Чернігівський Спасо-Преображенський собор за кліровими відомостями ХІХ - початку ХХ ст.
Вивчення маловідомих аспектів із історії чернігівського Спасо-Преображенського собору, що базуються на аналізі клірових відомостей ХІХ - початку ХХ ст. Інформаційний потенціал відомостей, зміни у їхній структурі та змісті упродовж зазначеного періоду.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.10.2021 |
| Размер файла | 1023,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Чернігівський Спасо-Преображенський собор за кліровими відомостями ХІХ - початку ХХ ст.
О.М. Ванжула
Стаття присвячена вивченню маловідомих аспектів із історії чернігівського Спасо-Преображенського собору, що базуються на аналізі клірових відомостей ХІХ - початку ХХ ст. Клірові відомості були важливими документами церковного діловодства суворої звітності, які надають можливість прослідкувати доволі цікаву динаміку розвитку церковної парафії Спасо-Пеображенського собору, джерела його утримання та темпи зростання соборного капіталу, деталізувати біографічні дані священнослужителів та з'ясувати їхній статус у загальноєпархіальній церковній ієрархії. Проаналізовано інформаційний потенціал відомостей, зміни у їхній структурі та змісті упродовж зазначеного періоду.
Ключові слова: Спасо-Преображенський собор, Чернігів, клірові відомості, штатне утримання, прибутки, соборне духовенство, священнослужителі.
Vanzhula O.M. The Cathedral of the Transfiguration of Our Savior in Chernihiv according to the clergymen's registers of the 19 A -early 20 лcenturies
The article is devoted to the study of little-known aspects of the history of the Cathedral of the Transfiguration of Our Savior in Chernihiv, based on the analysis of the clergymen's registers of the 19th - early 20th centuries. The clergymen's registers were important documents of church paperwork, which provided an opportunity to trace the dynamic of development of the church parish, analyze the sources of support and growth of the cathedral capital, detail the biographical information on clergy and figure out their status in the diocesan hierarch. They were an annual reporting documents that recorded the state of the parish for the current year. The article analyzes the information potential of clergymen's registers, changes in their structure and content during the 19th - early 20th centuries. Step-by-step they became more informative and meaningful. Analyzing the clergymen's registers of the Cathedral of the Transfiguration of Our Savior in Chernihiv in certain years, we can clearly see the increase of the information content of its historical part, track the trends of growing of the clergy staffing establishment, the cathedral capital in securities which provides an opportunity to buy housing for representatives of the cathedral clergy, to build outbuildings at the expense of the cathedral in the early 20th h century. The steady trend towards concentration among the staff of the Cathedral of the Transfiguration of Our Savior of the best representatives of the diocesan clergy, who took an active part in public and general diocesan life, were membersof religious and educational societies and organizations can be tracked. There was a women's church-parish school, a shelter for orphaned boys, which were maintained at the expense of the cathedral, a library at the cathedral in the early 20th h century. Thus, further study of church reporting documents is a promising area of research on the history of a particular church.
Key words: the Cathedral of the Transfiguration of Our Savior, Chernihiv, clergymen's registers, early 20th century, profits, cathedral clergy, orthodox clergy.
В історичній науці після здобуття Україною незалежності помітно зріс інтерес до вивчення різноманітних форм церковного життя, історії єпархій та окремих церков і монастирів. Саме з цього часу з'явились розвідки, присвячені різноманітним аспектам регіональної церковної історії, біографічним та генеалогічним дослідженням родоводу духовенства. Важливими джерелами у вивченні історії конкретного храму, парафії XIX- початку ХХ ст. є документи обов'язкового церковного діловодства: метричні та сповідні книги, клірові відомості. Однак тема матеріального забезпечення при-ходського духовенства зазначеного історичного періоду вивчена доволі фрагментарно. Отже, в даній статті ми розглянемо інформаційний потенціал клірових відомостей Чернігівського повіту - одного з важливих джерел у вивченні різноманітних аспектів із історії чернігівського Спасо-Преображенського собору ХІХ - початку ХХ ст. (Рис. 1). Клірові відомості Чернігівського повіту, що зберігаються в Державному архіві Чернігівської області, надають можливість прослідкувати доволі цікаву динаміку зростання соборного капіталу та прибутків кафедрального духовенства, деталізувати біографічні дані й з'ясувати його статус у загальноєпархіальній ієрархії.
Клірові відомості були запроваджені 20 січня 1769 р. під назвою «именных списков всем лицам духовного звания православного исповедания» [1, с. 21]. Хоча сам термін «клірові відомості» достатньо умовний і більш притаманний для XVIIIст., коли в зазначених документах превалювала інформація саме про представників церковного кліру. До архівного відділення Чернігівської духовної консисторії надходили значні зібрання подібних документів за різні роки. Вони були щорічним звітним документом, що фіксував стан приходу за поточний рік. Наприкінці XVIIIст. вони складались місцевим ієреєм, мали форму таблиці та містили наступну інформацію: назву населеного пункту та церкви, кількість дворів та прихожан (чоловіків та жінок), церковно-священнослу- жителів із сім'ями, їхній вік та поведінку, про угіддя, що належали парафії: хутори, сінокоси, млини тощо. Отже, здебільшого в цей період у документах містилися стислі записи про священників, а дані про церкву та прихожан взагалі були мінімальними. Часто-густо клірові відомості Чернігівського повіту мали назви на кшталт: «Ведомость о церквах и причтах Черниговского уезда за 1784 год», «Ведомости о церквах Черниговскогоуезда и формулярные списки церковных служителей за 1846 год», «Ведомости о церквах Черниговского уезда за 1905 год» та ін. На початку ХІХ ст. головним корректором відомостей виступав благочинний священник, який їх перевіряв та засвідчував. Нарешті в 1829 р. запровадили єдину для всіх приходів форму клірових відомостей. Вона складалась із трьох частин: 1) про церкву; 2) про причет; 3) про прихожан, які були вже більш деталізовані [1, с. 23]. Якщо порівняти документи першої та другої половини ХІХ ст., то в них чітко простежується постійне збільшення інформації про саму церкву. В розділі «про причет» були більш деталізовані дані про представників духовенства, а саме: їхній освітній рівень, вік, фахові навички, матеріальне забезпечення, рівень їхньої територіальної мобільності. У 1909,1911 рр. були запроваджені деякі зміни в правилах ведення клірових відомостей та їхній структурі, які ускладнили їхню форму та значно розширили дані в першому розділі про маєтності та будівлі, що належали церкві, та в другому розділі про духовенство (нагороди, заохочення, покарання, участь у загальноєпархіальному житті, прибутки за різні виді діяльності тощо) [1, с. 23-24].
Клірові відомості міських церков Чернігова ХІХ ст. розпочинались з інформації про Спасо-Преображенський собор (ХІ ст.), який був найдавнішим храмом єпархії, сакральною святинею Чернігова та мав статус кафедрального. З давньоруського часу він мав власні маєтності та прихожан. У процесі інкорпорації Гетьманщини до складу Російської імперії російське самодержавство вилучило на користь держави маєтності українських церков і монастирів, тим самим підірвало матеріальну основу існування церкви як самостійної та самодостатньої суспільної інституції. Втрату маєт-ностей українських церков та монастирів російський уряд компенсував так званим «штатним утриманням» [2, с. 212]. Всі єпархії імперії були розділені на класи відповідно до політико-канонічної значущості єпархій та задавненості архієрейських кафедр. Чернігівська єпархія у загальноімперській ієрархії архієрейських кафедр Російської імперії належала до другого класу [2, с. 212]. За указом Св. Синоду в 1786 р., для Спасо-Преображенського собору запроваджено штатне утримання 20 осіб в розмірі 700 руб. на рік [3, с. 46-47]. Собор у 1799 р. отримав статус кафедрального та 1400 руб. на рік штатного утримання [3, с. 46]. На початку ХІХ ст. до «холодного» Спасо-Преображенського були приписані «теплий» Борисоглібський собор (ХІІ ст.) та соборна дзвіниця (сучасна будівля чернігівського Колегіуму), які стали головною окрасою Плац-Парадної, центральної площі губернського Чернігова (Рис. 2). Обидва храми мали спільну ризницю, архів, майно та штатне утримання [2, с. 212]. Як правило у клірових відомостях ХІХ ст. саме в розділі, присвяченому Спасо-Преображенсько-мусобору, детально розписувались дані про прибутки обох кафедральних соборів, кількість штатів, майно та соборний капітал.
Рис. 1. Спасо-Преображенський собор (ХІ ст.) в Чернігові. Сучасний вигляд
Не останню роль у зростанні престижності служіння у кафедральному соборі відгра-вало значно більше штатне утримання його священнослужителів поміж інших церков Чернігівської єпархії [4, с. 245-246]. Клірові відомості початку ХІХ ст. акцентувалиувагу на давності собору, фіксували його стан на момент складання опису, кількість штатів та стислі відомості про священнослужителів. Собор не мав маєт-ностей, ружних земель та приписаних до нього прихожан. Кількість служителів собору на зламі XVIII-ХІХ ст. постійно змінювалась, поступово зростали прибутки соборного духовенства. І хоча кількість штатних одиниць дещо зменшилась у другій половині ХІХ ст., однак завдяки зростанню соборного капіталу з'явилась можливість утримувати позаштатних служителів. Динаміку зростання річного штатного утримання соборних священнослужителів демонструють наступні цифри: 700 руб. (1786 р.), 1400 руб. (1799 р.), 2035 руб. (1822 р.),2401 руб. (1914 р.) [3, с. 46-47; 5, арк. 16].
Рис. 2. Соборна (Плац-Парадна) площа із кафедральними соборами. Початок ХХ ст.
У порівнянні з іншими першокласними російськими соборами (наприклад, новгородським Софійським ХІІ ст.) воно було втричі меншим, проте вищим у порівнянні з іншими церквами Чернігова [3, с. 48]. Річне штатне утримання соборного протоієрея в 1822 р. становило 183 руб. 03 коп., а в 1914 р. - 392 руб. [3, с. 46-47; 5, арк. 16]. На жаль, прибутки з так званого карнавкового збору не завжди зазначались у відомостях першої половини ХІХ ст. Однак, як зазначав П. Добровольський, який проаналізував прибуткові документи кафедрального собору, на початку ХІХ ст. прибутки кафедрального протоієрея дорівнювали 14 рублів на місяць зі штатного утримання та 1520руб. на місяць з так званого карнавкового збору, а на початку ХХ ст. лише з братської «кружки» соборний протоієрей отримував 1000 руб. на місяць, хоча ці дані мають певне розходження із сумами клірових відомостей [7, с. 47]. У 1916 р. карнавковий збір перевищував штатне утримання соборного духовенства у три з половиною рази [8, арк. 16]. Крім того, протягом століття постійно зростав капітал собору в цінних банківських паперах, які жертвували щедрі благодійники на користь храму та причету. Так, собор володів цінними паперами у 1822 р. на загальну суму 2599 руб., у 1897 р. - 5626 руб., в 1905 р. - 174913 руб. [3, с. 47-48; 5, арк. 3; 9, арк. 7.].
У кліровій відомості церков Чернігівського повіту за 1846 р. в першому розділі «ведомость о церкви» традиційно наведено літописну згадку про заснування Спаського собору чернігівським князем Мстиславом Володимировичем (1024-1036 рр.) та завершення його будівництва онуком Володимира Хрестителя, наступним чернігівським князем - Святославом Ярос-лавичем (1054-1073). Щоправда зазначена дата завершення будівництва - 1036 р. не збігалась із часом князювання останнього. До Спасо-Преображенського собору були приписані Борисоглібський собор та «ветхий каменный дом, предназначенный для консисторського архива» - соборна дзвіниця (сучасна будівля чернігівського Колегіуму) [10, арк. 1] (Рис. 3). На другому поверсі будівлі розміщувалися архіви: Чернігівського губернського правління, Чернігівської казенної палати та Приказу суспільного нагляду. В соборі було освячено лише один престол на честь Преображення Господнього [10, арк. 2]. За соборними штатами в ньому служили 12 священнослужителів та 12 причетників, тобто 24 особи. Така кількість служителів фактично виконувала свої обов'язки в двох кафедральних соборах: Спасо-Преображенському та Борисоглібскому. Собори не мали земельних володінь, окрім невеличкої ділянки завдовжки 29 та завширшки 16 саженів, розташованої біля Спасо-Преображенського собору в кварталі, де розміщувалась в цей час Чернігівська консисторія. Саме консисторія поступилась цією землею на користь собору. Кафедральні священнослужителі здебільшого мали власні будинки на власній землі або самотужки винаймали квартири. Пономарі, дзвонарі та два охоронці мешкали у приміщеннях під соборною дзвіницею. «На содержание священно-церковнослужителейполучается жалования по штату положенное... за неимением церковних домов и никаких других угодий - скудно» [10, арк. 1 зв.]. При соборі зберігались наступні церковні документи: опис майна церкви за 1828 р., прибутково-видаткові книги за поточний рік, копії метричних книг з 1780 р., сповідні розписи, починаючи з 1825 р. [10, арк. 2]. Клірову відомість склав соборний протоієрей Спасо-Преображенського собору, благочинний Олександр Кирилович Огієвський-Охотський. Він був високоосвіченою особою, вихованцем Київської духовної академії, префектом та ректором Чернігівської духовної семінарії. З 1825 р. він розпочав служіння в чині протоієрея Спасо-Преображенського собору. В розділі про причет собору О. Огієвський-Охотськийнаводить формулярні списки всіх його священнослужителів та причетників [10, арк. 3 зв.-18 зв.]. Саме благочинні часто-густо зводили й коригували відомості, які надходили з усіх церков міста, та надавали зведений звіт до Чернігівської духовної консисторії. Отже, в Державному архіві Чернігівської області збереглись саме консисторські екземпляри відомостей.
Інформативність клірових відомостей значно зросла в другій половині ХІХ ст., особливо в історичному плані. Вірогідно, це було пов'язано із розпорядженням Св. Синоду від 6 жовтня 1850 р. про початок збирання та впорядкування якомога повніших церковно-історичних і статистичних описів єпархій, а також із появою наукових історичних товариств у Російській імперії як на загальнодержавному, так і регіональному рівні. Часто-густо історичні дані про конкретну церкву або монастир для історико-статистичних описів збирали освічені представники єпархіального духовенства, викладачі духовних навчальних закладів. Саме серед священнослужителів чернігівського Спасо-Преображенського собору в ХІХ ст. було зосереджено кістяк дослідників єпархіальної історії, які брали активну участь у написанні «Историко-статистического описания Черниговской епархии» [4, с. 258-259]. Отже, клірові відомості другої половини ХІХ - початку ХХ ст. стають більш змістовними, в них зустрічається значно менше помилок у наведенні історичних фактів та дат. Крім того, в них деталізуються дані про джерела утримання, церковні капітали та про церковний клір.
Рис. 3. Соборна дзвіниця (сучасна будівля Колегіуму). Початок ХХ ст.
Доволі інформативною була клірова відомість Спасо-Преображенського собору за 1905 р. В розділі «про собор» наведені більш коректні історичні факти та датипро заснування собору князем Мстиславом Володимировичем і завершення його будівництва близько 1054 р. за часів князя Святослава Ярославича [9, арк. 1]. Собор на 1905 р. мав два престоли: на честь Преображення Господнього та Св. князя Михайла Чернігівського та боярина Федора [9, арк. 1]. Наведена інформація про пожежі та руйнування попередніх століть, ремонти ХУІІ-ХІХ ст., доволі ретельно описані ремонтні роботи, що відбувались упродовж 1891-1904 рр. [9, арк. 1зв.-2]. Детальною була інформація про перелік будинків та будівель, що належали кафедральному собору в місті, а саме: 1) садиба з двоповерховим кам'яним будинком та дерев'яним ветхим флігелем, придбана в 1878 р. під житло для двох соборних протоієреїв. У 1905 р. на території зазначеної садиби замість дерев'яного флігеля звели новий дерев'яний на кам'яних погребах будинок під житло для соборного священника, який служив при печері Св. Феодосія Углицького в Борисоглібському соборі, паламаря та інших служителів; 2) два дерев'яні будинки, придбані в 1884 р. у дворянки Савчен-кової під житло для протоієрея та ключара, відремонтовані соборним коштом в 1885 та 1895 рр.; 3) у східній двоповерховій прибудові до соборної дзвіниці (сучасна будівля Колегіуму) мешкали: протодиякон, два іподиякона, один псаломщик та два причетника; 4) окрема садиба з будинком, прибудовами та підсобними приміщеннями була придбана в 1896 р. у місцевого мешканця Лапіна [9, арк. 4-5]. На ній в невеликому дерев'яному будинку на кам'яних погребах мешкав соборний священник, дві інші будівлі-прибудови пристосували під притулок для богомольців, який проіснував до 1905 р. Згодом після проведеного ремонту цей просторий дерев'яний будинок на кам'яних погребах пристосували для хлопчиків-сиріт військових нижчих чинів, померлих від хвороб та поранень у російсько-японській війні 1904-1905 рр. Невеличкий двоповерховий кам'яний будинок в садибі передали під житло для соборного диякона та двох паламарів; 5) у 1899 р. була придбана садиба з житлом та надвірними будівлями, до складу якої входили: дерев'яний будинок на кам'яних погребах із дерев'яним флігелем та два кам'яні сараї з льохом. У будинку розмістили соборну двокласну цер-ковно-приходську школу, у флігелі мешкав позаштатний соборний псаломщик та училищна обслуга. Кам'яні садибні сараї згодом перебудували та пристосували під розміщення богомольців (один для чоловіків, іншій для жінок). На території садиби було окремо зведено дровітню. 6) У південно-західному куті соборної огорожі чернігівських кафедральних соборів в 1901 р. було відновлено невелике одноповерхове кам'яне опалювальне приміщення під залізним дахом, яке складалось із двох кімнат. В одній кімнаті розміщувалось приміщення для продажу просфор, з 1904 р. - відділення соборної іконної крамниці, а в іншій - книжкова крамниця Братства Св. Михайла князя Чернігівського. Зазначена споруда була вбудована в огорожу кафедральних соборів і фактично була її південно-західним кутом. Усередині соборної огорожі також були розташовані соборна кочегарка, де розміщувався паровий котел для опалювання Спасо-Преображенсько-гособору, новий кам'яний сарай під залізним дахом (1900 р.) та дерев'яний господарчий сарай під залізним дахом (1902 р.) [9, арк. 4-6]. Коштом собору утримувалась церковно-приходська жіноча школа на 150 учениць, відкрита ще в 1895 р. [9, арк. 6] При соборі існувала приписна церква на честь цариці Олександри, розміщена в будівлі училища для сліпих [9, арк. 4]. У 1904 р. після погодження із міською управою для богомольців за Костян-тинівським парком, біля шосе, соборним коштом облаш-тували одноповерхову простору чайну для богомольців і паломників. Придбання та облаштування кафедральним собором приміщень для розміщення богомольців і чайної було напряму пов'язано зі становленням культу шанування Святителя Феодосія Углицького, особливо після його канонізації в 1896 р., коли до міста збільшився потік паломників із усієї Росії [10, арк. 6]. До речі, одне з основних звинувачень з боку більшовиків та атеїстів у буремних 1920-х рр. полягало в тому, що головним джерелом збагачення соборного духовенства вони вважали продаж паломникам святинь, пов'язаних із культом шанування Феодосія (ікон з частинками мощей, святої води з т. зв. «джерела Феодосія», рукавиць та шкарпеток, освячених на його мощах тощо) [11]. «Спаський собор давав «неокладних сум» на початок ХХ ст. близько 27000 рублів на рік, що їх ділили між штатом собору, до того ж попи одержували величезний прибуток від «приватної практики» себто похорон, шлюбів та інших заробітків» [11]. Деякі протоієреї та священники собору були землевласниками або ж мали власні будинки на власній землі. Так, на 1905 р. кафедральний протоієрей Олександр Шестеріков мав власний будинок в Чернігові та будинок із 6 десятинами землі в хуторі Льгов; священник Олександр Єфимов мав 1,5 десятини землі з будинком в місцині Олегово поле та дачу на Подусівці під Черніговом; протоієрей Василь Митькевіч володів 53 десятинами землі в с. Жуковка Чернігівського повіту [9, арк. 8, арк. 18, арк. 28]. Для всіх інших житло купувалось соборним коштом. Отже, можливість соборного духовенства на початку ХХ ст. купувати цілі садиби для облаштування житла для своїх священнослужителів і причетників, будувати та ремонтувати господарчі споруди, утримувати соборний притулок свідчить про зростання церковного капіталу. Дійсно, відповідно до даних клірової відомості на 1 січня 1906 р., собору належав чималий церковний капітал на загальну суму 160211 руб. 79 коп. в цінних паперах та на рахунках ощадної каси. Окремо були позначені капітали причету за цінними паперами та рахунками ощадної каси на суму 14702 руб.
Клірова відомість за 1914 р. багато в чому збігається з попередньою, зокрема, в історичній частині, ідентичною залишилась кількість соборного штату (10 осіб), сума штатного утримання (2401 руб.) та розміри ділянки землі, що належала храму [5, арк. 16-16 зв.]. У відомості наведено розмір кухляного збору за рік в сумі 8557 руб. 58 коп. [5, арк. 16]. Перелік будинків і будівель, придбанихдля потреб собору та його служителів, залишився без змін. Проте більш деталізовано їхній статус: «дома для священно-церковнослужителей на церковной усадебной земле: частино куплены, а частино построены на средства собора в период с 1879 по 1897 гг. и составляют собственность церкви» [5, арк. 15 зв.]. Зазначалось, що будинки, придбані упродовж 1891-1904 рр., були в доволі вітхому стані та потребували ремонту, який виконувався коштом кафедрального собору [5, арк. 16]. При соборі створили бібліотеку, зберігались, як і в попередні роки, приходно-видаткові книги, копії метричних книг, сповідні відомості та описи церковного майна. В жіночій церковно-приходській школі при соборі навчалася 81 особа [5, арк. 16]. На її потреби з казни надходило 1170 руб. річного утримання. Щодо соборного капіталу, то зазначалась «неподвижной суммы состоит в кредитних учреждениях 129880 руб., а билеты находятся в целостности», збільшилася сума причтового капіталу до 18872 руб. [5, арк. 16-17 зв.]. Більшість кафедральних священників займались громадською, церковною, педагогічною діяльністю в навчальних закладах міста, що також суттєво покращувало їхній матеріальний добробут. Як приклад можна навести річні прибутки кафедрального протоієрея, кандидата богослов'я Олександра Миколайовича Єфимова, який отримував на 1914 р.: штатного утримання в соборі - 392 руб., як член консисторії - 490 руб., з карнавкового збору - 823 руб. 28 коп., за відсотками причтовогокапіталу - 122 руб. 71 коп.; як законовчитель жіночої гімназії - 270 руб., що складало за рік 2097 руб. 99 коп. [5, арк. 18 зв.]. Для порівняння протоієрей Хрестовоздви-женської церкви Чернігова Матвій Іванович Храмцов отримав за 1916 р. 1102 руб., з них 300 руб. штатного утримання [8, арк. 9 зв.]. Соборне духовенство, на відміну від служителів інших міських церков, не було переобтяжене виконанням повсякденних церковних треб. Згідно з метричними книгами кафедрального собору, за рік відбувалося не більше 6-10 вінчань, 3-5 відспівувань, 5-6 хрестин, що давало їм можливість плідно займатись педагогічною, пастирською, місіонерською та науково-краєзнавчою діяльністю, адже вивчення сакральної історії Чернігово-Сіверщини стало одним із важливих завдань духовенства у другій половині ХІХ ст. [4, с. 247]. Вони, безперечно, належали до еліти чернігівського єпархіального духовенства.
Узагальнюючи дані клірових відомостей ХІХ - початку ХХ ст., можна зробити висновок, що серед кафедрального духовенства переважали високоосвічені представники єпархіального духовенства, викладачі духовних та світських навчальних закладів. Випускниками Київської духовної академії були соборні протоієреї: Олександр Огієвський-Охотський та Олександр Єфимов, який, окрім академічної освіти, ще отримав ґрунтовні знання на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира. Кафедральний протоієрей Олександр Шестеріков був вихованцем Московської духовної академії. Інші соборні протоієреї ХІХ ст. - Петро Шишов, Дмитро Стефанов-ський, Іоанн Червинський, Іоанн Колесников, СимеонДорошенко, Трифон Стефановський - були випускниками Чернігівської, Йосип Молчанов - Рязанської, Павло Фльоров - Орловської духовних семінарій. Всі вони без виключення були членами Чернігівської духовної консисторії. Більшість кафедральних священнослужителів у ХІХ ст. були етнічними українцями, походили з родин священнослужителів. Лише наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. серед вищого кафедрального духовенства переважали етнічні росіяни. Дворянське походження мали О. Шестеріков, Т. Стефановський та О. Єфимов. Підтвердження прав на дворянство з Департаменту герольдії у зрілому віці отримав П. Фльоров. Всі священнослужителі мали синодальні нагороди (камилавку, фіолетову скуфію та набедреник). Крім того, їх нагороджували державними нагородами, найчастіше до ювілейних дат, за вислугу років або за значний особистий внесок у життя єпархії. Більшість представників вищого кафедрального духовенства складали кістяк культурно-просвітницького осередку Чернігово-Сіверщини, який мав неабиякі здобутки у вивченні церковної історії Чернігівської єпархії [4]. Служіння в першому за історичною задавненістю храмі єпархії було своєрідною винагородою за активну участь у громадському, релігійному житті Чернігова за місіонерську та просвітницьку діяльність [4, с. 258-260].
Отже, клірові відомості ХІХ - початку ХХ ст. мають високий інформаційний потенціал, який дає можливість вивчати історію чернігівського Спасо-Преобра-женського собору, досліджувати життя та діяльність соборного духовенства, визначати його освітній, майновий статус та місце у загальноєпархіальній ієрархії, простежувати динаміку розвитку конкретної парафії за досить тривалий проміжок часу. Подальше дослідження цієї теми є перспективним в контексті виявлення нових церковних документів суворої звітності та дослідження маловідомих сторінок із історії Спасо-Преображенського собору синодального періоду.
ДЖЕРЕЛА
чернігівський спасо преображенський собор
1. Лобко Н.В. Використання клірових відомостей церков при реконструкції родоводів духовенства. Сумська старовина.2020. Вип. № XLVII. C. 20-28.
2. Ванжула О.М. Деякі аспекти процесу формування штатів духовенства Чернігівського Спасо-Преображенського собору на початку ХІХ ст. Сіверщина в історії України.2019. Вип. 12. С. 211-215.
3. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. [В 7 кн.]. Кн. 5. Губ. город Чернигов. Уезды: Черниговский, Козе- лецкий, Суражский, Кролевецкий и Остерский. Чернигов, 1874. 443 с.
4. Ванжула О.М. Священнослужителі чернігівського Спасо-Преображенського собору ХІХ - початку ХХ ст. Карнабідівські читання: зб. наук. пр. Чернігів : Десна Поліграф. 2017. Вип. 1-3. С. 245-260.
5. Державний архів Чернігівської області (далі - ДАЧО), ф. 679, оп. 3, спр. 395, 217 арк.
6. ДАЧО, ф. 679, оп. 2, спр. 4947, 386 арк.
7. Добровольский П.М. Архив Черниговского кафедрального собора. Труды Черниговской архивной комиссии.Чернигов: тип. гу- берн. правления, 1902. Вып. 4: 1900-1902. Отд. 2. С. 1-68.
8. ДАЧО, ф. 679, оп. 3, спр. 962, 141 арк.
9. ДАЧО, ф. 679, оп. 3, спр. 16, 611 арк.
10. ДАЧО, ф. 679, оп. 2, спр. 4783, 282 арк.
11. Вайнштейн М.Г. Про використання пам'яток старовини м. Чернігова Червоний стяг.3 грудня 1929. № 1175 (2069). С. 4.
REFERENSES
1. Lobko, N.V. (2020). Vykorystanniaklirovykhvidomosteitserkov pry rekonstruktsiirodovodivdukhovenstva [The use of clerical information of churches in the reconstruction of the pedigrees of the clergy.]. Sumskastarovyna Sumy antiquity, ^sue XLVII, pp. 20-28. [in Ukrainian].
2. Vanzhula, O.M. (2019). DeiakiaspektyprotsesuformuvanniashtativdukhovenstvaChernihivskohoSpaso-Preobrazhenskohosoboruna pochatku XIX st. [Some aspects of the process of formations of the Transfiguration of Our Savior cathedral in Chernihiv at the beginning of the 19thcentry]. Sivershchyna v istoriiUkrainy - Siverland in the history of Ukraine:zb. nauk. pr. issue 12, pp. 211-215. Hlukhiv - Kyiv. [in Ukrainian].
3. Gumilevskiy, F. (Ed.) (1874). Istoriko-statisticheskoeopisan- ieChernigovskoyeparhii. [in 7 vols.]. Vol. 5. Gub.gorod Chernigov. Uezdy :Chernigovskiy, Kozeleckiy, Surazhskiy, Kroleveckiyi Oster- skiy. [Historical and statistical description of the Chernigov diocese. Vol. 5. Gub.gorodChernihiv]. Chernigov. [in Russian].
4. Vanzhula, O.M. (2017). Sviashchennosluzhytelichernihivs- kohoSpaso-PreobrazhenskohosoboruХІХ - pochatkuХХ st. [The clergy of the Cathedral of the Transfiguration of Our Savior in Chernihiv during the 19th and early 20th centuries] Karnabedivskichy- tannia - Carnabedreadind, issue 1-3, pp. 245-260. Chernihiv: Desna Polihraf. [in Ukrainian].
5. DerzhavnyiarkhivChernihivskoioblasti (dali - DAChO), f. 679, op. 3, spr. 395.
6. DAChO, f. 679, op. 2, spr. 4947.
7. Dobrovolskiy, P.M. (1902). ArhivChernigovskogokafedralnogosobora [The Archive of the Chernigov Cathedral]. Trudy Chernigovskoyarhivnoykomissii - Proceedings of the Chernihiv Archival Commission, issue 4, pp. 1-68. Chernigov: tip. gubern. pravlenija. [in Russian].
8. DAChO, f. 679, op. 3, spr. 962.
9. DAChO, f. 679, op. 3, spr. 16.
10. DAChO, f. 679, op. 2, spr. 282.
11. Vainshtein, M.H. (1929). Pro vykorystanniapamiatokstarovyny m. Chernihova [On the use of the monuments-called Chernihiv].
Chervonyistiah - Red flag, 1175(2069), р. 4. [inUkrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вивчення й аналіз особливостей публікацій Віднянського, які є сучасним історіографічним нарисом, де піднімаються питання вивчення історії українсько-сербської співпраці. Дослідження аспектів діяльності Київського Слов’янського благодійного комітету.
статья [26,5 K], добавлен 17.08.2017Цінність літописі Самовидця - одного з фундаментальних джерел з історії Східної Європи XVII - початку XVIII ст., зокрема періоду Хмельниччини і Руїни в Україні, написаної очевидцем подій, вихідцем з старшини Війська Запорозького. Стиль і мова оповідача.
эссе [18,0 K], добавлен 22.05.2014Биография крупнейшого архитектора - В.П.Стасова. Казармы лейб-гвардии Павловского полка как памятник высокого классицизма. История, архитектура, интерьер и ограда Спасо-Преображенского собора. Постройки: Троице-Измайловский собор и триумфальные ворота.
реферат [108,8 K], добавлен 06.03.2009Передумови утворення перших політичних партій на Україні. Ґенеза багатопартійності на початку ХХ ст. Соціальна база політичних утворень. Аналіз програмних документів даного періоду та вирішення в них національних, економічних та державотворчих питань.
курсовая работа [3,3 M], добавлен 15.01.2011Аналіз зародження, тенденцій розвитку та значення Школи Анналів в історіографії Франції. Особливості періоду домінування анналівської традиції історіописання. Вивчення причин зміни парадигми історіописання: від історії тотальної до "історії в скалках".
курсовая работа [69,8 K], добавлен 05.06.2010Формування нової політико-економічної структури Афганістану. Іран на початку новітніх часів. Демократичний і національно-визвольний рух у 1920-1922 pp. Крах Османської імперії. Національно-патріотичний рух в Туреччині. Перші заходи кемалістського уряду.
реферат [30,7 K], добавлен 28.02.2011Етапи розвитку португальської імміграційної політики кінця ХХ - початку ХХІ століть та їх вплив на процес легалізації мігрантів з України. Набуття громадянства особами, народженими в колишніх колоніях. Вивчення законодавчої бази щодо роботи з мігрантам.
статья [25,2 K], добавлен 14.08.2017Англія та наприкінці XIX - на початку XX ст. та її криза. Політичний та економічний розвиток. Занепад колоніальної могутності Англії. Ірландська проблема. Франція наприкінці XIX - на початку XX ст. Еволюція державного устрою та економічної системи.
реферат [22,7 K], добавлен 27.07.2008Соціально-економічний розвиток України на початку ХХ ст. Створення і діяльність українських політичних партій на початку XX ст. Україна в роки революції 1905-1907 рр. Громадсько-політичний рух в роки революції 1905 -1907 рр. Земельна реформа П. Столипіна.
лекция [27,3 K], добавлен 29.04.2009Поняття "герб" в інтерпретації російських істориків. Проблеми формальної геральдики в роботах істориків XIX – початку XX ст. Теорії походження гербів у Росії у викладенні вітчизняних істориків. Генези особистих гербів дворянських родів Російської імперії.
реферат [37,0 K], добавлен 03.01.2011Зміст універсально-історичної концепції Луніна. Освітлення національно-орієнтованої теорії всесвітньої історії в науковій роботі Петрова. Вивчення філософсько-історичних поглядів Костомарова та Антоновича. Ознайомлення із історіософією Липинського.
реферат [33,4 K], добавлен 21.10.2011Зародження білоруської історичної думки і розвиток з найдавніших часів до 20-х років ХХ століття. Принципи концепції історії Білорусії початку ХХ ст. Розвиток історичної науки в радянські часи. Особливості сучасна історіографія історії Білорусії.
реферат [49,3 K], добавлен 24.05.2010Характеристика слов'ян Східної Європи в V-VIII ст., традиційний устрій життя. Особливості вивчення проблеми утворення держави у східних слов'ян. Причини утвердження християнства на Русі, специфіка доби нового періоду. Причини розпаду Староруської держави.
реферат [24,7 K], добавлен 08.10.2010Часопис "Волынскія Епархіальныя Вдомости" в контексті історико-краєзнавчого руху на Волині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Відомості про авторів нарисів, присвячених дослідженню православної та унійної доби в історії монастирів Волині.
курсовая работа [62,6 K], добавлен 22.05.2012Розповідь про життя і основні досягнення українських меценатів початку ХХ століття. Родини Бродських, Терещенків, Тарновських, Галаганів, Симиренків, Чикаленків, Рильських. В. Вишиваний (Габсбург), В. Косовський.
реферат [67,8 K], добавлен 14.12.2003Зрівняльний аналіз характеру та основних етапів економічного розвитку України в складі Російської та Австро-Угорської імперії на початку XIX сторіччя. Причини наростання націоналістичного руху, його пригноблення радянськими керманичами, та результати.
шпаргалка [34,8 K], добавлен 29.01.2010Українська політична думка на початку XX ст., загальноросійські і українські партії в Україні. Україна в демократичній революції 1905-1907 рр., піднесення українського національного руху. Столипінський політичний режим. Розгул російського шовінізму.
реферат [30,4 K], добавлен 15.12.2015На початку XX ст. країни Південно-Східної Азії перебували у повній залежності від Англії, Франції та Голландії. Для утримання цих територій в кожній з них були встановлені специфічні методи правління: від протекторату до політично безправних територій.
реферат [24,6 K], добавлен 28.02.2011Аналіз основних причин зростання національного руху в Наддніпрянській Україні в кінці ХІХ – початку ХХ століття. Конфлікт всередині Революційної української партії та його наслідки. Національно-революційна течія під керівництвом М. Міхновського.
курсовая работа [38,5 K], добавлен 19.09.2010Події початку Другої світової війни та визначення долі України в ній. Основні причини поразок Червоної армії на початку війни. Стратегічне і політичне значення оборони Одеси. Входження західноукраїнських земель до складу СРСР. Діяльність Андрія Мельника.
контрольная работа [21,8 K], добавлен 14.12.2010
