Молодіжний рух в університетах Києва наприкінці 80-х років ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Молодіжний рух в університетах Києва наприкінці 80-х років ХХ століття

Переяслав-Хмельницький

Стаття присвячена висвітленню питання молодіжного руху в Україні в середовищі київських студентів наприкінці 1980-х рр.

Перед проголошенням незалежності України молодь активно включалася в суспільно-політичне життя держави, брала участь у вирішенні важливих політичних і соціально-економічних проблем, дбала про демократичний розвиток і становлення громадянського суспільства. Особливо активною частиною молоді були студенти київських університетів, які поєднували прогресивну думку та свободолюбиві настрої у суспільстві. У зв'язку з цим вивчення сучасної історії України видається майже неможливим без аналізу розвитку молодіжного руху та участі в ньому молоді київських університетів, зокрема у фокусі державотворчих процесів.

Ключові слова: молодіжний рух, молодіжні організації, молодіжні об'єднання, національно-демократичний рух, студентство.

Гайдаенко И., Коцур В. Молодежное движение в университетах Киева в конце 80-х годов ХХ в.

Статья освещает вопросы молодежного движения в Украине в среде киевских студентов в конце 1980-х гг.

После провозглашения независимости Украины молодежь активно включилась в общественно-политическую жизнь государства, участвовала в решении важных политических и социально-экономических проблем, заботилась о демократическом развитии и становлении гражданского общества. Особенно активной частью молодежи были студенты киевских университетов, которые сочетали прогрессивную мысль и свободолюбивые настроения в обществе. В связи с этим изучение современной истории Украины представляется почти невозможным без анализа развития молодежного движения и участия в нём молодежи киевских университетов, в частности в фокусе общественно-политических процессов.

Ключевые слова: молодежное движение, организации, молодежные объединения, национально-демократическое движение, студенчество.

Gaidaienko I., Kotsur V. Youth Movement in the University of Kiev in late 80-ies of XX century.

The article is devoted to questions of the youth movement in Ukraine Kiev among students in the late 80-ies of XX century.

Following independence, Ukraine young people actively involved in the political life of the state, took part in addressing important political, social and economic problems took care of democratic development and the civil society. Particularly active part of the youth were students of Kiev University, which represented a combination of progressive thought and freedom-loving sentiments in society. Therefore, the study of the modern history of Ukraine seems almost impossible without an analysis of the youth movement and participation of young people in the state building process.

Analysis of the youth movement will allow taking into account certain flaws and positive factors on the history of the youth movement, to carry out effective state youth policy, which greatly activates youth participation in social and political processes.

Keywords: youth movement, youth organizations, youth association, the national democratic movement, students.

Молодіжний рух в Україні наприкінці 80-х рр. ХХ ст. не можливо розглядати без середовища університетської молоді Києва, яка завжди являла собою найбільш активну та прогресивну частину суспільства. Незважаючи на протидію з боку комуністичних партійних органів, а з їхньої подачі, - й органів держбезпеки, «неформальні» організації та об'єднання, твердо відстоювали свої позиції і стали провідниками у формуванні громадської думки щодо різноманітних аспектів життя суспільства. Не переобтяжені тягарем комуністичного минулого, менш заідеологізовані та залякані репресіями, молоді люди наполягали на найрадикальніших змінах, задаючи відповідний тон суспільно-політичному рухові, впливаючи на зміну суспільної свідомості. Актуальність статті полягає в тому, що аналіз динаміки молодіжних об'єднань київських університетів, як складової загальнодержавного молодіжного руху у другій половині 1980-х рр., дозволить врахувати недоліки і позитивні фактори молодіжного руху та скорегувати державну молодіжну політику сьогодні.

Метою статті є висвітлення настроїв та течій серед молодіжного руху в Україні у другій половині 1980-х рр. у київських університетах, а також подій, що призвели до його активізації.

Розглянемо настрої та ключові події, які відбувалися у молодіжному середовищі київських університетів та призвели у кінцевому результаті до небувалої активізації всього українського суспільства безпосередньо перед здобуттям країною незалежності.

19 листопада 1989 р. в Києві відбулося перепоховання В. Стуса, Ю. Литвина, О. Тихого. До похоронної процесії з учасників національно-демократичних організацій долучилися сотні пересічних киян, у т.ч. й студенти КДУ, перетворивши її на масову національну маніфестацію [13, с. 72]. Питання маніфестації розглядалося на бюро міськкому партії, де були розкритиковані дії націонал-демократів і ухвалено рішення про «правдиве» висвітлення маніфестації Головною редакцією радіомовлення [16, с. 92].

Осторонь процесів демократизації та гласності, що відбувалися в республіці, не залишалися студенти КДУ. Вони брали участь в обговоренні всіх важливих наукових, культурних, суспільно-політичних та економічних проблем, у перебудові всіх сфер суспільного життя.

Перші самодіяльні об'єднання - клуби за інтересами, в КДУ почали виникати у 1986 р. Зауважимо, що організуюча і координуюча роль у цьому процесі належала комсомольській та партійним організаціям університету, які спрямовували молодіжну ініціативу в потрібне русло. Станом на 23 березня 1987 р. в КДУ вже діяли близько 20 самодіяльних клубів. На засіданнях дискусійно-політичного клубу «Форум» студенти обговорювали політичні й культурні проблеми. На філософському факультеті університету діяв клуб «Товариш», а на філологічному - клуб «Країни і люди» [8, с. 3].

У 1987 р. на базі Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР і хімічного факультету КДУ було створено тимчасовий молодіжний творчий колектив, завдання якого полягало в залученні молоді до участі в наукових дослідженнях, розробки високоефективних хімічних енергоперетворюючих приладів [3, с. 1]. У березні того ж року на географічному факультеті КДУ розпочав роботу самодіяльний клуб «Глобус», який мав підвищувати рівень професійних знань географів, розширювати їхній світогляд [11, с. 3].

Водночас, дії окремих самодіяльних груп викликали невдоволення парткому університету: зокрема, видання студентами філологічного факультету університету рукописного журналу «Локіс».

З метою глибшого вивчення історії у 1987 р. на історичному факультеті КДУ було організовано дискусійний клуб, де студенти за участі професійних істориків обговорювали гострі питання української історії. Спектр тем для обговорень був дуже широким, - починаючи від зародження на українських землях християнства і завершуючи політичним становищем в УСРР/УРСР у 1920-193 0-х рр. Організовували засідання і обирали для них тематику самі ж студенти-історики. молодь студент київський свободолюбивий

У середовищі студентів КДУ діяли соціалістичні гуртки «Лонжюмо», «Марксист», «Данко» та ін. Своїми цілями вони вважали поглиблення вивчення марксизму-ленінізму та пошук шляхів удосконалення суспільства. Зазначені гуртки перебували під ідеологічним впливом Демократичного союзу, Федерації соціалістичних громадських клубів, Всесоюзного соціально-політичного блоку із Москви. Звідти надходили пропагандистські та інші матеріали [6, арк. 40].

Частина студентів КДУ були членами Всесоюзного соціально-політичного клубу (ВСПК), який виник у грудні 1986 р. як заочний соціально-політичний клуб листування для обміну думками з проблем політики, філософії, економіки. У жовтні 1987 р. відбулася II Таганрозька конференція ВСПК, на якій було ухвалено Статут та ідейно-політичну платформу клубу. Загалом, у ВСПК діяло три своєрідні фракції - соціал- демократична, марксистсько-ленінська і центристська. Відповідно, відрізнялася і їхня діяльність. Так, члени марксистсько-ленінської фракції ставили перед собою мету через глибше оволодіння теорією марксизму-ленінізму знайти своє місце в перебудові, соціал- демократи наголошували ж на необхідності створення нових альтернативних організацій і альтернативних ідеологій в суспільстві.

На місцях координатори об'єднували дискусійні клуби із соціально-політичним спрямуванням. У Києві функції координатора виконував студент біологічного факультету КДУ І. Купка.

Зібрання клубів «Лонжюмо», «Данко», «Тверезість», «Ми і економіка» та інших проводилися в бібліотеці Ванди Василевської. Їхні члени обговорювали гострі проблеми, які щоденно порушували газети, журнали, телебачення і радіо: історія економічних взаємовідносин періоду НЕПу, товарно-грошових відносин при соціалізмі, роль держави в соціалістичному суспільстві, соціалістичні демократичні перетворення, культ особи Сталіна; вивчалися твори Маркса, Енгельса, Леніна тощо [17, арк. 1]. На засідання вищезазначених самодіяльних клубів часто запрошувалися фахівці з економіки, філософії, історії.

Однак робота самодіяльних клубів насторожила владу. Києвом кружляли чутки, що ВСПК - майже антирадянська чи екстремістська організація, породжена надміром демократії. Міністерство культури запідозрило клуби в «неблагонадійності», а їхньому координатору І. Купці пояснили, що далі збиратися молоді не варто. Самодіяльні клуби позбавили приміщення, де стали проводитися різноманітні «офіційні» заходи. Утім, комсомол університету запропонував учасникам надалі збиратися в університетському клубі «Планета».

У березні 1988 р. студенти фізичного факультету КДУ створили культурно- історичний клуб «Громада». Активну участь у його роботі окрім студентів-фізиків брали студенти історичного, філософського, геологічного факультетів, співробітники окремих науково-дослідних закладів столиці, навіть будівельники (загалом - понад 35 осіб). Всіх їх об'єднував спільний інтерес до проблем розвитку української культури, збереження її пам'яток, мови. Члени «Громади» ставили своїм завданням боротися проти забруднення навколишнього середовища, підтримували діячів науки і культури, які виступали за розумний і виважений розвиток енергетики в Україні. Очолювала «Громаду» рада із трьох осіб - студент КДУ В. Чемерис, студент КДУ Д. Корчинський, студент вечірнього відділення філософського факультету КДУ В. Дивнич [6, арк. 38-40].

Діяльність «Громади» розгорталася під контролем партійних органів. Як відзначав секретар організації та голова історичної студії товариства О. Коваленко, який поряд із діяльністю в «Громаді» підтримував зв'язки з УКК, після призначення на громадську роботу він проходив «співбесіди» в парткомі КДУ та комітеті комсомолу. Повноважним представником парткому університету при «Громаді» був аспірант факультету міжнародних відносин О. Задорожній [14, с. 452].

Згідно з ухваленим статутом, об'єднання мало сприяти збереженню і розвитку української культури, відродженню національної самосвідомості, поширення української мови, збереження історичних і архітектурних пам'ятників, збереження природи. З метою залучення нових членів «Громада» провела низку засідань, читань, концертів, присвячених шевченківським дням, вивчення творчого спадку українського філософа Г. Сковороди, історії українського козацтва, а також кампанії проти будівництва атомних електростанцій в Україні [6, арк. 102].

У вихідні дні члени «Громади» працювали на реставрації Софії Київської, впорядковували могили визначних діячів української культури, а щосереди збиралися на дискусії, здебільшого, на історичні теми. Під час перших своїх засідань громадівці обговорювали проблеми зародження і розвитку українського козацтва, зокрема роль Переяславської ради в історії України.

Свій вплив на діяльність «Громади» намагалися поширити лідери УГС і УКК - В. Чорновіл, О. Шевченко і С. Набока. В інформаційному повідомленні КДБ УРСР від 3 листопада 1988 р. відмічалося, що через колишніх студентів держуніверситету О. Ткачука, В. Чемериса, Д. Корчинського вони «...здійснюють на членів об'єднання ідейно шкідливий вплив, намагаються втягати їх в проведення спільних провокаційних акцій» [6, арк. 38-40].

Члени «Громади» виступили на захист державного заповідника на території колишньої Києво-Могилянської академії на Подолі, де розпочиналося будівництво корпусів Київського військово-морського політичного училища. Вони відвідали Подільський райвиконком, готували звернення з цього приводу до уряду. Частина громадівців 26 червня 1988 р. взяли участь у мітингу та демонстрації біля пам'ятника Г Сковороді в Києві з вимогами «Звільнити Києво-Могилянську академію від окупації військовими!», «Геть, гардемарини!» [17, арк. 49].

Діяльність «Громади» не подобалася комсомольській організації університету, яка звинувачувала громадівців у суб'єктивному й упередженому висвітленні проблемних питань української історії, а участь громадівців у впорядкуванні культурних пам'яток, - саморекламою [4, с. 3]. Комсомольці КДУ заявляли про свою готовність підтримати всі соціально корисні ініціативи самодіяльних організацій, надавати їм допомогу, захищати право студентів чесно висловлювати свої думки, але «залишали за собою право вести боротьбу за свої ідеї та переконання».

«Громада» і УКК мали намір створити блок опозиційних до влади політичних сил. У жовтні 1988 р. було надіслано звернення до учасників пленуму ЦК КПУ Громадівці вимагали державного статусу для української мови, поширення її в усіх сферах життя, формування українських військових з'єднань, припинення будівництва атомних станцій на українській території, впровадження республіканського госпрозрахунку і економічного суверенітету для України, усунення з посади першого секретаря КПУ В. Щербицького, скасування привілеїв для партійної номенклатури [15, с. 107].

У жовтні 1988 р. члени «Громади» й інші студенти університету розпочали масове бойкотування військової кафедри. Адміністрація вузу змушена була реагувати на дії студентів. 15 жовтня в актовій залі фізичного університету було проведено конференцію «Спецкафедра: чим незадоволені студенти». Участь у конференції взяв також ректор В. Скопенко. Студенти вимагали добровільного відвідування військової кафедри; не призову на військову службу осіб, що відслужили або пройшли курс навчання на військовій кафедрі; розмежування навчання на факультетах і військовій кафедрі; скорочення курсу військової підготовки; навчання на військовій кафедрі відповідно до цивільних спеціальностей тощо.

За результатами конференції ректорат КДУ значно пом'якшив умови навчання на військовій кафедрі. Зокрема, із програми навчання на кафедрі було вилучено матеріал, який студенти вчили під час строкової служби; знято вивчення військових статутів; скасовано вимоги щодо перебування на кафедрі у військовій формі та щодо зачісок; скорочено термін навчання на кафедрі; з 1 листопада 1988 р. вводилася 50 % надбавка до стипендії за відмінне вивчення військових дисциплін [9, с. 2].

Бойкот студентами військової кафедри набирав політичного забарвлення. Незважаючи на те, що ректорат КДУ виконав значну частину вимог пікетувальників, студенти продовжували бойкот військової кафедри ще в грудні 1988 р. Член «Громади» і студент фізичного факультету В. Вербицький стверджував, що «продовження бойкоту військової кафедри є форма політичної боротьби за створення правової держави» [12, с. 3].

До кінця 1988 р. «Громада» з культурологічного клубу перетворилася на політичну організацію. Від співпраці з комсомольською і партійною організаціями КДУ на початковому етапі діяльності члени «Громади» до осені 1988 р. перейшли до відвертої конфронтації з адміністрацією КДУ і владою. Найбільш активними серед громадівців були О. Ткачук, В. Чемерис, Д. Корчинський, які вважали, що без політичних акцій вирішити будь-які питання складно. Ймовірно на таку позицію «Громади» впливали лідери УГС і УКК. Члени «Громади» все частіше відкрито заявляли про співпрацю із УГС. Зокрема, відповідна позиція оприлюднювалася у виданні «Громади» часопису «Дзвін». У листопаді 1988 р. в рамках співпраці з УГС «Громада» взяла участь в публічному обговоренні програмної платформи УГС. Активісти «Громади» вимагали читання студентам всіх факультетів КДУ курсу «Історія України», позбавлену ідеологічної однобокості [1, с. 3].

Адміністрація КДУ розпочала тиск на членів «Громади». За неуспішність у навчанні було відраховано членів «Громади» В. Чемериса, В. Теличенка, В. Дивнича й Д. Корчинського. На їхній захист виступили лідери УГС. В «Українському віснику» було опубліковано матеріали на захист студентів - членів «Громади», що переслідувалися адміністрацією КДУ [6, арк. 38-40].

Офіційну позицію представляла газета «Київський університет», яка закидала «Громаді» «екстремізм», «зв'язки з націоналістичними УГС та УКК» і закордонною ОУН. Емісаром ОУН у «Громаді» називалася американка українського походження Х. Фріланд, що відбувала стажування в університеті [15, с. 108].

Для того, щоб зменшити вплив «Громади» з ініціативи парткому було створено «Нову Громаду». 30 листопада 1988 р. в клубі «Планета» відбулося перше її засідання за участі більше 50 викладачів і студентів КДУ. Вони ухвалили статут «Нової Громади», який містив лише наукові та культурницькі завдання. Очолили «Нову Громаду» співробітник КДУ Т Потапенко та студент І. Рокитнянський, які відразу відмежувалися від УГС і заявили про свою діяльність лише на основі демократичних підходів [2, c. 3]. Діяльність «старої» «Громади» було паралізовано. Частина її членів полишили громадську діяльність, перейшли до інших громадських організацій, а інші заснували товариство «Курінь», яке не мало значного впливу на студентство.

У 1988 р. в умовах демократизації і розширення суспільної активності, в середовищі неформальних молодіжних організацій і творчих союзів, серед інтелігенції і студентства все більшої популярності набувала ідея створення «народного фронту» в Україні, на кшталт діючих «народних фронтів» у республіках Прибалтики [5, с. 15]. Громадські об'єднання «Спадщина», «Громада», «Народний союз сприяння перебудові» (Київ), Товариство друзів Лева (Львів), Народний союз сприяння перебудові (Одеса), «Апрель» (Харків), Сумський комітет захисту демократизації (Суми), Добра воля (Ялта), намагалися надати своїм організаціям структуру, подібну «народним фронтам» в Естонії, Латвії, Литві тощо.

Ідея створення «народного фронту» в УРСР піднімалася на несанкціонованих мітингах у Львові в червні 1988 р. і 4 серпня 1988 р., у Києві 5 червня і 13 листопада 1988 р. 28 і 30 жовтня цього ж року створення «народного фронту» обговорювалося на засіданнях об'єднання «Зелений світ» і Комісії по екології Союзу художників України у Києві, на зборах Київської організації Спілки письменників України.

У багатьох містах України постали ініціативні комітети зі створення «народного руху». Одним з найактивніших із них був львівський ініціативний комітет під назвою «Демократичний рух сприяння перебудові», який виник на початку липня 1988 р. До нього увійшли представники УГС, Товариства Лева, Товариства рідної мови, групи «Довір'я» та інших «неформальних» організацій. Його оформлення відбулося на мітингу у Львові 7 липня 1988 р. біля пам'ятника І. Франку [15, с. 128].

Усвідомлюючи важливе значення молоді, члени «Демократичного руху сприяння перебудові» відвідували засідання самодіяльних об'єднань у Львові «ЕОЛ», Товариства Лева, ДиП-клубу, проводили зустрічі зі студентами фізичного факультету Львівського держуніверситету, де пропагували ідею створення «народного фронту», закликали молодь до активної участі у цьому процесі. Відзначимо, що їхні погляди знаходили підтримку в молоді. Так, з ініціативи студента 2 курсу Львівського університету Ю. Ткаленка в стінгазеті факультету журналістики цього університету була опублікована програма «народного фронту». Молодь, яка належала до самодіяльних об'єднань і студенти вузів неодноразово вимагали від викладачів висловити свою позицію щодо «народного фронту» і дати рекомендації щодо вступу до нього [12].

Отже, після проголошення незалежності України молодь активно включилася в суспільно-політичне життя держави, брала участь у вирішенні важливих політичних і соціально-економічних проблем, дбала про демократичний розвиток і становлення громадянського суспільства. Особливо активною частиною молоді були студенти київських університетів, які поєднували прогресивну думку зі свободолюбивими настроями суспільства.

Джерела та література

1. «Громада»: куди і з ким іти далі // Київський університет. - 1988. - 2 грудня.

2. «Громада Нова» - пошуки і плани // Київський університет. - 1988. - 9 грудня.

3. Васильєв С. Що таке ТМТК? / С. Васильєв // Київський університет. - 1987. - 27 березня.

4. Воронін В. Ще раз про «Громаду» / В. Воронін, В. Волков, М. Зеленська // Київський університет. - 1988. - 22 квітня.

5. Гарань О.В. Убити дракона (З історії Руху та нових партій України) / О.В. Гарань. - К.: Либідь, 1993. - 200 с.

6. Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі - ГДА СБУ), ф. 16, оп. 14, спр. 9.

7. ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833.

8. Грубич К. Це тільки початок / К. Грубич // Київський університет. - 1987. - 23 березня.

9. Ініціатором не став // Київський університет. - 1988. - 28 жовтня.

10. Камінський А. На перехідному етапі. «Гласність», «перебудова» і «демократизація» на Україні / А. Камінський. - Мюнхен: Вид-во М. Баб'юка, 1990. - 622 с.

11. Кашперська І. Хто, як не ми? / І. Кашперська // Київський університет. - 1987. - 27 березня.

12. Клещевський М. Кому це вигідно? / М. Клещевський // Київський університет. - 1988. - 2 грудня.

13. Князевич Д.О. Розвиток молодіжного руху в Україні (друга половина 1980-х - 1990-ті роки): дис. . ..канд. іст. наук: 07.00.01 / Князевич Дар'я Олександрівна. - К., 2012.

14. Коваленко О. Від УКК до «Громади» / О. Коваленко // Київська весна / Упоряд. і ред. О. Шевченко. - К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2005.

15. Кулик В. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива / В. Кулик, Т. Голобуцька, О. Голобуцький. - К. : Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. - 460 с.

16. Литвин В.М. Політична арена України : дійові особи та виконавці / В.М. Литвин. - К.: Абрис, 1994. - 495 с.

17. Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф. 1, оп. 32, спр. 2370.

References

1. «Hromada»: kudy i z kym ity dali // Kyyivskyy universytet. - 1988. - 2 hrudnya.

2. «Hromada Nova» - poshuky i plany // Kyyivskyy universytet. - 1988. - 9 hrudnya.

3. Vasyl>yev S. Shcho take TMTK? / S. Vasylyev // Kyyivskyy universytet. - 1987. - 27 bereznya.

4. Voronin V. Shche raz pro «Hromadu» / V. Voronin, V. Volkov, M. Zelenska // Kyyivskyy universytet. - 1988. - 22 kvitnya.

5. Haran O.V. Ubyty drakona (Z istoriyi Rukhu ta novykh partiy Ukrayiny) / O.V. Haran. - K.: Lybid, 1993. - 200 s.

6. Haluzevyy derzhavnyy arkhiv Sluzhby bezpeky Ukrayiny (dali - HDA SBU), f. 16, op. 14, spr. 9.

7. HDA SBU, f. 71, op. 16, spr. 833.

8. Hrubych K. Tse til>ky pochatok / K. Hrubych // Kyyivskyy universytet. - 1987. - 23 bereznya.

9. Initsiatorom ne stav // Kyyivskyy universytet. - 1988. - 28 zhovtnya.

10. Kaminskyy A. Na perekhidnomu etapi. «Hlasnist», «perebudova» i «demokratyzatsiya» na Ukrayini / A. Kaminskyy. - Myunkhen: Vyd-vo M. Babyuka, 1990. - 622 s.

11. Kashperska I. Khto, yak ne my? / I. Kashperska // Kyyivskyy universytet. - 1987. - 27 bereznya.

12. Kleshchevskyy M. Komu tse vyhidno? / M. Kleshchevskyy // Kyyivskyy universytet. - 1988. - 2 hrudnya.

13. Knyazevych D.O. Rozvytok molodizhnoho rukhu v Ukrayini (druha polovyna 1980-kh - 1990-ti roky): dys. ...kand. ist. nauk: 07.00.01 / Knyazevych Darya Oleksandrivna. - K., 2012.

14. Kovalenko O. Vid UKK do «Hromady» / O. Kovalenko // Kyyivska vesna / Uporyad. i red. O. Shevchenko. - K.: Vyd-vo im. O. Telihy, 2005.

15. Kulyk V. Moloda Ukrayina: suchasnyy orhanizovanyy molodizhnyy rukh ta neformalna initsiatyva / V. Kulyk, T. Holobutska, O. Holobutskyy. - K.: Tsentr doslidzhennya problem hromadyanskoho suspilstva, 2000. - 460 s.

16. Lytvyn V.M. Politychna arena Ukrayiny: diyovi osoby ta vykonavtsi / V.M. Lytvyn. - K.: Abrys, 1994. - 495 s.

17. Tsentralnyy derzhavnyy arkhiv hromadskykh obyednan Ukrayiny, f. 1, op. 32, spr. 2370.

Размещено на Allbest.ru