Місце та роль місцевих поліційних формувань райхскомісаріату "Україна" в голокості: сучасна вітчизняна історіографія

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІСЦЕ ТА РОЛЬ МІСЦЕВИХ ПОЛІЦІЙНИХ ФОРМУВАНЬ РАЙХСКОМІСАРІАТУ «УКРАЇНА» В ГОЛОКОСТІ: СУЧАСНА ВІТЧИЗНЯНА ІСТОРІОГРАФІЯ

Неля Мельнічук

Переяслав-Хмельницький

Анотація

голокост поліційний колабораціонізм єврейський

Автор публікації, досліджуючи проблему участі місцевих поліційних формувань у Голокості, доводить, що вона залишається найбільш дискусійною, політизованою та контроверсійною проблемою у вітчизняній історіографії. У статті доводиться, що наукову літературу з цієї проблеми можна умовно поділити на дві частини: праці, предметом яких визначаються різні аспекти такого явища окупаційної доби, як колабораціонізм, та роботи, у центрі яких перебуває проблема участі колаборантських формувань та місцевих владних інституцій РКУ в різних формах геноциду євреїв.

Мета дослідження - проаналізувати праці сучасних вітчизняних дослідників, які вивчають проблему участі місцевих поліційних формувань у Голокості. Використано порівняльний, системний, типологічний, хронологічний і ретроспективний методи, які допомогли узагальнити проблему часті місцевих поліційних формувань у Голокості.

У сучасній вітчизняній історичній думці спостерігається наступальна обвинувачувальна тактика частини проєврейських авторів, які вносять у науковий дискурс сенсаційно-викривальні підходи, звинувачення відповідних членів колаборантських поліційних формувань та місцевої окупаційної влади РКУ в тотальному переслідуванні, а потім і фізичному знищенні євреїв. Немало з авторів цих публікацій довільно, на власний розсуд застосовують наукові поняття й терміни, а в текстах праць зустрічається ототожнення українського суспільства з учасниками колаборантських формувань. Проукраїнська сторона не завжди прагне до діалогу й просто «не помічає» подібних публікацій, або ж обирає оборонну тактику. У сучасній українській історіографії переважна більшість праць присвячена висвітленню колабораціонізму українців та інших народів, що проживали в період німецької окупації на території України, а значно менше праць присвячено дослідженню долі українців, які, незважаючи на складні умови й смертельну небезпеку, рятували представників єврейського населення.

Ключові слова: окупація, Райхскомісаріат «Україна», Голокост, євреї, поліція, місцеве насел ення.

Аннотация

Мельничук Н. Место и роль местных полицейских формирований в Холокосте: современная отечественная историография.

Автор публикации, исследуя проблему участия местных полицейских формирований в Холокосте, утверждает, что она продолжает оставаться наиболее дискуссионной, политизированной и контроверсийной проблемой в отечественной историтографии. В публикации утверждается, что научная литература с этой проблемы условно разделяется на две части: труды, предметом которых обозначаются разные аспекты такого явления оккупационного периода как коллаборационизм, и работы, в центре которых находится проблема участия коллаборационистских формирований и местных властных институций РКУ в различных формах геноцида евреев.

Цель исследования - провести анализ наработок современных отечественных исследователей, которые изучают проблему участия местных полицейских формирований в Холокосте. При этом использованы сравнительный, типологический, хронологический и ретроспективный методы.

В исследовании утверждается, что в современной исторической литературе наблюдается обвинительная тактика части проеврейски настроенных авторов, которые вносят в научный дискурс сенсационные подходы, обвинения участников полицейских формирований и местной оккупационной власти РКУ в тотальном преследовании, а затем и физическом уничтожении евреев. Немало из авторов этих публикаций на собственный взгляд применяют научные термины и понятия, а в текстах публикаций встречаются положения, которые отождествляют украинское общество с участниками колаборантских формирований. При этом проукраинская сторона не всегда стремится к диалогу и «не замечает» подобных публикаций, либо применяет оборонную тактику. В современной украинской историографии в большинстве работ рассматривается коллаборационизм украинцев и других народов, проживающих в период оккупации на территории Украины, и значительно меньше публикаций, где рассматривается участие украинцев, которые, несмотря на тяжелые условия жизни и смертельную опасность спасали евреев от преследований гитлеровцев.

Ключевые слова: оккупация, Рейхскомиссаріат «Украина», Холокост, евреи, полиция, местное население.

Annotation

Melnizuk N. Place and role of police forces of the CGS in the Holocaust: contemporary and national historiography.

Authors of the publication investigating the issue involving local police which forces in the Holocaust proves that it remains the most controversial, politicized and controversial issue in the national historiography. In the article argues that the scientific literature on this issue can be divided into two parts, labor, objects are determined by different aspects of the phenomenon era occupation, as collaboration and work in the center of which is a problem of participation controversial groups and local government institutions in various CGS forms of the Jewish genocide.

The aim of the study- to analyze the work of contemporary local researchers who study the problem of participation of local police forces in the Holocaust. Used comparative, systematic, typological, chronological and retrospective methods, which helped compile the frequent problem of local police forces in the Holocaust. In modern national historical thought observed offensive prosecution of pro-Jewish writers who contribute to the scientific discourse sensationally-incriminating approaches relevant members disputed allegations of police forces and local occupation authorities CGS in total pursuit, and then physical destruction of the Jews. Many of the authors of these publications arbitrarily, at its discretion, apply scientific concepts and terms, and text identification works meets with members of Ukrainian society controversial groups. Pro side is not always committed to dialogue and just «not notice» of such of publications, or chooses defensive tactics. In modern Ukrainian of historiography vast majority of papers devoted to the consideration of collaboration Ukrainian and other peoples who lived during the German occupation in Ukraine, but much less work devoted to investigation of the fate of Ukrainian, which, despite the difficult conditions and the danger of death, saved by the Jewish population.

Keywords: occupation, Reichskommissariat «Ukraine», the Holocaust, the Jews, the police, the local population.

Виклад основного матеріалу

Найбільш дискусійною, політизованою та контроверсійною проблемою у вітчизняній історіографії Голокосту продовжує залишатися питання місця, ролі та значення колаборантських поліційних формувань та місцевих владних інституцій у реалізації політики Голокосту. Наукову літературу з цієї проблеми можна умовно поділити на дві частини: праці, предметом яких визначаються різні аспекти такого явища окупаційної доби, як колабораціонізм, та роботи, у центрі яких перебуває проблема участі колаборантських формувань і місцевих владних інституцій РКУ в різних формах геноциду євреїв. Саме в цьому історіографічному сегменті чітко простежуються такі фактори, як: відсутність серйозного наукового історико-методологічного підґрунтя досліджень, публіцистичність, значний рівень описовості, суб'єктивізму та заполітизованості позиції авторів. Ці фактори як впливали, так і продовжують впливати на реконструкцію подій окупаційної доби, пов'язаних із Голокостом.

У сучасній вітчизняній історичній думці спостерігається наступальна обвинувачувальна тактика частини проєврейських авторів, які вносять у науковий дискурс провокативність і сенсаційно-викривальні підходи, звинувачення відповідних членів колаборантських поліційних формувань та місцевої окупаційної влади РКУ в тотальному переслідуванні, а потім і фізичному знищенні євреїв. Немало з авторів цих публікацій довільно, на власний розсуд застосовують наукові поняття й терміни, а в текстах праць зустрічається ототожнення позиції ОУН та УПА з місцевою поліцією, українського суспільства з учасниками колаборантських формувань. А інша - проукраїнська сторона - не завжди прагне до діалогу й просто «не помічає» подібних публікацій, або ж обирає оборонну тактику. У сучасній українській історіографії переважна більшість праць присвячена висвітленню колабораціонізму українців та інших народів, що проживали в період німецької окупації на території України, а значно менше праць присвячено дослідженню долі українців, які, незважаючи на складні умови й смертельну небезпеку, рятували представників єврейського населення.

На наш погляд, як засвідчує аналіз відповідної літератури, ця проблема не стільки в бажанні чи, навпаки, у небажанні вступати в дискусію, скільки у відсутності серйозних методологічних напрацювань представників сучасної вітчизняної історіографії Голокосту та, власне, і гітлерівського окупаційного режиму. В першу чергу це стосується з'ясування закономірностей та особливостей співіснування різних етносів у рамках тоталітарних політичних режимів, поведінки людини в умовах подовжених у часі екстремальних ситуацій, формування образу «чужого», а то й «ворожого», взаємних етнічних, соціально- політичних, ментальних і побутових образах.

Одним із перших серед вітчизняних дослідників до проблеми участі місцевих колаборантських формувань у геноциді євреїв України звернувся М. Коваль. Він зазначає, що окупантам за лічені дні вдалося створити так звану українську допоміжну поліцію, яка за своєю чисельністю становила 1 % населення. Саме завдяки німецьким прислужникам змогли ефективно діяти на окупованій території таємна польова поліція, поліція безпеки та СД, інші спецслужби, які тримали місцеве населення в постійному жахові [6, с. 127].

Відомий учений визнає, що до розстрільних акцій гітлерівців була залучена українська допоміжна поліція, і, на наш погляд, відразу переходить на захисну позицію, застерігаючи, що це не дає жодних підстав ототожнювати її дії з настроями широких мас українського населення. Міркування вченого мали досить традиційний і, потрібно визнати, дещо поверховий характер: поліція становила не більше 1 % місцевого населення, яке ставилося до неї зневажливо й гостро критично [5, с. 27].

Про підрив морально-політичної єдності радянського суспільства напередодні війни заявив ще в 1989 р. і В. Коваль. Він доводить, що одним із результатів сталінського правління стала поява маси людей, які ненавиділи радянську владу. Такі люди і ставали зрадниками. Сталінська політика породжувала прихованих ворогів в усіх сферах суспільства [4, с. 595].

Один із дослідників історії Голокосту - Ю. Шульмейстер - ще на початку 90-х рр. ХХ ст. розглянув діяльність С. Візенталя - відомого діяча у справі виявлення та подальшого покарання нацистських військових злочинців. Автор публікації особисто був із ним знайомий, і остання зустріч між ними відбулася після виходу його книги «Гітлеризм в історії євреїв». Коментуючи окремі спогади С. Візенталя, Ю. Шульмейстер інтерпретує події в тонах тогочасної офіційної історіографії - то він надмірно, як на наш погляд, загострює увагу на єврейських погромах петлюрівців, то на погромах у Львові, котрі сталися влітку 1941 р., то на участі в Голокості української допоміжної поліції [15].

Спеціальна праця, центральною проблемою якої є проблема колаборації на теренах РКУ та військової зони окупації, належить В. Шайкан. Авторка виділяє суспільно-політичні проблеми цього феномену окупаційної доби. В. Шайкан стверджує, що соціалізація більшості радянських громадян відбувалася у період їх життєвої кризи та ще й у нестабільні періоди розвитку суспільства, коли ціннісні орієнтації особистості, її соціальна поведінка також змінювалися під тиском обставин. Використавши теорію психолога Е. Еріксона, авторка монографії дійшла висновку, що протягом життя людина переживає вісім психосоціальних криз, специфічних для кожного вікового періоду. Сприятливий або несприятливий перебіг психосоціальних криз впливає і зумовлює розвиток індивідуума в суспільстві. Цей розвиток може відбуватися нормально або аномально, залежно від того, яка ідентичність перемагає - позитивна чи негативна. Ці методики й допомогли їй розібратися в мотивації дій складу поліційних формувань [13, с. 57, 58, 80].

На сьогодні відомо цілий ряд праць, спеціальним предметом яких є функціонування місцевих поліційних формувань РКУ Частина дослідників вивчає місце, роль та значення цих репресивно-каральних інституцій у забезпеченні реалізації гітлерівської окупаційної політики. Відтак, часто в цій літературі відсутній скільки-небудь серйозний науковий дискурс до проблеми участі поліційних формувань у знищенні євреїв. Серед дослідників цього тематичного напряму слід назвати І. Дерейко, який розглядає проблему діяльності підрозділів української допоміжної поліції. Визначаючи антропологічний вимір проблеми, дослідник аналізує статистичні дані, наводить декілька прикладів служби поодиноких євреїв у поліційних формуваннях на теренах РКУ Він стверджує, що причини вступу українців до нацистських збройних формувань лежать в інших, здебільшого зовсім не ідеологічних площинах [2].

Серед праць цього історіографічного ряду варто відзначити монографію О. Клименка та С. Ткачова. У центрі уваги авторів перебувають питання організації та функціонування місцевої поліції на Кременеччині, участь її особового складу в знищенні єврейського населення регіону [3].

У роботі І.К. Патриляка та М.А. Борового, присвяченій подіям Другої світової війни в Україні, певна увага приділена проблемам колабораціонізму. В авторській інтерпретації вона подана в контексті створення гітлерівської системи безпеки. Дослідники, інтерпретуючи сутність української колаборації періоду гітлерівської окупації, характеризують його як колабораціонізмоподібне явище, яке виникло внаслідок бездержавного існування українського народу й було значною мірою спричинене моральною дезорієнтацією населення, здійсненою комуністами й нацистами. Масштаби цього явища визначалися жорстокістю окупаційного режиму, а для багатьох учасників добровольчих допоміжних формувань це було справою особистого виживання й не мало жодного ідеологічного чи політичного підґрунтя [10, с. 196].

В одному з розділів монографії М. Шитюка та Н. Сугацької розглядається проблема участі колаборантів в акціях знищення євреїв Південної України. Дослідники вводять до наукового обігу багато фактичних даних про участь у Голокості на Півдні України поліційних формувань, створених із місцевих фольксдойчів [14, с. 97-105].

Проблему ймовірності участі Буковинського куреня в розстрілах євреїв Києва в Бабиному Яру у вересні - жовтні 1941 р. розглядає В. Нахманович. Він з'ясовує, що цей підрозділ з'явився у Києві в середині листопада 1941 р., коли, як відомо, масові розстріли київських євреїв уже були проведені, зауважуючи при цьому, що це взагалі «ставить хрест на тезі про провідну роль української поліції у тих розстрілах, оскільки за відсутності буковинців її просто було замало для проведення такої масштабної акції» [9, с. 83].

Н. Сугацька, розглядаючи проблему геноциду євреїв на території цієї ж області, також звертається до питання співпраці частини місцевого населення з окупантами і зазначає, що німецько-румунські власті використовували колаборантів у Голокості, зокрема в усіх заходах із виявлення, ізоляції, конвоювання та в безпосередньому знищенні. Але, з'ясовуючи причини цієї співпраці, вона стверджує, що більшість тих, хто згодився стати колаборантами, були люмпенізованими елементами [12, с. 163].

Події Голокосту на Кіровоградщині вивчає М. Михайлюк. Оскільки регіональні аспекти геноциду євреїв у цій області практично не вивчені, дослідниця, опираючись на власні документознавчі розвідки, намагається реконструювати всю палітру подій, які там сталися. Особливе місце в її дослідженні знайшло питання участі місцевих поліційних формувань у стратах євреїв. Німці завжди були в меншості та лише керували розстрілами. В обов'язковому порядку на місце страти прибували гебітскомісар, керівник німецької жандармерії та начальник місцевої поліції. Безпосередньо перед стратою поліцаям видавали горілку, оскільки саме на них покладалося завдання проведення цієї акції. Водночас дослідниця зазначає, що відомо немало фактів, коли поліцаї попереджали знайомих євреїв про підготовку до проведення розстрілів, надавали їм певну допомогу. М. Михайлюк виділяє конкретні дії місцевих поліційних формувань: арешти, описи майна, конвоювання до поліційних дільниць та до місць страти, побиття і приниження людей, участь у розстрілах [8, с. 89].

Найбільш поширеною формою участі поліції в геноциді євреїв було виконання нею функцій охорони, конвоювання, підготовки місць розстрілу, збору майна, тобто виконання технічних функцій. Зрозуміло, що без виконання українською поліцією цих функцій окупантам не вдалося би оперативно виконати заплановані заходи зі знищення євреїв. Проте поліція не мала відповідної службової компетенції на проведення каральних заходів щодо євреїв - у такому ключі висвітлює О. Гончаренко питання участі місцевих поліційних формувань у Голокості [1, с. 227].

Зусиллями вітчизняних дослідників до наукового обігу вводиться немало свідчень очевидців та учасників тих подій. Так, Н. Рудницька, аналізуючи матеріали архівних кримінальних справ на колишніх колаборантів, які стали поплічниками нацистів, виділяє покази свідків у цих занадто непростих і неоднозначних справах, вважаючи їх у цілому достовірним джерелом [11]. Але, на жаль, і для цієї дослідниці дався взнаки низький рівень історіографічної культури, адже, як засвідчує текст публікації, вона не володіє інформацією про інші практично аналогічні праці, ані суто науковими методиками організації й проведення роботи з таким доволі специфічним джерелом, як кримінальні справи на колишніх колаборантів.

Тенденційністю і радянськими прожекторством виділяється публікація А. Мартинова, який вважає, що батальйон «Нахтігаль», створений з активістів ОУН, винний в організації єврейських погромів у Львові влітку 1941 р. На його нічим не аргументовану думку, цей підрозділ став прообразом формування «української поліції». Разом із гітлерівськими спецслужбами батальйон «Нахтігаль» організував етнічні чистки польського та єврейського населення України. При цьому «терористи Нахтігалю» керувалися не лише вказівками німецького керівництва, а й програмою ОУН, заснованою на принципі етнічної сегрегації, «чистоти нації» [7, с. 239, 241].

Отже, аналіз наявної літератури засвідчує відсутність спеціальних праць, у яких проблеми колаборації досліджуються в контексті участі відповідних формувань у геноциді євреїв України. Більшість авторів лише побічно торкаються цього питання.

Джерела та література

1. Гончаренко О.М. Голокост на території Київщини: загальні тенденції та регіональні особливості (1941-1944 рр.): Дис... канд... іст. наук: 07.00.01 / О.М. Гончаренко; Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького. Черкаси, 2005. 270 с.

2. Дерейко І. Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941-1944 роки) / І. Дерейко; Ін-т історії України НАН України. К., 2012. 174 с.

3. Клименко О. Українці в поліції в рейхскомісаріаті «Україна»: німецький окупаційний режим на Кременеччині у 1941-1944 рр. / О. Клименко, С. Ткачов. Х.: Ранок - НТ, 2012. 272 с.

4. Коваль В.С. «Барбаросса»: истоки и история величайшего преступления империализма / В.С. Коваль; АН УССР. Ин-т истории. К.: Наук. думка, 1989. 624 с.

5. Коваль М.В. Нацистський геноцид щодо євреїв та українське населення (19411944 рр.) // М.В. Коваль // УІЖ. 1992. № 2. С. 25-32.

6. Коваль М.В. Україна у Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах (19391945 рр.) / М.В. Коваль. К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1999. 245 с.

7. Мартынов А. Львовская резня 1941 г. и создание формирований коллаборационистской «украинской полиции» / А. Мартынов // Історичні і політологічні дослідження. Донецьк. 2009. № 1. С. 236-243.

8. Михайлюк М. Холокост на Кировоградщине / М. Михайлюк // Холокост: Новые исследования и материалы. Материалы XVIII Международной ежегодной конференции по иудаике. Том IV. Выпуск. 37. М.: «Сэфер», 2011. С. 87-93.

9. Нахманович В. Буковинський курінь і масові розстріли євреїв Києва восени 1941 р. / В. Нахманович // УІЖ. № 3. 2007. С. 76-86.

10. Патриляк І.Б. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду / І.К. Патриляк, М.А. Боровик. Ніжин: Видавець Ш! Лисенко М.М., 2010. 590 с.

11. Рудницька Н.В. Свідчення очевидців Голокосту на Житомирщині як історичне джерело (за матеріалами архіву управління Служби безпеки України в Житомирській області) / Н.В. Рудницька // Світові війни ХХ століття та історична пам'ять: збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції. Дніпропетровськ: Інститут «Ткума». С. 233-238.

12. Сугацька Н. Відношення населення окупованих територій до антиєврейської політики окупантів (за матеріалами Миколаївської області) / Н. Сугацька // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Історична пам'ять про війну та Холокост». Дніпропетровськ: Центр «Ткума», 2013. С. 162-173.

13. Шайкан В.О. Колабораціонізм на території рейхскомісаріату «Україна» і військової зони в роки Другої світової війни. Монографія / В.О. Шайкан. Кривий Ріг: Мінерал. 466 с.

14. Шитюк М.М. Геноцид проти євреїв Південної України в роки німецько- румунської окупації (1941-1944 рр.) / М.М. Шитюк, Н.В. Сугацька. Миколаїв, 2008. 153 с.

15. Шульмейстер Ю.А. «Бюро» доктора Візенталя / Ю.А. Шульмейстер // Український історичний журнал. № 10. 1991. С. 131-136.

References

1. Honcharenko O.M. Holokost na terytoriyi Kyyivshchyny: zahalni tendentsiyi ta rehionalni osoblyvosti (1941-1944 rr.): Dys... kand... ist. nauk: 07.00.01 / O.M. Honcharenko; Cherkaskyy natsionalnyy universytet im. B. Khmelnytskoho. Cherkasy, 2005. 270 s.

2. Dereyko I. Mistsevi formuvannya nimetskoyi armiyi ta politsiyi u Raykhskomisariati «Ukrayina» (1941-1944 roky) / I. Dereyko; In-t istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny. K., 2012. 174 s.

3. Klymenko O. Ukrayintsi v politsiyi v reykhskomisariati «Ukrayina»: nimetskyy okupatsiynyy rezhym na Kremenechchyni u 1941-1944 rr. / O. Klymenko, S. Tkachov. Kh.: Ranok - NT, 2012. 272 s.

4. Koval V.S. «Barbarossa»: istoki i istoriya velichayshego prestupleniya imperializma / V.S. Koval; AN USSR. In-t istorii. K.: Nauk. dumka, 1989. 624 s.

5. Koval M.V. Natsystskyy henotsyd shchodo yevreyiv ta ukrayinske naselennya (1941 - rr.) // M.V Koval // UIZh. 1992. № 2. S. 25-32.

6. Koval M.V. Ukrayina u Druhiy svitoviy ta Velykiy Vitchyznyaniy viynakh (1939 -rr.) / M.V. Koval. K.: Vydavnychyy dim «Alternatyvy», 1999. 245 s.

7. Martynov A. Lvovskaya reznya 1941 g. i sozdanie formirovaniy kollaboratsionistskoy «ukrainskoy politsii» / A. Martynov // Istorychni i politolohichni doslidzhennya. Donetsk. 2009. № 1. S. 236-243.

8. Mikhaylyuk M. Kholokost na Kirovogradshchine / M. Mikhaylyuk // Kholokost: Novye issledovaniya i materialy. Materialy XVIII Mezhdunarodnoy ezhegodnoy konferentsii po iudaike. Tom IV. Vypusk. 37. M.: «Sefer», 2011. S. 87-93.

9. Nakhmanovych V. Bukovynskyy kurin i masovi rozstrily yevreyiv Kyyeva voseny 1941 r. / V. Nakhmanovych // UlZh. № 3. 2007. S. 76-86.

10. Patrylyak I.B. Ukrayina v roky Druhoyi svitovoyi viyny: sproba novoho kontseptualnoho pohlyadu / I.K. Patrylyak, M.A. Borovyk. Nizhyn: Vydavets PP Lysenko M.M., 2010. 590 s.

11. Rudnytska N.V Svidchennya ochevydtsiv Holokostu na Zhytomyrshchyni yak istorychne dzherelo (za materialamy arkhivu upravlinnya Sluzhby bezpeky Ukrayiny v Zhytomyrskiy oblasti) / N.V. Rudnytska // Svitovi viyny KhKh stolittya ta istorychna pamyat: zbirnyk naukovykh prats za materialamy naukovo-praktychnoyi konferentsiyi. Dnipropetrovsk: Instytut «Tkuma». S. 233-238.

12. Suhatska N. Vidnoshennya naselennya okupovanykh terytoriy do antyyevreyskoyi polityky okupantiv (za materialamy Mykolayivskoyi oblasti) / N. Suhatska // Materialy Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi «Istorychna pamyat pro viynu ta Kholokost». Dnipropetrovsk: Tsentr «Tkuma», 2013. S. 162-173.

13. Shaykan V.O. Kolaboratsionizm na terytoriyi reykhskomisariatu «Ukrayina» i viyskovoyi zony v roky Druhoyi svitovoyi viyny. Monohrafiya / V.O. Shaykan. Kryvyy Rih: Mineral. 466 s.

14. Shytyuk M.M. Henotsyd proty yevreyiv Pivdennoyi Ukrayiny v roky nimetsko- rumunskoyi okupatsiyi (1941-1944 rr.) / M.M. Shytyuk, N.V. Suhatska. Mykolayiv, 2008. 153 s.

15. Shulmeyster Yu.A. «Byuro» doktora Vizentalya / Yu.A. Shulmeyster // Ukrayinskyy istorychnyy zhurnal. № 10. 1991. S. 131-136.

Размещено на Allbest.ru