Громадянська самоідентифікація населення Півдня України (1992-2020)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України

ГРОМАДЯНСЬКА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ (1992-2020)

Олексій Ляшенко, кандидат історичних наук,

науковий співробітник відділу національних меншин

Annotation

Oleksii Liashenko, Ph.D. in Historical sciences, research scientist of department of national minorities, I.F. Kuras Institute of Political and Ethnic Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine

CIVIL SELF-IDENTIFICATION OF THE INHABITANTS OF THE SOUTH OF UKRAINE (1992-2020)

The article analyzes the socio-cultural and civic selfidentification of the people of Ukraine, in particular its regional differences, features of civic self-identification of the population of the southern region of Ukraine. Indicators of civic self-identification of the adult population of the country are important qualitative and quantitative characteristics of the development of the Ukrainian nation both at the regional and national levels, and in the context of Ukraine s European integration policy.

The predominant identities of the population of Ukraine as a whole are national-state as well as local. During the existence of independent Ukraine, there are three stages of raising the national- civic identity, the boundaries between which clearly coincide with the two bifurcation crises (Maidans) in 2004-2005 and 2013-2014.

Beginning from the 2004, under the influence of the political situation in Ukraine, such a concept as «South-East» appeared and was actively promoted by certain political forces. The specific «southeastern» identity was built on the residual «Sovietness», the tendency to paternalism of power, economic pragmatism and demonstrative speaking Russian.

The south of Ukraine deserves to be considered a selfsufficient socio-cultural region of Ukraine, which in socio-cultural terms occupies an intermediate position between the Center and the East. The predominant identities of the population of the South of Ukraine are national-state as well as local.

Crimea is a special component of the southern region of Ukraine. In particular, regional autonomy of the population was more characteristic for the autonomy than in the South as a whole. Unfortunately, currently we are unable to trace the real sociocultural processes taking place on the occupied peninsula.

Despite the state's declared course towards European integration and significant progress in this direction, European identity is not a priority for residents of any region of Ukraine, including the south.

Keywords: Ukrainian nation, identity, self-awareness, regions, Ukraine, South of Ukraine.

Анотація

самоідентифікація південний регіон громадянський

У статті аналізується соціокультурна і громадянська самоідентифікація жителів України, її регіональні відмінності, зокрема особливості громадянської самоідентифікації населення південного регіону України. Показники громадянської самоідентифікації дорослого населення країни є важливими якісно-кількісними характеристиками розвитку української нації як на регіональному і загальнодержавному рівнях, так і у контексті євроінтеграційної політики України.

Переважаючими ідентичностями населення України в цілому є національно-державна, а також локальна. Упродовж існування незалежної України виділяється три етапи піднесення національно-громадянської ідентичності, межі між якими чітко співпадають із двома біфуркаційними кризами (Майданами) у 2004-2005рр. та 2013-2014рр..

Починаючи з 2004р. під впливом політичної кон'юнктури в Україні з'явилося й активно пропагувалося певними політичними силами таке поняття як «Південний Схід». Специфічна «південно-східна» ідентичність вибудовувалася на залишковій «радянськості», схильності до патерналізму влади, економічному прагматизмі та демонстративній російськомовності.

Південь України цілком заслуговує на те, щоб розглядатися самодостатнім соціокультурним регіоном України, який у соціокультурному відношенні займає проміжне становище між Центром та Сходом. Переважаючими ідентичностями населення Півдня України є національно- державна, а також локальна.

Особливою складовою південного регіону України є Крим. Зокрема, для автономії більшою мірою, ніж загалом по Півдню була притаманна саме регіональна самоідентифікація населення. На жаль, наразі ми не маємо змоги відслідковувати реальні соціокультурні процеси, що відбуваються на окупованому півострові.

Попри задекларований державою курс на євроінтеграцію і значне просування у цьому напрямку, європейська ідентичність не є першочерговою для жителів жодного регіону України, у тому числі й південного.

Ключові слова: українська нація, ідентичність, самоусвідомлення, регіони, Україна, Південь України.

Аннотация

ГРАЖДАНСКАЯ САМОИДЕНТИФИКАЦИЯ НАСЕЛЕНИЯ ЮГА УКРАИНЫ (1992-2020)

В статье анализируется социокультурная и гражданская самоидентификация жителей Украины, ее региональные различия, в частности особенности гражданской самоидентификации населения южного региона Украины. Показатели гражданской самоидентификации взрослого населения страны являются важными качественно-количественными характеристиками развития украинской нации как на региональном и общегосударственном уровнях, так и в контексте евроинтеграционной политики Украины.

Преобладающими идентичностями населения Украины в целом являются национально-государственная, а также локальная. На протяжении существования независимой Украины выделяется три этапа подъема национальногражданской идентичности, границы между которыми четко совпадают с двумя бифуркационными кризисами (Майданами) в 2004-2005 гг. И 2013-2014 гг.

Начиная с 2004 г. под влиянием политической конъюнктуры в Украине появилось и активно пропагандировалось определенными политическими силами такое понятие как «Юго-Восток». Специфическая «юговосточная» идентичность выстраивалась на остаточной «советскости», склонности к патернализму власти, экономическом прагматизме и демонстративной русскоязычности.

Юг Украины вполне заслуживает того, чтобы рассматриваться самодостаточным социокультурным регионом Украины, который в социокультурном отношении занимает промежуточное положение между Центром и Востоком. Преобладающими идентичностями населения Юга Украины являются национально-государственная, а также локальная.

Особой составляющей южного региона Украины является Крым. В частности, для автономии в большей степени, чем в целом по Югу была присуща именно региональная самоидентификация населения. К сожалению, пока мы не можем отслеживать реальные социокультурные процессы, происходящие на оккупированном полуострове.

Несмотря на задекларированный государством курс на евроинтеграцию и значительное продвижение в этом направлении, европейская идентичность не является первоочередной для жителей ни одного региона Украины, в том числе и южного.

Ключевые слова: украинская нация, идентичность, самосознание, регионы, Украина, Юг Украины.

Постановка проблеми

Для громадянської ідентичності середньостатистичної людини притаманна, крім іншого, розділена лояльність - множинність форм самоідентифікації. Зокрема, склалася ціла ієрархія співтовариств (народів), до яких люди себе відносять: народ свого міста або селища (локальна самоідентифікація), своєї провінції / регіону (регіональна самоідентифікація), країни в цілому (національно- державна самоідентифікація); народ міждержавного об'єднання, до якого входить країна (наднаціональна самоідентифікація). Втім, провідна тенденція початку ХХІ ст. полягає в тому, що «нація-держава» у свідомості європейців продовжує залишатися вищою мірою політичного життя. У той же час помітно посилилася регіональна самоідентифікація, у тому числі її сепаратистський різновид, яскравим прикладом якого є останні події в іспанській Каталонії.

В останні десятиліття у Європі поширюється й інший процес - конструювання європейської ідентичності та її співвідношення з ідентичністю національно-державною. В цілому, обираючи між своєю країною і Європою, більшість європейців ставлять на перше місце національний компонент, тобто вважають себе передусім громадянами своєї держави. Про це свідчать результати відповідних опитувань Standard Eurobarometer в країнах-членах Європейського Союзу. У ході цих опитувань респондентам пропонується відповісти на питання, ким вони бачать себе в найближчому майбутньому: громадянами своєї держави; громадянами своєї держави і європейцями, європейцями і громадянами своєї держави; лише європейцями (Standard Eurobarometer, 2018. ec.europa.eu).

Наприклад, восени 2018 р. 50% громадян Великобританії вважали себе «лише англійцями», а ще 34% - «англійцями і європейцями». Високі ці показники в Болгарії і Греції (по 47% громадян цих країн ідентифікували себе виключно за національністю). Натомість, відносно найвищий рівень європейської самоідентифікації у мешканців Люксембургу - 7% жителів цієї держави вважають себе «лише європейцями» а ще 18% - «європейцями і люксембуржцями». У середньому по ЄС 33% опитаних бачили себе лише громадянами своєї держави, а ще 55% - представниками своєї держави і європейцями (Standard Eurobarometer, 2018. ec.europa.eu).

З іншого боку національно-державній ідентичності доводиться конкурувати з регіональною та локальною. У Європі традиційно високий рівень регіональної самосвідомості простежується у поліетнічних країнах з федеративним типом державного устрою. У свідомості багатьох європейців загальнонаціональна ідентичність співіснує з регіональним патріотизмом. Це також видно з результатів опитування «Standard Eurobarometer 82 European Citizenship - Autumn 2014». Згідно його результатів, у Європі виділяється група держав, громадяни яких більшою мірою віддають перевагу локальній ідентичності над національною. Наприклад, доля іспанців, які найбільшою мірою відчувають спільність зі своєю країною, складає 83%, а з містом, селищем - 92%. Найбільшою мірою прив'язані до своєї країни, ніж до міста, селища данці (відповідно 98% проти 81%). Майже порівну або порівну розподіляються ці показники серед португальців (по 97% в обох випадках), болгар (по 96% в обох випадках). Загалом по ЄС більшою мірою прив'язані до свого міста, селища 89% опитаних, а до своєї країни - 91% (Standard Eurobarometer 82, 2014. ec.europa.eu).

Для України, для її державного будівництва, питання самоідентифікації громадян і співвідношення ідентичностей є надзвичайно актуальним, адже з одного боку Україна отримала важкий спадок експерименту з конструюванням «радянського народу», а на поточному етапі змушена протидіяти його осучасненій версії, квінтесенцією якої є теза сучасної російської влади про «один народ» (маються на увазі росіяни, українці, білоруси).

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питанням формування і динаміки ідентичностей приділяють увагу багато вітчизняних дослідників, що представляють різні соціогуманітарні науки. Соціокультурні розбіжності регіонів, проблеми формування політичних ідентичностей досліджують В. Бебик, М. Дністрянський, І. Зварич, А. Колодій, В. Котигоренко, Л. Нагорна, І. Прибиткова, О. Рафальський, Ю. Римаренко та інші.

Цілі статті: запропонувати структуру співвідношення ідентичностей; шляхом аналізу соціологічних даних виявити основні типи ідентичностей жителів України на сучасному етапі, та динаміку їхніх змін за роки незалежності та регіональні відмінності самоідентифікації; виявити особливості національно-громадянської самоідентиіфкації населення Півдня України; шляхом аналізу соціологічних даних виявити співвідношення національної і європейської ідентичностей жителів основних макрорегіонів України.

Виклад основного матеріалу

Національна самоідентифікація, як і раніше, цементує європейські країни. Відданість нації-державі визначається трьома основними моментами: відчуттям того, що нинішнє покоління продовжує справу попередніх поколінь, загальною пам'яттю про колективну історію країни, а також відчуттям спільної долі. Історичний досвід свідчить, що ці елементи об'єднують нації і дозволяють їм витримувати важкі випробування (Хенкин, 2014). Таким чином, в ієрархії просторових спільнот самоідентифікація європейців здійснюється на трьох основних рівнях: національно-державному, наднаціональному і локальному або регіональному. У багатьох європейських країнах існують іншокультурні спільноти, що як правило складаються з мігрантів, ступінь адаптації та інтеграції яких у новій європейській батьківщині є різним. Відповідно, для них пріоритетною часто виступає етнічна або релігійна ідентичність. З великою долею імовірності ці процеси у перспективі актуалізуються й в Україні.

Схема. Співвідношення ідентичностей

Історично Україна є багатонаціональною державою, із досить різноманітними регіонами загалом та регіонами компактного проживання національних меншин і корінних народів в особливості. Крім того, тривалий період часу територія сучасної України була розділена між імперіями з дуже різною політичною культурою і традиціями, а в нинішніх міжнародно-визнаних межах Україна існує відносно нетривалий час. Як зазначає С. Римаренко, регіон, як територіальна одиниця, що історично склалася, крім усього іншого, може відігравати як інтеграційну, так і дезінтеграційну роль, як бути прикладом субсидіарності та децентралізації управління, так і використовуватися сепар атистськими силами для розколу країни. І тут ми маємо справу з територіальним накладанням таких: елементів, як наявність чи відсутність традицій громадянського суспільства, відносини історичної спадщини, політико-ідеологічна орієнтація, ставлення до державної незалежності України (і, зокрема, до ро з паду СРСР), етнонаціональна самоідентифікація, ставлення до титульної нації (мова, культура), зовнішньополітична орієнтація (НАТО, ЄС, Росія) (Римаренко, 2010). Тому для України, для державного будівництва, питання зокрема самоідентифікації громадян і співвідношення ідентичностей є надзвичайно актуальним, адже з одного боку Україна отримала важкий спадок експерименту з конструюванням «радянського народу», а з іншого - йде шляхом європейської інтеграції й ці процеси супроводжуються одночасним руйнуванням старих і пошуком нової ідентичності, покликаної забезпечити ефективні інтеграційні процеси в суспільстві і формування сучасної української політичної нації.

Зростання ролі територіально-просторових ідентифікацій стало новою реальністю, з якою Україна зіткнулася на початку ХХІ ст. Відповідно посилився й інтерес до них з боку науковців. На думку Л. Нагорної, осмислення логіки формування просторово-територіальних самоідентифікацій і їх відображення у суспільній думці виступає як ключ до розуміння особливостей соціокультурної динаміки. При цьому, на думку дослідниці, на соціокультурну динаміку впливають не стільки самі по собі регіональні відмінності, скільки стійкі стереотипи, що формують відчуття глибини відмінностей (Нагорна, 2018). У якості основного градієнта цих відмінностей в Україні прийнято вважати лінію «Захід - Схід». Та на думку Я. Дашкевича, це є наслідком відсутності в українській науці етноцентризму, який передбачає реконструкцію суспільно- політичного простору на основі власного бачення (Дашкевич, 1991: 28-44). І у такому випадку для виявлення особливостей ідентифікацій вісь «Південь-Північ» виявилася б не менш суттєвою. Певною мірою підтверджує таке припущення той факт, що в Україні віддавна був свій неспокійний «Низ», територія за порогами. М. Попович зазначає, що саме поняття «Низ» було в Україні не лише географічним - до певної міри це була «антиструктура» і «антисвіт», простір особливої, карнавальної символізації (Попович, 1998: 169). Таким чином, Південь України цілком можна розглядати як самодостатній соціокультурний регіон, що має свої особливості.

Важливу роль у дослідженні соціокультурної динаміки відіграють соціологічні дослідження. Вперше в Україні подібні опитування став проводити Інститут соціології НАН України, який з 1992 року у рамках проекту «Українське суспільство. Соціологічний моніторинг» пропонує респондентам відповісти на питання, ким вони себе відчувають в першу чергу: громадянами України, жителями свого регіону (області, групи областей), жителями свого населеного пункту, громадянами колишнього СРСР, європейцями, жителями планети Земля або представниками своєї національності. З 2012 року подібні опитування у рамках проекту Омнібус почала проводити компанія Research & Branding Group.

Як показують результати опитувань, проведених ІС НАН України (Таблиця 1), переважаючими ідентичностями жителів нашої країни є національно-громадянська (вважають себе передусім громадянами України) а також, з істотним відставанням, локальна (вважають себе жителями свого населеного пункту). До 2008 року третьою за значимістю була пострадянська ідентичність (вважають себе громадянами колишнього СРСР), з нею спочатку порівнялася (у 20052012 рр.), а потім зміцнилася на третій позиції регіональна ідентичність (вважають себе жителями свого регіону).

Таблиця 1

Ким себе особисто вважають (відчувають) у першу чергу. (одна відповідь зі списку.) Україна. Складено за результатами національних щорічних моніторингових опитувань 1992 - 2019 рр. Інституту соціології НАН України «Українське суспільство соціологічний моніторинг»

Також слід зазначити, що в ідентифікуванні жителями країни себе передусім громадянами України виділяються три періоди: перший 1992-2004 рр., коли в першу чергу громадянами України себе відчували менше половини респондентів; другий 2005-2013 рр., коли доля таких складала майже полови ну або більше за респонденти і третій з 2014 р., коли передусім громадянами України себе вважали близько 60% й більш е опитаних. Як видно, сплески національно - державної самоідентифікації українців відбувалися після певних буремних подій: Помаранчевої революції 2004 р. та Революції гідності 2014 р. Останній сплеск національно- державної самоідентифікації українців великою мірою обумовлений ще й військовою агресією з боку Росії.

Як видно із Таблиць 2 і 3, з результатами опитувань, проведених ІС НАН України в цілому корелюють дані отримані в результаті опитувань, проведених в 2012-2019 рр. компанією Research & Branding Group.

Таблиця 2

Ким себе особисто вважають (відчувають) у першу чергу. (одна відповідь зі списку.) Україна Складено за результатами загальнонаціональних опитувань «Омнібус R&B Group» у 2012 - 2020 рр. Опитування проводилися на всій території України (із 2014 р. за виключенням АР Крим, м. Севастополь та непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей)

Таблиця 3

Порівняння даних ІС НАН України та R&B Group. Україна

Як показують результати опитувань, про ведених ІС НАН України (Таблиця 4) динаміка самоідентифікації жителів Півдня України загалом повторює загальноукраїнську. Зокрема, як і по Україні в цілому, на Півдні переважаючою ідентичністю є національно-державна (вважають себе насамперед громадянами України), а другою за значущістю - локальна (вважають себе передусім жителями свого міста, селища, району). Третю позицію ділять наднаціональна (вважають себе громадянами колишнього СРСР) та регіональна (вважають себе передусім жителями свого регіону, області). Втім, слід відзначити й певні її особливості. Зокрема, це дещо більший (порівняно із загальноукраїнським) відсоток респондентів, що обирали пострадянську та регіональну ідентичність у якості пріоритетних. Щоправда, у 2018-2019 рр. ці показники демонстрували динаміку до зниження і практично зрівнялися із загальноукраїнськими.

Таблиця 4

Ким себе особисто вважають (відчувають) у першу чергу. (одна відповідь зі списку.) Південь України Склад єно за результатами національних щорічних моніторингових опитувань 2009 - 2019 рр. Інституту соціолотії НАН України «Українське суспільство соціологічний моніторинг»

Як видно із Таблиць, динаміка соціокультурної самоідентифікації населення Півдня України за результатами опитувань ІС НАН України в цілому корелює з даними, що отримані в результаті опитувань, проведених в 2012-2019 рр. компанією Research & Branding Group. Хоча деякі показники, такі як національно-державна та регіональна самоідентифікація у 2017 р., або локальна у 2015-2016 р., й мають помітні розбіжності у дослідженнях ІС НАН України і компанії Research & Branding Group.

Говорячи про регіональні відмінності громадянської самоідентифікації, не можна оминути й той факт, що й Схід України у цьому відношенні не є однорідним. Як свідчать результати опитування ІС НАН України у 2014 р., частота вибору національно-державно ї ідентичності на Сході становила 67%, на Півдні - 60%, але лише кожен третій мешканець Донбасу (34%) вважав себе насамперед громадянином України, а кожен четвертий (27%) - підкреслював свою регіональну ідентичність (Прибиткова, 2014: 199-200).

У чомусь подібна ситуація спостерігалася до 2014 р. й на Півдні України, де суттєві відмінності у рівні громадянської самоідентифікації демонструвало населення АР Крим. Як видно із Таблиці 4, у Криму простежувався істотно нижчий, ніж по Україні в цілому та Півдню і Південному Сходу, рівень національно-державної самоідентифікації населення. Натомість в автономії фіксується надзвичайно високий рівень регіональної ідентичності (навіть якщо взяти до уваги те, що в кримському опитуванні була відсутня альтернатива локальної ідентичності). Слід відзначити, що вплив АР Крим на загальне співвідношення соціокультурних ідентичностей на Півдні України не такий суттєвий порівняно із впливом Донбасу на ієрархію ідентичностей Сходу України.

Висновки

Загальний вектор культурно-цивілізаційних відмінностей регіонів України спрямований із Заходу на Схід. При цьому Південь України цілком заслуговує на те, щоб розглядатися самодостатнім соціокультурним регіоном України, який займає проміжне становищ е між Центром та Сходом (д е що ближче д о Сходу).

Переважаючими ідентично стами населення Півдня України є національно-державна та локальна.

Особливістю Півдня України є дещо виразніші, ніж по країні в цілому, локальна та регіональна ідентичності, а також помітніша залишкова «пострадянська» ідентичність. Натомість за співвідношенюім української і европейської ідентичностей Південь України відрізняється як від західного і центрального регіонів, так і від східного.

Одним з проявів «пострадянськості» жителів Півдня є переважання згоди із твердженням про те, що українці і росіяни є одним народ ом, при тому що переважна більшість мешканців регіону себе ідентифікують як українців.

Слід також виділити Крим, як особливу складову південного регіону. Зокрема, для автономії більшою мірою, ніж загалом по Півдню була притаманна саме регіональна самоідентифікація населення. На жаль, наразі ми не маємо змоги відслідковувати реальні соціокультурні процеси, що відбуваються на окупованому півострові.

Джерела та література

1. Standard Eurobarometer 90. Wave EB90.3. Kantar Public. URL: http://ec.europa.eu/ commfrontoffice/ publicopinion/index. cfm/ Survey/getSurveyDetail/instruments/STANDARD/surve yKy/2215(Last accessed: 20.06.2020)

2. Standard Eurobarometer 82 EuropeanCitizenship - Autumn 2014. URL: http://ec.europa.eu/commfrontoffice/ publicopinion/ archives/eb/eb82/eb82_citizen_en.pdf (Last accessed: 20.06.2020)

3. Галичина в етнополітичному вимірі. К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2017. 840 c.

4. Дашкевич Я. Україна на межі між Сходом и Заходом (ХІУ - ХУІІ ст.) // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Т.ССХХІІ. 1991. С. 28-44.

5. Нагорна Л. Соціокультурні та політичні параметри регіональних ідентифікацій в Україні. URL: https://ipiend.gov.ua/ wp-content/ uploads/2018/07/ nahorna_ sotsiokulturni.pdf (Last accessed: 20.06.2020)

6. Попович М.В. Нарис історії культури України. Київ: «АртЕк», 1998. 728 с.

7. Прибиткова І. Україна в регіонально-громадянському та національно-мовному вимірі. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Випуск 1 (15) Т. 1. Київ. Інститут соціології НАН України, 2014. С. 196-210.

8. Римаренко С. Соціокультурні розбіжності регіонів України. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2010- 34/doc/4/17.pdf (Last accessed: 20.06.2020)

9. Хенкин С.М. Мозаика самоидентификации европейцев: как выстраиваются приоритеты. URL: http:// www.perspektivy.info/book/mozaika_samoidentifikacii_j evropej ce v_kak_vystraivajutsa_prioritety_2014-09-15.htm (Last accessed: 20.06.2020)

References

1. Standard Eurobarometer 90. Wave EB90.3. Kantar Public. Retrieved from: http://ec.europa.eu/commfrontoffice/publicopinion/index.cfm/Survey/getSurveyDetail/instruments/STA NDARD/surveyKy/ 2215

2. Standard Eurobarometer 82 EuropeanCitizenship - Autumn 2014. Retrieved from: http://ec.europa.eu/ commfrontoffice/ publicopinion/archives/eb/eb82/eb82_citizen_en.pdf (Last accessed: 20.06.2020)

3. Galychyna v etnopolltychnomu vymiri. K.: IPiEND imeni I. F. Kurasa NAN Ukrayiny, 2017. 840 [in Ukrainian].

4. Dashkevych, Ya. (1991). Ukrayina na mezhy mizh Shodom i Zahodom (Xiy - Xyil st.). Zapysky Naukovoho tovarystva im. Shevchenka. T.CCXXII. 28-44 [in Ukrainian].

5. Nahorna, L. Sotsiokulturni ta politychni parametry regyonalnyh identyfikatsiy v Ukrayiny. Retrieved from: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/nahorna

6. Popovych, M.V. (1998). Narys Istorii kultury Ukrayiny. Kyiv: «ArtEk». 728 [in Ukrainian].

7. Prybytkova, I. (2014). Ukrayina v regionalno- hromadyanskomu ta natsionalno-movnomu vymiri. Ukrayinske suspilstvo: monitoryng sotsialnyh zmin. 1 (15) 1; K., InstHtut sotsmolohii NAN Ukrayiny. 196-210 [in Ukrainian].

8. Rymarenko, S. Sotsiokulturni rozbizhnosti regioniv Ukrayiny. Retrieved from: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2010- 34/doc/4/17.pdf

9. Henkin, S. M. Mozaika samoidentifikatsyi evropeytsev: kak vystraivayutsya prioritety. Retrieved from: http://www.perspektivy.info/book/mozaika_samoidentifikacii

Размещено на Allbest.ru