Нормативно-правове регулювання безкоштовної медичної допомоги у першій половині ХІХ ст. (на прикладі Київської губернії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативно-правове регулювання безкоштовної медичної допомоги у першій половині ХІХ ст. (на прикладі Київської губернії)

Тетяна Морей

Стаття присвячена діяльності установ, які надавали медичну допомогу на території Київської губернії в першій половині ХІХ ст. Медицина на українських землях у досліджуваний період регулювалася здебільшого імперськими законами. На основі архівного матеріалу та опублікованих джерел здійснено аналіз відповідних нормативно-правових актів, які підтверджують надання медичної допомоги окремим категоріям населення за рахунок органів державної влади та безкоштовну видачу ліків нужденним.

Метою даної статті є комплексний аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців, архівних матеріалів для дослідження недостатньо вивчених питань нормативно-правового регулювання охорони здоров'я даного періоду. безкоштовний медичний губернія

Ключові слова: охорона здоров 'я, соціальне забезпечення населення, циркуляр, Міністерство внутрішніх справ, лікарська управа, медичні заклади.

Морей Т. Нормативно-правовое регулирование бесплатной медицинской помощи в первой половине XIX века (на примере Киевской губернии).

Статья посвящена деятельности органов, которые оказывали медицинскую помощь на территории Киевской губернии в первой половине XIX века. Медицина на украинских землях в исследуемый период регулировалась в основном имперскими законами. Осуществлен анализ соответствующих нормативно-правовых актов, подтверждающих оказание медицинской помощи отдельным категориям населения за счет органов государственной власти и бесплатную выдачу лекарств нуждающимся.

Целью данной статьи является комплексный анализ трудов отечественных и зарубежных ученых, архивных материалов для исследования недостаточно изученных вопросов нормативно-правового регулирования здравоохранения данного периода.

Ключевые слова: охрана здоровья, социальное обеспечение населения, циркуляр, Министерство внутренних дел, врачебная управа, медицинские учреждения.

Morei T. Free medical care legal and regulatory control in the first half of the nineteenth century (through the example of the Kiev province).

The articleis concerned with the ego vernment work which were provided medical servicein the Kiev provinceterritory in the firsthalfofthenineteen the century. Medicinein the Ukrainian lands was go vernedmo stlyby imperiallaws; wasmade the analysis of the relevantlegalacts,which are confirm the provision of heal the careto the certa in population categoriesat the state expenses and free medicaments distribution medication to then eedy.

The aim of this paperis a comprehensivean alysis of national and foreigns dentists' works, tostudy the under studied issues ofl egal heal the regulations of that period the rough the use of archival materials.

Keywords: healthcare, social security of population, circular, Interior Ministry, medical council, medical institutions.

Охорону здоров'я по праву можна віднести до пріоритетних напрямків соціальної політики держави. Державна система охорони здоров'я пройшла довгий шлях розвитку і в теперішній час потребує реформування. У зв'язку з цим правове регулювання системи охорони здоров'я має особливу вагу.

Важливе значення для всебічного аналізу досліджуваної проблеми мають матеріали, котрі зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву в м. Києві, в якому представлені значні статистичні, юридичні матеріали, котрі регламентували різні аспекти медичного забезпечення населення Київщини. Питанням охорони здоров'я населення як в Російській імперії, так і на українських землях, які на той час перебували в її складі, присвячено безліч літератури. Серед досліджень своєю значимістю відзначаються роботи М. Бойчака, С. Верхратського, О. Голяченка, А. Черепанова, котрі здійснювали вивчення історії медицини в цілому та Київщини зокрема у різні періоди розвитку [1; 2; 3; 18]. Питаннями охорони здоров'я займалися учені-правники: О. Печникова, Ю. Сергеев, С. Стеценко, котрі аналізували розвиток і правове забезпечення медичної діяльності [7; 11; 12; 13]. Останнім часом захищено ряд дисертацій, присвячених історії становлення і розвитку земської медицини, в яких автори основну увагу приділяють періоду другої половини ХІХ - початку ХХ ст. [4; 5; 6; 8; 10]. Однією з небагатьох робіт у якій досліджено і дореформений період, є докторська дисертація І. Робака. В ній йдеться про специфіку розвитку охорони здоров'я на прикладі окремої території (Харківщини) ХУІІІ - початку ХХ ст. [8].

Період кінця ХУІІІ - першої половини ХІХ ст. у літературі здебільшого характеризується низьким рівнем соціального забезпечення й охорони здоров'я населення. З 1797 р. у Російській імперії розпочалася медична реформа, починає функціонувати три організаційно-правові рівні охорони здоров'я: на місцях діяли повітові та міські лікарі - І інстанція; лікарські управи - ІІ інстанція; вища (ІІІ) інстанція - медична рада, котра інспектувала лікарські управи. Також вже працювали «приказы общественного призрения», які були створені ще в 1775 р. за указом імператриці Катерини ІІ. До складу приказів входив губернатор, який був головою, і виборні представники дворянського, купецького та селянського станів. За задумом уряду, «приказы общественного призрения» повинні були виконувати функції державних і громадських закладів і стати універсальними. Діяльність медичних закладів, керівництво якими здійснювалося приказами, регулювалося нормами «Свода Учреждений и Уставов об общественном призрении» в редакції 1832 р. Цей документ виданий у двох книгах, у кожній з яких було по 4 розділи, які, в свою чергу, поділялися на глави, що вміщували 1436 статей. 981 стаття закріплювала правові основи діяльності закладів громадського опікування, а 455 статей регулювали діяльність закладів, які не підпорядковувались приказам. Наприклад, відповідно до ст. 1 найвище управління справами громадського опікування здійснювалося Міністерством внутрішніх справ, якому підпорядковувалися дані установи [6, с. 162].

На початку ХІХ ст. українська медицина регулювалася в основному законами Російської імперії. Проаналізувавши архівні матеріали, можна стверджувати, що деякі прошарки населення одержували безкоштовну медичну допомогу за рахунок відповідних відомств. У циркулярі медичного департаменту від 30 березня 1831 р. йшлося про безкоштовне лікування службовців медичних закладів у госпіталях і лікарнях за рахунок «приказов общественного призрения». У документі зазначалося, що за рахунок медичного відомства могли лікуватися учні інструментальних заводів, службовці, охоронці навчальних закладів, почтові службовці, аптекарські учні. Інвалідів війни відправляли у військові госпіталі сухопутного та морських відомств, а там, де таких закладів не було, хворих посилали у місцеві лікарні. Плата за лікування встановлювалася медичним відомством і затверджувалася положенням комітету міністрів. На добу на кожного хворого виділялося в середньому по 50 коп. і по 10 коп. на медикаменти. На поховання виділялося по 3 руб. [15, арк. 6].

Наші дані, в основному, співпадають із підрахунками М. Бойчака, який зазначає, що у Київському військовому госпіталі в середньому на кожного хворого у 1841 р. витрачали 58 коп. Плата за лікування офіцера становила 45 коп., кантоніста - 13 коп., нижчих чинів - 22 коп. Значна різниця у видатках на кожного хворого визначала не тільки відношення до нього, але і відбивалася на лікувальному процесі: на вказані суми госпіталь міг забезпечити пацієнтів лише мінімальним раціоном харчування і лікування. Дискримінація хворих за службовим становищем була однією з причин їх незадоволення лікуванням [1, с. 252-253].

В архівних матеріалах збереглося звернення міністра внутрішніх справ графа А. Закревського до Київського військового губернатора від 11 липня 1831 р. № 1149 із проханням засвідчувати списки хворих військовослужбовців, які знаходилися в міських лікарнях. Відомством військового губернатора були розроблені правила, які засвідчували списки таких хворих і порядок їх прийому в лікувальні установи. Зокрема, зазначалося, що в цивільні лікарні потрібно приймати військовослужбовців лише в губернських містах під наглядом командирів гарнізонних батальйонів.

Правила встановлювали і відповідну форму документації при прийомі до військових госпіталів під літерою «А». У документі наголошувалося на тому, що в лікарнях потрібно вести списки військовослужбовців, записувати їх у спеціальні книги, для того, щоб ні в якому разі не списувати кошти на неіснуючих хворих. Правила для виписки військовослужбовців встановлювалися під літерою «Б». У них йшлося про те, що, коли хворий одужував, лікарня в день його виписки повинна письмово повідомити місцевих воєначальників, щоб ті прислали охорону для подальшого супроводу військовослужбовця.

Особливе повідомлення до військових гарнізонів відправлялося у випадку смерті або втечі військовослужбовця. Військовим начальникам відправляли білети і речі померлих або дезертирів [15, арк. 26].

Місцеві воєначальники також повинні були вести особливі списки військовослужбовців, які лікувалися в цивільних лікарнях, записувати в них дані про те, з якого військового відомства поступив хворий, із якою хворобою, який час перебував на лікуванні. І лікарні, і військові начальники відправляли ці списки до імперського департаменту головного військового штабу щомісяця. Таким методом вівся контроль за виділеними коштами на лікування хворих. Якщо ж військовослужбовці були невиліковно хворі, то при лікарнях їх не залишали, бо це було не вигідно для казни, а виключали зі служби й утримували так, як і інвалідів війни. Для інспекції таких випадків командири гарнізонних батальйонів і інвалідних команд повинні були відвідувати лікарні не менше, ніж 4 рази на місяць.

Відомості про стан хворих у цивільних лікарнях щомісяця передавалися в департамент комісаріату і паралельно в комісію комісаріатського депо від міських лікарень із метою виділення коштів на утримання хворих. Така форма документації позначалася літерою «В». Матеріали засвідчувалися підписами комендантів, а там, де їх не було, - батальйонними командирами; в повітових містах - командирами інвалідних команд. Паралельно на документах підписи ставили й городничий чи поліцмейстер, члені міської думи, старший лікар лікарні. Якщо плата за лікування здійснювалася за вимогою «приказов общественного призрения», то до них мали відправляти оригінали документів, оскільки їх перевіряли при ревізіях державного контролю [15, арк. 26 зв.]. Копії матеріалів надсилалися в департамент комісаріату не пізніше 5-го числа кожного місяця. Про померлих осіб повідомляли негайно [15, арк. 27].

Архівні документи засвідчують, що були випадки несвоєчасного повідомлення лікарнями відомостей про хворих військовослужбовців до департаменту комісаріату. Інколи такі дані взагалі не подавалися або подавалися не за встановленою формою [17, арк. 70]. Подібні порушення були виявлені в лікарні Звенигородського повіту Київської губернії [17, арк. 72 зв.].

У лікарні «приказов общественного призрения» приймалися на лікування бідні та незаможні люди, або ж за помірну плату заможні хворі, лише тоді, коли були вільні місця [7, с. 162-163]. До незаможних хворих відносилися чиновники і канцелярські службовці, котрі мали утримання менше 300 руб. на рік; відставні нижчі служителі державних відомств; міщани, котрі не мали нерухомості; місцеві купці, котрі мали нерухомість, при умові направлення ними на потреби лікарень грошових коштів; люди інших станів, які мали на утриманні велику сім'ю [15, арк. 32].

Відповідно до указу Сенату від 23 січня 1836 р. за № 2633 за державний рахунок забезпечували безкоштовними ліками, надавали лікарську допомогу малозабезпеченим місцевим мешканцям або ж хворим із хронічними захворюваннями, котрі потребували тривалого лікування [17, арк. 226].

Для того, щоб одержати безкоштовне лікування, був затверджений відповідний порядок. Для отримання ліків хворі, котрі поступили до державних лікарень, зобов'язані були надати у письмовому вигляді інформацію про себе, місце проживання та кількість осіб, які мешкали разом із ними. Така інформація завірялася поліцейськими чиновниками. Після огляду лікарем хворого в особливу книгу записували імена тих осіб, кому потрібні були безкоштовні ліки. За підписами лікаря й оглядача таким хворим видавали білети, в яких записували число, місяць і рік видачі документу та хворобу. З цими білетами хворі одержували безкоштовні медичні препарати. Після одужання білети здавали до контори лікувального закладу, де зберігалася вся відповідна інформація. Ліки такі хворі одержували і в приватних аптеках. Рецепти засвідчувалися тільки лікарем, що спрощувало систему отримання ліків хворими. Власники аптек за видані медичні препарати отримували відповідні кошти з «приказа общественного призрения». Щороку для перевірки звітності контори медичних закладів надавали всю документацію до приказів [17, арк. 226].

Безкоштовну медичну допомогу одержували і військові різних чинів і звань, зокрема офіцери, кантоністи, нижчі та нестройові чини. Так, у 1805 р. у Росії були організовані особливі військово-навчальні заклади нижчого розряду для солдатських дітей (кантоністів) у віці від 7 років, а з 1824 р. - від 10 до 15 років. В Україні у ці школи потрапили також хлопчики із військових поселень, які були організовані Аракчеєвим і життя в яких було перетворено на тотальну муштру. Розташовувалися школи військових кантоністів у казармах м. Києва, побудованих в 30-х рр. ХІХ ст. Високою була захворюваність. Юнаки помирали від «чахотки, поноса, нервной горячки, язвы, водяной болезни, воспаления легких» [1, с. 256]. У Київському військовому госпіталі на лікування таких хворих у 40-х рр. ХІХ ст. витрачали від 12 до 29 коп. [1, с. 253].

Отже, проаналізувавши нормативно-правові акти й архівні документи, котрі регулювали сферу охорони здоров'я, дійшли висновку, що у першій половині ХІХ ст. формувалася система державного регулювання медичного обслуговування населення через такі органи як Міністерство внутрішніх справ, господарський департамент, медичний департамент, лікарська управа, «приказ общественного призрения». Опрацьовані матеріали засвідчують, що медична допомога окремим категоріям населення (малозабезпеченим, військовослужбовцям, кантоністам, відставним нижчим служителям казенних відомств, міщанам, які не мали нерухомості, поліцейським службовцям тощо) надавалася безкоштовно. Забезпечення населення ліками відбувалося за рахунок «приказов общественного призрения».

Джерела та література

Бойчак М.П. История Киевского военного госпиталя в ХVШ-ХІХ веках. Становление и развитие военной медицины в Украине / М.П. Бойчак. - К.: «Пресса Украины», 2006. - 720 с.

Верхратський С.А. Історія медицини / С.А. Верхратський. - К.: Здоров'я, 2011. - 352 с.

Голяченко О. Історія медицини / О. Голяченко, Я. Гатіткевич. - Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2004. - 248 с.

Гужва З.Г. Розвиток санітарно-профілактичного напряму земської медицини Катеринославської губернії (др. пол. ХІХ ст. - 1917 р.): автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.02.04 - історія медицини / З.Г. Гужва; Нац. мед. акад. післядиплом. освіти ім. П.Л. Шупика. - К., 2007. - 23 с.

Майстренко О. А. Роль Херсонського земства в медичному обслуговуванні населення у 1865-1917 рр.: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / О.А. Майстренко; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2006. - 20 с.

Мірошниченко Д.А. Земська медицина на терені України в др. пол. ХІХ - на поч. ХХ ст.: формування профілактичного напряму: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 - історія України / Д.А. Мірошниченко; ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди». - Переяслав-Хмельницький, 2012. - 23 с.

Печникова О.Г. Правовая регламентация медицинской деятельности в России (первая половина ХІХ века) / О.Г. Печникова // Вестник Удмуртского университета. - 2013. - № 4. - С. 161-167.

Робак І.Ю. Історичні умови організації та специфіка розвитку охорони здоров'я в Харкові (XVIII - початок ХХ ст.): автореф. дис. ... д-ра іст. наук: 07.00.01 - історія України /

І.Ю. Робак; Інститут історії України НАН України. - К., 2009. - 40 с.

Рогоза О.М. Діяльність земств України по створенню і розвитку системи охорони народного здоров'я (1864-1917 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01: захищена 11.11.2002 / О.М. Рогоза; - Харків, 2002. - 259 арк.

Рубан Н.М. Розвиток земської медицини в Україні (1865-1914 рр.) : дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01: захищена 21.05.2004 / Н.М. Рубан; Донец. нац. ун-т. - Донецьк, 2004. - 253 арк.

Сергеев Ю.Д. Медицинское право: учебный комплекс для вузов / Ю.Д. Сергеев. - В 3 т. - М.: ГЭОТАР Медиа. - 2008. - 784 с.

Стеценко С.Г. Медичне право України: Підручник / За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка, В.Ю. Стеценко, І.Я. Сенюта. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правоваєдність», 2008. - 507 с.

Стеценко С.Г. Очерки медицинского права / С.Г. Стеценко, А.Н. Пищита,

Г. Гончаров. - М.: Москва, 2004. - 172 с.

Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі - ЦДІАК України), ф. 533, оп. 3, спр. 1063, арк. 79-80.

ЦДІАК України, ф. 533, оп. 3, спр. 1063, арк. 6, 25-27.

ЦДІАК України, ф. 533, оп. 3, спр. 1063, арк. 69-72.

ЦДІАК України, ф. 486, оп. 1, спр. 6814, 226 арк.

Черепанов А. Сеть учреждений охраны здоровья и социальное обеспечение

населения Киевской губернии в первой половине ХІХ в. / А. Черепанов // Русская старина, 2015, № 2 (14). - С. 86-94.

References

Boychak M.P. Istoriya Kievskogo voennogo gospitalya v ХVIII-ХIХ vekah. Stanovlenie i razvitie voennoy meditsiny v Ukraine / M.P. Boychak. - K.: «Pressa Ukrainy», 2006. - 720 s.

Verhratskiy S.A. Istoriya meditsini / S.A. Verhratskiy. - K. : Zdorovya, 2011. - 352 s.

Golyachenko O. Istoriya meditsini / O. Golyachenko, Ya. Gapitkevich. - Ternopil: LILEYa, 2004. - 248 s.

Guzhva Z.G. Rozvitok sanitarno-profilaktichnogo napryamu zemskoyi meditsini Katerinoslavskoyi guberniyi (dr. pol. ХП st. - 1917 r.): avtoref. dis. ... kand. med. nauk: 14.02.04 - istoriya meditsini / Z.G. Guzhva; Nats. med. akad. pislyadiplom. osviti im. P.L. Shupika. - K., 2007. - 23 s.

Maystrenko O.A. Rol Hersonskogo zemstva v medichnomu obslugovuvanni naselennya u 1865-1917 rr. : avtoref. dis. ... kand. ist. nauk : 07.00.01 / O.A. Maystrenko; Nats. ped. un-t im. M.P. Dragomanova. - K., 2006. - 20 s.

Miroshnichenko D.A. Zemska meditsina na tereni Ukrayini v dr. pol. ХГХ - na poch. ХХ st.: formuvannya profilaktichnogo napryamu: avtoref. dis. ... kand. ist. nauk: 07.00.01 - istoriya Ukrayini / D.A. Miroshnichenko; DVNZ «Pereyaslav-Hmelnitskiy derzhavniy pedagogichniy universitet im. G.S. Skovorodi». - Pereyaslav-Hmelnitskiy, 2012. - 23 s.

Pechnikova O.G. Pravovaya reglamentatsiya meditsinskoy deyatelnosti v Rossii (pervaya polovina HIH veka) / O.G. Pechnikova // Vestnik Udmurtskogo universiteta. - 2013. - № 4. - S. 161-167.

Robak I.Yu. Istorichni umovi organizatsiyi ta spetsifika rozvitku ohoroni zdorovya v Harkovi (XVIII - pochatok ХХ st.) : avtoref. dis. ... d-ra ist. nauk: 07.00.01 - istoriya Ukrayini /

Yu. Robak; Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini. - K., 2009. - 40 s.

Rogoza O.M. Diyalnist zemstv Ukrayini po stvorennyu i rozvitku sistemi ohoroni narodnogo zdorov'ya (1864-1917 rr.): dis. ... kand. ist. nauk : 07.00.01 : zahishchena 11.11.2002 / O.M. Rogoza. - Harkiv, 2002. - 259 ark.

Ruban N.M. Rozvitok zemskoyi meditsini v Ukrayini (1865-1914 rr.) : dis. ... kand. ist. nauk : 07.00.01 : zahishchena 21.05.2004 / N.M. Ruban; Donets. nats. un-t. - Donetsk, 2004. - 253 ark.

Sergeev Yu.D. Meditsinskoe pravo: uchebnyy kompleks dlya vuzov / Yu.D. Sergeev. - V 3 t. - M.: GEOTAR Media. - 2008. - 784 s.

Stetsenko S.G. Medichne pravo Ukrayini: Pidruchnik / Za zag.red. d.yu.n., prof. S.G. Stetsenka, V.Yu. Stetsenko, I.Ya. Senyuta. - K.: Vseukrayinska asotsiatsiya vidavtsiv «Pravovaednist», 2008. - 507 s.

Stetsenko S.G. Ocherki meditsinskogo prava / S.G. Stetsenko, A.N. Pishchita, N.G. Goncharov. - M.: Moskva, 2004. - 172 s.

Tsentralniy derzhavniy istorichniy arhiv Ukrayini u m. Kievi (dali - TsDIAK Ukrayini), f 533, op. 3, spr. 1063, ark. 79-80.

TsDIAK Ukrayini, f. 533, op. 3, spr. 1063, ark. 6, 25-27.

TsDIAK Ukrayini, f. 533, op. 3, spr. 1063, ark. 69-72.

TsDIAK Ukrayini, f. 486, op. 1, spr. 6814, ark. 226.

Cherepanov A. Set uchrezhdeniy ohrany zdorovya i sotsialnoe obespechenie naseleniya Kievskoygubernii v pervoy polovine XIX v. / A. Cherepanov // Russkaya starina, 2015, № 2 (14). - S. 86-94.

Размещено на Allbest.ru