Представництво дворян у Бессарабському земстві (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Представництво дворян у Бессарабському земстві (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Вікторія Березовська (Ізмаїл)

Анотація

У статті проаналізовано становий склад Бессарабського земства другої половини ХІХ - початку ХХ ст. На підставі архівних документів доведено дворянський характер земських установ регіону. Схарактеризовано діяльність керівників Бессарабського губернського земства, визначено їхній внесок у розвиток народної освіти, охорони здоров'я, ставлення до питань економічного благоустрою краю. земство дворянський губернський

Ключові слова: Бессарабія, земства, гласні, вибори, благодійність.

Березовская В. Представительство дворян в Бессарабском земстве (вторая половина ХІХ - начало ХХ вв.)

Ключевые слова: Бессарабия, земства, гласные, выборы, благотворительность.

Berezovskaya V. Representation of noblemen in Bessarabia (second half of the XIX - early XX centuries)

Keywords: Bessarabia, zemstvo, vowels, elections, charity.

Становлення суверенної Української держави потребує пошуку досконалої системи управління, важливою складовою частиною якої є місцеве самоврядування. У зв'язку з цим дослідники все частіше звертаються до досвіду минулого, зокрема до вивчення історії земських установ другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Земства стали важливим громадським інститутом, із певними ознаками громадянського суспільства; школою самоврядування та сприяли формуванню суспільної самосвідомості населення. Ось чому вивчення їх досвіду має неабияке наукове та практичне значення в умовах формування правової держави. Усвідомлення важливості історичного досвіду земського самоврядування значно активізувало наукові пошуки дослідників за останні роки. Актуальність нашої статті визначається тим, що питанням діяльності земств у Бессарабії на сьогодні приділено недостатньо уваги.

На даний момент в історіографії не існує монографії, яка б була присвячена усім проблемам розвитку земських установ Бессарабії, тому виникла потреба в нових наукових працях. Важливою для нашого дослідження були праці І. Верховцевої [7-8], у яких авторка аналізує умови впровадження нової форми місцевого самоврядування в краї, стан комунальних бюджетів тощо. Окремі аспекти діяльності Бессарабського земства були висвітлені в працях Л. Циганенко [18-20], О. Шевченко [21] та інших дослідників. Останнім часом значна кількість праць з історії Бессарабського земства опублікована нашими молдавськими колегами - А. Боршевським [5-6], С. Корнеєм [23], Л. Коаде [9].

Мета нашого дослідження полягає в необхідності вивчення соціального складу земських органів Бессарабії, з'ясуванні та ілюстрації місця і ролі дворянського сегменту в діяльності земств. Бессарабське дворянство в земстві - це окрема тема дослідження, багата на роздуми та факти.

Ще на початку ХХ ст. В. Ульянов (Ленін) зазначав, що найбільш дворянським, а відтак консервативним було Бессарабське земство. З самого початку дворяни були найактивнішими учасниками земського руху; до початку Першої світової війни саме місцеві нобілі контролювали ці установи, перед якими на законодавчому рівні стояло завдання "керувати всіма справами про місцеві потреби губерній і повітів" [16, с. 495].

Оцінюючи представництво дворянства в Бессарабському земстві, маємо зазначити, що чисельна перевага дворян у земствах держави й окремого регіону були специфікою цього періоду існування соціальних інституцій. На нашу думку, це було пов'язано з особливостями законодавчих основ земської політики та з багатоступеневими виборами до земських органів, що фактично забезпечило дворянству перевагу в установах. У земських органах служили люди забезпечені, причому служили не за жалування, а за ідею. Цікаво, що офіційне жалування членів земської управи становило 50 руб., однак більшість із них відмовлялися від цих грошей, жертвуючи їх на благодійні справи повіту.

Перед повітовими земствами стояли різноманітні завдання: сприяти розвитку народної освіти, медицини, ветеринарії, будівництву шляхів сполучення. Земські установи контролювали розвиток агрономії і тваринництва, виноградарства та бджільництва. Вони відповідали за покращення кооперації та стабільність роботи народних банків, інші сфери економічного життя провінції [17, с. 197]. Представники дворянської верстви брали активну участь у роботі земських органів.

Про факт, що в Бессарабії дворяни забезпечили собі більшість у земствах свідчать результати перших виборів до губернських і повітових земств восени 1869 р. У роботі перших повітових земських зборів 1869-1872 рр. дворяни становили 44,7 % [9, с. 81]. У губернському земстві (1869 р.), у складі якого працювало 53 особи, 73,4 % з їх числа належали до дворянського стану [12, арк. 12-22]. Ситуація залишалася практично незмінною і в подальшому. Так, у губернському земстві 1894-1896 рр. скликання дворяни становили 54,4 %; у 1897-1899 рр. - 57 %. У 1897-1899 рр. вони становлять понад 90 % від загальної кількості губернських земців [6, с. 24].

Значну кількість дворян у Бессарабському земстві можна пояснити не лише тим, що місцеві органи влади дуже ретельно виконували імперські закони щодо організації земських виборів, а й тим фактом, що Бессарабія дійсно була областю, де домінували великі землевласники. У 1905 р. їм належало майже 800000 дес. землі [23, с. 139]. У 1915 р. у Бессарабії зареєстровано 507 великих землевласників, із яких 468 були дворянами [18, с. 201].

У роботі земських органів Бессарабської губернії та повітів активну участь брали представники місцевих дворянських родин. Із моменту утворення Бессарабську губернську земську управу - головний виконавчий орган місцевого земства - очолювали дворяни:

13.11.1869 - 18.12.1872 - Костянтин Ігнатович Писаржевський;

18.02.1873 - 16.12.1875 - Павло Вікторович Дическул;

16.12.1875 - 30.01.1888 - Олександр Матвійович Котруца;

02.02.1888 - 27.01.1900 - Іван Васильович Крісті;

27.01.1900 - 14.06.1901 - Георгій Миколайович Крупенський;

16.12.1906 - 12.12.1909 - Дмитро Миколайович Семиградов;

27.01.1910 - 12.03.1913 - Олександр Федорович Олейников;

12.03.1913 - 06.03.1917 - Костянтин Олександрович Мімі [9, с. 94].

Проаналізуємо діяльність місцевих нобілів у земських установах регіону.

Першим із дворян, хто очолив Бессарабську губернську земську управу, став Костянтин Ігнатович Писаржевський. Писаржевські - це бессарабський дворянський рід, який був приписаний до місцевого дворянства в 1840 р. за поданням генерал-майора та бессарабського поміщика Ігнатія Писаржевського. Родина була включена до ІІ-ї частини дворянської родовідної книги Бессарабії [1, с. 18]. Обрання на посаду голови Бессарабського губернського земства відбулося 13 листопада 1869 р. Під час голосування більшість (34 голоси "за" і 3 "проти") проголосували за Костянтина Ігнатовича.

Павло Дическул також був серед засновників Бессарабського земства. З 1873 по 1875 рр. П. Дическул очолював Бессарабську губернську земську управу. Він відкрито демонстрував свої прорумунські настрої, за що пізніше, вже за часів російського панування, його було звинувачено в нелояльності до царського уряду. Однак наприкінці 70-х рр. ХІХ ст. П. Дическул став першим головою Оргеєвського земського зібрання; делегатом позачергового засідання губернського земства 1879 р. [13, арк. 74].

П. Дическул зосередив увагу на питаннях освіти, культури молдавського населення, участі молдаван в органах державної та міської влади. На хвилі суспільного піднесення під час революції 1905-1907 рр. став організатором групи "Молдавське товариство", до якої увійшли представники місцевої аристократії [22, с. 246]. Не бажаючи йти на відкрите протистояння з царським урядом, товариство висувало досить помірковані вимоги щодо підтримки освіти та культури місцевої молоді. Окрім цього, в 1907 р. П. Дическул став одним із організаторів видання щотижневика "Бессарабець" (Бессарабьянул).

Активну участь у роботі Бессарабського земства брала родина Котруце, яка мала румунське коріння. Олександр Матейович Котруце розпочав свою кар'єру в 1869 р. в якості гласного, у 1873-1875 рр. був головою Оргеєвського земства [10, арк. 21], а у 1875 р. очолив Бессарабське земство. У грудні 1878 р. його знову було обрано на цю посаду на період 1879-1881 рр. Однак у 1880 р. Олександр Матейович подав у відставку, але через рік повернувся до керівництва губернського земства, та в грудні 1881 р. був обраний утретє на посаду голови губернського земства Бессарабії.

Його брат Карл Матейович Котруце також був одним із активних земських діячів, приділяв особливу увагу питанням розвитку сільського господарства в краї [22, с. 198-200].

Наступником О.М. Котруце став Іван Васильович Крісті. Свою діяльність у земських установах краю він розпочав ще в 1869 р. у якості гласного Оргеєвського земства. Сучасники позитивно оцінювали його діяльність. У січні 1888 р. на ХІХ губернських земських зборах його було обрано головою земського зібрання. Свої обов'язки на цій посаді він виконував упродовж 12 років. І.В. Крісті, крім безпосереднього керівництва губернським земством, багато часу приділяв питанням розвитку ветеринарної справи в краї, контролював постачання та розподіл продуктів харчування серед найбідніших мешканців регіону. Він входив до складу багатьох губернських установ і комітетів, як-от: комітети з охорони лісів, з селянських проблем, питань розвитку міського господарства, загальної обов'язкової військової служби тощо[3, с. 81, 96, 104].

Значний внесок у становлення та розвиток земських установ у Бессарабії зробила родина Крупенських. Рід Крупенських брав свій початок з XVIII ст. і мав польське коріння [1, с. 12]. Представники цієї родини були одними з найбільших землевласників краю. Свою участь у земських справах Бессарабії Крупенські розпочали з середини ХІХ ст. У 1897 р. членом Бендерського земства було обрано Григорія Дмитровича Крупенського, якому на той час виповнилося 26 років [4, с. 22-27]; членом Сорокського земства стали Михайло Миколайович і Олександрович Миколайович Крупенські [11, арк. 34-41]; до Хотинського земства увійшли аж чотири представники цієї родини: Василь Григорович, Георгій Миколайович, Михайло Георгійович, Михайло Миколайович [15, арк. 56]; у Бельцькому земстві посади отримали Михайло Миколайович і Олександр Миколайович Крупенські [15, арк. 67-70]. І це лише за один рік. Протягом наступних років Крупенські займали визначальні місця в роботі Бессарабського земства, домінуючи в деяких повітових земських органах своєю чисельністю. Представники цієї родини часто обіймали посади предводителів дворянства бессарабських повітів. Так, у Хотинському повіті в 1881-1882 рр. предводителем був М.Н. Крупенський, 1893-1898 рр. - В.Е. Крупенський, 1899-1907 рр. - П.Н. Крупенський, 1908-1918 рр. - М.М. Крупенський [23, с. 167]. Аналіз документів дозволяє зробити висновок, що представники цієї родини перш за все відстоювали власні інтереси, вірно служили царському уряду, були провідниками імперської політики в регіоні.

Серед земських діячів Бессарабії виділяється також родина Семиградових. Один із них - Федір Іванович - включається в роботу земства з 1869 р., обіймаючи також посаду предводителя бессарабського дворянства та дворян Кишинівського повіту [9, с. 86]. У документах земських зборів зустрічаються й інші представники цієї родини: в 1879 р. - Н.І. Семиградов; у 1880 р. - Іван Іванович Семиградов, Микола Іванович Семиградов; 1882 р., 1887 р. - знову Н.І. Семиградов [15, арк. 41, 78, 91]. Дмитро Миколайович Семиградов у період із 16.12.1906 р. по 12.12.1909 р. очолював Бессарабське губернське земство. Свого часу він закінчив І-у Кишинівську гімназію та в 1888 р. вступив до юридичного факультету Новоросійського університету. Службову кар'єру він розпочав із канцелярії губернського предводителя дворянства, а з 1897 р. розпочинає службу в земських установах Кишинівського повіту [24, с. 19-21]. Водночас він виконував обов'язки почесного мирового судді повіту. Отже, представники родини Семиградових упродовж другої половини ХІХ - початку ХХ ст. отримували високі посади в земських установах Бессарабії, брали участь у вирішенні місцевих питань.

Упродовж трьох років Бессарабське губернське земство очолював Олександр Федорович Олейников, який склав конкуренцію М. Крупенському та переміг його більшістю голосів. Це були важкі передвоєнні часи. Негайного вирішення потребували багато проблем місцевого життя. О. Олейников безпосередньо відповідав за роботу губернської земської лікарні, аптеки, фельдшерської школи, розподіл стипендій, спостерігав за діяльністю ради губернського земства тощо.

Останнім головою Бессарабського земства, якого було обрано на XLIV земських зборах став Костянтин Олександрович Мімі. Кар'єру земського діяча Костянтин Олександрович розпочав із Бендерського земства. Він народився в 1868 р., дитинство провів у родинному маєтку Урсоя Бендерського повіту, закінчив І-у Кишинівську чоловічу гімназію та юридичний факультет Новоросійського університету. Одним із захоплень Костянтина Мімі було виноградарство та виноробство. Для знайомства з передовим європейським досвідом він поступив до агрономічної школи у Франції, де вивчав організацію виноробної промисловості. Після її закінчення повернувся до Бессарабії, де його було обрано гласним Бендерського повітового земства, а пізніше - головою земської повітової управи [17, с. 198].

К.О. Мімі був автором програми допомоги місцевим селянам у покращенні порід домашніх тварин. У 191 1 р. завдяки своїм зв'язкам він зміг привезти з Бухари стадо каракулевих овець і відкрив у с. Тодорешт дослідне господарство. Він запросив із Америки професора Майкеля для селекції кукурудзи. Іноземний спеціаліст допоміг поставити справу не лише в названому господарстві, а й в інших приватних володіннях повіту [17, с. 199]. Завдяки Мімі в Бендерському повіті з'явився телефонний зв'язок. На власні кошти Костянтин Олександрович придбав для місцевого земства два автомобіля. Він особисто опікувався питаннями народної освіти, закуповував за кордоном для місцевих шкіл моделі та прилади. Війна 1914 р. порушила мирні плани земця. З перших місяців перед бессарабськими земствами було поставлене завдання - забезпечення армії продовольством. Діяльність К.О. Мімі набула загально-бессарабського розмаху: всі земства перейшли в його підпорядкування.

Серед дворян Бессарабії, які брали активну участь в роботі місцевого земства були також брати Микола та Аристиде Кассо. Родина мала македонське коріння, основним місцем її перебування був Сорокський повіт. Микола Кассо (1839-1904) свого часу закінчив Рішельєвський ліцей, серед друзів мав прізвисько "Кишинівський філософ". Приділяв багато уваги благодійним справам: власним коштом утримував кілька шкіл, надавав допомогу кращим учням [14, арк. 65]. У 1872 р. М. Кассо увійшов до складу земства Сорокського повіту, обраний депутатом до складу губернського земського зібрання. В 80-х рр. ХІХ ст. М. Кассо продовжив кар'єру земського діяча вже від Ясського повіту. На початку 90-х рр. ХІХ ст. брати Кассо в якості делегатів від Бельцького повіту беруть участь в роботі губернського земства [9, с. 99-100]. Паралельно з земськими справами М. Кассо виконував обов'язки предводителя дворянства Бельцького повіту [18, с. 166].

Поряд із братами Кассо в складі земських установ краю працювали представники родини Казимир. Із 1869 р. Костянтин Федорович Казимир був членом губернського земства. Цю посаду він зберігав за собою до 1904 р. Окрім нього, в земських установах краю працювали Федір Федорович Казимир (земський гласний Сорокського повіту), Василь Костянтинович, Костянтин Костянтинович, Костянтин Федорович (гласні Хотинського земства) [25, с. 301].

Найактивнішим серед представників родини Казимир наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. був Костянтин Костянтинович Казимир. Під його патронатом знаходилися освітні заклади краю. Він щорічно витрачав понад 100 000 руб. на допомогу бідним студентам [17, с. 207-208].

Серед бессарабських земців слід назвати також родину спадкових дворян Доничів. Засновник роду - Микола Андрійович Донич ще в 1869 р. став членом Оргеєвського земського зібрання [25, с. 72]. Із 1881 р. в якості делегата губернського земського зібрання розпочинає свою діяльність один із синів Миколи Андрійовича - Єгор Миколайович Донич, а з 1888 р. - ще один син - Костянтин Миколайович. Свою земську діяльність брати Доничі продовжували до початку ХХ ст.

Цей перелік імен не вичерпується названими діячами. Ми зупинилися лише на найактивніших із них, на тих, хто більшою мірою вплинув на діяльність земських установ у краї. У контексті аналізу станового складу земств регіону можемо зробити висновки, що земські установи Бессарабської губернії мали дворянський характер. Значна частина дворян - гласних земських зборів намагалася діяти на користь місцевого населення, хоча траплялися випадки відстоювання лише власних інтересів.

Джерела та література

1. Алфавитный список дворянских родов Бессарабской губернии, внесенных в дворянскую родословную книгу по 1-е января 1901 года. - Кишинев: Паровая типо-литография Ф.П. Кашерского, 1901. - 30 с.

2. Бессарабское Губернское Земское Собрание XVII очередного созыва 1886 г. Отчеты и доклады губернской земской управы и постановления собрания. - Кишинев, 1886. - 290 с.

3. Бессарабское Губернское Земское Собрание XXV очередного созыва: отчеты и доклады губернской земской управы и постановления собрания. - Кишинев, 1894. - 304 с.

4. Бессарабское Губернское Земское Собрание XXVIII очередного созыва 1897 г. Доклады губернской земской управы и постановления собрания. - Кишинев, 1897. - 312 с.

5. Боршевский А. Административно-территориальное устройство Молдовы сдревнейших времен до наших дней / А. Боршевский // Закон и жизнь. - Кишинев. - 2002. - № 6. - С. 44-48.

6. Боршевский А. Эволюция местного управления Бессарабии в процессе ее включения в Российскую империю / А. Боршевский // Закон и жизнь. - Кишинев. - 2002. - № 8. - С. 23-30.

7. Верховцева И.Г. Крестьянское самоуправление в украинском Дунайском регионе (конец XIX - начало XX века): социальные и культурные аспекты / И.Г. Верховцева // Journal of Danubian Studies and Research. - Vol. 3. - № 1. - С. 44-51.

8. Верховцева І.Г. Установи місцевого самоврядування Українського Подунав'я у соціальній допомозі населенню краю (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / І.Г Верховцева // Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції "Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД" (грудень 2012 р.): Зб. наук. праць. - Переяслав-Хмельницький, 2012. - С. 51-53.

9. Коаде Л. Учреждение земства в Бессарабии: историко-юридические аспекты (на молдавском языке): дис. ... докт. ист. наук: 07.00.02 / Людмила Коаде. - Кишинев, 2007. - 190 с.

10. Національний архів Республіки Молдова (далі - НАРМ), ф. 2, оп. 1, спр. 8041.

11. НАРМ, ф. 2, оп. 1, спр. 8267.

12. НАРМ, ф. 65, оп. 1, спр. 1.

13. НАРМ, ф. 65, оп. 1, спр. 358.

14. НАРМ, ф. 65, оп. 1, спр. 698.

15. НАРМ, ф. 9, оп. 1, спр. 96.

16. Положение о губернских и уездных земских учреждениях // Полное собрание законовРоссийской империи. - Собрание III. - СПб, 1893. - Т 10. - № 6927. - 12 июня 1890 г. - С. 493-511.

17. Тарнакин В. Бессарабские истории: историко-краеведческие журналистские

18. расследования / Владимир Тарнакин, Татьяна Соловьева. - Кишинев, 2011. - 180 с.

19. Циганенко Л.Ф. Дворянство Півдня України (друга половина ХVШ ст. - 1917 рр.): Монографія / Л.Ф. Циганенко. - Ізмаїл: СМИЛ, 2009. - 384 с.

20. Циганенко Л.Ф. Дворянство у складі земських установ Бессарабії / Л.Ф. Циганенко // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: збірник наукових праць. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. - Вип. 11. - С. 124-133.

21. Циганенко Л.Ф. Участь представників дворянської верстви населення в діяльності земств Бессарабії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / Л.Ф. Циганенко // Південь України: Етно- історичний, мовний, культурний та релігійний виміри // Тези доповідей Всеукраїнської науково- практичної конференції. - Одеський національний морській університет. - Одеса (26.10.2007 р.). - С. 113-119.

22. Шевченко О.В. Діяльність Бессарабського земства у поширенні народної освіти (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / О.В. Шевченко // Проблеми історії України ХІХ - ХХ ст. - Вип. ХІУ. - С. 338-344.

23. Boldur А. Istoria Basarabiei. Bucuresti: Editura Victor Frunza / A. Boldur. - Chisinau: Logos, 1992. - 543 с.

24. Cornea S. Evolutia sistemuluide administrarea Basarabiei, 1812-1917 / Sergiu Cornea. - Chisinau, 2003. - 207 с.

25. Istoricul siactivitatea Zemstvelor in Basarabia incursde 50 deani (1869-1919). Editia zemstv elorjudetene. - Chisinau: tip. "Glasul Tarii", 1920. - 168 с.

26. Platon М. Istoria administrate ipublicedin Moldova / Mihail Platon, Roman Alexandru, Rosca Sergiu, Popescu Theodor. - Chisinau: Academiade Administrare Publica depelanga Guvernul Republicii Moldova, 1999. - 472 с.

27. REFERENCES

28. Alfavitnyy spisok dvoryanskikh rodov Bessarabskoy gubernii, vnesennykh v dvoryanskuyu rodoslovnuyu knigu po 1-e yanvarya 1901 goda. - Kishinev : Parovaya tipo-litografiya F.P. Kasherskogo, 1901. - 30 s.

29. Bessarabskoe Gubernskoe Zemskoe Sobranie XVII ocherednogo sozyva 1886 g. Otchety i doklady gubernskoy zemskoy upravy i postanovleniya sobraniya. - Kishinev, 1886. - 290 s.

30. Bessarabskoe Gubernskoe Zemskoe Sobranie XXV ocherednogo sozyva: otchety i doklady gubernskoy zemskoy upravy i postanovleniya sobraniya. - Kishinev, 1894. - 304 s.

31. Bessarabskoe Gubernskoe Zemskoe Sobranie XXVIII ocherednogo sozyva 1897 g. Doklady gubernskoy zemskoy upravy i postanovleniya sobraniya. - Kishinev, 1897. - 312 s.

32. Borshevskiy A. Administrativno-territorialnoe ustroystvo Moldovy sdrevneyshikh vremen do nashikh dney / A. Borshevskiy // Zakon i zhizn. - Kishinev. - 2002. - № 6. - S. 44-48.

33. Borshevskiy A. Evolyutsiya mestnogo upravleniya Bessarabii v protsesse ee vklyucheniya v Rossiyskuyu imperiyu / A. Borshevskiy // Zakon i zhizn. - Kishinev. - 2002. - № 8. - S. 23-30.

34. Verkhovtseva I.G. Krestyanskoe samoupravlenie v ukrainskom Dunayskom regione (konets XIX - nachalo XX veka): sotsialnye i kulturnye aspekty / I.G. Verkhovtseva // Journal of Danubian Studies and Research. - Vol. 3. - № 1. - S. 44-51.

35. Verkhovtseva I.H. Ustanovy mistsevoho samovryaduvannya Ukrayinskoho Podunavya u sotsialniy dopomozi naselennyu krayu (kinets ХЕХ - pochatok ХХ st.) / I.H. Verkhovtseva // Materialy VI Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi internet-konferentsiyi "Problemy ta perspektyvy rozvytku nauky na pochatku tretoho tysyacholittya u krayinakh SND" (hruden 2012 r.): Zb. nauk. prats. - Pereyaslav- Khmelnytskyy, 2012. - S. 51-53.

36. Koade L. Uchrezhdenie zemstva v Bessarabii: istoriko-yuridicheskie aspekty (na moldavskom yazyke): dis. ... dokt. ist. nauk : 07.00.02 / Lyudmila Koade. - Kishinev, 2007. - 190 s.

37. Natsionalnyy arkhiv Respubliky Moldova (dali - NARM), f. 2, op.1, spr. 8041.

38. NARM, f. 2, op. 1, spr. 8267.

39. NARM, f. 65, op. 1, spr. 1.

40. NARM, f. 65, op. 1, spr. 358.

41. NARM, f 65, op. 1, spr. 698.

42. NARM, f. 9, op. 1, spr. 96.

43. Polozhenie o gubernskikh i uezdnykh zemskikh uchrezhdeniyakh // Polnoe sobranie zakonovRossiyskoy imperii. - Sobranie III. - SPb, 1893. - T. 10. - № 6927. - 12 iyunya 1890 g. - S. 493-511.

44. Tarnakin V. Bessarabskie istorii: istoriko-kraevedcheskie zhurnalistskie rassledovaniya / Vladimir Tarnakin, Tatyana Solovyeva. - Kishinev, 2011. - 180 s.

45. Tsyhanenko L.F. Dvoryanstvo Pivdnya Ukrayiny (druha polovyna ХVШ st. - 1917 rr.): Monohrafiya / L.F. Tsyhanenko. - Izmayil: SMYL, 2009. - 384 s.

46. Tsyhanenko L.F. Dvoryanstvo u skladi zemskykh ustanov Bessarabiyi / L.F. Tsyhanenko // Aktualni problemy vitchyznyanoyi ta vsesvitnoyi istoriyi: zbirnyk naukovykh prats. - Kh.: KhNU im. V.N. Karazina, 2008. - Vyp. 11. - S. 124-133.

47. Tsyhanenko L.F. Uchast predstavnykiv dvoryanskoyi verstvy naselennya v diyalnosti zemstv Bessarabiyi (druha polovyna XIX - pochatok ХХ st.) / L.F. Tsyhanenko // Pivden Ukrayiny: Etno-istorychnyy, movnyy, kulturnyy ta relihiynyy vymiry // Tezy dopovidey Vseukrayinskoyi naukovo- praktychnoyi konferentsiyi. - Odeskyy natsionalnyy morskiy universytet. - Odesa (26.10.2007 r.). - S. 113-119.

48. Shevchenko O.V. Diyalnist Bessarabskoho zemstva u poshyrenni narodnoyi osvity (druha polovyna XIX - pochatok XX st.) / O.V. Shevchenko // Problemy istoriyi Ukrayiny XIX - XX st. - Vyp. XIV. - S. 338-344.

49. Boldur А. Istoria Basarabiei. Bucuresti: Editura Victor Frunza / A. Boldur. - Chisinau: Logos, 1992. - 543 с.

50. Cornea S. Evolutia sistemuluide administrarea Basarabiei, 1812-1917 / Sergiu Cornea. - Chisinau, 2003. - 207 с.

51. Istoricul siactivitatea Zemstvelor in Basarabia incursde 50 deani (1869-1919). Editia zemstv elorjudetene. - Chisinau: tip. "Glasul Tarii", 1920. - 168 с.

52. Platon М. Istoria administrate ipublicedin Moldova / Mihail Platon, Roman Alexandru, Rosca Sergiu, Popescu Theodor. - Chisinau: Academiade Administrare Publica depelanga Guvernul Republicii Moldova, 1999. - 472 с.

Размещено на Allbest.ru