Скляні фіали римського часу з Ольвії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Скляні фіали римського часу з Ольвії

О.О. Пукліна

Серед різноманітних форм античного скляного посуду для пиття в Північному Причорномор'ї виділяється група чаш-фіал II--III ст. з гравірованим і шліфованим орнаментом. Тут проаналізовано фрагменти такого посуду, знайдені в Ольвії на території римської цитаделі, які зберігаються в наукових фондах інституту археологіїнАПУ. Розглянуто також питання технологічних прийомів виготовлення фіал. Розповсюдження та активне користування фіалами співпадає з активізацією торгівельних зв'язків, економічним піднесенням Ольвії у другій половині II -- першій половині III ст. і перебуванням у місті римського гарнізону.

Ключові слова: Ольвія, римський час, скляний посуд, фіала.

GLASS PHIALS OF THE ROMAN TIMES FROM OLBIA

O. O. Puklina

Among numerous shapes of Ancient Greek glass drinking vessels from the Northern Black Sea Coast, the group of bowls-phials with engraved and polished ornamentation (2^nd--3^rd centuries AD) could be distinguished. The fragments of mentioned vessels, which were found on the territory of Roman garrison in Olbia and stored in the Scientific Repository of the Institute of Archaeology NASU, are examined in this research. In addition, the technological process of their manufacturing is closely analysed. Wide distribution and active application of phials concurred with intensification of trading communications and economic advancement of the period from the second half of the 2^nd century AD to the first half of the 3^rd century AD and the Roman garrison's residence in Olbia.

Keywords: Olbia, Roman period, glass vessels, phials.

Однією з найчисельніших груп скляного посуду перших століть нової ери, що трапляється при розкопках античного міста Ольвія, є столовий посуд. Найбільшу кількість нараховує посуд для пиття, що з І ст. набув широкого розповсюдження в античному світі. Скляні кубки, чаші, ритони, канфари, різнячись розмаїттям форм і технікою виконання, так проникли у побут мешканців Ольвії, що становили серйозну конкуренцію посуду з інших матеріалів.

В ольвійській колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України зберігаються 10 фрагментів посуду з прозорого з ледь жовтуватим відтінком скла, прикрашених гравірованими смугами, насічками та шліфованими фасетками у вигляді кругів і овалів. За формою та особливостями декору вони належать до чаш- фіал з напівсферичним тулубом (рис. 1--4). Всі вони походять з розкопок цитаделі (ділянка Л) під керівництвом Р. И. Ветштейн у 1964--1966 і 1969 рр., зокрема з приміщення громадської споруди другої половини II -- середини III ст.,зруйнованої під час пожежі (Ветшнейн 1967; 1972) Загалом ольвійська колекція нараховує понад 50 фрагментів чаш-фіал і кожного року поповнюєть-ся. Один фрагмент зберігається у Державному Ермітажі (Сорокина 1965, с. 214, рис. 6: 5), ще чотири -- в Національному музеї історії України. Фрагменти такого посуду постійно трапляються на ділянці Р-25 у південно-східній частині Верх-нього міста..

Особлива роль у вивченні фіал з Північного Причорномор'я належить Н. П. Сорокіній (1965, с. 208--210; 1982), в основу досліджень якої лягли матеріали Танаїса, Ольвії та городища Алма-Кермен. Зауваживши, що найближчі аналогії чашам з Північного Причорномор'я походять з майстерень Кельна (римське місто ColoniaAgrippinensis),дослідниця назвала їх «фіали кельнського типу» (Сорокина1965, с. 208).



Рис. 1. Ольвія, фрагменти фіал і варіанти реконструкцій

Дійсно, залишки потужних склоробних печей, а також численні знахідки фіал у самому Кельні та у сміттєвих нашаруваннях кастелівЗальцбурґа і Цуґмантеля стали доказом виробництва такого посуду в долині Рейна. Посуд зі шліфованим декором виготовлявся цими найбільшими в Європі майстернями приблизно з середини II по кінець IV ст. (Fremersdorf1939, s. 6; 1967, taf. 75; Яценко 2006, с. 134; Weinberg, Stern 2009, p. 95). На сході Римської імперії у другій половині II -- середині III ст. аналогічні фіали випускав інший склоробний центр -- Дура-Европос (Калат-ес-Салахія, Сирія), який припинив існувати у 256 р. під час сасанід-ських завоювань (Clairmont1963, р. 65--68, fig. 2, 3; Weinberg, Stern2009, р. 96). Подібність фіал двох згаданих центрів простежується у загальних прийомах декорування поверхні шляхом шліфування та гравірування, ідентичних схемах декору, а також однорідності скла (Clairmont1963, р. 65, 66; fig. 2, 3; Fremersdorf1967, Taf. 35, 72, 75, 76, 79, 80, 84; Сорокина 1982, с. 40--42; Яценко 2006). Водночас деякі дослідники вказують на можливість виготовлення такого посуду і в інших склоробних майстернях Римської імперії, зокрема на території Паннонії(Pirling1967/68, s. 34; Barkoczi1986, s. 166--189). Та практично у кожному випадку функціонування їх тісно пов'язується з місцями дислокації римських військових формувань.

У 2006 р. О. Г. Яценко опублікувала детальну типологію чаш-фіал з Танаїса. На основі морфологічних ознак і пропорцій вона виділила три варіанти форми чаш і шість груп за прийомами орнаментації їхньої поверхні. У групах IV і V дослідниця вказала декілька схем орнаменту (Яценко 2006, с. 131--133). Нині ця праця є найґрунтовнішою, а простежені у ній закономірності комбінацій орнаментів уможливлюють реконструювати вигляд посудини навіть за окремим фрагментом. Користуючись типологією О. Г. Яценко, надамо детальну характеристику фрагментів фіал з Ольвії, що зберігаються у фондах Інституту археології НАН України.

1. Фрагмент тулуба (0-64/1727). Придонна частина декорована гравірованою смугою. Товщина стінок 1,5--2,0 мм. Діаметр на рівні гравірованої смуги 90 мм (рис. 1: 1, 1А). Належить до форми І, орнаментальної групи IV скляних фіал із Танаїса(Яценко 2006, с. 131, 132; табл. І: 11--16; II: 17--19, 23--25).

2. Фрагмент вінець фіали з частиною тулуба (0-65/1576). Вінця ледь відігнуті, з дещо піднятим зашліфованим краєм. Середня частина тулуба декорована рядком вертикальних насічок, облямованих гравірованими смугами. Діаметр вінець -100 мм, товщина 2 мм (рис. 1: 2). Форма І, орнаментальна група V (схема А). Оформлення нижньої частини таких посудин передбачає наявність круглих / овальних шліфованих фасеток або їхніх комбінацій (рис. 1: 2А; Яценко 2006, с. 131--133; табл. III: 30--33).

3. Фрагмент фіали з ледь відігнутими вінцями, що характеризуються трохи піднятим, дещо нависаючим над тулубом зашліфованим краєм (0-65/1576). Перехід від вінець до тулуба декоровано пояском тонких гравірованих смуг. Середню частину тулуба прикрашає рядок ледь скошених вертикальних насічок. Діаметр вінець 140 мм, товщина 2,5 мм (рис. 1:

3) . Належить до чаш форми І, орнаментальної групи V (схема А), придонна частина яких прикрашалася шліфованими кругами / овалами або комбінацією їх (рис. 1: ЗА; Яценко 2006, с. 131--133; табл. Ill: 30--33).

4. Фрагмент тулуба (0-69/88). Середня частина прикрашена пояском вертикальних насічок, нижня -- круглих шліфованих фасеток. Орнаментальні пояси розмежовані гравірованою смугою. Товщина стінок 1,5--2,0 мм. Діаметр на рівні гравірованої смуги 90 мм (рис. 1:

4) . Форма І, орнаментальна група V (схема А). У придонній частині таких фіал зазвичай був ще один орнаментальний пояс із горизонтальних шліфованих овалів (рис. 1: 4А; Яценко 2006, с. 131--133; табл. Ill: 30, 31).

Рис. 2. Ольвія, фрагменти фіал і варіанти реконструкцій

5. Фрагмент тулуба (0-65/1577). Придонна частина декорована двома орнаментальними поясами вертикальних (зверху) і горизонтальних (знизу) шліфованих овалів, розмежованих гравірованою смугою. Товщина стінок 2--3 мм. Діаметр на рівні гравірованої смуги 90 мм (рис. 2: 1). Така комбінація декору придонної частини, як правило, спостерігається у фіал форми І, орнаментальної групи V (схема А). Верхню частину таких посудин прикрашено одним або двома рядками вертикальних насічок, розташованих у шаховому порядку (рис. 2: 1А, 1Б; Яценко 2006, с. 131--133; табл. Ill: 30, 31).

6. Фрагмент тулуба (0-65/1417). Нижня частина була прикрашена двома орнаментальними поясами шліфованих кругів (зверху) і горизонтальних овалів (знизу). Пояс із круглих фасеток обрамлений гравірованими смугами. Товщина стінок 2,5 мм. Діаметр на рівні верхньої гравірованої смуги -140 мм (рис. 2: 2). Форма І, орнаментальна група V (схема А). Можливі два основні варіанти реконструкції: 1 -- з одним рядком вертикальних насічок у верхній частині (рис. 2: 2А); 2 -- з двома рядками вертикальних насічок (рис. 2: 2Б), розташованих у шаховому порядку (Яценко 2006, с. 131--133; табл. III: ЗО, 31).

7. Фрагмент фіали з ледь відігнутими вінцями, що характеризуються трохи піднятим, дещо нависаючим над тулубом зашліфованим краєм, оздобленим гравірованою смугою (О- 64/1725). Середня частина тулуба прикрашена пояском вертикальних насічок, розташованих у шаховому порядку. Діаметр вінець 130 мм, товщина 2 мм (рис. 3: 1). Належить до форми І, орнаментальної групи V (схема С). Нижня частина таких чаш декорувалася поясом шліфованих кругів, обрамлених зверху і знизу рядами горизонтальних насічок (рис. 3: 1А). Денце (рис. 3: 1Б) також могло бути орнаментоване шліфованими овалами або кружками (Яценко 2006, с. 131--133; табл. V: 49--53; див. також: Jacenko2005, abb. 3: 38, 39).

Фрагмент тулуба (0-66/429). Нижня частина прикрашена рядком горизонтальних насічок (зверху) і трьома рядками вертикальних овальних фасеток. Товщина стінок 3 мм. Діаметр на рівні верхнього ряду овалів 100 мм (рис. 3: 2). Аналогічне оформлення придонної частини притаманне фіалам форми II, орнаментальної групи V (схема В). Верхня частина таких посудин декорувалася поясом вертикальних смуг, розташованих у шаховому порядку (рис. 3: 2А; Яценко 2006, с. 131--133, табл. IV: 40).



Рис. 3. Ольвія, фрагменти фіал і варіанти реконструкцій

8. Фрагмент фіали, декорованої двома рядками шліфованих кругів, розмежованих поясом з двох гравірованих смуг (О--69/1616). Круглі фасетки нижнього ряду, під яким є ще одна гравірована смужка, чергуються з видовженими вертикальними насічками. Товщина стінок 3 мм (рис. 4: 1). Подібний декор загалом відповідає орнаментальній групі V (схема D) чаш з Танаїса(Яценко 2006, с. 132, 133; табл. VI: 62). Однак танаїські екземпляри відрізняються від ольвійського зразка наявністю горизонтальнихнасічок, які зверху і знизу завжди обрамлюютъвертикальні насічки між круглими фасетками. Орнаментальна схема, яку маємо на фрагменті з Ольвії, поки що не трапилась і серед опублікованих матеріалів інших пам'яток.

9. Фрагмент фіали, придонна частина якої декорована двома рядками горизонтальних шліфованих овалів, розмежованих тонкою гравірованою смугою (0-65/200). Фасетки нижнього ряду облямовані врізними півовалами, що примикають до гравірованої смуги. Товщина стінки 2,5 мм (рис. 4: 2). Повні аналогії цьому різновиду орнаменту нам невідомі.

У Північному Причорномор'ї цілі форми шліфованих фіал трапляються вкрай рідко. Одна з них, можливо, з некрополя Пантікапею, зберігається у Державному Ермітажі (Кунина1997, илл. 183--184, кат. 333). Н. 3. Кунінадатує її III--IV ст. (1984, с. 158--159, табл. III: 21). Ще дві цілі форми з Північного Причорномор'я з невідомих пунктів зберігаються в Одеському археологічному музеї (Сорокина1978, с. 273, рис. 3: 1) і в Музеї збройних сил України у Києві.

Рис. 4. Ольвія, фрагменти фіал

Фрагменти шліфованих фіал знайдено у Пантікапеї під час розкопок на горі Мітридат (Висоцька 1964, с. 17) і досліджень верхнього зольника 2 II -- першої половини III ст. біля підніжжя цієї ж гори (Голофаст 2006, с. 312, рис. 3: 2). Фрагментарні знахідки походять з римської цитаделі Херсонеса, римського шару Тіри і склоробної майстерні другої половини II -- початку III ст. на городищі Алма-Кермен (Висоцька 1964, с. 16, 17, 20, рис. 9: 30, 31; Сон І988, с. 49, 50, рис. 2: 3, 4, 6, 7; 3: 7). Дві фраг-ментовані фіали виявлено у будинку 30 Гор-гіппії, що загинув у пожежі приблизно 240 р. (Алексеева, Сорокина 2007, с. 27). Однак найбільшу кількість таких чаш (понад 200 профільних частин) нині зафіксовано у шарах, житлових і господарських комплексах другої половини -- середини III ст. Танаїса Танаїс розгромили варвари під час так зв. Скіфсь-ких війн у 251/254 р. (Яценко 1997, с. 157).. Крім знахідок на городищі, дві фіали походять із поховань танаїського некрополя (Яценко 2006, с. 130).

У II--III ст. фіали набули широкого розповсюдження і на території Римської імперії (Isings1957, р. 114--116, Form 96b; Barkoczi1988, s. 64, taf. IV: 39, 41--43; Rutti 1991, s. 271; Lierke 1999, s. 107--109, abb. 273; Weinberg, Stern 2009, p. 96, fig. 13, pi. 19), і поза її межами (Eggers 1951, s. 180, typ 216). Про популярність такого посуду свідчать також імітації зі срібла (Schulz1953, taf. XXV: 1; XXXVI: 1).

Оскільки знахідки фіал зафіксовано на пам'ятках із залишками власного склоробства (Алма-Кермен, Танаїс, Горгіппія), окремі дослідники дійшли висновку, що виробництво їх було налагоджене і в північнопонтійському регіоні. Зокрема, Т. М. Висоцька (1964, с. 20) вважала, що фіали з Алма-Кермену були виготовлені у місцевій склоробній майстерні та пов'язувала її діяльність з перебуванням на городищі загону XI Клавдієвого легіону. Проте Н. П. Сорокіна (1982, с. 41), наголошуючи на фрагментарності знахідок, заперечувала місцеве їх виробництво. На її думку, знайдені в Алма-Кермені уламки були лише скляним ломом для виготовлення у цій майстерні інших форм посуду.

Та головним аргументом на користь виготовлення таких чаш у Північному Причорномор'ї стали дві незвичні знахідки з Танаїса. 1964 р. у приміщенні «І» знайдено ліпний виріб у вигляді плошки (рис. 5: 1), всередині якої є відбиток половини скляної фіали з насічками, кругами та овалами (Алексеева, Арсеньева1966, с. 176). У 1988 р. у підвалі «М» виявлено ліпний виріб у вигляді чаші на ніжці (рис. 5: 2) також з відбитком нижньої частини фіали, прикрашеної кругами і насічками (Арсеньева, Науменко 1992, с. 21; рис. 96: 1). На думку К. М. Алексеєвої та Т. М. Арсеньєвої, яких підтримали Н. П. Сорокіна і С. В. Науменко, ці вироби є формами для виготовлення фіал зі шліфованим декором. Вони висунули гіпотезу, згідно з якою в процесі видування посудини у форму орнамент на поверхні фіали відбивався на гарячому склі, а потім доопрацьовувався (Сорокина 1965, с. 208; Алексеева, Арсеньева 1966, с. 176; Арсеньева, Науменко 1992, с. 21). Пізніше Н. П. Сорокіна і К. М. Алексеєванавели ще один аргумент на користь виробництва фіал у Північному Причорномор'ї, але вже за матеріалами Горгіппії. У руїнах будинку 30 (підвал 116) разом з уламками двох фіал виявлено вісім кружків діаметром 1,0--1,2 см, зроблених зі стінок скляних посудин. Дослідниці припускають, що такими кружками на сирій глині ліпної форми викладалася схема візерунка, а отриманий на видутому виробі відбиток ретельно шліфували (Алексеева, Сорокина 2007, с. 27--28, 39, табл. 16: 3; 22: 8) У будинку 27 також знайдено два скляні кружки, але більшого діаметра. Проте їх використання для подібних потреб не розглядалося (Алексеева, Со-рокина 2007, с. 44, табл. 32: 7, 8). Крім того, тіль-ки одну знайдену в Горгіппії фіалу прикрашено шліфованими кругами, а на другій шліфованим кругом оздоблено лише денце. Серед матеріалів цієї пам'ятки також є глеки зі шліфованим орна-ментом. Однак жоден з них не був декорований кругами..

Проте Ю. Л. Щапова (1983, с. 158--159), піддавши сумніву подібні способи виготовлення фіал, переконливо аргументувала, що їх виготовляли в техніці вільного видування без застосування форми, а декор наносили без попередньої схеми способом шліфування на поверхні вже готового виробу. До її доводів слід додати також зауваження О. Г. Яценко (2006, с. 135--

136). Дослідниця звернула увагу на загнутий край плошки з приміщення «І» (рис. 5: 1), що завадив би видути у цю «форму» будь-який скляний виріб. Однак думка про виробництво фіал у майстернях Танаїса із застосуванням форм все ж устигла укоренитись у літературі (Rau1972, s. 116, fig. З, 4; Weinberg, Stern 2009, р.94, 95).\

Ознайомлення з іншими опублікованими матеріалами Танаїса показало, що тут знайдено й інші глиняні вироби, для декорування яких використовувалося скло. Так, у приміщенні «ІМ» садиби 14 (розкопки 1988 р.) виявлено глиняний виріб на ніжці з відбитком придонної частини фіали, прикрашеної кружками (рис. 6: 3). Декор виробу доповнено насічками по краю та численними проколами, зокрема й по відбитку фіали. Автори публікації вважають його штампом (Арсеньева, Науменко 1992,

с.49, рис. 86: 1). Із приміщення «КЖ» садиби 15 (розкопки 1984 р.) походить глиняний виріб циліндричної форми з квадратною заглибиною зверху, куди вставлена стінка скляної посудини (рис. 6: 1). Його визначено як підставку (Там само, с. 55, рис. 88). На подвір'ї садиби 13 (розкопки 1984 р.) знайдено глиняний виріб (рис. 6: 2) зрізано-конічної форми із вмазаним у сиру глину скляним денцем (Там само, с. 45, рис. 89: 1) Такі вироби траплялися у Танаїсі й раніше (Арсе-ньева, Шелов 1974, с. 135; табл. XIV: 1, 2)..

Призначення цих предметів залишається незрозумілим. Проте деякі припущення, принаймні для виробу з відбитком фіали, знайденому в підвалі «М» (рис. 5: 2), все ж можна зробити. Аналогічні або подібні форми ліпної кераміки трапляються на багатьох пам'ятках римського періоду Північного Причорномор'я (рис. 7), зокрема у Танаїсі (Арсеньева, Науменко 1992, с. 20; рис. 86: 2, 6; 87: 1, 5) і Ольвії (Бураков1976, с. 114, табл. XII: 8--11; Крапивина 1993, с. 107; рис. 44: 6, 8). Особливо багато їх знайдено в сарматських і пізньоскіфських комплексах, де їх вважають курильницями або світильниками (Пуздровский 2007, с. 128, 157, рис. 81: 3, 7, 10; 85: 1--3, 6). Не виключено, що виріб з підвалу «М», прикрашений відбитком фіали, мав таке само призначення.

Таким чином, надійних підстав стверджувати, що фіали виготовляли у північнопонтій-ському регіоні, нині немає. Тож пріоритетним продовжує вважатись їхнє рейнське (Кельн) і сирійське (Дура-Европос) походження. Також не можна виключати їх виготовлення у майстернях Паннонії.

Судячи з численних знахідок імпортних виробів, у римський період до Ольвії надходила продукція з більшості районів античного світу, зокрема із Сирії та західних центрів (Крапивина1993, с. 128, 137, 145, 152; Крыжицкий и др. 1999, с. 289--295). Та все ж, найвірогідніше, більшість товарів з віддалених місць потрапляла сюди через посередництво південнопонтій- ських міст і з території ближніх дунайських провінцій (Зубарь 2002, с. 62, 63; Зубарь, Сон 2007, с. 175, 176).



Рис. 6. Глиняні вироби зТанаїса, для оздоблення яких Було використане скло: 1 -- приміщення «КЖ» садиби 15; 2 -- подвір'я садиби 13; 3 -- приміщення «ІМ» садиби 14 (за: Арсеньева, Науменко 1992)

Фіали східного виробництва могли потрапляти до Ольвії через міста південного узбережжя Понту. Однак, за справедливим зауваженням О. Г. Яценко (2006, с. 136), у Північному Причорномор'ї такого посуду не могло бути багато, бо в самому Середземномор'ї фіали трапляються значно рідше, ніж у Європі. Фрагменти фіал з Ольвії мають плівку іризації білого кольору, що свідчить про схожий хімічний склад скла.

Рис. 7. Ліпна кераміка римського часу з пам'яток Північного Причорномор'я: 1 -- Танаїс, садиба 21, підвал «КЕ»; 2 -- Усть-Альмінський некрополь, могила 846; 3 -- Ольвія (за: Арсеньева, Науменко 1992; Крапивина1993; Пуздровский 2007)

Припускаємо, що вони є продукцією одного виробничого центра, найвірогідніше, Кельна.

О. Г. Яценко (2006, с. 136) з-поміж інших гіпотез доставки фіал у Танаїс припустила участь у тому сарматів, які кочували у цей час на степових просторах між Танаїсом і Дунаєм. Однак слід завважити, що з сарматських пам'яток Північного Причорномор'я серединиII--Illст. походить лише одна така фіала -- з поховання 1 кургану 3 біля с. СеменівкаБілго-род-Дністровського р-ну Одеської обл. (Дзигов-ский 1981, с. 121). Цілком вірогідно, до сарматів вона потрапила з найближчого античного центру -- Тіри.

Розповсюдження таких чаш у Тірі співпадає з піком її економічного піднесення наприкінці II -- середині III ст., пов'язаного з дислокацією римського гарнізону із загонами I Італійського, V Македонського і XI Клавдієва легіонів, а також зі зростанням обсягів посередницької торгівлі (Сон 2002, с. 128). Активне надходження імпортного, зокрема й скляного, посуду до Тіри в цей час може бути пов'язане з імператорським рескриптом 201 р. СептиміяСевера, який підтвердив право безмитної торгівлі деяким громадянам Тіри. Схожими привілеями могли користуватись і заможні ольвіополіти (Зубарь 1993, с. 38, 40).

В Ольвії знахідки фіал концентруються на території цитаделі, через що Н. П. Сорокіна (1982, с. 41) пов'язала їх з перебуванням тут римського гарнізону. Попри те, що атрибуція цієї ділянки як римської цитаделі та громадського будинку як Преторію, залишається дискусійною (Зубарь, Сон 2007, с. 158--160), присутність в Ольвії у 160--170-х рр. вексиля-ції I Італійського, V Македонського і XI Клавдієва легіонів під командуванням центуріона XI Клавдієва легіону не викликає сумнівів (Крапивина1993, с. 149; Зубарь, Сон 2007, с. 157, 160, 164). Римські військовослужбовці зі складу І Італійського легіону, І Кілікійської та, можливо, II Бриттонської когорт перебували у місті до середини III ст. (Зубарь, Крапивина1999, с. 76, 77; Зубар, Козуб 2002; 2004; Зубарь, Сон 2007, с. 183). Безперечно, розміщення римського гарнізону сприяло проникненню в Ольвію елементів провінційно-римської культури, зокрема особливих форм керамічного та скляного посуду.

Нагадаємо, що функціонування склоробної майстерні в Алма-Кермені, де уламки фіал становили частину скляного лому, також пов'язується з перебуванням на городищі загону XI Клавдієвого легіону (Висоцька 1964, с. 16--17, 20, рис. 9: 30, 31). У Танаїсі поки немає прямих вказівок присутності римських збройних формувань. Однак О. Г. Яценко (2006, с. 136) припускає, що фіали могли потрапляти сюди внаслідок контактів населення міста з римськими військовими підрозділами.

Отже, не можна не погодитися з Н. П. Со-рокіною, Т. М. Висоцькою та О. Г. Яценко, що найактивніше використання чаш-фіал у Північному Причорномор'ї пов'язано з присутністю римських військових контингентів. У Ольвії на користь цього свідчить концентрація популярних форм скляного посуду для пиття саме на тих ділянках, де власне і могли розміщувалися солдати гарнізону. На це ж вказує і верхня дата використання фіал в Ольвії -- середина III ст. Цей час характеризується шаром руйнацій і подальшого запустіння міста (Ветшнейн 1972, с. 171--174; Крапивина 1993, с. 10--12, 154). Саме тоді через готську загрозу на Дунаї римські військові формування починають залишати Північне Причорномор'я (Зубарь, Сон 2007, с. 184). Очевидно, незабаром Ольвія була зруйнована варварами під час Скіфських / Готських війн (Зубарь, Сон 2007, с. 184--186; Крапивина 2013, с. 79).

Після буремних подій середини III ст. мода на оздоблення скляного посуду шліфованим декором не зникає. Втілюючись у нових різноманітних формах, вона продовжує розвиватися і далі, доживаючи до V століття.

Література

чаша фіала орнамент скляний посуд ольвія

1. Алексеева, Е. М., Арсеньева, Т. М. 1966. Стеклоделие Танаиса. Советская археология,2, с. 176-188.

2. Алексеева, Е. М., Сорокина, Н. П. 2007. Коллекция стекла античной Горгиппии. Москва: Интербук-бизнес.

3. Арсеньева, Т. М., Науменко, С. А. 1992. Усадьбы Танаиса. Москва: ИА РАН.

4. Арсеньева, Т. М., Шелов, Д. Б. 1974. Раскопки юго-западного участка Танаиса. Античные памятники нижнего Подонья, 1, с. 123-211.

5. Бураков, А. В. 1976. Козырское городище рубежа и первых столетий нашей эры. Киев: Наукова думка.

6. Ветштейн, Р. И. 1967. Раскопки в центре римской цитадели в Ольвии в 1965--66 гг. археологические исследования в Украине в 1965--66гг., I, с. 134-137.

7. Ветшнейн, Р. Й. 1972. Розкопки римської цитаделі в Ольвії в 1969 р. археологічнідослідження на Україні,4, с. 171-174.

8. Висоцька, Т. М. 1964. Про виробництво скла в пізньоантичному Криму. археологія, XVI, с. 7-20.

9. Голофаст, Л. А. 2006. Стекло из раскопок зольника римского времени у подножия горы Митридат в Керчи. Боспорские исследования, XI, с. 309-330.

10. Дзиговский, А. Н. 1981. Сарматские памятники II--III вв. в низовьях Днестра. В: Мезенцева, Г. Г. (ред.). Древности Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 116-125.

11. Зубарь, В. М. 1993. Северное Причерноморье и Септимий Север. Вестник древней истории, 4, с. 3444.

12. Зубарь, В. М. 2002. О некоторых особенностях экономического развития Ольвии в I -- середине III вв. н. э. В: Толочко, П. П. (ред.). Северное Причерноморье в античное время. К 70-летию С. Д. Крыжицко- го. Киев: ИА НАНУ, с. 57-66.

13. Зубар, В. М., Козуб, Ю. I. 2002. Нова епітафія римського легіонера з Ольвії. археологія, 2, с. 102-109.

14. Зубар, В. М., Козуб, Ю. І. 2004. Нові надгробки з латинськими епітафіями з Ольвії. археологія, 3, с. 23-33.

15. Зубарь, В. М., Крапивина, В. В. 1999. О римском гарнизоне Ольвиив середине III в. VitaAntiqua, 2, с. 76-83.

16. Зубарь, В. М., Сон, Н. А. 2007. Северо-Западное Причерноморье в I--IVвв. н. э. Симферополь. Материалы по археологии, истории и этнографии Таври-ки, Supplementum3.

17. Крапивина, В. В. 1993. Ольвия. Материальная культура I--IV вв. н. э. Киев: Наукова думка.

18. Крапивина, В. В. 2013. Позднеантичный период истории Ольвии Понтийской. Вестник древней истории, 1, с. 77-94.

19. Крыжицкий, С. Д, Русяева, А. С., Крапивина, В. В., Лейпунская, Н. А., Скржинская, М. В., Анохин, В. А. 1999. Ольвия. Античное государство Северного Причерноморья. Киев: ИА НАНУ.

20. Кунина, Н. 3. 1984. К вопросу о западном импорте стекла на Боспор. Труды Государственного Эрмитажа, XXIV, с. 147-164.

21. Кунина, Н. 3. 1997. античное стекло в собрании Эрмитажа. Санкт-Петербург: АРС.

22. Пуздровский, А. Е. 2007. Крымская Скифия II в. до н. э. -- III в. н. э. Погребальные памятники. Симферополь: Бизнес-Информ.

23. Сон, Н. О. 1988. Скляні посудини з Тіри. археологія, 63, с. 47-56.

24. Сон, Н. А. 1993. Тира римского времени. Киев: Наукова думка.

25. Сон, Н. А. 2002. Об основных тенденциях социально-экономического развития Тиры в I -- середине III вв. В: Толочко, П. П. (ред.). Северное Причерноморье в античное время. К 70-летию С. Д. Крыжиц- кого. Киев: ИА НаНу, с. 121-131.

26. Сорокина, Н. П. 1965. Стеклянные сосуды из Та- наиса. В: Шелов, Д. Б. (ред.). Древности нижнего Дона. Москва: Наука, с. 202-238.

27. Сорокина, Н. П. 1978. Античное стекло в собрании Одесского археологического музея. В: Карыш- ковский, П. О. (ред.). археологические исследования Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 267-274.

28. Сорокина, Н. П. 1982. Стеклянная посуда как источник по истории экономических связей Причерноморья и локального стеклоделия первых веков н. э. В: Талис, Д. Л. (ред.). археологические исследования на юге Восточной Европы. Москва, с. 40-42. Труды ГИМ, 54.

29. Щапова, Ю. Л. 1983. Очерки истории древнего стеклоделия. Москва: МГУ.

30. Яценко, Е. Г. 2006. Стеклянные чаши-фиалы второй половины II -- середины III в. н. э. из Танаиса. В: Журавлев, Д. В. (ред.). Северное Причерноморье в эпоху античности и средневековья. Москва, с. 130152. Труды ГИМ, 159.

31. Яценко, С. А. 1997. Германцы и аланы: о разрушениях в Приазовье в 236--276 гг. Stratum plus, с. 154-163.

32. Barkoczi, L. 1986. Geschliffene Glaser aus der er- stenHalfte des 3. Jhs. in Pannonien. Archaeologiaiertesito, 113, s. 166-189.

33. Barkoczi, L. 1988. PannonischeGlasfunde in Un- garn. Budapest. StudiaArchaeologica, IX.

34. Clairmont, Ch. W. 1963. The glass vessels. Excavations at Dura-Europos. New Haven. Dura-Europos Publications, Final Report IV, part V.

35. Eggers, H.-J. 1951. Der romische Import imfreienGermanien. Atlas der Urgeschichte. Hamburg: Ham- burgisches Museum fur V5lkerkunde und Vorgeschich- te, I.

36. Fremersdorf, F. 1939. ErzeugnisseKolner Manu- fakturen in den Funden von KastellSaalburg und Zugmantel.Saalburg: Eigenverlag. SaalburgJahr- burh, IX.

37. Fremersdorf, F. 1967. Die romischen Glaser mitSchlif, Bemalung und Goldauflagenaus Koln. K5ln: Verlag der L5we, H. Reykers. Die Denkmaler des romischen K5ln, VIII.

38. Isings, C. 1957. Roman Glass from Dated Finds. Groningen; Djakarte: J. B. Wolters.

39. Jacenko, E. G. 2005. GlasgefaBe der R5merzeit und SpatantikeausTanais. Eurasia Antiqua, 11, s. 277-312.

40. Lierke, R. 1999. AntikeGlastopferei: einvergessenesKapitel der Glasgeschichte. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern.

41. Pirling, R. 1967/68. NeueFunderomischer Glaser aus Krefeld-Gellep. Berlin: Gebr. Mann. K5lner Jahr- buch fur Vor- und Fruhgeschichte, 9.

42. Rau, G. 1972. K5rpergraber mitGlasbeigaben des 4. nachchristlichenJahrhunderts in Oder-Weichsel- Raum. ActaPraehistorica et Archaeologica, 3, s. 109214.

43. Rutti, B. 1991. Die Romischen Glaser ausAugst und Kaiseraugst.Augst: R5mermuseum. Forschungen in Augst, 13/2.

44. Schulz, W. 1953. Leuna. EingermanischerBestat- tungsplatz der spatromischenKaiserzeit. Berlin: Akad- emie-Verlag. Deutsche Akademie der Wissenschaftenzu Berlin, I.

45. Weinberg, G. D., Stern E. M. 2009. Vessel Glass. New Jersey: The American school of classical studies at Athens. The Athenian Agora, XXXIV.

REFERENCES

1. Alekseieva, E. M., Arsenieva, T. M. 1966. Steklodeliie Tan- aisa. Sovetskaiaarkheologiia, 2, p. 176-188.

2. Alekseieva, E. M., Sorokina, N. P. 2007. KollektsiiasteklaantichnoiGorgippii.Moskva: Interbuk-biznes.

3. Arsenieva, T. M., Naumenko, S. A. 1992. UsadbyTanaisa. Moskva: IA RAN.

4. Arsenieva, T. M., Shelov, D. B. 1974. Raskopkiyugo-za- padnogouchastkaTanaisa. AntichnyepamiatnikiNizhnegoPodonia, 1, p. 123-211.

5. Burakov, A. V. 1976. Kozyrskoegorodishcherubezhai per- vykhstoletiinasheiery. Kyiv: Naukovadumka.

6. Vetshtein, R. I. 1967. Raskopki v tsentrerimskoitsitadeli v Olvii v 1965--66 gg. Arkheologicheskieissledovaniiana Ukraine v 1965--66gg., I, p. 134-137.

7. Vetshnein, R. I. 1972. Rozkopkyrymskoitsytadeli v Olvii v 1969 r. ArkheolohichnidoslidzhennianaUkraini, 4, p. 171174.

8. Vysotska, T. M. 1964. Pro vyrobnytstvoskla v piznoan- tychnomuKrymu. Arkheolohiia, XVI, p. 7-20.

9. Golofast, L. A. 2006. Stekloizraskopokzolnikarimskogovremeni u podnozhiia gory Mitridat v Kerchi. Bosporskieissledovaniia, XI, p. 309-330.

10. Dzigovskii, A. N. 1981. Sarmatskiepamiatniki II--III vv. v nizoviakhDnestra. In: Mezentseva, G. G. (ed.). DrevnostiSevero-ZapadnogoPrichernomoria. Kyiv: Naukovadumka, p. 116-125.

11. Zubar, V. M. 1993. SevernoePrichernomore і Septimii Sever. Vestnikdrevneiistorii, 4, p. 34-44.

12. Zubar, V. M. 2002. Оnekotorykhosobennostiakhekonom- icheskogorazvitiiaOlvii v I -- seredine III vv. n. e. In: Tolo- chko, P. P. (ed.). SevernoePrichernomore v antichnoevremia. K 70-letiiu S. D. Kryzhitskogo. Kyiv: IA NANU, p. 57-66.

13. Zubar, V. M., Kozub, Yu. I. 2002. Nova epitafiiarymskoholehionera z Olvii. Arkheolohiia, 2, p. 102-109.

14. Zubar, V. M., Kozub, Yu. I. 2004. Novi nadhrobky z latyn- skymyepitafiiamy z Olvii. Arkheolohiia, 3, p. 23-33.

15. Zubar, V. M., Krapivina, V. V. 1999. O rimskomgarnizoneOlvii v seredine III v. Vita Antiqua, 2, p. 76-83.

16. Zubar, V. M., Son. N. A. 2007. Severo-ZapadnoePrichernomore v I--IV vv. n. e. Simferopol. Materialypoarkheologii, istorii і etnografiiTavriki, Supplementum 3.

17. Krapivina, V. V. 1993. Olviia. Materialnaiakultura I-- IV vv. n. e. Kyiv: Naukovadumka.

18. Krapivina, V. V. 2013. Pozdneantichnyi period istoriiOlviiPontiiskoi. Vestnikdrevneyistorii, 1, p. 77-94.

19. Kryzhitskii, S. D., Rusiaeva, A. S., Krapivina, V. V., Leipunskaia, N. A., Skrzhinskaia, M. V., Anokhin, V. A. 1999.

20. Olvia. AntichnoegosudarstvoSevernogoPrichernomoria. Kyiv: IA NANU.

21. Kunina, N. Z. 1984. Кvoprosuоzapadnomimportestek- la naBospor. Trudy GosudarstvennogoErmitazha, XXIV, p. 147-164.

22. Kunina, N. Z. 1997. Antichnoesteklo v sobraniiErmitazha. Sankt-Peterburg: ARS.

23. Puzdrovskii, A. Ye. 2007. KrymskaiaSkifiia II v. do n. e. -- III v. n. e. Pogrebalnyepamiatniki. Simferopol: Biznes-In- form.

24. Son, N. O. 1988. Sklianiposudyny z Tiry. Arkheolohiia, 63, p. 47-56.

25. Son, N. A. 1993. Tirarimskogovremeni. Kyiv: Naukovadumka.

26. Son, N. A. 2002. Ob osnovnykhtendentsiiakhsotsialno- ekonomicheskogorazvitiiaTiry v I -- seredine Ill vv. In: Tolo- chko, P. P. (ed.). SevernoePrichernomorie v antichnoevremia. K 70-letiiu S. D. Kryzhitskogo. Kyiv: IA NANU, p. 121-131.

27. Sorokina, N. P. 1965. StekliannyesosudyizTanaisa. In: Shelov, D. B. (ed.). DrevnostiNizhnego Dona.Moskva: Nauka, p. 202-238.

28. Sorokina, N. P. 1978. Antichnoesteklo v sobraniiOdessko- go arkheologicheskogomuzeia. In: Karyshkovskiy, P. O. (ed.). ArkheologicheskieissledovaniiaSevero-ZapadnogoPrichernomoria. Kyiv: Naukovadumka, p. 267-274.

29. Sorokina, N. P. 1982. StekliannaiaposudaкакistochnikpoistoriiekonomicheskikhsviazeiPrichernomoria і lokalnogosteklodeliiapervykhvekov n. e. In: Talis, D. L. (ed.). ArkheologicheskieissledovaniianayugeVostochnoiEvropy. Moskva, p. 40-42. Trudy GIM, 54.

30. Shchapova, Yu. L. 1983. Ocherkiistoriidrevnegosteklodeliia. Moskva: MGU.

31. Yatsenko, E. G. 2006. Stekliannyechashi-fialyvtoroipoloviny II -- serediny Ill v. n. e. izTanaisa. In: Zhuravlev, D. V. (ed.). SevernoePrichernomore v epokhuantichnostiisrednevekovia. Moskva, p. 130-152. Trudy GIM, 159.

32. Yatsenko, S. A. 1997. Germantsy і alany: оrazrusheniiakh v Priazove v 236--276 gg. Stratum plus, p. 154-163.

33. Barkoczi, L. 1986. Geschliffene Glaser aus der erstenHalfte des 3. Jhs. in Pannonien. Archaeologiaiertesito, 113, s. 166-189.

34. Barkoczi, L. 1988. PannonischeGlasfunde in Ungarn. Budapest. StudiaArchaeologica, IX.

35. Clairmont, Ch. W. 1963. The glass vessels. Excavations at Dura-Europos. New Haven. Dura-Europos Publications, Final Report IV, part V.

36. Eggers, H.-J. 1951. Der romische Import imfreien Germ- anien. Atlas der Urgeschichte. Hamburg: Hamburgisches Museum fur Volkerkunde und Vorgeschichte, I.

37. Fremersdorf, F. 1939. ErzeugnisseKolner Manu- fakturen in den Funden von KastellSaalburg und Zugmantel.Saalburg:Eigenverlag. SaalburgJahr-

38. burh, IX.

39. Fremersdorf, F. 1967. Die romischen Glaser mitSchlif, Be- malung und Goldauflagenaus Koln. Koln: Verlag der Lowe, H. Reykers. Die Denkmaler des romischen Koln, VIII.

40. Isings, C. 1957. Roman Glass from Dated Finds. Groningen; Djakarte: J. B. Wolters.

41. Jacenko, E. G. 2005. GlasgefaBe der Romerzeit und Spatan- tike ausTanais. Eurasia Antiqua, 11, s. 277-312.

42. Lierke, R. 1999. AntikeGlastopferei: einvergessenesKapi- tel der Glasgeschichte. Mainz am Rhein: Philipp von Zabern.

43. Pirling, R. 1967/68. NeueFunderomischer Glaser aus Krefeld-Gellep. Berlin: Gebr. Mann. KolnerJahrbuch fur Vor- und Fruhgeschichte, 9.

44. Rau, G. 1972. KorpergrabermitGlasbeigaben des 4. nach- christlichenJahrhunderts in Oder-Weichsel-Raum. ActaPraehistorica et Archaeologica, 3, s. 109-214.

45. Rutti, B. 1991. Die Romischen Glaser ausAugst und Kais- eraugst.Augst: Romermuseum. Forschungen in Augst, 13/2.

46. Schulz, W. 1953. Leuna. EingermanischerBestattung- splatz der spatromischenKaiserzeit. Berlin: Akademie-Ver- lag. Deutsche Akademie der Wissenschaftenzu Berlin, I.

47. Weinberg, G. D., Stern E. M. 2009. Vessel Glass. New Jersey: The American school of classical studies at Athens. The Athenian Agora, XXXIV.

Размещено на Allbest.ru

...