Релігійне життя в УСРР в умовах упокорення голодом (1932-1933 рр.)
Дослідження релігійного життя віруючих України в умовах жахливої рукотворної трагедії 1932-1933 рр., інструментом якої була й антирелігійна політика радянської влади. Деструкція, яку приніс з собою Голодомор, зміна ритуалів проведення обрядів.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.11.2021 |
| Размер файла | 43,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Запорізький національний університет
Релігійне життя в УСРР в умовах упокорення голодом (1932-1933 рр.)
Т. С. Грузова
Ключові слова: віруючі, релігія, священнослужителі, обряд, Голодомор.
У сталі авторкою здійснена спроба проаналізувати релігійне жиля віруючих України в умовах жахливої рукотворної трагедії 1932-1933 рр., інструментом якої, серед іншого, була й антирелігійна політика радянської влади. Архівні документи, матеріали усної історії та преси дають змогу переконатися, що навіть в роки Голодомору населення намагалося дотримуватися календаря церковних обрядів і свят. У той же час деструкція, яку приніс з собою Голодомор, змусила змінити ритуали проведення обрядів: хрещення немовлят, вінчання у церкві, поховання. Змінилося також ставлення населення до смерл. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та історичні методи пізнання: аналізу, синтезу, порівняння, бібліографічної евристики, описовий метод та хронологічний. В сталі було використано принципи історизму, об'єктивності та системності.
голодомор релігійний радянський обряд
THE RELIGIOUS LIFE IN THE UKRAINIAN SSR IN TERROR-FAMINE CONDITIONS (1932-1933)
T. Hruzova
Zaporizhzhia National University
Key words: religious people, religion, priests, ritual, HoLodomor.
In 1932-1933, the Christian religious Life in the Ukrainian SSR was different from centuries-old traditions. This short period developed the ways of religious celebrating and worshipping, non-typical for previous Ukrainian history. In the article, the author analyses the religious Life's peculiarities in conditions of the 1932-1933 starvation tragedy, occurring in the background of Soviet anti-religious policy's implementation. The author used such general and special-historical methods as analysis, synthesis, comparison, bibliographical heuristic, narration, and chronologic method. The article follows the research principles of historicism, objectivity, and systematicity. Although the Soviet government paranoicaLLy desired people to renounce the Lord, the deformed Christian cult survived during the HoLodomor. Archive sources, oral history materials, Letters, and press, prove that people tried to follow the religious calendar even in 1932-1933. For example, Soviet citizens continued to celebrate Christmas and Easter. The evidence for this fact is the active anti-religious propaganda aimed primarily at these holidays. Famine- Terror didn't destroy the religious Life, but the traditional family-oriented rituals changed irretrievably during 19321933. Baptism became an underground ritual; the sacrament of marriage turned into a so-called «red wedding». The burial rite underwent the most significant deformation among Ukrainian religious traditions.
Релігійне життя 1932-1933 рр. відрізнялося від усталених віками норм. Цей короткий проміжок часу вніс в історію українського народу власну традицію, проведення обрядів - хрестин, вінчання, поховання. Можна сказати, що ці роки мали так зване «фантомне» релігійне життя, яке, з одного боку, було знесилене, але з іншого боку, за підтримки самих же вірян продовжувало своє буття.
Питанню становища віруючих в роки Голодомору, дотримання ними церковного календаря присвячували свої дослідження Т.Г. Бобко (Савчук)1, О.М. Веселова Бобко (Савчук) Т.Г. Православне духовенство в сус-пільному житті України 20-30-х рр. XX ст.: дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Запорізький національний ун-т. За-поріжжя, 2005. 232 с. г Веселова 0. М. Пам'ять про жертви голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні: смертність й ушанування загиб-лих. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук.пр. 2003. Вип. 10. С. 430-485., О.М. Ігнатуша Ігнатуша О.М. Закриля церков і релігійна свідомість: 20-30-ті рр. XX ст. Наукові записки [Національного універ-ситету "Острозька академія"]. Сер.: Історичне релігієзнавство. 2009. Вип. 1. С. 75-86., Т.М. Евсеева1, А.М. Киридон2, 0.0. Стасюк3. Не дивлячись на різносторонність проблеми, вона не знайшла свого відображення у комплексній узагальнюючій праці. Розкриття теми забезпечується архівними джерелами, зокрема, документами фондів Галузевого державного архіву Служби Безпеки України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, періодичними виданнями - газета «Войовничий безвірник» (орган Центральної ради Спілки войовничих безвірників України), епістоляріями та наративами - свідченнями очевидців і жертв Голодомору, опублікованими у численних виданнях часів державної незалежності.
Мета сталі - спираючись на різноманітну джерельну базу, проаналізувати релігійне життя віруючих радянської України впродовж 1932- 1933 рр.
Церковний календар містив у собі багато релігійних свят, до яких церква і віруючі готувалися та ставилися шанобливо. Внаслідок Голодомору та деструктивних змін, які він приніс із собою, святкувати було все складніше. Та незважаючи на активну пропаганду безвірницьких осередків, які закликали працювати у релігійні свята та неділю, утворюючи так звані штурмові недільники11, населення все ж намагалося слідувати традиціям. Найголовнішими святами, які продовжували відзначати були Різдво та Великдень. Але значна частина обрядовості була втрачена.
Як зауважує дослідниця Т.М. Євсєєва, національний колорит був особливо багатим у різдвяному циклі свят. «Різдвяна вертепна драма, євангельський сюжет будучи перенесеним у сільський український світ, набували виразних національних рис» Євсєєва Т.М. Голод-геноцид 1932-1933 років в Україні як чинник формування неправославної політичної нації «радянського народу». Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. 2008. Вип. 18. С. 449-460. 1 Киридон А.М. Держава-Церква-Суспільство: інверсна трансформація в суспільстві. Рівне: РІС КСУ, 2011.216 с. Стасюк 0.0. Деформація традиційної культури україн-ців в кінці 20-х - на початку 30-х років XX ст.: автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.05 К„ 2007. 21 с.; Трансформа-ція сімейної обрядовості українців наприкінці 20-х - поча-тку 30-х рр. XX ст. Етнічна історія народів Європи. 2007. Вип. 22.С. 102-109. Колгоспник. Неділі -дні ударної роботи. Войовничий безвірник (Харків). 1932. №39. С. 1.
3 Євсєєва Т.М. Голод-геноцид 1932-1933 років в Україні як чинник формування неправославної політичної нації «радянського народу». Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. 2008. Вип. 18. Є. 450. Щоденник Олександри Радченко. «Репресовані щоден- ники» Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Київ: «Фенікс»,. Але цю традиційність та національний колорит було спаплюжено більшовицькими експерементами. Релігійні свята почали переробляти на радянський манер. Замість хреста використовували зірку, текст колядок та щедрівок замінювали використовуючи більшовицькі гасла та термінологію.
Зі щоденників очевидців Голодомору 1932- 1933 рр., що були опубліковані в книзі «"Репресовані щоденники". Голодомор 1932-1933 рр. в Україні» дізнаємося, що на Різдво 1932 р. особливої радості та надії на майбутнє у людей не було. 8 січня 1932 р. вчителька з Харківщини Олександра Радченко занотувала: «Сьогодні другий день Різдва. Але у всіх людей важко на серці. Хліб забирають до фунта»2018. Є. 44..
Невід'ємною складовою різдвяної обрядовості українців були колядувальники та щедрувальники Коцур Ю. Вплив антирелігійної політики радянської влади в кінці 20-30-и років XX століття на традиційну куль-туру українців Роменщини. Історія релігій в Україні: нау-ковий щорічник. 2017. Вип. 27. С. 399.
* Інтерв'ю Misc02. Ільків Оля. Великий голод в Україні. Свідчення очевидців для комісії конгресу США. Том 3. 2008. С.707.. У роки Голодомору, внаслідок заборон радянської влади та нестачі продовольства населення змушене було частково відмовлятися від цього елементу обрядовості. Як зазначає Коцур Ю.С., якщо діти й ходили колядувати та щедрувати, то гільки до родичів, друзів, які не поскаржаться в органи влади. Наприклад, Ольга Ільків згадувала, як сподівалася під час колядувань разом з іншими дітьми отримати від людей хоч щось поживне, але: «прийшло Різдво, гіши- лись, що підемо колядувати, може щось від когось дістанемо, та крім хресної мами, яка ще знайшла в торбі пару лісових горішків, ніхто нам нічого не дав»' Щоденник Нестора Білоуса. «Репресовані щоденники» Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Київ: «Фенікс», 2018. С.174.. Тобто в ці роки, навіть діти в релігійних святах більше вбачали змогу поїсти. Можна сказати, що у них переважала необхідність фізичного вдоволення над душевним.
Селянин Нестор Білоус з Харківщини у своїх нотатках зауважував: «Святвечір... люди раніше веселилися... а зараз у багатьох немає хліба... дітей з вечерею не було... і на вулиці тихо...»5.
Респондентка Ольга Ільків згадувала й про Старий новий рік та обряд щедрування. Але для неї він набував нового значення, адже пшениці не було у людей, тому вона разом з друзями посівала у хрещеної матері сірниками: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком поздоровляю / Сійся, родися жито, пшениця / Льон по коліна / Щоб Вам наша хресна, голівка не боліла/». Крім того, вона зауважувала, що їх до хрещеної послав сам Бог, адже вони прийшли з сірниками, яких у неї не було.
Дмитро Галевич у листах до доньки неодноразово згадував про релігійне життя в умовах голоду 1932-1933 рр. Описуючи свій моральний та матеріальний стан він писав, що населення в умовах жорсткої антирелігійної кампанії продовжувало ходити до церкви, сповідуватися та причащатися. У листі від 24 травня 1932 р. він зазначав, що до нього в чистий четвер прийшло 311 сповідників1. Проведення Великодня протоієрей згадував із захопленням та радістю: «в цьому винятковому році у мене був настільки величезний наплив людей, що за 42 своїх пасхальних років я не мав жодного, який міг би зрівнятися з ним по людності»2. Значна кількість населення на службі під час великого свята була своєрідною демонстрацією непокірності владі і в той же час вірі Богу.
У порівнянні з 1932 р., Великдень 1933 р. відрізнявся від попередніх років. Смуток, безпорадність та відчай охоплював людей. У своїх нотатках від 16 квітня 1933 р. Нестор Білоус записав, що раніше на вулиці було свято, люди веселилися, грали у різноманітні ігри, але на Великдень 1933 р. людей охопив відчай і голод3. Про аналогічний настрій людей згадує у листі від 3 травня 1933 р. протоієрей Дмитро Галевич: «Радісний настрій був відчутний лише в церкві під час богослужіння літургії, а до і після того - настрій мій був, як говорять, вбивчий... Народ стояв у церкві похмурий наче мішком побитий»4.
Жителька села Борисівка Оксана Горбенко згадувала, як перед Великоднем 1933 р. «моя мати купила жита та дві неділі ми товкли у ступі те жито на муку. Спекли 3 хлібини і 15 житніх пиріжків, щоб піти в церкву посвятить. Пішла моя мати в церкву. Прийшла в церкву і жінка Максима без нічого. Мати дала їй два пиріжки, то вона ледве руки матері не відірвала, так цілувала, що і її дітки попробують свяченого хліба» Галевич Д. Незаарештовані листи: листи священника з України до Німеччини. 1922-1938. К.: Видавничий дім «Козаки», 2001. С.80 Там само. С. 81. Щоденник Нестора Білоуса. «Репресовані щоденники» Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Київ: «Фенікс», 2018. С.183. Галевич Д. Вказ.праця. С. 87. s Авраменко Ю. Православна церква та віруючі на Пере-.
Аби принизити релігійні почуття дітей, вчителі в школі вдавалися до образ. Зокрема, за свідченням респондентки, її та інших дітей вчителька змусила у п'ятницю перед Великоднем прийти у старому одязі в школуяславщині в роки Голодомору 1932-1933 рр. URL:, замість чистого вбрання та відвідин церкви.
Зазначимо, що партійці як віддалених місцевостей так і великих міст йшли наперекір більшовицьким гаслам, вірували в Бога та поза роботою відзначали релігійні свята. Про це дізнаємося завдяки щоденнику Дмитра Заволоки з Київщини. Будучи партійцем та несучи службу в обласній контрольній комісії парлйним слідчим, він поставив під сумнів правомірність дій влади. У своєму щоденнику від 22 квітня 1932 р. занотував: «... майже голод та злиденно обмежене життя і то не знищили бажання відзначати "свята"»http://perejaslav.org.ua/istoria/pravoslavna-cerkva- (мова йде про Великдень 1932 р. - Т.Г.).
З метою зменшити відвідини церкви в дні релігійних свят, влада робила їх робочими. Зокрема, на Різдво та Великденьgolodomor-1932-1933.html (дата звернення: 07.05.2020). влада вимагала від населення 100% явки.
У часи Голодомору в пресі, а пізніше і в заведених на священнослужителів кримінальних справах часто зустрічаємо свідчення про те, що люди ставлячи на перше місце відвідини церкви та моління Богу, нібито нехтували роботою на полях. Це напряму пов'язували з наслідком - нищенням врожаю. Так, в одній з безвірницьких газет було зазначено, що у колгоспі «Перемога» Прилуцького району Харківської області на свято Спаса припинили молотьбу зерна. Під час «храмового свята» в сусідньому колгоспі поки всі святкували, зерно погнило - «пішли храму- вати, а тим часом пішов дощ і багато зерна на току зіпсувалось»8.
Свідок у справі католицького ксьондза Михайла Келера, Матвій Вирц під час допиту зазначив, що лльки-но священник бив у дзвони, то люди миттєво кидали роботу, хто на полі, хто в дома та йшли до церкви. Такі дії інтерпретувалися як навмисне відволікання жителів села від праці. Зокрема, М.Келлер міг по декілька разів на день закликати людей до храму Божого на служіння, в результаті чого: «залишалися цілі масиви невисапаної кукурудзи та згниваючий хліб на полі»10. Інший свідок - Еммануїл Кне- дель, зауважив, що діяльність патера спричини па «багато шкоди»1. На наш погляд, ці звинувачення перебільшені. Водночас вони є яскравим прикладом релігійного життя українського народу, продовження святкування свят, що віками були в пошані.
Спогади очевидців переконують - навіть в умовах жорстокого тиску на церкву, населення УСРР потай вірило в Бога Там само, арк. 60. Інтерв'ю. Ротач Петро Петрович, 1925 р.н. Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Чернігівська область.Черніпв: Деснянська правда, 2008. С. 971-972. та було впевнене, що голод не від вищих сил, а від людей Інтерв'ю. Гломозда Надія Іванівна 1912 р. н. Націона-льна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Чернігівська область. Чернігів: Деснянська прав-да, 2008. С.975. Ті хто вижив за умов «упокорення голодом» стверджують, що вдалося це зробити лише завдяки Богові Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932- 1933 років в Україні. Херсонська область / С. Г. Во дотика, С. М. Александровська, В. 0. Баранюк [та ін.]. Херсон: Наддніпрянська правда, 2008. С. 571., «Бог ... врятував нашу сім'ю» Інтерв'ю. Дисько Тамара Петрівна, 1923 р.н. Національ-на Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.Київ: Фенікс, 2008. С. 260.. Поліна Кіркова з села Андріївка нинішньої Запорізької області зазначала, що віра була потрібна завжди, кожен молився аби Господь відвів голод8 Інтерв'ю. Кіркова Поліна Дмитрівна, 1913 р. н. Усна іс-торія Голодомору 1932-1933 років у Північному Приазов'ї. Матеріали історико-археографічних експедицій. Запоріж-жя: Тандем, 2009. С.60-61.. Ганна Симоненко з села Миколаївки що на Херсонщині пригадувала, як «мама щовечора молилася перед образами, просила Бога, щоб той допоміг пережити це страшне горе, врятувати дітей» Інтерв'ю. Симоненко Ганна Микитівна, 1920 р.н. Націо-нальна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Херсонська область. Херсон Наддніпрянська правда, 2008. С. 543.. Іван Осьмушко з Києва згадував, як «... мати молилася за нас, бо ми вже починали пухнути. Мабуть, Бог почув ту молитву й допоміг» Інтерв'ю. Іван Осьмушко. Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Київ: Фенікс,. Типовими до вищезазначених є згадки й Катерини Корсун з села Комиш-Зоря8.
Змучені голодом селяни вбачали свій порятунок у Богові, священниках та церкві. З останніх сил йшли туди аби отримати допомогу. Але у 1933 р. радянська влада заборонила впускати до церков голодуючих селян, під приводом захисту від розповсюдження епідемій. Не дивлячись на це, митрополит УПЦ Іван Павловський і настоятель Воскресенського собору у Харкові протоієрей УПЦ Микита Кохно доручили впускати всіх, хто цього потребує та надавати допомогу. За таку «нахабність» їх заарештували2008. С. 274. ' Інтерв'ю. Корсун Катерина Федосіївна, 1925 р. н. Усна. Від архієпископа Ю.Міхновського - настоятеля Святої Софії, агенти ДПУ взяли підписку про невиїзд. Причина - «підтримка куркулів». Справжнім же приводом стало те, що парафіянки храму за відома настоятеля роздавали їжу голодуючим Киридон А.М. Держава-Церква-Суспільство: інверсна трансформація в суспільстві. Рівне: РІС КСУ, 2011. С. 183- 184.
12 Галевич Д. Вказ. праця. С. 87.
13 Інтерв'ю. Дереча Фросина Федорівна 1913 р.н. Націо-нальна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Кіровоградська область. Кіровоград: T0B «Імекс ЛТД». С.883.
14 Інтерв'ю. Дубовик Євдокія Петрівна, 1919 р.н. Націо-нальна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Дніпропетровська область. Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2008. С. 1139.
15 Інтерв'ю. Мовчан Василь Іванович 1921 р.н. Націо-нальна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Херсонська область. Херсон : Наддніпрянська правда, 2008. С. 597.
18 Грузова Т. С. Політичний тиск державної влади на пра-вославну церкву в 1932-1933 рр.: погляд через призму усної історії. Zaporizhzhia Historical Review. 2019. № 52. С. 209..
Протоієрей Дмитро Галевич описуючи людність, яка прийшла до церкви в 1933 р. зазначав: «... я побачив масу пришлого голодного люду, який покотом лежав у два ряди на холодній кам'яній підлозі... Лежать ці люди наче колоди, прикрил якимсь лахміттям, і сплять у блаженному сні, наче покійники...»історія Голодомору 1932-1933 років у Північному Приа-.
Будучи переоблаштованою на зерносховище, церква продовжувала рятувала людей від голоду. Для прикладу, в селі Губівка на Кіровоград- щині діти точили зерно з дірки в церкві, таким чином і виживализов'ї. Матеріали історико-археографічних експедицій..
Потерпаючи від голоду люди допомагали одне одному вижитиЗапоріжжя: Тандем, 2009. С. 357-360. 10 Мартирологія українських Церков: у чотирьох томах. Т.1. Українська Православна Церква. Документи, матеріа-ли, християнський самвидав України / Упоряд. І ред. О.Зінкевич, 0. Воронин. Торонто; Балтимор, 1987. С. 1038., ділилися останньою крихтою15 пов'язуючи взаємодопомогу з Божими християнськими настановами.
Священнослужителі, на долю яких випало гоніння та знущання, не залишали людей на вірну смерть. Священик з Одеси Микита Морозовський всі харчі віддавав простому люду, а сам з сім'єю в 1933 р. помер голодною смертю. Колишній священик Олексій Воблий врятував від голодної смерті 28 дітей. У розпал Голодомору, будучи директором школи в селі Піскошне нинішньої Запорізької області, вимагав аби діти приходили в школу. Тут вони мали змогу раз у день з'їсти тарілку супу та випити чай16. Василь Жураховсь- кий, уродженець нинішньої Сумської області в своїх усних свідченнях згадував про місцевого священика Трисвилія Чербинського завдяки якому оповідач вижив в голодні роки1. Священник села Дахталія Крижопільського району Вінницької області Андрій Іващенко під час голоду в 1932 р. роздавав дітям сухарі Інтерв'ю SW06. Жураховський Василь Григорович, 1914 р. н. Великий голод в Україні. Свідчення очевидців для ко-місії конгресу США. Том 2. 2008. С. 229. Мученики за віру. Біографічні дані служителів культу Вінницької єпархії, репресовних в роки сталінізму. / Під ред. В.С. Калюжного. Вінниця: Державне обласне видав-ництво, 1933. С. 48..
Упокорення голодом повністю не знищило релігійну складову життя віруючого, але все ж прагнення здійснити традиційні обряди сімейного циклу упродовж 1932-1933 рр. зазнали непоправних змін Стасюк 0.0. Деформація традиційної культури україн-ців в кінці 20-х - на початку 30-х років XX ст.: автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.05 К., 2007. С. 14..
Населення продовжувало потай звертатися до батюшки аби похрестити дитину чи здійснити причастя. На наш погляд, це зробити було легше, адже народжуваність в часи Голодомору була в десятки разів меншою у порівнянні з рівнем смертності Стасюк 0.0. Трансформація сімейної обрядовості укра-їнців наприкінці 20-х - початку 30-х рр. XX ст. Етнічна історія народів Європи. 2007. Вип. 22.С. 102.. В цей час поширюється практика так званого «пересувного» священнослу- жительства Ігнатуша О.М. Закриття церков і релігійна свідомість:
20-30-л рр. XX ст. Наукові записки [Національного універ-ситету "Острозька академія"]. Сер.: Історичне
релігієзнавство. 2009. Вип. 1. С.82.. Як зазначає Т.Г. Савчук, обряди хрещення «попи-пересувки»` Бобко (Савчук) Т.Г. Православне духовенство в сус-пільному житті України 20-30-х рр. XX ст. :дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Запорізький національний ун-т. За-поріжжя, 2005. С. 57 проводили у домівках віруючих Інтерв'ю SW22. Анонімний оповідач, 1906 р. н. Великий голод в Україні. Свідчення очевидців для комісії конгресу США. Том 2. 2008.С. 362-374. за закритими шторми. Відбувалися релігійні таїнства переважно вночі, без докуменгів, метричних книг, аби ніхто не довідався Інтерв'ю SW57. Законів Валентина, 1924 р. н. Великий. Такий спосіб виконання обрядів був характерним для багатьох регіонів УСРРголод в Україні. Свідчення очевидців для комісії конгресу і в такому вигляді існував протягом 1930-х рр. Звичайно, траплялися випадки і протилежні, у зв'язку з відсутністю священників в селі та ОКОЛИЦЯХ, діти залишалися нехрещенимиСША. Том 2. 2008. С. 773-783. 8 Інтерв'ю. Сіменко Андрій Карпович, 1927 р. н. Націона-льна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Донецька область. Донецьк : Регіон : СПД Блед-.
Весільна обрядовість теж зазнала змін. Вінчання в церкві мало важливе значення для молодих пар, адже вважалося, що такий шлюб укладається на небі, а тому вони проживуть життя в злагоді та любові. Та внаслідок активної пропаганди і спроби змінити один світогляд (релігійний) на інший (комуністичний) традиційний обряд одруження деформується. З метою звільнити весільну обрядовість від релігійності, на зміну вінчанню в церкві приходять нові форми, а саме - розпис в державній установі. Прагнення людей здійснити релігійні обряди в церкві сприймалися владою вороже та провокували різноманітні утиски. Для прикладу, працівники РАГСу при Руднянській сільраді на Київщині реєструючи акти про шлюб вимагали від жителів села, які виявили бажання обвінчатися в церкві, суми від 25 до 40 карбованців11.
В роки Голодомору церемонія одруження була занадто спрощеною, та носила назву «червоних весіль». Руйнацію традиційної культури яскраво відображає вірш, що побутував в народі: «Перестали всі молитись / Без попів стали дружитись / Без попів стали вмирать / Попів стали призирать»ное, 2008. С. 292..
Найбільша деформація релігійних традицій української нації на наш погляд, відбувається в сакральній сфері обряду поховання. Змучені голодом люди не мали фізичних сил аби виконати ритуали відповідно до усталених нормІнтерв'ю. Матвійченко Катерина Іванівна, 1922 р.н. Свіча. Як зауважив Степан Дровозюк «голодні та знесилені селяни втратили фізичну здатність та духовну потребу виконувати традиційні обряди, що наповнювали селянське життя»пам'яті. Усна історія про геноцид українців у 1932-1933 роках. К.: ВД «Стилос». 2007. С. 203. Інтерв'ю. Анонімна оповідачка, 1917 р.н. Національна книгапам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Украї-ні. Зведений том. К.: Вид-во ім. 0. Теліги, 2008.С. 137. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф.1. Оп. 7. Спр. 172. Листування з райвиконкомами по розгляду скарг релігійних громад, служителів культу та окремих віруючих на дії місцевих органів влади, арк. 112,113. Стасюк 0.0. Трансформація сімейної обрядовості укра-їнців наприкінці 20-х - початку 30-х рр. XX ст. Етнічна історія народів Європи. 2007. Вип. 22. С. 103. Інтерв'ю. Погребний Прокіп Іванович, 1920 р.н. Націо-нальна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Київська область. Біла Церква: МП Вид-во «Бук-ва», 2008. С.1322. Дровозюк С. Висвітлення духовних аспектів геноциду 1932-1933 рр. в українській історіографії. Геноцид україн-ського народу: історична пам'ять та політико-правова оцінка: матеріали міжнар. наук.-теорет. конф., Київ. 25 листопада 2000. К.; Нью-Йорк: Вид-во М.П. Коць. С. 298..
Завдяки протоколам допитів священників зі слідчими НКВС та згадок свідків тогочасних подій, можемо дізнатися яким чином в умовах Голодомору відбувалося поховання людей. Відповідно до усталених традицій, що віками передавалися з покоління до покоління, покійника обмивали, одягали у приготований заздалегідь одяг, певні звичаї були пов'язані і з виготовленням домовини1. В 1932-1933 рр. ці ритуали нівелюються, а подекуди зникають взагалі. Для прикладу, людей ховали в тому у чому вони помирали, навіть у спідній білизні2.
Католицький священник Іван Таубергер з села Карслруе на Миколаївщині на допил зазначав, що в 1933 р. типовим став випадок ховати людей однією процесією: «чотири людини в одну братську могилу. Часто ховали по дві людини в одну могилу»3. Така поховальна процесія була типовою для багатьох сусідніх сіл, зокрема Шпеєр та Ландау. В селі Зульц смертність була такою, що доводилося ховати в одній могилі до 15 небіжчиків, без процесій та навіть трун4. Сам католицький священник пояснював такі «нововведення» браком фізичних сил, адже за один день могло помирати по декілька осіб, відповідно священник не мав можливості проводити традиційні релігійні ритуали по окремішносгі5. Звернемо увагу, що така ситуація була типовою для багатьох регіонів УСРР. Дізнаємося про це зокрема, з усних свідчень старожилів. Для прикладу, в селі Широка Балка на Миколаївщині за день помирало до 9-ти осіб, яких ховали в братську могилу6. В селищі Велика Лепетиха, що на Херсонщині, в народі «ходив» вірш, що відображав нову форму поховань: «У 33 році вони мерли, вимирали / Люди мерли на ходу. / В одну яму їх скидали»7. В селі Паланка на Черкащині
навіть не встигали ховати людей, настільки великою була смертність Інтерв'ю. Кравченко Йосип Федорович 1924 р.н. Націо-нальна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Черкаська область. Ч. 1 Черкаси: Вид. Чабанен-ко Ю., 2008. С.834. Інтерв'ю. Караса Марія Дементіївна 1922р.н. Націона-льна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Черкаська область. Ч. 1. Черкаси: Вид. Чабаненко Ю., 2008.С. 805. Інтерв'ю. Попик Фросина Савівна 1925 р. н. Націо-нальна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Черкаська область. Ч. 1. Черкаси: Вид. Чабанен-ко Ю., 2008. С.860. Інтерв'ю. Москальова Анастасія Єфремівна 1921 р. н. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Херсонська область. Херсон Наддніпрянська правда, 2008. С.573; Інтерв'ю. Онацький Григорій Омелянович, 1907 р.н. Свіча пам'яті. Усна історія про геноцид українців у 1932-1933 роках. К.: ВД «Стилос». 2007. С.195. Інтерв'ю. Верещак (Дундук) Я вдоха Павлівна 1925 р.н. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Запорізька область. Запоріжжя: Дике По-ле. 2008. С.905. Інтерв'ю.Чесняк Марія Семенівна 1928 р.н. Національ-на книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Запорізька область. Запоріжжя: Дике Поле. 2008. С.960. Інтерв'ю. Шестопал Поліна Федорівна, 1919 р.н. Наці-ональна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Сумська область. Суми : Собор, 2008. С. 813..
Поховання покійників відбувалося у дворі де проживала сім'я, зокрема у садку5, на городі10, в погребах11, на межі12, рівчаках13 та навіть колодязях14, адже знесилені люди не могли дійти до кладовища. Могилами для людей ставали і їхні хати13 Інтерв'ю. Вихрист Федора Прохорівна 1899 р.н. Націо-нальна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Кіровоградська область. Кіровоград: T0B «Імекс ЛТД». С. 879..
В місті Бориспіль померлих від голоду ховали в ямі, що залишилася від підвалу Книшової церкви“ Національна Книга памя'гі жертв Голодомору 1932- 1933 рр. в Україні. Київська область / Упорядн. Гай А. І.Український інститут національної пам'яті; Київська об-ласна державна адміністрація. Біла Церква: МП Вид-во «Буква», 2008. С.185. Веселова 0. М. Пам'ять про жертви голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні: смертність й ушанування загиб-лих. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук.пр. 2003. Вип. 10. С.446.. Інколи, ховали на тому місці де людина помирала: «Часто закопували там, де спостигала смерть, під тином, на дорозі, в лісі, у полі
17
...» .
Траплялися випадки, коли померлу людину лише присипали землею чи гіллям, що в свою чергу призводило до осквернення лл Інтерв'ю. Череватенко Анастасія Микитівна 1924 р.н. Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Чернігівська область.Чернігів: Деснянська правда, 2008. С. 946.. Якщо раніше вказані випадки викликали у людей неприйняття, то в умовах голоду такі «нововведення» стають невід'ємною складовою життя.
З зими 1933 р. зробити труну змоги не було, тому людей часто ховали замотуючи у рядна, старожили це називали жахливим одноманітним ритуалом1,«ритуалом страшного року» Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців. Збірник матеріалів. / Упорядкув., передм., приміт. С.В. П'ятаченка. Книга 2. Суми: Видавництво «МакДен», 2008. С. 7. Інтерв'ю. Єременок Прокіп Дмитрович 1915 р. н. Націо-нальна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Чернігівська область. Чернігів: Деснянська прав-да, 2008. С.877.. Галина Луц з села Новодмитрівки Херсонської області пригадувала, як її батька в 1933 р. поховали у кориті Інтерв'ю. Луц Галина Іванівна 1922 р.н. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Херсонська область. Херсон: Наддніпрянська правда, 2008. С. 580..
Внаслідок нестачі фізичних сил, могила, яку рили напівживі чоловіки чи жінки, була замалою, тому покійників не клали туди, а саджали. В селі Буланівці на Кіровоградщині про це склали вірш: «Ванька Химку хоронив / Дав в руки газету / Сам промссуду (пайок - Т.Г ) получив / Пішов до клозету» Інтерв'ю. Цуркан Віра Федорівна 1924 р.н. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Кіровоградська область. Кіровоград: Т0В «Імекс ЛТД». 2008. С. 880..
У народі ходили різноманітні назви тих місць, де здійснювалося масове поховання. Для прикладу, на Житомирщині померлих ховали на так званому «голодному кладовищі» Інтерв'ю. Голумбйовська Марія Антонівна, 1923р.н. На-ціональна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область. Житомир: Полісся. 2008. С. 988.. Існували й інші назви, зокрема «скотомогильник».
Типовість свідчень, дають можливість переконатися, що на могилах померлих, аби ідентифікувати поховання, ставили дві зав'язані між собою палички` Інтерв'ю. Рисований Григорій Кирилович, 1925 р.н. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Донецька область. Донецьк : Регіон : СПД Бледное, 2008.С. 296., що були прототипом хреста. В селі Мала Білозірка нинішньої Запорізької області ставили гілки бузку, які навесні проростали та розросталися Інтерв'ю. Коломоєць Олексій Олександрович, 1921 р.н. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Запорізька область. Запоріжжя: Дике По-ле. 2008.С. 830., або ж клали камінець Інтерв'ю. Савон Марія Іванівна 1915 р.н. Національна. У більшості випадків могили залишалися не ідентифікованимикнига пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в, адже у родичів чи односельчан не було фізичних сил цим займатисяУкраїні. Запорізька область. Запоріжжя: Дике Поле. 2008.С.1003. Інтерв'ю. Чухлєбова Євгенія Ілларіонівна, 1922 р.н. На-ціональна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Донецька область. Донецьк : Регіон : СПД Блєднов, 2008.С. 305. Інтерв'ю. Шевчук Ольга Яківна, 1923 р.н. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Украї-ні. Житомирська область. Житомир: Полісся. 2008. С. 979. Веселова 0. М. Пам'ять про жертви голоду-геноциду 1932-1933 років в Україні: смертність й ушанування загиб-лих. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук.пр. 2003. Вип. 10. С. 446. Інтерв'ю. Савченко Тетяна Іларіонівна, 1926 р.н. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Запорізька область. Запоріжжя: Дике По-ле. 2008. С.881. Інтерв'ю. Шупик Матрона Дмитрівна, 1924 р.н. Голодо-мор на Сумщині у спогадах очевидців. Збірник матеріалів. Книга 2. Суми: Видавництво «МакДен», 2008. С. 142. Стасюк 0.0. Трансформація сімейної обрядовості укра-їнців наприкінці 20-х - початку 30-х рр. XX ст. Етнічна історія народів Європи. 2007. Вип. 22. С. 105. 18 Авраменко Ю. Православна церква та віруючі на Пере-яславщині в роки Голодомору 1932-1933 рр. URL: http://perejaslav.org.ua/istoria/pravoslavna-cerkva- golodomor-1932-1933.html (дата звернення: 07.05.2020). ГДА СБУ. Ф.6. Спр. 75690 фп. Т.З. Справа по звинува-ченню Крушинського Й.П. та інших, арк. 28..
Як зауважує дослідниця О.М. Веселова, впродовж 1932-1933 рр. померлих не оплакували та не проводжали в останню путь11. Якщо ж були сили, то родичі покійників відносили їх до кладовища на бричці, санях, рядні чи предметах побуту, як приклад - драбині12.
З початком Голодомору, в 1932 р. ще були спроби поминати померлого, то у 1933 р. дев'ятий день та сороковини не справляли. Внаслідок репресій священників, традиційне відспівування було рідкістю13. Переважно, над покійником родичі читали молитву «Отче наш»14.
Проаналізовані нами усні свідчення дають підстави стверджувати, що смерть, яку завжди сприймали як горе, в роки Голодомору вже не викликала серед суспільства почуття страху, втрати та смутку. Це почали сприймати як буденну справу. Підтвердженням цьому є свідчення Оксани Горбенко: «В голод мертві люди лежали на дорозі як сміття. Проходять люди мимо, обминули й пішли. Відвезли на кладовище померлих, взяли за руки за ноги, вкинули в яму, ніхто й не плакав»15.
Точний лік смертностей у селах сільські ради не вели. Ксьондз Іван Таубергер наводить наглядний приклад, якщо за його даними в 1933 р. в селі Карслруе померло 165 людей, то за даними сільради лише 12416. У звітних документах, які католицький патер направляв прелату Й. Крушинському, причиною смерл у 100 випадках був саме голод. На питання слідчого яким чином священник визначав причину смергі не маючи медичної освіти, Іван Лавренлйович зауважив «причину визначав за особистим оглядом»1. Зазначимо, що явні ознаки смерл від голоду очевидні, і не треба було мати медичної освіти аби підтвердити це.
В той же час, за повідомленнями віруючих села Карслруе, сільська рада навпаки, причину смерл' приховувала, вказуючи різні хвороби'Там само,арк. 29. Там само, арк.29. 3 Упокорення голодом :збірник документе / упоряд. М. Мухіна. ; Акад. наук України, Ін-т укр. археографії. Київ : [б. в.], 1993. С. 175-203.. Ця ситуація була типовою для багатьох областей. Найпоширенішими причинами смерті, які вказували у документах були кір, різачка, запалення нирок, легень, порок серця, рак, старість, виснаження організму і т.дЛ Під «виснаженням організму» ми розуміємо саме смерть від голоду. Така поведінка сільради є зрозумілою та типовою, адже радянська влада голоду в соціалістичній країні не визнавала.
Досліджуючи трагічний період 1932- 1933 рр. у контексті атеїстичної пропаганди 1920-1930-х рр., А.М. Киридон зауважує, що «глибоке вкорінення традиційної православної обрядовості і прихильне ставлення населення до Церкви навіть в умовах трагедії голодного року дозволило пульсувати церковному організмові» Киридон А.М. Держава-Церква-Суспільство: інверсна трансформація в суспільстві. Рівне: РІС КСУ, 2011. С. 189..
Отже, незважаючи на параноїдальне бажання влади примусити населення зректися Бога, релігійне життя, будучи деформованим, продовжувало існувати навіть в умовах упокорення голодом. Люди і далі слідували традиціям та християнським настановами. Не маючи змоги ретельно дотримуватися церковного календаря, вони продовжували відзначати принаймні найбільші свята - Різдво та Великдень. Додатковим свідченням цьому була і активна антирелігійна пропаганда 1932-1933 рр., спрямована у першу чергу саме на ці свята Гойдакова. Дні пасхи - дні ударної праці. Войовничий безвірник (Харків). 9 травня 1932 р. № 18. С. 2.; Як прове-сти антивеликодню кампанію 1932 р. До всіх райрад СВБ Київської області. Войовничий безвірник (Київ). 15 квітня 1932. №3. С. 2.; Кульбака. Ударний антипасхальний місяч-ник перетворити на місячник збирання коштів на підвод-ний човен. Войовничий безвірник (Харків). 1932. № із. С.1.; Гасла до антиріздвяної кампанії. Войовничий безвір-ник (Харків). 15 грудня. №54-55. С. 1..
Десятки проаналізованих свідчень дають підстави стверджувати, що релігійні обряди відігравали значну роль у житті, навіть в умовах зневаги держави та відвертих знущань. В умовах голодних років люди вбачали свій порятунок у церкві та священнослужителях, про що свідчать наративи та епістолярії представників духовенства і численних віруючих.
Всі, хто називали себе віруючими людьми, продовжували хрестити дітей, вінчатися в церкві, причащатися. Значних деструктивних змін в роки Голодомору набув обряд поховання. Знищення владою церков та духовенства часто позбавляло населення можливості хоча б відспівати померлого родича. Знесилені люди значно спростили ритуал поховання небіжчиків.
У свою чергу, такі «нововведення» - деформації вікових традицій - призвели до того, що тисячі могил на сьогодні зрівнялися з землею. Ми не можемо казати про нищення релігійності та людяності, адже таких дій вимагали катастрофічні обставини. Єдине, що ми можемо зробити зараз, так це пам'ятати мільйони невинно загублених християнських душ і глибоко засвоїти історичні уроки причин та наслідків цієї- трагедії.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Національна катастрофа - голод 1932-1933 рр. Причини голоду. Планування та методи проведення Голодомору 1932-1933 рр. на Українських землях. Масштаби та наслідки трагедії українського народу. Література ХХ століття підчас голодомору. Спогади жителів.
научная работа [86,9 K], добавлен 24.02.2009Голодомор 1932-1933 років як трагедія українського народу XX століття. Ставлення до подій тих часів всесвітніх організацій ООН та ЮНЕСКО, оцінка ними терористичних актів радянської влади проти української нації. Ціна хлібозаготівельної політики Сталіна.
доклад [17,7 K], добавлен 13.08.2009Голодомор 1932-1933 років як найтрагічніша сторінка в історії українського народу, передумови та причини початку. Демографічне становище в Україні в 1932-1933 роки. Розповідь очевидця суворих подій в тогочасному селі Клішківці - Є.Ф. Багметової.
курсовая работа [520,1 K], добавлен 25.10.2011Роль радянської держави в змінах складу селянства в період форсованої індустріалізації та суцільної насильницької колективізації сільського господарства 1927-1933 рр. Розкуркулення і ліквідація селянських господарств як передумови голодомору 1932-1933 рр.
реферат [26,5 K], добавлен 20.09.2010Голодомор 1932-1933 рр. як масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, характеристика головних причин його виникнення. Початок репресій, "Закон про п'ять колосків". Намагання влади СРСР приховати наслідки голодомору, кількість загиблих.
презентация [2,0 M], добавлен 09.04.2012Один із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу організований державою голод 1932-1933 рр.. Державна політика в селі за голодомору. Голодомор в Україні належить до трагедій, демографічні наслідки яких відчуваються багато десятиліть.
статья [15,0 K], добавлен 11.02.2008Колективізація сільського господарства. П’ятирічний план розвитку економіки 1929 року. "Ножиці цін". Наслідки "непоганого врожаю" 1930 року для селянського сектора України. Голод 1932-1933 років на Україні. Наслідки голодомору 1932-1933 років.
реферат [38,9 K], добавлен 13.05.2007Голодомор 1932-1933 рр. - масовий, навмисно організований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР. Основні причини голодомору, його наслідки. Розповіді очевидців трагедії.
презентация [171,3 K], добавлен 09.01.2013Соціально-політичні передумови, що призвели до виникнення голоду. Історії з життя простих людей, які пережили голодомор. Боротьба за життя в селах. Міжнародні фактори впливу на політику винищення селянина-господаря в українському селі більшовиками.
реферат [3,5 M], добавлен 20.11.2013Масштаби трагічних подій 1932-1933рр. на Полтавщині. Передумови трагедії. Рік великого перелому. Колективізація сільського господарства і експропріація заможних верств селянства. Документальні та статистичні дані. Наслідки та статистика жертв голодомору.
курсовая работа [45,6 K], добавлен 29.05.2009Ознайомлення з історією голодомору на Поділлі. Дослідження архівних документів та свідчень очевидців; розкриття узагальнюючої картини головних причин, суті та наслідків голоду 1932–1933 рр. на Поділлі в контексті подій в Україні вказаного періоду.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 08.11.2014Розробка історії голодоморів. Головні особливості зародження і формування наукового дискурсу з історії голоду 1932-1933 рр. на першому історіографічному етапі, уточнення його хронологічних меж. Аналіз публікацій з історії українського голодомору.
статья [22,4 K], добавлен 10.08.2017Аналіз позицій студентів та викладачів з приводу конфіскації хліба, охорони зерна, організації конфіскаційних бригад. Шаблони поведінки студентів в екстремальних умовах геноциду. Матеріальне забезпечення, моральний стан і пам’ять про події 1932–1933 рр.
статья [23,4 K], добавлен 22.02.2018Голодна трагедія в Україні. Голодомор 1932-1933 років. Інформація про голод в румуномовній газеті "Гласул Буковіней", німецькомовній "Черновіцер альгемайне цайтунг", російськомовній "Наша рєчь". Втеча людей до Румунії. Повстання проти голодомору.
презентация [336,7 K], добавлен 16.04.2012Причини голодомору. Голод 1932- 1933 років на Україні. Розповідь хлопчика, що пережив події того часу. Наслідки голодомору 1932- 1933 років. Скільки нас загиинуло? Трагедія українського села. Дитячі притулки в містах.
реферат [35,6 K], добавлен 07.12.2006Основні причини катастрофи страшного Голодомору 1932-1933 рр. Соціально-економічна політика, яка здійснювалася жорстокими командно-репресивними методами шляхом проведення суцільної колективізації, масового "розкуркулювання" та непосильної хлібозаготівлі.
реферат [22,1 K], добавлен 21.02.2011Аналіз різних точок зору сучасних істориків на етнополітичні причини голоду 1932—1933 років в українському селі, дискусій щодо їх характеристики. Висновки про голод 1932—1933 років як спрямований сталінським керівництвом геноцид українського селянства.
статья [23,6 K], добавлен 17.08.2017Причини голодомору в 1932-33 рр. Примусова колективізація. Індустріалізація, реалізація нереальної програми будівництва фабрик і заводів. Боротьба з українським націоналізмом. Корекція планів хлібозаготівлі в сторону їх збільшення. Опір вивозу хліба.
реферат [17,9 K], добавлен 16.09.2008Ознайомлення з передумовами та історичним процесом колективізації сільських господарств як однією з причин Голодомору 1932-1933 рр., її наслідки - дезорганізація і деградація аграрного сектора. Опис подій насильницького розкуркулення українських селян.
реферат [24,5 K], добавлен 09.06.2011Катастрофічне становище в країні напередодні голодомору 1933 р. Відбір в селян внутрішніх фондів - продовольчого, фуражного, насіннєвого. Розбій, спрямований на винищення. Висновки Міжнародної комісії по розслідуванню голодомору в Україні у 1932-33 рр.
презентация [1,7 M], добавлен 02.03.2012
