Становище медицини Київської губернії у дореформений період
У статті проаналізована історія становлення медицини та соціального забезпечення в Київській губернії у першій половині ХІХ ст. Здійснено спробу класифікації медичних установ на державні та приватні. Соціальне забезпечення та охорона здоров’я Київщини.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.01.2022 |
| Размер файла | 23,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Становище медицини Київської губернії у дореформений період
Андрій Черепанов (Переяслав-Хмельницький)
Анотація
У статті проаналізована історія становлення медицини та соціального забезпечення в Київській губернії у першій половині ХІХ ст. Дана тема є важливою та актуальною, адже питання розвитку медицини і захисту соціального забезпечення в Україні гостро стоїть і по теперішній час. У статті зроблено спробу з використанням архівних документів і наукових публікацій комплексно проаналізувати процес розвитку, організацію та діяльність медичних установ Київської губернії даного періоду: здійснено спробу класифікації медичних установ на державні та приватні, аргументовано, що така система лише здорожчувала медицину, робила її недоступною для незабезпечених прошарків населення; наведено факти про те, що умови праці та медичне обслуговування були кращими у володіннях заможних підприємців. Така ситуація засвідчує, що соціальне забезпечення та охорона здоров'я Київщини у першій половині ХІХ ст. залишалися на низькому рівні. медицина губернія приватний
Ключові слова: повітові лікарі, медична поліція, соціальне забезпечення.
Черепанов А. Состояние медицины Киевской губернии в дореформенный период
В статье проанализирована история становления медицины и социального обеспечения Киевской губернии в первой половине XIX в. Данная тема является важной и актуальной, ведь вопросы развития медицины и социального обеспечения населения в Украине остро стоят и в настоящее время. В статье сделана попытка при использовании архивных документов и научных публикаций комплексно проанализировать процесс развития, организации и деятельности медицинских учреждений Киевской губернии данного периода: предпринята попытка классификации медицинских учреждений на государственные и частные, обосновано, что такая система делала медицину дорогой, недоступной для необеспеченных слоев населения; приведены факты, что условия труда и медицинское обслуживание были лучшими во владениях состоятельных предпринимателей. Такая ситуация свидетельствует, что социальное обеспечение и здравоохранение Киевщины в первой половине XIX в. оставались на низком уровне.
Ключевые слова: уездные врачи, медицинская полиция, социальное обеспечение.
Cherepanov A. Position of medicine of Kyiv region in the post-reform period
In the article analyzed the historical formation of medicine and social welfare of the Kiev province population in the first half of the nineteenth century. This topic is important and up-to-date, because the question of the medicine and social security protection development in Ukraine is a topical issue through present. In existing article attempts, by using archival documents and materials, scientific publications, to analyze in an integrated manner the development process, organization and Kiev province health facilities activity of the particular period: attempts classification of medical institutions into public and private. It was found that in the early nineteenth century in the Kiev province, as well as throughout the Russian Empire introduced the elements of medical police. In the countries was established the post of Country doctor. He was vest with a functions as the organization of the struggle against epidemic diseases, the immediate treatment and herbs provision. There were medical assistants in the county, so-called medical students who had no medical training. Therefore, the quality of health care remained at a low level. State adjustment in the field of health care in the Kiev province worked poorly and could not cover the growing population requirements, for this reason the government tried to shift responsibility to the private health care system. Such system only made medicine more expensive and unavailable to the unprivileged segments of the population. The argument were adduced that working conditions and health services were better in possession of enough wealthy businessmen. Thus, we can conclude that this situation pointed at that Kyiv region social security and health in the first half of the nineteenth century remained low.
Keywords: county doctors, medical police, social security.
Охорона здоров'я та соціальне забезпечення є невід'ємною складовою досліджень історії права, соціальної сфери людського буття і задоволення потреб у медичному обслуговуванні, пенсіях, сиротинцях, притулках, будинках для пристарілих та інвалідів тощо. Проаналізувавши доступні літературу та джерела, можна твердити, що у Київській губернії у першій половині ХІХ ст. хоча і приділялася певна увага питанням охорони здоров'я та соціальному забезпеченню населення, все ж вони залишалися на низькому рівні. Система охорони здоров'я ділилася на державну та приватну. Державна система у Київській губернії працювала слабко і не могла забезпечити потреби зростаючого населення, тому уряд намагався перекласти відповідальність на приватну систему охорони здоров'я. Ці заходи здорожували медицину, роблячи її недоступною для незабезпечених прошарків населення, викликали супротив підприємців, яких зобов'язували брати на себе витрати із забезпечення охорони здоров'я підлеглих. У таких умовах медицина була нерозвиненою, поширювалися хвороби та епідемії.
Для поліпшення системи медичного обслуговування недостатньо було кваліфікованих кадрів, тому відкривалися медичні навчальні заклади. Так, циркуляр від 1 березня 1842 р. свідчить про відкриття фельдшерської школи у місті Києві [14, арк. 1-116]. Особливо важливе значення у розвитку медичних знань і установ мало заснування в 1834 р. Університету Св. Володимира в Києві з відкриттям медичного факультету у 1841 р. Обладнання і бібліотека були завезені з Кремінецького ліцею і Віленського університету. На перший курс було зараховано 29 студентів. Медичний факультет почав діяти в тимчасовому приміщенні, триповерховому будинку, орендованому по вулиці Лютеранській. Передбачалося збудувати спеціальне приміщення та розгорнути 10 кафедр. Термін навчання складав 5 років. Першим професором ще в 1840 р. призначено доктора медицини, відомого київського хірурга В.О. Караваєва. Володимир Караваєв у своїй науковій і практичній діяльності дотримувався анатомо-фізіологічного напряму. Будучи знавцем топографічної анатомії, досвідченим клініцистом, віртуозно володіючи хірургічною технікою, він досяг блискучих результатів при багатьох складних операціях.
Боротьба із соціальними хворобами була темою наукових статей талановитих учених медичного факультету О.П. Вальтера, Г.М. Мінха, В.Т. Покровського та інших. Першим керівником кафедри медицинознавства був І.Ф. Леонов. У 1854 р. кафедру очолив Ф.Ф. Мерінч, який значну увагу приділяв проблемам гігієни, опублікував "Лекции по гигиене", читав курс історії медицини. У розвитку університетської медичної освіти, в підготовці лікарів в Україні, у тому числі і в Київській губернії, величезна роль належала видатному вченому, геніальному хірургу, педагогу і громадському діячу М.І. Пирогову. Його ідеї і діяльність мали велике значення, особливо в період роботи його опікуном Київського учбового округу. Як член Тимчасового Медичного Комітету Міністерства народної освіти,
М.І. Пирогов брав найдіяльнішу участь в установах Київського університету. Як опікун Київського учбового округу (1858-1861), він багато уваги приділяв діяльності медичного факультету університету: відвідував лекції, заняття, сприяв здійсненню профілактичних ідей, оскільки вважав, що "майбутнє належить медицині профілактичній" [4, с.76].
29 жовтня 1840 р. у Києві засновано наукове об'єднання лікарів, на три роки пізніше від Медичного товариства у Відні, та на двадцять років раніше від Московського товариства лікарів. Ініціатором його створення був інспектор Київської лікарської управи Іван Кудрявцев, засновниками - лікарі К. Боссе, Л. Гротьковський і А. Мерінч. З 1849 р. Товариство очолив професор В. Караваєв [1, с. 107].
Відомий лікар Д.П. Де ля Фліз у своїх альбомах писав про необхідність знання основ гігієни і медицини, навіть священиками, оскільки їх щодня викликають до пацієнтів, захворювання яких здебільшого полишено напризволяще, тоді як благотворні поради й деякі звичайні медикаменти змогли б вилікувати, або принаймні полегшити страждання хворого. Їх поради з гігієни допомогли б запобігти епідеміям, зменшити зараженість та кількість хворих. Наприклад, скільки б дітей залишилися живими, якби священик міг переконати матерів не годувати немовлят більше, аніж потрібно [2, с. 36].
На початку ХІХ ст. на території Київської губернії, як і в усій Російській імперії, впроваджувалися елементи медичної поліції. У повітових містах встановлювалася посада повітового лікаря. На нього покладалися такі обов'язки, як організація боротьби з епідемічними хворобами, надання швидкої медичної допомоги та заготівля лікарських трав. Міські лікарі завідували міськими лікарнями, відомствами суспільного нагляду, періодично оглядали мешканців повітів та арештантів міста.
Сільські лікарі мали наглядати за нерозповсюдженням венеричних хвороб у селян та перевіряти постачання сільського населення медикаментами. У кожному повіті Київської губернії було по 2 лікарні або по 3 прийомних покої. Найпоширенішими хворобами були дифтерія, кір, скарлатина, віспа, тиф [3, с. 252]. Архівні матеріали повідомляють про постійне інспектування міських лікарень державними службовцями та виявлення недоліків у їхній роботі. 11-12 серпня 1834 р. надійшло розпорядження Київського цивільного губернатора дійсного статського радника Корнілова Олександра Олексійовича інспектору Київської лікарської управи про необхідність інспектування медичних установ Київської губернії [9, арк. 1-12]. 30 грудня 1835 р. до канцелярії генерал-губернатора надійшли рапорти міських інспекторів лікарської управи про стан міських лікарень у містах Черкаси, Звенигородці, Умані, Сквирі, Липовці, Таращі, Чигирині [13, арк. 1-122]. А в 1845 р. розглядалася справа про щомісячний огляд міських лікарень Київської губернії [15, арк. 1-23]. Технічний стан лікарняних будівель не завжди був задовільним. Досить часто це були старі приміщення, непридатні для лікарні.
Майже в кожному місті Київської губернії знаходилися державні заклади "приказа общественного презрения", зокрема лікарня для пристойних хвороб, міська богодільня, будинки для психічно неврівноважених, інвалідів, виховний, акушерський, заспокійливий, аптека [7, арк. 187]. Ці заклади фінансувалися із міського бюджету. Так, у 1806 р. в установи суспільного нагляду Київської губернії надійшло 13.000 крб., зокрема у Києві - 1000 крб., Василькові - 1000 крб., Радомишлі - 100 крб., Сквирі - 800 крб., Таращі - 300 крб., Звенигородці - 300 крб., Черкасах - 150 крб., Чигирині - 350 крб. Із цих грошей на утримання лазаретів і богаділень пішло 2147 крб., зокрема у Сквирі, Таращі, Звенигородці - по 60 крб., у Черкасах - 32 крб. [7, арк. 185]. У багатьох містах лікарні були невеликі. Так, у місті Василькові діяла лікарня на 10 чоловік для бідних, кошти на яку виділялися із міського бюджету [3, с. 213].
Медичну допомогу мешканці міста одержували в міській лікарні на 82 копійки, у лазаретах при навчальних закладах, а також у військовому госпіталі, який обслуговував щорічно 1800 хворих. Але цих медичних закладів було недостатньо для такого великого міста як Київ. Медична допомога переважно була платною, тому нею могли користуватися в більшості заможні кияни. Незадовільний санітарний стан міста, погане медичне обслуговування, висока платня за лікування приводили до того, що в окремі роки (з 1796 по 1835 рр.) смертність у Києві перевищувала народжуваність. Крім названих медичних установ у місті були психіатрична лікарня, богадільня на 295 осіб, інвалідний будинок на 66 осіб, два дитячих сиротинці та п'ять аптек. З листопада 1839 р. по серпень 1843 р. у Києві була відкрита "глазная лечебница" [10, арк. 1-15].
З 1835 р. в місті почали функціонувати водолікувальні установи, які щороку обслуговували в середньому 1 14 осіб. Кількість осіб, які лікувалися мінеральними водами щороку збільшувалася, що потребувало відкриття нових подібних закладів. 22 квітня 1846 р. у місті Києві була "учреждена лечебница киевских искусственных вод" [11, арк. 1-47].
Коли в місті ще не були відкриті водолікувальні установи, то хворих з Києва відправляли на лікування до інших міст. Зокрема, у червні 1830 р. в Київському військовому госпіталі лікувалися кантоністи Київського батальйона Морозюк і Васюченко, яких відправили для лікування мінеральними водами в місто Стару Русу. Лікувальні мінеральні води були і в інших повітах Київської губернії і належали тим поміщикам, на землі яких вони розташовувалися. Так, одна із водолікувальних установ була відкрита у 1833 р. в с. Костановка Звенигородського повіту Київської губернії і належала поміщикам Лопухіним.
Зростання міст і селищ, розвиток промисловості, виникнення нових галузей призвело до концентрації робітництва у фабрично-заводських закладах, а це, в свою чергу, поставило питання про їхнє соціальне забезпечення та охорону здоров'я, які у першій половині ХІХ ст. знаходилися ще на низькому рівні. Досить частими були повідомлення про ріст захворюваності серед робітничого населення. Так, у 1830 р. у рапорті Київському військовому губернатору генерал-лейтенанту Б.Л. Княжину зазначалося, що Київ поділено на 4 частини; наведено списки осіб, які хворіли у кожній частині міста і описано якою хворобою, зокрема Іван Гнячков (каретник) - лихорадкою, Станіслав Перовський (підмайстер) - гарячкою, Іван Фаненко (майстер меблів) - чахоткою тощо. Всього у списку перераховано 57 осіб, більшість із яких робітники, які хворіли в основному на простудні захворювання.
У першій половині ХІХ ст. на заводах були відсутні елементарні заходи з техніки безпеки. Судові справи у Київській губернії рясніли повідомленнями про різноманітні каліцтва робітників та їхню смерть. Так, на цегельному заводі у м. Києві в урочищі Корчеватому, що належав інженерному військовому відомству, на смерть були вбиті державні селяни Петро Подляшенко, Семен Городенко, Іван Гончаренко, а три чоловіка прибиті глиною, що обвалилася. У скалічених селян були перебиті ноги, грудна клітина, побиті голови. Постраждалих робітників відправили до Київської міської лікарні. Радник Київської кримінальної палати Тобаровський, розслідуючи цю справу, дійшов висновку, що нещасний випадок на виробництві відбувся в результаті недогляду інженерного відомства, підрядчика, але головною причиною була необережність робітників. Брак засобів безпеки та медичного страхування фіксувалися практично на всіх виробництвах, що призводило до каліцтва та смерті робітників.
Проте не лише робітники та службовці відчували проблеми зі здоров'ям, а й студентська молодь - майбутня еліта Київської губернії. Недостатній розвиток медицини не міг не позначитися на здоров'ї молоді. Життя залежало від професіоналізму лікаря. Значний ризик для здоров'я молодих людей становили надмірне вживання алкоголю та тютюнопаління. Серед інших захворювань студентства - інфекційні та венеричні хвороби, тиф, захворювання шлунку, застуда, хвороба очей тощо. Від багатьох хвороб не існувало ліків, тому спостерігалася висока смертність серед студентства. Для порятунку здоров'я студентів комерційні заклади організовували профілактичні огляди двічі на тиждень, купували медичні інструменти та ліки. Хворі студенти могли отримати допомогу в приміщенні університетських клінік, а важкохворі - направлялися до міських клінік, де утримувалися коштом вишів. Проводилися медичні огляди і перед вступом до навчальних закладів [3, с. 259-260].
Таким чином, аналіз наявного матеріалу засвідчує, що соціальне забезпечення та охорона здоров'я у Київській губернії у першій половині ХІХ ст. залишалися на низькому рівні. Більш заможні прошарки мали більше можливостей для придбання дорогих ліків та консультцій з кваліфікованими лікарями. Умови праці, так само, як і лікарні при заводах, були кращими у володіннях заможних підприємців, хоча з промислового виробництва у власників було лише бажання отримати якомога більший прибуток, що інколи призводило до втрати почуття міри щодо експлуатації робітників. На той час охорона здоров'я та соціальне забезпечення залежало від волі власників та державних чиновників; жодного вичерпного законодавства щодо захисту робітників не існувало.
Джерела та література
1. Голяченко О. Історія медицини / О. Голяченко, Я. Гапіткевич. - Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2004. - 248 с.
2. Де ля Фліз Д.П. Альбоми / Д.П. Де ля Фліз. - К.: НАН України Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 1996. - Т.1 - 244 с.
3. Казьмирчук М.Г. Соціально-економічний розвиток Київської губернії (1861-1917 рр.) / М.Г. Казьмирчук. - К.: Логос, 2011. - 399 с.
4. Коцур Н. Наукові основи становлення і розвитку гігієни в Україні (ХІХ століття) / Н. Коцур // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статтей. - Вип. 22. - Переяслав- Хмельницький, 2009. - С. 74-81.
5. Коцур Н. Внесок учених - гігієністів в розвиток соціальної гігієни в Україні (кінець ХІХ - ХХ ст.) / Н. Коцур // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статтей. - Вип. 19. - Тернопіль: Астон, 2007. - С. 322-331.
6. 160 років Національному медичному університету імені О.О. Богомольця / За заг. ред. акад. НАН, АМН України Є.Г. Гончарука. - К.: Століття, 2001. - 336 с.
7. Російський державний історичний архів у Санкт-Петербурзі, ф. 1281, оп. 11, спр. 56, 248 арк.
8. Центральний державний історичний архів України (ЦДІА України) у м. Києві, ф. 442, оп. 1, спр. 474, 118 арк.
9. ЦДІА України, ф. 442, оп. 1, спр. 1609, 12 арк.
10. ЦДІА України, ф. 442, оп. 1, спр. 2929, 15 арк.
11. ЦДІА України, ф. 442, оп. 1, спр. 5967, 47 арк.
12. ЦДІА України, ф. 442, оп. 58, спр. 55, 70 арк.
13. ЦДІА України, ф. 442, оп. 68, спр. 4, 122 арк.
14. ЦДІА України, ф. 442, оп. 72, спр. 444, 1 16 арк.
15. ЦДІА України, ф. 442, оп. 77, спр. 22, 42 арк.
16. REFERENCES
17. Holyachenko O. Istoriya medytsyny / O. Holyachenko, Ya. Hapitkevych. - Ternopil: LILEYa, 2004. - 248 s.
18. De lya Fliz D.P. Albomy / D.P. De lya Fliz. - K.: NAN Ukrayiny Instytut ukrayinskoyi arkheohrafiyi ta dzhereloznavstva im. M.S. Hrushevskoho, 1996. - T.1 - 244 s.
19. Kazmyrchuk M.H. Sotsialno-ekonomichnyy rozvytok Kyyivskoyi huberniyi (1861-1917 rr.) /
20. M. H. Kazmyrchuk. - K.: Lohos, 2011. - 399 s.
21. Kotsur N. Naukovi osnovy stanovlennya i rozvytku hihiyeny v Ukrayini (ХІХ stolittya) /
22. N. Kotsur // Naukovi zapysky z ukrayinskoyi istoriyi: Zbirnyk naukovykh stattey. - Vyp. 22. - Pereyaslav- Khmelnytskyy, 2009. - S. 74-81.
23. Kotsur N. Vnesok uchenykh - hihiyenistiv v rozvytok sotsialnoyi hihiyeny v Ukrayini (kinets ХІХ - ХХ st.) / N. Kotsur // Naukovi zapysky z ukrayinskoyi istoriyi: Zbirnyk naukovykh stattey. - Vyp. 19. - Ternopil: Aston, 2007. - S. 322-331.
24. 160 rokiv Natsionalnomu medychnomu universytetu imeni O.O. Bohomoltsya / Za zah. red. akad. NAN, AMN Ukrayiny Ye.H. Honcharuka. - K.: Stolittya, 2001. - 336 s.
25. Rosiyskyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv u Sankt-Peterburzi, f. 1281, op. 11, spr. 56, 248 ark.
26. Tsentralnyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv Ukrayiny (TsDIA Ukrayiny) u m. Kyyevi, f. 442, op. 1, spr. 474, 1 18 ark.
27. TsDIA Ukrayiny, f. 442, op. 1, spr. 1609, 12 ark.
28. TsDIA Ukrayiny, f. 442, op. 1, spr. 2929, 15 ark.
29. TsDIA Ukrayiny, f. 442, op. 1, spr. 5967, 47 ark.
30. TsDIA Ukrayiny, f. 442, op. 58, spr. 55, 70 ark.
31. TsDIA Ukrayiny, f. 442, op. 68, spr. 4, 122 ark.
32. TsDIA Ukrayiny, f. 442, op. 72, spr. 444, 1 16 ark.
33. TsDIA Ukrayiny, f. 442, op. 77, spr. 22, 42 ark.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Характеристика системи соціального забезпечення, яка є історично зумовленою організаційною формою обслуговування непрацездатної та знедоленої частини суспільства. Форми матеріальної допомоги червоноармійцям, їхнім сім’ям, колишнім військовослужбовцям.
реферат [30,0 K], добавлен 12.06.2010Внутрішньо та зовнішньополітічне, економічне й соціальне становище Київської Русі до впровадження християнства. Причини, що привели до охрещення русичив. Процес християнізації. Наслідки та значення запровадження християнства у Київській Русі.
реферат [26,9 K], добавлен 17.11.2007Загальноросійський адміністративний поділ українських земель на губернії та повіти. Україна в системі міжнародних відносин першої половини ХІХ ст. Антипоміщицький рух на Поділлі Устима Кармелюка. Національне відродження: Кирило-Мефодієвське братство.
реферат [29,1 K], добавлен 29.04.2009Особливості діяльності революційних комітетів Полтавської губернії в соціально-культурній сфері з грудня 1919 року по квітень 1920 року. Боротьба з епідемією тифу й заходи з ліквідації неписьменності. Нагляд за ідейно-політичними процесами в губернії.
статья [48,9 K], добавлен 11.09.2017Поширення писемності та створення освітніх закладів в Київській державі. Історико-географічні відомості та їх відображення в тодішніх літописах. Знання з математики, хімії, астрономії та медицини в Київській Русі, напрямки та особливості їх розвитку.
реферат [25,6 K], добавлен 30.11.2011Відкриття училища торговельного мореплавства в Херсоні в 1834 р.: терміни та програма навчання. Розробка законодавчої бази для морехідних класів. Становлення пароплавства на Дніпрі та створення великих Чорноморських пароплавних компаній у ХІХ ст.
статья [22,7 K], добавлен 17.08.2017Передумови утворення східнослов’янської держави. Виникнення, становлення і розквіт Київської Русі. Об’єднання земель і племен східних слов’ян. Розвиток державності на Русі в першій половині Х ст. Процес розпаду Київської Русі.
реферат [21,9 K], добавлен 13.09.2003Відносини Речі Посполитої та Московської держави в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Особливості політичних відносин Польщі з країнами Південної і Східної Європи в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Відносини з імперією Габсбургів.
курсовая работа [58,4 K], добавлен 24.09.2010Політичний розвиток та соціально-економічне становище Османської імперії в першій чверті ХІХ ст. Підйом національно-визвольного руху в балканських провінціях. Міжнародне становище Османської імперії. Конвенція з Росією, Англією, Австрією і Прусією.
дипломная работа [66,8 K], добавлен 20.10.2011Київська Русь на початку свого існування. Період розквіту, прийняття християнства Володимиром Великим. Монголо-татарська навала і занепад Київської Русі. Зовнішні відносини, державний устрій, економічне, соціальне життя та культура Київської Русі.
реферат [376,3 K], добавлен 06.02.2011Правовий статус ревкомів як надзвичайних органів радянської влади. Діяльність ревкомів губернії, їх нормотворча діяльність. Значення наказів й розпоряджень місцевих ревкомів, їх відділів. Проведення спільних засідань вищестоящого й нижчестоящого ревкомів.
статья [30,3 K], добавлен 11.09.2017Питання формування земських установ Полтавського земства, нормативної бази земської реформи й початкового періоду впровадження земств на території Полтавської губернії. Обрання голови губернської управи. Причини масових порушень виборчого законодавства.
реферат [21,6 K], добавлен 04.07.2009Проблеми військової історії в першій половині ХХ ст. та стан російської історіографії щодо вивчення українського питання у Першій світовій війні. Суспільно-політичні процеси у Галичині в період війни. Місце українських земель у міжнародних відносинах.
статья [19,4 K], добавлен 27.08.2017Соціальне становище в Західній Україні: повоєнний період. Індустріалізація та колективізація сільського господарства. Придушення національно-визвольного руху в Україні. Масові репресії радянського режиму проти населення Західної України. Операція "Вісла".
курсовая работа [58,9 K], добавлен 06.04.2009Становище українського селянства в складі Речі Посполитої. Посилення феодального гніту. Дискримінація українського селянства у національних та релігійних питаннях. Участь селянства у козацько-селянських повстаннях.
дипломная работа [81,6 K], добавлен 04.02.2004Біографія Миколи Амосова - видатного українського вченого в області медицини і біокібернетики, хірурга, академіка, професора. Операції на серці з апаратом штучного кровообігу. Праці М. Амосова, енциклопедія "Алгоритм здоров’я. Людина і суспільство".
презентация [3,1 M], добавлен 18.08.2011Дворянство як соціальний стан в Російській імперії. Спосіб життя поміщиків. Зміни в чисельності та розміщенні дворян Київської губернії в 1782–1858 рр. Внесок Івана Фундуклея в розвиток Києва. Будівництво Університету св. Володимира і Кадетського корпусу.
реферат [31,5 K], добавлен 17.04.2013Характеристика писемної культури Київської Русі. Археологічні розкопки та знахідки виробів з написами. Феномен берестяних грамот. Аналіз церковних графіті. Стан розвитку освіти в Київській Русі. Науково-природні знання та література Київської Русі.
реферат [36,8 K], добавлен 10.08.2010Українське національне відродження і зростання національної свідомості у першій половині ХІХ століття. Поширення самостійницьких і антиросійських настроїв. Основні програмні засади, діяльність та історичне значення Кирило-Мефодіївського братства.
реферат [35,3 K], добавлен 19.10.2012Історія Криму до 1954 р. як Кримського ханату, Таврійської губернії Російської імперії. Визначення кордонів України під час Жовтневої революції, політична боротьба та громадянська війна на півострові. Територіальна автономія Криму та політика коренізації.
статья [508,6 K], добавлен 28.12.2010
