"Археологічний літопис Південної Росії" в листуванні Миколи Біляшівського та Федора Вовка

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Археологічний літопис Південної Росії» в листуванні Миколи Біляшівського та Федора Вовка

Олександр Павлик (Переяслав-Хмельницький)

У статті йде мова про обговорення діяльності друкованого видання «Археологічний літопис Південної Росії» у листуванні М.Ф. Біляшівського та Ф.К. Вовка.

Створення будь-якого видання - досить клопітка праця, особливо, коли воно має працювати на науковій ниві. Звичайно, молодому вченому М. Біляшівському, попри весь його досвід, було тяжко самому організувати нове видання, тому він звертався до своїх товаришів археологів-краєзнавців за практичною порадою. Одним із таких був Федір Вовк, який мав значний авторитет серед істориків усієї Європи, свідченням чого є робота у французьких університетах та проживання у Парижі. Листування між двома вченими розпочалося 30 квітня 1899 р. і закінчилося 18 вересня 1916 р., коли датований останній лист. За цей період було надіслано 86 листів, з них перу М.Ф. Біляшівського належить 50, а Ф.К. Вовку - 36 листів. У листуванні між двома науковцями, в основному, піднімалися питання археологічних розвідок та обговорення статей, опублікованих в історичних виданнях.

Ключові слова: «Археологічний літопис Південної Росії», «Київська старовина», археологія, часопис, Микола Біляшівський, Федір Вовк.

Павлик А. «Археологическая летопись Южной России» в переписке Николая Беляшевского и Федора Вовка.

В статье идет речь об обсуждении деятельности печатного издания «Археологическая летопись Южной России» в переписке М. Ф. Беляшевского и Ф.К. Вовка.

Создание любого издания - достаточно кропотливая работа, особенно, когда оно должно работать на научном поприще. Конечно, молодому ученому М. Беляшевскому, несмотря на весь его опыт, было тяжело самому организовать новое издание, поэтому он обращался за советом к своим товарищам археологам-краеведам за практическим советом. Одним из таких был Федор Вовк, который имел значительный авторитет среди историков всей Европы, свидетельством чего является работа во французских университетах и проживание в Париже. Переписка между учеными началось 30 апреля 1899 и закончилось 18 сентября 1916 гг., когда датировано последнее письмо. За этот период было отправлено 86 писем, из них перу М. Ф. Беляшевского принадлежит 50, а Ф.К. Вовку - 36 писем. В переписке между учеными, в основном, поднимались вопросы археологических разведок и обсуждение статей, опубликованных в исторических изданиях.

Ключевые слова: «Археологическая летопись Южной России», «Киевская старина», археология, журнал, Николай Беляшевский, Федор Вовк.

Pavlyk O. «Archaeological annals of South Russia» in correspondence Mykola Bilyashivsky and Fedir Vovk.

This article analyzes the activities of theprinted edition of the «Archaeological annals of South Russia » in correspondence M.F. Bilyashivsky and F.K. Vovk.

Create a publication - very hard work, especially when it is in science. Of course, the young scientist Bilyashivsky, despite all his experience, it was very difficult to organize a new edition, and so it appealed to his fellow archaeologists, ethnographers for practical advice. One of these was Fedor Vovk, he had a considerable reputation among historians of Europe, evidence of this is the work of French universities and living in Paris. Correspondence began April 30, 1899 and ended September 18, 1916, when the last letter is dated. During this period, 86 letters were sent, one hand M.F. Bilyashivsky owns 50 and F.K. Vovk - 36 letters. Correspondence between the two scholars, mostly raised questions of archaeological explorations and discussion of articles published in historical journals.

Keywords: «Archaeological Chronicle of the South», «Old of Kiev», archeology magazine, Mykola Bilyashivsky, Fedir Vovk.

Розвиток сучасної науки неможливий без застосування здобутків попередніх поколінь. Не є винятком і одна з фундаментальних галузей історичної науки - археологія. Як і інші галузі наукових знань, археологія знаходить своє відображення в різних наукових виданнях, часописах, монографіях. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. розвиток та здобутки цієї науки в Україні висвітлював журнал «Археологічний літопис Південної Росії», редактором якого був відомий історик, музеєзнавець Микола Федотович Біляшівський. Створений за ініціативи Миколи Федотовича та видаваний за його власні кошти часопис став одним з передових наукових видань Російської імперії та Східної Європи загалом.

Проте створення будь-якого видання - досить клопітка праця, особливо, коли воно має працювати на науковій ниві. Звичайно, молодому вченому М. Біляшівському, попри весь його досвід, було тяжко самому організувати таке видання, тому він звертався за порадою до своїх товаришів археологів-краєзнавців за практичною порадою. Одним із таких був Федір Вовк, який мав значний авторитет серед істориків усієї Європи, свідченням чого є робота у французьких університетах та проживання у Парижі.

Створення «Археологічного літопису Південної Росії» стало логічним продовженням розвитку археологічної науки Російської імперії, зокрема, на території України.

Метою даної статті є висвітлення діяльності часопису «Археологічний літопис Південної Росії» в листуванні М.Ф. Біляшівського та Ф.К. Вовка.

Фундаментальних досліджень з діяльності часопису «Археологічний літопис Південної Росії» ще не велося. Лише як про одну з галузей його діяльності, вже після смерті М.Біляшівського, про «Літопис» згадували у своїх статтях його колеги та друзі Д.І. Багалій [3], А. Винницький [9], С.О. Єфремов [16], П.П. Курінний [17], В.Г. Ляскоронський, [18], Д.М. Щербаківський [20]. Серед сучасних досліджень діяльності М.Ф. Біляшівського варто відзначити праці А.Ф. Примак [19] та Л.В. Дідух [15].

Основним джерелом даного дослідження є листування М.Ф. Біляшівським та Ф.К. Вовка з особистого фонду Федора Кіндратовича, яке знаходиться в Науковому архіві Інституту археології НАН України у Фонді А. Цей фонд був опрацьований та виданий друком Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України при Запорізькому науковому товаристві ім. Я. Новицького у 8-му випуску серії «Старожитності Південної України», за редакцією В.І. Наулка.

Листування між двома вченими розпочалося 30 квітня 1899 р. і закінчилося 18 вересня 1916 р., коли датований останній лист. За цей період було надіслано 86 листів, з них перу М.Ф. Біляшівського належить 50, а Ф.К. Вовку - 36 листів.

В листуванні між науковцями, в основному, піднімалися питання археологічних розвідок та обговорення статей, опублікованих в історичних виданнях.

За час, коли видавався «Археологічний літопис Південної Росії», а саме з 1899 по 1905 рр., Микола Федотович та Федір Кіндратович написали один одному 43 листи. Вже у першому з них (від 30 квітня 1899 р.) М.Ф. Біляшівський просить допомоги у Ф. Вовка у своїй роботі на археологічній ниві: «Почав я інтересуватись археологією вже може літ з 10 тому назад, але потім була кількорічна перерва, тепер же, вернувшись знову в рідний Київ, взявся за роботу, бо бачу, що робітників на цім полі дуже у нас мало, а які й єсть, то не те роблять, що треба (в загалі)» [7].

Цю «кількорічну перерву» можна пояснити роботою над упорядкуванням фондів новоствореного Городоцького краєзнавчого музею, Рівненського повіту Волинської губернії.

Не оминув Микола Федотович у листі до Федора Вовка і свого дітища - «Археологічного літопису Південної Росії», про що повідомляв: «Завів я з початку сього року у «Київській старині» «Археологічну Літопись», 2 тижні тому послав відбитки і Вам через одну землячку, котра жиє у Парижі - не знаю чи передала вона їх Вам? Як ні, то будьте ласкаві, напишіть - я вишлю, тепер посилаю за квітень» [7].

У листі-відповіді Федір Кіндратович високо оцінює наукову діяльність М. Біляшівського та значення «Літопису»: «Ваші археологічні праці давно вже мені відомі, доводилось навіть і писати дещо про їх у «L'Anthropologie» і тепер оце я дуже зрадів побачивши у Киевской Старине Вашу «Літопись» - і тому зрадів, що Старина нарешті згадала про це і тому що за узялись іменно Ви, бо до цього треба головне, щоб і любив це діло й щоб був до його дотепний» [10].

Взагалі, Ф.К. Вовк дуже багато зробив для розвитку та популяризації «Археологічного літопису» поза межами Російської імперії. Так, ще у першому своєму листі до М.Ф. Біляшівського він радить «... посилати і посилати на далі ці відбитки у тутешню «Social L'Anthropologie». Перші - 1 шт., що вийшли - пошліть через мене то я подаючи їх до Товариства матиму причепку сказати про їх кілька слів, котрі звичайно будуть видруковані у «Bulletins» [...], а потім через деякий час можна буде й налагодити так, що Вам посилатимуть «Bulletins» у обмін» [10]. Також Ф. Вовк радить М. Біляшівському надсилати відбитки літописів професору A. De Mortillet, який виявляв цікавість мати у себе «Археологічний літопис». Окрім наукового середовища Європи, Ф.К. Вовк обіцяє налагодити взаємозв'язки з американськими виданнями.

Звісно ж, що «Археологічний літопис Південної Росії» з початку свого існування мав багато недопрацьованих моментів як у оформленні, так і в науковій подачі статей, на що Федір Кіндратович теж звертає увагу: «Що ж до Вашої «Літописи» у загалі, то мені б здавалося, що треба звертати більше уваги на верстви землі у яких знахідки зроблені, особливо коли не йдеться про такі речі як кургани і додавати хоч які-небудь розрізи і плани, а також і хоч трохи малюнків, бо без цього Ваша «Літопис» втрачає більше як 2/3 своєї наукової ваги. Слід би також залишити російську міру (прийнявши замість неї метричну) і такі ненаукові вирази як кельт або цельт. великих і коштовних малюнків зовсім не треба, але хоч невелики начерки - аби вияснити що треба. Це нарешті й не бо-зна скільки коштуватиме» [10].

Про велику роль думки і порад Ф.К. Вовка для М.Ф. Біляшівського свідчить лист Миколи Федотовича, датований 29 травня 1899 р., де редактор «Археологічного літопису Південної Росії» зі словами подяки відгукується на напутні слова свого колеги: «Щире Вам спасибі за Ваш лист, якось легше стало на душі, читаючи його, придав він мені сили для моїх замірів і жадань» [6].

Водночас Микола Біляшівський скаржиться на тяжкий стан археологічної науки в Києві. Яскравим прикладом цього є той факт, що «Археологічний літопис» видавався у «Київській старовині» на кошти самого Миколи Федотовича, і саме через брак коштів він не може дозволити собі друкувати малюнки, які б додавали наукової ваги «Літопису». На підтвердження цього М. Біляшівський повідомляє, що: «... без малюнків зміст втрачує вартість, за останній місяць (котрий посилаю) Ви побачите і малюнки, нема у мене грошей на них, та як небудь і цю сторону діла оброблю.» [6].

Далі у своєму листі Микола Федотович дякує Ф. Вовку за «надіслану замітку про полеолітичну стоянку на Черномор 'ї», яку він надрукував на сторінках «Літопису».

Читаючи сторінки епістолярій М.Ф. Біляшівського та Ф.К. Вовка, впадає у очі неабияка зацікавленість останнього в діяльності часопису. Федір Кіндратович не тільки словом, а й ділом допомагав розвитку «Археологічного літопису». Так, його обіцянка допомогти в отриманні зв'язку з «Social L'Anthropologie», яке було на той час одним з передових видань в історичній галузі, не є винятком. У своєму листі до М.Ф. Біляшівського від 22 листопада 1899 р. Ф. Вовк повідомляє, «.що у середині тутешнього января буде засідання Центрального Комітету Антропологічного Товариства, котре між іншим має рішати й новий обмін з чужими виданнями. От же будьте ласкаві заслати декабрський випуск «Літописи», призначений за для Антропологічного товариства, не на мою адресу, як Ви досі посилали, а просто до Товариства: a La «Societe d'Anthropologie de Paris, 15 rue de I'Ecole de Medecine, Paris, і на йому оливцем напишіть зверху «Pricre e change», а я Вам зроблю решту і сподіваюсь що з Нового Року Ви одбиратимете усі видання Антропологічного товариства. Окрім того зберіть повні колекції за 1899 рік і адресуйте (теж з написом Demande d'echange) I'Ecole d'Anthropologie de Paris, 15 rue de I'Ecole de Medecine, Paris: я маю надію що матимете також у обмін і La Revue de l'Ecole d'Anthropologie, бо я вже балакав з кім слід» [12].

Окрім питань, що стосувалися «Археологічного літопису Південної Росії», у листуванні між М.Ф. Біляшівським та Ф.К. Вовком обговорювалися висилання різних статей, поданих у «Київській старовині», Федору Вовку до Парижа, обговорення етнографічних виставок, розкопок на «Княжій горі» [12].

Ф.К. Вовк постійно цікавився справами «Археологічного літопису» та просив надіслати ті чи інші відбитки статей. Так, у своєму листі до Миколи Біляшівського від 6 травня 1900 р., Ф. Вовк прохає надіслати йому «1 відбиток Вашої Археологічної Літописи, де була надрукована моя замітка про мустьєрську знахідку Бая, бо мені її треба конче?», а також пропонує новини до друку, одним з таких було повідомлення «Уварова та Антоновича обрано в почесні члени Парижського Антропологічного Товариства» [14].

Співпраця Ф.К. Вовка та М.Ф. Біляшівського майже не припинялася. Федір Кіндратович не відмовляв у надсиланні різних своїх заміток для «Літопису». Одна з таких

- про виставлені у Musee Guimet колекції, зібрані бароном де Бай в Росії, або ж статті, надруковані у французьких журналах [11].

Лист, який М. Біляшівський надіслав Ф. Вовку 24 вересня 1902 р., незважаючи на свій невеликий об'єм, є дуже цінним та цікавим. Микола Федотович повідомляє, що «Зянваря 03

- Арх. Літоп буде виходити окремою часописсю». Нижче він пояснює причину відокремлення від «Київської старини» - «УКиївськ. Стар. мене так тіснили, що я не видержав!» [5].

Серед тих, хто найбільш «притісняв» «Археологічний літопис», Микола Федотович згадує Ореста Левицького, який «без скрежета зубів» не міг і вспом 'янути «Літопись» - це все й принудило мене взятись за окреме діло» [8].

Вже 11 грудня 1902 р. М.Ф. Біляшівський повідомляє Ф.К. Вовку радісну звістку та виступає з проханням:

«Вельмишановний Хведор Кондтратович!

На сіх днях одібрав дозвіл видавати «Літопись» окремою часописью. Може так буде і ліпше. І зараз звертаюсь до Вас із ріжними проханнями. Перше, чи не можна буде помістити Ваше ім 'я поміж співробітниками? Далі, для 1-го № я хочу перекласти Ваше «Магдаленське мистецтво, тільки дуже добре було б, якби докласти ще й малюнки. Чи не написали б Ви у Львів, як се можна, що-б переслали мені клише? Тільки часу мало - я хочу так у кінці января випустити перший примірник («Літопис» буде виходити 6раз на рік). Будь ласка - напишіть у сім ділі!

Добр. Хвойка хоче теж щось дати про сю Вашу працю - вийшло б дуже гарно» [4].

Федір Кіндратович радісно відреагував на цю звістку у своєму листі від 29 грудня 1902 р.:

«Дорогий Миколаю Федотовичу,

Одібрав я Ваш лист, дуже і дуже радію що маєте дозвіл і що Археологічна літопис виходитиме знов і не якийсь «приший Кобилі хвіст» до Київської Старини а самостійно. Побачите що і передплатники будуть і піде вона дуже гарно і у замін дуже багато матимете і книжок і часописів...»

Не забув Федір Кіндратович дати кілька порад щодо видання часопису:

«Зумійте тилькі шануватись, встоювати завше на цілком науковому грунті і вести часопись так щоб вона була і цікава і корисна, себ то не завалюйте її нінащо не потрібними річами, ніза що на світі не пускайте ніяких фантазій і не жалійте грошей на малюнки, бо ці гроші Вам у десятеро вернуться. Придивляйтесь до закордонних часописів, особливо до «L'homme prehistorique» Мортіє, котра незабаром почне виходити (я сказав щоб Вам її посилали. Ви з свого боку пронумеруйте її до Музею)і користуйтесь іми щоб завше подати усе що знайдеться цікавого. Пускайте яко змога дешевше і побачите що не буде у Росії ні одного гробокопатєля (имь же днесь имя легион) котрий би не підписавсь.

Им'я моє ставте скільки хочете (аби не між [.]) і не дурно поставите бо я завше про Вас думатиму і хоч потроху та чого небудь даватиму.

Магдаленське мистецтво (Искусство Мадленской эпохи в Украине) перекладайте. Тільки чого не перекрутіть - а найкраще зробите як дасте набрати заздалегідь і зашлете мені коректу (особливо додивляйтесь коректу чужоземних слів - у моїх попередніх замітках вони завше були перебрехані!).».

Досить насмішкувато відгукнувся Федір Кіндратович на ініціативу Вікентія Хвойки додати свої матеріали до статті, автором якої є Ф. Вовк:

«Що Хвойка хоче щось написати з поводу цієї статті, то може й добре, а може й ні! Я вже звідси бачу що буде Вам робота з крім Хвойкою - як не у цьому, то у загалі... Якби Ви зуміли найти якій спосіб здержувати його од фантазій, то це - було б добре, а то і з його і з себе посміховище зробите. і я Вам радив би із самого ж початку ласкою і по приятельству, але твердо дати йому зрозуміти що ніяких фантастичних річей Ви у своєму часописі друкувати не можете, а стало-буть і того наприклад що кирилівський палеоліт самий найстаріший у світі.» [10].

З 1902 по 1905 рр. «Археологічний літопис Південної Росії» виходив як самостійне видання та набув широкої популярності. Серед постійних авторів та тих, хто отримував безкоштовну розсилку, були М.Ю. Бранденбург, К.В. Болсуновський, В.І. Гашкевич,

С.С. Гамченко, Д.І. Яворницький, В.Б. Антонович, Л. Нідерле та ін. [1; 2].

Отже, представлена епістолярна спадщина М.Ф. Біляшівського та Ф.К. Вовка широко відображає діяльність «Археологічного літопису Південної Росії», показує основні аспекти, які вплинули на його діяльність та розвиток.

Джерела та література

археологічний літопис південної росії біляшівський вовк

1. Адресная книга лиц, получавших «Археологическую летопись Южной России». Составлена Н.Ф. Беляшевским. -1903 г. - Киев. - Інститут рукопису Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського (далі - ІР НБУВ), ф. 31 (М.Ф. Біляшівський), спр. 59, 61 арк.

2. Адресная книга лиц, получавших «Археологическую летопись Южной России». Составлена Н.Ф. Беляшевским. - 1904 г. - Киев. - ІР НБУВ, ф. 31, спр. 60, 85 арк.

3. Багалій Д.І. Записка про наукові праці М.Т. Біляшівського / Д.І. Багалій // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - 1926. - Кн. 9. - С. 1-10.

4. Біляшівський М.Ф. Лист до Вовка Ф.К. від 11 грудня 1902р. з Києва в Париж.

- Науковий архів Інституту археології (далі НА ІА НАНУ), ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/389л., 2 арк.

5. Біляшівський М.Ф. Лист до Вовка Ф.К. від 24 вересня 1902 р. з Києва в Париж.

- НА ІА НАНУ, ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/388л. - Листівка.

6. Біляшівський М.Ф. Лист до Вовка Ф.К. від 29 травня 1899 р. з Києва в Париж. - НА ІА НАНУ, ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/376л., 1 арк.

7. Біляшівський М.Ф. Лист до Вовка Ф.К. від 30 квітня 1899 р. з Києва в Париж. - НА ІА НАНУ, ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/374л., 1 арк.

8. Біляшівський М.Ф. Лист до Вовка Ф.К. від 31 грудня 1902 р. з Києва в Париж. - НА ІА НАНУ, ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/389л-а, 1 арк.

9. Винницький А. Микола Теодорович Біляшівський. Його життя і музейна робота / А. Винницький // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - 1926. - Кн. 9. - С. 11-23.

10. Вовк Ф.К. Лист до Біляшівського М.Ф. від 17 травня 1899 р. з Парижа до Києва.

- НА ІА НАНУ, ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/820л., 2 арк.

11. Вовк Ф.К. Лист до Біляшівського М.Ф. від 20 липня 1901 р. з Парижа до Києва.

- НА ІА НАНУ, ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/825л., 1 арк.

12. Вовк Ф.К. Лист до Біляшівського М.Ф. від 22 листопада 1899 р. з Парижа до Києва. - НА ІА НАНУ, ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/821л., 3 арк.

13. Вовк Ф.К. Лист до Біляшівського М.Ф. від 29 грудня 1902 р. з Парижа до Києва.

- НА ІА НАНУ, ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/828л., 2 арк.

14. Вовк Ф.К. Лист до Біляшівського М.Ф. від 6 травня 1900 р. з Парижа до Києва.

- НА ІА НАНУ, ф. А (листування Ф.К. Вовка з М.Ф. Біляшівським), спр. В/823л., 1 арк.

15. Дідух Л.В. Академік М.Ф.Біляшівський у науковому, культурному та громадському житті України (кінець XIX - перша чверть XX ст.): Дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Л.В. Дідух; «Нац. ун-т Києво-Могил. Акад.». - К., 2005. - 17 с.

16. Єфремов С. М.Ф. Біляшівський на громадській роботі / С. Єфремов // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - 1926. - Кн. 9. - С. 54-59.

17. Курінний П.П. Академік Микола Теодотович Біляшівський як археолог / П.П. Курінний // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. - 1926. - Кн. 9. - С.24-32.

18. Ляскоронський В.Г. М.Т. Біляшівський як нумізмат / В.Г. Ляскоронський // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - 1926. - Кн. 9. - С. 33-37.

19. Примак А.Ф. Становлення М.Ф. Біляшівського як вченого і дослідника минувшини / А.Ф. Примак // Історія України: маловідомі імена, події, факти. - К., Донецьк: Рідний край, 2001. - Вип. 17. - С. 74-76.

20. Щербаківський Д.М. М.Т. Біляшівський і українське мистецтво / Д.М. Щербаківський // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - 1926. - Кн. 9. - С. 38-58.

REFERENCES

2. Adresnaya kniga lits, poluchavshikh «Arkheologicheskuyu letopis Yuzhnoy Rossii». Sostavlena N.F. Belyashevskim. - 1904 g. - Kiyev. - IR NBUV, f. 31, spr.60, 85 ark.

3. Bahaliy D.I. Zapyska pro naukovi pratsi M.T. Bilyashivskoho / D.I. Bahaliy // Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu VUAN. - 1926. - Kn. 9. - S. 1-10.

4. Bilyashivskyy M.F. Lyst do Vovka F.K. vid 11 hrudnya 1902r. z Kyyeva v Paryzh.

- Naukovyy arkhiv Instytutu arkheolohiyi (dali NA IA NANU), f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/389l., 2 ark.

5. Bilyashivskyy M.F. Lyst do Vovka F.K. vid 24 veresnya 1902r. z Kyyeva v Paryzh. - NA IA NANU, f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/388l. - Lystivka.

6. Bilyashivskyy M.F. Lyst do Vovka F.K. vid 29 travnya 1899r. z Kyyeva v Paryzh. - NA IA NANU, f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/376l., 1 ark.

7. Bilyashivskyy M.F. Lyst do Vovka F.K. vid 30 kvitnya 1899r. z Kyyeva v Paryzh. - NA IA NANU, f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/374l., 1 ark.

8. Bilyashivskyy M.F. Lyst do Vovka F.K. vid 31 hrudnya 1902r. z Kyyeva v Paryzh. - NA IA NANU, f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/389l-a, 1 ark.

9. Vynnytskyy A. Mykola Teodorovych Bilyashivskyy. Yoho zhyttya i muzeyna robota / A. Vynnytskyy // Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu VUAN. - 1926. - Kn. 9. - S. 11-23.

10. Vovk F.K. Lyst do Bilyashivs>koho M.F. vid 17 travnya 1899r. z Paryzha do Kyyeva.

- NA IA NANU, f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/820l., 2 ark.

11. Vovk F.K. Lyst do Bilyashivskoho M.F. vid 20 lypnya 1901r. z Paryzha do Kyyeva. - NA IA NANU, f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/825l., 1 ark.

12. Vovk F.K. Lyst do Bilyashivskoho M.F. vid 22 lystopada 1899r. z Paryzha do Kyyeva. - NA IA NANU, f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/821l., 3 ark.

13. Vovk F.K. Lyst do Bilyashivskoho M.F. vid 29 hrudnya 1902r. z Paryzha do Kyyeva.

- NA IA NANU, f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/828l., 2 ark.

14. Vovk F.K. Lyst do Bilyashivskoho M.F. vid 6 travnya 1900r. z Paryzha do Kyyeva. - NA IA NANU, f. A (lystuvannya F.K. Vovka z M.F. Bilyashivskym), spr. V/823l., 1 ark.

15. Didukh L.V Akademik M.F.Bilyashivskyy u naukovomu, kulturnomu ta hromadskomu zhytti Ukrayiny (kinets XIX - persha chvert XX st.): Dys. kand. ist. nauk: 07.00.01 / L.V. Didukh; «Nats. un-t Kyyevo-Mohyl. Akad.». - K., 2005. - 17 s.

16. Yefremov S. M.F. Bilyashivskyy na hromadskiy roboti / S. Yefremov // Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu VUAN. - 1926. - Kn. 9. - S. 54-59.

17. Kurinnyy P.P. Akademik Mykola Teodotovych Bilyashivskyy yak arkheoloh / P.P. Kurinnyy // Zapysky istoryko-filolohichnoho viddilu VUAN. - 1926. - Kn. 9. - S. 24-32.

18. Lyaskoronskyy V.H. M.T. Bilyashivskyy yak numizmat / V.H. Lyaskoronskyy // Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu VUAN. - 1926. - Kn. 9. - S. 33-37.

19. Prymak A.F. Stanovlennya M.F. Bilyashivskoho yak vchenoho i doslidnyka mynuvshyny / A.F. Prymak // Istoriya Ukrayiny: malovidomi imena, podiyi, fakty. - K., Donetsk: Ridnyy kray, 2001. - Vyp. 17. - S.74-76.

20. Shcherbakivskyy D.M. M.T. Bilyashivskyy i ukrayinske mystetstvo /

D. M. Shcherbakivskyy // Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu VUAN. - 1926. - Kn. 9. - S. 38-58.