Польські селянські партії Західної України (1928–1931): від конфронтації до об’єднання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Польські селянські партії Західної України (1928-1931): від конфронтації до об'єднання

Лев Калиняк

Львівський національний університет імені Івана Франка кафедра історичного краєзнавства вул. Університетська, 1, Львів, 79000, Україна

Розглянуто організаційний стан регіональних осередків чинних в Західній Україні польських селянських партій напередодні їхнього об'єднання в 1931 р.

Головною причиною тривалого протистояння радикальних Польського Стронніцтва Людового “Визволєнє” (далі - ПСЛ “Визволєнє”) та Стронніцтва Хлопського (далі - СХ) з політично поміркованим Польським Стронніцтвом Людовим “Пяст” (далі - ПСЛ “Пяст”) було неоднозначне ставлення їхніх представників до методів реалізації земельної реформи.

Перші пропонували безоплатно відчужувати поміщицькі латифундії на користь селян; інші - компенсувати збитки земельним власникам. На перешкоді об'єднання польського селянського руху в єдину партію - Стронніцтво Людове (далі - СЛ) - довший час стояло неоднозначне ставлення зазначених політичних таборів до встановленого у травні 1926 р. режиму санації.

Ключові слова: Західна Україна, польські селянські партії, міжвоєнний період, об'єднання.

THE POLISH PEASANT PARTIES OF WESTERN UKRAINE (1928-1931): FROM CONFRONTATION TO UNION. Lev KALYNYAK Ivan Franko National University of Lviv Department of Local History Universytetska str. 1, 79000, Lviv, Ukraine.

польський селянський історичний радикальний

The article deals with organizational status of the Polish peasant parties' regional branches which were acting in Western Ukraine before their union in 1931. The ambiguous attitude to the methods of land reform realization became the main reason of long confrontation between the radical parties - Polske Stronnitsvo Lyudove “Vyzvolyenye” (PSL “Vyzvolyenye”) and Stronnitsvo Hlopske (SH) and politically moderate one - Stronnitsvo Lyudove “Pyast” (PSL “Pyast”). Similar attitude of mentioned political camps to Sanation regime, established in 1926, stayed the important obstacle on the way to the unification of the Polish peasant movements into one party - Stronnitsvo Lyudove (SL).

May revolution of 1926 strengthened the tense relationship between the radical and moderate wings of the Polish peasant movement. PSL “Vyzvolyenye” and SH got the leading position due to the political capital, connected with Yusef Pilsudsky' power setting. The period until 1928 was marked by their strong confrontation with PSL “Pyast”, which was put into crisis after knock of Vitsentiy Vitos' government. This crisis was strengthened by great part of party members who went back to the side of Non-party Block of Cooperation with Government, created before the parliament elections in 1928.

The confrontation became more acute with the start of mentioned election campaign. The governing bodies of the Polish peasant parties rigidly criticized the results of elections in Western Ukraine. PSL “Pyast” perceived the election results as a defeat of the Polish peasant movement. It was mentioned that the election process was leading by government scenario. The positive moment of the election company became the agreement among the representatives of the Polish peasant parties. They understood the necessity of coming over their differences, which become the main reason of the defeat and had bad influence on the peasant interests. PSL “Vyzvolyenye” and SH became opposite to the government and it was the beginning of rapprochement of the Polish peasant movement political sides.

As peasant organizations were opposite to Sanation regime they got lots in common in the sphere of political and economics questions. For a while strong controversies were connected with the land reform. However, at the end of 1929 the rapprochement appeared in this sphere also. The World economics crisis, which had negative influence on peasants welfare, made the leaders of PSL “Pyast” review this question. More and more members of this organization agreed that the land reform had to be conducted without the reimbursement. Transition of the Polish peasant movement to opposition to Sanatsiya regime caused the decline of the local branches of PSL “Pyast”, PSL “Vyzvolyenye” and SH in Western Ukraine. During 1928- 1931 these organizations were losing their political influences at the social and political life of the country. Their unification into one peasant party - SL in March, 15, 1931, which in the middle of 1930 intensified the Polish peasant environment of Western Ukraine, became the only alternative of their confrontation with the government.

Keywords: Western Ukraine, Polish peasant parties, interwar period, union.

Проблемі створення у 1931 р. єдиної польської селянської партії присвячено низку праць польських авторів. Дослідження Ю. Р. Шафліка, А. Вензікової, З. Томчонек та Ф. Серафима торкаються питань, як названі партії хотіли подолати важливі політичні та економічні розбіжності на шляху до об'єднання. Однак поза увагою істориків залишається діяльність їхніх реґіональних структур у Західній Україні окресленого періоду - предмету пропонованої студії.

Травневий переворот 1926 р. посилив і без того напружені стосунки радикального та поміркованого крила польського селянського руху. Провідні позиції серед польського селянства перейшли до ПСЛ “Визволєнє” та СХ, які отримали певний політичний капітал на тлі приходу до влади Юзефа Пілсудського (зазначені партії напередодні травневих подій 1926 р. широко підтримували ідею повернення до влади неформального лідера польського народу і санації - Л. К.).

Період до початку 1928 р. вирізнявся їхнім небувалим протистоянням з ПСЛ “Пяст”, яке після повалення уряду Віцентія Вітоса (лідера ПСЛ “Пяст” - Л. К.) переживало тривалу кризу, посилену переходом значної частини членів партії на бік створеного напередодні парламентських виборів 1928 р. Безпартійного блоку співпраці з урядом (далі - ББСУ). Гострота характеру цього протистояння посилилася стартом зазначеної виборчої кампанії. У січні 1928 р. істотно ослаблена львівська окружна організація ПСЛ “Пяст” (партійна юрисдикція якої поширювалася на територію Східної Галичини - Л. К.) остаточно визначилася із своїми союзниками по виборчому блоку. Керівництво реґіональної організації ще задовго до виборів виступало за необхідність створити розширений блок пропольських політичних партій у краї.

На початку року у ПСЛ “Пяст” припускали навіть можливість співпраці з ББСУ. Однак на середину місяця такий варіянт представники партії відкинули. Відмову від союзу з проурядовим блоком у ПСЛ “Пяст” мотивували тим, що на чолі запропонованого виборчого списку переважали поміщики.

Дня 22 cічня 1928 р. на засіданні Окружної управи партії прийнято ухвалу виступити на виборах спільним опозиційним блоком з представниками християнських демократів (хадеками) та національних демократів (ендеками). Створене на базі трьох партій угруповання отримало назву Національний католицький блок. Загалом список Блоку, у якому значилися члени ПСЛ “Пяст”, був виставлений у чотирьох виборчих округах: самбірському № 49, львівському повітовому № 51, тернопільському № 54 та золочівському № 55. У них першими за списком від ПСЛ “Пяст” значилися відповідно Мацей Ратай (народжений у Рудківському повіті, чинний маршал сойму - Л. К.), Ян Бляйке, Владислав Островський та Ян Посацький (лідери повітових партійних організацій - Л. К.).

З огляду на кризу в реґіональній організації ПСЛ “Пяст” та рішенням представників українського національного руху взяти участь у виборах, керівництво партії не мало особливих ілюзій щодо їхніх результатів у Східній Галичині. Партія могла розраховувати на депутатський мандат хіба що в самбірському виборчому окрузі, де кандидатом до сойму виступав М. Ратай.

Побоювання керівництва партії щодо негативного підсумку виборів посилилися наприкінці лютого 1928 р., після того як на бік ББСУ перейшов голова львівської повітової організації Броніслав Малік6 . Вихід одного з лідерів реґіональної організації завдав відчутного удару передвиборчим амбіціям ПСЛ “Пяст”.

Упродовж виборчої кампанії вперше загострилися відносини між представниками радикального селянського руху та режимом санації. Це надалі стало однією з причин переходу СХ та ПСЛ “Визволєнє” в опозицію. СХ вступило у передвиборчу боротьбу як політична організація, що декларувала широку підтримку і сприяння режимові Ю. Пілсудського.

Проте партія, так і не приєдналася до жодного проурядового блоку і на загальнодержавному рівні, і до тих, що формувалися на територіях, заселених національними меншинами і носили виразно пропольський характер (мається на увазі спільний блок, створюваний у Східній Галичині з ініціятиви львівської воєводської адміністрації на основі Союзу направи Речі Посполитої (далі - СНПР), який незабаром ввійшов до складу ББСУ - Л. К.).

Свою відмову від співпраці з організаціями санаційного табору у СХ пояснювали значною присутністю в них представників великого капіталу та поміщиків - так званих “післятравневих пілсудчиків”.

Реґіональні лідери партії не погоджувалися з тим, що в можливому виборчому списку спільного пропольського блоку у Східній Галичині кандидатам від СХ відводилися другорядні позиції, у той час як на перших місцях перебували представники СНРП та поміщики. У зв'язку з тим, окружна організація СХ відмовилася від участи у спільному реґіональному проурядовому блоці. У заяві з цього приводу, керівники Окружної управи зазначили, що селяни, поважаючи уряд і Ю. Пілсудського, насамперед будуть відстоювати власні інтереси.

На парламентські вибори у Східній Галичині СХ пішло власним списком, який виставили у тих самих округах, де і список Національного католицького блоку. Відмова від співпраці з проурядовими політичними силами ускладнила виборчі приготування СХ. Члени організації зазнавали силового тиску з боку прихильників санації та місцевих адміністративних органів. Спеціяльно організовані бойові загони ББСУ розганяли передвиборчі збори СХ, поліція конфісковувала аґітматеріяли, поштові служби затримували доставу партійної преси тощо. Наприкінці лютого 1928 р. влада вдалася до арештів активістів організації. Зокрема, заарештували секретаря львівської окружної організації Кароля Каспровича.

Такі методи передвиборчої боротьби значно послабили довіру прихильників партії до Ю. Пілсудського, а також неґативно вплинули на результат виборів. Своє ставлення до правлячого режиму переглянули і реґіональні організації ПСЛ “Визволєнє”. На початку січня 1928 р. голова волинської організації партії Леонард Дубінський скерував листа до створеного у воєводстві проурядового Об'єднаного виборчого комітету. У ньому повідомлялося про відмову від участи представників ПСЛ “Визволєнє” у роботі Комітету, а також про їхнє бажання виставити в луцькому виборчому окрузі № 57 власний виборчий список.

Відмову ПСЛ “Визволєнє” йти на вибори спільним блоком, Л. Дубінський пояснив небажанням легковажити результатами організаційної діяльности в Костопільському повіті. Проте не викликає сумніву, що вихід ПСЛ “Визволєнє” з об'єднавчого виборчого комітету був пов'язаний з значно глибшими розбіжностями представників організації з санацією. Це засвідчують гострі антиурядові виступи депутатів парламентського клубу на передвиборчих зборах організації у реґіоні.

Загалом, на виборах у Західній Україні список ПСЛ “Визволєнє” було виставлено у чотирьох виборчих округах: самбірському № 49, луцькому № 57, берестейському № 59 та пінському № 60. До двох останніх округів на Поліссі входили відповідно Камінь-Каширський та Сарненський повіти. Незгода реґіональних організацій увійти до спільного проурядового блоку значно обмежила передвиборчі можливості ПСЛ “Визволєнє”.

Зокрема, напередодні виборів влада визнала недійсним партійний список у луцькому виборчому окрузі.

Внаслідок цього ПСЛ “Визволєнє” так і не взяло участи у виборах на Волині. Аналогічно до СХ у Східній Галичині, санація вдалася до арештів членів ПСЛ “Визволєнє” на Волині та Поліссі. Незадовго до виборів тут заарештували активного діяча реґіональної організації, чинного депутата сойму Антонія Кордовського.

Подібні дії значно погіршили ставлення представників партії до правлячого режиму. Підсумки парламентських виборів були неґативними для польського селянського руху у Західній Україні. Жодна з селянських партій не спромоглася здобути депутатських мандатів у виборчих округах краю, де на виборах домінували представники українського національного руху та ББСУ. Дня 4 березня 1928 р. на виборах до сойму у західноукраїнських повітах Національний католицький блок набрав 64.352 голосів виборців, СХ - 45.720, ПСЛ “Визволєнє” - 11.35816. Найбільше шансів отримати депутатський мандат мав М. Ратай, якому, за підрахунками пястівської преси, для того, щоб пройти до сойму не вистачило 537 голосів.

Результати виборів у Західній Україні були жорстко критиковані керівними органами польських селянських партій. Зокрема, у одній з відозв реґіональної організації СХ зазначалось, що “у Східній Малопольщі селяни голосували за зрадників і ворогів селянського руху”. У ПСЛ “Пяст” підсумки виборів вважали поразкою польського селянського руху. Зазначалося, що виборчий процес проходив за сценарієм, який розробив правлячий режим19. Позитивним моментом виборчої кампанії було визнання представниками польських селянських партій необхідність подолати існуючі між ними розбіжності, що стали головною причиною поразки та йшли врозріз з інтересами селянства.

Провал польських селянських партій на виборах істотно позначився на діяльності їхніх реґіональних організацій. Позбувшись значної частини представників парламенту, вони почали стрімко втрачати свої впливи у Західній Україні. Помітно обмежилися організаційні можливості окружних структур ПСЛ “Пяст” та СХ у Східній Галичині. Одразу після виборів, через фінансові труднощі припинилося видавництво реґіональних органів цих політичних організацій - газет “Sprawa Ludowa” та “Sprawa Chіopska”. Згортання видавничої діяльности завдало відчутного удару по позиціях ПСЛ “Пяст” та СХ. Протягом 1928 р. у Східній Галичині припинила своє існування більшість партійних осередків різного рівня. Подальші спроби активізувати діяльність польських селянських партій у реґіоні відчутних результатів не принесли. Першими до реанімації своєї окружної організації вдалися представники ПСЛ “Пяст”. Дня 29 квітня 1928 р. у Львові скликано окружний з'їзд партії за участи делегатів з 30 повітів краю. З'їзд обрав Окружну управу організації до якої увійшли: М. Ратай - голова; Юзеф Панась, Леон Смєтана, Зиґмунд Ляцький - заступники голови; Адольф Саранєцький - секретар та Анджей Вітос (брат лідера партії В. Вітоса - Л. К.) - скарбник. Однак новообрана управа не відзначалася стабільністю у своїй діяльності. Однією з причин цього було те, що її голова постійно мешкав у Варшаві. Фактично його обов'язки виконував Ю. Панась. Проте після його тимчасового переїзду до Катовіц Окружна управа саморозпустилася, унаслідок чого організаційна діяльність ПСЛ “Пяст” у Східній Галичині стала “приватною ініціятивою її місцевих членів”.

Така ситуація неґативно позначилася на функціонуванні повітових осередків партії. Помітно зменшилася кількість повітових з'їздів та проведення інших організаційних заходів. Стабільністю відзначалася хіба що самбірська повітова організація, головою якої був вже колишній депутат сойму Антоній Пасіцький. Дописи про її діяльність часто з'являлися на сторінках краківського “Piasta” - друкованого органу партії, а також часто фігурували у звітах львівської воєводської управи про суспільно-політичну ситуацію.

В інших повітах діяльність партійних осередків носила відверто спорадичний характер. Пожвавлення організаційної діяльности як правило супроводжувалося візитами у Східну Галичину представників вищого керівництва ПСЛ “Пяст”. Зокрема, 8 вересня 1929 р., під головуванням Владислава Керника, партійні збори провели у Львові та Винниках. Того ж дня подібна акція, за участи В. Вітоса, пройшла у Зборові.

Дня 23 березня 1930 р. у Львові відбувся з'їзд делегатів 20-ти повітів Східної Галичини, який пройшов за присутності В. Вітоса. У травня 1930 р. голова ПСЛ “Пяст” взяв участь у роботі дрогобицького з'їзду партії.

Загалом, на початку 1930-х рр., організаційний стан місцевих осередків свідчив про кризу ПСЛ “Пяст” у Східній Галичині. Складнішою була ситуація у реґіональній організації СХ. Однією з причин стрімкого падіння активности партії у реґіоні став її перехід у травні 1928 р. до табору опозиції. Ухвалила зміну партійного курсу Головна Рада 27 травня 1928 р. Мотивуючи такий крок лідер партії Ян Домбський зазначав, що “надії і розрахунки пов'язані - (партією - Л. К.) - з травневим переворотом виявилися хибними […] репресії і переслідування щодо СХ […] говорять самі за себе”.

Перехід до опозиції став наслідком неможливости порозумітися з санацією, яка не мала наміру ділитися владою зі своїми союзниками з лівиці. Розрив із табором Ю. Пілсудського, який продовжував користуватися популярністю у середовищі селян, спричинив перехід певної частини членів СХ до ББСУ.

Від середини 1928 р. діяльність чинних у Західній Україні осередків організації стає епізодичною. Найкраще організована, у східній частині Львівського воєводства, структура СХ збереглася у Добромильському та Рава-Руському повітах, де головами повітових управ були відповідно Ян Павловський та Здіслав Котович. Дещо більшою активністю відзначалася діяльність СХ у Тернопільському воєводстві. Завдяки роботі, яку тут провів депутат Євґеніуш Опольський, протягом 1929 р. повітові управи СХ було відновлено у Кам'янка-Струмилівському, Перемишлянському та Радехівському повітах.

Незважаючи на подібні успіхи локального характеру, реґіональна партійна організація продовжувала надалі занепадати. Зокрема, невдачею закінчилася спроба керівництва СХ реанімувати львівську Окружну управу. З цією метою 17 вересня у Львові було скликано окружний з'їзд партії, участь у якому взяло 300 делегатів. Проте вже під час вступної промови Я. Домбського, після того, як доповідач вдався до антиурядових висловлювань, присутній у залі представник місцевої адміністрації оголосив з'їзд розпущеним. Поліція, яка прибула на місце засідання, змусила присутніх на ньому делегатів покинути приміщення. Станом на січень 1930 р. політичні впливи СХ у Західній Україні були зведені до мінімуму.

В опозицію до санації перейшло також ПСЛ “Визволєнє”. Зміну свого ставлення до влади представники місцевих осередків партії пояснювали переходом Ю. Пілсудського до авторитарних методів керівництва. Протягом 1928-1929 рр. поступово згорталася діяльність ПСЛ “Визволєнє” на Волині та Поліссі. У жовтні 1928 р. після виходу з партії Пйотра Вижиковського припинила своє існування луцька повітова управа, яку він очолював. Однією з причин послаблення впливів організації став відхід від активної політичної діяльности А. Кордовського, який у 1928 р. втратив свій депутатський мандат.

Спробу посилити організаційну роботу партії зроблено в середині 1929 р. Дня 9 червня 1929 р. в Рівному відбулася конференція діячів ПСЛ “Визволєнє” Волинського воєводства, на якій обрано Окружну управу організації, головою якої знову став Л. Дубінський. Того ж місяця повітові з'їзди делегатів партії відбулися у Луцьку та Володимирі. Участь у зазначених заходах взяли депутати парламентського клубу партії Ян Круль, Францішек Цястек.

Станом на середину 1929 р., за даними місцевої воєводської адміністрації, ПСЛ “Визволєнє” на Волині нараховувало 300 членів. Однак уже наприкінці 1929 р. діяльність партії у цьому реґіоні пішла на спад. За подібним сценарієм розвивалася ситуація у поліській окружній організації ПСЛ “Визволєнє”. Після невдалих спроб Анджея Іжицького у травні 1929 р. активізувати діяльність організації в Сарненському повіті, ПСЛ “Визволєнє” позбулося реальних політичних впливів на Поліссі.

Перехід ПСЛ “Визволєнє” та СХ в опозицію поклав початок зближення політичних сил польського селянського руху. На тлі спільного протистояння режимові санації селянські організації почали сходитися у своїх поглядах щодо переважної більшости політичних та економічних питань. Протягом 1929- 1931 рр. діяльність осередків польських селянських партій у Західній Україні носила виразно антиурядовий характер. Обстоюючи демократичний устрій Другої Речі Посполитої, представники ПСЛ “Пяст”, ПСЛ “Визволєнє” та СХ виступали проти будь-яких спроб влади, скерованих обмежити функції законодавчих органів. Гострій критиці з боку реґіональних партійних організацій піддано проект нової конституції, винесений у лютому 1929 р. на розгляд сойму представниками ББСУ, що передбачав значно зміцнити виконавчу владу на противагу законодавчій. Резолюція скликаного у Львові 7 квітня 1929 р. з'їзду делегатів ПСЛ “Пяст” Східної Галичини, закликала депутатів парламентського клубу не допустити прийняття “шкідливої для держави і народу конституції, проект якої істотно обмежує громадянські права широких селянських мас”.

Резолюції подібного змісту прийняли також повітові з'їзди партії, як, наприклад, у Теребовлі та Самборі . Думку представників ПСЛ “Пяст” розділяли у СХ. Виступаючи 24 листопада 1929 р. на зборах у Добромилі, Якуб Павловський заявив, що “зміцнення влади у президента і уряду є небезпечним для народу”, оскільки право президента на розпуск сойму, може мати далекосяжні наслідки, зокрема, приведе до збільшення податкового тиску на селянство.

Критика проєкту конституції містилася у резолюціях, ухвалених на зборах СХ у Рудках та Дублянах. Восени 1929 р. реґіональні осередки ПСЛ “Пяст” та СХ виступали проти навмисного стримування санацією відкриття чергової парламентської сесії. Представники селянських партій вимагали негайно поновити роботу сойму та сенату, а також підпорядкувати уряд ухвалам законодавчих органів.

Нарікання з боку людовців викликали фінансові махінаці режиму. Значного резонансу на початку 1929 р. набула справа міністра фінансів Ґабріеля Чеховича, якого звинувачували у незаконній передачі великої суми бюджетних коштів на виборчу кампанію ББСУ. Відтак, партійні резолюції, ухвалені на зборах ПСЛ “Пяст” у Західній Україні, вимагали притягнути до відповідальности винних у фінансових зловживаннях, необхідності бути ощадним до державних витрат та повернути 8 млн. злотих, що пішли на виборчі потреби ББСУ. Подібні вимоги містилися також у резолюціях місцевих осередків СХ.

Після переходу в опозицію представники польських селянських партій виробили спільне бачення у багатьох питаннях, пов'язаних з розвитком сільськогосподарського виробництва. За короткий час сформовано однакові підходи, як надавати кредити селянам, обмежувати податковий тиск та необхідності встановлювати прийняті для сільськогосподарського виробника ціни на його продукцію. Довший час гострі суперечки точилися довкола питання земельної реформи. Однак, починаючи від кінця 1929 р., зближення почалося і в цьому напрямку. Світова економічна криза, яка завдала відчутних збитків селянським господарствам та неґативно позначилася на добробуті селян, змусила керівництво ПСЛ “Пяст” ревізувати своє ставлення до цієї проблеми. Все більше членів організації схилялося визнати необхідність провести земельну реформу без відшкодування.

Процес консолідації польського селянського руху поступово переходив у організаційну площину. Влітку 1929 р. спроби налагодити співпрацю між ПСЛ “Пяст” та СХ фіксують у Західній Україні. Зокрема, в червні 1929 р. переговори щодо спільних дій велися у Тернопільському воєводстві.

Вимога об'єднати польські селянські партії стала ключовим пунктом резолюцій, схвалених на реґіональних заходах цих партій. Об'єднавчі процеси у польському селянському русі посилилися після створення у вересні 1929 р. коаліції лівих та центристських опозиційних партій, яка отримала назву Центролів. До його складу, крім трьох селянських організацій, увійшли Національна Партія Робітнича, Польська Партія Соціялістична (далі - ППС) і християнські демократи. В листопаді 1929 р. ці партії утворили Узгоджувальну комісію, яка діяла як організована опозиція режимові. Дня 15 квітня 1930 р. в парламенті об'єдналися парламентські клуби ПСЛ “Пяст”, ПСЛ “Визволєнє” та СХ. Передбачалось створити спільний фронт з метою захисту політичних та економічних інтересів селянства48. У червні 1930 р. Центролів скликав у Кракові Конґрес захисту прав і свобод народу. На ньому була схвалена резолюція, яка стверджувала, що боротьба з диктатурою Ю. Пілсудського повинна завершитися перемогою сил демократії. У Західній Україні активна діяльність Центроліву спостерігалася напередодні листопадових парламентських виборів 1930 р. У вересні у Львові на базі місцевої повітової управи СХ утворено виборчий комітет на чолі з Я. Брилем, який розпочав передвиборчі приготування Центроліву.

Відтак 14 вересня 1930 р., за участи представників ПСЛ “Пяст”, СХ та ППС, у Львові та Дрогобичі пройшли масові передвиборчі акції коаліції.

Спільні збори політичних організацій, що входили до Центроліву, пройшли також у Яворові, Мостиськах, Раві-Руській та Бібрці. Значний обсяг роботи з організації подібних заходів провели голови львівських повітових управ ПСЛ “Пяст” та СХ Ю. Панась та Я. Бриль. Резолюції зазначених зборів закликали до єдности робітничо-селянського руху та підтримки польською людністю краю демократії, голосуючи за кандидатів Центроліву. Вибори 1930 р. відбувалися у складних умовах, оскільки провідні члени Центроліву перебували під постійним тиском режиму санації. На початку вересня 1930 р. влада заарештувала керівників селянського руху В. Вітоса, В. Керника та Кажімежа Баґінського. У Західній Україні заарештовали Ю. Панася та А. Пасіцького. У зв'язку з цим резолюції спільних зборів селянських організацій критикували антидемократичні заходи режиму, засуджуючи факт арешту лідерів Центроліву.

На виборах партії Центроліву виступили спільним блоком “Союзу захисту прав і свобод народу”. У західноукраїнських виборчих округах до цього блоку приєдналися також представники національних демократів. Найбільше представництво у спільному списку Центроліву мали представники ПСЛ “Пяст” та СХ.

Підсумки парламентських виборів у Західній Україні не принесли для Центроліву позитивного результату. Дня 16 листопада на виборах до сойму у реґіоні блок здобув 86.970 голосів, що не принесло йому жодного депутатського мандату.

Поразка Центроліву на виборах та переслідування його представників у Західній Україні, стали причиною розпуску реґіональних осередків ПСЛ “Визволєнє” у Волинському та Поліському воєводствах. Ліквідація польського селянського руху на Волині та Поліссі передовсім була пов'язана з політикою воєводських адміністрацій. Зокрема, після того, як у 1928 р. новим воєводою на Волині став Генрик Юзевський, місцева адміністрація взяла курс на жорстке придушення нелояльних режимові політичних організацій.

Унаслідок цього польські селянські організації краю, втративши свої політичні впливи, вибули з подальшого об'єднавчого процесу. У незадовільному стані після виборів перебували місцеві осередки ПСЛ “Пяст” та СХ у Східній Галичині. На початку 1931 р. спробу об'єднати три селянські партії вирішено на рівні їхнього вищого керівництва. Почали творити узгоджувальні комісії так званого Селянського блоку, які складалися з представників існуючих селянських партій, і готували об'єднавчий Конґрес, запланований на 15 березня 1931 р. Однак у Східній Галичині через організаційну слабкість польського селянського руху цей процес проходив мляво. Незначну активність у цьому напрямку проявляла реґіональна організація ПСЛ “Пяст”. Зокрема, 1 березня 1931 р. у Львові на з'їзді делегатів ПСЛ “Пяст” зі Східної Галичини обрано довірених представників організації, які мали розпочати об'єднавчі приготування у повітах. Однак бажаного ефекту акція не принесла. Перехід польського селянського руху в опозицію до режиму санації спричинив занепад місцевих осередків ПСЛ “Пяст”, ПСЛ “Визволєнє” та СХ у Західній Україні. Протягом 1928-1931 рр. ці організації поступово втрачали свої політичні впливи у суспільно-політичному житті краю. Єдиною альтернативою у протистоянні з владою стало їх об'єднання 15 березня 1931 р. в єдину селянську партію - СЛ, діяльність якого у середині 1930-х рр. активізувала польське селянське середовище Західної України.

Література

1. Alicja Wiкzikowa, Stronnictwo chіopskie 1926-1931. (Warszawa: LSW, 1963), 291.

2. Archiwum Akt Nowych w Warszawie, Zespуі. Urz№d Wojewуdski Woіyс, Sygnatura 979 /9, 979/49. (in Polish).

3. Archiwum Akt Nowych w Warszawie, Zespуі. Urz№d Wojewуdski Tarnopol, Sygnatura 982/ 10. (in Polish).

4. “Aresztowanie ks. Jуzefa Panasia b. kapelana II. Brygady”, Piast, 23 listopada 1930. “Aresztowanie naszych dziaіaczy”, Sprawa Chіopska, 4 marca 1928. (in Polish).

5. “Bracia Chіopi!”, Sprawa Chіopska, 11 marca 1928. (in Polish). Franciszek Serafin, Maіopolsko-Њl№ska organizacja Stronnictwa Ludowego w latach 1931- 1933.

6. (Katuwice: Uniwersytet Њl№ski, 1992), 214. (in Polish).

7. “Historyczny dzieс”, Wola Ludu, 27 kwietnia 1930. (in Polish).

8. Jan Bryl, “Chіopi sami id№ do wyborуw”, Sprawa Chіopska, 29 stycznia 1928. (in Polish).

9. J. B., “Ogonek u drzwi Belwederu”, Sprawa Chіopska, 1 stycznia 1928. (in Polish). Jozef Ryszard, Szaflik, Polskie stronnictwo ludowe Piast 1926-1931. (Warszawa: LSW, 1970), 384. (in Polish).

10. Lviv Provincial Directorate, State Archive of Lviv Region, Fond 1, Series 5, Files 22; Series 51, Files 47, 54, 58, 59, 61, 549; Series 52, Files 59. (in Polish).

11. “Nasi kandydaci do Sejmu i Senatu we wschodniej Maіopolsce”, Sprawa Ludowa, 8 lutego 1928. (in Polish).

12. “O liscie p. Malika”, Sprawa Ludowa, 4 marca 1928. (in Polish).

13. “Pan Marszaіek Rataj w Komarnie i Rudkach”, Sprawa Ludowa, 8 lutego 1928. (in Polish).

14. “Piast w Maіopolsce wschodniej”, Piast, 22 wrzeџnia 1929. (in Polish).

15. “Po wyborach do Sejmu”, Sprawa Ludowa, 11 marca 1928. (in Polish).

16. “Rz№d Marszaіka Piіsudskiego d№їy do stworzenia bіoku stronnictw polskich w Maіoplsce Wschodniej”, Sprawa Chіopska, 1 stycznia 1928. (in Polish).

17. “Sprawozdanie ze Zjazdu Okrengowego P. S. L. Piasta we Lwowie z dnia 29. IV. 1928 roku”, Piast, 20 maja 1928. (in Polish).

18. “Statystyka Polski. Statystyka wyborуw do Sejmu i Senatu odbytych w dniu 4 i 11 marca 1928 roku”. (Warszawa, 1930. T. 10). (in Polish).

19. “Statystyka Polski. Statystyka wyborуw do Sejmu i Senatu z dnia 16 i 23 listopada 1930 roku”. (Warszawa, 1935. T. 32). (in Polish).

20. “Szkodliwa robota”, Sprawa Ludowa, 10 stycznia 1928. (in Polish).

21. Wіadysіaw Ostrowski, “Wyjaњnienie sytuacji”, Sprawa Ludowa, 1 lutego 1928. (in Polish).

22. “Wyniki wzborуw do Sejmu”, Wola Ludu, 11 marca 1928. (in Polish).

23. “Zjazd delegatуw P. S. L. “Piast” w Samborze”, Piast, 24 lutego 1929. (in Polish).

24. Zofia Tomczonek, Ruch ludowy na Kresach pуіnoczno-wschodnich. (Biaіystok: Wydawnictwo politechniki Biaіostockiej, 1996), 247. (in Polish).

25. “Z ruchu organizacyjnego”, Piast, 4 lipca 1929. (in Polish).

26. “Z ziemi samborskiej”, Piast, 8 wrzesnia 1929. (in Polish). “Z їycia organizacyjnego w Samborskiem”, Piast, 6 maja 1928. (in Polish).

Размещено на Allbest.ru