Запорозькі човни російсько-турецької війни 1787-1791 рр.

Размещено на http://allbest.ru

Національний заповідник «Хортиця»,

Анотація

На основі комплексу історичних джерел досліджується військово-технічний феномен останнього періоду козацької доби. Це запорозькі човни Чорноморського козацтва. Автор доходить висновку щодо загальної адекватності козацького човна 17 ст. та теоретично змодельованого запорозького човна 1787 - 1791 рр., що було зумовлено українською традицією суднобудування. Отримані висновки актуальні для дослідження військового та суднобудівного досвіду Запорозького козацтва та використання його у процесі формування території України.

Ключові слова: Козацькі човни, запорозькі човни, чорноморські козаки, Кременчуцька верф, традиція суднобудування

Abstract

Zaporizhzhian galley boats of the Russo-Turkish war, 1787-1791

V. Sarichev

National Reserve Khortytsya, Zaporizhzhia National University

The article examines the military-technical phenomenon of the last Cossack era. These are the Zaporizhzhya boats of the Black Sea Cossacks.

After the destruction of the Zaporozhye Sich in 1775 and the prohibition of the name of the Zaporozhye Cossacks, the term was revived in boats built according to Cossack traditions.

In the absence of sufficient naval forces in Russia, the government recreated the Cossacks under the name of the Cossacks' Faithful Army, also known as the Black Sea Cossacks.

His experience was during the next war against the Ottoman Empire 1787 - 1791 over the Northern Black Sea.

Based on historical sources, the author investigates the construction of Zaporozhye boats in the Kremenchug shipyard for the Black Sea Cossacks. Methods of theoretical modeling and comparison prove the general adequacy of the basic model of the Cossack boat of the 17th century and theoretically modeled Zaporozhye boat from 1787 to 1791.

The author concludes that It was the Ukrainian tradition of shipbuilding, which predetermined the similarity of distant models in time, became the basis of a series of ships under the generalized name "сhaika".

The top its evolution were Cossacks boats Black Sea Cossacks. At the state-owned shipyards, they were built exclusively by freelance workers. The Ukrainian tradition of shipbuilding in the Southern Dnieper existed as long as there was a public demand for it and its carriers, which passed it on from generation to generation.

They were the Cossacks and their heirs the Black Sea Cossacks.

The findings are relevant for the study of Ukrainian history, understanding of the viability of shipbuilding traditions of the Zaporozhye Cossacks, its military and naval experience, their use in the fight for the coastal regions in the process of forming the territory of Ukraine.

Key words: Cossack boats, Zaporozhye boats, Black Sea Cossacks, Kremenchug Shipyard, tradition of shipbuilding

Знищення в 1775 році Запорозької Січі завершило конфлікт царату із козацькою вольницею, яка не вписалася в політичну систему імперії. Рівень антагонізму засвідчив маніфест, у якому імператриця тричі наполягала на знищенні разом із Січчю «і самої назви Запорозьких козаків» Полное собрание законов Российской империи. Первое собрание (1649 - 1825) : в 45 т. Санктпетербург : Печатано в Типографии ІІ Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии. 1830. Т. 20. 1775 - 1780. С. 190, 193.-.

Але заборонена назва знов з'явилася в офіційних документах в 1787 р., коли загострення відносин з Османською імперією і чергова війна з нею змусили уряд відтворити козацтво з колишніх запорожців. Вояків цього «Війська вірних козаків» (пізніше «Військо вірних чорноморських козаків») посадовці іменують «запорожцями», а їхні човни «кременчуцькими», «козацькими», «канонерськими» та «запорозькими»¹.

Реляції Г. О. Потьомкіна про звитягу «запорожців» стурбували Катерину ІІ і 22 лютого 1788 р. вона відповідає : «Те, що вірні запорожці вірно служать, це похвально, але ім'я запорожців із часом намагайся замінити іншим, оскільки Січ, знищена маніфестом, не залишила по собі вухам приємного прізвиська; серед людей же хто не знає - аби не збудилася мрія, ніби за потрібне знайшли відновити Січ, або назву» Князь Григорій Александровичъ Потемкинъ-Таврическій, 1739 - 1791 гг. Біографический очеркъ. Гл. VI. Очаковъ и Суворовъ. Русская старина. Санктпетербургъ, 1875. Май. С. 20 - 41; Контракт на строительство 25 Запо-рожских Лодок. 27 декабря 1787 г. ДАМО (Держ. архів Миколаївської області). Ф. 243. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 1 - 1 зв.; Контракт на строительство 25 Запорожских Лодок и 25 меньшей конструкции. Февраль 1788 г. ДАМО (Держ. архів Миколаївської області). Ф. 243. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 5; Конт-ракт на строительство 25 Запорожских Лодок. 11 марта 1788 г. ДАМО (Держ. архів Миколаївської області). Ф. 243. Оп. 1. Спр. 2. Арк. б, 37, 37 зв.; Материалы для истории русского флота: в 17 т. / Глав. ред. Ф. Веселаго. Санкт- Петербург: Тип. мор. м-ва, 1901. Т. 15. С. 86, 123, 214; Ру- совъ А. Осада и взятие Очакова (1788). Кіевская старина. Ю'евъ, 1888. Т. XXIII, декабрь. С. 570. Императрица Екатерина II и кн. Потемкинъ. Подлинная переписка. Изъ сборника профессора Николаевской Акад. Ген. Штаба П. С. Лебедева. Русская старина. 1876. Июль. С. 441 - 478.. Проте у червні 1788 р. після перемоги над османським флотом в Дніпро-Бузькому лимані Потьомкін доповідає Катерині ІІ: «6 кораблів лінійних спалено, 2 на мілині, 30 розбито! Ми човнами знищили найкраще, що було в турецькому флоті, залишилося - мотлох! Запорожці зробили велику послугу: якби не вони, то б не могло наше жодне судно рушити!» Русовъ А. Вказ. твір. С. 579..

Назва «запорозький човен» зникла з офіційного вжитку лише з поліпшенням військової ситуації на користь Росії. В 1860 р. З. Аркас та 1888 р. О. Русов ще згадують про 22 запорозьких човна, які разом із іншими 63-ма козацькими човнами гребної флотилії билися в лимані Русовъ А. Вказ. твір. С. 570; Аркас З. Начало учрежде- нія Россійскаго флота на Черномъ море и действія его съ 1778 по 1798 годъ. Записки Одесского общества истории и древностей. Одесса. 1860. Т. 4. С. 273.. Але водночас ці 22 човна в документах також поіменовані як 8 великих та 14 малих «стругів» Сборникъ историческихъ матер1'аловъ по исторіи Кубанскаго Казачьяго Войска : в 4 т. / собраны и изданы И И. Дмитренко. С. - Петербургъ, 1896. Т. 3 : Войско Верныхъ Черноморскихъ Казаковъ. 1787 - 1795 гг. 799 с., XL. С. 89.. Жодних даних щодо запорозьких човнів не містить і «Список російських військових суден з 1668 по 1860 рік» (1872). Під 1788 роком в пониззі Дніпра згадують лише 14 військових човнів та 7 шлюпок, які побудовані у Кременчуці та Херсоні та найбільш схожі на запорозькі човни за своїми розмірами . В сучасних українських працях досліджується роль запорозьких та чорноморських козаків в історії півдня України, піднімається питання щодо будівництва суден на Кременчуцькій верфі та військово-морської спадкоємності від Запорозького до Чорноморського козацтв⁹. Проте технологічні особливості човнів як свідчення цієї спадковості здебільшого не висвітлені.

Немає даних щодо запорозьких човнів і у сучасних російських дослідженнях. Довідники лаконічно згадують 22 таких собі «військових човна», наводять малюнки такого собі «26весельного козацького човна 1789 р.» без розмірів, посилань на джерела та на його походження ¹⁰. Наводяться дані щодо тогочасних бомбардирських катерів та лансонів, дуже схожих із запорозькими човнами. Проте відомості про останні відсутні¹¹.

Отже не з'ясовані ані технічні характеристики, ані відповідність запорозького човна іншим моделям козацьких суден для визначення місця в технічному ланцюгу та ступеню відповідності класичним козацьким моделям, яким можна вважати козацький човен XVII ст. з опису Г. Боплана. Ці дослідження мають вестися в рамках дослідження історії Запорозького козацтва, що актуально для розуміння життєздатності суднобудівних традицій Запорозького козацтва, його військового та військово-морського досвіду, використання їх у боротьбі за приморські регіони в процесі формування території України.

Зазначені дослідження спадкоємності козацьких суднобудівних традицій в контексті мети цього дослідження доповнені даними таких джерел:

1) описи козацьких човнів XVII ст.;

2) документи часів російсько-турецької війни 1787 - 1791 рр. з фонду «Канцелярия строения города Николаева (1787 - 1798)» Державного архіву Миколаївської області (ДАМО);

3) креслення козацького човна з фондів Національного заповідника «Хортиця». Дослідження ускладнили переміщення документів та креслень Кременчуцької верфі.

В 1791 р. креслення «козацьких човнів», «12-весельних дубів» та інших суден відправлені до Миколаєва¹, а з ліквідацію в 1934 році миколаївського Чорноморського центрального військово-морського архіву до Ленінграду². Чимало їх у вигляді копій повернуто в Україну завдяки зусиллям фахівців НЗ «Хортиця» В. Нефьодова та Д. Кобалії.

Метою цього дослідження є ствердження походження запорозьких човнів Чорноморської флотилії на ґрунті української суднобудівної традиції. Це потребує вирішення завдань з порівняння козацького човна XVII ст. та запорозьких човнів к. 80-х - поч. 90-х рр. XVIII ст., зокрема: 1) визначення параметрів базової моделі на прикладі класичного козацького човна XVII ст.; 2) визначення параметрів моделі запорозького човна шляхом теоретичного моделювання; 3) встановлення рівня технічної та функціональної адекватності теоретичної моделі запорозького човна його базовій моделі в контексті мети їх існування. Дослідження здійснено в межах грантової програми Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка в Америці з україністики.

Мета та завдання визначають наступні основні методи дослідження:

1) абстрагування зосереджує увагу на найсуттєвіших характеристиках запорозького човна та його різновидів;

2) моделювання (в том числі знакове на підставі креслень) створює теоретично- функціональну модель запорозького човна шляхом співставлення даних в контексті його призначення ³;

3) порівняння дозволяє через контекст мети існування встановити рівень адекватності теоретичної моделі базовій моделі.

Унікальність опису і креслень козацького човна Г. Боплана у XVII ст. полягає у наведеному широкому колі ознак - від виробництва до застосування. Це дозволяє розглядати його як базову модель. Її розміри в цьому досліджені визначені в метрах за розміром французького королівського футу 0,3204 м.

Це судно мало моноксильну основу, клінкерну обшивку бортів (дошки внакладку), успадковану з давніх часів, загострені ніс та корму з кермовими веслами, шар хмизу і 20 - 30 весел по бортах та довжину 19,5 м. Це співпадає з описом д'Асколі довгих довбаних непогано озброєними «saiche»: «чайки довгуваті, на зразок фрагатів» Описание Чёрного моря и Татарии, составил доминика-нец Эмиддио Дортелли Д'Асколи, префект Каффы, Татарии и проч. 1634. Записки Одесского общества истории и древностей. Одесса : в гор. тип., 1902. Т. 24. Ч. 2. Материалы. С. 97 - 98..

Човен вміщував більше 50 вояків. Просте вітрило мало допоміжне значення Боплан Г. Л. де. Описание Украины / пер. с фр. З. П. Борисюк; ред. перевода А. Л. Хорошкевич, Е. Н. Ющенко. Москва : Древлехранилище, 2004. С. 257 - 258. Це підтверджує загострена конструкція, яка не відповідає вимогам ефективного вітрильного плавання Марквардт К. Х. Рангоут, такелаж и паруса XVIII века / пер. с нем. Л. : Судостроение, 1991. С. 20.. За кресленнями висота борту сягала 3,9 м, що могло бути причиною поганої остійності судна через занадто високе розміщення центра тяжіння. Це явна помилка, адже Боплан вказував, що човен височить над водою не більш ніж на 2,5 фути. Це може означати глибину від кіля до верхівки борту приблизно в 5 фут. (~1,62 м), що експериментально доведено при фізично-просторовому моделюванні. Побудована у 1992 р. двадцятиметрова чайка «Пресвята Покрова» мала висоту борта 1,7 м Щекотихин О. В. «Пресвятая Покрова». Боевые походы казацких чаек: художественно-документальные очерки. Запорожье: СТАТУС; ФлП Сыстерова Н. А., 2018. С. 18. Подібні параметри мають і пізніші реконструкції козацького судна. За функціональністю козацький човен з 4 - б легкими гарматами був універсальним транспортно-бойовим судном для боїв з кораблями на річках та морі, абордажних атак, перевезень та десантів Боплан Г. Л. де. Вказ. твір. С. 258 - 263..

Основою теоретичного моделювання запорозького човна є «Креслення козацького човна великого», датованого 1796 роком. Його основні параметри: довжина - б3 фути, ширина (без бортових дощок) - 15 футів, глибина - 1,52 фута. В метричній системі розміри дорівнюють відповідно 19,2, 4,57 та 1,52 м на підставі розміру 1 англійського футу в 0, 3048 м., який застосовувався в російському флоті.

На кормі вище ватерлінії був перпендикулярний поздовжній смузі транць 1,13 м завширшки \ Креслення не містить посилань на запорозький човен, проте відповідає даним вказаного фонду ДАМО щодо будівництва на Кременчуцькій верфі.

Це є підставою вважати «Креслення козацького човна великого» 1796 р. зображенням великого запорозького човна Чорноморської козацької флотилії та основою теоретичного моделювання та виявлення модельного ряду, адже угоди передбачали будівництво ста запорозьких човнів кількох різновидів.

1. Запорозький човен великий. За контрактами у грудні 1787 р. та лютому 1788 р. передбачено 50 таких суден ². Довжина, ширина та глибина човна в давньоруській системі вимірювання повністю співпадають із розмірами на наведеному кресленні в англійській системі (63, 15 та 5 футів) та метричній (19,2 м, 4,57 м та 1,52 м).

2. Передбачено 26 весел, що також співпадає з кресленнями і вказує, що залога перевищувала 50 козаків. Додаткове кермове стерно могло використовуватися для маневрування в умовах нижнього Дніпра. Вага якоря від 5 пудів 20 фунтів до 8 пудів 4 фунтів ³. На 25 човнах за другим контрактом укріплювали місце для 24-фунтової гармати. Передбачалася одна щогла довжиною 10,67 м та завтовшки 0,23 м, а також рея 24,5 ф. 7,47 м. На одне вітрило витрачалося 115 аршин ка- нефасу та 60 аршин брезенту ⁴. За англійською системою вимірювань, рулон матерії міг становити 24 дюйми (0,6 м) завширшки та 38 або 40 ярдів (34,75 або 36,57 м) завдовжки ⁵.

Враховуючи розміри щогли, рея та рулонів на одне прямокутне вітрило витрачалося 2 рулони і його площа могла скласти 65 - 70 кв. м. Вже після початку будівництва з Кременчука повідомляли про необхідність встановлення і латинського (трикутного) вітрила та врахувати це в кресленнях Рапорт М. Л. Фалееву. ДАМО (Держ. архів Миколаївсь-кої області). 28 февраля 1788 г. Ф. 243. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 33 - 34.. Це вітрило надає переваги за зустрічного вітру та при маневруванні. Остаточно човни облаштувалися в Херсоні, куди вони прибували з Кременчуку з гарматами, такелажем, матеріалами для вітрил та іншим оснащенням Письмо М. Л. Фалеева Н. С. Мордвинову. (Держ. архів Миколаївської області). 18 апреля 1788 г. Ф. 243. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 81.. Можливо цим пояснюється наявність другої щогли на кресленні, що могло бути одним з варіантів вітрильного оснащення.

3. Запорозький човен малий. Довжина, ширина та глибина човна в метричній системі відповідно складали 12,2, 3,2 та 1,17 м Контракт на строительство 25 Запорожских Лодок и 25 меньшей конструкции. Февраль 1788 г. ДАМО (Держ. архів Миколаївської області). Ф. 243. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 5.. Передбачалося встановлення 12-фунтової та більшої гармати для чого потрібно було зміцніти палубу.

4. Малий запорозький човен «особливої конструкції з куршеями». Довжина, ширина та глибина човна в метричній системі відповідно складали 13,72, 4,27 та 1,37 м Контракт на строительство 25 Запорожских Лодок. 11 марта 1788 г. ДАМО (Держ. архів Миколаївської області). Ф. 243. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 6, 37, 37 зв.. Встановлення вже 24-фунтової гармати (куршеї) потребувало зміцнення місця додатковим поясом обшивки, через що вартість будівництва перевищила вартість великого човна. Малі човни будувалися для дій на мілководді та в лимані. Проте їх передбачалося використовувати і «далі лимана» Рапорт М. Л. Фалееву. ДАМО (Держ. архів Миколаївсь-кої області). 24 марта 1788 г. Ф. 243. Оп. 1. Спр. 2. Арк. бб. Морісон С. М. Джон Пол Джонс : біографія моряка. Київ: Вид-во ім. Соломії Павличко «Основи», 2013. С. 432., тобто на морі.

Деякі технічні ознаки запорозьких човнів також відомі за спогадами учасника війни Дж. П. Джонса, американського капітана та адмірала на російській службі. Його біограф С. Морісон пише про гребну флотилію : «До неї належало 25 вельботів, плавучих батарей, баркасів і так званих «дабл-шалупів», а також велика кількість так званих «Запоріжжя-боутс», бо їхні команди складалися з запорозьких козаків із пониззя Дніпра. Ті човни везли гармати, заважкі як для їхнього розміру, і особовий склад, який захищали від ворожих мушкетів торби з вовною на фальшборті. Ці своєрідні тогочасні аналоги десантно-танкових військ із сучасної десантної операції, в яких ескадру Джонса можна порівняти з бомбардувальниками і тими, хто забезпечує прикриття» ¹¹. Принаймні 22 запорозьких човна з 18- фунтовими гарматами ¹, які в Лиманській битві атакували турецькі лінкори та фрегати, тягнучи на буксирі плавучі батареї, маневрували під вогнем супротивника, вели перехресний вогонь на флагманській галері капудан-паши, йшли на абордаж Материалы для истории русского флота: в 17 т. / глав. ред. Ф. Веселаго. Санкт-Петербург: Тип. мор. м-ва, 1901. Т. 15. С. 144; Петров А. Н. Вторая турецкая война в царство-вание императрицы Екатерины ІІ. 1787 - 1791 г.: в 2-х т. С.-Петербург, 1880. Т. І. 1787 - 1789 гг. С. 146. Life of Rear-admiral John Paul Jones, chevalier of the Mil-itary Order of Merit, and of the Russian Order of St. Anne, &c. &c. Compiled from his original journals and correspondence : including an account of his services in the American revolu-tion, and the war between the Russians and Turks in Black Sea. Illustrated with numerous engravings. From Original Drawings by James Hamilton. Philadelphia : J. B. Lippincott & CO. 1867. P. 228 - 229.. Проте, вони вирішували ширше коло завдань. Гребна флотилія із запорозькими човнами висаджувала десанти на острові Березань та на Дунаї, зокрема під час штурму Ізмаїла. Варто також урахувати відомості щодо суднобудівників. За Г. Бопланом у XVII ст. виготовлення 80 - 100 човнів потребувало одночасної праці 5 - 6 тисяч козаків, які складали залоги цих човнів Боплан Г. Л. де. Вказ. твір. С. 263.. Війна 1787 - 1791 рр. каталізувала розвиток казенного суднобудування. чорноморський запорозький козак човен

Проте звичайним, які і в попередні десятиліття, було залучення вільнонайманих корабелів. На початку 1790 р. на Кременчуцькій верфі з 944 працівників таких було 526 Ведомость о мастеровых людях состоящих при строе-ниях в Кременчуге производящихся. ДАМО (Держ. архів Миколаївської області). Январь 1790 г. Ф. 243. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 33, тобто 58 %. До лютого 1791 р. їх кількість коливалася в межах 32 - 72 % Ведомость Сколько присланых Казенных в Кременчуге производящихся работах с 4-го по 17-го ноября состояло мастеровых людей. Ноябрь 1790 г. ДАМО (Держ. архів Миколаївської області). Ф. 243. Оп. 1. Спр. 29. Арк. 343; Ведомость количество при строении в Кременчуге транс-портных и других судов и в казенной кузнице состояло в неделю с 17-го по 22-е число феврали и какого звания рабочих людей. ДАМО (Держ. архів Миколаївської облас-ті). 1791 г. Ф. 243. Оп. 1. Спр. 16. Арк. 151 зв.. А будівництво запорозьких човнів згідно велося виключно вільнонайманими працівниками згідно типових зобов'язань підрядників у трьох вказаних контрактах: «... зобов'язався я своїми робочими людьми побудувати в Кременчуці ... (25, 50 або 25 човнів відповідно до кожного контракту - В. С.) Запорозьких Човнів з казенного лісу та матеріалів... поставити не менше п'ятнадцяти людей теслярів на кожний човен...». Казенні робітники могли залучатися лише у разі неналежного виконання контракту і за рахунок підрядника. Аби пришвидшити процес Г. О. Потьомкін наказує долучити до будівництва човнів «на запорожскій манер» дніпровських лоцманів з Кременчука та Кайдака. Залучалися і чорноморські козаки. 21 березня 1791 р. Кіш доручив полковнику Саві Білому «з козаків обрати майстрів п'ять сотень людей добрих» для виробництва 50-ти «морехідних» човнів у містечку Фальчі на р. Прут. Невдовзі на тамошній верфі працювали 532 козаки та 8 старшин на чолі із полковником Кордовським. «Казенні дуби» звідти відправляли Прутом на Дунай. Набір корабелів з козаків та назви «морехідні» та «казенні дуби» свідчать, що будували запорозькі човни. Точніше визначити склад вільнонайманих артелей можна за іншими даними. 1775 року розпочалися пошуки місця для гавані та верфі в пониззі Дніпра. В документах Адміралтейств-колегії йдеться про будівництва казарм лише для казенних робітників, адже вільнонаймані «взимку уходитимуть у свої домівки, а влітку житимуть у землянках». Тобто це місцеві корабели, якими були запорожці, залучення яких було звичайною практикою. Дані, що дозволяють встановити рівень адекватності запорозького човна базовій моделі наведені у порівняльній Таблиці 1.

Найбільшою відмінністю базової моделі є моноксильна основа його корпусу та клінкерна обшивка. Корпус мав загострені ніс та корму із двома стернами, шар очерету по бортах для остійності на морі та захисту від стріл та куль. Проте в конструкції запорозького човна можна бачити певний вплив цих технічних особливостей. Дощаний корпус зміцнювався не моноксилом, а додатковим шаром дошок під важкі гармати. Мініатюрний транець не міг завадити руху заднім ходом. Також запорозький човен комплектувався додатковим стерном, чим ще більше нагадував бопланівську модель. Мішки із вовною виконували ті ж захисні функції, що і в XVII ст.

Схожість базової та теоретичної моделей фіксують їх розміри. Залоги обох плавзасобів становили щонайменше півсотню вояків. Тенденція до збільшення пропорцій на запорозьких човнах була слідством збільшення вантажопід'ємності через потужніші гармати. Остійність забезпечували зниженням центру тяжіння шляхом зменшення висоти борту та збільшення ширини. Схожим є забезпечення руху веслуванням, допоміжне значення вітрил, забезпечення маневреності додатковим стерном.

Встановлення на запорозьких човнах потужніших гармат є підставою віднесення їх до канонерських. В такий спосіб транспортно-бойове козацьке судно отримало нові можливості, які відповідали новим умовам ведення війни. Проте традиційна універсальність козацьких плавзасобів збереглася. Запорозькі човни використовувалися для вирішення широких завдань в тих самих природно-географічних умовах, як і в попередні століття - в пониззі Дніпра, на морі та на Дунаї. Схожість хронологічно віддалених моделей можна пояснити тривалим існуванням традиції українського суднобудування в Південному Подніпров'ї, через що суднобудівні форми набули стійких ознак. Ця традиція протягом століть підтримувалася її носієм - Запорозьким козацтвом. Суднобудування, як і подальша участь в морських походах, була колективною працею, яка виконувала соціоутворюючу функцію самоідентифікації індивіда в козацькій спільноті. Розвиток технології суднобудування свідчив про інноваційний розвиток традиції її носіями, доки на неї існував суспільний попит.

Традиція стала підґрунтям модельного ряду суден під загальною назвою «чайка», вершиною еволюції якого були запорозькі човни Чорноморського козацтва. Пізніші судна задунайських та азовських козаків не відзначалися такими інноваційними ознаками через те, що вирішували інші завдання. Перехід від моноксильного виробництва до дощаного, збільшення потужності артилерії, спроби розвитку вітрильного оснащення та інші нововведення знадобилися для виконання тих самих функціональних завдань і в тих самих природно-географічних умовах, які вирішувало Запорозьке козацтво.

Апробовані методи та отримані результати можуть доповнити дослідження історії Запорозького та Чорноморського козацьких військ, а також українського суднобудування на прикладі Запорозької верфі 30-х рр. XVIII ст., а також Брянської, Тавровської та інших, на яких працювали запорожці або використовувалися схожі суднобудівні традиції.

Таблиця 1

References

I. Arhivni dokumenti iz paperovimi nosiyami

1. Derzhavnij arhiv Mikolayivskoyi oblasti.

2. F. 243. Kancelyariya stroeniya goroda Nikolaeva (1787 - 1798).

3. Vedomost Zaporozhskoj bolshoj Lotki. Op. 1. Spr. 2. Ark. 231 - 232.

4. Vedomost o masterovyh lyudyah sostoyashih pri stroeniyah v Kremenchuge proizvodyashihsya. Op. 1. Spr. 29. Ark. 33

5. Vedomost kolichestvo pri stroenii v Kremenchuge transportnyh i drugih sudov i v kazennoj kuznice sosto-yalo v nedelyu s 17-go po 22-e chislo fevrali i kakogo zvaniya rabochih lyudej. Op. 1. Spr. 16. Ark. 151 - 151 zv.

6. Vedomost Skolko prislanyh Kazennyh v Kremenchuge proizvodyashihsya rabotah s 4-go po 17-go noyabrya sostoyalo masterovyh lyudej. Noyabr 1790 g. Op. 1. Spr. 29. Ark. 343 - 343 zv.

7. Vnov pribylo yakorej s chisla dostavlennyh dlya Zaporozhskih Lotok iz Kieva desyat. Op. 1. Spr. 4. Ark. 23.

8. Kontrakt na stroitelstvo 25 Zaporozhskih Lodok. 27 dekabrya 1787 g. Op. 1. Spr. 2. Ark. 1 - 1 zv.

9. Kontrakt na stroitelstvo 25 Zaporozhskih Lodok i 25 menshej konstrukcii. Fevral 1788 g. Op. 1. Spr. 2. Ark. 5.

10. Kontrakt na stroitelstvo 25 Zaporozhskih Lodok. 11 marta 1788 g. Op. 1. Spr. 2. Ark. 6, 37, 37 zv.

11. Opis prinadlezhnostyam k otpravlyayushejsya odnoj bolshoj lotki i chto na onoj pogruzheno posle ostavshej-sya

12. ot stroeniya Zaporozhskih Lotok. 2 sentyabrya 1788 g. Op. 1. Spr. 2. Ark. 230 - 230 zv.

13. Pismo G. A. Potemkina I. M. Sinelnikovu. Kopiya. Fevral 1788 g. Op. 1. Spr. 2. Ark. 31 - 32 zv.

14. Pismo M. L. Faleeva N. S. Mordvinovu. 18 aprelya 1788 g. Op. 1. Spr. 2. Ark. 81.

15. Raport M. L. Faleevu. 28 fevralya 1788 g. Op. 1. Spr. 2. Ark. 33 - 34.

16. Raport M. L. Faleevu. 24 marta 1788 g. Op. 1. Spr. 2. Ark. 66.

17. Raporty poverennogo poruchika Nikolaya Tebenkova o peresylke iz Kremenchuga planov, chertezhej i smet na

18. grebnye suda i reestry ih. 25 fevralya - 8 oktyabrya 1791 g. Op. 1. Spr. 54. 6 ark.

19. Naukovij arhiv Nacional. zapovidnika «Horticya» Naukovo-dopomizhnij fond.

20. Chertezh Kazachej lodki Bolshoj. Kopiya. 1796 g. NZH NDF-15422. 2 ark.

II. Nadrukovani dzherela

1. Boplan G. L. de. Opisanie Ukrainy / per. s fr. Z. P. Borisyuk; red. perevoda A. L. Horoshkevich, E. N. Yushen-ko. Moskva : Drevlehranilishe, 2004. 576 s., ill.

2. Imperatrica Ekaterina II i kn. Potemkin. Podlinnaya perepiska. Iz sbornika professora Nikolaevskoj Akad. Gen.

3. Shtaba P. S. Lebedeva. Russkaya starina. 1876. Iyul. S. 441 - 478.

4. Materialy dlya istorii russkogo flota: v 17 t. / Glav. red. F. Veselago. Sankt-Peterburg: Tip. mor. m-va, 1877. T. 6. 770 s.

5. Materialy dlya istorii russkogo flota: v 17 t. / Glav. red. F. Veselago. Sankt-Peterburg: Tip. mor. m-va, 1901. T. 15. 596 s.

6. Opisanie Chyornogo morya i Tatarii, sostavil dominikanec Emiddio Dortelli D'Askoli, prefekt Kaffy, Ta-tarii i proch. 1634. Zapiski Odesskogo obshestva istorii i drevnostej. Odessa : v gor. tip., 1902. T. 24. Ch. 2. Materialy. S. 89 180.

7. Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii. Pervoe sobranie (1649 - 1825) : v 45 t. Sanktpeterburg : Pechatano v Tipografii II Otdeleniya Sobstvennoj Ego Imperatorskogo Velichestva Kancelyarii. 1830. T. 20. 1775 - 1780. 1034 s.

8. Sbornik istoricheskih materialov po istorii Kubanskago Kazachyago Vojska : v 4 t. / sobrany i izdany I. I. Dmitrenko. S. - Peterburg, 1896. T. 3 : Vojsko Vernyh Chernomorskih Kazakov. 1787 - 1795 gg. 799 s., XL. http://elib.shpl.ru/ru/nodes/27416-t-3-voysko-vernyh-chernomorskih-kazakov-1787-1795-gg-dokumenty-izvlecheny-iz-kubanskogo-voyskovogo-arhiva-1896 (data zvernennya: 09.06.2019).

9. Spisok russkih voennyh sudov s 1668 po 1860 god / sost. F. Veselago. Sanktpeterburg, 1872. 797 s. HHH.

III. Literatura

1. Arkas Z. Nachalo uchrezhdeniya Rossijskago flota na Chernom more i dejstviya ego s 1778 po 1798 god. Zapis-ki

2. Odesskogo obshestva istorii i drevnostej. Odessa. 1860. T. 4. S. 261 - 309.

3. Virskii? D. S. Kremenchuk Novorosii?skii? : «potomkinska derevnya» abo epizod z istorii? favoritizmu. Nau-kovi praci

4. istorichnogo fakultetu Zaporizkogo nacionalnogo universitetu. Zaporizhzhya : ZNU, 2005. Vip. HIH. S. 58 - 62.

5. Knyaz Grigorij Aleksandrovich Potemkin-Tavricheskij, 1739 - 1791 gg. Biograficheskij ocherk. Gl. VI. Ochakov i

6. Suvorov. Russkaya starina. Sanktpeterburg, 1875. Maj. S. 20 - 41.

7. Kononyuk A. E. Oboshennaya teoriya modelirovaniya. Nachala. K. 1. Ch. 1. Kiev: Osvita Ukrayini, 2012. 602 s.

8. Levchenko L. L. Chornomorskij centralnij vijskovo-morskij arhiv (1794 - 1934). Doslidzhennya. Doku-menti. Reyestr fondiv: rekonstrukciya. Mikolayiv : Ilion, 2018. 660 s.

9. Markvardt K. H. Rangout, takelazh i parusa XVIII veka / per. s nem. L. : Sudostroenie, 1991. 288 s., il.

10. Middendorf F. L. Rangout i takelazh sudov / per. s nem. A. Malkovich-Sutockij. S.-Peterburg : Izdanie K. L. Rikkera, 1905. HIH, 382 s., il.

11. Morison S. M. Dzhon Pol Dzhons : biografiya moryaka. Kiyiv: Vid-vo im. Solomiyi Pavlichko «Osnovi», 2013. 520 s. Zaporizhzhia Historical Review. 2020. Vol. 2(54)

12. Petrov A. N. Vtoraya tureckaya vojna v carstvovanie imperatricy Ekateriny II. 1787 - 1791 g.: v 2-h t. S.-Peterburg, 1880. T. I. 1787 - 1789 gg. 237 s. Pril. 48 s.

13. Rusov A. Osada i vzyatie Ochakova (1788). Kievskaya starina. Kiev, 1888. T. XXIII, dekabr. S. 543 - 598.

14. Capozhnikov I. V. Shturm ostrova Berezan chornomorskimi kozakami. Kiyiv - Illichivsk: «Elton-2» - «Gra-tek», 2000. 128 s.

15. Sapozhnikov I. V., Sapozhnikova G. V. Zaporozhskie i chernomorskie kazaki v Hadzhibee i Odesse (1770 - 1820 gg.). Odessa, 1998. 271 s.

16. Sarichev V. D. Ukrayinski tradiciyi sudnoplavstva ta Chornomorska grebna flotiliya. SCRIPTORIUM NOSTRUM.

17. Herson, 2017. № 3. S. 129-138. URL: https://www.science-community.org/system/files/Luytenka2.pdf. (data zvernennya: 09.06.2019).

18. Carichev V. D. Zaporozka chajka ta pitannya klasifikaciyi. Naukovi praci istorichnogo fakultetu Zaporizkogo nacionalnogo universitetu. Zaporizhzhya : ZNU, 2017. Vip. 49. S. 120 - 124.

19. Svensson S. Spravochnik po takelazhnym rabotam / per. so shved. L. Yu. Sazonovoj. Leningrad: Sudostroenie, 1987. 167 s.

20. Chernikov I. I. Russkie rechnye flotilii za 1000 let (907 - 1917) / pod red. V. N. Sherbakova. Sankt-Peterburg : B.S.K., 1999. 122 s., 149 ris. + vkl.

21. Chernikov I. I. Flot na rekah. SPb.: OOO «Izdat. «Poligon», 2003. 704 s.: il.

22. Chernyshev A. A. Rossijskij parusnyj flot. Spravochnik : v 2 t. Moskva : Voenizdat, 2002. T. 2. 480 s., il.

23. Shekotihin O. V. «Presvyataya Pokrova». Boevye pohody kazackih chaek: hudozhestvenno-dokumentalnye ocherki. Zaporozhe: STATUS; FLP Systerova N. A., 2018. 240 s.

24. Life of Rear-admiral John Paul Jones, chevalier of the Military Order of Merit, and of the Russian Order of St. Anne, &c. &c. Compiled from his original journals and correspondence : including an account of his services in the American revolution, and the war between the Russians and Turks in Black Sea. Illustrated with numerous engravings. From Original Drawings by James Hamilton. Philadelphia : J. B. Lippincott & CO. 1867. 339 p.

Размещено на Allbest.ru