Внесок М.М. Бенардоса в розвиток технічних наук: історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесок М.М. Бенардоса в розвиток технічних наук: історіографія проблеми

Микола Губочкін (Переяслав-Хмельницький)

У статті проводиться аналіз історіографії визначної постаті в історії науки й техніки другої половини ХІХ ст. - інженера-винахідника М.М. Бенардоса (1842--1905 рр.), автора нового способу з'єднання та роз'єднання металів за допомогою електричного струму - електродугового зварювання, що в подальшому отримав назву способу Бенардоса. Вчений також зробив численні відкриття у сфері електротехніки, транспорту, сільського господарства, військової справи тощо. Всі ці винаходи стали міцним фундаментом для стрімкого розвитку технічного й економічного потенціалу суспільства.

Ключові слова: М.М. Бенардос, історіографія, інженер-винахідник, електродугове зварювання, спосіб Бенардоса, винаходи.

Бенардоса в развитие технических наук: историография проблемы

Ключевые слова: Н.Н. Бенардос, историография, инженер-изобретатель, электродуговая сварка, способ Бенардоса, изобретения.

Gubochkin M. Contribution М.М.

Keywords: M.M. Benardos, historiography, engineer, inventor, electric welding, method Benardos, inventions.

Ґрунтовні наукові дослідження вчених та їх блискучі результати ніколи не залишаються без гідної уваги нащадків. Завдяки таким «першовідкривачам» здійснюється прогрес науки. Перші несміливі й обережні відкриття в історії науки та техніки стають за основу майбутнім винаходам, які заслуговують на Нобелевську премію.

Одним із найвідоміших винахідників-електротехніків другої половини ХІХ ст. був Микола Миколайович Бенардос (1842-1905 рр.), автор нового способу з'єднання та роз'єднання металів за допомогою електричного струму - електродугового зварювання, який сам дослідник назвав «Електрогефест», а в подальшому він отримав назву «Спосіб Бенардоса». Крім цього, відомо більше 200 оригінальних винаходів і проектів вченого в галузях електротехнології, електротехніки, транспорту, сільського господарства, військової справи, медицини, побуту тощо.

Метою статті є аналіз наукових праць дослідників біографії та винахідницької діяльності М.М. Бенардоса, а також спроба з'ясування ступеня наукової розробки проблеми.

Ще за життя М.М. Бенардоса у вітчизняних і зарубіжних виданнях публікуються матеріали про його винаходи, але, на жаль, біографічних відомостей винахідника ці публікації не містили. З цих статей можна було зрозуміти, що ще в 1887 р. французькі, німецькі, американські журнали повідомляли, що саме російський електротехнік винайшов електрозварювання, яке демонстрував у 1881 р.

У першій половині ХХ ст. з'являються перші узагальнюючі праці, в яких обґрунтовується перевага зварювання над клепанням, робиться огляд стану зварювальних технологій в цілому. Історією зварювання в цей період зацікавилися Г.О. Ніколаєв [16], К.К. Хрєнов [20], В.П. Нікітін [11] та ін.

У 1920 р. А.К. Тімірязєв у «Очерках по истории физики в России» зазначав, що технічні прийоми й досягнення Бенардоса докладно описані в літературі, але ніяких біографічних даних про винахідника, крім того, що він був дворянином, знайти не вдалося [14].

У 1936 р. у журналі «Автогенное дело» К.К. Хреновим була опублікована стаття про винахід М.М. Бенардосом електродугового зварювання, що присвячувалася 50-річчю винайдення електрозварювання в Росії [19].

Більш жваве зацікавлення науковим доробком М.М. Бенардоса розпочинається з 50-х років ХХ ст. У цей період опубліковані наукові праці М. Шателена [23], К. Хренова, В. Нікітіна [12], О. Огієвецького та Л. Радунського [13]. О. Флоринська уклала бібліографію друкованих праць М.М. Бенардоса [18]. Автори цих праць висвітлили його роль у створенні електрозварки та розвитку зварювальної техніки. Деякі неточності та протиріччя, «білі плями» у біографічних свідченнях пояснювались мізерністю документальних даних. Вважалося, що багато матеріалів про проекти та винаходи М.М. Бенардоса згоріло внаслідок пожежі в його маєтку. У вказаних працях були оприлюднені описи лише деяких його винаходів, що на той час зберігалися в ЦДІА СРСР у Ленінграді.

Зокрема, М. Шателен у книзі «Русские электротехники второй половины ХІХ века» висвітлює видатну роль визначних електротехніків ХІХ ст. у розвитку світової електротехнічної думки. Особливу цінність представляє те, що автор був безпосереднім свідком багатьох наведених ним фактів, винаходів і відкриттів. Вагоме місце у праці вченого посідає постать інженера-винахідника М.М. Бенардоса [23, с. 242-261].

Відомий український дослідник у галузі електрозварювання металів М.М. Матійко писав: «У 1886 році М.М. Бенардосу було видано в Департаменті торгівлі і мануфактур привілей на «спосіб з'єднання і роз'єднання металів безпосередньою дією електричного струму» [9, с. 9].

Короткі відомості про М.М. Бенардоса зустрічаємо у Великій Радянській Енциклопедії за 1970 р.: «У 1882 р. М.М. Бенардос запропонував винайдений ним спосіб з'єднання і роз'єднання металів безпосередньою дією електричного струму (названий ним «Електрогефест»). Запатентував свій винахід у 1885 р. у Німеччині, Франції, Росії, Італії, США, Бельгії та інших країнах» [3, с. 260].

Після того, як у 1976 р. у західних технічних виданнях з'явилася стаття керівника лабораторії зварювання НАСА А. Кунеєва, де повідомлялося про намір відзначити 100-річчя винайдення дугового електрозварювання французьким електротехніком О. Меритеном у 1981 р., процес пошуку достовірних фактів і документів про першість у цій справі вітчизняного інженера-винахідника прискорився.

Встановити істину було справою престижу і першості нашої країни у створенні найважливішої технології сучасності. Тому академік Б.Є. Патон звернувся до фахівців з історії зварювання з проханням прокоментувати цю статтю і дослідити пріоритет саме М.М. Бенардоса в галузі дугового зварювання.

Для цього в середині 70-х років ХХ ст. в Інституті електрозварювання імені Є.О. Патона АН УРСР була створена група науковців (на чолі з кандидатом технічних наук О.М. Корнієнком) щодо дослідження та підготовки до публікації наукових праць видатного вітчизняного винахідника М.М. Бенардоса, що збереглися, та його наукової біографії [2, с. 224].

У 1982 р. в Києві вийшла друком книга «Научно-технические изобретения и проекты. Избранные труды / Бенардос Н.Н.», в якій О.М. Корнієнко та В.В. Будяков систематизували наукові винаходи М.М. Бенардоса та оприлюднили його біографію [10].

Не забули про свого земляка й на малій Батьківщині винахідника - у с. Бенардосівка (нині село Мостове Братського району Миколаївської області). У 1982 р . В. Дідик та В. Фомін публікують книгу «Моя Бенардосівка», в якій наводиться коротка біографія вченого, а також піднімаються питання відсутності меморіального музею М.М. Бенардоса та пам'ятника видатному співвітчизнику на території села [5, с. 33-38].

Книга О.О. Чеканова «Николай Николаевич Бенардос» присвячена життєдіяльності видатного інженера-винахідника - автора високоефективного дугового зварювання металів. У ній показана його цілеспрямована діяльність щодо впровадження прогресивного технологічного процесу електрозварювання в промисловість, розкритий багатогранний талант винахідника, що проявився в різних галузях техніки [21].

Важливий матеріал про розвиток електрозварювання знаходимо у спеціальних збірниках, які присвячені річницям відкриттів, винаходів або іншим подіям. Збірники низки конференцій містять важливі історичні дані, уточнення про розвиток вітчизняних зварювальних технологій.

У 1984 р. вийшов збірник матеріалів Всесоюзної конференції з електродугового зварювання, присвяченої 100-річчю винаходу електродугового зварювання М.М. Бенардосом, в якому розглянуто історію винаходу й основні етапи розвитку електродугового зварювання, різання, наплавлення металів, а також сучасний стан і перспективи подальшого розвитку цих видів обробки металів. Відзначено великий внесок у розвиток і вдосконалювання електродугового зварювання вітчизняних учених і винахідників. Розглянуто питання підготовки кадрів, впровадження нових технологій у низці галузей промисловості й будівництва [15].

В «Энциклопедическом словаре юного техника» за 1987 р. знаходимо інформацію про видання М.М. Бенардосом у 1890 р. каталогу своїх винаходів, а також про найвідоміший із них - Електрогефест і специфіку його роботи [24, с. 324]. Цікавий матеріал стосовно проекту М.М. Бенардоса «Исправление Царь-колокола. Сооружение в городе Москве Всероссийского памятника «Царь-колокольни» зустрічаємо в книзі Т. Бірюкової «Москвичи и москвички: истории старого города» [1].

Дослідження з історії зварювання до середини ХХ ст. стало предметом наукових студій О.М. Корнієнка [6], а у 2009 р. відомим дослідником електрозварювання була захищена докторська дисертація з історії науки та техніки на тему «Становлення та розвиток зварювального виробництва в Україні у світовому контексті (70-ті роки ХІХ ст. - 50-ті роки ХХ ст.)», у якій проаналізовано наукову діяльність учених у галузі зварювального виробництва, серед яких вагоме місце посідає титанічна робота М.М. Бенардоса [7]. Також матеріали й результати даного дослідження використані для створення меморіальних музеїв М.М. Бенардоса в м. Переяславі-Хмельницькому та Лусі (Російська Федерація).

Серед місцевих переяславських науковців слід згадати М.І. Бойка, який в контексті дослідження ковальства на Лівобережній Україні взагалі та на Переяславщині зокрема торкнувся як біографії М.М. Бенардоса, так і меморіалізації його особистості за допомогою тематичних музеїв [2].

Житомирська дослідниця історії науки та техніки О.М. Сукманюк у кандидатській дисертації «Еволюція наукових поглядів на відновлення деталей сільськогосподарських машин зварюванням і наплавленням» говорить про те, що винайдений М.М. Бенардосом спосіб з'єднання металів вперше було практично використано у 1881 р. для відновлення деталей, що спрямувало електричне зварювання на шлях промислового впровадження та розвитку. А також доводить, що з часу створення М.М. Бенардосом (1881 р.) електродугового зварювання ця галузь набула стрімкого розвитку [17].

У 2012 р . у журналі Російського науково-технічного товариства енергетиків та електротехніків «Электричество» М.Д. Григор'єв опублікував статтю, присвячену 170-річчю з дня народження М.М. Бенардоса [4]. У ній, окрім біографії інженера-винахідника, автор більш детально описує функціональні властивості та розміри одного з винаходів - колісного пароплава, який, на жаль, не знайшов застосування в тогочасному суспільстві. Також в статті висвітлюються різні перипетії щодо винаходу М.М. Бенардоса під назвою «Електрогефест» та однойменного товариства, заснованого в Санкт-Петербурзі у 1885 р.

Важливим джерелом дослідження заявленої проблематики є спеціальні фахові періодичні видання «Автоматическая сварка», «Сварочное производство», «Технология судостроения», «Технология легких сплавов» та ін., де розкривається історія відкриття і впровадження дугового, плазмового, електронно-променевого та інших видів зварювання, висвітлюються основні напрями пошуку нових матеріалів, зіставляються надбання вітчизняних і зарубіжних учених у галузі зварювальних технологій. У когорті активних дописувачів видань були вчені, винахідники, виробничники. У журналах постійно відзначалися ювілейні дати з наукового життя, публікувалися огляди стану зварювання за кордоном.

Визначні досягнення вітчизняної науки й техніки в галузі зварювання популяризувалися серед громадськості. Цей процес можна прослідкувати на прикладі роботи журналу «Наука і суспільство», де упродовж 1951-1991 рр., за підрахунками Т.В. Логвинюк [8], було надруковано 232 публіцистичних матеріалів відомих учених АН УРСР. Установлено, що найактивніше висвітлювалася тема зварювальних технологій у космосі та під водою в 1961-1971 рр., у період інтенсифікації процесів зварювання, активної фази гонки озброєнь. На сторінках науково-популярного видання висвітлювалися досягнення вчених М.М. Бенардоса, М.Г. Славянова, В.П. Нікітіна, Є.О. Патона, Б.Є. Патона та ін. в застосуванні зварювання у військовому і цивільному виробництві.

Таким чином, Микола Миколайович Бенардос по праву є однією з ключових фігур у когорті винахідників останньої чверті XIX ст. Незважаючи на колосальні наукові та практичні відкриття у галузі електрозварювання та інших галузях промисловості й техніки, нажаль, останні роки життя він прожив практично у злиднях.

Вивчення наукового доробку вченого показало, що відсутність всебічного наукового аналізу, обмаль відомостей про його особисте життя, наукову та винахідницьку діяльність, незнання окремих сторін біографії та світогляду інженера-винахідника, невикористання в науковому обігові нових архівних, документальних і літературних матеріалів - не дозволяло глибоко і всебічно представити особистість і науково-дослідну та винахідницьку спадщину М.М. Бенардоса.

Науковий пошук, приватне життя та винахідницька діяльність М.М. Бенардоса не мають в історіографії повного й об'ємного розкриття. Низка спеціальних досліджень, присвячених даній проблематиці, розкривають лише окремі аспекти тематики. Наявна ж сукупність джерел дозволяє створити більш ґрунтовне та комплексне дослідження, присвячене постаті інженера-винахідника.

Наукові дослідження, автором яких виступав М.М. Бенардос, не втратили своєї актуальності й на сучасному етапі розвитку електрозварювання, що характеризується використанням матеріалів праць вітчизняного дослідника другої половини ХІХ ст. у новітніх розвідках, статтях, дисертаціях, монографіях. Отже, неточності та розбіжності принципового значення, а також недостатня кількість опублікованих праць, висловлювань і згадок про Миколу Миколайовича Бенардоса, призвели до применшення ролі його вкладу в справу створення та розвитку електрозварювання.

бенардос винахідник електродугове зварювання

Джерела та література

1. Бирюкова Т. Москвичи и москвички: истории старого города / Т Бирюкова. - М., 2009. - 320 с.

2. Бойко М. М.М. Бенардос - видатний вітчизняний винахідник / М. Бойко // Pereyaslavika. Наукові записки: Збірник наукових статей. - К., 2008. - Вип. 2(4). - С. 223-227.

3. Большая Советская Энциклопедия. - М.: Издательство «Советская Энциклопедия», 1970. - Т 2. - С. 260.

4. Григорьев Н.Д. Николай Николаевич Бенардос / Н.Д. Григорьев // Электричество. - 2012. - № 6. - С. 2-9.

5. Дідик В. Моя Бенардосівка / В. Дідик, С. Фомін. - Братське. - 1982. - 80 с.

6. Корниенко А.М. История сварки XV - середина XX ст. / А.Н. Корниенко. - К.: Феникс, 2004. - 212 с.

7. Корнієнко О.М. Становлення та розвиток зварювального виробництва в Україні у світовому контексті (70-ті роки ХІХ ст. - 50-ті роки ХХ ст.): Автореф. дис. ... доктора іст. наук / О.М. Корнієнко. - К., 2009. - 39 с.

8. Логвинюк Т.В. Розвиток вітчизняної науки і техніки в 1951-1991 рр. (на матеріалах журналу «Наука і суспільство»): Автореф. дис. ... канд. іст. наук / Т.В. Логвинюк. - Переяслав-Хмельницький, 2011. - 20 с.

9. Матійко М.М. Розвиток дугового електрозварювання на Україні / М.М. Матійко. - К.: Видавництво АН УРСР, 1960. - 155 с.

10. Научно-технические изобретения и проекты. Избранные труды / Бенардос Н.Н. - К.: Наукова думка, 1982. - 239 с.

11. Никитин В.П. Ведущая роль отечественной науки и техники в развитии электросварки металлов / В.П. Никитин. - М.: Изд-во АН СССР, 1953. - 105 с.

12. Никитин В.П. Русское изобретение - электрическая дуговая сварка / В.П. Никитин. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1952. - 215 с.

13. Огиевецкий А.С. Николай Николаевич Бенардос / А.С. Огиевецкий, Л.Д. Радунский. - М.; Л.: Госэнергоиздат, 1952. - 206 с.

14. Очерки по истории физики в России / Под ред. А.К. Тимирязева. - М.: Учпедгиз, 1949. - 342 с.

15. Сварка и специальная электрометаллургия: Сб. научных трудов / Под ред. Б.Е. Патона. - К.: Наукова думка, 1984. - 288 с.

16. Сварочное дело в СССР / Под ред. Г. А. Николаева. - М.: ОНТИ, 1937. - 826 с.

17. Сукманюк О.М. Еволюція наукових поглядів на відновлення деталей сільськогосподарських машин зварюванням і наплавленням: Автореф. дис. ... канд. іст. наук / О.М. Сукманюк. - К., 2010. - 16 с.

18. Флоринская О.Н. Творцы электросварки Н.Н. Бенардос и Н.Г. Славянов: библиографический указатель / Сост.: О.Н. Флоринская; Под ред. В.В. Данилевский. - Л., 1951. - 56 с.

19. Хренов К.К. Николай Николаевич Бенардос - изобретатель дуговой сварки / К.К. Хренов // Автогенное дело. - 1936. - № 1. - С. 24-27.

20. Хренов К.К. Электрическая сварочная дуга / К.К. Хренов. - М., Л.: Машгиз, 1949. - 204 с.

21. Чеканов А.А. Николай Николаевич Бенардос (1842-1905) / А.А. Чеканов. - М.: Наука, 1983. - 146 с.

22. Шателен М.А. Русские электротехники XIX века / М.А. Шателен. - Москва-Ленинград:

23. Шателен М.А. Русские электротехники XIX века / М.А. Шателен. - Москва-Ленинград:

24. Энциклопедический словарь юного техника / Сост. Б.В. Зубков, С.В. Чумаков. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Педагогика, 1987. - 464 с.: ил.

Размещено на Allbest.ru