Глухівський сотник Василь Федорович Ялоцький

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глухівський сотник Василь Федорович Ялоцький

О.Ю.А. Мицик,

І.Ю. Тарасенко

У статті вперше поданий повний нарис біографії глухівського сотника кінця ХУІІ ст. Василя Ялоцького (Яловицького, Федоровича), якому досі присвячувалися лише короткі біографічні довідки О.М. Лазаревського та В.В. Кривошеї. Ці довідки були максимально доповнені архівними документами, в першу чергу з унікального архіву ХУІІ ст. полковника Іллі Новицького. У результаті були по-новому висвітлені деякі важливі моменти життєвого шляху сотника. Наприклад, якщо раніше вважалось, що він обирався на цю посаду двічі, то тепер встановлено, що він обирався тричі, уточнюються терміни каденцій, подано опис його шляхетського герба. Було також відзначено, що Ялоцький призначався наказним ніжинським полковником у часи Азово-Дніпровських походів у 1695 р. і не випадково йому як сотнику передавали загальне керування засейм- ськими сотнями. Він відігравав важливу роль в обороні південних кордонів Гетьманщини від ординських нападів і саме цим пояснюється його зв'язок з охочекомонним (компанійським) полковником Іллєю Новицьким, який був фактично командуючим прикордонними військами Гетьманщини в часи гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи. У додатку до статті наводяться одинадцять його листів до Новицького, виявлених у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Ключові слова: Глухів, полковник, сотник, козаки, Гетьманщина, архів.

сотник ялоцький біографія

Mytsyk Yu. А., Tarasenko I.Yu. Hlukhiv centurion Vasyl Fedorovych Yalotskyi

The article for the first time presents a complete sketch of the biography of the Hlukhiv centurion of the late seventeenth century Vasyl Yalotskyi (Yalovytskyi, Fedorovych), to whom only short biographical references of O.M. Lazarevsky and V.V. Kryvoshei have been devoted so far. These information were maximally supplemented by archival documents, primarily from the unique archive of the seventeenth century Colonel Ilia Novytskyi. As a result, some important moments of the centurion's life were covered in a new way, for example, if earlier it was considered that he was elected to this position twice, now it is established that he was elected three times, the terms of cadences are specified, his noble coat of arms is described. It was also noted that Yalotsky was appointed colonel on duty in Nizhyn during the Azov-Dnieper campaigns in 1695, and it was no accident that he, as a centurion, was given general command of the Zaseim hundreds. He played an important role in defending the southern borders of the Hetmanate from Horde attacks, and this explains his connection with the Cavalry Colonel Ilia Novytskyi, who was actually commander of the border troops of the Het- manate during the time of Hetmans Ivan Samoilovych and Ivan Mazepa. The appendix to the article contains eleven of his letters to Novys- kyi, found in the funds of the Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine named after V. Vernadsky.

Key words: Hlukhiv, colonel, centurion, Cossacks, Hetmanate, archive.

Приходиться повторювати просту і, на жаль, сумну істину: з ряду причин, у першу чергу через тривалий період відсутності власної державності, ми надто мало знаємо про біографії представників козацької старшини, не кажучи про рядове козацтво. Вони подібні метеорам, які зблискують на нічному небі, і тут же пропадають безслідно...

Про одну таку особистість вдалося зібрати трохи фактів. Це глухівський сотник останньої третини ХУІІ ст. Василь Федорович Ялоцький. Уперше деякі факти його біографії навів О.М. Лазаревський. У своїй капітальній праці при описі Глухівської сотні Ніжинського полку він подав найповніший на той час список сотників, серед яких значиться і Ялоцький, перебування якого на цьому уряді відносилось до 1678-1696 рр. На інших сторінках твору О.М. Лазаревський навів і деякі факти життя Ялоцького [1, с. 416, 422, 474, 488]. Через 100 років цією постаттю зацікавився дослідник козацької генеалогії Володимир Кривошея. Спочатку у цінному довіднику старшини Лівобічної Гетьманщини він уточнив каденцію Ялоцького, визначивши його сотникування у квітні 1678 - березні 1687, вересні 1689 - листопаді 1696 рр. (точніше початок і закінчення каденції не вдалося визначити). Ялоцький вперше став сотником після Яська Жураківського (Жураковського) (?-1672-1677-?), а замінив його Кіндрат Грудяка (?-1689-?). Вдруге він посідав цей уряд у такий період: ?-1694-1696-?, а замінив його Олексій Туранський (? - січень 1699-1709), який став потім (у 1709-1716 рр.) генеральним (військовим) суддею. При цьому дослідник назвав Ялоцького Яловицьким [2, с. 55]. У значно повнішій версії довідника, яка охоплювала й Правобічну Гетьманщину, Кривошея вніс чимало уточнень. Насамперед він виправив написання прізвища і подав його саме як Ялоцький. Хоча термін каденції (каденцій) цього сотника лишився без змін, але були внесені уточнення щодо каденцій його попередника і наступників: Жураковський (? - червень 1672 - червень 1676-?), Туранський (як наказний, липень 1687), Грудя- ка (?-1688 - січень 1689-?) [3, с. 94]. У своїй новій праці В. Кривошея вперше подав стислу біографічну довідку про Ялоцького [4, с. 782-783], спираючись як на власні архівні пошуки, так і на твір Лазаревського. Використаємо цей нарис, доповнивши його своїми даними з нововідкритих архівних джерел.

Отже, початки його життя лишаються невідомими. Народився він, як вважає Кривошея, до 1650 р. Походив Ялоцький зі шляхетського роду герба «Сас»: у щиті зображений перевернутий місяць (ріжками догори), з середини якого виходить стріла вістрям догори; по обидві сторони від її вістря намальовані дві шестикі- нечні зірки [5, с. 139]. Ця гілка роду покозачилася: відомо, що сам Ялоцький служив у часи гетьманатів Дем'я- на Многогрішного та Івана Самойловича. 21.11.1681 р. він продав за 3 тис. золотих млин (три камені) на р. Єсмані поблизу Глухова гетьману Івана Самойловичу. 16(6).09.1687 р. гетьман Іван Мазепа підтвердив право володіння с. «Бачковское» (суч. с. Бачівськ Глухівсько- го району, яке лежить на кордоні з Росією) глухівсько- му сотнику Ялоцькому, «респектуючи... на значние... прислуги Войску Запорожском». Передавалися йому і селяни даного населеного пункту [6, с. 78]. Чи не список цього універсалу є у збірці документів Мазепи за 1687-1689 рр., опис якого подано у справі 43 описі 1 фонду 124 («Малороссийские дела») РДАДА? У вересні 1689 р. йому була дана грамота царем Федором на Бачівськ і на «купленные мельницы, со всякими угодьями» [7, с. 176, 198]. 3.12.1688 р. Мазепа підтвердив право володіння Ялоцьким його млинами на р. Єсмані в урочищі Товкачівка [4, с. 783]. Тримав Ялоцький і два млини-вешняки на р. Локні на п'ять кіл, млин у чотири кола на р. Єсмані під слободою Семенівкою; разом з колишньою глухівською протопопівною Максимовою тримав півтора кола на р. Єсмані, млин на р. Щениці за Марчишиною Будою, а у с. Полошках - млин-вешняк на два кола, сінокіс між селами Бачівськ і Собичем. Отже, він був заможною людиною і вирізнявся цим від більшості сотників Гетьманщини.

Під час 11-тижневої облоги 1695 р. Тавані, внаслідок чого була взята ця турецька фортеця, яка стояла на березі Дніпра (між сучасними Каховкою і Бериславом), він був наказним ніжинським полковником.

Нам вдалося знайти ще два цікавих документи. У першому з них 8.05.(29.04).1668 р. була укладена угода між жителями сіл Литвиновичи і Воргол (суч. села Литвино- вичі і Воргол Кролевецького району) про розмежування спірних земель. Для цього були послані ніжинським полковником Яковом Жураковським авторитетні люди, які мали скріпити угоду. Серед них бачимо Ялоцького, котрого названо глухівським сотником [8, с. 328-329]. Таким чином, можна продовжити час його перебування на посаді сотника: це була перша з трьох його каденцій. Якраз цей період був непроясненим: у довіднику Кривошеї глухівськими сотниками показані Пилип Уманець (? - січень 1668-?) і Яків Жураковський (? - лютий-вересень 1669-?) [3, с. 94]. Отже, перша каденція Ялоцького (травень 1668 р.) припадає на «білу пляму» між каденціями Уманця і Жураковського. Другий документ - це випис від 31(21) жовтня 1681 р. із глухівських міських книг, який містить у собі купчу (Лук'ян Гордійович, мельник с. Шатрищі (суч. село в Ямпільському районі), продав свій млин на р. Белиці гетьману Самойловичу). Свідками виступає група значних людей на чолі з ніжинським полковником Яковом Жураховським і ніжинським полковим осавулом Михайлом Миклашевським. Третім за значенням названо глухівського сотника Василя Федоровича [8, с. 337]. Слід пояснити цю обставину. Традиційно козаки могли називатися не тільки справжнім прізвищем, але й патронімом (по батькові), прізвиськом. Число іменувань козаків могло сягати п'яти! Часто патронім вживався рівнозначно з прізвищем і навіть домінував над ним. Тому в ряді документів Ялоцький фігурує під патронімом Федорович, яке може помилково сприйматися як прізвище.

Ялоцький був одружений із удовою якогось Мануїла. Своїх дітей у нього не було (в усякому разі дорослих). Він усиновив двох дітей дружини від її першого шлюбу: Івана та Настю. Саме їм він передав, помираючи, свої маєтності (села Бачівськ, Семенівку і Степанівку). Іван Мануїлович за життя був їм «выведен в люди» (вислів О.М. Лазаревського) [1, с. 422]. Згодом цей Іван став глухівським сотником у 1714-1728 рр., а отримане багатство дало йому можливість одружитися з донькою генерального судді Олексія Туранського.

Коли помер Ялоцький, точно сказати на базі актуалізованих джерел неможливо. Очевидно він ще пожив якийсь час після відходу від сотницьких справ і ймовірно помер на рубежі ХУІІ-ХУІП ст.

Під час підготовки до друку унікального шеститомного архіву охочекомонного (компанійського) полковника Іллі Новицького (бл. 1630-1704) нам вдалось виявити 11 листів Ялоцького, написаних до Новицького у 1690 і 1693 рр. Вони наводяться нами у додатку до статті і тому їхній зміст не варто переказувати. За кількістю листів до Новицького Ялоцькому належить першість серед сотників, що свідчить насамперед про міцні зв'язки між обома діячами Гетьманщини, а також про авторитет Ялоцького у козацькому війську. У першому з листів (1690 р.) мова йшла про командування ним «засеймськими сотнями», котрі висувалися на південь. Судячи з усього, це військо йшло до міста Самари у пониззі однойменної річки (суч. м. Новомосковськ під м. Дніпро). Там козаки, як свідчить літопис Самовидця, «на залогу полками ходили по чверті року» [9, с. 152]. Інші 10 листів написані у березні 1693 р.

переважно у Вереміївці (суч. село Чорнобаївського району Черкаської області). У цьому селі, частково затопленого нині водами Кременчуцького водосховища, знаходився сотенний центр у 1648-1649, 1658-1672 рр., потім Веремі- ївська сотня увійшла до складу Чигириндібрівської сотні Лубенського полку. Ялоцький пише у лютому 1693 р., що він має перебувати у Вереміївці згідно з указом гетьмана Мазепи на випадок ворожого нападу і йому мали коритися також Батуринська та Ямпільська сотня. Як бачимо те, що він став наказним ніжинським полковником, не було випадковістю. Саме тоді, взимку, виступили ординці на чолі з сином хана, щоб підтримати авантюру Петрика. У березні місяці він знаходиться у постійному контакті з Новицьким, сповіщаючи про новини (інколи дрібні), просячи про інструкції щодо подальших дій і знаходячи місце й для вітань з оказії Великого Посту. Цікавою є згадка про фастівського полковника Семена Палія, про військо якого, і взагалі про війська Гетьманщини, Ялоцький мав повідомити ніжинського полковника (1687-1694 рр.) Сте - пана Забілу, який тоді стояв у Ірклієві.

Листи друкуються за правилами, розробленими Я. І. Дзи- рою [9, с. 39-42], з незначними поправками (так, літера «ять» передається літерою «і», а не «і» курсивним). Нерозбірливі слова позначаються таким знаком: (...)*, а втрачені слова чи фрагменти тексту через дефект рукопису - позначаються так: [...].

Таким чином, вдалося розширити коло джерел, які проливають світло на життєвий шлях глухівського сотника Василя Ялоцького, відкрити нові сторінки його біографії або уточнити ряд дотичних до нього фактів.

№ 1

1690, березня 1 (лютого 19). - Лукомль.

«Их црского пресвітлого велчства Войска Запорозко- го мсці пане полковнику комонный, мні велце мсцівьій пне и добродію

По указу ясневелможного его милости добродія пана гетмана з сотнею моею и з cовокупленими при мні сотнями засеймскими Кролевецкою, Воронизкою, Короповскою и Янполскою прибылем сегодня февраля 19 до містечка Лукомля, а спешачися за полком в. мс. мс. пана тилко обід скушавши, на ноч до Горошина виедем. Де просим в. мс. м. пна и добродія хтійте з милости своей нас з сотнями засеймскими виждати и в яком містцу купитися до в. мс. мсці пана през посланных слуг(?) вскорі відомо дати. О подлинное ознаймение велце в. мс. мсці пана покор- не просячи, добродійской себе полецаем ласце и зоста- ем в. м., м. мс. пна и добродія, во всем зычливие слуги.

Василий Федорович, сотник глуховский, зо всіми сотнями засеймскими.

З Лукомля февраля 19 1690 року».

НБУВІР, ф. ІІ. спр. 14521. Оригінал.

№ 2

1690, березня 1 (лютого 19). - Вереміївка.

«Мсцивий пане полковнику комонний, мні велце мс- цивий пане и добродію.

Яком вчорашнего дня писалем до в. мс., м. мс. пана, от- зиваючися з поволностю моею, так и тепер з оною ж чинячи мой покорный до в. мс., м. мс. пана, отзов, просячи в том себі от в. мс., м. мс. пана, науки як мію до отпору неприятелского, если того случай укажет, в поготовости зоставати: чи зо всім табором, чили з виборним товариством, як мні указ будет от в. мс., м. мс. пана, о том до боку в. мс., м. мс. пана, спешити, бо завчасу належит мні таковий порадок в сотні моей по указу в. мс., м. мс. пана, учинити. О що и повторе покорне в. мс., м. мс. пана, просячи, ласкавой себе добродійской полецаю ласці, зоста- ючи назавше

В. мс., м. мс. пана и добродія, во всем зичливий най- нижший слуга

Василий Федорович, сотник глуховский.

З Вереміевки февраля 19 1690 року».

НБУВ ІР, ф. ІІ. спр. 14513. Оригінал.

№ 3

1693, лютого 28 (18). - Вереміївка.

«Мсцивий пане полковнику комонный, мні велце мсци пане и добродію.

Рачиш в. мс., м. мс. пан до мене писати, виражаючи по- важный указ ясневелможного его млсти добродія нашего пана гетмана, жебим з сотнею моею до отпору непри- ятелского бил готовим, где теж потреба укажет и указ в. мс., м. мс. пана, повелит якое росказане рейментарское з охотою рад виполняти, тилко мині впред сего з Лубен принесен таковий указ ясневелможного добродія, жебим зоставал в містечку Вереміевци, зносячися писмами з в. м., м. мс. паном, о всяких відомостях, якож и в том універсалі рейментара его млсти неотмінне виражено, що в. мс., м. мс. пан, рачил до мене прислати о сотнях зась Ба- туринской и Ямполской. Приказал бил его млсть добродій пан гетман, жеби во всем мні повиноватися ма[ют]. Тилко ж Янполскую его млсть пан полковник ніжинский до себе в Иркліев взял, а о Батуринской не знаю, где на сей час оборочается. О чом всем до его млсти пана полковника ніжинского сего дня опишуся.

При том зостаю в. мс., м.мс. пана во всем зичливий приятел и поволний слуга Василий Федорович, сотник глуховский.

З Вереміевки февраля 18 року 1693».

НБУВ ІР, ф. ІІ. спр. 14536. Оригінал.

№ 4

1693, березня 1 (лютого19). - Лукомль.

«Мсцывий пане полковнику комонний, мні велце мсцы- вий пане и добродію.

Яком вчорашнего дня писалем до в. мс., м. мс. пана, отзиваючися з поволностю моею, так и тепер з оною, чинячи мой покорный до в. мс., м. мс. пана, отзов, просячи в том себі от в. мс., м. мс. пана, науки як мію до отпору неприятелского, если того случай укажет, в по- готовости зоставати: чи зо всім табором, чили з виборним з товариством; як мні указ будет от в. мс., м. мс. пана, о том до боку в. мс., м. мс. пана, спешити, бо завчасу належит мні таковий порадок в сотні моей по указу в. мс., м. мс. пана, учинити. О що и повторе по- корне в. мс., м. мс. пана, просячи, ласкавой себе добро- дійской полецаю ласці, зостаючи назавше

В. мс., м. мс. пана, и добродія во всем зичливий най- нижший слуга Василий Федорович, сотник глуховский.

[З Вере]міевки февраля 19 1693 року».

НБУВІР, ф. ІІ. спр. 14513. Оригінал.

№ 5

1693, березня 3 (лютого 21). - Вереміївка.

«Мсци пане полковнику комонный, мні велце мсцівмй пне и добродію.

З преддверием Поста свтого чотиридесятодневно- го в. мс., м. м. пна віншую, зичачи щасливе Пост свтый зкончити ораз и знати (?) (...)* от товариства сотні моее, на задніпрской сторожи остаючое, відомости мні доносятся, же блгодарит Бга тропи жадное от нахождения бесурманского не маеш, сеею картою моею в. м. мс. пну доношу. И впред, що ся окажет от тоее ж сторожи, в. мс., м. м. пну и добродіеви, з моее повинности не омешкаю відомо подати. При тым ласце я добродій- ской в. мс. м. пна полецивши, зостаю завше в. м., мс. м. пна и добродія, во всем зичливым и унижоным слугою Василий Федорович, сотник глуховский.

З Вереміевки 21 февраля 1693 року».

НБУВ ІР, ф. ІІ. спр. 14539. Оригінал.

№ 6

1693, березня 5 (лютого 23). - Вереміївка.

«Мсци пане полковнику комонний, велце мні мсцівмй пане й добродію.

Подданый его милости пана Рубана асаулы полку в. м. м. пна, лялинский житель, знявшися з вереміевским пошлякованным злодіем не по жонку приездил, але дві ночи приходили коней красти. А же за певною сторо- жою, кгды были зимани межи конми и приведени перед мене, велілем вибыти и тутешней старшині отпустити их, за которым поневаж громада лялинская берется по листовном в. мс. м. пна росказаню кляч взятую вернути казалем. При том ласце ся добродійской полецаю и зостаю в. м. м. мс. пна и добродія во всем зичливым и уні- жоним слугою Василий Федорович, сотник глуховский.

З Вереміевки февраля 23 д. 1693 року.

Повозок хоч драбинчастый ежели быливаного (?) не зостанется. Прошу в. млс. м. пна за що так денежно, яко и поволност моею завше готовим себе деклярую».

НБУВ ІР, ф. ІІ. спр. 14488. Оригінал.

№ 7

1693, березня 8 (лютого 26). - Вереміївка.

«Мсци пане полковнику комонный, мні велце мсци пне и добродію.

Постом свтой Чотиридесятници в. м., м. мс. пана и добродія, віншую. Дай Бже сию пучину збавенного Поста душеспасително кончити, спасителныя Хрста Бга нашего раны сердечне лобызати и з дочеканя триум- фалного фесту Воскресения Гсдня тішитися щиро зычу. Лыст его милости пна полковника ніжинского (Степана Забіли - Ю. М., І. Т.), належный в. м. мс. пну, скоро мні донесен, того ж часу умыслным моим посилаю в. м., м. мс. пану и добродіеви и себе при том ховалой ласце добродійской полецаю, будучи завше

В. м., м. мс. пна и добродія, во всем зичливым и уни- жоним слугою Василий Федорович, сотник глуховский.

З Вереміевки 26 февраля 1693 року».

НБУВ ІР, ф. ІІ. спр. 14537. Оригінал.

№ 8

1693, березня 12(2). - Вереміївка.

«Мсци пане полковнику комонный, мні велце мсцівмй пне и добродію.

О скаліченю товариства моее сотні дня вчорайшого сталом в селі Клижчинцах, маетности в. м. мс. пна, через тамошнего мірочника, хтілем я отозватися до в. мс., м. пна, з скаргою и тых скалічених з устним чоломъбытем до в. мс., м. пна, послати. А же кгды одержалем лыст от в. мс., м. пна присланый, челомъбытие мерочника в. мс. м. пна обелга- ное на наше товариство, ложною своею скаргою и на единого товариша о таких шарпанинах, яко в листі в. мс. мсци пан виражаете, не доведет и шкгды того не дочекает, бым я товариство сотні моее допущал до такое сваволі. Сам он плут мірочник, подбывши тамошных людей килкодесят члвка, галас вчинил в селі и ставши на греблі, едучих з сіном з тамтого боку Сулы коні и оружие в козаков пошарпали и многих покалічили, яких виділ посланный от в. мс. м. пна козак скалічених и устне в. мс. м. пну оповість при козаках наших на хуторі в. мс. м. пна и ногою не был жоден козак, так (?) свщеник за вязку сіна охромил вилами козака, за- ледво от рук его світ сей чи не пожегнает, [a] свщеникови и едну полушку наши козаки шкоды не учинили и тута, в Ве- реміевци, третяя неделя як зостаю з сотнею своею не обы- дил ніхто и едного (?) члвка и впред жадных скарг не будет. А ту(...)* 5вже за людзкость вашу блідтелскую сміл кров (...)* или рабование в маетности в. мс. м. пна чинити (...)* нехай звидит тому плуту мірочникови що на (...)* на мене в. мс. м. пну такую невинность, от которой впред Бг стережет мене такое напасти. Прошу теды в. мс. м. пне и добродію, веліте з (...)* своее ограбление коні и оружие нашим козакам по- ворочати и приказати мірочникови, жебы козаков моих на греблю на Засуллие по сіна пускал и не [гра]был козаков, а священикові, если козак от рук его зомрет, за донесением моим его милости отцу протопопі не без турбации будет, что Посту свтого не чтачи, покривавил невинне козака с под- помагающими тамошными людми, которим дай Бже за их неправдивое обелгание пред в. мс. м. паном так Пост свтый препроводити, а в. мс., м. м. пну и добродію, яко прияючим всего добра завше зостаю

В. мс. м. пна во всем зичливим и уніжоньїм слугою Василий Федорович, сотник глуховский.

З Вереміевки марта 2 1693 року».

НБУВІР, ф. ІІ. спр. 14534. Оригінал.

№ 9

1693, березня 16 (6). - Вереміївка.

«Мсци пане полковнику комонный, мні велце мсщвый пане и добродію.

Росказанием его милости пана полковника ніжинского засегаючи відомости о войску, будучому в поході на той стороні Дніпра, поневаж в. мс., м. м. пан и добродій, держите сторожу свою в Переволочной и я умыслных моих козаков чотирох члвка до в. мс., м. пна и добродія моего, посилаю. Хтійте в., мс. м. м. пн и добродій, двох отпустит, если есть у в. мс., м. пна, о вишреченном войску якая ві- домость, а тых двох козаков задержати в Чигириндубро- ві до далшое відомости. Которую скоро завзявши, донесу его милости пану полковникові в Иркліев. Покорне в той міре в. мс., м. м. пана и добродія, просячи, его ж мя ласце блгодітелской полецаю, будучи завше

В. м., м. мс. пана и добродія, во всем зичливим и уні- жоным слугою Василий Федорович, сотник глуховский.

З Вереміевки марта 6 1693 року.

Обітницу в. м., м. мс. пана и добродія, (...)* на що и суденце посилаю (.мало)* церкві вина не маеш».

НБУВ ІР, ф. ІІ. спр. 14527. Оригінал.

№ 10

1693, березня 17 (7). - Вереміївка.

«Мсци пане полковнику комонный, мні велце мсщвый пне и добродію.

Взглядом справи межи товариством сотні моее и клижчинскым священиком, мірочником и з подпома- гаючими им тамошними людми, дня оногдашнего ста- лой, по диригованном в. мс., м. пна и добродія писмі, людми моїми учорайшого дня мні донесенном, хтілем сего дня при пану подасаулови полку в. м. мс. пна подлуг иньквизициї указом в. мс. м. пна в том же селі Клиж- чинцах виведеной всіх товариства зобравши, доводне випитовати, многих винне и невинне скарати, даючи честь висланой от в. м. мс. пна и добродія особі. Которая особа, не давши мні жадного слова, сегодня отехал до в. мс. м. пна в Чигириндуброву. Почому велце жалуючи, что он, пан подасаул, не осмотрил скалічених товариства сотні моее, з межи которих души тилко пи- лнуют, а жадного доводу о шарпанині не винашлос. О яком всем повоженю и невинной турбациї, нанесенной на карті моей, не виражаючи з устною претендациею (!) товариша сотні моей до в. мс., м. м. пна и добродія, посилаю з атаманом спаским. Хтій в. мс. м. пан по словесной их мові, повагою своею разсмотрівши скончити тот завод и плутним словам тамошнего клишчинско- го свщеника и инших не повіривши (?) ховати в прежней своей панской ласце, которой назавше себе полецаю, зостаю

В. м., м. мс. пна и добродія, во всем зичливим и уни- жоним слугою Василий Федорович, сотник глуховский.

З Вереміевки 7 марта 1693 року».

НБУВ ІР, ф. ІІ. спр. 14538. Оригінал.

№ 11

1693, березня 21 (11). - Вереміївка.

«Мсци пане полковнику комонный, мні велце мсщвый пане и добродію.

Сеей седмици сходячое второе неделі свтого Великого Посту в четверток рано лист его милости пана полковника нашего ніжинского, належный в. мс., м. пну, своими козаками послалем до в. м., м. мс. пана и добродія, в Чигириньдуброву. А же и по сее время відомости жадное од ных не мію, если оны, козаки, донесли лыст в. мс., м. пану, его милосты пана полковника ніжинского или оминувши в. мс. м. пана где поділися. Через сюю мою карту в. мс., м. м. пна и добродія, прошу себі ласкавого увідомленя и если ест у в. мс., м. пна, якая відомость о нашом войску з его млстю паном Палі- ем, где тепер оборочаеться, жебым его млсти пану пол- ковникови донесл в Иркліев. В той міре ласкавого увідомленя в. мс., м. м. пана и добродія, покорне просячи, его ж мя ласце блгодітелской полецаю и зостаю завше

В. мс., м. мс. пана и добродія, во всем зичливим и уні- жоным слугою Василий Федорович, сотник глуховский.

З Вереміевки марта 11 1693 року».

НБУВІР, ф. ІІ. спр. 14524. Оригінал.

Джерела

Лазаревский А.М. Описание Старой Малороссии. Киев, 1893. Т. 2 (полк Нежинский). 560 с.

Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Київ, 1997. 103 с.

Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Київ, 2005. 259 с.

Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Київ, 2010. 792 с.

Herby szlachty polskiej. Warszawa, 1990.

Універсали Івана Мазепи 1687-1709. Київ - Львів, 2002. 780 с.

Малороссийские Дела. Описи фонда 124 Российского государственного архива древних актов. Москва, 2016.

Сіверщина гетьманських часів. Київ, 2020. Т. 2. 602 с.

Літопис Самовидця. Київ, 1971. 208 с.

References

Lazarevskyi, A.M. (1893). Opisanye Staroi Malorossi [Description of the old Little Russian]. (Vol. 2 (polk Nezhynskyi)). Kyiv. [in Ukrainian].

Kryvosheia, V.V. (1997). Ukrainska kozatska starshyna [Ukrainian Cossack gentry]. Kyiv. [in Ukrainian].

Kryvosheia, V.V. (2005). Ukrainska kozatska starshyna [Ukrainian Cossack gentry]. Kyiv. [in Ukrainian].

Kryvosheia, V.V. (2010). Kozatska starshynaHetmanshchyny [Cossack foreman of the Hetmanate]. Kyiv. [in Ukrainian].

Herby szlachty polskiej (1990). [Coats of arms of the Polish nobility]. P. 139. Warszawa: Alfa. [in Poland].

Universaly Ivana Mazepy 1687-1709 [Charters (universaly) of Ivan Mazepa]. Kyiv-Lviv. (2002). [in Ukrainian].

MalorossyiskyeDela. Opisifonda 124Rossiiskogogosudarstvennogo arkhi- va drevnykh aktov. (2016). [Little Russian affairs. Inventory of the fund 124 of the Russian State Archive of Ancient Acts]. Moscow. [in Russian].

Sivershchyna hetmanskyh chasiv [Siverschyna of hetman times]. (2020). Vol. 2. Kyiv. [in Ukrainian].

Litopys Samovydtsia (1971). [Chronicle of Samovydtsia]. Kyiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru