Археологічна спадщина Переяслава на сторінках місцевої преси У 70-х рр. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Археологічна спадщина Переяслава на сторінках місцевої преси У 70-х рр. ХХ ст.

Марина Бражник (Переяслав-Хмельницький)

Анотація

Археологічні дослідження на території Переяслава, проведені у ХХ ст., створили наукові передумови для детального вивчення історії древнього міста. В процесі розкопок було виявлено багато важливих, невідомих раніше археологічних об'єктів, які суттєво розширили уявлення про історію міста Переяслава. У вибраний період часу активно працювали такі місцеві дослідники-археологи та музейники як Г. Бузян, А. Савчук, В. Слюсар, В. Ричка, Є. Махно, М. Палагута. Свої роботи вони часто публікували у місцевій пресі для ознайомлення з історією рідного міста. Найбільше уваги у своїх працях вони присвячували давній історії Переяславщини.

У статті розглянуті та проаналізовані публікації переяславських археологів та краєзнавців, надруковані у районній газеті "Комуністична праця" протягом 1970-1979 рр. археолог публікація переяславський

Ключові слова: Переяславщина, "Комуністична праця", археологи, краєзнавці, публікації, 70-ті рр. ХХ ст.

Бражнык М. Археологическое наследие Переяслава на страницах местной прессы в 70-х гг. ХХ в.

Археологические исследования на территории Переяслава, осуществленные в ХХ в., создали научные предпосылки для детального изучения истории древнего города. В процессе раскопок было обнаружено много важных, неизвестных ранее археологических объектов, которые существенно расширили представления об истории города Переяслава.

В избранный период времени активно работали такие местные исследователи-археологи и музейщики как Г. Бузян, А. Савчук, В. Слюсар, В. Рычка, Е. Махно, М. Палагута. Свои работы они часто публиковали в местной прессе для ознакомления с историей родного города. Больше всего внимания в своих трудах они посвящали древней истории Переяславщины.

В статье рассмотрены и проанализированы публикации переяславских археологов и краеведов, опубликованные в районной газете "Комуністична праця" в течение 1970-1979 гг.

Ключевые слова: Переяславщина, "Комуністична праця", археологи, краеведы, публикации, 70-е гг. ХХ в.

Brazhnyk M. Archaeological heritage of Pereyaslav on the pages of the local newspaper in the 70's of XX century

Archaeological research in the territory of Pereyaslav were taken place in the twentieth century, and they created the conditions for the detailed study of the history of an ancient city. During the excavations were found many important, previously unknown archaeological sites, which greatly expanded the understanding of the history of the city Pereyaslav. Local researchers, archaeologists and museum workers as G. Buzyan, A. Savchuk, B. Slyusar, V. Rychka, E. Makhno M. Palahuta actively worked in the selected period of time. Their works are often published in the local press to review the history of their hometown. Most attention in their works are dedicated to the ancient history of Pereyaslav.

The article describes and analyzes the Pereyaslav archaeologists and regional ethnographers ' published works, that were printed in the city newspaper "Communist labor" for 1970-1979 XX century.

Keywords: Pereyaslav, "Communist labor", archaeologists, regional ethnographers, published works, the 70's of XX century.

У сучасній історичній науці досить важливими та актуальними є дослідження місцевих краєзнавців, які своєю науковою працею зробили вагомий внесок у розвиток історичної науки в цілому та краєзнавчої, археологічної зокрема. На жаль, матеріали краєзнавчих розвідок, що друкувалися на сторінках місцевої преси, мало вивчені, а відтак виховний потенціал історії рідного краю є недостатньо використаним. Отже, у даному огляді зроблена спроба розкрити внесок місцевих істориків-археологів та краєзнавців у дослідження перлини вітчизняної культури - древнього Переяславського краю.

Мета роботи: розглянути та проаналізувати публікації місцевої преси за 19701979 рр., які стосуються археологічних пам'яток та археологічних досліджень Переяславщини.

Дану проблему в деякій мірі розглядали такі науковці, як М. Сікорський [17], О. Юрченко [22], О. Колибенко [10], Л. Сога [21], але спеціально темою публікацій у місцевій пресі ніхто не займався.

Переяслав-Хмельницький - рідкісна, унікальна пам'ятка археології. Земля Переяслава має незліченні скарби - монументальні кам'яні споруди, майстерні ремісників та їх вироби, залишки бідних землянок та багатих будівель. На початку ХХ ст. археологи активно досліджували Переяславський край і окремі результати своєї роботи публікували в місцевій газеті. На Переяславщині, починаючи з 1925 р., виходила газета "Змичка", яка пізніше називалася "Прапор Переяслава-Хмельницького", а потім - "Комуністична праця" (з 1991 р. "Вісник Переяславщини"), де й публікувалися місцеві дослідники, у тому числі й археологи.

Автором були переглянуті всі випуски місцевої газети "Комуністична праця" за 1970-1979 рр. та ґрунтовно проаналізовані публікації, які стосуються саме археологічних досліджень Переяславщини. У період 1970-1973 рр. знаходимо досить малу кількість публікацій, присвячених з минувшині рідного краю, статті мають одиничний характер. Лише з 1974 р., коли редакцією газети була введена рубрика "Люби і знай рідний край", кількість публікацій дослідників Переяславщини збільшується в рази. У названий період часу активно друкувалися такі місцеві дослідники-археологи та краєзнавці як Г. Бузян, А. Савчук, В. Слюсар, В. Ричка, Є. Махно, М. Палагута.

Найбільше статей належало дослідниці минувшини Г. Бузян - завідувачу відділу археології Переяслав-Хмельницького державного історичного музею (з 1979 р. - Переяслав-Хмельницький державний історико-культурний заповідник).

У 1974 р. в рубриці "Люби і знай рідний край" Г. Бузян опублікувала статтю під назвою "Житло черняхівської культури". Археологічні дані свідчать, що в ІІ-VI ст. н.е. на Переяславщині існували поселення черняхівської культури, поселення якої, разом з могильником, було виявлено в 1952 р. на землях радгоспу "Переяславський". У 1971 р. подібне поселення відкрите на території музею народної архітектури та побуту. Вищеназваний автор пише: "Одне з жител реконструйоване саме на тому місці, де й розкопано. Воно представляє собою напівземлянку овальної форми. По боках житла виявлено дві заглибини від стовпів, що тримали дах. В правому кутку знаходилися залишки печі з каменю... . У лівому кутку містилося невисоке підвищення - "лежанка", яка збереглася майже повністю. Підлога була глиняною" [3, с. 2].

Наступна стаття Г. Бузян "Античний лутерій" була опублікована у 1975 р. Тазлутерій, вилитий із золотистої бронзи античними майстрами 2600 років тому, є унікальним експонатом скіфського часу. Історія знаходження лутерія досить цікава і заслуговує на окрему публікацію: "Він і 13 подібних йому давньогрецьких бронзових посудин знайдені в торфових відкладах річки Супій біля села Піщана Черкаської області. Біля дубового дерев'яного човна довжиною сім та шириною 1,5 метра лежали залишки людини. . Відомий археолог І.Г. Шовкопляс вважає, що на дні річки збереглися залишки злодія, який викрав дорогоцінний скарб у законного власника." [1, с. 3].

Скіфський лутерій був експонатом археологічного музею НІЕЗ "Переяслав". У 19992000 рр. мандрував світом із виставкою "Золото скіфів". Як повідомляє журналіст "Вісника Переяславщини" В. Набок: "В жовтні 2010 року був викрадений з музею. П'ять років розшуків ні до чого не призвели. І ось, навесні цього року (2015 р. - прим. авт.), представники МБФ "Фонду Олександра Фельдмана" в межах програми повернення експонатів, втрачених українськими музеями, сприяли поверненню цієї безцінної знахідки" [12, с. 8]. На даний час лутерій знаходиться в музеї Ханенків у м. Києві. Багато наукових публікацій присвячені темі цього скіфського лутерія.

У "Комуністичній праці" за 1976 р. археолог Г. Бузян опублікувала декілька статей, зокрема "Подих історії". В 1975-1976 рр. на Переяславщині працювала археологічна експедиція, якою було виявлено декілька поселень неолітичного та мезолітичного часу, поселення та кургани мідно-бронзового віку, давньоруські городища. На думку автора даної статті, справу щодо охорони цих пам'яток поставлено не належним чином. Недбале ставлення до їх охорони в кінцевому результаті призводить до їх повного руйнування. Це, таким чином, унеможливлює дослідження пам'яток археології, які найчастіше є єдиними джерелами для вивчення найдавніших епох в історії [8, с. 2].

Ще одна стаття археолога-дослідника Переяславщини Г. Бузян була надрукована в 1976 р. під назвою "Німі свідки історії", так дослідники інколи називають давні пам'ятки монументальної скульптури. Спадщину слов'ян на Переяславщині можна поділити на дві категорії. Перша - переяславська стела, яку вчені відносять до епохи міді-бронзи (близько 5000 років тому). У статті автор подає її опис: "Висічена вона з плоскої брили каменю розміром майже в зріст людини. На вигляд досить проста і зображена в позі поклоніння". До другої категорії належать кам'яні баби, археологи відносять їх походження до тюркомовних народів середньовіччя. Г. Бузян в публікації надає їх характеристику: "Музейні кам'яні баби - це жіночі постаті. У складених руках у них - чаша. Одяг - пишно гаптований, на грудях разки намиста" [5, с. 3].

Наступна публікація була надрукована під назвою "Подих віків". У 1971-1975 рр. були проведені археологічні обстеження території Переяслав-Хмельницького району, під час яких виявлено ряд городищ Київської Русі, слов'янський могильник та майже 250 курганів ІІІ, ІІ, І тис. до н.е. Давньоруські поселення поділяються на два типи: укріплені - городища і неукріплені - селища. Дослідник у статті подає такі дані: "Зараз у нас відомо чотири городища - Пристрімське і Гайшинське по Трубежу, Улянівське та Віненське на водорозділі річок Супою та Броварки" [7, с. 3].

Г. Бузян постійно доносила до широких кіл населення результати своєї роботи. На цей раз у поле її зору потрапили давньоруські скарби, про які дослідниця написала статтю "Німі свідки історії", у якій зазначила: "Клади групуються в основному навколо Києва, Чернігова, Новгорода та в інших землях Русі. На території Переяславського князівства їх теж знаходили". У 1884 та 1889 рр. на Переяславщині були знайдені скарби: перший на території лікарні, другий - біля села Вітовці в помісті О.В. Томачинської. Обидва ці скарби були сховані в 1239-1240 рр. під час монголо-татарської навали. Незвичний для Русі скарб був знайдений в Переяславі, на Трубежі в 1912 р. При його вивченні дослідники висунули думку, що він належав половцям. Археолог подає його історію так: "В 1096 році половецькі хани Куря і Тугоркан здійснили набіги на Переяслав, але були відігнані і розбиті. В бою загинув і сам Тугоркан. Цей клад можна віднести якраз до цього часу". Причини закопування скарбів у Х-ХІІІ ст. були різноманітні, але найважливішою була постійна боротьба з кочівниками та монголо-татарськими набігами. Вивчення скарбів важливе для історії ремесла, мистецтва, торгівлі, військової та соціальної історії давньоруського суспільства [6, с. 3].

У 1978 р. Г. Бузян опублікувала статтю "Могильник ранніх слов'ян". В радгоспі "Переяславський" у 1951 р. був виявлений могильник черняхівської культури. Під час розкопок виявлено 40 поховань та два кенатофи (поховання з супроводжуючим інвентарем, але без померлого, який загинув на чужині), 21 поховання здійснено за обрядом тілоспалення, 19 за обрядом тілопокладення. Тілоспалення - характерний обряд для черняхівської культури. В літописах цей старовинний поховальний обряд називається тризною. Розкопані поховання становлять невелику частину могильника, та з них можна зробити висновок, що могильник біля радгоспу "Переяславський" є типовим для черняхівської культури [4, с. 3].

1979 р. датований вихід ще однієї публікації Г Бузян "Склоробна майстерня". Серед дослідників довгий час існувала думка, що всі скляні речі, які знаходили в давньоруських містах і городищах, були візантійського походження. З даного приводу археолог навела таку інформацію: "І лише розкопками В.В. Хвойки на початку ХХ століття в Києві були відкриті залишки першої склоробної майстерні, чим доведено існування її ще за часів Київської Русі".

На Переяславщині у 1958 р. під час розкопок на дитинці древнього міста, були виявлені залишки склоробної майстерні. На площі близько 300 м ² було знайдено великі скупчення поташу, дерев'яного вугілля, піску, окисів, заліза та міді, численні залишки смальти, скляних шлаків, ями, де випалювали поташ. Переяславська склоробна майстерня була великим комплексом з повним циклом скляного виробництва. Основна будівля являла собою монументальну споруду, округлої форми, складену з каменю та плінфи. Г. Бузян писала в своїй статті: "Автор розкопок М.І. Сікорський висунув дуже цікаву гіпотезу, що відкрита будівля є залишком загадкової споруди, яка згадується в літописі під 1089 роком в зв'язку з будівельною діяльністю митрополита Єфрема - "строенье баньное каменно, сего же не быть преже в Руси". Масштаби виробництва свідчать, що переяславська майстерня існувала протягом тривалого часу, а вироби реалізовувалися навіть за межами міста [9, с. 2].

Археолог А. Савчук, ще один дослідник Переяславщини, який публікувався в місцевій газеті "Комуністична праця" у вказаний період, у 1970 р. опублікував статтю під назвою "Шануємо історії народу", де закликав людей відповідально відноситися до археологічних пам'яток, зокрема до курганів, які через необізнаність населення пошкоджуються, а нерідко і повністю руйнуються, що в свою чергу призводить до втрати археологічної пам'ятки. А. Савчук у свої публікації наголошує: "Треба пам'ятати, що без наукових розкопок не може бути знесений ні один археологічний об'єкт" [16, с. 3].

"Знахідка бронзового віку" - під такою назвою була надрукована у 1975 р. ще одна стаття А. Савчука. На території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини знаходиться відомий курган бронзового віку. Поселення ж коло села Пристроми викликає значний інтерес. Зпоміж усіх знахідок потрібно виділити черепки глиняного посуду, прикрашеного відбитками шнура. Такий орнамент характерний саме для бронзового віку. В одному з найдавніших курганів понад Трубежем були знайдені крем'яні наконечники для стріл серцевидної форми. В розміщенні археологічних пам'яток прослідковується певна закономірність. Кургани більше тяжіють до високих місць, а поселення людей переважно зустрічається в долинах, ближче до води. На Переяславщині залишалося багато курганів та поселень не досліджених науковцями, тому А. Савчук наголошував: "Навіть невеликий горщик знайдений коло стародавнього поселення, допоможе в дослідженні історії рідного краю" [15, с. 3].

У 1977 р. свою статтю "Перлина архітектури" опублікував В. Слюсар, який також досліджував історію Переяславщини. В кінці ХІ ст. у Переяславі був збудований Михайлівський собор, який не раз згадували літописці в зв'язку з різними подіями в житті Київської Русі. Як відомо, собор був пошкоджений двома землетрусами, а в 1239 р. зруйнований монголо-татарською навалою. Вже в 1646-1666 рр. на руїнах собору була збудована нова церква святого Михайла. У вересні 1840 р. А. Аненковим були проведені перші розкопки в Переяславі і біля стін церкви відкриті фундаменти ХІ ст. Пізніше про розкопки А. Аненкова забули, а в 1945 р. в Переяславі археологічні дослідження проводив майбутній академік Б. Рибаков, якому знайти фундаменти церкви не вдалося. Лише в 19491952 рр. експедиція під керівництвом М. Каргера відкрила значну площу, північну стіну та частину західної стіни, його центральну апсиду.

Археологом В. Харламовим у 1975 р. були відкриті фундаменти західної, північної і східної стіни. В. Слюсар писав: "Про внутрішнє оздоблення храму свідчать знайдені під час розкопок різьблені орнаментовані шиферні плити з різнокольоровою мозаїкою, полив'яні плитки, фрагменти фресок. На стінах також була мозаїка... . Над розкритою частиною давніх фундаментів церкви буде збудовано павільйон, і відвідувачі зможуть побачити ще один визначний пам'ятник архітектури ХІ століття, ще одну сторінку нашої славної історії" [19, с. 3].

У 1979 р. В. Слюсар у статті "Цехи Переяслава" писав, що перша половина XVII ст. є часом бурхливого піднесення економічного розвитку Переяслава. Місто стає великим ремісничим та торгівельним центром, ремісники об'єднуються у цехи (своєрідні професійні об'єднання), а кожен цех мав власне дворище і знак. Виробництво очолював виборний цехмістер, якого обирали на загальних зборах раз на рік. Торгувати своїми виробами дозволялося лише на ярмарках, на порушників накладався штраф у розмірі десяти злотих. У першій половині XVII ст. в Переяславі вже існують такі цехи як кравецький, ковальський, колісницький, різницький, шевський, пекарський [20, с. 2].

У 1978 р. археолог В. Ричка опублікував статтю під назвою "Водолій". Бронзовий водолій у вигляді фігури лева був знайдений в Переяславі поруч з залишками фундаментів Воскресінської церкви XII ст. Вищеназваний автор у статті подає таку інформацію: "Бронзові водолії у вигляді реальних чи фантастичних звірів у часи середньовіччя використовувалися для миття священниками рук під час богослужіння, а також у побуті заможних феодалів". Стилістичний аналіз переяславського водолія вказує на західноєвропейське походження, датується він першою половиною ХІІІ ст. Знайдений водолій свідчить про широкі торговельні відносини Переяслава з країнами Західної Європи [14, с. 3].

На сторінках "Комуністичної праці" була надрукована стаття ще однієї дослідниці Переяславщини Є. Махно під назвою "Цікаві знахідки". В 1978 р. на Переяславщині проводила роботу археологічна експедиція, якою було обстежено поселення і могильник поблизу села Циблі, що існував у кінці ІІ - на початку І тис. до н.е. Автор статті пише: "Детально обстежена була і територія музею народної архітектури та побуту, де встановлено, що вона була заселена, починаючи з ІІ тисячоліття до нашої ери. Сліди перебування тут людей доби бронзи знайдено в південній та північній частині... Помітні також виразні сліди тривалого заселення, зокрема північної частини площі в часи Київської Русі (Х-ХІІІ ст.), коли місто Переяслав був центром великого Переяславського князівства. З тих часів ця площа до ХУІІ, можливо до початку ХУЛІ ст. постійно була заселена. Слідів же заселення в пізніші часи не виявлено". Експедицією було проведено розкопки на могильнику ранніх слов'ян ІІ-V ст., що розташований в південно-західній частині села Соснова. Археологами було розкопано 75 поховань. Біля села Сомкова Долина на курганному могильнику давньоруських часів теж був розкопаний курган. Є. Махно повідомляє про ще одну знахідку: "Дуже цікавою знахідкою є виявлення в одному з поховань глиняного зображення жолудя. Можливо, отже припустити, що плоди дуба вживали не тільки для годівлі тварин, вони відігравали певну роль і в харчуванні людей. Виникає також думка, що, можливо, дуб був священним деревом" [11, с. 2].

Отже, аналіз публікацій про археологічні пам'ятки Переяславщини на сторінках місцевої преси у період з 1970 по 1979 р. дозволяє виділити головні проблеми, які піднімали місцеві дослідники. Найбільше публікацій присвячено давній історії Переяславщини, що визначається існуванням великої кількості археологічних об'єктів даного періоду історії. Археологічне вивчення пам'яток історії давнього Переяслава щорічно приносило нові та надзвичайно важливі результати, деякі з них публікувалися у пресі для ознайомлення широких кіл населення з історією рідного краю. Дані публікації зробили вагомий внесок у поширення археологічних знань і стали запорукою яскравого спалаху краєзнавчого руху на Переяславщині, що вилився у перетворення у 1979 р. Переяслав-Хмельницького державного історичного музею у Переяслав-Хмельницький державний історико-культурний заповідник, широко відомий як в Україні, так і за її межами.

Джерела та література

1. Бузян Г. Античний лутерій / Г. Бузян // Комуністична праця. - 1975. - № 13. - С. 3.

2. Бузян Г Древня фортеця / Г Бузян // Комуністична праця. - 1977. - № 101. - С. 2.

3. Бузян Г. Житло черняхівської культури / Г. Бузян // Комуністична праця. - 1974. - № 153. - С. 2.

4. Бузян Г Могильник ранніх слов'ян / Г Бузян // Комуністична праця. - 1978. - № 118. - С. 3.

5. Бузян Г. Німі свідки історії / Г. Бузян // Комуністична праця. - 1976. - № 127. - С. 3.

6. Бузян Г Німі свідки історії / Г Бузян // Комуністична праця. - 1977. - № 144. - С. 3.

7. Бузян Г Подих віків / Г Бузян // Комуністична праця. - 1976. - № 25. - С. 3.

8. Бузян Г Подих історії / Г Бузян // Комуністична праця. - 1976. - № 195. - С. 2.

9. Бузян Г Склоробна майстерня / Г. Бузян // Комуністична праця. - 1979. - № 82. - С. 2.

10. Колибенко О. Історична топографія Переяслава Руського (Х - середина ХІІІ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.іст.наук: спец. 07.00.04 "археологія" / Колибенко О. - Київ, 1999. - 18 с.

11. Махно Є. Цікаві знахідки / Є. Махно, Г. Бузян // Комуністична праця. - 1978. - № 186. - С. 2.

12. Набок В. Чи повернеться до Переяслава скіфський лутерій / В. Набок // Вісник Переяславщини. - 2015. - № 39. - С. 8.

13. Палагута М. Скарби народу / М. Палагута // Комуністична праця. - 1972. - № 49. - С. 2.

14. Ричка В. Водолій / В. Ричка // Комуністична праця. - 1978. - № 63. - С. 3.

15. Савчук А. Знахідка бронзового віку / А. Савчук // Комуністична праця. - 1975. - № 140. - С. 3.

16. Савчук А. Шануємо історії народу / А. Савчук // Комуністична праця. - 1970. - № 56. - С. 3.

17. Сікорський М. На землі Переяславській / М. Сікорський, Д.Швидкий. - Київ: Наукова думка, 1983. - 256 с.

18. Слюсар В. Переяславські золотарі / В. Слюсар // Комуністична праця. - 1978. - № 98. - С. 3.

19. Слюсар В. Перлина архітектури / В. Слюсар, Г. Бузян // Комуністична праця. - 1977. - № 80. - С. 3.

20. Слюсар В. Цехи Переяслава / В. Слюсар // Комуністична праця. - 1979. - № 82. - С. 2.

21. Сога Л.М.І. Сікорський: інтелектуальний портрет краєзнавця, організатора музейної справи в Україні (1950-і рр. - поч. ХХІ ст): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.іст.наук: спец. 07.00.01 "історія України" / Сога Л. - Переяслав-Хмельницький, 2014. - 21 с.

22. Юрченко О. Михайло Сікорський - засновник Переяславської археологічної школи / О. Юрченко, О. Колибенко // Краєзнавство. - 2013. - № 4. - С. 118-122.

23. REFERENCES

24. Buzian H. Antychnyi luterii / H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1975. - № 13. - S. 3.

25. Buzian H. Drevnia fortetsia / H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1977. - № 101. - S. 2.

26. Buzian H. Zhytlo cherniakhivskoi kultury / H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1974. - № 153. - S. 2.

27. Buzian H. Mohylnyk rannikh slov'yan / H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1978. - № 118. - S. 3.

28. Buzian H. Nimi svidky istorii / H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1976. - № 127. - S. 3.

29. Buzian H. Nimi svidky istorii / H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1977. - № 144. - S. 3.

30. Buzian H. Podykh vikiv / H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1976. - № 25. - S. 3.

31. Buzian H. Podykh istorii / H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1976. - № 195. - S. 2.

32. Buzian H. Sklorobna maisternia / H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1979. - № 82. - S. 2.

33. Kolybenko O. Istorychna topohrafiia Pereiaslava Ruskoho (Х - seredyna ХІІІ st.) : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand.ist.nauk : spets. 07.00.04 "arkheolohiia" / Kolybenko O. - Kyiv, 1999. - 18 s.

34. Makhno le. Tsikavi znakhidky / le. Makhno, H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1978. - № 186. - S. 2.

35. Nabok V. Chy povernetsia do Pereiaslava skifskyi luterii / V. Nabok // Visnyk Pereiaslavshchyny. - 2015. - № 39. - S. 8.

36. Palahuta M. Skarby narodu / M. Palahuta // Komunistychna pratsia. - 1972. - № 49. - S. 2.

37. Rychka V. Vodolii / V. Rychka // Komunistychna pratsia. - 1978. - № 63. - S. 3.

38. Savchuk A. Znakhidka bronzovoho viku / A. Savchuk // Komunistychna pratsia. - 1975. - № 140. - S. 3.

39. Savchuk A. Shanuiemo istorii narodu / A. Savchuk // Komunistychna pratsia. - 1970. - № 56. - S. 3.

40. Sikorskyi M. Na zemli Pereiaslavskii / M. Sikorskyi, D. Shvydkyi. - Kyiv: Naukova dumka, 1983. - 256 s.

41. Sliusar V. Pereiaslavski zolotari / V. Sliusar // Komunistychna pratsia. - 1978. - № 98. - S. 3.

42. Sliusar V. Perlyna arkhitektury / V. Sliusar, H. Buzian // Komunistychna pratsia. - 1977. - № 80. - S. 3.

43. Sliusar V. Tsekhy Pereiaslava / V. Sliusar // Komunistychna pratsia. - 1979. - № 82. - S. 2.

44. Soha L. M.I. Sikorskyi: intelektualnyi portret kraieznavtsia, orhanizatora muzeinoi spravy v Ukraini (1950-i rr. - poch. KhKhI st) : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand.ist.nauk : spets. 07.00.01 "istoriia Ukrainy" / Soha L. - Pereiaslav-Khmelnytskyi, 2014. - 21 s.

45. lurchenko O. Mykhailo Sikorskyi - zasnovnyk Pereiaslavskoi arkheolohichnoi shkoly / O. Yurchenko, O. Kolybenko // Kraieznavstvo. - 2013. - № 4. - S. 118-122.

Размещено на Allbest.ru