Обранець божий для народу (до 150-річчя з дня народження Миколи Ананійовича Комарецького)

Размещено на http://allbest.ru

Обранець божий для народу (до 150-річчя з дня народження Миколи Ананійовича Комарецького)

Віта Коцур

Переяслав-Хмельницький

Анотація

Ключові слова: М. А. Комарецький, Сакунова Слобода, Костянтинів, священик, депутат Держдуми, законодавство, благодійна діяльність.

В умовах сьогодення, коли надзвичайно велику роль відіграє формування національної самосвідомості й історичної пам'яті українського народу, відродження духовного та інтелектуального потенціалу нації, важливим чинником суспільства стає повернення із забуття імен наших славетних співвітчизників. До когорти таких особистостей належить священик, суспільний діяч, благодійник Микола Ананійович Комарецький.

М. А. Комарецький. 1907 р.

Сучасна українська історіографія отримала унікальний шанс об'єктивно та комплексно з'ясувати все те, що стосується багатогранної діяльності М. А. Комарецького, зокрема, державницької, суспільної, благодійної, на поприщі служіння Богу та людям. Окремі віхи його біографії відображені в прижиттєвих працях загального характеру [1; 16; 20; 21] та деяких публікаціях 2000-х рр. [12; 13]. З'явилися перші краєзнавчі розвідки, що стосуються філантропічної діяльності та внеску М. А. Комарецького в духовну скарбницю нашої історії [14; 22].

Народився М. А. Комарецький 4 травня 1867 р. у містечку Чорнухи Лохвицького повіту Полтавської губернії [12, с. 155-156; 21, с. 252]. Його батько був священиком. Із дитинства Микола ріс набожним хлопчиком і за прикладом батька та старшого брата Василя вибрав шлях пастирства.

Освіту Микола здобув у Полтавській духовній семінарії, яку успішно закінчив у 1898 р. [16, с. 79]. Деякий час вчителював. Після одруження прийняв священицький сан і служив у Полтавській губернії. Разом із матушкою, Марією Іванівною, народили та виховали двох синів - Бориса й Михайла [13, с. 2].

Отець Микола з матушкою Марією Іванівною та синами Борисом і Михайлом. Ромни. 1903 р.

28 липня 1899 р. М. А. Комарецький рукопокладений в ієреї. З цього дня і до 1907 р. - священик у Георгіївській церкві с. Сакунова Слобода Роменського повіту Полтавської губернії. Саме звідси М. А. Комарецький від загального складу виборців Полтавської губернії обраний депутатом до ІІІ Державної думи Росії (1.11.1907 - 9.06.1912). Спочатку входив до найвпливовішої фракції (154 депутати з 434) партії октябристів, а з жовтня 1909 р. - до складу групи правих октябристів (11 осіб) [13, с. 2].

Як депутат Держдуми входив до складу двох комісій: по справах Православної Церкви та релігійних справах [1, с. 137].

Вносив свої пропозиції в законопроект про волосне управління, з цього приводу виступав 12 разів. Відстоював законопроект «Про введення загального початкового навчання» (1907), який, на жаль, не був утілений в життя. Як депутат активно підтримав аграрний закон П. А. Столипіна.

Під час роботи першої сесії ініціював законодавчі пропозиції, що стосувалися змін зняття та відправлення земських і натуральних повинностей селян (№ 125), про мову викладання в школах місцевостей із малоросійським населенням (№ 238), покращення та збільшення селянського землеволодіння та землекористування (№ 346), пенсійне забезпечення вчителів приходських шкіл (№ 393), зміни закону про відкриття аптек (№ 411), запровадження земств у Сибірі (№ 12), про недопущення дуелей та обрання комісії для вирішення особистих суперечок (№ 598), пенсії вчителям та вчителькам приходських училищ (№ 623) тощо [2; 3]. Ним також були подані заяви щодо включення до кошторису додаткових коштів на утримання Уманського середнього училища садівництва і землеробства (№ 11), обрання комісій з питань релігії та церковних справ (№ 20), шляхів сполучень, торгівлі та промисловості (№ 32), із заміни акцизних доходів новими джерелами доходів (№ 35) та ін. Всього - 9 заяв.

М. А. Комарецький та його автограф серед інших депутатів групи правих октябристів Держдуми третього скликання. 1912 р.

М. А. Комарецький був доповідачем комісії по справах Православної Церкви, що стосувалась законопроекту про зменшення терміну для розірвання шлюбу зниклих без вісті під час російсько-японської війни (№ 4323-4326). Виступав по законопроектах про виділення коштів на збільшення утримання міського та сільського духовенства (№ 10781079), збільшення утримання службовців у духовно-навчальних закладах (№ 1125-1126).

У ході роботи другої сесії Держдуми, крім названих вище, М. А. Комарецький активно працював ще й у комісії з місцевого самоврядування. Виступав доповідачем по законопроектах щодо зарахування морському духовенству за вислугу, при виході на пенсію, попередньої служби на штатних посадах псаломщиків (І, № 309-310), про асигнування з 1909 р. по 50 000 руб. щорічно фонду імені Імператора Олександра ІІІ (ІУ, № 2498). Вніс пропозицію про покладення вінка на могилу М. В. Гоголя з нагоди його ювілею (ІІІ, № 1369-1370). Брав участь у деяких виступах-поясненнях (ІУ, № 1328-1329) [4; 5; 6].

Під час роботи третьої сесії Держдуми залишався членом комісій: по справах Православної Церкви, релігійних справах, місцевого самоврядування. Його також обрано до складу комісії з народної освіти. Був доповідачем комісії по справах Православної Церкви, зокрема, по законопроекту про продовження надання допомоги, по 4 000/руб. у рік, на видання «Трудів» комісії для опису синодального архіву (ІІ, № 892-893) [1, с. 44-45]. комарецький національний духовний український

На четвертій сесії Держдуми залишався членом комісій: по справах Православної Церкви, релігійних справах, місцевого самоврядування. Брав участь в обговоренні та внесенні пропозицій до п'яти законопроектів (№ 105, 106, 313, 339, 358), вніс дві заяви (№ 166, 174). Голосував проти прийняття ст. 9, від. І законопроекту щодо відпочинку торгових службовців; примітки 2 до ст. 16 Положення про початкові училища (ІІ, № 1207); передачі в комісію (п. 64 Наказу) законодавчої пропозиції про відміну обмеження євреїв щодо права переміщення та обраннямісця перебування (ІІ, № 1609) [4; 5; 6] та ін.

Зовсім мало відомостей збереглося про участь М. А. Комарецького у роботі п'ятої сесії Держдуми. Вдалося лише з'ясувати, що депутат вносив законодавчі пропозиції у законопроекти «Про організацію православного приходу і про зміни в порядку утримання православного духовенства», «Про запровадження нового положення щодо зуболікарських шкіл та про передачу їх у відомство Міністерства Народної Освіти», «Про виділення коштів на облаштування та утримання нижчої сільськогосподарської школи в м. Нерчинську». Також були прийняті його пропозиції щодо законів № 36, 365, 529, 545, 586, 649 [15, с. 156]. На жаль, не вдалося віднайти назви цих законопроектів, що спонукає вести пошукову роботу далі.

М. А. Комарецький мав декілька зустрічей, а також регулярно листувався з головами Державної думи, октябристами М. О. Хомяковим (1907-1910) і М. В. Родзянко (1911-1912). Підтримував тісні зв'язки з графом О. О. Бобринським. Добрі стосунки мав із головою Ради міністрів Російської імперії П. А. Столипіним. Зустрічався з ним у 1907 р.

Як депутат М. А. Комарецький отримував платню 4200 руб. на рік. Окрім того, за роботу в комісіях додатково нараховувалось 10 руб. у день [1, с. 15]. Один раз у рік всі депутати отримували компенсацію на проїзд до місця постійного проживання та назад, у Санкт-Петербург, з розрахунку 5 коп. на версту [10, с. 2].

М. А. Комарецький сумлінно виконував обов'язки депутата, не пропустивши жодного із засідань. Додамо, що згідно нового закону (ст. 5, дод. ІІ до ст. 23 Уст. Держ. Думи) було встановлено, що за кожне пропущене засідання без поважних причин вираховувалось з депутата 25 руб. [10, с. 17].

Нам вдалося віднайти інформацію про те, що під час депутатства М. А. Комарецький мав постійне місце в залі засідань № 182, а номер його скриньки - 144. Проживав він на вулиці Тверській, 7, кв. 30 [1, с. 44-45].

М. А. Комарецький значну увагу приділяв благодійницькій діяльності. Так, зокрема, ним у 1908 р. виділені кошти зі свого жалування на потреби Георгіївського храму Сакунової Слободи Червонослобідської волості Роменського повіту в сумі 580 руб. У 1913 р., уже не будучи депутатом, він передав книг для бібліотеки Сакуново- Слобідського початкового земського училища на суму 388 руб. [14, с. 2]. (Для прикладу: фабрично-заводський робітник отримував на рік у середньому близько 300 руб.).

У 1910 р. М. А. Комарецький передав храму Успіння Богородиці в Костянтинові Курманівської волості Роменського повіту 430 руб. на реставрацію іконостасу; 1911 р. - 206 руб. на ремонт мармурових східців, що вели від Божого храму до річки Сули; 1912 р. - 595 руб. на закупівлю ще трьох дзвонів для церковної дзвіниці та 218 руб. для церковно-приходської школи [22].

Повертаючись до біографії М. А. Комарецького, зазначимо, що з кінця 1907 р. (після переїзду до містечка Костянтинів Роменського повіту Полтавської губернії) до весни 1912 р. він перебував на посаді благочинного. Водночас сумлінно виконував обов'язки депутата ІІІ Державної думи. Став слухачем Санкт-Петербургського Археологічного інституту. Неодноразово обирався духовенством на єпархіальні з'їзди.

Перша світова війна. На Благовіщення в с. Іванківці під Проскуровим. М. А. Комарецький (по центру) - полковий священик. 1916 р.

З травня 1912 р. по червень 1914 р. він - полковий священик, благочинний 145 Новочеркаського полку на Охті. З 19 червня 1914 р. по 1917 р. - полковий священик лейб-гвардії Кінного полку від Благовіщенської церкви Санкт-Петербурга. З початком Першої світової війни і до листопада 1917 р. щоденно перебував на фронті разом зі своїм полком [11, с. 217]. Мужній безстрашний батюшка отримує в роки війни бойові військові нагороди за свою службу і хоробрість при виконанні обов'язку.

Нагороди священика: орден св. Володимира з мечами (1914), орден св. Анни ІІІ ступеня з мечами (1914), орден св. Анни ІІ ступеня з мечами (1915), золотий хрест на Георгіївській стрічці (1916).

З грудня 1917 по лютий 1918 рр. - протоієрей церков првв. Симеона та Єлизавети (до моменту їх закриття) при Патріотичному інституті в Петрограді. Березень 1918 р. - березень 1922 р. - протоієрей церкви Благовіщення. 28 березня 1922 р. заарештований по звинуваченню в «супротиві вилученню церковних цінностей» [17; 18]. Після трьох місяців ув'язнення священика виправдали.

У липні 1922 р. повертається до церкви Благовіщення в Петрограді на посаду настоятеля. В 1928 р . храм був знищений радянською владою. Отець Миколай, як останній його настоятель, тяжко переніс діяння атеїстів: захворів, а потім і зліг.

Попри свою хворобу він продовжував служити Богу, був протоієреєм церкви Великоохтинського кладовища (1928-1931) в Ленінграді. Напередодні Духового дня, престольного свята Охти, о. Миколай знову сильно захворів. У це свято він промовив свою останню проповідь у церкві. 25 червня 1931 р. священик відійшов у вічність. Поховали його на Великоохтинському кладовищі.

Напередодні кончини відслужив у Конівському храмі архієрейську всеношну службу єпископ Миколай (Ярушевич), знаючи, що батюшка вже залишає світ, він прочитав всенародну молитву на відхід душі. Матушка о. Миколая (Комарецького) записала в своєму щоденнику: «День преподобного Арсенія Конівського. День, який він по особливому шанував. Святий, в храм якого він переніс все, що втратив у храмі Благовіщення... І цей день став «його» днем... Цей святий взяв його із собою в обителі вічні! Не віриться, що його вже немає. Не віриться, що він пішов.» [13].

Отже, ми повернули із забуття та відобразили життєвий шлях М. А. Комарецького - нині мало кому відомого священика із Сакунової Слободи (нині Сакунихи, що на Сумщині) до Державної думи та столиці однієї з тодішніх імперій. При житті він був знаним завдяки державницькій і суспільній діяльності. Як депутат третьої Державної думи Росії він зініціював і наполегливо відстоював низку законопроектів, що стосувались захисту інтересів українства, його мови, освітніх та духовних потреб. Значну частину свого життя М. А. Комарецький присвятив благодійництву. Він робив добро від щирого серця, з любов'ю, милосердям та всепрощенням. Отець Микола був обранцем Божим для народу, його діяльність базувалась на християнських моральних цінностях.

Джерела та література

1. Государственная Дума. ІІІ созывъ - 3-я сесія. Справочникъ. 1910 г. С.-Петербургъ:Госуд. типография, 1910. 477 с.

2. Государственная дума. Третій созывъ. Стенографическіе отчеты. 1907-1908 г.г. Сессія первая. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1908. Ч. І. 2082 с.

3. Государственная дума. Третій созывъ. Стенографическіе отчеты. первая. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1908. Ч. ІІ. 2962 с.

4. Государственная дума. Третій созывъ. Стенографическіе отчеты. вторая. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1908. Ч. І. 3197 с.

5. Государственная дума. Третій созывъ. Стенографическіе отчеты. вторая. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1909. Ч. ІІ. 3192 с.

6. Государственная дума. Третій созывъ. Стенографическіе отчеты. вторая. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1909. Ч. ІІІ. 2964 с.

7. Государственная дума. Третій созывъ. Стенографическіе отчеты. четвертая. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1910. Ч. І. 3819 с.

8. Государственная дума. Третій созывъ. Стенографическіе отчеты. четвертая. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1911. Ч. ІІ. 3713 с.

9. Государственная дума. Третій созывъ. Стенографическіе отчеты. четвертая. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1911. Ч. ІІІ. 4407 с.

10. Денежное довольствие членовъ Государственной Думы. Личное положеніе членові Государственной Думы. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1912. 12 с.

11. Исторія Лейб Гвардии Конного полка 1730 г. - 1930 г.: в 3-х т. Париж: Издатель князь С. С. Белосельский-Белозерский, 1938-1964. Т 3. 337 с.

12. Коцур В. А. Комарецький Микола Ананійович // Енциклопедія сучасної України. Київ: Ін-т енц. досл. НАН України, 2014. Т 14. Кол - Кос. С. 155-156.

13. Коцур В. Із Сакунової Слободи - в депутати ІІІ Державної думи Російської імперії // Голос Посулля. 2011. № 49-50. 28 трав. С. 2.

14. Коцур В. Школа в Сакунисі (До 100-річчя з дня відкриття) // Голос Посулля. 2013. № 62. 10 серп. С. 2.

15. Личный алфавитный указатель къ стенографическим отчетамъ Государственной Думы (Часть І-ІУ). Третій созывъ. Сессія V. 1911-1912 г.г. С.-Петербургъ: Госуд. типография, 1912. 284 с.

16. Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. 294 с.

17. Репрессированные [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://histpol.pl.ua/ ru/?option=com_content&view=article&id=8866

18. Санкт-Петербургский мартиролог духовенства и мирян. С.-Петербургъ: Мир; о-во свт. Василия Великого, 2002. 416 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.petergen. com/bovkalo/mar/rusk.html

19. Синодик гонимых, умученных, в узах невинно пострадавших православных священно-церковнослужителей и мирян Санкт-Петербургской епархии. XX столетие. С.-Петербургъ: Альфа, 1999. 124 с.

20. 3-ій созывъ Государственной Думы. Портреты. Біографіи. Автографы. С.-Петербургъ: Издание Н. Н. Ольшанского, 1910. 125 с.

21. Члены Государственной Думы (портреты и біографіи). Третий составъ 1907-1912 г. / Сост. М. М. Боювичъ. Москва: Типогр. Т-ва И. Д. Сытина, 1913. 456 с.

22. Шкурат С. «Блаженніше давати, ніж приймати» // Слово. 2017. № 23. С. 3-4.

References

1. Gosudarstvennaya Duma. ІІІ sozyv - 3-ya sessiya. Spravochnik. 1910 g. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1910. 477 s.

2. Gosudarstvennaya duma. Tretiy sozyv. Stenograficheskie otchety. 1907-1908 g.g. Sessiya pervaya. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1908. Ch. І. 2082 s.

3. Gosudarstvennaya duma. Tretiy sozyv. Stenograficheskie otchety. 1908 g. Sessiya pervaya. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1908. Ch. ІІ. 2962 s.

4. Gosudarstvennaya duma. Tretiy sozyv. Stenograficheskie otchety. 1908 g. Sessiya vtoraya. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1908. Ch. І. 3197 s.

5. Gosudarstvennaya duma. Tretiy sozyv. Stenograficheskie otchety. 1909 g. Sessiya vtoraya. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1909. Ch. ІІ. 3192 s.

6. Gosudarstvennaya duma. Tretiy sozyv. Stenograficheskie otchety. 1909 g. Sessiya vtoraya. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1909. Ch. ІІІ. 2964 s.

7. Gosudarstvennaya duma. Tretiy sozyv. Stenograficheskie otchety. 1910 g. Sessiya chetvertaya. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1910. Ch. І. 3819 s.

8. Gosudarstvennaya duma. Tretiy sozyv. Stenograficheskie otchety. 1911 g. Sessiya

chetvertaya. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1911. Ch. ІІ. 3713 s.

9. Gosudarstvennaya duma. Tretiy sozyv. Stenograficheskie otchety. 1911 g. Sessiya

chetvertaya. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1911. Ch. ІІІ. 4407 s.

10. Denezhnoe dovolstvie chlenov Gosudarstvennoy Dumy. Lichnoe polozhenie chlenov Gosudarstvennoy Dumy. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1912. 12 s.

11. Istoriya Leyb Gvardii Konnogo polka 1730 g. - 1930 g.: v 3-kh t. Parizh: Izdatel knyaz S.S. Beloselskiy-Belozerskiy, 1938-1964. T 3. 337 s.

12. Kotsur V. A. Komaretskyy Mykola Ananiyovych // Entsyklopediya suchasnoyi Ukrayiny. Kyyiv: In-t ents. dosl. NAN Ukrayiny, 2014. T 14. Kol - Kos. S. 155-156.

13. Kotsur V. Iz Sakunovoyi Slobody - v deputaty III Derzhavnoyi dumy Rosiyskoyi imperiyi // Holos Posullya. 2011. № 49-50. 28 trav. S. 2.

14. Kotsur V. Shkola v Sakunysi (Do 100-richchya z dnya vidkryttya) // Holos Posullya. 2013. № 62. 10 serp. S. 2.

15. Lichnyy alfavitnyy ukazatel k stenograficheskim otchetam Gosudarstvennoy Dumy (Chast І-ZV). Tretiy sozyv. Sessiya V. 1911-1912 g.g. S.-Peterburg: Gosud. tipografiya, 1912. 284 s.

16. Pavlovskiy I. F. Poltavtsy: Ierarkhi, gosudarstvennye i obshchestvennye deyateli i blagotvoriteli. Poltava, 1914. 294 s.

17. Repressirovannye [Elektronniy resurs]. Rezhim dostupu: http://histpol.pl.ua/

ru/?option=com_content&view=article&id=8866

18. Sankt-Peterburgskiy martirolog dukhovenstva i miryan. S.-Peterburg: Mir; o-vo svt. Vasiliya Velikogo, 2002. 416 s. [Elektronniy resurs]. Rezhim dostupu: http://www.petergen.com/ bovkalo/mar/rusk.html

19. Sinodik gonimykh, umuchennykh, v uzakh nevinno postradavshikh pravoslavnykh svyashchenno-tserkovnosluzhiteley i miryan Sankt-Peterburgskoy eparkhii. XX stoletie. S.-Peterburg: Alfa, 1999. 124 s.

20. 3-iy sozyv Gosudarstvennoy Dumy. Portrety. Biografii. Avtografy. S.-Peterburg: Izdanie N. N. Olshanskogo, 1910. 125 s.

21. Chleny Gosudarstvennoy Dumy (portrety i biografii). Tretiy sostav 1907-1912 g. / Sost. M. M. Boiovich. Moskva: Tipogr. T-va I. D. Sytina, 1913. 456 s.

22. Shkurat S. «Blazhennishe davaty, nizh pryjmaty» // Slovo. 2017. № 23. S. 3-4.

Abstract

The God's elect (to the 150th anniversary of the birth of Mykola Ananiiovych Komaretskyi).

Kotsur V.

In the article, on the occasion of the 150th anniversary of birth, the most important milestones of the life and activity of Mikolai Ananiievych Komaretskyi (1867-1931) are highlighted. By now, this figure has not been adequately reflected in Ukrainian and foreign historiography.

The methodology of the research is based on the principles of historicism, objectivity, historiographical analysis and synthesis.

We have analyzed the work of M. A. Komaretskyi as a priest in the Romny district of the Poltava province and in St. Petersburg. His state and public activity was clarified through the prism of deputies in the Third State Duma of the Russian Empire. The emphasis is on law-making work, advocating by him the interests of Ukrainian people, his educational and spiritual needs, and language.

For the first time, materials related to the philanthropy of M. A. Komaretskyi were found: financial support of Zemsky schools, church parish schools, libraries, repair and restoration of church temples, utensils, etc.

It is noted that in the years of the First World War, M. A. Komaretskyi prayed and the good word of the shepherd supported the soldiers in the front everyday life. In the Soviet era, the warlike atheism and the grip of repression did not escape.

Key words: M. A. Komaretskyi, Sakunova Sloboda, Konstiantyniv, priest, deputy of the State Duma, legislation, charitable activity.

Размещено на Allbest.ru