Скарб кола Мартинівки з Правих Солонців Херсонської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Скарб кола Мартинівки з Правих Солонців Херсонської області

В.В. Ганощенко, Я.В. Володарець-Урбанович

Статтю присвячено знахідці прикрас доби раннього середньовіччя у степовій смузі України, що були виявлені 2017р. поблизу Правих Солонців Херсонської обл. Визначено їхнє місце і дату серед старожитностей цього часу, висунено можливі варіанти пояснення появи такого комплексу на далекій периферії основного регіону поширення таких речей.

Ключові слова: раннє середньовіччя, VI--VII ст., «старожитності антів», перша хронологічна група скарбів за О. О. Щегловою, дніпровські скарби кола Мартинівки, прикраси, підвіски, браслети.

Вступ

У 2017 р. до Херсонського обласного краєзнавчого музею було передано 21 знахідку -- речі, характерні для пеньківської та колочинської культур і для дніпровських скарбів першої хронологічної групи за о. о. Щегловою чи кола Мартинівки.

за інформацією, отриманою від автора знахідки, прикраси виявлено за 1,0 км на північ від с. солонці олешківського р-ну Херсонської обл. офіційно село має назву солонці, на Праві і ліві воно поділено за «народною традицією». оскільки комплекс у документах музею фігурує як пункт Праві солонці, а також для уточнення місця знахідки ми теж скористаємося цією назвою. скарб виявлено між м. олешки та с. солонці, у місці, оточеному з півночі штучною водоймою рибної ферми, з півдня -- солонцівською великою канавою, що витікає з озера кардашівський лиман, із заходу -- єриком Прогній. на картах цю місцину позначено як заплаву. Поряд, за повідомленням очевидця, були зарості очерету. чіткіше локалізувати місце знахідки неможливо. комплекс включає кільце невеликого діаметра від ланцюжка, 10 пронизок і їхні уламки, чотири трапецієподібних підвісок (2 цілі й 4 фрагменти від ще двох), скляну намистину і три браслети (рис. 1; 2). вироби можна поділити на три групи: 1) нагрудні прикраси чи прикраси голови, 2) нагрудні прикраси і 3) прикраси рук. Імовірно, знахідки становлять деталі жіночого вбрання.

Опис і аналіз знахідок

Нагрудні прикраси чи прикраси голови

Невелике бронзове кільце з округлого в перетині дроту з одним приплюснутим, розклепаним кінцем. Загальні розміри 2,2 х 1,6 см, діаметр дроту -- 0,4 см, маса 2,26 г (рис. 1: 1; 2: 1). Інвентарний номер (далі -- ІН) ХкМ-а- 9705/3 (11), кП 75478/3 (11).

Зважаючи на невеликий діаметр, можливо, кільце було ланкою ланцюжка, один його кінець оформлено у вигляді так званої «зміїної голівки». Аналогічні вироби (рис. 3: А) представлено у Першоцепляєвському (Дьяченко 1978; Приходнюк 1989, рис. 5: 1), Хацьківсь- кому (корзухина 1996, с. 373, табл. 22: 50, 51), козіївсько-Новоодеському (корзухина 1996, с. 398, табл. 51: 2) і Гапонівському (Гавриту- хин, обломский 1995, с. 139, рис. 4: 4; Гаври- тухин, обломский 2009, рис. 8) скарбах першої групи, на пам'ятках пеньківської культури, як поселення волоське / сурська Забора (Приходнюк 1998, с. 39, рис. 75: 2, 3), могильник на о. кизлевий (Бодянский 1960, рис. 4: 11) одеського (Корзухина 1996, рис. 51: 3, 5--12) скарбів, на могильнику на о. Кизлевий (Бодянский 1960, рис. 4: 7) і на поселенні Волоське / Сурська Забора (Приходнюк 1998, рис. 75: 4, 5) виявлено браслети з кінцями у вигляді «зміїних голівок». Тож окремі кільця можуть бути і фрагментами подібних виробів. та на Пастирському городищі (Приходнюк 2005, с. 45) у середньому Подніпров'ї та дніпровському лівобережжі. На могильнику Лучисте у Криму виявлено окремі кільця з кінцем у вигляді «зміїної голівки». Всі вони походять із склепу 65: поховання 1, 13 і 14 (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 98, 106, табл. 130: 4, 5; 148: 19; 149: 9) і поєднуються із іншими знахідками дніпровського походження.

Рис. 1. Знахідки з Правого Солонця (фото): 1 -- ланка від ланцюжка; 2--12 -- пронизки; 13--18 -- трапецієподібні підвіски; 19 -- скляна намистина; 20--22 -- браслети

Рис. 2. Знахідки з Правого Солонця: 1 -- ланка від ланцюжка; 2--12 -- пронизки; 13--18 -- трапецієподібні підвіски; 19 -- скляна намистина; 20--22 -- браслети

Відносно часто кільця з кінцем у вигляді «зміїних голівок» на теренах Середнього Подніпров'я та дніпровського лівобережжя поєднуються з іншими деталями намиста. У Ха- цьках -- це пронизки і трапецієподібні підвіски (Корзухина 1996, табл. 22: 15--25; 27: 37-- 51), у Гапоновому -- S-подібні, умбоноподібні й трапецієподібні підвіски, пронизки, дзвіночки (Гавритухин, Обломский 1995, с. 137--139), у Козіївці / Новій Одесі -- дзвіночки, пронизки, квадратні підвіски «Козіївка / Нова Одеса», трапецієподібні, S-подібні, умбоноподібні підвіски, лунниці (Корзухина 1996, табл. 44; 45; 52--54; 56), а також у зборах на поверхні пам'яток як о. Кизлевий -- S-подібна, С-подібна і трапецієподібна підвіски, пронизки (Бодянский 1960, рис. 4) і Волоське / Сурська Забора -- трапецієподібні підвіски, дзвіночки, пронизки (Приходнюк 1998, рис. 75). На могильнику Лучисте поховання з такими прикрасами збереглися в дуже поганому стані і визначити призначення останніх неможливо. Але завважимо, що в цих комплексах були й деталі намиста, хоча

О. І. Айбабін та Є. О. Хайрединова вказують, що такі знахідки з поховань 1 і 13 у склепі 65 виявлено в районі кісток рук (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 95--96). Тож лише знахідки з Першоципляєвського і Пастирського городища скарбу не поєднувалася з деталями намиста. відтак, явно простежується закономірність: як і в Перших Солонцях, кільця з кінцем у вигляді «зміїної голівки» у названих комплексах поєднуються з пронизками і трапецієподібними підвісками різних типів.

Рис. 3. Кільця із кінцями у вигляді «зміїних голівок» та скроневі кільця: А -- ланцюжки з кілець та окремі кільця з кінцем у вигляді «зміїної голівки»: 1 -- Перше Цепляєво; 2, 3 -- Хацьки; 4, 5 -- Гапонове; 6 -- Козіївка / нова одеса; 7 -- о. кизлевий; 8, 9 -- волоське; 10 -- Пастирське городище; 11, 12 -- лучисте, склеп 65, поховання 1; 13 -- лучисте, склеп 65, поховання 13; 14 -- лучисте, склеп 65, поховання 14 (1 -- фото я. в. володарця-урбановича; 4 -- фото за Гавритухин, обломский 2009, рис. 8); Б -- скроневі кільця: 15, 16 -- зайцівський скарб; 17, 18 -- лучисте, склеп 36, шар поховання 9; в -- карта поширення знахідок. Умовні позначки: І -- знахідки ланцюжків із кільцями з кінцями у вигляді «зміїних голівок»; іі -- знахідки окремих кілець з кінцями у вигляді «зміїних голівок»; ІІІ -- пронизки; IV -- трапецієподібні підвіски; V -- знахідки скроневих кілець; VI -- знахідки в скарбах; VII -- знахідки на пам'ятках. Пам'ятки: 1 -- Праві солонці; 2 -- волоське; 3 -- о-в Кизлевий; 4 -- Пастирське городище; 5 -- Хацьки; 6 -- Козіївка / Нова Одеса; 7 -- Перше Цепляєво; 8 -- Гапонове; 9 -- лучисте; 10 -- Зайців

Знахідки подібних ланцюжків у складі комплексів першої групи за О. О. Щегловою, ознака 28 дніпровських скарбів (Гавритухин, Щеглова 1996, с. 54), вказують на хронологію в межах другої половини VI--VII ст. Територіально такі вироби поширені на теренах усього ареалу прикрас кола Мартинівки (рис. 3: в).

Додамо, що в Хацьківському скарбі також було два кільця приблизно таких само розмірів, що і в Правих Солонцях. На одне з них була нанизана мушля (Бобринский 1901, с. 147, табл. XIV; Корзухина 1996, с. 373; табл. 22: 53). Отже, такі вироби могли бути елементами підвісок.

У складі Зайцівського скарбу, що належить до другої хронологічної групи («заховання» їх припадає на першу половину VIII ст.), виявлено два кільця невеликого діаметра (рис. 3: Б, 15, 16), які Г. Ф. Корзухіна вважала скроневими (Корзухина 1996, с. 420, табл. 106: 13, 14). Таке використання їх можна підтвердити знахідками на могильнику лучисте, де в низці поховань виявлено скроневі кільця з круглого в перетині дроту з приплюснутими чи погостреними кінцями, хоча хронологія таких прикрас досить широка. Подібні вироби виявлено в склепі 8, шар 2, поховання 3 другої половини VIII--ІХ ст. (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 80, табл. 24: 1), могилі 21 VIII ст. (Айбабин, Хай- рединова 2008, табл. 74: 1), склепі 29, шар 1, поховання 1 кінця ІХ -- початку Х ст. (Айба- бин, Хайрединова 2008, с. 92, табл. 85: 20), склепі 36, шар 2, поховання 11 першої чверті VII ст. (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 105, табл. 117: 5), склепі 36, шар 3, поховання 16 другої половини VI ст. (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 106, табл. 122: 6, 7), склепі 38, шар 3, поховання 13 першої половини VII ст. (Айба- бин, Хайрединова 2008, с. 113, табл. 150: 2, 3), склепі 38, шар 4, поховання 14 другої--треть- ої чверті VII ст. (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 114, табл. 152: 1), склепі 43, шар 1, поховання 1 останньої чверті VII ст. (Айбабин, Хайре- динова 2014, с. 49, табл. 6: 1), склепі 43, шар 1, поховання 3 останньої чверті VII ст. (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 50, табл. 6: 5), склепі 44, шар 1, поховання 1 ІХ ст. (Айбабин, Хайреди- нова 2014, с. 55, табл. 18: 2), склепі 65, шар 2, поховання 13 другої половини VII ст. (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 104, табл. 147: 17, 19), могилі 71 другої половини VII ст. (Айбабин, Хай- рединова 2014, с. 110, табл. 158: 1), склепі 74, поховання 5 кінця VI -- першої чверті VII ст. (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 114--115, табл. 174: 7), зокрема з речами дніпровського походження -- склеп 36, шар 2, поховання 9 першої половини VII ст. (рис. 3: Б, 17, 18; Ай- бабин, Хайрединова 2008, с. 105, табл. 120: 13, 14). іноді такі знахідки виявлено в районі шиї з намистинами -- склеп 20, поховання 7 ІХ ст. (айбабин, Хайрединова 2008, с. 91, табл. 72: 7), могила 31 другої половини VIII -- першої половини Х ст. (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 94, табл. 86: 1).

Враховуючи, що в Правих солонцях виявлено лише одне кільце з кінцем у вигляді «зміїної голівки», складно визначити його місце у вбранні: була то деталь ланцюжка чи скроневого кільця.

Нагрудні прикраси. Деталі намиста

Пронизки. Прості бронзові гладенькі про- низки, 10 од. (5 цілих і 5 фрагментованих) і дрібні уламки. їх згорнено у трубочку з бронзового листа, шов незапаяний. Иа кінцях залишки ниток. Довжина від 1,1 до 2,9 см, ширина від 0,4 до 0,6 см, маса від 0,10 до 0,81 г (рис. 1: 2--12; 2: 2--12). ІИ -- ХКМ-а-9705/1 (1--5), КП 75478/1 (1--5); ХКМ-а-9705/2 (6--10), КП 75478/2 (6--10).

Прикраси належать до типу 1 за типологією Я. В. Володарця-Урбановича (Володарець-Урбанович 2014, с. 42), найпоширенішого з-поміж цієї категорії виробів у раннє середньовіччя. Подібні вироби виявлено (рис. 4) на поселеннях пеньківської культури Ігрень-Підкова (При- ходнюк 1998, рис. 71: 7--10), Волоське (Рутков- ская 1974, рис. 4: 11; Приходнюк 1998, рис. 18: 17), Дереївка (Телегин 1962, с. 17, рис. 4: 6), Коробівка (Рутковская 1974, с. 36, рис. 4: 3; Приходнюк 1980, с. 134), балка Яцева (Бодянский 1960, с. 276) і Стецівка (Петров 1963, с. 229, рис. 10: 5), на могильниках пеньківської та колочинської культур на островах Сурський (Приходнюк 1998, рис. 19: 24), Кизлевий (Бодянский 1960, с. 274; Приходнюк 1998, рис. 19: 19) і в Акактово, поховання 28 (Шмидт 1963, рис. 12: 2); у Мохнацькому похованні (Аксенов, Бабенко 1998, с. 115, рис. 2: 8); у скарбах кола Мартинівки -- Гапонівському (Гавритухин, Обломский 1995, с. 138, рис. 2: 12), Козіївсько- Иовоодеському (Корзухина 1996, с. 396, 400, табл. 45: 6, 7, 14--16; 56: 7--10, 18--32), Харківському (Корзухина 1996, с. 373, табл. 22: 37-- 47), Иижньо-Сироватському (Корзухина 1996, с. 403, табл. 61: 8), Трубчевському (Приходнюк, Падин, Тихонов 1996, с. 83), Курилівському (Родинкова 2010а, с. 86, рис. 4: 26), Суджі-За- мостянському (Родинкова, Сапрыкина, Сычева 2018, рис. 4: 21, 23--29), Шевченківському (Родинкова 2012b, с. 194--195), Полтавському 2014 р. (Супруненко, Володарець-Урбанович, Пуголовок 2016, с. 101), Хитцівському (Володарець-Урбанович, Сидоренко 2016, с. 120) і Черкасько-Конопельківському (Родинкова, Сапрыкина 2015, рис. 2: 1--3) скарбах першої хронологічної групи. Крім того, такі вироби зафіксовано на місцезнаходженнях з Лебехівки (Корзухина 1996, с. 392--393, табл. 94: 25), Тах- тайки (Корзухина 1996, с. 420, табл. 108: 13), східних повітів Полтавської губ. (Корзухина 1996, с. 395, табл. 78: 4) і Малої Перещепини ¹.

Трохи пізнішим часом датуються знахідки із скарбів VII/VIII -- першої половини VIII ст.: Коропівський, що включає вироби першої та другої (?) груп (Дідик 2009; 2012; 2017, с. 44), Вороб'ївський другої хронологічної групи за О. О. Щегловою (Корзухина 1996, с. 359, табл. 7: 4) і «скарб ювеліра 1991 р.» з Пастирського городища, близько 50 екз. (Приходнюк 2005, с. 46--47) У публікації Д. І. Левченка (Левченко 1999) немає даних про дві пронизки і 12 намистин. У 2012 р. однин з авторів ознайомився із знахідками, що зберігаються в шкільному музеї с. Мала Перещепина. До другої хронологічної групи належить і скарб з Коропових Хуторів, що включає дві спіралеподібні пронизки (Колода 2016, с. 68, рис. 2: 15, 16)..

Рис. 4. Пронизки типу 1 за Я.В. Володарцем-Урбановичем: 1 - Волоське; 2 - Мохнач; 3 - Ігрень-Підкова; 4 - о-в Кизлевий; 5 - о-в Сурський; 6 - Стецівка; 7 - Дереївка; 8 - Курилівка; 9 - Вороб'ївка; 10 - Нижня Сироватка; 11 -- Козіївка / Нова Одеса; 12 -- Хацьки; 13 -- Гапонове; 14 -- Лебехівка; 15 -- східні повіти Полтавської губ.; 16 -- тахтайка; 17 -- коробівка; 18 -- балка яцева; 19 -- Полтава; 20 -- Акактово, поховання 28; 21 -- коропове

Таку кількість прикрас, як у Правих Солонцях (близько 10 екз.) в одному комплексі чи на одній пам'ятці зафіксовано в чотирьох скарбах -- Трубчевськ і Курилівка (по 13 екз.), Ха- цьки і Коропове (по 14 екз.) і 9 екз. на місцезнаходженні в Лебехівці (Володарець-Урбанович 2014, рис. 3).

На могильнику Лучисте прості гладенькі пронизки виявлено у низці комплексів з речами дніпровського походження: 10 екз. у склепі 10, шар 5, поховання 17 (Айбабин, Хайрединова 2008, табл. 50--54), 7 екз. у склепі 36, шар 2, поховання 9 (Айбабин, Хайрединова 2008, табл. 120; 121), 9 екз. у склепі 54, шар 3, поховання 20 (Дйбабин, Хайрединова 2014, табл. 69--75), 2 екз. у склепі 59, шар 3, поховання 9 (Айбабин, Хайрединова 2014, табл. 101), 6 екз. у склепі 65, шар 1, поховання 2 (Айбабин, Хайрединова 2014, табл. 132--136).

Знахідки подібних пронизок пов'язано з пам'ятками третьої чверті І тис. або зі скарбами першої хронологічної групи -- ознака 32 (Гавритухин 1996, с. 95; Гавритухин, Щеглова 1996, с. 54). Однак такі вироби трапляються і в пізніших комплексах. Відтак, хронологія цього типу доходить до першої половини VIII ст. Що ж до нижньої дати, то аналогічні прикраси є і на зарубинецьких, пізньозарубинецьких і київських пам'ятках (Володарець-Урбанович 2014, с. 42--43), адже вони становлять у «ста- рожитностях антів» так звану «субстратну» групу прикрас (Родинкова 2003а). Поширені такі вироби на теренах Середнього Подніпров'я, Дніпровського Лівобережжя та Надпоріжжя (рис. 5).

Чотири бронзові трапецієподібні підвіски, орнаментовані трьома півкулями, вибитими пуансоном. дві розташовано симетрично в кутах основи і одна -- по центру (рис. 1: 13-- 18; 2: 13--18). Під верхнім підтрикутної форми краєм є отвір. дві підвіски майже цілі з незначними тріщинами і зламами по краях. Параметри однієї (рис. 1: 15): довжина 5,0 см, ширина по нижньому краю 2,9 см, зверху -- 1,2 см, маса 3,4 г. ІН -- ХКМ-а-9705/4 (12), КП 75478/4 (12). Параметри другої (рис. 1: 16): довжина 5,0 см, ширина по нижньому краю 3,2 см, зверху 1,2 см, маса 3,0 г. ІН -- ХКМ-а-9705/5 (13), КП 75478/5 (13). З чотирьох фрагментів аналогічних прикрас два (рис. 1: 13, 14), можуть бути уламками одного виробу. Один маловиразний фрагмент пластини (рис. 1: 18) також може бути частиною подібної підвіски (рис. 1: 17). Параметри уламків такі. Один (рис. 1: 17): довжина 3,4 см, ширина 2,8 см, маса 2,91 г. ІН -- ХКМ-а-9705/6 (14), КП 75478/6 (14). Другий (рис. 1: 14): довжина 2,1 см, ширина 2,7 см, маса 0,76 г. ІН -- ХКМ-а-9705/8 (16), КП 75478/8 (16). Третій (рис. 1: 13): довжина 2,5 см, ширина 2,4 см, маса 1 г. ІН -- ХКМ-а-9705/7 (15), КП 75478/7 (15).

Рис. 5. Карта поширення пронизок типу 1 за Я. В. Володарцем-Урбановичем: 1 -- Праві Солонці; 2 -- балка яцева; 3 -- волоське; 4 -- Ігрень-Підкова; 5 -- о-в кизлевий; 6 -- о-в сурський; 7 -- Де- реївка; 8 -- Огецівка; 9 -- Хацьки; 10 -- Пастирське городище; 11 -- Лебехівка; 12 -- Коробівка; 13 -- Вороб'ївка; 14 -- Тахтайка; 15 -- Мала Перещепина; 16 -- Полтава (2014 р.); 17 -- Козіївка / Нова Одеса; 18 -- Мохнач; 19 -- коропове; 20 -- Хитці; 21 -- Нижня Сироватка; 22 -- Курилівка; 23 -- Суджа-Замостя; 24 -- Черкаська Конопелька; 25 -- Гапонове; 26 -- Шевченкове; 27 -- Трубчевськ; 28 -- Лучисте

Вироби належить до числа прикрас, оздоблених 2--3 півкулями, що становить ознаку 29 дніпровських комплексів (Гавритухин, Щеглова 1996, с. 54). Вони є прикметними лише для раннього середньовіччя (рис. 6: А): Козіївсько- Новоодеський скарб, 5 екз. (Корзухина 1996, табл. 53: 5--7, 11, 12) і Полтавський 2014 р. (Оупруненко, Володарець-Урбанович, Пуголовок 2016, с. 106, рис. 1: 13), а також Волоське / Оурська Забора (Березовец 1963, рис. 24: 20; Рутковская 1974, рис. 4: 14; Приходнюк 1998, рис. 75: 11), Митьки Знахідка у 2018 р. була передана до черкаського міського музею археології Середнього Подніпров'я. і могильник Лучисте, склеп 38, шар 3, поховання 8 з речами дніпровського походження (Айбабин, Хайрединова 2008, табл. 140: 2, 3). Подібні підвіски пов'язано з пеньківськими пам'ятками або зі скарбами першої хронологічної групи (Гавритухин 1996, с. 95; Оупруненко, Володарець-Урбанович, Пуголовок 2016, с. 106--107), поширеними у Дніпровському Лівобережжі, Надпоріжжі та Криму (рис. 6: Б). Відповідно, цей тип датується другою половиною VI--VII ст. (Гавритухин, Щеглова 1996, рис. 62).

Пронизки і трапецієподібні підвіски були складниками різних прикрас, зокрема, іноді вони становлять деталі накісників чи шумливих підвісок. Подібні знахідки є в складі Козіївсько-Новоодеського (Корзухина 1996, с. 396, табл. 45: 4--6; Щеглова 1999, рис. 10) і Оуджі-Замостянського скарбів (Кашкин, Родинкова 2010, рис. 5; Родинкова, Сапрыкина, Сычева 2018, рис. 4: 9--12) у Дніпровському Лівобережжі та в склепі 10, шар 5, поховання 17 (Щеглова 1999, рис. 8; Щеглова, Родинкова 2003, с. 297; Хайрединова 2002, рис. 11; Айбабин, Хайрединова 2008, с. 85, табл. 52) на могильнику Лучисте в Криму. На цьому могильнику в кількох випадках трапецієподібні оздоби були підвішені за нитку до пронизок, і їх прикріплювали до одягу в районі грудної клітки чи вони входили до разок намиста, що з'єднував дві фібули дніпровського походження -- склеп 36, шар 2, поховання 9 (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 102, 105, табл. 110: 9; 120; 121), склеп 54, шар 3, поховання 20 (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 67, 75--76, табл. 49: 20; 69--75), склеп 65, шар 1, поховання 2 (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 95, 98--99, табл. 126: 2; 132--136).

Рис. 6. Трапецієподібні підвіски орнаментовані двома / трьома півкулями по центру: А -- трапецієподібні підвіски орнаментовані двома / трьома півкулями по центру: 1--5 -- козіївка / нова одеса; 6 -- Митьки; 7 -- Полтава (2014 р.); 8--10 -- волоське / сурська Забора; 11, 12 -- лучисте, склеп 38, шар 3, поховання 8 (1--5 -- фото із архіву о. с. Федоровського; 6 -- фото т. в. Бітковської; 7, 9, 10 -- фото я. в. володарця-ур- бановича); Б -- карта поширення трапецієподібних підвісок орнаментованих двома / трьома півкулями по центру: 1 -- Праві солонці; 2 -- волоське / сурська Эабора; 3 -- Митьки; 4 -- Полтава (2014 р.); 5 -- козіїв- ка / нова одеса; 6 -- лучисте

Трапецієподібні підвіски іноді чіпляли до лунниць (Родинкова 2003b) -- Козіївсько-Но- воодеський скарб (Корзухина 1996, табл. 53: 17; 56: 2, 3) і Банцеровщина (Корзухина 1996, табл. 115: 3), хоча у слов'ян лунниць украй мало; до ланцюжка, що з'єднував дві фібули, про що свідчить поховання 9 шару 3 склепу 38 могильника Лучисте (Айбабин, Хайрединова 2008, табл. 146), що підтверджується і знахідкою зі східних повітів Полтавської губ. (Корзухина 1996, табл. 78: 3). У склепі 59 шару 3, поховання 9 трапецієподібна підвіска була по ряд з круглою підвіскою та двома пронизками, що вказує на їхню належність до деталей намиста (Айбабин, Хайрединова 2014, табл. 96; 101). На таку само позицію у вбранні вказує поховання 5 склепу 35, де в районі грудної клітини, ближче до шиї, виявлено разок з намистин, пронизок і трапецієподібних підвісок (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 97, табл. 97: 5; 101--103; Хайрединова 2011, рис. 3.29). Проте у похованні 8 склепу 38 могильника Лучисте трапецієподібні підвіски (аналогічні знахідкам з Правих солонців) виявлено в районі тазових кісток. За реконструкцією Є. А. Хайрединової, вони були прикріплені до пояса (Хайрединова 2011, рис. 4.6: 11). Для території Середнього Подніпров'я та дніпровського лівобережжя лише матеріали поховання біля с. Мохнач (Аксенов, Бабенко 1998, с. 111--112; Родинкова 2012b, с. 196; 2014, с. 93--94) вказують на використання паска жіночим населенням, хоча й з незначною кількістю геральдичних оздоб. Але в Правих Солонцях немає прикрас, що їх однозначно можна було б пов'язати з деталями пояса.

Намистина куляста з напівпрозорого скла синього кольору з наскрізним отвором, трішки вищерблена. діаметр 0,6 см, діаметр каналу -- 0,1--0,3 см, довжина вздовж конусоподібного отвору 0,7 см. її виготовлено в техніці витягнутої трубочки (волокна розташовані паралельно каналу). Маса 0,21 г (рис. 1: 19; 2: 19), ІН -- ХКМ-а-9705/9 (17), КП 75478/9 (17). намистина належить до групи однокольорових (монохромних), а саме до групи І (однокольорові), відділу 1 (круглі), типу «а» (кулеподібні), підтипу 1 (Деопик (Ковалевская) 1961, с. 213) чи до типу 90 за В. Б. Ковалевською (Ковалевская 2000, с. 6--7).

Нині не маємо каталогу намистин зі слов'янських пам'яток третьої чверті І тис. Тож за аналогії ми долучили круглі сині намистини, позаяк інші деталі (технологія виготовлення, прозорість скла, форма отвору) в публікаціях часто не вказані. Відтак, сині намистини трапилися в Острогозькому (Березуцкий, Золотарев, Куцев 2017, с. 136), Козіївсько-Новоодесь- кому (Корзухина 1996, с. 396), Колосківському (Корзухина 1996, с. 419), Хитцівському (Во- лодарець-Урбанович, Сидоренко 2016, с. 121) скарбах, на поселенні празької культури Струга 1 (Варгей 1993, с. 71--72, табл. VII: 22; 2016, с. 36) і на пеньківських пам'ятках: поселення в балці Яцева ¹, могильник на о-ві Сурський Синя намистина з непрозорого скла, розмірами 0,5 х 0,5 см, діаметр отвору 0,3 см, форма каналу повторює форму виробу, волокна розташовані паралельно каналу. На пам'ятці виявлено кілька круглих синіх намистин, дуже перепалених і розламаних. (Бодянский 1960; Приходнюк 1998, с. 156) У публікаціях намистини з двох останніх пам'яток не описано. Зберігаються в Наукових фондах Інституту археології НАН України..

Наручні прикраси -- браслети

Браслет з округлого в перетині стрижня і потовщеними майже квадратними в перетині кінцями. Кінці орнаментовано гравійованими паралельними та перехресними лініями. Розміри браслета 6,0 х 7,1 см, діаметр стрижня у центрі 0,4 см, кінці -- 1,0 х 0,8 см, маса 46,74 г. По центру трохи зігнутий, тут є тріщина (рис. 1: 20; 2: 20). ІН -- ХКМ-а-9705/10 (18), КП 75478/10 (18).

Браслет належить до типу V, підтипу 3 (з потовщеними кінцями, що в перетині наближаються до квадрата) за В. Є. Родінковою (Родинкова 2003с, с. 69). Цей підтип (рис. 7: 1 - 12) включає знахідки з Донецького городища (рис. 7: 1; Приходнюк 1998, рис. 63: 4) і Першого Цепляєвського скарбу (рис. 7: 2; Дьяченко 1978) з округлою середньою частиною, прикрашені своєрідним орнаментом. У Козіївсько- Новоодеському скарбі (рис. 7: 3, 4; Корзухина 1996, табл. 50: 12; 51: 5) зафіксовано два орнаментованих фрагменти подібних браслетів. Неорнаментовані два цілі й чотири фрагменти цього підтипу було в Колосківському скарбі (рис. 7: 5--10) і один у Козіївсько-Новоодесько- му (рис. 7: 12), а також один на Ігрені-Підкові (рис. 7: 11; Приходнюк 1998, рис. 71: 16).

Браслет з розширеними розклепаними кінцями, на яких нанесено вигравійовано сітчастий орнамент. Розміри браслета 7,6 х 6,0 см, діаметр стрижня по центру -- 0,5 см, розміри кінців 1,1 х 0,3 см, маса 50,89 г (рис. 1: 21; 2: 21). ІН -- ХКМ-а-9705/11 (19), КП 75478/11 (19).

Браслет належить до типу V, підтипу 2 за В.Є. Родінковою, цебто виробів з розширеними чотирикутної форми кінцями, прикрашеними паралельними, перехресними та зиґзаґоподібними гравійованими лініями. Вироби цього підтипу виявлено по одному в Козіївсько-Но- воодеському скарбі (рис. 7: 18; Корзухина 1996, табл. 50: 9) і Полтавському 2014 р. (рис. 7: 22; Супруненко, Володарець-Урбанович, Пуголовок 2016, с. 111, рис. 14), по два -- в Острогозь- кому (рис. 7: 23, 24; Березуцкий, Золотарев, Куцев 2017, с. 134, рис. 1: 2, 6) і Колосківському (рис. 7: 14, 15; Корзухина 1996, табл. 102: 1, 2), а також на поселеннях Ігрень-Підкова (рис. 7: 17; Приходнюк 1998, рис. 71: 14), Циркуни 11 (рис. 7: 13), Шедієве (рис. 7: 20) і місцезнаходженні у с. Солонці (рис. 7: 21; Володарець-Урбанович 2015, с. 98--99, 102, рис. 2: 2, 4). До цієї ж групи належать ще один браслет з Ко- лосківського скарбу, один кінець якого у перетині прямокутний, другий -- сегментоподібний (рис. 7: 16; Корзухина 1996, табл. 102: 4), і уламок неорнаментованого браслета з Мартинівського скарбу (рис. 7: 19; Приходнюк и др. 1991, с. 72--92; Корзухина 1996, табл. 16: 8).

Укажемо, що переважну більшість браслетів типу V виявлено у Козіївсько-Новоодесько- му і Колосківському скарбах. їх майже немає на пам'ятках і в комплексах поза міжріччям Ворскли і Сіверського Дінця, хоча поодинокі знахідки є в Надпоріжжі (рис. 8: 2). Додамо, що обидва підтипи (2 і 3) чотири рази поєднуються в одному скарбі чи пам'ятці -- Козіївка / Нова Одеса, Колосково, Праві Солонці, Ігрень-Підкова.

Рис. 7. Браслети типу V за типологією В. Є. Родінкової; підтип 3: 1 -- Донецьке городище; 2 -- Перше Цеп- ляєво; 3, 4 -- козіївка-нова одеса; 5--10 -- колосково; 11 -- Ігрень-Підкова; 12 -- козіївка-нова одеса; підтип 2: 13 -- Циркуни 11; 14--16 -- колоскове; 17 -- ігрень-Подкова; 18 -- козіївка / нова одеса; 19 -- Мар- тинівка; 20 -- Шедієве; 21 -- солонці; 22 -- Полтава (2014 р.); 23, 24 -- острогожськ (2, 13, 20--22 -- фото я. в. володарця-урбановича)

Уламок литого браслета з ледь потовщеним, округлим в перетині кінцем, вкритим ближче до краю геометричним орнаментом з спочатку було нанесено орнамент, а вже потім виріб було зігнуто. Браслет був обламаний у давнину, після чого його дуже зігнули. Діаметр навскісної сіточки між поясками ліній. зважаючи на те, що сіточка складається з несиметричних ромбиків, можна припустити, що новотвору 4,7 х 4,2 см, потовщеного округлого кінця -- 0,8 см, стрижня в центрі -- 0,5 см, маса 31,79 г (рис. 1: 22; 2: 22). ІН -- ХКМ-а-9705/12 (20), КП 75478/12 (20). За прямим призначенням він явно вже не використовувався. Можливо, його берегли як цінну сировину.

Рис. 8. Карта поширення браслетів типу V за типологією В. Є. Родінкової. Умовні позначки: І -- підтип 2; II -- підтип 3. Пам'ятки: 1 -- Праві солонці; 2 -- ігрень-Подкова; 3 -- Шедієве; 4 -- солонці; 5 -- Полтава; 6 -- козіївка / нова одеса; 7 -- Циркуни 11; 8 -- колоскове; 9 -- острогожск; 10 -- Мартинівка; 11 -- донецьке городище; 12 -- Перше Цепляєво

Рис. 9. Браслети типу II і підтипу орнаментованих за типологією В. Є. Родінкової: 1, 2 -- Мена; 3 -- Ста- росілля; 4 -- Мала Перещепина; 5 -- Ігрень-Підкова; 6 -- новоселиця; 7, 8 -- Мохнач; 9 -- денчень; 10, 11 -- трубчевськ; 12 -- великі Будки; 13 -- Шедієве; 14, 15 -- никодимово; 16, 17 -- кузьминський могильник, поховання 7; 18, 19 -- любовка, поховання 2 (6 -- без масштабу; 10, 11 -- прорисовка за фото; 13 -- фото я. в. володарця-урбановича)

Рис. 10. Браслети типу II і підтипу орнаментованих за типологією В. Є. Родінкової: 1, 2 -- Кривець 4; 3 -- Семилуцький район воронезької обл.; 4 -- видилиха; 5, 6 -- Суджа-Замостя; 7--9 -- Зимне; 10 -- Картами- шево 2, поховання 36; 11 -- Картамишево 2, культурний шар; 12--15 -- Могилев-Зміївка; 16 -- Усох, поховання 4; 17 -- Леб'яже, поховання 44; 18 -- Леб'яже, поховання 69; 19 -- Леб'яже, поховання 39, 20 -- Київ, вул. Трьохсвятительська (1 -- фото А. М. Обломського; 2 -- фото за Обломский 2012c, рис. 8: 5; 5, 6 -- фото за Кашкин, Родинкова 2010, рис. 5)

Браслет належить до виробів з розширеними (округлими) й орнаментованими кінцями -- тип II, підтип орнаментованих (прикрашені гравійованими паралельними і перехресними лініями) за В. Є. Родінковою (Родинкова, Седин 2004, с. 240). Цей підтип представлено знахідками (рис. 9; 10) по 2 екз. в скарбах Менському (Корзухина 1996, с. 408, табл. 77: 2, 3; Приходнюк 2001, рис. 56: 3), Трубчевському (Приходнюк, Падин, Тихонов 1996, с. 83, рис. 9: 4, 5) і Суджі-Замостянському (Кашкин, Родинкова 2010, с. 86, рис. 5; Родинкова, Сапрыкина, Сычева 2018, рис. 3: 1, 2), а також 4 екз. на городищі Могилев-Зміївка (Марзалюк 2011, мал. 17: 1, 2, 4, 5; Обломский 2016а, с. 25, 53, рис. 12: 5 - 8), 2 екз. у Никодимово (Родинкова, Седин 2004, с. 240, рис. 4: 2, 3; Обломский 2016а, с. 52, 6 - рис. 41: 5), одним у Великих Будких (Ильинская 1968, с. 60--61; Горюнов 1981, с. 106; Родинкова 1996, с. 157) і 3 екз. у Зимному (Ауліх 1962, с. 100--102; 1972, с. 66--69, табл. ХІІІ: 2, 6, 9). Трапилися вони також на поселеннях Старо- сілля (Лінка 1952, с. 46, табл. III: 7; Приходнюк 1980, рис. 44: 11), Ьрень-Щдкова (Приходнюк 1998, рис. 71: 4), Шедієве (Володарець-Урбано- вич 2015, с. 93--98), Новоселиця (Приходнюк 1990, с. 93, рис. 13: 3; 1998, рис. 66: 7), Мала Перещепина (Левченко 1999, с. 167, рис. 4: 2), Кривець 4, 2 екз. (Обломский 2011, с. 56, рис. 3: 5; 2012а, с. 54; 2012c, рис. 8: 5), Видилиха (Гриб 2017, с. 76, рис. 65: 7), Київ, вул. Трьохсвятительська (Корзухина 1996, с. 353, табл. 77: 6), 2 екз. в похованні 2 другої половини V -- перших десятиліть VI ст. могильника Любовка (Радзієвська, Шрамко 1980, с. 103, рис. 4: 4, 5; Гавритухин 2004, с. 208--209), 2 екз. в інгума- ційних похованнях з прикрасами кола «ста- рожитностей антів» біля с. Мохнач (Аксенов, Бабенко 1998, с. 116, рис. 3: 5, 6), один на могильнику Денчень, поховання 280 (Рафалович 1986, с. 27, табл. XV: 3), на могильниках коло- чинської культури, а саме Усох, поховання 4 (Падин 1960, с. 318, рис. 2: 5), Картамишево 2, поховання 36, культурний шар (Горюнова 2004, с. 21, 25, рис. 6: 2, 11), Леб'яже, поховання 39).

Найімовірніше, прикраси становлять скарб (чи його частину) першої хронологічної групи. На це, зокрема, вказує той факт, що всі знахідки мають відповідники серед ознак дніпровських комплексів за I. О. Гавритухіним і О. О. Щегловою (таблиця). Тільки пронизки побутували впродовж значного часу, натомість інші знахідки є прикметними винятково для пам'яток пеньківської та колочинської культур і комплексів типу Мартинівки.

Завважимо, що комплекс із Правого Солонця знаходиться далеко від основного ареалу поширення таких скарбів, що припадає на Дніпровське Лівобережжя (18 пунктів) \ набагато менше їх (4 пункти) у Середньому Подніпров'ї (Дерев'янко, Володарець-Урбанович 2017, рис. 1). Нещодавно в Подонні, де донедавна були невідомі пам'ятки з синхронними нашаруваннями, виявлено Острогозький скарб (Березуцкий, Золотарев, Куцев 2017), хоча фінів з прикрасами кола дніпровського походження: 2 екз. у Кузьминському могильнику, поховання 7 (Ахмедов 2016, с. 74--76, рис. 7; Ахмедов, Гаврилов 2017, с. 72--74, рис. 1) і в Оемилуцькому р-ні Воронезької обл. (Зиньковская 2012, с. 153, рис. 1: 3). Основним ареалом поширення таких прикрас є територія Дніпровського Лівобережжя (рис. 11).

Рис. 11. Карта поширення браслетів типу II підтипу орнаментованих за типологією В. Є. Родінкової: 1 -- Праві солонці; 2 -- ігрень-Підкова; 3 -- видилиха; 4 -- Шедієве; 5 -- Мала Перещепина; 6 -- новоселиця; 7 -- Мохнач; 8 -- любовка; 9 -- великі Будки; 10 -- картамишево 2; 11 -- Оуджа-Замостя; 12 -- київ; 13 -- Огаросілля; 14 -- леб'яже; 15 -- семилуцький р-н; 16 -- Мена; 17 -- трубчевськ; 18 -- усох; 19 -- кривець 4; 20 -- Могилев-Зміївка; 21 -- Никодимово; 22 -- Кузьминський могильник; 23 -- Зимне; 24 -- Денчень

Знахідки з Правого Солонця та ознаки дніпровських скарбів за І. О. Гавритухіним та О. О. Щегловою

Загалом браслети належать до ознаки 16 у переліку прикмет дніпровських скарбів, і вони є характерними для першої хронологічної групи за О. О. Щегловою та пам'яток пеньківсь- кої чи колочинської культур (Щеглова 1990, с. 170, рис. 2: 16; Гавритухин, Щеглова 1996, с. 53). Тож їхня хронологія вкладається в третю чверть I тис.

Інтерпретація

На жаль, ми не можемо верифікувати ці знахідки за обставинами їх знаходження. Тому висновки будуть підпорядковані двом аксіоматичним припущенням: речі були виявлені поблизу с. Праві Солонці та складали один комплекс.

Вище за течією, на р. воронеж, локалізуються пам'ятки верхньоворонезької культурної групи за А. М. Обломським, де є знахідки прикрас дніпровського походження (Обломский 2011, рис. 1; 2012а; 2012b; 2012c, рис. 1; 2016b, рис. 1; 2018, рис. 1; Обломский, Швырёв 2018; Ахмедов 2016; Ахмедов, Гаврилов 2017).

З комплексом з Правих Солонців маємо приблизно таку само ситуацію. Він знаходиться не в основному ареалі поширення таких комплексів, але неподалік території поширення окремих знахідок прикрас синхронного часу. У районі Надпоріжжя таких скарбів немає, однак окремі знахідки прикрас, характерних для цієї групи старожитностей, трапляються (Родинкова 1996; 2007, рис. 1; 2011, рис. 3; Приходнюк 1998, рис. 4), зокрема й аналогічні оздобам з Правих Солонців. Додамо, що, крім основного ареалу поширення прикрас, характерних для скарбів кола Мартинівки, є ще принаймні кілька регіонів чи напрямів поширення подібних виробів: 1) Крим і Передкавказзя, 2) Дунайський регіон і 3) Балтійський, 4) басейн Оки і верхів'я Дону. Тож поява комплексу за межами основного ареалу не видається дивною.

За складом прикрас комплекс з Правих Солонців є близьким до скарбів з Козіївки / Нової Одеси (Корзухина 1996, с. 397, 401--402), Ку- рилівки (Родинкова 2010а) і Черкаської Конопельки (Родинкова, Сапрыкина 2015). Однак у них були й інші прикраси, характерні для жіночого вбрання, -- фібули, дзвіночки, лунниці тощо. Та найближчим за складом є Хацьківсь- кий комплекс за винятком деталей геральдичної поясної гарнітури як елементів чоловічого костюма. Деталі жіночого вбрання з Хацьків представлено 11 трапецієподібними підвісками, 14 пронизками, 2 браслетами, 2 ланками від ланцюжка, великою бурштиновою намистиною та великою мушлею (?) (Корзухина 1996, табл. 22: 15--25; 27: 37--51).

З усіх знахідок з Правого Солонця однозначно лише одна річ точно була зламана в давнину -- браслет № 20. Пронизки й підвіски, ймовірно, пошкодилися механічно, враховуючи їхню ламкість. Проте однозначно віднести скарб з Правих Солонців до комплексів ювелірів чи сімейних скарбів О. О. Щеглова використовує термін «клады-ларчики». Однак він не надто вдалий, адже наче передбачає наявність скриньок. складно. Що очевидно, прикраси належать до елементів жіночого вбрання.

Не слід відкидати й припущення, що ці речі могли бути інвентарем зруйнованого інгума- ційного поховання з прикрасами кола «старожитностей антів». Подібних комплексів мало, лише деякі з них достатньо добре задокументовано. За інвентарем вони різні (Синиця 1999), декотрі з досить чисельним інвентарем (Мохнач, Денчень, поховання 280), інші -- з незначним (Рябівка ІІІ, Селіште, поховання 48, 59). Найближче за складом речей, хоча й з більшою кількістю, є поховання поблизу с. Мохнач -- 25 пронизок, 4 трапецієподібні підвіски, 2 браслети, ланцюжок, різного роду намистини 1 бісер, хоча в цьому поховані були й інші прикраси (Аксенов, Бабенко 1998). Кількість браслетів у таких похованнях становить 1 чи 2 екз.: Денчень, поховання 280, 1 екз. (Рафалович 1986, с. 25--26, табл. XIV, 3), Мохнач, 2 екз. (Аксенов, Бабенко 1998, с. 116, рис. 3: 5, 6), Рябівка ІІІ, поховання 1 з 1 екз. і поховання 4 з 2 екз. (Обломский, Терпиловский 2001, рис. 9: 11, 15, 16). По два браслети виявлено у похованні 2 з Любовки (Радзієвська, Шрамко 1980, с. 103, рис. 4: 4, 5; Гавритухин 2004, с. 208--209, рис. 2: 23--30) і в похованні 7 з дніпровськими речами з Кузьминського могильника (Ахмедов 2016, с. 74--76, рис. 7; Ахмедов, Гаврилов 2017, с. 72--74, рис. 1) культури рязансько-окських фінів.

Вкажемо, що в кримських поховальних комплексах з речами дніпровського походження у могильнику лучисте число браслетів лише в одному разі становило 5 екз. -- склеп 54, шар 3, поховання 16; у двох -- по одному: склеп 54, шар 3, поховання 20; склеп 65, шар 1, поховання 2. У восьми похованнях виявлено по два браслети -- склеп 10, шар 2, поховання 4 і шар 5, поховання 17; склеп 38, шар 3, поховання 8; склеп 43, шар 2, поховання 4; склеп 59, шар 3, поховання 9; склеп 65, шар 1, поховання 1 і шар 2, поховання 13 і 15 (Айбабин, Хай- рединова 2008; 2014).

Формально у Правих солонцях маємо три браслети, хоча один з них був поламаний і навряд чи використовувався за прямим призначенням. у будь-якому разі, всі знахідки могли бути деталями вбрання однієї людини (враховуючи незначну їх кількість). Автор знахідки не повідомив про наявність кісток на місці знахідки, однак вони могли і не зберегтися. тож зовсім відкидати припущення, що ці знахідки не є інвентарем поховання, не можна.

Хронологія

Формування вбрання, характерного для першої хронологічної групи скарбів, розпочалося у другій половині VI ст. (Гавритухин, обломский 1996, с. 146), а «заховання» їх припадає на другу -- третю чверті VII ст., чи навіть вужче -- на третю чверть (Родинкова 2012а, с. 153, 157-- 158; Казанский 2014, с. 53--55; Обломский, Родинкова 2014).

У цих хронологічних межах датується поховання з речами дніпровського походження на могильнику Лучисте. Маємо на увазі поховання 8 склепу 38, де в районі черепа виявлено дві золоті сережки, в районі шиї -- намисто і гему, в районі грудної клітки -- голівками вниз дві прості антропозооморфні фібули дніпровського походження -- тип І.1.А і тип І.2.В за В. Є. Родінковою (Родинкова 2006, с. 46--47, рис. 1: 5; 2: 11), на обох кістках передпліччя -- срібні браслети, в районі пояса -- срібну орли- ноголову пряжку і дві бронзові трапецієподібні підвіски, на фалангах пальців лівої руки -- бронзовий перстень з роздвоєними заокругленими кінцями, уздовж лівої ліктьової кістки -- уламок залізного ножа (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 107, 110--111, табл. 138--140). Фібула типу І.1.А має найближчі аналогії на поселенні Волоське (Корзухина 1996, с. 421, табл. 108: 3) і на могильнику Чуфут-Кале (Корзухина 1996, с. 425, табл. 110: 7), типу І.2.В -- аналогічна знахідці з поселення Молочарня (Бере- зовец 1963, рис. 4: 4; Корзухина 1996, табл. 87: 8). Персні з роздвоєними спіралеподібними кінцями мають досить широку хронологію (Во- лодарець-Урбанович 2012). Знахідки раннього середньовіччя походять з могильника Дюрсо, поховання 476, що датується VI--VII ст. (Дмитриев 2003, табл. 83: 100), Мохнач (Аксенов, Бабенко 1998, с. 115, рис. 3: 4) і на поселенні Сушки, житло 3 (Приходнюк 1990, с. 95, рис. 13: 2). Поховання 8 склепу 38 могильника Лучисте датують у межах першої чверті -- початку другої чверті VII ст. (Айбабин, Хайрединова 2008, рис. 19: 17--21). В. Є. Родінкова фібули з цього комплексу датує першою половиною VII ст. (Родинкова 2006, рис. 3: 12, 27).

У похованні 13 склепу 65 виявлено (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 96, 104--106, табл. 127: 13; 147; 148): у районі черепа -- бронзові сережки, варіант виробів глодоського типу (Воло- дарец-Урбанович, Буйнов 2017, с. 63), в районі шиї -- бронзовий неорнаментований дзвіночок, пронизки (гладенька й спіралеподібна) і намисто, в районі пояса -- бронзову пряжку, деталі поясної гарнітури, залізну пряжку і крем'ях, у районі кісток рук -- пару бронзових браслетів і кільце з кінцем у вигляді «зміїної голівки». Дві сережки -- різновид сережок глодоського типу, що мають багато аналогій на кримських могильниках (Скелясте й Лучисте), належать до варіанту 3--3 за типологією Є. В. Веймар- на та О. І. Айбабіна (Веймарн, Айбабин 1993, с. 183). Відомі вони і серед слов'янських ста- рожитностей: Козіївсько-Новоодеський скарб першої хронологічної групи за О. О. Щегловою (Корзухина 1996, табл. 53: 18, 20) і формочка для їх виливки з поселення Циркуни 13 (Во- лодарец-Урбанович, Буйнов 2017, с. 61, рис. 2:

1). Бронзовий неорнаментований дзвіночок з вушком округло-аморфної форми за типологією В. Є. Родінкової (Родинкова 2003 с, арк. 44) знаходить багато аналогій серед слов'янських старожитностей, а на могильнику Лучисте часто поєднується з іншими прикрасами дніпровського походження (Супруненко, Володарець-Урбанович, Пуголовок 2016, с. 97--100). Спіралеподібні пронизки -- тип 7 за Я. В. Володарцем-Урбановичем (Володарець-Урбанович 2014, с. 44--45) -- широко представлені на слов'янських пам'ятках третьої чверті І тис.

У похованні 14 склепу 65 серед тліні дитячих кісток лежали намистини і підвіска з зуба тварини, два бронзових кільця, одне з кінцем у вигляді «зміїної голівки» та дзвіночок, прикрашений врізними концентричними лініями (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 96, 106, табл. 127: 14; 149: 1--11). Дзвіночок належить до циліндричних зразків, прикрашених ззовні двома поясками з 1--2 врізних ліній за В. Є. Родінковою (Родинкова 2003c, арк. 44), і має аналогії в Гапонівському (Гавритухин, Обломский 1995, с. 138, рис. 3: 6, 7), Козіївсько-Новоодеському (Корзухина 1996, табл. 44: 8), Суджанському (Корзухина 1996, табл. 70: 14, 15), Курилівсь- кому (Родинкова 2010а, с. 86, рис. 5: 1--7) і Суджі-Замостянському (Родинкова, Сапрыкина, Сычева 2018, рис. 4: 31--35) скарбах першої хронологічної групи та на ланцюжку із східних повітів Полтавської губ. (Корзухина 1996, табл. 78: 3). О. І. Айбабін та Є. А. Хайрединова датують обидва поховання (13 і 14) склепу 65 другою чвертю VII ст. (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 29, рис. 6: 21--23, 26, 27).

Рис. 12. Пальчаста фібула із Олешків та малі пальчасті фібули Пергамон -- Тай-зее, підтип неорна- ментованих, серія А, варіант черкеський Бишкін: А -- знахідка з олешок і деякі її аналогії: 1 -- олешки; 2 -- черкеський Бишкін; 3 -- никодимово; 4 -- Пастирське городище; 5 -- канівський повіт; Б -- карта поширення аналогій. Умовні позначки: І -- мала пальчаста фібула із олешок; II -- типу Пергамон -- тай-зее, підтип неорнаментованих, серія а, варіант черкеський Бишкін; ііі -- знахідка із канівського повіту. Пам'ятки: 1 -- олешки; 2 -- Черкеський Бишкін; 3 -- Нікодімове; 4 -- Пастирське городище; 5 -- Канівський повіт

У похованні 1 склепу 65 серед тліні кісток виявлено: в районі черепа зліва -- бронзову сережку, справа -- дві бронзові сережки; в районі шиї і верхньої частини грудної клітки -- намисто і кам'яну підвіску; серед намиста і правої ліктьової кістки -- фрагменти бронзового стрижня; в районі правої ключиці лежала голівкою вниз бронзова фібула з каймою з пташиних голівок, підтипу 7-голових, серія Б і варіант Волоське за В. Є. Родінковою (Родинкова 2004, с. 234); в районі грудної клітки -- дві бронзові фібули, з'єднані ланцюжком: проста антропоморфна типу І.2.В. за В. Є. Родінковою (Родинкова 2006, с. 47) чи зооморфна типу V-A за о. М. Приходнюком (Приходнюк 2005, с. 38), і пальчаста з каймою у вигляді пташиних голівок підтипу 7-голових, серії Б і варіанту Пастирське за В. Є. Родінковою (Родинкова 2004, с. 234) чи типу IV-Б за о. М. Приходнюком (Приходнюк 2005, с. 37); у районі лівої руки -- бронзовий браслет і кільце з кінцем у вигляді «зміїної голівки»; в районі пояса -- залізна пряжка; на кістках правого передпліччя -- бронзовий браслет; уздовж правої ліктьової кістки -- залізний ніж; зліва від кісток правого передпліччя -- бронзове кільце з кінцем у вигляді «зміїної голівки» (Айбабин, Хайрединова 2014, с. 94--98, табл. 128--131). Найближчі аналогії простій антропоморфній фібулі походять

Ігрені (Корзухина 1996, табл. 108: 4) і Пастирського городища (Корзухина 1996, табл. 31: 1; Приходнюк 2005, рис. 38: 1). Пальчасті фібули з дугою з пташиних голівок підтипу 7-голо- вих, серії Б і варіанту Волоське за В. Є. Родін- ковою, представлено знахідками з поселення Волоське (Корзухина 1996, с. 421, табл. 109: 4), у Трубчевському скарбі, 2 екз. (Приходнюк, Падин, Тихонов 1996, рис. 4), з о-в Готланд (Корзухина 1996, с. 414, табл. 96: 1; Родинкова 2004, с. 234, рис. 1: 37--40) і могильника Лу чисте, склеп 54, шар 3, поховання 16 (Айбабин, Хайрединова 2014, табл. 67: 2). Фібули з дугою з пташиних голівок підтипу 7-голових, серії Б і варіанту Пастирське за В. Є. Родінковою, представлено знахідками з Пастирського городища (Корзухина 1996, табл. 30: 3; Приходнюк 2005, рис. 35: 1), балки Верхолат поблизу с. Волоське (Корзухина 1996, табл. 109: 3), у Трубчевському скарбі (Родинкова 2004, рис. 1: 19) в ареалі слов'янських культур, з городища Ягала-Йиес- су в Балтиці (Корзухина 1996, табл. 96: 4), могильника Суук-Су, поховання 154 (Корзухина 1996, табл. 111: 6) і Лучисте, склеп 38, шар 3, поховання 9 (Айбабин, Хайрединова 2008, табл. 142: 2) у Криму. Поховання 1 склепу 65 дослідники датують другою половиною VII ст. (Айбабин, Хайрединова 2014, рис. 6: 29--31).

Причини «появи» комплексу кола мартинівки у нижньому Подніпров'ї

Спробуємо з'ясувати, як могли опинитися ці знахідки на півдні, далеко від основного ареалу їхнього поширення. Це можна пояснити двома причинами.

Першу пов'язано з взаємодією слов'ян і кочовиків. Про мирне співіснування свідчать юртоподібні житла на слов'янських пам'ятках, інгумаційні поховання з прикрасами кола «ста- рожитностей антів». Для нашої теми важливим є те, що в комплексі з Келегеїв є трапецієподібна підвіска (Приходнюк 2001, с. 28--31, рис. 20: 15), що має аналогії серед слов'янських старо- житностей (Супруненко, Володарець-Урбанович, Пуголовок 2016, с. 108, рис. 11: Б). Обидва комплекси (келегеї та Праві Солонці) знайдено в одному регіоні -- нижній течії дніпра. Таким чином, господиня комплексу з Правого Солонця могла бути підданою або дружиною кочовика. Відзначимо, що в цьому регіоні досить багато кочівницьких старожитностей (Комар 2006, рис. 1).

Рис. 13

Інша причина -- це міграційний шлях з Подніпров'я в Крим. Свідченням цього є знахідки дніпровського походження в Криму -- Суук-Су (Корзухина 1996, табл. 111-- 113), Чуфут-Кале (Кропоткин 1965; Айбабин 1982), Лучисте (Айбабин, Хайрединова 2008; 2014), «Баклинський овраг» (Айбабин, Юрочкин 1995), Верхоріччя (Душенко, Манаев 2019, с. 46), Скелясте (Веймарн, Айбабин 1993), Херсонес (Корзухина 1996, с. 425, табл. 110: 4), Артек (Корзухина 1996, с. 423--424, табл. 110: 5), Алмалик-Дер (M^czynska, et al. 2016), Ескі-Кер- мен (Айбабин 1990, рис. 18: 1, 6), Баштанівка (Айбабин 1990, рис. 20: 3), Керч (Айбабин 1990, с. 23, рис. 18: 3); у Передкавказзі -- «Ленінський путь» (Гавритухин, Пьянков 2003, с. 198). Можна припустити, що цей шлях міг проходити по долині Дніпра, а далі або вздовж узбережжя, або через Перекоп, особливо враховуючи, що слов'яни легко долали водні перешкоди (Синиця 2012, с. 110--113). Крім того, на теренах Середнього Подніпров'я та Дніпровського Лівобережжя маємо серію речей кримського походження (Гавритухин 1997; Гавритухин, Казанский 2006).

Важливо відзначити, що в районі м. олешки виявлено бронзову маленьку пальчасту неорнаментовану фібулу (рис. 12: 1; Корзухина 1996, с. 422, табл. 107: 10). Вона дуже специфічна та, імовірно, належить до числа малих пальчастих фібул дунайського кола -- типу IH за І. Вернером (СиПа 2004, s. 73, fig. 1: 1). В. Є. Родінкова вважає, що ця застібка за типологією І. о. Гавритухіна (Гавритухин 1991), може належати до типу Пергамон -- тай-зее, підтипу неорнаментованих і є місцевою дніпровською модифікацією, позаяк на нижньому щитку немає виступів біля дужки, що є характерною особливістю цього типу Звісно, можна висунути й інші варіанти появи цього комплексу в Нижньому Подніпров'ї: торгівля, військова здобич тощо. Однак, на наш погляд, для підтвердження їх недостатньо даних. Думку висловлено в ході листування..

Слід сказати, що з усіх серій і варіантів цього типу найближчі аналогії знахідці з Олешків можна вбачати в серії А, варіанту Черкеського Бишкіна (рис. 12: 2--4). Його представлено прикрасами з Черкеського Бишкіна (Гавриту- хин 1991, с. 130, табл. Іб: 8; Корзухина 1996, с. 420, табл. 107: 9), Никодимового Знахідку з Никодимового І. О. Гавритухін відносить до іншої серії «Г» (Гавритухин, Седин 2014, с. 123). (Седзін 1994, с. 131, рис. 1: 3; Гавритухин, Седин 2014, с. 121) і Пастирського городища (Калитинс- кий 1928, с. 291, табл. XXXVII: 53; Гавритухин 1991, с. 130, табл. Іб: 6а; Корзухина 1996, с. 379, табл. 28: 6). Він характеризується досить виразною ознакою -- маленькі бокові виступи на щитку біля дужки не мають гачкуватості (можливо, відбувалася їхня деградація), особливо це помітно на виробах з Черкеського Бишкіна та Никодимового. Схожу прикмету (маленькі відростки на щитку біля дужки) має фібула з Канівського повіту (Корзухина 1996, с. 370, табл. 79: 9), що належить до підтипу неорна- ментованих. У такому разі знахідка з Олешків може бути наступною ланкою розвитку таких застібок. Вкажемо, що знахідки серії А концентруються в Подніпров'ї і Дніпровському Лівобережжі (рис. 12: Б), що може вказувати на місцеве їх виробництво.

Датування таких виробів досить проблематичне. І. О. Гавритухін визначає час побутування їх серединою VI--VII ст., ближче до середини цього відтинку чи виключно з раннім його часом (Гавритухин, Седин 2014, с. 123). В. Є. родінкова вважає, що такі фібули могли побутувати й пізніше, в першій половині -- середині VIII ст. (Родинкова 2010b, с. 266) на підставі знахідок з Пастирського городища (Приходнюк 2005, с. 35--41). Однак до повної публікації пам'ятки за комплексами робити однозначні висновки зарано. середньовіччя прикраса солонці

У будь-якому разі, у досить вузькому мікро- регіоні (околиці м. Олешки) в різні часи двічі було виявлено знахідки раннього середньовіччя -- VII ст. тож поява скарбу кола Мартинівки в цьому регіоні видається цілком логічною.