Репресована учителька Олена Ворик: за матеріалами архівно-кримінальної справи (1946-1992)

Размещено на http://www.allbest.ru

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Репресована учителька Олена Ворик:

за матеріалами архівно-кримінальної справи (1946-1992)

М. Д. Галів

Р. М. Михаць

Ключові слова: Олена Ворик, ОУН, репресії, Дрогобицька область, реабілітація.

У статті розкрито біографію шкільної вчительки Олени Петрівни Ворик, яку у 1946 р. радянські органи держбезпеки обвинуватили у належності до Організації українських націоналістів (ОУН) та «зраді батьківщини». Основним джерелом для дослідження стала архівно-кримінальна справа 0. Ворик, яка зберігається в Архіві Управління Служби безпеки України у Львівській області. У результаті дослідження встановлено, що 0. Ворик із 1944 р. брала активну участь у діяльності одного з низових осередків ОУН на теренах Старосамбірського району Дрогобицької області УРСР. На початку 1945 р. вона була призначена референтом «жіночої сітки» Старосамбірського районного проводу ОУН. Розкрито обставини арешту, засудження та реабілітації 0. Ворик, а також її соратників з оунівського підпілля. вчителька ворик націоналіст зрада

REPRESSED TEACHER OLENA VORYK: ACCORDING

TO THE MATERIALS OF THE ARCHIVAL-CRIMINAL CASE (1946-1992)

M. Haliv

R. Mykhats

Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University

Key words: OLena Voryk, OUN, repressions, Drohobych region, rehabilitation.

The biography of school teacher OLena Petrivna Voryk is revealed in this article. In 1946, the Soviet state security authorities accused 0. Voryk of participating in the Organization of the Ukrainian Nationalists (OUN) and «parricide». The main source for the study was the 0. Voryk's archival-criminal case, which is stored in the Archives of the Security Service of Ukraine in Lviv region. The scientific novelty of the research is that the archival-criminal case is used for the first time as a historical source to clarify the circumstances of 0. Voryk's activity in the OUN's underground.

The research is based on biographical (prosopographic) and Limological approaches, on the principles of historicism, systematics, science. The authors used general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic, documentary heuristics) methods.

As a result of the research, it was established that 0. Voryk from 1944 took an active part in the activities of one of the grassroots branches of the OUN in the Staryi Sambir district of the Drohobych region of the Ukrainian SSR. In early 1945, she was appointed curator of the «women's network» of the Staryi Sambir district OUN's provid (Leadership). At the beginning of 1946, the Soviet state security authorities accidentally detained one of 0. Voryk's associates. As a result, a significant underground network was exposed and 0. Voryk was repressed. The Military tribunal of the troops of the Ministry of Internal Affairs at Drohobych region sentenced her to 15 years of hard Labor in concentration camps. In the mid-1950s, under conditions of de-Stalinization, this punishment was reduced. The 0. Voryk's family was also repressed and deported to Russia's Chelyabinsk region. It was there that OLena Petrivna settled after her release. Only with the collapse of the USSR and the formation of an independent Ukrainian state she did achieve rehabilitation.

Одним із важливих завдань наукового дослідження репресивної діяльності радянського режиму на західноукраїнських землях у середині XX ст. є якомога повніше з'ясування обставин життя і діяльності осіб, котрі стали жертвами каральних акцій комуністичної влади й були заарештовані, засуджені, депортовані, виселені, переміщенні або фізично знищені. Подібне завдання набуває особливої актуальності у річищі таких історіографічних напрямів як соціальна історія, локальна історія й, зрештою, тотальна історія. Зважаючи на наше зацікавлення умовами існування представників західноукраїнського учительства, яке в середині XX ст. опинилося в «горнилі» радянської модернізації, вважаємо необхідним розкрити бі- фуркаційні обставини життя репресованих у той час педагогів. Найбільш об'єктивну інформацію з цього приводу дають архівно-кримінальні справи заарештованих і засуджених осіб, серед них справа учительки зі Старосамбірщини Олени Ворик.

Біографія Олена Ворик наразі не була предметом спеціальних наукових досліджень. Прізвище вчительки уперше зафіксовано у «Довід- нику-пошуківцю...» N. Горбаля1. Пізніше про заарештовану освітянку згадано у статті N. Галі- ва щодо репресованих у 1946 р. службовців та представників інтелігенції Дрогобиччин2. Діяльність оунівського підпілля на Старосамбірщині висвітлена у працях В. Ільницького Архів Управління Служби безпеки України у Львівській та N. Крі- ляобласті. - Спр. П-27482. - Арк. 3.. З невідомих причин 0. Ворик не згадується у п'ятитомному збірнику «Реабілітовані історією. Львівська область». З огляду на відсутність цілісного біографічного нарису про 0. Ворик, вважаємо необхідним заповнити цю лакуну, спершись на матеріали її архівно-кримінальної справи, яка зберігається в Архіві Управління СБУ у Львівській області й датується 1946 - 1992 рр. Вона містить традиційний для такого типу архівних справ набір документів: постанови на арешт і обрання запобіжного заходу, ордер на арешт і обшук, анкета заарештованого, акт обшуку, протоколи допитів, протокол закінчення слідства, обвинувальний висновок, протокол судового засідання, вирок Воєнного трибуналу,реабілітаційні матеріали тощо. Відзначимо, що у цій справі є матеріали ще на трьох осіб, засі- джених разом з 0. Ворик (Стефанію Теребух, Стефанію Лесик, ^колу Кутельмаха).

ІЙета статті - на основі матеріалів архівно- кримінальної справи розкрити біографію репресованої радянськими органами держбезпеки учительки Олени Ворик.

Олена Петрівна Ворик народилася 1927 р. у с. Страшевичі неподалік м. Старий Самбір⁶ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській. Батьки - Петро Іванович та Стефанія Іванівна, крім Олени, виховували ще трьох дітей - Теклю, Nn- колу та Григоріяобласті. - Спр. П-27482. - Арк. бзв.. Здобувши семикласну початкову освіту, Олена Петрівна в роки німецької окупації намагалася продовжити навчання і вступила до жіночої кравецької ремісничої школи (з українською мовою навчання) у Самборі Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 25.. Відзначимо, що зазначена школа у Самборі виникла наприкінці 1941 р. й мала дворічний термін навчання Як працює Український Окружний Комітет у Самборі // Самбірські вісті. 1941. Ч. 34 (30 листопада). С. 1; Українсь-кі професійні школи в Генеральній Губернії // Краківські вісті. 1943. Ч. 157(895) (22 липня). С. 5. ' 3 українського життя. Самбірщина // Краківські вісті. 1943. Ч. 216 (954) (29 вересня). С. 6.. Кількість учениць станом на вересень 1943 р. була доволі значною - 230 осіб8. Відзначимо, що школа мала свою філію у Старому Самборі Галів М. Між серпомолотом і свастикою: освіта на Дро- гобиччині у 1939 - 1944 рр. Дрогобич: Посвіт, 2010. - С. 192. Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 25зв.. На жаль, не знаємо чому 0. Ворик відвідувала не філію, яка знаходилася ближче до її домівки, а саме кравецьку школу у Самборі, де слід було шукати помешкання.

На той час в кравецькій школі активно діяла організація «Виховна спільнота української молоді» (BCVN)11. Як відомо, BCVN сформувалася в роки німецької окупації під егідою Українського центрального комітету (УЦК) й впроваджувала в життя основи пластового виховання. Німецька окупаційна адміністрація надала дозвіл для діяльності BCYN у 1943 р., і вже незабаром в українських гімназіях і фахових школах утворилися гуртки цієї' організації Паньківський К. Роки німецької окупації. Нью-Йорк- Торонто, 1965. - С. 371-372..

Під час навчання 0. Ворик у Самбірській жіночій кравецькій школі до складу тамтешнього осередку BCVN входили Дарина Темник (керівник осередку), Лідія Ярема (заступник керівника), Онеля Бобак (керівник гуртка у складі семи дівчат), Марія Бобик, Марія Монастирська, Марія Подоляк, Катерина Вороняк, Анна Петрик, Руза- лія (Єфросина) Созанська, Ярослава Скипоксе- вич, Катерина Ворик, Любов Багецька1. Відзначимо, що К. Ворик та Р. Созанська також були родом із села Страшевичі. Незабаром до ВСУМ вступила і 0. Ворик. Як згадувала вона пізніше, деякі члени ВСУМ були залучені до Організації українських націоналістів (ОУН) Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 2бзв.-27зв. ¹ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 2бзв.. Вплив ОУН на тогочасну українську молодь у Східній Галичині був надзвичайно значним.

Зрештою й сама 0. Ворик вступила до ОУН. Відбулося це у квітні-травні 1944 р. Під час однієї з поїздок додому потягом із Самбора вона познайомилася з Мартою Іванівною Колтуняк, членом ОУН (псевдонім «Тетяна»). Остання порекомендувала Олені Петрівні вступити до ВСУМ. Після кількох зустрічей з «Тетяною», 0. Ворик вступила до ОУН й отримала псевдонім «Липа». Від М. Колтуняк вона отримала вказівку встановити зв'язок з Рузалією Созанською, яка також була членом ОУН Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 25зв.-2б..

Після завершення навчання в Симбірській кравецькій школі 0. Ворик деякий час перебувала вдома. Улітку 1944 р. на Дрогобиччину знову ступили радянські війська, розпочалося відновлення радянських органів влади. З огляду на потребу у вчителях для численних сільських шкіл радянські власті організували у Дрогобичі короткотермінові учительські курси, що мали на меті підготувати педагогів для закладів освіти початкового рівня. 0. Ворик вирішила скористатися можливість здобути педагогічну освіту, тож упродовж серпня - листопада 1944 р. відвідувала зазначені курси. Відтак вже у листопаді того ж року її було призначено на роботу до початкової школи у с. Кобло Старе Старосамбірського району Дрогобицької області. Незабаром Старо- самбірським районним відділом народної освіти 0. Ворик була переведена на посаду завідувача початкової школи в с. Гуменець, де також навчала дітей 2-4 класів Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 33,49зв, 80зв, 149-150зв.. У січні 1945 р. вона вступила до комсомолу та сумлінно сплачувала членські внески до кінця цього ж року Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 149-150зв. Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 26..

Водночас Олена Петрівна продовжила підпільну діяльність рядового члена ОУН, виконуючи розпорядження районної провідниці жіночої сітки ОУН М. Колтуняк («Тетяни»). Від останньої вона отримувала кошти й разом із Р. Созанською купували різні продукти і товари (цибулю, часник, петрушку, моркву, мило, соду тощо) та передавали своїй провідниці5. Проте у січні 1945 р. роль 0. Ворик в ОУН суттєво змінюється, оскільки М. Колтуняк передала їй обов'язки «районної провідниці жіночої сітки». З того часу Олена Петрівна отримала псевдонім «Мирослава» Архів Управління Служби безпеки України у Львівській.

Відзначимо, що так звана «жіноча сітка» ОУН була започаткована на початку 1940-х рр.області. - Спр. П-27482. - Арк. ІЗзв., 15.. У серпні і жовтні 1944 р. з'явилися інструкції ОУН щодо розширення «жіночої сітки». За наказом керівництва українського визвольного руху почався масовий призив жінок до підпілля. Для цього було створено сільські, підрайонні, районні, окружні й обласні жіночі структури ОУН, які мали такі референтури: господарську, зв'язку і розвідки Онишко Л. Роль жінки в українському національно- визвольному русі середини XX століття // Український визвольний рух. 2004. Збірник 3. С. 32.

' Федик Л. Форми участі жінок у національно- визвольному русі ОУН-УПА на території Станіславської області в 1941-1956 рр. // Сторінки історії: збірник науко-вих праць. 2015. Вип. 40. С. 140.. Інші ж дослідники стверджують, що під поняттям «жіночої сітки» слід розуміти референтури «жіночої організації», зокрема й УЧХ, при проводах ОУН різного рівня а також низові осередки організації, репрезентовані станицями у складі кількох жінок (три-п'ять осіб). Припускаємо, що 0. Ворик була власне референткою «жіночої сітки» при Старосамбірському районному проводі ОУН.

Територіальний обсяг району «жіночої сітки» ОУН, який підлягав 0. Ворик-«Мирославі», охоплював частину Старого Самбора (Посада Долішня) та села Кобло Старе, Воля Коблянська, Страшевичі, Бережниця і Созань Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. ІЗзв., 15.. У кожному з цих поселень діяла станиця «жіночої сітки» ОУН. Так, станицю у Посаді Долішній очолила Стефа- нія Стефанівна Теребух («Надія»), яку призначила на посаду станичної власне 0. Ворик у лютому 1945 р. До складу цієї станиці входили, крім С. Теребух, ще дві підпільниці: Петрунеля Куте- льмах («Уляна») та Стефанія Леси к («Діброва»). Станичною с. Страшевичі на той час була Домі- нія Чир («Русалка»), с. Созань - Христина Фещак («Дарина»), с. Кобло Старе - Марія Теличка («Калина»), с. Воля Коблянська - Галина Ощипок («Зірка»), с. Бережниця - Ярослава Береж- ницька1. Усі станичні, за винятком С. Теребух, були залучені до ОУН і призначені на свої посади М. Колтуняк («Тетяною»). З усіма станичними 0. Ворик підтримувала зв'язок за допомогою Р. Созанської, Д. Чир, або ж особисто зустрічаючись зі станичними. Зустрічі зі станичними відбувалися щомісяця Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 15зв.-16зв, 35. Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 17,36..

Головним завданням станичних був збір продуктів для відділів УПА, які діяли у карпатських лісах. Зібрані харчі вони приносили або передавали 0. Ворик, яка своєю чергою передавала їх М. Колтуняк («Тетяні») або господарському референту Старосамбірського районного проводу ОУН Івану Курчику («Шумському») Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 17зв.. Від І. Курчика «Мирослава» отримувала спирт, гроші і необхідні для повстанського госпітапя речі. Усе це вона передавала санітарці Катерині Кочерган Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 37зв..

Крім забезпечення збору продуктів, 0. Ворик («Мирослава») зобов'язувала станичних та підпорядкованих їм членів станиць ОУН збирати грошові членські внески, вивчати «Декалог українського націоналіста». Про свою роботу вона звітувала перед М. Колтуняк, яка в той час перебувала в бої- вці Миколи Дудича («Залізняка»)³ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 14,17,21. ⁸ Горбаль M. Довідник-пошуківець. Реєстр осіб, пов'язаних з визвольною боротьбою на теренах Дрогобич- чини 1939 - 1950 (за архівними документами). Торонто- Львів: «Літопис УПА», 2005. С. 659; Ільницький В. Дрого-бицька округа ОУН: структура і керівний склад (1945 - 1952 рр.). Дрогобич: Вимір, 2009. С. 231; Содоль П. Україн-ська повстанська армія 1943 - 1949. Довідник II. Нью- Йорк: Пролог, 1995. - С. 134.. Відзначимо, що М. Дудич був членом ОУН ще з 1933 р. На 1944 р. він очолював Старосамбірський повітовий провід ОУН, а з осені 1945 до весни 1947 рр. був провідником Старосамбірського районного проводу ОУН. Його боївка налічувала понад ЗО осіб5.

Наприкінці квітня 1945 р. «Мирослава» отримала від «Тетяни» повідомлення про розформування жіночої сітки ОУН Архів Управління Служби безпеки України у Львівській. Приблизно в середині травня 1945 р. до 0. Ворик, яка на той час мешкала і працювала у с. Кобло Старе, завітала повітова провідниця «жіночої сітки» ОУН «Леся». Вони разом пішли до с. Воля Коблянсь- ка, де скликали усіх членів тамтешньої «жіночої сітки» На зібрання з'явилося шість членів ОУН: станична Галина Ощипок («Зірка»), Катерина Ощипок («Віра»), Антоніна Ощипок, а також «Мо- тря», «Малина» й ще одна дівчина. І районна провідниця 0. Ворик («Мирослава»), і повітова провідниця «Леся» повідомили присутнім про розпуск жіночої мережі ОУН, наголосили на тому, що підозрілі для радянських спецорганів члени повинні перейти в підпілля, а «нерозшифровані» - залишитися на легальному становищі до отримання окремих вказівок. Крім того, «Леся» наказала Г. Ощипок («Зірці») підібрати кількох дівчат для виконання функцій санітарок УПА. Одразу ж санітаркою було призначено члена ОУН і мешканку с. Воля Коблянська Пелагію Кіт («Леваду»)області. - Спр. П-27482. - Арк. 21зв.. Вочевидь, серед осіб, які визначилися для легального проживання, була й сама 0. Ворик. Тож із травня 1945 р. 0. Ворик, по суг, перестала виконувати функції районної провідниці (референтки) «жіночої сітки» ОУН, нікому більше не передавши свій терен діяльності9.

Відзначимо, що у 1945 р. тривала реорганізація структури ОУН, в результаті якої були ліквідовані структури «Юнацтва», «жіночої сітки». Українського Червоного Хреста (УЧХ), а підрайонні, повітові, обласні проводи реорганізовано10.

У цей час 0. Ворик продовжувала займатися педагогічною діяльністю. Щоправда вже улітку 1945 р. вона потрапила в поле зору радянських спецорганів. У серпні того ж року її було затримано працівниками Старосамбірського районного відділу (РВ) НКДБ й ув'язнено майже на два тижні за підозрою в належності до ОУН. Однак через брак доказів учительку незабаром звільнили11.

На початку 1946 р. в умовах підготовки до виборів до Верховної Ради СРСР, розпочалася «велика блокада». Кожен населений пункт західних областей України знаходився під контролем радянських військ, проводилися численні перевірки мешканців, облави й обшуки. Саме за таких обставин була заарештована 0. Ворик, хоч у цьому значну роль відіграв випадок.

Річ у тім, що 2 лютого 1946 р. радянські вояки на дорозі поміж Старим Самбором і Страше- вичами затримали Стефанію Лесик, яка на той час працювала помічником бухгалтера районної споживчої спілки. При ній виявили продукти (борошно, м'ясо, цукерки), тютюн та чоловічий наручний годинник. Затриману передали працівникам Старосамбірського РВ НКДБ, які одразу ж її допитали. Під час першого допиту С. Лесик розповіла, що ці речі несла на обмін до Страше- вич, куди її відправили для проведення ревізії крамниці споживспілки. При цьому заперечила свою причетність до ОУН1. Однак 3 лютого 1946 р. енкадебисти провели обшук у помешканні С. Лесик, де знайшли «націоналістичні листівки» із закликами бойкотувати вибори до Верховної ради СРСР та список працівників радянських установ (серед них і районних відділів НКВС і НКДБ) у Старому Самборі Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 75-76зв. ^г Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. П-1І.. Того ж дня С. Лесик знову допитали і тепер вона зізналася у своїй належності до ОУН. За її словами, до націоналістичного підпілля її залучила Петрунеля Кутель- мах («Уляна») у грудні 1945 р. За її дорученням С. Лесик («Діброва») збирала продукти серед населення для УПА, а також складала список працівників радянських установ в Старому Самборі. На допиті вона згадала й про станичну «жіночої сітки» ОУН в Посаді Долішній Стефанію Теребух («Надію»), а також про Миколу Кутель- маха («Хитрого»), який був завербований «Уля- ною» й легально мешкав у Посаді Долішній, допомагаючи повстанцям Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 78зв.-79зв..

Одразу ж після допиту С. Лесик (3 лютого 1946 р.) енкадебисти заарештували М. Кутель- маха та С. Теребух. Перший з них на допитах розповів, що з вересня 1944 до травня 1945 рр. був бійцем винищувального батальйону (ВБ), який діяв при Старосамбірському РВ НКВС. До ОУН вступив у липні 1945 р. Відтак передав українським підпільникам пістолет, автомат, гвинтівку та 80 набоїв до неї. Працюючи у батьківському господарстві, він передав для повстанців м'ясо, а також відремонтував наручний годинник для повстанського ватажка «Беркута». Декілька разів зустрічався з підпільником «Лебедем» Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 99-104,107-109зв.. На сьогодні відомо, що «Беркут» - це, найбільш ймовірно, Іван Затварський, відділ якого налічував 36 - 52 повстанців і діяв на теренах сіл Ракове, Берестяни, Рогізна, Стара Ропа, Стара Сіль, Гуменець Горбаль М. Довідник-пошуківець. Реєстр осіб,. Під псевдонімом «Лебідь», за припущенням історика В. Ільницького, ховався Василь Бабей, господарчий референт, а з вересня 1945 р. - референт пропаганди Старосам- бірського районного проводу ОУНпов'язаних з визвольною боротьбою на теренах Дрогобич-.

Водночас М. Кутельмах повідомив слідчим, що будучи бійцем ВБ, мав контакти з братом С. Лесик Дмитром Лесиком, який у часи окупації служив у «веркщуц» (охороні підприємств), згодом був мобілізований до радянської армії, звідки дезертирував й став бійцем УПА. Слідчі прагнули домогтися від М. Кутельмаха зізнань у тому, що, працюючи «істребком», він повідомляв повстанцям про плановані облави. Однак той цілковито заперечував подібні інвективичини 1939 - 1950 (за архівними документами). Торонто-. Попри все М. Кутельмах нічого не знав про приналежність 0. Ворик до ОУН.

Більш вагому інформацію з приводу цього на допитах повідомила С. Теребух. Уже на першому допиті, який 4 лютого 1946 р. проводив старший оперуповноважений Старосамбірського РВ НКДБ лейтенант Гусаков, вона зізналася, що на теренах Посади Долішньої діяла станиця ОУН на чолі з П. Кутельмах, але на початку 1945 р. її до ОУН завербувала 0. Ворик. Остання саме в помешканні С. Теребух провела зібрання членів «жіночої сітки», на якому були присутні ще й П. Кутельмах і С. Лесик. На цьому зібранні учителька зі с. Кобло Старе 0. Ворик («Мирослава») призначила С.Теребух станичною, надавши їй псевдонім «Надія». Надалі арештована розповіла про свою працю станичною, зокрема збір продуктів для УПА, членських внесків (по 5 крб. щомісяця), контакти з «Мирославою» через зв'язкових і особистоЛьвів: «Літопис УПА», 2005. С. 656..

Ці свідчення дали підстави працівникам Старосамбірського РВ НКДБ знайти і заарештувати 0. Ворик. Сталося це 7 лютого 1946 р. Тоді ж її уперше допитали. Допит проводив начальник Старос- тамбірського РВ НКДБ майор Волинін, вимагаючи розповісти про приналежність затриманої до ОУН. При цьому повідомив, що слідству відомий її псевдонім «Мирослава». Проте, Олена Петрівна заперечувала своє членство в ОУН і наявність у неї псевдонімів9. Після цього енкадебисти влаштували їй очну ставку з С. Теребух, під час якої остання стверджувала, що в ОУН її втягнула саме 0. Ворик («Мирослава»). Попри це, Олена Петрівна заявила про брехливість цих свідчень, але С. Теребух продовжувала наполягати на своїх словах10.

Припускаємо, що після цього енкадебисти все ж змусили Олену Петрівну зізнатися. Того ж дня ними було складено «протокол додаткових показів» затриманої. Згідно з ним, 0. Ворик підтвердила своє членство в ОУН та наявність у неї псевдоніму «Мирослава». Вона розповіла, що в «контрреволюційну організацію» її втягнула М. Колтуняк («Тетяна») на початку січня 1945 р., начебто перестрівши молоду учительку на дорозі між селами Страшевичі і Кобло Старе. «Тетяна», за словами 0. Ворик, виявила у неї комсомольський квиток і погрозами змусила піти на співпрацю з ОУН. Водночас вона зізналася і в тому, що є «районною провідницею жіночої сітки» ОУН, хоча початок виконання цих обов'язків продатувала березнем 1945 р.` Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 25-28зв.

⁷ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 29-ЗІзв.

⁸ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 31зв-32.

' Українська жінка у визвольній боротьбі (1940 - 1950 рр.): Біографічний довідник. Вип. 1 / Упоряд. Н.П. Мудра. Львів: Світ, 2004. - С. 79.

¹⁰ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 32..

Працівникам Старостамбірського РВ НКДБ цього виявилося недостатньо і того ж дня вони влаштували вже трепй допит 0. Ворик. Цього разу вона дала покази про організаційно-територіальну структуру свого району, назвала станичних та низку рядових членів (С. Лесик, П. Кутельмах, Р. Со- занську), окреслила зміст своєї' діяльності, розповіла про контакти з М. Кутельмах («Тетяною») та І. Курчиком-«Шумським» Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 13-14. Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 15-17зв.. На допиті 10 лютого 1946 р. вона додатково повідомила слідчому ще про кількох рядових членів ОУН: Катерину Кочер- ган («Зірку») з с. Страшевичі, яка деякий час була санітаркою у боївці М. Дудича («Залізняка»), а відтак мешкала у рідному селі; Петрунелю Меджи- ну («Ярославу») із с. Страшевичі; Галину Колтуняк, що перебувала в УПА; санітарку УПА Ганну («Заве- сну»), прізвище якої не могла згадати; Пелагію Кіт («Леваду»), санітарку УПА; Катерину Ощипок («Віру») із с. Воля Коблянська Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 19зв.-20зв..

16 лютого 1946 р. Олені Петрівні було пред'явлено обвинувачення у належності до ОУН, вербуванні нових членів цієї' організації і призначенні станичних, виконанні завдань окружного провідника «жіночої сітки» М. Колтуняк («Тетяни»), збиранні продуктів та інших матеріалів для УПА. Загалом ці «злочини» підпадали під статті 54- 1а і 54-11 Кримінального кодексу (КК) УРСР Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 22-22зв.. Відзначимо, що того ж дня слідчий Гусаков за цими ж статями ККУРСР сформував постанови про пред'явлення обвинувачень С. Лесик та М. Кутельмаху. А напередодні такі обвинувачення було висунуто С. Теребух Архів Управління Служби безпеки України у Львівській. Уст четверо арештованих погодилися з обвинуваченнями.

Відтак допити тривали. При цьому вже на допиті 19 лютого 1946 р. 0. Ворик зізналася, що раніше дала неправдиві покази з приводу часу свого вступу до ОУН. Цього разу вона розповіла про свої контакти з N. Колтуняк від травня 1944 р., свою підпільну працю як рядового члена ОУН, охарактеризувала склад та діяльність BCVN, що діяла в Самбі рській кравецькій ремісничій школі, а також повідомила, що станичним ОУН с. Страшевичі був Євген Грабовський, котрий після повернення радянських властей пішов до УПАобласті. - Спр. П-27482. - Арк. 55,81-82зв, 105-1053В.. На наступних допитах Олена Петрівна давала покази з приводу своїх контакгв з І. Курчиком («Шумським») та повітовою провідницею «жіночої сітки» ОУН «Лесею»7.

Важливо, що слідчих цікавила інформація про провідницю «Іскру»8. Припускаємо, що йдеться про Ірину Ліщинську ("Оришку", "Варвару", "Іскру"), сестру Зиновія Ліщинського («Сайгора»). Вона з 1942 р. була провідником «жіночої сітки» Стрийського районного проводу ОУН, згодом референтом УЧХ Самбірського окружного проводу ОУН (травень 1944 р.), а відтак, можливо, Самбірського надрайонного проводу ОУН (весна 1945 р.)9. 0. Ворик не була особисто знайома з «Іскрою», проте одного разу бачила її в товаристві станичної «жіночої сітки» ОУН с. Страшевичі Д. Чир («Русалки») й описала прикмети провідниці: високого зросту, міцної тілобудови, волосся чорне (зачісувала назад), кругле обличчя10.

У березні 1946 р. 0. Ворик, С. Теребух, С. Лесик та N. Кутельмаха перевели до Дрогобича, де їх допитував старший слідчий слідчого відділу Управління NflB в Дрогобицькій області лейтенант Жмильов. 17 квітня 1946 р. відбувся останній допит 0. Ворик на етапі досудового слідства Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 33-39.

¹² Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. Збзв.. Арештована учителька розповіла свою біографію, знову описала вступ до ОУН, свою працю районної провідниці «жіночої» сітки. Під час допиту вона припустила, що N. Колтуняк («Тетяна») з січня 1945 р. стала повітовою або надрайонною провідницею «жіночої сітки» ОУН, а згадувана нею «Леся» була членом повітового проводу ОУН12. Крім того, слідчий Жмильов допитав С. Теребух, С. Лесик та М. Кутельмаха⁷ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 150зв.-151.

' Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 151зв.-152зв.

⁹ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 154-160.

¹⁰ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 159зв.-160..

Слідство щодо усіх чотирьох офіційно завершилося 19 квітня 1946 р. Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 56-61,83-88зв, 107-1143В. ^г Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 121-124.. Того ж дня лейтенант Жмильов склав «обвинувальний висновок» на групу заарештованих, згідно з яким усі четверо були «вороже налаштовані до радянської влади», а тому вступили в ОУН і проводили антирадянську діяльність. 0. Ворик обвинувачували в тому, що вона виконувала обов'язки районного провідника «жіночої сітки» ОУН, проводила вербування нових членів та організовувала в селах осередки ОУН, мала на зв'язку вищих провідників, з ними регулярно зустрічалася і проводила нелегальні збори щодо боротьби із радянською владою, збирала з населення продукти харчування, гроші і різні речі для УПА, мала у своєму підпорядкуванні зв'язкових, через яких розсилала «естафети», різну націоналістичну літературу й переписку до інших членів ОУН, мала зв'язок із «бандитами УПА», останнім передавала зібрані продукти харчування, гроші, а також маючи в своєму підпорядкуванні санітарок, надавала повстанцям медичну допомогу Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 129-130.. Загалом, Олені Петрівні, як і С. Теребух, С. Лесик та М. Кутельмахові, інкримінувалися злочини за статтями 54-1а та 54-11 Архів Управління Служби безпеки України у Львівській («зрада батьківщині» та «участь у контрреволюційній організації»).

Надалі слідчу справу було передано Воєнному трибуналу (ВТ) військ МВС Дрогобицької області. Підготовче засідання ВТ відбулося 17 травня 1946 р. На ньому було вирішено слухати справу в закритому засіданні без виклику свідківобласті. - Спр. П-27482. - Арк. 131-132.. 24 травня відбулося судове засідання ВТ, на якому головував старший лейтенант Сотник. На прохання підсудних до участі в процесі було допущено сторону захисту, яку представляв адвокат Ніколаєв. Підсудні загалом визнали себе винними, розповідаючи про свою участь в ОУН. Одначе, 0. Ворик, якій було зачитано «обвинувальний висновок», зауважила, що жодної «націоналістичної літератури» та листівок не отримувала і не розповсюджувала, людей в ОУН не вербувала, зокрема й С. Теребух, яку лише призначила станичною. Водночас підкреслила, що була комсомолкою і в ОУН не працює з травня 1945 р.³ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській. Слова 0. Ворик підвердила й С. Теребух, зазначивши, що її в ОУН втягнула П. Кутельмах. Як і Олена Петрівна, С. Теребух також акцентувала увагу на своїй праці у підпільній мережі лише до травня 1945 р. Але при цьому заявила, що в ОУН вступила свідомо, а з повинною в органи НКВД не хотіла з'являтисяобласті. - Спр. П-27482. - Арк. 139-139зв.. С. Лесик та М. Кутельмах здебільшого повторили свої покази, які давали під час допитів` Архів Управління Служби безпеки України у Львівській.

Вирок ВТ загалом повторював «обвинувальний висновок»області. - Спр. П-27482. - Арк. 149-150зв.. На 0. Ворик та С. Теребух суд поширив другий пункт Указу Президії BP СРСР від 19 квітня 1943 р., а відтак присудив їм по 15 років каторжних робіт, позбавлення прав на 5 років і конфіскацію всього особистого майна. С. Лесик і М. Кутельмах отримали по 10 років виправно- трудових таборів (ВТТ), позбавлення прав на 5 років та конфіскацію особистого майна10.

Подальша доля засуджених склалася по- різному. С. Лесик померла в одному з таборів Норильска 2 грудня 1947 р. Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 175-1753В.

¹² Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 176-176зв.

¹³ Архів Управління Служби безпеки України у Львівській області. - Спр. П-27482. - Арк. 179-180зв.. М. Кутельмах загинув внаслідок нещасного випадку під час робіт у Норильскому таборі 16 липня 1950 р.12. 0. Ворик відбувала покарання в Береговому таборі м. Магадан. Після смерті Й. Сталіна й початку реабілітації в'язнів для 0. Ворик та С. Теребух випала нагода скоротити терміни ув'язнення. Відзначимо, що батьки Олени Петрівни у жовтні 1947 р. були виселені на спецпоселення до м. Копєйськ Челябінської області Росії, де працювали в тресті «Копєйсь- квугілля». 20 березня 1955 р. Петро Ворик написав листа на ім'я голови Президії Верховної Ради СРСР, прохаючи помилувати доньку. Він акцентував на тому, що Олена вчинила злочин ще неповнолітньою, чесно працювала вчителем, і за дев'ять років ув'язнення «глибоко усвідомила свою вину і ніколи не подумає зробити щось подібне». «Просимо пожаліти нас старих і помилувати нашу доньку, звільнити її від подальшої міри покарання і дозволити їй поселитися разом з нами, бо на старості років хочеться пожити з донькою, нам необхідна її допомога. За те, що ми недогледіли за нею ми зі старою понесли вже велике покарання», - просив батько13. Дещо раніше (12 грудня 1954 р.) схожу заяву написала С. Теребух, яка відбувала покарання у табірному відділенні № 224/22 м.

Норильськ. Щоправда в її заяві не було й тіні каяття. Вона наголосила, що «перебуваючи в ув'язненні весь час працювала на важких земляних роботах, виконуючи і перевиконуючи норми виробітку і за час перебування у Норильську втратила своє здоров'я», а тому просила зменшити міру покарання1.

Прохання С. Теребух було розглянуто першим. У лютому 1955 р. працівник Дрогобицького обласного Управління КДБ капітан Калашніков вивчив архівно-кримінальну справу й рекомендував, знизити покарання для С. Теребух до 10 років позбавлення волі у ВТТ, виключивши з вироку статтю 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 р. Натомість, щодо 0. Ворик, яка також проходила по цій справі, не зробив таких зауваг, навпаки відзначивши, що міра покарання для неї відповідає вчиненому злочину1 2. Дрогобицька обласна комісія по перегляду справ на осіб, засуджених за «контрреволюційні злочини» підтримала таку пропозицію3. Проте у червні 1955 р. воєнний прокурор Прикарпатського військового округу (ПрикВО) генерал-майор юстиції А. Лабу- тєв, аналізуючи зазначену справу, встановив, що санкція Указу від 19 квітня 1943 р. і щодо С. Теребух, і щодо 0. Ворик застосовано неправильно, бо матеріалами справи не доведено, що вони, будучи членами ОУН, здійснювали якісь злочини щодо радянських громадян, а тому цю статтю слід виключити з вироку. Відтак пропонував змінити вирок ВТ від 24 травня 1946 р. і знизити обом міру покарання до 10 років позбавлення волі у ВТТ4. Відтак 24 червня 1955 р. відбулося засідання ВТ ПрикВО, який справді змінив вирок для 0. Ворик і С. Теребух та знизив їм покарання до 10 років позбавлення волі в ВТТ і позбавлення прав кожної на 3 роки5. Рішення ВТ ПрикВО було надіслано до таборів, в яких перебували Олена Петрівна та Стефанія Стефанівна й повідомлено їм у липні 1955 р.6.

Незабаром їх обох було звільнено. С. Теребух намагалася продовжити боротьбу за справедливість і у 1957 р. написала скаргу на ім'я генерального прокурора СРСР щодо неправильності її засудження у 1946 р. Проте її прохання, після перегляду архівно-слідчої справи, відхилили7 *. Вона залишилася мешкати у Норильську, де й померла у 1985 р.в.

Олена Петрівна після звільнення у 1955 р. переїхала до батьків у м. Копєйськ, де вийшла заміж й мешкала все своє подальше життя. На 1959 р. вона перебувала під наглядом органів МДБ РРФСР9. Лише після розпаду СРСР її було реабілітовано. 17 липня 1992 р. 0. Левицька-Ворик написала заяву до прокуратури Львівської області України з проханням перевірити й розібрати її справу10. У листопаді 1992 р. Львівська обласна прокуратура зробила висновок про те, що на 0. Левицьку-Ворик, яка провела в ув'язненні 9 років 5 місяців і 18 днів, розповсюджується дія статті 1 Закону УРСР від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресії на Україні». Цей висновок був направлений їй до м. Копєйська у Російську Федерацію11. Аналогічний висновок було й зроблено щодо С. Теребух, С. Лесик, М. Куте- льмаха12, яких, по суті, реабілітовано посмертно. На жаль, залишається невідомою дата смерті 0. Ворик.

Отже, Олена Ворик була вихідцем із соціальних низів, яка зуміла в умовах війни отримати мінімальну педагогічну освіту й розпочати вчительську діяльність на теренах Старосамбірсько- го району Дрогобицької області УРСР. Проте ще перед цим вона пов'язала свою долю з ОУН й на початку 1945 року була призначена референтом «жіночої сітки» Старосамбірського районного проводу ОУН. Випадковий арешт радянськими органами держбезпеки однієї з її соратниць, привів і до репресії щодо самої 0. Ворик. Відтак її було засуджено на 15 років каторжних робіт, хоч в середині 1950-х рр. це покарання зменшили. Сім'я 0. Ворик також зазнала репресій, опинившись на спецпоселенні в Челябінській області Росії. Саме там Олена Петрівна оселилася після звільнення. Лише із розпадом СРСР і утворенням незалежної Української держави вона домоглася реабілітації.

References

Arhiv Upravtinnya SLuzhbi bezpeki Ukrayini u Lvivskij oblasti, spr. P-27482,225 ark.

Galiv M. Mizh serpomolotom і svastikoyu: osvita na Drogobichchini u 1939 - 1944 rr. Drogobich: Posvit, 2010. 335 s.

Galiv M. Represiyi proti sluzhbovciv ta inteligenciyi Drogobickoyi oblasti u 1946 r.: istorichno-statistichnij naris /I Ukrayinskij nacionalizm: istoriya ta ideyi. Naukovij zbirnik / Za red. O.Bagana. Rozhnyativ, 2013. Vip. 2. S. 96- 104.

Gorbal M. Dovidnik-poshukivec. Reyestr osib, pov'yazanih z vizvolnoyu borotboyu na terenah Drogobichchini 1939 - 1950 (za arhivnimi dokumentami). Toronto-Lviv: «Litopis UPA», 2005.1298 s.

Z ukrayinskogo zhittya. Sambirshina // Krakivski visti. 1943. Ch. 216 (954) (29 veresnya). S. 6.

Ilnickij V. Drogobicka okruga OUN: struktura і kerivnij sklad (1945 - 1952 rr.). Drogobich: Vimir, 2009. 368 s.

Ilnickij V. Karpatskij kraj OUN v ukrayinskomu vizvolnomu rusi (1945 - 1954). Drogobich: Posvit, 2016. 696 s.

Kril M. Starosambirshina: istoriya і kultura. Lviv, 2009. 600 s.

Onishko L. Rolzhinki v ukrayinskomu nacionalno-vizvolnomu rusi seredini HH stolittya // Ukrayinskij vizvolnij ruh. 2004. Zbirnik 3. S. 30-38.

Pankivskij K. Roki nimeckoyi okupaciyi. Nyu-Jork-Toronto, 1965. 480 s.

Sodol P. Ukrayinska povstanska armiya 1943 - 1949. Dovidnik II. Nyu-Jork: Prolog, 1995. - 295 s.

Ukrayinska zhinka u vizvolnij borotbi (1940 - 1950 rr.): Biografichnij dovidnik. Vip. 1 / Uporyad. N.P. Mudra. Lviv: Svit, 2004.192 s.

Ukrayinski profesijni shkoli v Generalnij Guberniyi // Krakivski visti. 1943. Ch. 157(895) (22 lipnya). S. 5.

Fedik L. Formi uchasti zhinok u nacionalno-vizvolnomu rusi OUN-UPA na teritoriyi Stanislavskoyi oblasti v 1941-1956 rr. // Storinki istoriyi: zbirnik naukovih prac. 2015. Vip. 40. S. 138-148.

Yak pracyuye Ukrayinskij Okruzhnij Komitet u Sambori //Sambirski visti. 1941. Ch. 34 (30 listopada). S. 1.

Размещено на Allbest.ru