Нові дані про невідомі фаянсові заводи XIX ст. на Правобережному Поліссі: уривки з праці О.П. Оглоблина «Промисловість Правобережного Полісся в минулому і сучасному (науковий звіт експедиції за 1932 р.)»

Размещено на http://www.allbest.ru/

експедиція фаянсовий завод ірша

Стаття з теми:

Нові дані про невідомі фаянсові заводи XIX ст. на Правобережному Поліссі: уривки з праці О.П. Оглоблина «Промисловість Правобережного Полісся в минулому і сучасному (науковий звіт експедиції за 1932 р.)»

Л.В. Чміль, Л.Ф. Шепель

Стаття містить коротку інформацію про експедицію 1932 р., що вивчала давню та сучасну промисловість Київського та Житомирського Полісся. Вона діяла у складі співробітників Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка під керівництвом О. Оглоблина. В статті наводиться коротка характеристика звіту експедиції, що зберігається в архівах Інституту історії України, Інституту археології України та в центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Також наводяться витяги зі звіту стосовно двох невідомих раніше фаянсових заводів початку ХІХ ст. в селах Заруддя та Пінязевичі, розташованих в нижній течії р. Ірші, один з яких належав Браницьким.

Ключові слова: О.П. Оглоблин, Правобережне Полісся, фаянсова фабрика, ХІХ ст., с. Заруддя, с. Пінязевичі, Браницькі

Пропонуємо увазі читача уривки із нещодавно віднайденого документа щодо двох невідомих раніше фаянсових заводів. цей документ -- чорновик звіту олександраоглоблина1 про експедицію 1932 р. по обстеженню промисловості Правобережного Полісся . він деякий час знаходився в спецфонді Інституту історії українинАну, а на початку 1990-х рр. був переданий до архіву цього інституту. Також у науковому архіві Інституту археології зберігається короткий чистовий звіт цієї експедиції. Вперше інформацію про нього оприлюднив І. Берба в своїй монографії, присвяченій о. оглоблину, а також у докторській дисертації та кількох статтях (1995, с. 95; 1999, с. 31--32; 2000, с. 12, 30). Проаналізувала його Б. Світ- лична в своїй кандидатській дисертації серед інших економічних робіт о. оглоблина (2003). Але сам документ тоді надрукований не був і залишився непоміченим середширокого загалу науковців, передусім тих, хто займається матеріальною культурою нового часу (археологів, етнографів, мистецтвознавців тощо).

Експедиція на Полісся була організована о. оглоблиним в 1932 р. Бін тоді працював у Бсеукраїнському історичному музеї ім. Шевченка, де очолював відділ феодалізму (Берба 1995, с. 95). Поштовхом до експедиції послужила ініціатива М. Горького, ухвалена ЦК БКПб 10.10.1931 про вивчення історії фабрик і заводів СРСР (оглоблін 1932, арк. 14--15). Як пише сам вчений в своїй автобіографії: «За страшної пам'яті 1930-ихроків годі й думати було про дослідження історії українського господарства. Над цією ділянкою нависло грізне “табу”. Але з'явилася деяка можливість історично-економічних студій під плащиком заініційованої Максимом Ґорьким у всесоюзному маштабі історії фабрик і заводів, або ж, ще краще, у зв'язку з урядовим гаслом про допомогу історичної науки для потреб народного господарства. Розшуки нових родовищ корисних копалин і зокрема тих, що колись використованібули для промислових потреб (отже, треба було шукати відповідних архівних джерел), дали добру нагоду історикам- економістам попрацювати в цій царині. <...>

Взагалі мене цікавила історія промисловости Правобережного Полісся, як певного історично-економічного району, на грунті вивчення історії поодиноких промислових галузей. Так з'явилася в мене думка перевести комплексне дослідження проблеми Правобережного Полісся в його історично-промисловому розвитку. <...> час для польових дослідів Поліської експедиції ВУАН і Всеукраїнського Історичного Музею в Києві, яку я зорганізував 1932року і якою керував, був надто обмежений і, будь- що-будь, мало сприятливий, а умовини праці були досить важкі, навіть небезпечні»(оглоблин 1995, с. 13--14).

незважаючи на такі обставини, експедицію все ж було організовано. крім керівника о. оглоблина вона складалася з шести наукових співробітників та аспірантів всеукраїнського історичного музею (Б. к. Пилипенко -- керівник польової групи, І. в. бондар, ф. і. демидчук, я. к. граніт, ф. я. кольченко, М. П. галущенко) та аспіранта-геолога із Інституту геології г. А. Білецького (оглоблін 1932, арк. 466) (рис. 1). Підготовча робота розпочалася в кінці 1931 р. і полягала у зборі архівного матеріалу (в архівах києва, Москви, Ленінграда, житомира та ін.), а також анкетних даних щодо промислових підприємств краю. на підставі зібраних відомостей був розроблений маршрут експедиції (оглоблін 1932, арк. 17--18). хоча основним предметом зацікавлень вченого була металургія, обстежувалися також інші

галузі промисловості XVII--XIX ст., зокрема гутництво та фарфоро-фаянсове виробництво. крім того, збиралися етнографічні, архівні, археологічні, речові матеріали (інструменти, устаткування, продукція підприємств), зразки сировини.

Польова робота тривала в липні--вересні 1932 р. Усього було зроблено 4 рейди на північну київщину та житомирщину (і частково нинішню Хмельниччину): І -- Бородянський, Іванківський та Димерський (зараз Бишгород- ський) р-ни, де було обстежено 26 пунктів; ІІ -- Бородянський, Малинський, Володарський (зараз Хорошівський), частково Радомишльський, колишні Розважівський та Потіївський р- ни, де було обстежено 58 пунктів, і об'єднаний ІІІ--IV рейд -- Житомирський, Чуднівський, Баранівський, Полонський, Славутський, Чорнобильський, Хабенський(зараз Поліський), колишні Троянівський та Барашівський р-ни, де обстежено 26 пунктів. крім того, були окремі виїзди до Малинського р-ну та коростишева (оглоблін 1932, арк. 18--19) (рис. 1). Всього було відвідано 112 пунктів, де обстежено 119 колишніх і діючих промислових об'єктів: 64 рудні, 42 фарфоро-фаянсових заводи і склоробні гути, кілька суконних підприємств і папірень. Зроблено 359 креслень і фото, придбано 475 експонатів та 120 зразків корисних копалин (Звіт. 1932, арк. 31). Більшість матеріалів (речові, негативи) було передано до Всеукраїнського історичного музею, архівні -- до тодішнього київського центрального архіву давніх актів (зараз ЦДІАк України), а документальні матеріали, зокрема, щоденник і звіт -- до Інституту історії матеріальної культури на тимчасове зберігання (оглоблін 1932, арк. 17--25). Сам О. Оглоблин зазначав, що вони знаходилися там ще 1943 р. (1995, с. 37). зараз в науковому архіві інституту археології є лише короткий чистовий звіт цієї експедиції, що зберігається у фонді ііМк в матеріалах Поліської експедиції 1936 р. ця остання була організована також на пропозицію о. оглоблина: «Куди більший інтерес, а навіть велике захоплення викликала в мене історично-археологічна праця, якою мені довелося зайнятися в 1930-их роках, в Інституті історії матеріяльної культури АН УССР. Я працював там у Відділі історії техніки (1935--1937) над своєю давньою темою -- історією залізорудної промисловости Правобережного Полісся. Маючи безпосередній контакт з Археологічним відділом Інституту, я був у курсі його дослідів і польових експедицій. Мені спало на думку поставити питання про застосування археологічної методи для дослідження пам'яток т. зв. “пізньо-февдальної” доби (себто XVI--XVIII стол.), зокрема численних руднищ (і гутищ), які тоді мене цікавили. Колеги-археологи поставилися до цієї думки трохи скептично, але все ж погодилися спробувати. <...> На мою пропозицію вирішено було зорганізувати влітку 1936року археологічні досліди на Коростишівщині, водночас на городищі княжої доби в с. Городську й на місцях старої рудні XVI--XVIII стол. і доменного заводу кінця XVIII -- початку XIX стол. в д. Рудні-Городецькій та в її околиці» (Оглоблин 1995, с. 30--31). номінально експедицію очолив в. П. Телічко, проте керував основними роботами О. Ооглоблин (верба 1999, с. 228). саме серед матеріалів цієї другої експедиції зберігається і звіт 1932 р. він містить ті ж загальні дані, що і чорновик звіту із архіву інституту історії, але тут немає описів кожного села і підприємства. на відміну від першого документу на майже 500 сторінках, цей має всього 41 сторінку. зате в ньому є карта маршруту експедиції (рис. 2) та 12 фотографій (Звіт... 1932).

Розрізнені матеріали цієї експедиції також зберігаються в ЦДАВо України, у фонді о. оглоблина № 3561. Зокрема, інтерес становлять фрагменти щоденників експедиції 1932 р., що містять замальовки речей і споруд та, що найважливіше, детальні окомірні топоплани обстежених пам'яток, які дозволяють локалізувати останні на місцевості (Документи. 1932, ч. I--III). Там же є і чорновики та уривки звіту експедиції (Науковий. 1932--1935). Загалом цей фонд містить великукількість інформації, що потребує в подальшому детального опрацювання, систематизації та впорядкування.

Матеріали експедиції 1932 р. тоді ж готувалися до друку в повному обсязі. також, очевидно на їх основі, о. оглоблиним було написано кілька праць, з яких опубліковано лише незначну частину. Більшість із написаного залишилося в рукописах, повний список цих неопублікованих праць подає Л. Винар (1995, с. 400, № 21--29). Серед них є кілька, що стосуються фарфоро-фаянсового та склоробного виробництва.

Праці Поліської історично-економічної експедиції ВУАН і Всеукраїнського вторичногоМузею в Києві р. 1932 (редакція і коментар), 1933 р.

Промисловість Правобережного Полісся в минулому і в сучасному (вступна стаття до Праць Поліської експедиції 1932 року), 1933 р.

Промисловість Правобережного Полісся XVI--XX ст. (історичні нариси підприємств залізорудної, скляної, порцеляно-фаянсової, текстильної, паперової й мідно-ливарної промисловості, обстежених Поліською експедицією 1932 року), 1933 р. скляна промисловість Правобережної України XVI--XX ст. (історично-економічний нарис), 1934 р.

Порцеляно-фаянсова промисловість Правобережної України XVIII--XXст. (історично-економічний нарис), 1934 р.

Частина цих робіт у вигляді рукописів та чернеток знаходиться в уже згаданому фонді № 3561 у ЦДАВо України (Праця. вип. III; Праця. 1932 та ін.). Ці матеріали також потребують опрацювання і систематизації. Не виключено також, що праці о. оглоблина зберігаються в архівах української діаспори в США і, можливо, колись будуть надруковані.

Загалом із усіх відомих на сьогодні матеріалів експедиції 1932 р. пропонований звіт є найбільш повним і цілісним варіантом. Він має вступну статтю, опис підготовчої роботи, кілька додатків . основний текст складається з трьох структурних частин: 1) уривки зі щоденника польової групи, 2) примітки, 3) праця о. оглоблина «нариси з історії фабрик та заводів Правобережного Полісся». Щоденник польової групи також має дві структурні частини. Перша -- це послідовний опис обстежених сіл по маршруту експедиції. Друга частина -- зібрані матеріали (спогади старожилів, статистичні дані по діючих підприємствах тощо), розділені по профілю підприємств -- рудні, гути, керамічна промисловість тощо. Можливо, що сам щоденник писали інші учасники експедиції, а О. Оглоблин його лише редагував. особливий інтерес представляє третя частина -- нариси, написані самим о. оглоблиним. Вони діляться на такі ж підрозділи, як і друга частина щоденника, і подають архівний матеріал по кожному промисловому об'єкту.

З дибинецьким фаянсовим заводом, архівні матеріали щодо якого також вперше вводяться до наукового обігу Ольгою Школьною в цьому збірнику. тож ці матеріали мають суттєво поповнити наші знання як про фаянсову галузь промисловості в Україні у ХІХ ст., так і про господарство Браницьких на Київщині.

Рис. 1 - Маршрут експедиції 1932 р.: 42 --с. Заруддя (уроч. Фабріка), 46 -- Пінязевичі (Звіт… 1932, арк. 2)

Уривки з праці О.П. Оглоблина «промисловість Правобережного полісся в минулому і сучасному (науковий звітєкспєдиції за 1932 р.)» щоденник Польової групи Арк. 76.с. Стасева; с. Заруддя.

Зранку потягом вирушили на ст. іршу, звідки пішли на с. заруддя. По дорозі в лісі -- струмки й болота червоної води із «ржавим» напливом.

С. Стасева -- невелика оселя, подібно до старих рудницьких поселень -- розтягнена впродовж однієї вулиці по шляху із с. заруддя на с. Білий Беріг.

Людей, що пам'ятали, або знали перекази за рудню -- не знайшли, дарма, що с. стасева заселене за старих часів виключно рудниками і сама рудня звалась «стасевою».

Руднище на острові під самим Зарудьєм. Вода прорвала греблю, від якої залишились тільки палі да рештки скрині. Новий водяний млин -- стоїть. Все руднище -- в ямах від забраного жужелю. Тільки в центрі продовгастого острова зберіглась ще велика купа жужелю, височиною до 2-х метрів, кругляста, діам. 30-- 40 метрів. Ця купа допомагає проекційно визначити місце будови самої рудні, в пов'язанні з рештками старих, перебитих паль в характерній затоці.

В С. Зарудьї пощастило знайти діда Грицька Прокопенка, єдину людину, що знає за промислове минуле оселі. Але про рудню і він нічого не міг розповісти, посилаючись на те, що це підприємство «стасевське». I його батько нічого за рудню не пам'ятав і тільки згадував, що на «кузні» «робили водою», показував руднище на місці сучасного млина і гадав, що руду брали на «Глинищу», яке урочисько зветься також і «на руді».

Арк. 77. Проте дід подав досить цікаві відомості за «флянцову» фабрику, сам супроводив нас в усіх мандрівках по селу й на «Глинище». за спроби пророкувати погоду та прихильність до Грегоріанського календарю його на селі прозвали «астрономом». дід виправдав свою близькість до науки уважним ставленням до наших завдань та образними оповіданнями за минуле.

Оселя, що досі зберігає назву «фабрики» -- в 1 1/2 -- 2 кіл. від с. Заруддя, на північ по шляху на с. Кухарі. Там дід показував місце панського дворища й місце будови самої фабрики з «зелениммагазіном», в якому нібито зберігалася «флянцова» продукція. Все це, поруч зі вказівками на «печища» від хат майстрів та згадками за їх приход з Дибинців23, наявність високоякісної глини, певне уявлення за контінгент виробів і вивіз до м. Малина, -- в достатній мірі переконливо. Проте уважне обстеження терену, забудованого новими селянськими хатами, а також розпитування селян за знахідки -- не виявили жодного шматка фаянсу.

На подвіррі Кіндрата Сурженка знайдено фрагменти злитої маси підлоги і стінок, можливо, -- примітивного муфельного горна. Велика кількість цегли звичайної форми, часто -- поганого обпалу. трапляються окремі шматки плескуватої вогнетривкої цегли. В великій кількості трапляються фрагменти кафель, особливо скупчені над першою канавою, біля якої, за вказівками діда, був панський двір.

Всі спроби знайти або добути в селян будь-яке речове підтвердження існування «фабрики» -- не дали ніяких наслідків.

Під час обстеження «Глинища» пішов дощ, що позбавило нас можливости добути зразки з глибоких засмічених ям, якими вкрито північно-західний схил до річечки Раківки, по дорозі на Кухарі. Федір Даниленко, один з копалів, що був на Глинищу, повідомив за важкі умови добування глини, яка залягає на глибині від 5--10 метрів невеликим прошарком, товщею до 30--40 смт. Він розповів, що по весні на глибині двох метрів знайшов тут сірого шліфованого молотка й кремінні скребки Арк. 78. (Знайдено й придбано у Герасименка Петра).

В озері «Неводницькому» біля р. Тетерева знаходили дуже важку й широку цеглу з «номерами».

За рудню в Кухарях та близьких пунктах вниз по р. Ірші та Тетереву будь-яких відомостів немає.

3 серпня.

Вранці закінчили схему руднища та обійшли всіх нащадків майстра Юхима Калотенка, з марною надією знайти щось з фабричних виробів. З цією метою оглянули й церкву, але також нічого не знайшли. На церковній бані -- цікавий, своєрідно трактованийзалізний позолочений хрест місцевої ковальської роботи другої половини XVIII ст.

Єсть гарно збережений горшковий тигель з невідомої гути, фаянсова лампада-ставник (можливо, із зразків для місцевого виробництва). Не тільки спроби добути дещо з цих речей (тигель, лампада), але навіть складання облікового акту -- не привели ні до чого. Речей не дали, акта підписати -- відмовились. А ставник, в зв'язку з даними про місцеве фаянсове виробництво, являє глибокий інтерес. На дзвіниці -- 4 дзвони на старому встаткуванні. На одному, з датою «року AVOS» (1776) -- стара ковальська приробка до деревляного вирізу. Придбано талер срібний 1616 року у Кравця Клима. Його виорав Сорокотяга Микола на порубі «на Руді» (уроч.) в череп'яному попсованому глечику. Опівдні Граніт і Кольченко вирушили на Рудню Ялцівську, а Пилипенко -- на с. Білий Берег.

Арк. 86.Пінязєвичі.

<...> Переказують, що на горі, біля гамарні, за давніх часів була «кафельнафабріка». Там ніби виробляли й «флянц», для чого «мололи кремінь».

Арк. 87. Там же була й велика цегельня. Друга цегельня, вище залізничного мосту, існувала до революційних часів. Білу глину копали по над річкою в ур. «Глинище», вище гамарні. <...>

Арк. 244. с. Зарудьє.

Прокопенко Грицько Степанович 67р.

«Фабріки» не пам'ятає. Батько його, що помер 26 років тому назад і мав 101 рік, розповідав,що він хлопцем 10 років пас товар на тому місці, де «фабрика», і вибирав цвяхи та залізо з решток будов, що їх під той час розбирали.

На «фабриці» працювали поляки й таємно виробляли зброю. Потім «для виду» збудували «флянсову фабрику». Будували коштом графині Браницької цілих сім років. стільки ж років після цього працювала й фабрика. Майстри були більше «з України». Виробляли блюда, різний посуд, чайники і т. п. возили волами наМалин. Припинилось виробництво на фабриці через те, що приносило тільки збитки.

Цеглу довозили з «глеїв» за р. Тетеревом верст за 12 з під с. Пісківки. Робили цеглу й тут. Білу глину добували в урочищі «Глинище» за версту-півтори від фабрики, біля ровів в 1/4 в. на північ від Кухарського шляху.

Арк. 245. Проти «фабрики» жили по панських хатах «самі майстри», що поприходили з с. дибенець. Там і зараз залишаються численні «печища» середлісу. один з цих майстрів Сироїденко Юхим в Зарудьї й залишився. Його онуки «пишуться» зараз по матері -- Калотен- ками й живуть на селі. ці майстри переказували,що місцева глина була невисокої якості і важка для добування, а тому приходилось глину довозити «з України», що коштувало дуже дорого й не виправдувало витрат на виробництво.

Примітки

1. Арк. 279. 23) Очевидно, існування фаянсового заводу в зарудді було зв'язано з фаянсовим виробництвом в іншому маєткові Браніць- ких -- у Дибінцях. Див. Оглоблін До історії порцеляно-фаянсової промисловости на Україні («Нариси з соціально-економічної історії України» -- Київ, 1932, с. 273--277). Дибінцівська фаянсова фабрика, здається, існувала ще на початку 1850-х рр. (О. Степанишина.Господарство гр. Браницьких на Київщині і реформа 1861 р. «Студії з історії України», т. 3, Київ, 1930 -- ст. 226. Пор. A. Polujanski. OpisanielasowKrolestwaPolskiego I gubernijzachodnichCesarstwaRossyjskiego, t. III, Warszawa, 1855, str. 43).

2. Арк. 424. 1) Военно-исторический Архив РСФСР, I ч., № 18770, ст. 24.

3. Див. Оглоблін, До історії порцеляно-фа- янсовоїпромисловости на Україні / Нариси з соціально-економчної історії України. -- Київ, 1932, ст. 273--277.

4. ЛОЦИА, ф. Горн. департамента, II отд., 2й ст., 1824, № 8, арк. 68 зв.

5. Верба, I. В. 1995. О. П. Оглоблин. Український історичний журнал, 5, с. 89-99.

6. Верба, I. 1999. Олександр Оглоблин: Життя і праця в Україні.Київ: Шститутукраїнської археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ.

7. Верба, I. В. 2000. Олександр Оглоблин та його внесок в українську історіографію 1920--1940- хроків. Автореферат дисертації докт. іст. наук. !н- ститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ.

8. Винар, Л. (ред.). 1995. ОлександерОглоблин. Студії з історії України: Статті і джерельні ма- теріяли. Нью-Йорк; Київ; Торонто: Українське історичне товариство; Українська Вільна академія наук.

9. Винар, Л. 1995. Праці Олександра Оглоблина, що залишаються в рукопису. В: Винар, Л. (ред.). ОлександерОглоблин. Студії з історії України: Статті і джерельні матеріяли. Нью-Йорк; Київ; Торонто: Українське історичне товариство; Українська Вільна академія наук, с. 398-401.

10. Документи архіву Поліської експедиції. 1932, I. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 3561, оп. 1, спр. 317.

11. Документи архіву Поліської експедиції. 1932, II. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 3561, оп. 1, спр. 318.

12. Документи архіву Поліської експедиції. 1932, III. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 3561, оп. 1, спр. 319.

13. Звіт експедиції для дослідження історії промисловості України. 1932. НА !А НАНУ, ф. ПМК / Поліська експедиція 1936 р., № 3.

14. Науковий звіт про роботу експедиції з дослідження промисловості Правобережного Полісся в минулому та сучасності, замітки до нього. 1932--1935. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 3561, оп. 1, спр. 310.

15. Оглоблин, О. 1995. Мій творчий шлях українського історика. В: Винар, Л. (ред.). Олександер Оглоблин. Студії з історії України: Статті і джерельні матеріяли. Нью-Йорк; Київ; Торонто: Українське історичне товариство; Українська Вільна академія наук, с. 3-42.

16. Оглоблін, О. П. 1932. Промисловість Правобережного Полісся в минулому і сучасному (науковий звіт експедиції за 1932 р.).Науковий архів Шститу- ту історії України НАНУ, оп. 3, спр. 220.

17. Праця «Матеріали до історії промисловості Правобережного Полісся» за редакцією О. Оглоблі- на. 1932. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 3561, оп. 1, спр. 311.

18. Праця «Промисловість Київського Полісся в минулому і в сучасному»,вип. III. Центральний Державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 3561, оп. 1, спр. 105.

19. Світлична, В. В. 2003. О. П. Оглоблин як історик народного господарства України.Автореферат дисертації канд. іст. наук. Шститутукраїнської археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ.

20. Verba, I. V. 1995. O. P. Ohloblyn. Ukrainskyiistorychnyizhurnal, 5, s. 89-99.

21. Verba, I. 1999. OleksandrOhloblyn: Zhyttiaipratsia v Ukraini. Kyiv: Instytutukrainskoiarkheohrafii ta dzhereloz- navstvaim. M. S. Hrushevskoho NANU.

22. Verba, I. V. 2000. OleksandrOhloblyn ta yohovnesok v ukrainskuistoriohrafiiu 1920--1940-kh rokiv.Avtoreferatdysertatsiidoct.ist. nauk. Instytutukrainskoiarkheohrafii ta dzhereloznavstvaim. M. S. Hrushevskoho NANU.

23. Vynar, L. (ed.). 1995. OleksanderOhloblyn. Studii z is- toriiUkrainy: Stattiidzherelnimateriialy.Niu-Iork; Kyiv; Toronto: Ukrainskeistorychnetovarystvo; Ukrainska Vilna akademiianauk.

24. Vynar, L. 1995. PratsiOleksandraOhloblyna, shchozalyshaiutsia v rukopysu. In: Vynar, L. (ed.). OleksanderOhloblyn. Studii z istoriiUkrainy: Stattiidzherelnimateriialy.Niu-Iork; Kyiv; Toronto: Ukrainskeistorychnetovarystvo; Ukrainska Vilna akademiianauk, s. 398-401.

25. DokumentyarkhivuPoliskoiekspedytsii. 1932, I. Tsentral- nyiDerzhavnyiarkhivvyshchykhorhanivvladytaupravlin- niaUkrainy, f. 3561, op. 1, spr. 317.

26. DokumentyarkhivuPoliskoiekspedytsii.1932, II.Tsen- tralnyiDerzhavnyiarkhivvyshchykhorhanivvlady ta uprav- linniaUkrainy, f. 3561, op. 1, spr. 318.

27. DokumentyarkhivuPoliskoiekspedytsii.1932, III.Tsen- tralnyiDerzhavnyiarkhivvyshchykhorhanivvlady ta uprav- linniaUkrainy, f. 3561, op. 1, spr. 319.

28. ZvitekspedytsiidliadoslidzhenniaistoriipromyslovostiUkrainy. 1932. NA IA NANU, f. IIMK / Poliskaekspedytsiia 1936 r., N 3.

29. Naukovyizvit pro robotuekspedytsii z doslidzhennia pro- myslovostiPravoberezhnohoPolissia v mynulomu ta suchas- nosti, zamitky do noho.1932--1935.TsentralnyiDerzhavnyiarkhivvyshchykhorhanivvlady ta upravlinniaUkrainy, f. 3561, op. 1, spr. 310.

30. Ohloblyn, O. 1995.Miitvorchyishliakhukrainskoho is- toryka. In: Vynar, L. (ed.). OleksanderOhloblyn. Studii z istoriiUkrainy: Stattiidzherelnimateriialy.Niu-Iork; Kyiv; Toronto: Ukrainskeistorychnetovarystvo; Ukrainska Vilna akademiianauk, s. 3-42.

31. Ohloblin, O. P. 1932. PromyslovistPravoberezhnoho Polis- sia v mynulomuisuchasnomu (naukovyizvitekspedytsiiza 1932 r.).NaukovyiarkhivInstytutuistoriiUkrainy NANU, op. 3, spr. 220.

32. Pratsia «Materialy do istoriipromyslovostiPravoberezhnohoPolissia» zaredaktsiieiu O. Ohloblina.1932. TsentralnyiDerzhavnyiarkhivvyshchykhorhanivvlady ta upravlinniaUkrainy, f. 3561, op. 1, spr. 311.

33. Pratsia «PromyslovistKyivskohoPolissia v mynulomui v suchasnomu», III.TsentralnyiDerzhavnyiarkhivvyshchykhorhanivvlady ta upravlinniaUkrainy, f. 3561, op. 1, spr. 105.

34. Svitlychna, V.V. 2003. O. P. Ohloblyn yak istoryknarod- nohohospodarstvaUkrainy.Avtoreferatdysertatsiikand.ist.

ПРОФ. О. П. ОГЛОБЛІН

НАРИСИ З ІСТОРІЇ ФАБРИК ТА ЗА- ВОДІВ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ

Арк. 423.Зарудський фаянсовий завод (1824)

Матеріали експедиції 1932 року про колишнє існування фаянсового завода у Зарудді, досі невідомого в історико-економічній науці, цілковито стверджуються документальними даними. Берг-гауптманГельман під час своєї експедиції на Полісся (в 1824 році) познайомився з цим підприємством і залишив кілька уваг щодо нього. «Упомянутакже -- пише він у своєму звідомленні -- об обширномфаянсовомзаводе,устроенном в селении Зарудье, на р. Ирше, принадлежащем гр. Браницкой. Расходы, на возведение сей фабрики употребленные, превосходят миллион рублей (1), но, несмотря на таковое пожертвование, сие заведение не приносит владельцу ни малейших выгод. Добыча фаянсовой глины из известных копей, по довольной выработке оных, уменьшилась в большой степени; новых же месторождений чистой фаянсовой глины, которая, как первоначально находимая, не уступала бы в доброте Киевской, в сем имении не открывается; почему фабрика и нуждается в сем материале; находимая же по берегам Тетерева глина частию в смешении с известью, что делает ее неспособною на приготовление фаянсовой посуды. Вверх по течению Тетерева, при селении Межиречки фаянсовая глина есть наилучшая, но попадается не в большом количестве, почему завод и пользуется покупною глиною из сего места» (2).

Підприємство, мабуть, булонезабаром ліквідовано.Інших згадок за це підприємство не маємо.

До останнього часу існування цього заводу булоневідомо історикам промисловости, а тому й звістку за нього, здобуту експедицією 1932 р., зустрінутобуло скептично.

Але нові документальні розшуки цілковито стверджують оповідання місцевих селян про існування фаянсової фабрики в Пінязевичах. «В Радомысленскомуездепри с. Пиняжевичи на реке Ирше фабрика белого фаянса, принадлежащаяпомещику Пеньковскому» -- пише «Военно-топографо-статистическоеописание киевской губернии», складене близько 1817 року (1). це підприємство з'явилося, мабуть, в період скорочення виробництва Київо-Межигірської фаянсової фабрики після пожежі 1810 року (2). Воно не дожило до 1824 року. Берг-гауптманГельманписав р. 1824 про с. Пінязевичі: «в сем имении существовала... фаянсовая фабрика, но, по случаю ограниченной продажи изделий, действие оной прекращено» (3).

V. Chmil, L. F. Shepel

New facts about unknown faience factories inside the right bank polissian area: the fragments of o. ohloblin's work «the industry of the right bank polissian area in the past and modernity (the science report of the expedition of 1932)»

The paper deals with brief information about expedition of 1932 that investigated Kyiv and Zhytomyr Polissian industry of the past and modern times. The expedition led by O. Ohloblin comprised the Taras Shevchenko All-Ukrainian Historical museum representatives. There is a short characteristic of the expedition report in the paper. The document is kept in the archives of the Institute of History of Ukraine and the Institute of Archaeology of Ukraine, as well as in the

Central State Archive of the Higher Governing Bodies of Ukraine. Fragments of the report concerning two unknown faience factories of the early 19th century in the villages Zaruddia and Piniazevychi in the Irsha river downstream area are presented. One of them belonged to Branitskys.

Keywords: O. Ohloblin, Right Bank Polissian area, faience factory, 19th century, village Zaruddia, village Piniazevychi, Branitskys.

Размещено на Allbest.ru