В.В. 2004. Процесій - ний хрест з київського дитинця. Археологія, 4, с. 94100.

15. Плавінскі, М.А., Дучыц, Л.У., Плавінскі, А.М., Шадыра, В. І. 2014. Курганный могыльныкы заха - ду Браслаускага Паазер'я (матэрыялы раскопак 1978-2010 гадоу). Мінск: Галіяфьі.

16. Прокопенко, М. 2019. Таємничий «Острів» балтів. Газета День (online), 77-78. Режим доступу: https:// day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/tayemnychyy-ostriv - baltiv (Дата звернення 19 грудня 2019).

17. Рыбаков, Б.А. 1948. Ремесло Древней Руси. Москва: АН СССР.

18. Седов, В.В. 1987. Балты. В: Рыбаков, Б.А. (ред.). Фино-угры и балты в эпоху средневековья. Москва: Наука, с. 353-456. Археология СССР.

19. Сергеева, З.М. 1978. О прибалтийских шейных гривнах в древнерусских памятниках Х-ХІІІ вв.

20. Краткие сообщения Института археологии, 155, с. 35-40.

21. Шарковская, Н.Ю. 2018. Шейные гривны довоенного собрания витебского областного краеведческого музея. в: Корсак, А. І. (ред.). Беларускае Падзвінне: вопыт, методыка і вьінікі палявых даследаванняу. Наваполацк: ПДУ, с. 59-63.

22. Широухов, Р., Скворцов, К. 2013. Новая публикация материалов могильника Кауп-Вискяу - тен. Pruthenia: pismo poslwiqcone Prusom i ludom baltyjskim, 8, с. 243-264.

23. Шноре, Э.Д. 1961. Асотское городище. Рига: АН Латвийской ССР. Материалы и исследования по археологии Латвийской ССР, ІІ.

24. Antoniewicz, J. 1958. Prusowie we wczesnym sredniowieczu i zarys ich kultury materialnej. Kwar - talnik Historyczny, 66, nr 3: Szkice z dziejow Pomorza, 1: Pomorze sredniowieczne, s. 120-159.

25. Bogucki, M. 2001. Sredniowieczne naszyjniki prusk - ie typu «Totenkrone». Officina archaeologica Optima. Studia ofirowane Jerzemu Okuliczows-Kozarynowi siedemdziesiqtq rocznicq urodzin, VII, s. 35-40.

26. Bokiniec, E., Uziemblo, R. 1999. Zabytki z okresow rzymskich i sredniowiecza z ziem pruskich w zbiorach Oddzialu Archeologii Muzeum Okr^gowego w Toru - niu. In: Archeologia ziem pruskich, Nieznane zbiory i materially archiwalne. Miqdzynarodowa konferencja (Ostroda, 15-17.X.1998). Olsztyn: SNAP, s. 213223.

27. Cigris, J., Radins, A. 2002. Ludzas Odukalna kapu - lauka katalogs. Riga: Latvijas Vestures Muzejs.

28. Gaerte, W. 1929. Urgeschichte Ostpreufiens. K5nigs - berg.

29. Gintautaite-Buteniene, E., Butenas, E. 2002. Laiviq. kapinynas. Lietuvos Archeologija, 22, p. 9-198.

30. Griciuviene, E. 2009. Kursiai. Genties kultura laid - osenos duomenimis. Katalogas. Vilnius.

31. Vilcane, A. 1997. Aizkalnes kapulauks (9-11 gs.). Archeogija un Etnografija, 17, p. 82-96.

32. Karlsone, A., Vaska, B. 2009. Ancient Traditions of Decoration as Reflected in Festive Dress. In: Burtimas, A. (ed.). Art of the Balts. The Catalogue of exhibition. Vilniaus: Leidykla, p. 283-375.

33. Odoj, R. 1958. Sprawozdanie z prac wykopaliskowych w miejscowosci Rownina Dolna, pow. K^trzyn, w 1956 i 1957 r. Rocznik Olsztynski, I, s. 117-156.

34. Radins, A. 1999. Latgali. Riga: Latvijas Vestures musejs.

35. Shiroukhov, R., Baranov, V., Ivakin, V. 2019. The Balts and Kievan Rus. New Baltic cemetery of the 11^th century in Ukraine. In: Beyond paradigms. Abstract book 25^th EAA Annual Meeting (August 2019). Bern, p. 16.

36. Spirgis, R. 2008. Brunrupucu saktas ar krusu vazinrotam un llbiesu kulturas attlstlba Daugavas lejtece 10-13 gadsimta. Riga: Latvijas Vestures

37. Instituta Apgads.

38. Stiegemann, C., Kroker, M., Walter, W. 2013. Credo - Christianisierung Europas im Mittelalter, II: Katalog. Petersberg: Imhof.

39. Vaskeviciute, I. 2004. Ziemgaliai V-XII amzuje. Vilnius: Leidykla.

40. Zarina, A. 1999. Apgerbs Latvija 7-17gs. Riga: Zinatne.

41. Zeiere, I. 2002. 1986-1989 gada izrakumi Kokneses sekapos. Latvijas Archeologija petljumi un problemas, Latvijas Vestures Muzeja Raksi, 8, s. 201-236.

42. Zemitis, G. 2006. Pakavsaktas ar stilizetiem azuriem zvergalvu galiem Latvija, Archeogija un Etnografija, 23, p. 338-345.

Referensces

1. Valuyev, A.A. 2003. Itogi izucheniya gruntovogo mogilni - ka Alt-Velau. Problemy baltiyskoy arkheologii, 1, s. 105-106.

2. Valuyev, A.A. 2008. Iz istorii izucheniya pamyatnikov arkheologii ordenskogo vremeni na territorii Vostochnoy Prussii i Kaliningradskoy oblasti. Kaliningradskiye arkhivy: Materialy i issledovaniya, 8, s. 80-81.

3. Zotsenko, V.N. 1984. Istoriko-ekonomicheskiye svyazi Kieva s Yugo-Vostochnoy Pribaltikoy v ІХ - nachale ХІІІ vv. Disertatsiya k. і. n. IA USSR. Kiev.

4. Ivakin, V.H., Baranov, V.I. 2017. Novovyiavlenyi baltskyi mohylnyk XI st. na Porossi: poperedni rezultaty doslidzhen ta problemy okhorony unikalnoi pam'iatky. Instytut arkheolo - hii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy (online). Available at: http://iananu.org.ua/novini/rujnuvannya-pam-yatok/527 - novoviyavlenij-baltskij-mogilnik-khi-st-na-porossi-poperedni - rezultati-doslidzhen-ta-problemi-okhoroni-unikalnoji-pam - yatki (Accessed 19 December 2019).

5. Ivakin, V., Ivakin, H., Baranov, V., Bibikov, D., Hnera, V. 2017. Novovyiavlenyi baltskyi mohylnyk XI st. na Porossi. In: Mihratsii ta innovatsii: u poshukakh pervynnosti idei, rechei i liudei. Tezy dopovidei uchasnykiv mizhnarodnoi naukovoi konferentsii (Lviv-Vynnyky, 8-11 lystopada 2017 r.). Lviv, s. 4-6.

6. Ivakin, V., Baranov, V., Bibikov, D., Zotsenko, I., Sorokun, A. 2018a. Serednovichnyi baltskyi mohylnyk na Porossi (za rezultatamy arkheolohichnykh doslidzhen 2017-2018 rr.). In: I Vseukrainskyi arkheolohichnyi z'izd: Prohrama roboty ta anotatsii dopovidei (Nizhyn, 23-25 lystopada 2018 r.). Kyiv: IA NAN Ukrainy, s. 156.

7. Ivakin, V.H., Baranov, V.I., Bibikov, D.V., Perevierziev, S.V. 2018b. Baltskyi mohylnyk na r. Ros: poperedni rezultaty naukovo-riativnykh arkheolohichnykh doslidzhen 2017 r. Tserkva - nauka - suspilstvo: pytannia vzaiemodii (prysvia - chuietsia pam'iati kyivskoho mytropolyta Yevheniia (Bolkhovitinova). Materialy XVI Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii (29 travnia - 2 chervnia). Kyiv: NKPIKZ, s. 243-245.

8. Ivakin, V., Ivakin, H., Baranov, V., Bibikov, D., Pierievier - ziev, S., Mylashevskyi, O. 2019. Doslidzhennia baltskoho mo - hylnyka XI-XII st. na Porossi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r., s. 89-91.

9. Karger, M.K. 1958. Drevniy Kiev. Ocherki po istorii mate - rialnoy kultury drevnerusskogo goroda. Moskva; Leningrad: AN SSSR, 1.

10. Korzukhina, G.F. 1954. Russkiye klady IX-ХІІІ vv. Moskva; Leningrad: AN SSSR.

11. Kulakov, V.I. 2017. Linkuhnen / Rzhevskoye: raskopki K. Engelya v 1929 g. Olsztyn: Polskie Towarzystwo Hist. Komunikaty Mazursko-Warminskie, 2 (296).

12. Litopys… 1989. Litopys Ruskyi za Ipatskym spyskom. Kyiv: Dnipro.

13. Pekarska, L.V., Pavlova, V.V. 2004. Protsesiinyi khrest z kyivskoho dytyntsia. Arkheolohiia, 4, s. 94-100.

14. Plavinski, M.A., Ducyc, L.U., Plavinski, A.M., Sadyra, V.I. 2014. Kurhannyja mohylnyky zachadu Brasladskaha Paazierja (materyjaly raskopak 1978-2010 hadod). Minsk: Halijafy.

15. Prokopenko, M. 2019. Taiemnychyi «Ostriv» baltiv. Hazeta Den (опііпє), 77-78. Available at: https://day.kyiv.ua/uk/arti - cle/cuspilstvo/tayemnychyy-ostriv-baltiv (Accessed 19 December 2019).

16. Rybakov, B.A. 1948. Remeslo Drevney Rusi. Moskva: AN SSSR.

17. Sedov, V.V. 1987. Balti. In: Rybakov, B.A. (ed.). Fino-ugry i balty v epokhu srednevekovia. Moskva: Nauka, s. 353-456. Arkheologiya SSSR.

18. Sergeyeva, Z.M. 1978. O pribaltiyskikh sheynykh grivna - kh v drevnerusskikh pamyatnikakh Х-ХІІІ vv. Kratkiye soo - bshcheniya Instituta arkheologii, 155, s. 35-40.

19. Sharkovskaya, N. Yu. 2018. Sheynyye grivny dovoyennogo sobraniya Vitebskogo oblastnogo krayevedcheskogo muzeya. In: Korsak, A. І. (ed.). Bielaruskaje Padzvinnie: vopyt, mieto - dyka i vyniki palavych dasledavanniau. Navapolack, PDU, s. 59-63.

20. Shiroukhov, R., Skvortsov, K. 2013. Novaia publikatsiia materialov mogilnika Kaup-Viskiauten. Pruthenia: pismo poslwi^cone Prusom i ludom baltyjskim, 8, s. 243-264.

21. Shnore, E.D. 1961. Asotskoyegorodishche. Riga: AN Latvi - yskoy SSR. Materialy i issledovaniya po arkheologii Latvi - yskoy SSR, ІІ.

22. Antoniewicz, J. 1958. Prusowie we wczesnym sredniowieczu i zarys ich kultury materialnej. Kwartalnik Historyczny, 66, nr 3: Szkice z dziejow Pomorza, 1: Pomorze sredniowieczne, s. 120-159.

23. Bogucki, M. 2001. Sredniowieczne naszyjniki pruskie typu «Totenkrone». Officina archaeologica Optima. Studia ofirow - ane Jerzemu Okuliczows-Kozarynowi siedemdziesiqtq rocznicq urodzin, VII, s. 35-40.

24. Bokiniec, E., Uziemblo, R. 1999. Zabytki z okresow rzym - skich i sredniowiecza z ziem pruskich w zbiorach Oddzialu Archeologii Muzeum Okr^gowego w Toruniu. In: Archeolo - gia ziem pruskich, Nieznane zbiory i materiaiy archiwalne. Miqdzynarodowa konferencja (Ostroda, 15-17.X.1998). Olsz - tyn: SNAP, s. 213-223.

25. Cigris, J., Radins, A. 2002. Ludzas Odukalna kapulauka katalogs. Riga: Latvijas Vestures Muzejs.

26. Gaerte, W. 1929. Urgeschichte Ostpreufiens. Konigsberg.

27. Gintautaite-Buteniene, E., Butenas, E. 2002. Laivi^. kap - inynas. Lietuvos Archeologija, 22, p. 9-198.

28. Griciuviene, E. 2009. Kursiai. Genties kultura laidosenos duomenimis. Katalogas. Vilnius.

29. Vilcane, A. 1997. Aizkalnes kapulauks (9-11 gs.). Arche - ogija un Etnografija, 17, p. 82-96.

30. Karlsone, A., Vaska, B. 2009. Ancient Traditions of Decoration as Reflected in Festive Dress. In: Burtimas, A. (ed.). Art of the Balts. The Catalogue of exhibition. Vilniaus: Leidykla, p. 283-375.

31. Odoj, R. 1958. Sprawozdanie z prac wykopaliskowych w miejscowosci Rownina Dolna, pow. K^trzyn, w 1956 i 1957 r. Rocznik Olsztynski, I, s. 117-156.

32. Radins, A. 1999. Latgali. Riga: Latvijas Vestures musejs.

33. Shiroukhov, R., Baranov, V., Ivakin, V. 2019. The Balts and Kievan Rus. New Baltic cemetery of the 11^th century in Ukraine. In: Beyond paradigms. Abstract book 25^th EAA Annual Meeting (August 2019). Bern, p. 16.

34. Spirgis, R. 2008. Brunrupucu saktas ar krusu vazinrotam un ltbiesu kulturas atttsttbaDaugavas lejtece 10-13 gadsimta. Riga: Latvijas Vestures Instituta Apgads.

35. Stiegemann, C., Kroker, M., Walter, W. 2013. Credo - Christianisierung Europas im Mittelalter, II: Katalog. Peters - berg: Imhof.

36. Vaskeviciute, I. 2004. Ziemgaliai V-XII amzuje. Vilnius: Leidykla.

37. Zarina, A. 1999. Apgerbs Latvija 7-17gs. Riga: Zinatne.

38. Zeiere, I. 2002. 1986-1989 gada izrakumi Kokneses seka - pos. Latvijas Archeologija pettjumi un problemas, Latvijas Vestures Muzeja Raksi, 8, s. 201-236.

39. Zemitis, G. 2006. Pakavsaktas ar stilizetiem azuriem zvergalvu galiem Latvija, Archeogija un Etnografija, 23, p. 338-345.

Размещено на Allbest.ru